Асексуальність

Асексуальність — термін, який використовується в сучасній психології для опису самовизначення осіб, які не відчувають природного сексуального потягу до інших або демонструють знижений інтерес до сексу.

Люди, які ідентифікують себе як безстатеві, все ще можуть формувати романтичні чи емоційні зв’язки з іншими, але не мають бажання сексуальної близькості.

Асексуальність — різновид сексуальної орієнтації, яку часто неправильно розуміють та стигматизують.

Відтак, асексуальні особи — нерідко відчувають тиск суспільства, що має на меті спонукати їх до участі в нормативній сексуальній поведінці і наслідком чого є розвиток почуття збентеження, ізоляції або сорому в асексуалів.

На практиці, явище асексуальності є різноманітним і складним.

Зокрема, деякі асексуальні люди можуть практично не відчувати сексуального потягу протягом усього життя, тоді як інші можуть відчувати його за певних обставин або після розвитку сильного емоційного зв’язку з кимось.

Деякі люди, які ідентифікують себе безстатевими — можуть відчувати романтичний потяг, а інші – ні.

Крім того, асексуальність — це не те ж саме, що целібат, який означає свідомий вибір утримуватися від сексуальної активності.

На сьогодні — асексуальність не належить до переліку психічних розладів, на відміну від гіперсексуальності.

Але перед тим, як охарактеризувати більше аспектів проблематики через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги в таких випадках, зокрема для тих читачів, які бажають без зайвих зволікань обговорити прояви асексуальності у себе чи своїх близьких із фахівцем,

Інформую, що у спеціальному розділі “Простору Психологів” можна максимально точно підібрати спеціалістів шляхом “універсального націлювання експертизи” на теми, запити, симптоми, методи, проблеми, спеціальності тощо.

ПРИЧИНИ АСЕКСУАЛЬНОСТІ

Точні причини асексуальності до кінця не вивчені, а дослідження на цю тему тривають досі.

Однак деякі теорії припускають, що на розвиток асексуальності впливає поєднання біологічних, психологічних і екологічних факторів.

Власне, одна з провідних теорій полягає в тому, що асексуальність може бути пов’язана з відмінностями в біохімії мозку або рівнях гормонів.

Так, було виявлено, що в деяких асексуальних людей спостерігається нижчий рівень тестостерону або інших статевих гормонів.

Інша теорія припускає, що асексуальність може бути пов’язана з відмінностями в структурі або функціях мозку.

• Наприклад, деякі дослідження виявили, що “безстатеві люди” можуть мати незначні відмінності в тих частинах мозку, які беруть участь у сексуальному збудженні.

ЧИННИКИ АСЕКСУАЛЬНОСТІ

Психологічні чинники відіграють суттєву роль в асексуальності.

Зокрема, деякі дослідники і практики припускають, що “безстатеві люди” можуть мати іншу модель прив’язаності та інтимності порівняно зі сексуально активними особами.

Крім того, досвід психотравми, тривоги чи депресії також може вплинути на сексуальну орієнтацію.

Нарешті, фактори навколишнього середовища, такі як культурні чи соціальні впливи, можуть сприяти асексуальності.

Наприклад, асексуальність може бути більш поширеною в культурах, які приділяють менше уваги сексуальній активності, або в спільнотах, де сексуальність стигматизована і що, зазвичай, пов’язано із релігійними приписами, традиціями тощо.

ОЗНАКИ І ПРОЯВИ

Асексуальність не є розладом і не має специфічних симптомів.

Це сексуальна орієнтація, яка характеризується відсутністю сексуального потягу та фізичного інтересу до інших.

Деякі асексуальні особи можуть також відчувати відсутність сексуального збудження або задоволення у відповідь на сексуальні стимули.

Однак важливо зазначити, що асексуальність — не те саме, що сексуальна дисфункція чи розлад.

“Безстатеві люди” все ще можуть мати здорову сексуальну реакцію і навіть можуть займатися сексуальною активністю з інших причин, ніж сексуальний потяг.

