Простір Психологів

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
   • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
   • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
   • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
   • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
   • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
   • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

Параноїдальні (параноїдні) розлади є серйозною психічною проблемою, яка впливає на життя людей, що страждають від цього стану.

Ця стаття присвячена вивченню параноїдальних розладів, включаючи їх причини, симптоми та методи лікування.

Параноїдальні розлади, також відомі як параноя, є формою психозу, де хворі переживають непереборний страх або підозру щодо інших людей.

Вони розвивають нереалістичні уявлення про загрози та спроби шкоди їм, навіть при відсутності достатніх доказів чи об’єктивних підстав для таких переконань.

Причини параноїдальних розладів

Причини параноїдальних розладів можуть бути багатоаспектними і включають як генетичні, так і екологічні фактори.

Деякі з найбільш визнаних причин параноїдальних розладів включають:

1. Генетична схильність
   • Існує певна генетична складова, яка може збільшувати ризик розвитку параноїдальних розладів.
   • Якщо у сім’ї вже були випадки подібних розладів, шанси на ураження параноєю можуть бути вищими.
2. Біохімічні дисбаланси
   • Деякі дослідження вказують на можливу роль хімічних речовин у мозку, таких як нерепінефрин та серотонін, у розвитку параноїдальних розладів.
   • Нерівновага цих речовин може впливати на сприйняття та обробку інформації, що може сприяти появі параної.
3. Стрес та травми.
   • Хронічний стрес або травматичні події в житті людини можуть сприяти розвитку параноїдальних розладів.
   • Емоційні та психологічні переживання, пов’язані зі стресом, можуть спотворювати сприйняття дійсності та призводити до параноїдальних уявлень.
4. Вживання наркотичних речовин,
   • Таких як метамфетамін, кокаїн або марихуана, може збільшувати ризик розвитку параноїдальних розладів.
   • Ці речовини можуть викликати психози та спотворювати сприйняття дійсності.
5. Соціальне середовище.
   • Отримання негативного досвіду у соціальному середовищі, такого як насильство, зневага або пресинг, може впливати на формування параноїдальних уявлень.
   • Такі впливи можуть посилювати недовіру та підозрілість до інших людей.

Важливо пам’ятати, що параноїдальні розлади є складними станами, і виникнення їх може бути спричинене комбінацією кількох факторів.

Точні причини розвитку параноїдальних розладів досі вивчаються, і додаткові дослідження потрібні для більш точного розуміння цього психічного стану.

Симптоми параноїдальних розладів:

Симптоми параноїдальних розладів можуть виявлятися в різних аспектах поведінки та мислення.

Основні симптоми, що часто спостерігаються у пацієнтів з параноїдальними розладами, включають:

1. Постійна підозрілість
   • Люди з параноїдальним розладом мають постійні переконання в тому, що інші люди намагаються шкодити їм або загрожують їхньому життю.
   • Вони можуть перебувати в стані постійної тривоги і підозри, не зважаючи на відсутність об’єктивних доказів.
2. Недовіра
   • Пацієнти з параноїдальними розладами мають загальну недовіру до оточуючих людей.
   • Вони можуть переконуватися, що навіть близькі родичі або друзі приховують їм щось або змовляються проти них.
3. Ідеї переслідування
   • Характерним симптомом параноїдального розладу є ідеї переслідування, коли пацієнт вірить, що за ним стежать, слідкують, шпигують або навіть планують фізичну розправу.
4. Розширене трактування дійсності
   • Люди з параноїдальним розладом можуть спотворювати або переінтерпретувати нейтральні ситуації або речі.
5. Соціальна відчуженість
   • Пацієнти можуть відчувати відчуженість та ізоляцію від інших людей через недовіру та підозрілість.
6. Роздратованість та агресивність.
   • У деяких випадках пацієнти з параноїдальними розладами можуть проявляти агресивність, особливо в ситуаціях, які вони сприймають як загрозливі.

Важливо зауважити, що симптоми можуть варіюватися в залежності від особистості та ступеня впливу розладу.

Деякі пацієнти можуть проявляти лише деякі з цих симптомів, тоді як інші можуть мати більш широкий спектр проявів.

Діагностика та лікування параноїдальних розладів

Діагностика параноїдальних розладів вимагає комплексного підходу.

Лікар проводить спостереження, збирає анамнез, враховує симптоматику та здійснює розгляд можливих причин, як генетичних, так і екологічних.

Для постановки діагнозу можуть використовуватися психологічні тести та методи оцінки.

Лікування параноїдальних розладів включає фармакотерапію та психотерапевтичні методи.

Фармакологічне лікування використовується для зменшення симптомів, зниження рівня тривоги та підозрілості.

Психотерапія може допомогти пацієнтам управляти своїми переконаннями та підвищити якість їх життя.

Когнітивно-поведінкова терапія, психодинамічна, гештальт, групова та/чи родинна терапія є ефективними методами психотерапії для пацієнтів з параноїдальними розладами.

Прогноз та попередження рецидивів

Прогноз параноїдальних розладів залежить від ранньої діагностики, вчасного лікування та підтримки.

