Простір Психологів

Стресові розлади виникають, коли подія або серія подій перевищують здатність організму людини справлятись з ними.

Стресові розлади включають гостру реакцію на стрес, розлад адаптації, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і комплексний травматичний розлад.

Стресові розлади часто провокують соматичні захворювання, порушення у роботі вегетативної нервової системи.

Симптоми стресових розладів можуть розвиватися на наступних рівнях:

• Фізіологічні симптоми:
  • прискорене серцебиття,
  • пітливість
  • тощо
• Когнітивні симптоми:
  • проблеми з пам’яттю
  • порушення уваги
• Емоційні, зокрема домінування таких з них як:
  • гнів
  • агресія
  • страх
  • безнадія
• Емоційно-вольові розлади:
  • труднощі з регуляцією гніву,
  • розчарування
• Поведінкові зміни
• тощо

ГОСТРА РЕАКЦІЯ НА СТРЕС

Це тимчасова гостра реакція психіки та нервової системи, яка виникає у відповідь на екстраординарну кризову ситуацію протягом однієї години після її завершення.

Наприклад, після нещасного випадку, ДТП, зіткнення з фізичним чи психічним насильством або несподіваної втрати близької людини.

Порушена реакція може проявлятися у вигляді свого роду «анестезії», звуження свідомості, обмеження уваги, дезорієнтації або нездатності сприймати подразники.

Зазвичай симптоми зникають через кілька годин або днів. Якщо симптоми не минають, може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

У разі підозри на формування посттравматичного стресового розладу слід якомога швидше звернутися за допомогою до психотерапевта або психіатра.

РОЗЛАД АДАПТАЦІЇ

Може виникнути після різкої зміни звичного життя або після стресової життєвої події, якщо здатність до адаптації порушена.

Типовими подіями-тригерами стресового розладу адаптації можуть бути:

• розлучення,
• народження дитини,
• одруження,
• втрата роботи,
• вихід на пенсію,
• досягнення довгоочікуваної мети,
• втрата коханої людини,
• втеча,
• культурний шок
• еміграція

Тому зміни в досвіді та поведінці можна простежити від цих чітко визначених тригерів.

Характерними симптомами розладу адаптації є:

1. Суб’єктивне відчуття дистресу,
2. Соціальна замкнутість
3. Змінена соціальна поведінка,
4. Відчуття порожнечі,
5. Безрадісність,
6. Страх,
7. Тривога,
8. Смуток,
9. Депресивний настрій,
10. Тимчасова непрацездатність у короткостроковій перспективі.

Зазвичай адаптація до нових життєвих обставин відбувається через кілька тижнів або місяців, а симптоми стресового розладу згасають.

Однак, якщо симптоми зберігаються понад півроку, розлад адаптації може перерости в депресивний епізод, який залежно від тяжкості та тривалості може потребувати лікування.

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР)

ПТСР завжди передує одна або більше подій виключно загрозливих масштабів, що включають пряму загрозу власному тілу чи життю або життю іншої людини.

Подія настільки катастрофічна, що викликала б глибокий відчай у більшості людей.

Деякими прикладами таких подій є:

• серйозна дорожньо-транспортна пригода,
• пожежа,
• насильницький напад,
• зґвалтування,
• захоплення заручників,
• терористичний напад,
• знаходження трупа,
• перебування у зоні бойових дій чи стихійного лиха
• тощо

Розвиток посттравматичних стресових розладів зазвичай відбувається тижнями або місяцями пізніше і є відтермінованою реакцією на травматичний досвід, який психіка не змогла прийняти, осмислити та інтегрувати.

Часто постраждалі люди повторно переживають подію у формі спогадів (раптові, реалістичні флешбеки), що призводить до збільшення страху та тривоги.

Інші симптоми включають:

1. Підвищену пильність,
2. Порушення сну,
3. Особливо жахаючі сни про травматичну подію,
4. Емоційну анестезію,
5. Внутрішню порожнечу,
6. Соціальну замкнутість,
7. Безрадісність,
8. Уникання певних місць або ситуацій, що нагадують про подію,
9. Дратівливість,
10. Швидку втомлюваність,
11. тощо

КОМПЛЕКСНИЙ СТРЕСОВИЙ ТРАВМАТИЧНИЙ РОЗЛАД

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (комплексний посттравматичний стресовий розлад) досі не включений як діагностична категорія до каталогу систем класифікації психічних розладів.

На відміну від посттравматичного стресового розладу, складний посттравматичний стресовий розлад характеризується повторюваними або тривалими важкими травмами.

Наприклад, у формі років фізичного, емоційного чи сексуального насильства та крайньої зневаги в дитинстві, ув’язнення та тортур, повторного насильства, війни, перебування в полоні тощо.  

З часом хронічна травма може призвести до змін в особистості постраждалої людини.

Це може проявлятися у:

• порушеннях регуляції афекту,
• самоушкоджуючій поведінці,
• порушеннях самосвідомості,
• дисоціаціях,
• соціальній замкнутості,
• недовірливості,
• уникненні стосунків через небезпеку повторної травматизації іншими,
• надмірній зосередженості на собі і своїх переживаннях.

Хронічний ПТСР пов’язаний з розвитком психосоматичних захворювань, розладів сну та інших психічних розладів.

ДОПОМОГА ПРИ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДАХ

Вид допомоги при стресових розладах буде залежати від різновиду розладу та ступеня його розвитку.

Медикаментозне лікування зазвичай застосовується для боротьби з супутніми симптомами як от розлади сну чи вегетоневроз, у той час як психотерапія залишається провідним заходом допомоги.

Для подолання  ПТСР існують спеціальні методи психотерапії, як от оксфордський підхід когнітивно-поведінкової терапії,  травмафокусована терапія, експозиційна, терапія EMDR (десенсибілізація та переробка за допомогою рухів очей), наративна травматерапія або позитивна терапія.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “стресові розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Дислексія (до 1960-х р. – «словесна сліпота») – це стійке вроджене захворювання, що проявляється труднощами у читанні текстів.

Водночас буває набутим у разі черепно-мозкової травми, інфекційних захворювань мозку або інсульту. У такому випадку його називають алексією.

Людям із діагностовано дислексією важко поєднувати літери, які вони бачать, у склади та речення, а також співвідносити літери зі звуками, які їх позначають.

Дітям і дорослим з дислексією важко вільно та швидко читати, дотримуватися граматичних правил при написанні, можливими є труднощі у вивчення іноземної мови.

Окреслені складнощі у роботі з текстами жодним чином не стосуються загального рівня інтелекту.

Хоча люди з дислексією читають повільно та пишуть з помилками, як це не парадоксально, вони швидко та творчо мислять, а також здатні втілювати свої ідеї у життя.

Дислексія є поширенішим явищем, ніж більшість може уявляти собі, та вражає різною мірою близько 20% всієї людської популяціі (за даними Єльського центру дислексії) та 80–90 % дітей із вадами навчання.

Дислексію неможливо вилікувати – вона триває усе життя.

Але за належної підтримки діти з дислексією стають успішними студентами та дорослими, використовуючи надзвичайну пластичність мозкових структур.

СИМПТОМИ ДИСЛЕКСІЇ

Ознаки дислексії можна зауважити вперше ще в дошкільному віці.

Незалежно від того, чи ви батьки, чи педагог дитини з дислексією, а може підозрюєте у себе самого дислексію, пропонуємо ознайомитися з переліком симптомів, комбінація яких може свідчити на користь цього порушення.