Зрештою, найважливішим фактором у розумінні асексуальності є повага до самоідентифікації особистості та визнання різноманітності людського сексуального досвіду та орієнтацій.

Психотерапевти не розглядають асексуальність як симптом, не нав’язують ідею «повноцінності» лише через сексуальну реалізацію, не шукають причин у «травмах» чи «блоках» без артикуляції такого запиту клієнтом.

НАСЛІДКИ В СОЦІАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

Асексуальність за своєю суттю не є проблематичною чи негативною, і люди, які вважають себе асексуальними, можуть жити щасливим, повноцінним життям.

Однак асексуальність може мати соціальні, емоційні та особисті наслідки, які можуть потребувати підтримки та розуміння з боку інших та, зокрема, психолога.

Одним із потенційних наслідків асексуальності є соціальна стигматизація та нерозуміння, що створює психологічний дискомфорт асексуалам.

Сексуально активні люди можуть висміювати або вдаватися до остракізму щодо асексуалів, що може призвести до почуття ізоляції, розгубленості чи сорому, а також вплинути на почуття власної гідності та психічне здоров’я людини.

ВПЛИВ НА СТОСУНКИ З ІНШИМИ ТА СОБОЮ

Асексуальність впливає на міжособистісні стосунки людини.

Асексуальним особам важче знайти романтичних партнерів, які б:

• розуміли і поважали їх знижений сексуальний інтерес;
• підтримували уже розпочаті романтичні стосунки, які не ґрунтуються на сексуальному потягу.

Додатково, асексуальність може вплинути на почуття ідентичності та саморозуміння людини.

Асексуальні особи можуть сумніватися у своїй орієнтації, нормальності, почуватися збентеженими чи конфліктними через відсутність сексуального інтересу.

Такий стан речей може потребувати підтримки з боку інших, які б поважали асексуальність як дійсну та законну орієнтацію людини.

ПОРАДИ АСЕКСУАЛАМ

Якщо ви ідентифікуєте себе як асексуала, є кілька практичних способів впоратися зі своєю сексуальною орієнтацією та керувати нею.

Зокрема, найбільш цінні, на мій погляд, стратегії включають:

Шукайте підтримки:

• знайдіть людей або спільноти, які розуміють і приймають асексуальність.
• онлайн-групи підтримки,
• місцеві заходи чи зустрічі,
• спілкування з друзями чи членами родини, які знають, розуміють і підтримують.

Навчайтеся:

• дізнайтеся більше про асексуальність та її різні форми та прояви.
• розумійте ваш власний досвід і почуття,
• презентуйте свою особистість іншим.

Спілкуйтеся з партнерами:

• якщо ви перебуваєте в романтичних стосунках, будьте відкритими та чесними зі своїм партнером щодо своєї асексуальності.
• повідомте про свої потреби, межі та бажання та працюйте разом, щоб знайти способи підтримувати повноцінні та відверті, турботливі стосунки.

Досліджуйте інші форми інтимності:

• навіть якщо ви не відчуваєте сексуального потягу чи бажання, ви все одно можете жадати інтимності та зв’язку з іншими.
• подумайте про інші форми інтимності, такі як емоційна близькість, фізичний дотик або творча співпраця.

Асексуальність у спілкуванні

Асексуальність у спілкуванні — це тема, яка охоплює як взаємодію асексуальних людей з іншими, так і те, як спілкування може впливати на сприйняття себе, кордони та стосунки.

Асексуальні люди можуть:

• бути інтровертами чи екстравертами,
• прагнути романтичних або платонічних стосунків,
• мати або не мати інтересу до фізичного контакту (залежно від особистих меж).

Асексуальність не означає нездатність до близькості, емоційності чи тепла у спілкуванн, а можливі труднощі у спілкуванні бувають такими:

Соціальний тиск:

• Очікування романтичної або сексуальної зацікавленості можуть створювати напругу.
• Припущення на кшталт “ти просто не зустрів/ла того самого” або “це пройде” — знецінюють досвід.

Невидимість і нерозуміння:

• Багато людей не знають про асексуальність, що може призводити до непорозумінь, відторгнення або уникання теми сексуальності взагалі.
• Часто асексуальні люди змушені пояснювати або “захищати” свою орієнтацію в побутовому спілкуванні.

Межі у контакті:

• Людина може відчувати дискомфорт від надмірної фізичної або фліртуючої близькості.
• Потреба бути в стосунках без сексу може потребувати чіткішої комунікації про очікування.

Що допомагає асексуальним людям у спілкуванні:

• Ясність і чесність: відкрито говорити про свої межі, потреби й тип стосунків, які підходять.
• Підтримуюче середовище: кола друзів або спільнот, де можна бути собою без потреби щось доводити.
• Самоусвідомлення: розуміння власної комфортної дистанції, бажаного типу контактів (емоційна близькість, дружба, спільна діяльність).
• Асертивність: навички м’яко, але чітко заявляти про себе, сказати «ні», якщо хтось порушує межі.

Особливості побудови стосунків:

Асексуальні люди можуть бути в романтичних, дружніх, партнерських чи квірплатонічних стосунках (глибокі стосунки без сексуального підтексту).

Можуть взаємодіяти з людьми, які мають іншу орієнтацію — головне, домовленість і повага до кордонів.

Існує багато форм близькості без сексу, які цінуються в таких стосунках: спільність цінностей, турбота, підтримка, глибокі розмови, тілесна ніжність без сексуального змісту (за бажанням).

Асексуальність і соціалізація

Асексуальність і соціалізація — це тема про те, як люди з асексуальною орієнтацією формуються, адаптуються, взаємодіють і знаходять своє місце в суспільстві, яке часто базується на сексуальних і романтичних нормах.

Соціалізація — це процес засвоєння соціальних норм, цінностей, моделей поведінки. Через сім’ю, школу, ЗМІ, культуру ми вчимося “як бути людиною” у певному середовищі.

Соціальні виклики для асексуальних людей:

Гетеронормативний тиск

• Суспільство часто припускає, що всі люди мають сексуальний потяг, будуть у “нормальній” парі та матимуть сексуальні стосунки.
• Асексуальна людина може відчувати себе “неповноцінною” або “дивною”, якщо не відповідає цим очікуванням.

Невидимість

• Асексуальність мало представлена в культурі, медіа, освіті.
• Часто сприймається не як орієнтація, а як тимчасова криза, страх, проблема або результат травми — що формує стигму.

Конфлікти під час соціалізації

• У підлітковому віці, коли зростає сексуалізація соціуму, асексуальні підлітки можуть відчувати себе «інакшими», не розуміючи чому.
• Дружба, яка переходить у флірт або сексуальні натяки, може викликати тривогу або бажання уникати спілкування.

Що підтримує здорову соціалізацію асексуальної людини:

Усвідомлення і прийняття власної ідентичності. Коли людина розуміє, що з нею все гаразд, і має мову для пояснення своєї орієнтації, зникає частина напруги.

Пошук спільноти. Онлайн або офлайн спільноти асексуальних людей (наприклад, AVEN, тематичні форуми або соцмережі) дають досвід нормалізації: “Я не один/одна”, “Мій досвід має значення”.

Альтернативні сценарії стосунків. Соціалізація не обов’язково має йти через шлюб або сексуальне партнерство. Важливо мати простір для дружніх, духовних, інтелектуальних чи квірплатонічних зв’язків.

Освіта та психоедукація. Чим більше середовище (сім’я, викладачі, друзі, фахівці) знає про спектр сексуальностей, тим менше ймовірність стигматизації.

Психологічні аспекти:

Людина, яка змушена маскувати свою ідентичність або йде проти себе, щоб «бути як усі», може:

• Відчувати соціальну тривожність
• Уникати близькості
• Втрачати довіру до себе
• Страждати від самотності або відчуження

Психотерапія може допомогти пройти шлях до автентичної соціалізації — тобто такого способу бути в суспільстві, який не вимагає зраджувати себе.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Якщо асексуальність заважає не вам, а іншим, не варто намагатися її позбутися, а радше – прийняти.

Життя з асексуальністю передбачає пошук способів шанувати та поважати свій власний досвід і потреби.

Завдяки підтримці, освіті та догляду за собою люди, які ідентифікують себе як асексуали, можуть жити щасливим і повноцінним життям.

Якщо ж ви боретеся з почуттям ізоляції, розгубленості або страждань, пов’язаних із вашою асексуальністю, зверніться за професійною допомогою до психолога, психотерапевта або сексолога.

Фахівці зможуть надати необхідну підтримку та забезпечити настановами й інструментами, які допоможуть вам орієнтуватися у вашій особистості та покращити ваше психічне здоров’я та добробут.

Підходи до психотерапії асексуальності

Психотерапія асексуальності — це чутлива й індивідуалізована робота, яка залежить від контексту, запиту клієнта та розуміння асексуальності як однієї з нормальних варіацій сексуальної орієнтації.

Основний принцип — не “вилікувати”, а зрозуміти, підтримати людину у пізнанні себе, своїх меж, потреб і цінностей

Асексуальність — це сексуальна орієнтація, за якої людина не відчуває сексуального потягу до інших або відчуває його дуже рідко/за певних умов (наприклад, демісексуальність, сі-сексуальність тощо). Асексуальність не є порушенням, дисфункцією або хворобою.

1. Гештальт-терапія

• Працює з усвідомленням і прийняттям себе.
• Допомагає досліджувати власні межі, тілесність, очікування суспільства та внутрішні конфлікти.
• Може бути корисною у темах: “Я не такий, як інші”, “Я не відповідаю нормі”, “Що мені підходить у стосунках?”

2. Підхід, заснований на прийнятті й усвідомленості (ACT)

• Підтримує ціннісне життя незалежно від наявності/відсутності сексуального потягу.
• Робота з внутрішніми сумнівами, стигмою, тривогою.
• Навчає приймати себе без спроб «виправити» чи «змінити».

3. Наративна терапія

• Досліджує, як історії про “нормальну сексуальність” впливають на сприйняття себе.
• Допомагає побудувати власну, авторську історію ідентичності.
• Особливо корисна для деконструкції стигматизуючих наративів (наприклад, “зі мною щось не так”).

4. Клієнт-центрована терапія (Карл Роджерс)

• Створює простір прийняття без оцінки, що важливо для людей, які стикалися з нерозумінням або тиском.
• Основна мета — розвиток самоцінності та довіри до себе.

5. Психоедукація і підтримка саморефлексії

• Допомагає розрізняти асексуальність від сексуальних порушень (наприклад, гіполібідемія через депресію чи гормональні збої).
• Підтримує у формуванні здорових стосунків, як романтичних, так і платонічних.

Що психотерапевт не має робити:

• Не розглядати асексуальність як симптом.
• Не нав’язувати ідею «повноцінності» лише через сексуальну реалізацію.
• Не шукати причини у «травмах» чи «блоках» без запиту клієнта.
• Не орієнтуватися на норму, засновану на більшості.

Запити, з якими можуть звертатись асексуальні люди:

• Хочу зрозуміти себе — асексуальність це чи щось інше?
• Як сказати партнеру, що я не відчуваю сексуального потягу?
• Як будувати стосунки, якщо я не хочу сексу?
• Як впоратися з почуттям “інакшості” чи тиском?
• Як бути з думками “зі мною щось не так”?

Підсумки

Асексуальність — це сексуальна орієнтація, за якої людина не відчуває сексуального потягу до інших або відчуває його дуже рідко/за певних умов (наприклад, демісексуальність, сі-сексуальність тощо).

Асексуальність не є порушенням, дисфункцією або хворобою.

Психотерапія асексуальності — це не лікування, а простір для самопізнання, прийняття і вибору свого шляху.

Важливо, щоб фахівець мав безстигматизуючу позицію, володів знанням про спектр сексуальностей і працював із запитом клієнта, а не зі своєю уявною “нормою”.

ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА

Щоби розпочати аналіз проявів асексуальності у вас чи ваших близьких та розробити ефективну стратегію подолання її негативних наслідків звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців з відповідними кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору Психологів”