Пацієнти, які отримують комплексне лікування та підтримуючу терапію, можуть досягти зменшення симптомів та поліпшення якості життя.

Важливо також попереджувати рецидиви через постійний медичний контроль, дотримання призначень лікаря та підтримувати здоровий спосіб життя.

Фахівці у Просторі Психологів мають підстави вважати параноїдальні (або праноїдні) розлади серйозними психічними захворюваннями, які потребують комплексного лікування.

Генетична схильність та фактори стресу можуть сприяти розвитку цих розладів.

Своєчасна діагностика та відповідне лікування можуть допомогти пацієнтам зменшити симптоми та покращити якість життя.

Важлива роль у лікуванні відводиться фармакотерапії, психотерапії та соціальній підтримці.

Пацієнти, які отримують належну підтримку та реабілітацію, мають кращі шанси на досягнення стабільного стану та повернення до повноцінного життя.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “параноя”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Афективні розлади є серйозними психічними станами, які впливають на емоційний стан та настрій людини.

Вони можуть мати значний вплив на якість життя та загальне благополуччя людини.

В даній публікації ми розглянемо поняття афективних розладів, їх причини та методи лікування.

Визначення афективних розладів

Афективні розлади характеризуються змінами настрою, від постійного сумного або пригніченого настрою до епізодів ейфорії та підвищеної активності.

Два найпоширеніші типи афективних розладів – це депресія та біполярний розлад.

Депресія є станом, коли людина відчуває глибокий сумний настрій, втрату інтересу до раніше приємних справ, енергетичне виснаження та погіршення функціонування в різних аспектах життя.

Біполярний розлад, також відомий як маніакально-депресивний розлад, включає епізоди ейфорії та підвищеної активності (манії) та епізоди сумного настрою та втрати енергії (депресії).

Окрім депресії та біполярного розладу, існують й інші види афективних розладів, такі як анксіозні розлади, сезонний афективний розлад та інші.

Вони мають власні характеристики та відмінності, але спільною їх рисою є вплив на емоційний стан та настрій особи.

Визначення афективних розладів залежить від клінічної оцінки психіатра або психолога, які оцінюють симптоми, тривалість і імпакт розладу на життя людини.

Для діагностики можуть використовуватися стандартні класифікаційні системи, такі як “Діагностичний і статистичний посібник психічних розладів” (DSM-5) або “Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду” (МКХ-10).

Важливо розуміти, що афективні розлади є медичними станами, які потребують відповідного діагнозу та лікування.

Професійна консультація психіатра або психолога може бути корисною для встановлення діагнозу та розроблення індивідуального плану лікування.

Причини афективних розладів

Причини афективних розладів можуть бути складним поєднанням генетичних, біологічних, психологічних та середовищних факторів.

Нижче розглянемо деякі з найбільш відомих причин цих розладів:

1. Генетична схильність
   • Може грати важливу роль у виникненні афективних розладів.
   • Дослідження показують, що у людей з сімейним анамнезом афективних розладів ризик їх розвитку може бути вищим.
   • Деякі гени, які впливають на нейрохімічні процеси у мозку, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку афективних розладів.
     
2. Біологічні фактори
   • Хімічні дисбаланси в мозку можуть впливати на розвиток афективних розладів, зокрема знижений рівень нейротрансмітерів, таких як:
     • серотонін,
     • норадреналін,
     • дофамін
   • Зміни в реакції гормональної системи, включаючи стресову відповідь, також пов’язані з цими розладами.
     
3. Психологічні чинники
   • Можуть впливати на вразливість до афективних розладів, зокрема:
     • негативне самосприйняття,
     • низька самооцінка,
   • Важливу роль відіграють психосоціальні стресори, такі як:
     • втрата близьких людей,
     • травми,
     • втрата роботи
     • негативні життєві події.
   • Допомагають в таких випадках:
     • навчання позитивних розумових схем
     • оволодіння стратегіями управління емоціями
     • тощо
       
4. Середовищні фактори
   • Оточення, в якому живе людина, впливає на ризик розвитку афективних розладів.
   • Наприклад, можуть підвищити вразливість до цих розладів:
     • небезпечне або дезорієнтуюче середовище,
     • соціальна ізоляція,
     • низький рівень соціальної підтримки
     • конфлікти у родині

Важливо зазначити, що афективні розлади зазвичай мають комплексну природу і їх розвиток залежить від взаємодії різних факторів.

Конкретні причини можуть варіювати у кожної людини, і виявлення основних факторів, що сприяють афективним розладам, є важливим для планування ефективного лікування та попередження рецидивів.

Методи лікування афективних розладів

Лікування афективних розладів включає комплексний підхід, який може включати психотерапію, фармакотерапію та інші підходи.

Важливо враховувати індивідуальні потреби кожного пацієнта при плануванні лікування.