ДИСЛЕКСІЯ У ДОШКІЛЬНІ РОКИ

• Проблеми з вивченням простих дитячих віршів, особливо якщо в тексті є схожі за звучанням слова.
• Труднощі з вивченням (запам’ятовуванням) назв літер алфавіту
• Здається, не може розпізнати літери у своєму імені
• Неправильна, спотворена вимова знайомих слів
• Не розпізнавання шаблонів римування
• Проблеми з читанням і/або орфографією у сімейному анамнезі (дислексія часто є спадковою)

ДИСЛЕКСІЯ В МОЛОДШИХ КЛАСАХ

Серед притаманних у такому віці складнощів, слід відзначити, передовсім:

• Помилки читання, пов’язані з дисонансом між надрукованою літерою і озвученою фонемою —
  • наприклад, на сторінці із зображенням собаки та підписом «собака» дислектик може прочитати на свій манер «цуценя» замість написаного слова «собака»
• Не розуміння, що слова відрізняються між собою
• Скарги на те, як важко читати
• Уникнення процесу читання
• Історія проблем з читанням у батьків або сиблінгів
• Труднощі в артикуляції таких простих слів, як кіт, брід, щит, якщо вони римуються
• Не пов’язує літери зі звуками, наприклад літеру «щ» зі звуком «шч».

Водночас, до сильних сторін “школярів-дислектків” можна віднести:

• допитливість,
• розвинену уяву,
• здатність розбиратися в речах та розуміти їх суть,
• швидке схоплювання нових концепцій,
• дивовижна зрілість,
• великий словниковий запас як для свого віку,
• любов до розгадування головоломок,
• хист до створення моделей,
• чудове розуміння прочитаних або розказаних йому історій.

ДИСЛЕКСІЯ У ШКІЛЬНІ РОКИ:

Спочатку, про характерні складнощі:

• Проблеми із запам’ятовуванням дат, імен, номерів телефонів, випадкових списків
• Надмірні зусилля для вчасного завершення контрольних робіт
• Труднощі з вивченням іноземної мови
• Поганий правопис
• Безладний почерк
• Низька самооцінка

Водночас, треба зазначити, що є і сильні сторони:

• Відмінні навички мислення:
  • концептуалізація,
  • міркування,
  • уява,
  • абстракція
• Інформація засвоюється пріоритетно через осмислення її сенсу, а не через механічне запам’ятовування
• Здатність бачити «загальну картину»
• Високий рівень розуміння того, що йому/їй читають
• Здатність відповідно до вікової норми читати та розуміти на високому рівні вивчені (або дуже вживані) слова зі своєї сфери інтересів
• Напрочуд складний словниковий запас для аудіювання
• Успіхи у сферах, які не залежать від читання, таких як:
  • математика, комп’ютери та образотворче мистецтво,
  • або в більш концептуальних предметах, зокрема у:
    • філософії
    • біології
    • соціології

ДИСЛЕКСІЯ В ЮНОМУ І ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Серед труднощів через дислексію, з якими доводиться жити уже сформованій особистості, слід назвати, пов’язані з читанням та усним мовленням.

• Читання

Хоча навички читання з часом покращуються завдяки дозріванню мозку, нервової системи та навчальним зусиллям, процес читання усе ще вимагає великих зусиль і виконується в повільному темпі.

Особи з дислексією рідко читають лише для задоволення та уникають читання вголос у присутності інших.

• Усне мовлення
  • попередні труднощі з усною мовою зберігаються, включно з відсутністю плавності та чіткості.
  • часто вживаються звукові вставки типу «ммм», «еее»
  • трапляються помилки у вимові деяких слів
  • кидається увічі загальне занепокоєння під час розмови (через усвідомлення своїх помилок).
  • часто неправильно вимовляються імена людей і назви місць
  • може відбуватися внутрішня боротьба за пошук необхідного слова для окреслення явища чи думки
  • частими є  моменти «Це було на кінчику мого язика»

В цілому, дислектик не поспішає “вистрілювати відповідь” у розмовах, а розмовний словниковий запас у нього суттєво менший, ніж реальні знання і розуміння понять

СЕРЕДОВИЩЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Середовище, яке сприяє освітньому та професійному прогресу, дозволяє людям з дислексією процвітати та повністю розкрити свій потенціал.

Таке середовище охоплює розуміння, прийняття та використання діагнозу «дислексія» без клеймування, а також надає належну підтримку та створює умови для пристосування.

Однією з таких умов є ідеографічний підхід в оцінці навчальних можливостей дитини, без порівняння з іншими та дорікання.

Підтримуюче оточення у сімейному, навчальному та робочому середовищі розуміє, що люди з дислексією не дурні і, звичайно, не ліниві.

Натомість визнає, що люди з дислексією часто працюють набагато більше і довше, ніж їхні однолітки, за умови, що їм надається така можливість.

У свою чергу, люди з дислексією повинні захищати себе, самопрезентуючи назовні свої сильні сторони та переваги, делегуючи, де це необхідно, і знаходячи допоміжні технології, які допомагають їм подолати дислексію.

Якщо у вас діагностовано дислексію, використовуйте це слово, не соромтеся свого діагнозу, адже його наявність у житті ніяк не свідчить про дефектність особистості людини чи її когнітивних здібностей.

Керуйте власною дислексією. Говоріть про неї і не бійтеся просити про допомогу.

Наслідуйте приклад багатьох успішних людей, які відкрито називають себе хворими на дислексію (Вупі Голдберг, Стів Джобс, Кіра Найтлі та інші).

ПІДОЗРЮЄТЕ ДИСЛЕКСІЮ? ДІЙТЕ!

П’ятирічна дитина, яка не може повністю вивчити абетку, стає шестирічною дитиною, яка не може співвіднести звуки з буквами.

До 11 років вона стає дитиною, яка воліє краще сховатися у шкільній вбиральні, ніж читати вголос на уроці.

У 18 років її нестерпно повільне читання робить майже неможливим завершити вступні тести до університету за відведений час, що може зашкодити її перспективам навчання, а згодом і кар’єрному росту.

Як зазначає доктор Саллі Шейвіц у книзі «Подолання дислексії», «людський мозок гнучкий, але немає сумніву, що раннє втручання та лікування приносять більш позитивні зміни швидшими темпами, ніж втручання, надане старшій дитині.

Чим швидше буде поставлено діагноз, тим швидше ваша дитина зможе отримати допомогу, і тим більше шансів запобігти вторинним ударам по її самооцінці».

У будь-якому випадку зосередьтеся на сильних сторонах, а не лише на слабких.

Ваша мета полягає у тому, аби переконатися, що саме сильні сторони дитини, а не слабкі, визначають її життя.

Заняття вдома з логопедом та психологом допоможуть досягнути хороших результатів та забезпечити якісне життя як дитині, так і дорослому.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “дислексія”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “логопед” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Невротичні розлади (неврози) — це група поширених психогенно зумовлених психічних розладів, які впливають на здоров’я та якість життя окремої людини, а також її близького оточення.

Неврози не супроводжуються зміною самосвідомості особистості, галюцинаціями, маячними ідеями або маніакальними психотичними станами, людина усвідомлює хворобливість свого стану.

Невротичний стан є зворотним і від нього можливе цілковите одужання.

У середньому лише кожна п’ята людина з неврозом, які відповідають критеріям розладу, шукає способів лікування свого стану.

Більше того, переважно люди з хворобливими симптомами звертаються до лікаря загальної практики, невролога, кардіолога, гастроентеролога, а не до психіатра чи психотерапевта.

ГРУПИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

1. Тривожно-фобічні
2. Неврастенія
3. Дисоціативні (істеричні)
4. Соматоформні розлади

Симптоми агрегуються в синдроми залежно від етіології, патогенезу, способів лікування та анамнезу хвороби.

Таким чином, неврози були розділені на депресивні, соматоформні та тривожні типи, останні — на тривожні та фобічні неврози, а фобії — на специфічні, соціальні та агорафобію.

Оскільки агорафобія не є окремою клінічною формою, панічний розлад і агорафобію об’єднали разом.

Обсесивно-компульсивний розлад входить до складу групи тривожних розладів.

Паніка/агорафобія, соціальна фобія та обсесивно-компульсивний розлад виявляють чітку тенденцію до сімейного, спадкового перебігу.

Попри це, хоча загальна схильність до неврозів (яка вимірюється за шкалою невротизму Айзенка) частково генетично зумовлена, залишається не до кінця вивченим питання, чи визначає якийсь додатковий генетичний фактор ключову ознаку кожного розладу.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Наявність ізольованого симптому, наприклад, тривожності, не є еквівалентом відповідності критеріям певного розладу.

Нещодавнє дослідження діагнозів протягом життя серед великої вибірки близнюків не змогло знайти доказів специфічної спадковості основних неврозів, а лише успадкування загальної схильності до них:

1. Невротична депресія,
2. Панічна агорафобія,
3. Соціальна фобія,
4. Обсесивно-компульсивний розлад,
5. Генералізований тривожний розлад)

Таким чином, не можливо достеменно передбачити розвинеться у схильної до неврозу людини розлад чи ні, а якщо і так – якого типу.

Клінічні відмінності між групами пацієнтів із хронічною панікою/агорафобією, хронічною соціальною фобією або хронічним обсесивно-компульсивним розладом є глибокими, і пацієнти у змозі усвідомити та відрізнити свій розлад від подібних, що спостерігаються в інших хворих.

Групи невротичних синдромів відрізняються між собою пріоритетними копінг-стратегіями подолання стресу та когнітивними опрацюваннями під час збудження.

Усі невротичні розлади мають свій пік у ранньому дорослому житті, коли людина є найбільш активною та зустрічається з численними викликами на роботі, у сімʼї, у стосунках, навчанні та громадській діяльності.

Жінки є більш схильними до невротичних розладів через особливості своєї фізіології, пов’язаної з зачаттям, виношуванням та народженням дитини.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Завжди визначаються індивідуально та квалфікованими психотерапевтами, психоневрологами та/або психіатрами.

Водночас, було виявлено, що

• Трициклічні антидепресанти.
  • Зменшують симптоми усіх згаданих вище розладів,
  • І хоча існує певна специфіка у зв’язку між типом антидепресанту та типом захворювання,
  • Загальний сприятливий ефект, який не залежить від діагнозу, був очевидним.

Схожа ситуація і з когнітивно-поведінковою терапією.

• Когнітивно-поведінкові техніки
  • Продемонстрували кращий ефект у терапії невротичних розладів, аніж плацебо, у всіх групах розладів.
  • Хоча деталі терапії змінювалися залежно від розладу,
  • Загальний сприятливий ефект програми управління тривогою/ступеневої експозиції/раціонального мислення також був підтверджений.

ПІДСУМКИ

Найкращий ефект у лікуванні невротичних розладів досягається у результаті поєднання медикаментозної терапії та психотерапевтичного втручання фаховців.

Хоча вплив КПТ-терапії на процес лікування невротичних розладів є найбільш дослідженим, існують беззаперечні докази на користь того, що інші психотерапевтичні напрямки є не менш ефективними для боротьби із захворюванням.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Астенічні розлади (також відомі як астенія) – це група психічних розладів, які характеризуються відчуттям загальної слабкості, виснаженості, низької витривалості і втрати енергії.

Вони можуть бути тимчасовими або тривалими та впливати на різні аспекти функціонування людини, включаючи роботу, навчання, соціальні відносини та загальний стан здоров’я.

Астенічні розлади виникають в результаті різних причин, включаючи:

• стрес,
• депресію,
• тривогу,
• хронічні захворювання, такі як хвороба Лайма або епідемічний энцефаліт,
• травми головного мозку
• та інші фактори

Симптоми астенічних розладів

Симптоми астенічних розладів характеризуються:

1. Втомою,
2. Зниженням працездатності,
3. Погіршенням пам’яті та концентрації,
4. Тривожністю,
5. Сонливістю,
6. Мігренню,
7. тощо

Лікування астенічних розладів, зазвичай, супроводжується фармакотерапією та/або психотерапією, а також змінами в способі життя, такими як збалансована дієта, регулярна фізична активність і достатній відпочинок.

Дослідження астенічних розладів

Астенічні розлади вивчалися в психології дослідниками, які працювали в галузі психіатрії та клінічної психології.

Серед найбільш відомих  можна виділити таких:

• Карл Леонгард. Австрійський психіатр, який ввів термін “астенія” для опису симптомів втоми та слабкості, які часто спостерігаються при психічних розладах.

• Курт Голдштайн. Німецький невролог та психолог, що досліджував роль фізіологічних процесів у виникненні астенії та інших психічних розладів.

• Карл Ясперс. Німецький філософ та психолог, який вивчав роль астенії та інших емоційних розладів у формуванні особистісних рис та поведінки.

• Карл Густав Юнг. Швейцарський психолог, який досліджував роль астенії та інших емоційних розладів у формуванні індивідуальних архетипів та колективних невідомих комплексів.

• Ганс Зельє. Канадський фізіолог, який досліджував взаємодію між психологічним стресом та фізіологічними реакціями організму, включаючи симптоми астенії та втоми.

Психологічні теорії астенічних розладів

Теорія “вивільнення енергії”, автором якої є німецький психіатр і психолог Карл Ясперс.

Він вважав, що астенія виникає в результаті занадто довгого перебування в стані психологічного напруження або стресу, яке спричиняє втому і виснаження енергії.

Теорію “дисбалансу” розробив американський психолог Чарльз М. Морре.

Вона припускає, що астенія виникає в результаті дисбалансу між вимогами середовища і ресурсами, які людина має для пристосування до цих вимог.

Теорію “недостатньої самореалізації” запропонував американський психолог Карл Роджерс.

Він вважав, що астенія виникає в результаті недостатньої самореалізації, коли людина не може задовольнити свої потреби і бажання, і це призводить до втрати енергії та втоми.

Теорія “перевтоми” була описана американським психіатром Гербертом Селігманом.

Вона припускає, що астенія виникає в результаті надмірної фізичної або психічної напруги, яка веде до перевтоми і зниження енергії.

Теорію “розладу сенсорної обробки” –  розробив американський нейропсихолог Леонард Джейсонс.

Згідно із нею  астенія може виникнути в результаті порушення сенсорної обробки, коли людина не може ефективно «обробляти» інформацію, яка надходить із навколишнього світу.

Психотерапевтична робота з астенічними розладами

Психотерапевтична робота з астенічними розладами зазвичай включає в себе кілька етапів.

Спочатку психотерапевт проводить комплексну діагностику для оцінки ступеня вираженості симптомів астенії та їхнього впливу на функціонування пацієнта в різних аспектах життя.

На основі діагностики психотерапевт разом з клієнтом/пацієнтом розробляє план психотерапії та встановлює конкретні цілі, які пацієнт має досягти під час терапії.

Когнітивно-поведінкова терапія є одним з ефективних підходів до лікування астенії є.

Цей підхід заснований на тому, що наші думки та переконання впливають на  психічне здоров’я та поведінку.

Під час терапії клієнт/пацієнт навчається  розпізнавати негативні думки та переконання, які можуть спричиняти астенію, та замінювати їх на більш конструктивні, які не провокують появу розладу.

Психодинамічна терапія: цей підхід заснований на припущенні, що астенія може бути пов’язана з психологічними конфліктами, що виникають в ранньому дитинстві та несвідомих прагненнях.

Під час такої психотерапії пацієнт навчається розуміти свої емоції, потреби та бажання, а також розпізнавати та змінювати шкідливі поведінкові та міжособистісні паттерни.

Підсумки

Якщо ви спостерігаєте чи фіксуєте у себе чи своїх близьких характерні для астенічних розладів симптоми та/або ознаки — фахівці у “Просторі Психологів” рекомендують без зволікань проконсультуватися якщо не одразу з психотерапевтом чи психіатром, то психологом.

Своєчасне звернення до фахівців — запорука мінімізації негативних наслідків астенічних розладів у найкоротші терміни та з макимальною ефективністю

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Біполярний афективний розлад (БАР; маніакально-депресивний психоз – архаїзм) є поширеним, хронічним психіатричним захворюванням ендогенного (внутрішнього) походження.

Що пов’язане із патологією афективної сфери (повторювані епізоди депресії, що чергуються із гіпоманією або манією) і має  відповідні поведінкові прояви.

Класифіковане як розлад настрою, це захворювання також впливає на пізнавальні процеси, рухову активність, може ускладнюватися психотичними симптомами (наприклад, марення, галюцинації, дезорганізоване мислення), але не обов’язково.

БІПОЛЯРНИЙ РОЗЛАД І ТА II ТИПУ

Біполярний розлад не допустимо діагностувати лише на підставі депресивних епізодів, чітко вираженою має бути симптоматика гіпоманії або манії.

Для біполярного розладу I типу характерний щонайменше один маніакальний епізод, подекуди з психотичною симптоматикою, за якої людина втрачає зв’язок із реальністю, критичність щодо своїх дій.  

Передувати цьому або поєднуватися із манією можуть депресивні або гіпоманіакальні епізоди.

Люди з цим типом БАР частіше вдаються до ризикованої поведінки та зловживають алкоголем і психоактивними речовинами.

Для осіб з біполярним розладом II типу притаманні принаймні один депресивний епізод затяжного характеру та один гіпоманіакальний, без маній.

Пацієнти з БАР II зазвичай перебувають у депресії триваліші періоди часу, що підвищує ризики суїцидальної та самоушкоджуючої поведінки.

Біполярний розлад II типу пов’язаний із високою поширеністю тривожних розладів протягом життя та має тенденцію до хронічного перебігу зі значно більшою кількістю малих і великих депресивних епізодів і коротшими періодами відновлення між епізодами.

ДИТЯЧИЙ БІПОЛЯРНИЙ РОЗЛАД

Зазвичай БАР діагностують у молодому віці – підлітковому або юнацькому віці, ранній дорослості.

Останніми роками спостерігалося п’яти-шестикратне збільшення випадків педіатричного біполярного розладу, однак незрозуміло якою мірою ці зареєстровані випадки пов’язані з помилковою діагностикою інших психіатричних захворювань.

Вік, у якому можна поставити діагноз, залишається таким же спірним, як і критерії, що використовуються для визначення біполярного розладу в цій віковій групі.

Існує відносна нестача даних щодо педіатричного біполярного розладу, і невідомо якою мірою основні фенотипи залишаються стабільними протягом усього життя.

ЛІКУВАННЯ БІПОЛЯРНИХ РОЗЛАДІВ

Лікуванням пацієнтів із біполярним афективним розладом займається лікар-психіатр або психотерапевт із медичною освітою.

Гострі маніакальні та змішані епізоди часто призводять до госпіталізації хворого задля його безпеки та швидшого переходу до ремісії.

Гостра біполярна депресія пов’язана з такими ж значними ризиками захворюваності та смертності, як і великий депресивний розлад.

Фармакотерапія є наріжним каменем лікування БАР різних типів та передбачає застосування стабілізаторів настрою (нормотиміки) та атипових антипсихотичних препаратів (нейролептики).

ПСИХОТЕРАПІЯ БІПОЛЯРНИХ РОЗЛАДІВ

Поруч із медикаментозним лікуванням людям, що страждають від біполярного розладу, рекомендованою є рання психотерапія, спрямована на:

• прийняття особою свого діагнозу;
• формування розуміння нетотожності особистості людини та її захворювання;
• прийняття необхідності регулярного вживання ліків;
• формування навичок своєчасного виявлення наближення маніакальних, гіпоманіакальних та депресивних епізодів;
• попередження або боротьбу з адиктивною, самоушкоджуючою поведінкою;
• інтеграцію неприємних спогадів щодо епізодів хворобливих перепадів настрою;
• навчання адаптивній міжособистісній комунікації;
• розвиток навичок подолання стресових ситуацій та уникнення подразників-провокаторів розладу.

ПІДСУМКИ

Якщо ви спостерігаєте у себе чи своїх близьких надміру інтенсивні, гострі чи часто повторювані перепади настрою — фахівці у Просторі Психологів рекомендують проконсультуватися якщо не з одразу із психотерапевтом чи психіатром, то з психологом.

Своєчасне звернення до фахівців, які працюють з біполярними розладами у дитячому чи дорослому віці — допомагає максимально швидкій, доступній та ефективній мінімізації негативних наслідків цих психологічних розладів

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності