1.Чому «позитум» – не позитив?
2. Історія та суть методу
3. Принципи ППТ
4.З якими запитами працює. Техніки ППТ
5.Позитивна психотерапія в Україні
1.Чому «позитум» – не позитив?
Для початку варто розвіяти упереджене ставлення до позитивної психотерапії, пов’язане з назвою. У більшості людей виникають асоціації про позитивне мислення, легковажне ставлення до проблеми чи загалом щось легке і приємне. Але позитивна психотерапія не про це. Слово «позитум» означає даний, цілісний, конкретний, явний. Так, серед технік методу є «позитивне трактування симптому», але його суть полягає не в тому, щоб просто знайти плюси в проблемі, а в тому, щоб збалансувати стан клієнта, дати йому опору, показати іншу сторону ситуації, що склалася.
Багато людей плутають позитивну психотерапію з позитивною психологією, хоча це фундаментально різні речі. Психологія – це більше про теорію, в той час як психотерапія – це безпосередній вплив на клієнта. Щоб наочніше продемонструвати основні відмінності між цими поняттями, пропоную вашій увазі порівняльну таблицю:
Позитивна психотерапія, на перший погляд, може здатися доволі легким методом. Так, тут немає незрозумілої термінології як в психоаналізі чи стандартизованих протоколів як у когнітивно-поведінковій терапії, але тим не менш, метод позитивної психотерапії є дуже потужним і ефективним в роботі практично з будь-яким запитом, за рахунок своєї інтегративності і наукової обґрунтованості. Адже метод, хоч і вважається психодинамічним, але включає в себе гуманістичний, системний та когнітивний елементи.
2. Коротка історія та суть методу
Позитивна психотерапія – це в першу чергу транскультуральний метод, що являє собою міст між культурою і знаннями Сходу та науковими досягненнями Заходу. Адже засновник методу – психіатр, психотерапевт та доктор медицини Носсрат Пезешкіан – народився і виріс в Ірані, а свій професійний шлях продовжив в Німеччині. З дитинства був в середовищі з культурними та релігійними відмінностями (належав до віри Бахаї). Згодом, коли переїхав до Німеччини, а через деякий час уже в професійній діяльності, де був свідком протистояння різних психологічних шкіл, психіатричних, неврологічних та психотерапевтичних позицій.
Зіштовхнувшись з культурними відмінностями в новій країні в багатьох сферах, Пезешкіан побачив, що це можна використати на благо. Адже між культурами є не лише відмінності, а й певні схожості і є чого навчитися один в одного. Транскультуральність – це здатність інтегруватися в новий досвід таким чином, щоб переймати особливості нової культури, вплітаючи її у свою звичну культуру. Здібність приймати нове, зберігаючи власну унікальність. Пезешкіан бачив у цьому величезний ресурс та потенціал і наразі його теорії підтверджені транскультуральними спостереженнями в більш, ніж 20 різних культурах.
Крім того, це поняття стосується не лише культури у її глобальному сенсі, як от культури різних народів чи різних частин світу. Але й у більш вузькому сенсі, як от культура окремої сім’ї чи окремої людини. Ця ідея стала основою позитивної психотерапії та роботи з внутрішніми і міжособистісними конфліктами. Психотерапевти часто звертаються до транскультурального досвіду клієнта для розширення його світогляду: наприклад, як би виглядала ваша ситуація, якби ви були іншою людиною або, якби ця ситуація трапилася з вами кілька років тому? Транскультуральний підхід підсилюється застосуванням афоризмів, притч, анекдотів та метафор, що передбачає активну роль для клієнта і мінімізує залученість терапевта. Таким чином, клієнт вчиться бути терапевтом самому собі, а не лише справлятися з конкретною проблемою. Детальніше про консультацію в даному методі можна прочитати в нашій іншій статті.
В класичному розумінні, позитивна психотерапія є гуманістичним психодинамічним методом, який ґрунтується на позитивному баченні людини і її проблем. Метод створювався як мета-теорія, яка би об’єднувала інші методи, а не протиставляла їх. За рахунок своєї інтегративності, метод може використовуватися не лише для терапії, але у навчанні та вихованні, та й просто у повсякденному житті.
Носсрат Пезешкіан зауважує стосовного свого методу:
«Важливим поштовхом для занять позитивною психотерапією стало, можливо, те, що я сам перебуваю в транскультуральній ситуації. Я помітив, що лікарі Сходу отримували свої гонорари доти, доки їхній “пацієнт” був здоровий. За цієї древньої системи оплати лікар від початку ніс відповідальність не за хворобу, а за збереження здоров’я. Ці спостереження спонукали мене до створення такої концепції, згідно з якою в центрі уваги перебувало не захворювання, а здоров’я. «Позитивний» (лат. “positum”) означає для мене «те, що має місце, реально існує». Фактичними і заданими є не лише конфлікти і розлади, але і здібності, закладені в людині. Ми намагалися експериментальним шляхом виявити за проявами хвороби пацієнта спочатку «позитивні» аспекти (прогрес) і тільки потім перейти до конфліктів (регрес)».
3. Принципи позитивної психотерапії
Позитивна психотерапія базується на трьох основних принципах: надії, балансу та консультування (самодопомоги).
1. Принцип надії означає, що у кожної людини є приховані здібності та ресурси для подолання труднощів. Навіть проблеми та симптоми можуть мати позитивний зміст. У позитивній психотерапії кожен симптом чи конфлікт розглядається як можливість для розвитку. Замість того, щоб бачити проблему лише як негатив, терапевт допомагає клієнту знайти в ній сенс і корисний досвід. Наприклад, якщо людина постійно відчуває тривогу, це може свідчити про її високу відповідальність або бажання контролювати ситуацію. Або якщо клієнт скаржиться на надмірну емоційність, терапевт може допомогти йому побачити, що ця якість також дає йому глибше розуміння інших людей, творче мислення або здатність до емпатії.
2. Принцип балансу полягає в тому, що гармонійне життя можливе тоді, коли людина знаходить баланс між чотирма основними сферами: тіло та здоров’я (фізичний стан, догляд за собою), досягнення та робота (кар’єра, навчання, фінанси), контакти та стосунки (друзі, сім’я, соціальне життя), майбутнє та сенс життя (цінності, духовність, творчість).
Більшість психологічних труднощів виникають через дисбаланс у цих сферах. Якщо людина надто багато часу приділяє роботі й ігнорує здоров’я або стосунки, це може призвести до емоційного вигорання. У процесі терапії клієнт вчиться відновлювати баланс у своєму житті і змінює звичні моделі поведінки (наприклад, втеча у фантазії через проблеми на роботі) на більш конструктивні.
3. Принцип консультування і самодопомоги означає, що сенс терапії полягає не лише в тому, щоб допомогти людині тут і зараз, але й спільно створити такі інструменти, щоб людина могла самостійно справлятися зі своїми проблемами. В процесі терапії клієнт вчиться бачити і використовувати свої сильні сторони собі на благо.
Пезешкіан був прихильником того, що здоровий не той, хто не має проблем, а той, хто вміє з ними справлятися. І саме це – основне завдання позитивної психотерапії.
Основу свого методу Носсрат Пезешкіан сформував у формі тринадцяти тез:
- Ми розглядаємо людину в її фізичному, психічному, соціальному, культурному, історичному й духовно-релігійному вимірах.
- Ми враховуємо не лише медичні та природногенетичні показники, але також психологічні, психотерапевтичні, психосоматичні, спонтанні й емоційні точки зору.
- Оскільки кожен пацієнт перебуває під значним тиском власної хвороби та хоче навчитися благополучно долати її й активно сприяти одужанню, ми застосовуємо на практиці самонавіювальні й підтримувальні методи, як-от: історії, вислови, гумор.
- Ми виходимо з того, що кожній людині властива безліч здібностей, можливостей і шансів, які вона самостійно або за допомогою близьких може розвинути, розкрити й активізувати.
- Думка «Я не зможу цього зробити!» є однією із найпоширеніших концепцій із найзагрозливішими наслідками. У цьому реченні необхідно додати одне слово: «Я поки що не можу цього зробити!»
- У деяких пацієнтів виникає відчуття «пригніченості» після встановлення діагнозу й вони почуваються безсилими. Але позитивна інтерпретація скарг показує, що кожна хвороба приховує в собі потенцію розвитку, що дає надію.
- Покращення стану здоров’я досягається поступово. Треба набратися терпіння.
- Якщо існує протиріччя між розумінням необхідності змінити свої звички та бажанням зробити це, ми знаходимо відповідні способи, щоб узгодити думки, почуття й поведінку.
- Для здоров’я характерним є баланс чотирьох сфер життя (тіло / відчуття, робота / досягнення, контакт / сім’я, фантазії / майбутнє), порушення якого – це хвороба. А психотерапія й самодопомога – це засоби для відновлення природного балансу.
- У пацієнта виникає страх перед можливими ускладненнями його хвороби. Але у страху є й позитивна сторона. Існує три різновиди страху: страх перед реальною, актуальною або в майбутньому загрозливою небезпекою; страх перед ситуаціями, для подолання чи зміни яких ще не знайдені дієві засоби; невротичний страх, причини якого лежать глибоко.
- Перед позитивною психотерапією стоїть особлива задача – розглядати здоров’я кожної окремої людини в широкому сенсі. Це означає бачити не лише симптоми, але і опосередковані причини, що виникають із життєвих ситуацій, навколишнього середовища, сім’ї, субкультури й культури.
- Ідеться також про те, щоб знайти здорові складники пацієнта, на основі яких розкриються ресурси для одужання або проявляться відповідні здібності й енергія для подолання хвороби чи зміни життєвої ситуації.
- Важливим завданням цього підходу є також систематизована й узагальнена репрезентація методів позитивної психотерапії при різних захворюваннях у такий спосіб, щоб вони однаково були зрозумілими й реалістичними як для клієнта, так і для його оточення, а також інформативними та практично зорієнтованими для лікарів, психологів, психотерапевтів, обслуговуючого медичного й іншого спеціального персоналу. Це стосується всіх, хто не заплющує очі на проблеми людських взаємин і хто готовий використовувати це як стимул і як практично зорієнтовану допомогу.
4.З якими запитами працює. Техніки позитивної психотерапії.
Як вже було згадано вище, позитивна психотерапія є ефективною в роботі з будь-яким запитом, адже сам автор притримувався думки: лікувати треба не хворобу, а людину, враховуючи всі її індивідуальні особливості. Зокрема, люди звертаються з такими запитами як кризи, міжособистісні стосунки, внутрішні протиріччя, страхи та фобії, тривожність, розлади сексуального характеру, сімейні стосунки, складні життєві рішення тощо. Даний метод працює з усіма віковими групами, а також чудово підходить як для індивідуальної, так і для групової роботи.
Крім того, позитивна психотерапія включає в себе психодинамічний, когнітивний та гуманістичний компоненти, тож підходить як для вирішення локальних актуальних проблем, так і для довготривалої роботи з такими складними проблемами як розлади особистості, депресія чи психосоматичні хвороби.
Дослідження у сфері клінічної психології підтверджують, що клієнти, які проходили позитивну психотерапію, демонструють підвищення рівня психологічної гнучкості, здатності до саморефлексії та загальної життєстійкості. Наприклад, метааналіз, проведений у 2016 році, показав її ефективність у зниженні симптомів депресії та тривоги, особливо в довгостроковій перспективі. (Remmers, A. (2020). Theoretical Foundations and Roots of Positive Psychotherapy. In: Messias E., Peseschkian H., Cagande C. (Editors) Positive Psychiatry, Psychotherapy and Psychology, (pp. 297-308), Springer, Cham (Switzerland).
Основними техніками позитивної психотерапії є позитивна реінтерпретація, транскультуральний підхід та метафори (також притчі, афоризми тощо). Носсрат Пезешкіан вважав: «Життєва мудрість та історія є для душі тим самим, що і здоров’я для тіла». Саме тому метод виглядає легким для клієнта, хоча терапевт в цей час уважно стежить за змінами і психодинамікою конфлікту. Безумовно терапія відбувається не лише завдяки метафорам, позитивна психотерапія має потужну теоретичну базу. Метод офіційно визнаний Європейською Асоціацією Психотерапії (EAP) у 1996 році.
Книги Пезешкіана призначені також для неспеціалістів, які прагнуть самодопомоги. Такі його роботи, як «Психотерапія повсякденного життя», покликані допомогти людині впоратися з нерозумінням. У книзі «У пошуках сенсу» також даються рекомендації щодо подолання життєвих криз. Крім того, такі книжки, як «Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, зроби те, чого ніколи не робив», присвячені розв’язанню міжособистісних конфліктів. Більш того, люди можуть пройти спеціалізовані курси, щоб стати сертифікованими консультантами з позитивної психотерапії, що дасть їм змогу сприяти стримуванню конфліктів і самодопомозі в складних ситуаціях.
5.Позитивна психотерапія в Україні
Позитивна психотерапія в Україні пройшла довгий шлях від ознайомлення з методом до його офіційного визнання на державному рівні. Початок її поширення припадає на 90-ті роки, коли українські фахівці почали знайомитися з підходом Носсрата Пезешкіана через міжнародні конференції та літературу.
Згодом були створені ключові організації, що займаються навчанням і популяризацією методу: Українська асоціація позитивної психотерапії (УАПП) та Український інститут позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту. Вони організували сертифікаційні програми, міжнародні конференції та видання професійної літератури. Українські психологи отримали можливість навчатися у самого Пезешкіана, а також у його послідовників, таких як Навід та Хамід Пезешкіан.
Одним із значних досягнень стало офіційне визнання методу в Україні. У 2023 році Міністерство охорони здоров’я України затвердило позитивну психотерапію як один із методів психотерапевтичної допомоги з доведеною ефективністю. Це не лише підвищило статус методу, а й відкрило можливості для його активного застосування в державних медичних установах та реабілітаційних центрах
Попри виклики, включаючи війну та кризові ситуації, позитивна психотерапія продовжує розвиватися. Українські фахівці адаптують її до умов психологічної підтримки військових, переселенців та людей, що переживають втрати. Активна діяльність УАПП сприяє об’єднанню спільноти психотерапевтів і поширенню методу через навчальні програми, наукові конференції та фахові видання. В рамках Української спілки психотерапевтів (УСП) діє секція позитивної психотерапії.
І наостанок хочеться поділитися східною мудрістю, яку Носсрат Пезешкіан вміло вбудував у свій метод:
Якщо ти хочеш навести лад у світі, ти повинен спочатку навести лад у країні.
Якщо ти хочеш навести лад у країні, ти повинен спочатку навести лад у провінціях.
Якщо ти хочеш навести лад у провінціях, ти повинен спочатку навести лад у містах.
Якщо ти хочеш навести лад у містах, ти повинен спочатку навести лад у сім’ях.
Якщо ти хочеш навести лад у сім’ях, ти повинен навести лад у власній сім’ї.
Якщо ти хочеш навести лад у власній сім’ї, ти повинен навести лад у самому собі.