1. Психотерапія є важливим елементом лікування афективних розладів.
   • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
   • Також використовуються інші форми психотерапії, такі як:
     • психодинамічна терапія
     • інтерперсональна терапія
     • тощо
       
2. Фармакотерапія
   • Може бути ефективним методом лікування афективних розладів.
   • Антидепресанти використовуються для лікування депресії, зменшення симптомів та покращення настрою.
   • Ліки проти біполярного розладу включають літій та стабілізатори настрою.
     
3. До інших підходів лікування афективних розладів належать
   • Регулярна фізична активність,
   • Релаксаційні техніки,
   • Зміни в життєвому стилі,
   • Підтримуючі групи
   • Сімейна терапія.

Підсумки

Афективні розлади є серйозними психічними станами, які впливають на якість життя людини.

Психодіагностика та своєчасне лікування афективних розладів є важливими для поліпшення психічного благополуччя пацієнта.

Експерти у Просторі Психологів констатують, що за умови своєчасного звернення — психотерапія, фармакотерапія та інші підходи можуть бути достатньо ефективними методами лікування афективних розладів

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “афективні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Тривожні розлади – це психічні порушення, які характеризуються надмірними і стійкими почуттями тривоги, страху, напруження, безпорадності та незахищеності.

Вони можуть виникати без конкретної причини або бути пов’язані з певними ситуаціями чи подіями.

До них входять різні захворювання, такі як:

• панічний розлад,
• загальний тривожний розлад,
• соціальний тривожний розлад,
• фобії
• посттравматичний стресовий розлад
• тощо

Симптоми тривожних розладів включають:

• підвищене серцебиття,
• посилене потовиділення,
• дратівливість,
• страх перед втратою контролю чи сильною панікою,
• сонливість,
• втому,
• нездатність до концентрації
• біль у м’язах тощо

Тривожні розлади можна подолати за допомогою психотерапії, ліків або комбінованої терапії.

Лікування може допомогти зменшити симптоми, покращити якість життя та допомогти керувати такими станами, якщо трапиться рецедив.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ

У психології  вивчаються в рамках клінічної психології та психопатології.

Ці напрямки досліджень займаються вивченням різних психічних порушень, включаючи тривожні розлади, їх причин та механізми розвитку симптомів, діагностики, лікування.

Також у психіатрії, яка спеціалізується на фармакологічному лікуванні різних психічних порушень, включаючи тривожні розлади.

Дослідження в галузі нейропсихології також допомагає вивчати мозкові механізми, що лежать в основі недуги.

Окрім цього, існують спеціалісти, такі як психотерапевти та психіатри, які спеціалізуються на лікуванні та підтримці людей, що страждають від  цього спектру розладів.

Тривожні розлади вивчають психологи з різних напрямків, таких як клінічна психологія, психіатрія, психоаналіз, когнітивна психологія, соціальна психологія та інші.

Ось декілька відомих психологів, які внесли вагомий вклад у вивчення тривожних розладів:

• Зигмунд Фройд
  • Відомий психоаналітик, який звернув увагу на роль конфлікту свідомого та несвідомого у розвитку тривожних розладів.
  • Фройд вважав, що психічний дисбаланс між “ід-ом”, “егом” та “супер-егом” може привести до тривоги.
• Аарон Бек
  • американський психіатр та психотерапевт,
  • проводив дослідження у царині когнітивно-поведінкової терапії, що є досить ефективною при лікуванні тривожних розладів.
• Альберт Бандура
  • Соціальний психолог, який є автором теорії самоефективності.
  • Згідно з його дослідженнями, тривога може бути зменшена шляхом підвищення самоефективності у виконанні певних завдань.
• Девід Барлоу
  • Працював у галузі клінічної психології та розробив теорію загального тривожного розладу.
  • Його розробки вказують на те, що тривога може бути спричинена не лише стимулом, але і механізмом, що відповідає на нього, що може бути ефективною метою лікування.
• Джозеф Вольпе
  • Відомий американський психолог,
  • Розробив метод “систематичної десенситизації”, який включає експозиційну терапію та позитивне мислення при лікуванні таких недуг.

ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ

Існує кілька психологічних теорій, які пояснюють розвиток тривожних розладів.

Ось кілька з них:

• Теорія класичного умовиводу:
  • Стверджує, що розлад може виникнути, коли людина пов’язує нейтральний подразник з негативним досвідом.
  • Іван Павлов був одним з авторів цієї теорії.
• Теорія навчання:
  • За цією теорією, тривога може виникнути в результаті негативного навчання або невдачі у подоланні викликів.
  • Альберт Бандура був одним тих, хто запропонував цю теорію.
• Теорія когнітивної переробки інформації:
  • Постулює, що тривога може виникнути в результаті спотворення сприйняття, інтерпретації та сприйнятливості.
  • Аарон Бек та Девід Кларк — автори цієї теорії.
• Теорія генетичних чинників:
  • Описує, що у людей з деякими генетичними аномаліями є підвищена схильність до розвитку тривожних розладів.
  • Йоганнес Ланг та Річард Маккензі були одними з тих, хто дотримувався цього погляду.

Ці теорії взаємодіють і можуть пояснювати різні аспекти розвитку тривожних розладів.

Проте важливо зазначити, що вони не є повністю вичерпними і розвиток тривожних розладів є складним процесом, який впливає на багато факторів.

Дослідження цього розладу тривають досі і список теорії збільшується з кожним наступним роком.

ПСИХОТЕРАПІЯ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ

Психотерапевт допомагає клієнту  зрозуміти, чи є у нього тривожний розлад, визначити його вид та ступінь важкості.

Потім разом працюють над ідентифікацією розладу та зміною думок, які спричиняють тривогу, що допомагає змінити негативні поведінки. Це відбувається, коли психотерапевт працює у напрямі КПТ.

Якщо ж спеціаліст дотримується підходу експозиційної терапії, то відбувається розмова про ряд ситуацій, які спричиняють тривогу, з метою зменшення ступеня тривожності та покращення здатності пацієнта розуміти та контролювати свої емоції.

Коли ж фахівець працює у психодинамічному напрямку, то це форма терапії, яка допомагає клієнту розуміти глибинні причини його тривоги та виправити негативні патерни поведінки.

При груповій психотерапії клієнти з тривожним розладом працюють разом з психотерапевтом та іншими учасниками групи, щоб зменшити свою тривогу та підтримувати одне одного.

У будь якому підході фахівець надає  підтримку та допомогу у контролюванні своїх емоцій та зміні негативних патернів поведінки, що спричиняють виникнення  розладу

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “тривожні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Стресові розлади виникають, коли подія або серія подій перевищують здатність організму людини справлятись з ними.

Стресові розлади включають гостру реакцію на стрес, розлад адаптації, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і комплексний травматичний розлад.

Стресові розлади часто провокують соматичні захворювання, порушення у роботі вегетативної нервової системи.

Симптоми стресових розладів можуть розвиватися на наступних рівнях:

• Фізіологічні симптоми:
  • прискорене серцебиття,
  • пітливість
  • тощо
• Когнітивні симптоми:
  • проблеми з пам’яттю
  • порушення уваги
• Емоційні, зокрема домінування таких з них як:
  • гнів
  • агресія
  • страх
  • безнадія
• Емоційно-вольові розлади:
  • труднощі з регуляцією гніву,
  • розчарування
• Поведінкові зміни
• тощо

ГОСТРА РЕАКЦІЯ НА СТРЕС

Це тимчасова гостра реакція психіки та нервової системи, яка виникає у відповідь на екстраординарну кризову ситуацію протягом однієї години після її завершення.

Наприклад, після нещасного випадку, ДТП, зіткнення з фізичним чи психічним насильством або несподіваної втрати близької людини.

Порушена реакція може проявлятися у вигляді свого роду «анестезії», звуження свідомості, обмеження уваги, дезорієнтації або нездатності сприймати подразники.

Зазвичай симптоми зникають через кілька годин або днів. Якщо симптоми не минають, може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

У разі підозри на формування посттравматичного стресового розладу слід якомога швидше звернутися за допомогою до психотерапевта або психіатра.

РОЗЛАД АДАПТАЦІЇ

Може виникнути після різкої зміни звичного життя або після стресової життєвої події, якщо здатність до адаптації порушена.

Типовими подіями-тригерами стресового розладу адаптації можуть бути:

• розлучення,
• народження дитини,
• одруження,
• втрата роботи,
• вихід на пенсію,
• досягнення довгоочікуваної мети,
• втрата коханої людини,
• втеча,
• культурний шок
• еміграція

Тому зміни в досвіді та поведінці можна простежити від цих чітко визначених тригерів.

Характерними симптомами розладу адаптації є:

1. Суб’єктивне відчуття дистресу,
2. Соціальна замкнутість
3. Змінена соціальна поведінка,
4. Відчуття порожнечі,
5. Безрадісність,
6. Страх,
7. Тривога,
8. Смуток,
9. Депресивний настрій,
10. Тимчасова непрацездатність у короткостроковій перспективі.

Зазвичай адаптація до нових життєвих обставин відбувається через кілька тижнів або місяців, а симптоми стресового розладу згасають.

Однак, якщо симптоми зберігаються понад півроку, розлад адаптації може перерости в депресивний епізод, який залежно від тяжкості та тривалості може потребувати лікування.

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР)

ПТСР завжди передує одна або більше подій виключно загрозливих масштабів, що включають пряму загрозу власному тілу чи життю або життю іншої людини.

Подія настільки катастрофічна, що викликала б глибокий відчай у більшості людей.

Деякими прикладами таких подій є:

• серйозна дорожньо-транспортна пригода,
• пожежа,
• насильницький напад,
• зґвалтування,
• захоплення заручників,
• терористичний напад,
• знаходження трупа,
• перебування у зоні бойових дій чи стихійного лиха
• тощо

Розвиток посттравматичних стресових розладів зазвичай відбувається тижнями або місяцями пізніше і є відтермінованою реакцією на травматичний досвід, який психіка не змогла прийняти, осмислити та інтегрувати.

Часто постраждалі люди повторно переживають подію у формі спогадів (раптові, реалістичні флешбеки), що призводить до збільшення страху та тривоги.

Інші симптоми включають:

1. Підвищену пильність,
2. Порушення сну,
3. Особливо жахаючі сни про травматичну подію,
4. Емоційну анестезію,
5. Внутрішню порожнечу,
6. Соціальну замкнутість,
7. Безрадісність,
8. Уникання певних місць або ситуацій, що нагадують про подію,
9. Дратівливість,
10. Швидку втомлюваність,
11. тощо

КОМПЛЕКСНИЙ СТРЕСОВИЙ ТРАВМАТИЧНИЙ РОЗЛАД

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (комплексний посттравматичний стресовий розлад) досі не включений як діагностична категорія до каталогу систем класифікації психічних розладів.

На відміну від посттравматичного стресового розладу, складний посттравматичний стресовий розлад характеризується повторюваними або тривалими важкими травмами.

Наприклад, у формі років фізичного, емоційного чи сексуального насильства та крайньої зневаги в дитинстві, ув’язнення та тортур, повторного насильства, війни, перебування в полоні тощо.  

З часом хронічна травма може призвести до змін в особистості постраждалої людини.

Це може проявлятися у:

• порушеннях регуляції афекту,
• самоушкоджуючій поведінці,
• порушеннях самосвідомості,
• дисоціаціях,
• соціальній замкнутості,
• недовірливості,
• уникненні стосунків через небезпеку повторної травматизації іншими,
• надмірній зосередженості на собі і своїх переживаннях.

Хронічний ПТСР пов’язаний з розвитком психосоматичних захворювань, розладів сну та інших психічних розладів.

ДОПОМОГА ПРИ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДАХ

Вид допомоги при стресових розладах буде залежати від різновиду розладу та ступеня його розвитку.

Медикаментозне лікування зазвичай застосовується для боротьби з супутніми симптомами як от розлади сну чи вегетоневроз, у той час як психотерапія залишається провідним заходом допомоги.

Для подолання  ПТСР існують спеціальні методи психотерапії, як от оксфордський підхід когнітивно-поведінкової терапії,  травмафокусована терапія, експозиційна, терапія EMDR (десенсибілізація та переробка за допомогою рухів очей), наративна травматерапія або позитивна терапія.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “стресові розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Дислексія (до 1960-х р. – «словесна сліпота») – це стійке вроджене захворювання, що проявляється труднощами у читанні текстів.

Водночас буває набутим у разі черепно-мозкової травми, інфекційних захворювань мозку або інсульту. У такому випадку його називають алексією.

Людям із діагностовано дислексією важко поєднувати літери, які вони бачать, у склади та речення, а також співвідносити літери зі звуками, які їх позначають.

Дітям і дорослим з дислексією важко вільно та швидко читати, дотримуватися граматичних правил при написанні, можливими є труднощі у вивчення іноземної мови.

Окреслені складнощі у роботі з текстами жодним чином не стосуються загального рівня інтелекту.

Хоча люди з дислексією читають повільно та пишуть з помилками, як це не парадоксально, вони швидко та творчо мислять, а також здатні втілювати свої ідеї у життя.

Дислексія є поширенішим явищем, ніж більшість може уявляти собі, та вражає різною мірою близько 20% всієї людської популяціі (за даними Єльського центру дислексії) та 80–90 % дітей із вадами навчання.

Дислексію неможливо вилікувати – вона триває усе життя.

Але за належної підтримки діти з дислексією стають успішними студентами та дорослими, використовуючи надзвичайну пластичність мозкових структур.

СИМПТОМИ ДИСЛЕКСІЇ

Ознаки дислексії можна зауважити вперше ще в дошкільному віці.

Незалежно від того, чи ви батьки, чи педагог дитини з дислексією, а може підозрюєте у себе самого дислексію, пропонуємо ознайомитися з переліком симптомів, комбінація яких може свідчити на користь цього порушення.

ДИСЛЕКСІЯ У ДОШКІЛЬНІ РОКИ

• Проблеми з вивченням простих дитячих віршів, особливо якщо в тексті є схожі за звучанням слова.
• Труднощі з вивченням (запам’ятовуванням) назв літер алфавіту
• Здається, не може розпізнати літери у своєму імені
• Неправильна, спотворена вимова знайомих слів
• Не розпізнавання шаблонів римування
• Проблеми з читанням і/або орфографією у сімейному анамнезі (дислексія часто є спадковою)

ДИСЛЕКСІЯ В МОЛОДШИХ КЛАСАХ

Серед притаманних у такому віці складнощів, слід відзначити, передовсім:

• Помилки читання, пов’язані з дисонансом між надрукованою літерою і озвученою фонемою —
  • наприклад, на сторінці із зображенням собаки та підписом «собака» дислектик може прочитати на свій манер «цуценя» замість написаного слова «собака»
• Не розуміння, що слова відрізняються між собою
• Скарги на те, як важко читати
• Уникнення процесу читання
• Історія проблем з читанням у батьків або сиблінгів
• Труднощі в артикуляції таких простих слів, як кіт, брід, щит, якщо вони римуються
• Не пов’язує літери зі звуками, наприклад літеру «щ» зі звуком «шч».

Водночас, до сильних сторін “школярів-дислектків” можна віднести:

• допитливість,
• розвинену уяву,
• здатність розбиратися в речах та розуміти їх суть,
• швидке схоплювання нових концепцій,
• дивовижна зрілість,
• великий словниковий запас як для свого віку,
• любов до розгадування головоломок,
• хист до створення моделей,
• чудове розуміння прочитаних або розказаних йому історій.

ДИСЛЕКСІЯ У ШКІЛЬНІ РОКИ:

Спочатку, про характерні складнощі:

• Проблеми із запам’ятовуванням дат, імен, номерів телефонів, випадкових списків
• Надмірні зусилля для вчасного завершення контрольних робіт
• Труднощі з вивченням іноземної мови
• Поганий правопис
• Безладний почерк
• Низька самооцінка

Водночас, треба зазначити, що є і сильні сторони:

• Відмінні навички мислення:
  • концептуалізація,
  • міркування,
  • уява,
  • абстракція
• Інформація засвоюється пріоритетно через осмислення її сенсу, а не через механічне запам’ятовування
• Здатність бачити «загальну картину»
• Високий рівень розуміння того, що йому/їй читають
• Здатність відповідно до вікової норми читати та розуміти на високому рівні вивчені (або дуже вживані) слова зі своєї сфери інтересів
• Напрочуд складний словниковий запас для аудіювання
• Успіхи у сферах, які не залежать від читання, таких як:
  • математика, комп’ютери та образотворче мистецтво,
  • або в більш концептуальних предметах, зокрема у:
    • філософії
    • біології
    • соціології

ДИСЛЕКСІЯ В ЮНОМУ І ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Серед труднощів через дислексію, з якими доводиться жити уже сформованій особистості, слід назвати, пов’язані з читанням та усним мовленням.

• Читання

Хоча навички читання з часом покращуються завдяки дозріванню мозку, нервової системи та навчальним зусиллям, процес читання усе ще вимагає великих зусиль і виконується в повільному темпі.

Особи з дислексією рідко читають лише для задоволення та уникають читання вголос у присутності інших.

• Усне мовлення
  • попередні труднощі з усною мовою зберігаються, включно з відсутністю плавності та чіткості.
  • часто вживаються звукові вставки типу «ммм», «еее»
  • трапляються помилки у вимові деяких слів
  • кидається увічі загальне занепокоєння під час розмови (через усвідомлення своїх помилок).
  • часто неправильно вимовляються імена людей і назви місць
  • може відбуватися внутрішня боротьба за пошук необхідного слова для окреслення явища чи думки
  • частими є  моменти «Це було на кінчику мого язика»

В цілому, дислектик не поспішає “вистрілювати відповідь” у розмовах, а розмовний словниковий запас у нього суттєво менший, ніж реальні знання і розуміння понять

СЕРЕДОВИЩЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Середовище, яке сприяє освітньому та професійному прогресу, дозволяє людям з дислексією процвітати та повністю розкрити свій потенціал.

Таке середовище охоплює розуміння, прийняття та використання діагнозу «дислексія» без клеймування, а також надає належну підтримку та створює умови для пристосування.

Однією з таких умов є ідеографічний підхід в оцінці навчальних можливостей дитини, без порівняння з іншими та дорікання.

Підтримуюче оточення у сімейному, навчальному та робочому середовищі розуміє, що люди з дислексією не дурні і, звичайно, не ліниві.

Натомість визнає, що люди з дислексією часто працюють набагато більше і довше, ніж їхні однолітки, за умови, що їм надається така можливість.

У свою чергу, люди з дислексією повинні захищати себе, самопрезентуючи назовні свої сильні сторони та переваги, делегуючи, де це необхідно, і знаходячи допоміжні технології, які допомагають їм подолати дислексію.

Якщо у вас діагностовано дислексію, використовуйте це слово, не соромтеся свого діагнозу, адже його наявність у житті ніяк не свідчить про дефектність особистості людини чи її когнітивних здібностей.

Керуйте власною дислексією. Говоріть про неї і не бійтеся просити про допомогу.

Наслідуйте приклад багатьох успішних людей, які відкрито називають себе хворими на дислексію (Вупі Голдберг, Стів Джобс, Кіра Найтлі та інші).

ПІДОЗРЮЄТЕ ДИСЛЕКСІЮ? ДІЙТЕ!

П’ятирічна дитина, яка не може повністю вивчити абетку, стає шестирічною дитиною, яка не може співвіднести звуки з буквами.

До 11 років вона стає дитиною, яка воліє краще сховатися у шкільній вбиральні, ніж читати вголос на уроці.

У 18 років її нестерпно повільне читання робить майже неможливим завершити вступні тести до університету за відведений час, що може зашкодити її перспективам навчання, а згодом і кар’єрному росту.

Як зазначає доктор Саллі Шейвіц у книзі «Подолання дислексії», «людський мозок гнучкий, але немає сумніву, що раннє втручання та лікування приносять більш позитивні зміни швидшими темпами, ніж втручання, надане старшій дитині.

Чим швидше буде поставлено діагноз, тим швидше ваша дитина зможе отримати допомогу, і тим більше шансів запобігти вторинним ударам по її самооцінці».

У будь-якому випадку зосередьтеся на сильних сторонах, а не лише на слабких.

Ваша мета полягає у тому, аби переконатися, що саме сильні сторони дитини, а не слабкі, визначають її життя.

Заняття вдома з логопедом та психологом допоможуть досягнути хороших результатів та забезпечити якісне життя як дитині, так і дорослому.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “дислексія”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “логопед” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Невротичні розлади (неврози) — це група поширених психогенно зумовлених психічних розладів, які впливають на здоров’я та якість життя окремої людини, а також її близького оточення.

Неврози не супроводжуються зміною самосвідомості особистості, галюцинаціями, маячними ідеями або маніакальними психотичними станами, людина усвідомлює хворобливість свого стану.

Невротичний стан є зворотним і від нього можливе цілковите одужання.

У середньому лише кожна п’ята людина з неврозом, які відповідають критеріям розладу, шукає способів лікування свого стану.

Більше того, переважно люди з хворобливими симптомами звертаються до лікаря загальної практики, невролога, кардіолога, гастроентеролога, а не до психіатра чи психотерапевта.

ГРУПИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

1. Тривожно-фобічні
2. Неврастенія
3. Дисоціативні (істеричні)
4. Соматоформні розлади

Симптоми агрегуються в синдроми залежно від етіології, патогенезу, способів лікування та анамнезу хвороби.

Таким чином, неврози були розділені на депресивні, соматоформні та тривожні типи, останні — на тривожні та фобічні неврози, а фобії — на специфічні, соціальні та агорафобію.

Оскільки агорафобія не є окремою клінічною формою, панічний розлад і агорафобію об’єднали разом.

Обсесивно-компульсивний розлад входить до складу групи тривожних розладів.

Паніка/агорафобія, соціальна фобія та обсесивно-компульсивний розлад виявляють чітку тенденцію до сімейного, спадкового перебігу.

Попри це, хоча загальна схильність до неврозів (яка вимірюється за шкалою невротизму Айзенка) частково генетично зумовлена, залишається не до кінця вивченим питання, чи визначає якийсь додатковий генетичний фактор ключову ознаку кожного розладу.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Наявність ізольованого симптому, наприклад, тривожності, не є еквівалентом відповідності критеріям певного розладу.

Нещодавнє дослідження діагнозів протягом життя серед великої вибірки близнюків не змогло знайти доказів специфічної спадковості основних неврозів, а лише успадкування загальної схильності до них:

1. Невротична депресія,
2. Панічна агорафобія,
3. Соціальна фобія,
4. Обсесивно-компульсивний розлад,
5. Генералізований тривожний розлад)

Таким чином, не можливо достеменно передбачити розвинеться у схильної до неврозу людини розлад чи ні, а якщо і так – якого типу.

Клінічні відмінності між групами пацієнтів із хронічною панікою/агорафобією, хронічною соціальною фобією або хронічним обсесивно-компульсивним розладом є глибокими, і пацієнти у змозі усвідомити та відрізнити свій розлад від подібних, що спостерігаються в інших хворих.

Групи невротичних синдромів відрізняються між собою пріоритетними копінг-стратегіями подолання стресу та когнітивними опрацюваннями під час збудження.

Усі невротичні розлади мають свій пік у ранньому дорослому житті, коли людина є найбільш активною та зустрічається з численними викликами на роботі, у сімʼї, у стосунках, навчанні та громадській діяльності.

Жінки є більш схильними до невротичних розладів через особливості своєї фізіології, пов’язаної з зачаттям, виношуванням та народженням дитини.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Завжди визначаються індивідуально та квалфікованими психотерапевтами, психоневрологами та/або психіатрами.

Водночас, було виявлено, що

• Трициклічні антидепресанти.
  • Зменшують симптоми усіх згаданих вище розладів,
  • І хоча існує певна специфіка у зв’язку між типом антидепресанту та типом захворювання,
  • Загальний сприятливий ефект, який не залежить від діагнозу, був очевидним.

Схожа ситуація і з когнітивно-поведінковою терапією.

• Когнітивно-поведінкові техніки
  • Продемонстрували кращий ефект у терапії невротичних розладів, аніж плацебо, у всіх групах розладів.
  • Хоча деталі терапії змінювалися залежно від розладу,
  • Загальний сприятливий ефект програми управління тривогою/ступеневої експозиції/раціонального мислення також був підтверджений.

ПІДСУМКИ

Найкращий ефект у лікуванні невротичних розладів досягається у результаті поєднання медикаментозної терапії та психотерапевтичного втручання фаховців.

Хоча вплив КПТ-терапії на процес лікування невротичних розладів є найбільш дослідженим, існують беззаперечні докази на користь того, що інші психотерапевтичні напрямки є не менш ефективними для боротьби із захворюванням.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Астенічні розлади (також відомі як астенія) – це група психічних розладів, які характеризуються відчуттям загальної слабкості, виснаженості, низької витривалості і втрати енергії.

Вони можуть бути тимчасовими або тривалими та впливати на різні аспекти функціонування людини, включаючи роботу, навчання, соціальні відносини та загальний стан здоров’я.

Астенічні розлади виникають в результаті різних причин, включаючи:

• стрес,
• депресію,
• тривогу,
• хронічні захворювання, такі як хвороба Лайма або епідемічний энцефаліт,
• травми головного мозку
• та інші фактори

Симптоми астенічних розладів

Симптоми астенічних розладів характеризуються:

1. Втомою,
2. Зниженням працездатності,
3. Погіршенням пам’яті та концентрації,
4. Тривожністю,
5. Сонливістю,
6. Мігренню,
7. тощо

Лікування астенічних розладів, зазвичай, супроводжується фармакотерапією та/або психотерапією, а також змінами в способі життя, такими як збалансована дієта, регулярна фізична активність і достатній відпочинок.

Дослідження астенічних розладів

Астенічні розлади вивчалися в психології дослідниками, які працювали в галузі психіатрії та клінічної психології.

Серед найбільш відомих  можна виділити таких:

• Карл Леонгард. Австрійський психіатр, який ввів термін “астенія” для опису симптомів втоми та слабкості, які часто спостерігаються при психічних розладах.

• Курт Голдштайн. Німецький невролог та психолог, що досліджував роль фізіологічних процесів у виникненні астенії та інших психічних розладів.

• Карл Ясперс. Німецький філософ та психолог, який вивчав роль астенії та інших емоційних розладів у формуванні особистісних рис та поведінки.

• Карл Густав Юнг. Швейцарський психолог, який досліджував роль астенії та інших емоційних розладів у формуванні індивідуальних архетипів та колективних невідомих комплексів.

• Ганс Зельє. Канадський фізіолог, який досліджував взаємодію між психологічним стресом та фізіологічними реакціями організму, включаючи симптоми астенії та втоми.

Психологічні теорії астенічних розладів

Теорія “вивільнення енергії”, автором якої є німецький психіатр і психолог Карл Ясперс.

Він вважав, що астенія виникає в результаті занадто довгого перебування в стані психологічного напруження або стресу, яке спричиняє втому і виснаження енергії.

Теорію “дисбалансу” розробив американський психолог Чарльз М. Морре.

Вона припускає, що астенія виникає в результаті дисбалансу між вимогами середовища і ресурсами, які людина має для пристосування до цих вимог.

Теорію “недостатньої самореалізації” запропонував американський психолог Карл Роджерс.

Він вважав, що астенія виникає в результаті недостатньої самореалізації, коли людина не може задовольнити свої потреби і бажання, і це призводить до втрати енергії та втоми.

Теорія “перевтоми” була описана американським психіатром Гербертом Селігманом.

Вона припускає, що астенія виникає в результаті надмірної фізичної або психічної напруги, яка веде до перевтоми і зниження енергії.

Теорію “розладу сенсорної обробки” –  розробив американський нейропсихолог Леонард Джейсонс.

Згідно із нею  астенія може виникнути в результаті порушення сенсорної обробки, коли людина не може ефективно «обробляти» інформацію, яка надходить із навколишнього світу.

Психотерапевтична робота з астенічними розладами

Психотерапевтична робота з астенічними розладами зазвичай включає в себе кілька етапів.

Спочатку психотерапевт проводить комплексну діагностику для оцінки ступеня вираженості симптомів астенії та їхнього впливу на функціонування пацієнта в різних аспектах життя.

На основі діагностики психотерапевт разом з клієнтом/пацієнтом розробляє план психотерапії та встановлює конкретні цілі, які пацієнт має досягти під час терапії.

Когнітивно-поведінкова терапія є одним з ефективних підходів до лікування астенії є.

Цей підхід заснований на тому, що наші думки та переконання впливають на  психічне здоров’я та поведінку.

Під час терапії клієнт/пацієнт навчається  розпізнавати негативні думки та переконання, які можуть спричиняти астенію, та замінювати їх на більш конструктивні, які не провокують появу розладу.

Психодинамічна терапія: цей підхід заснований на припущенні, що астенія може бути пов’язана з психологічними конфліктами, що виникають в ранньому дитинстві та несвідомих прагненнях.

Під час такої психотерапії пацієнт навчається розуміти свої емоції, потреби та бажання, а також розпізнавати та змінювати шкідливі поведінкові та міжособистісні паттерни.

Підсумки

Якщо ви спостерігаєте чи фіксуєте у себе чи своїх близьких характерні для астенічних розладів симптоми та/або ознаки — фахівці у “Просторі Психологів” рекомендують без зволікань проконсультуватися якщо не одразу з психотерапевтом чи психіатром, то психологом.

Своєчасне звернення до фахівців — запорука мінімізації негативних наслідків астенічних розладів у найкоротші терміни та з макимальною ефективністю

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності