Співзасновниця Простору Психологів Ганна Лівшиць з колегами — запрошують продовжити шлях засвоєння теорії і практики гештальт-терапії.
Курс навчання призначено для тих, хто закінчив програму навчання на 1-му ступені, та має бажання, інтерес та потребу рухатися далі у надбанні навичок та професійних компетенцій гештальт-терапевта.
Переглянути програму курсу на 1 сходинці можна тут (відкриється у новому вікні)
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Стандарти і сертифікат
Навчальна программа курсу відповідає стандартам Національної асоціації гештальт-терапевтів України (НАГТУ) та EAGT (Європейської асоціації гештальт-терапевтів).
Завершується програма сертифікаційною сесією, за успішного проходження якої учасник отримує сертифікат кваліфікації гештальт-терапевта від Національної асоціації гештальт-терапевтів України (НАГТУ), яка входить до EAGT (Європейської асоціації гештальт-терапевтів).
Усі стандарти відповідають європейським та визнаються психотерапевтичними спільнотами.
Група проходитиме у очному форматі у м. Києві на Подолі, вул. Межигірська 24
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Дата і час
Графік роботи: п’ятниця, субота та неділя з 11:00 до 19:00 з перервою на обід. Дати трьоденок:
7-9 Березня 2025
2-4 травня 2025
1-3 серпня 2025
26-28 вересня 2025
21-23 листопада 2025
23-25 січня 2026
20-22 березня 2026
22-24 травня 2026
31 липня – 2 серпня 2026
2-4 жовтня 2026
4-6 грудня 2026
12-14 лютого 2027
16-18 квітня 2027
11-13 червня 2027
20-22 серпня 2027
15-17 жовтня 2027
17-19 грудня 2027
25-27 лютого 2028
Вікторія Грінкевич
Куратор курсу, провідний тренер, акредитований супервізор, акредитований терапевт НАГТУ. Практика в методі гештальт-терапії з 1997 року, ведення програм підготовки по гештальт-терапії 1-2-3 ступенів, супервізорского груп і терапевтичних груп. Досвід роботи з групами – з 2000 р
Олена Арсірій
Ведуча, акредитований супервізор НАГТУ, акредитований терапевт, ведуча навчальних программ, терапевтичних груп з 2018 року, екзистенційний терапевт.
Спеціалізації: “Робота з кризами і травмами”, “Арт-терапевтичні методи”, “Робота з сексуальністю”, “Терапія організацій і коучинг”, «Робота з травмою та насиллям».
Контактний тел.: 0504864878
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Ганна Лівшиць
Ведуча та організатор, тел/viber: +380990009062
Акредитований супервізор НАГТУ, акредитований терапевт, ведуча навчальних программ, терапевтичних груп з 2018 року, сімейний та кризовий психолог, генетик, кандидат наук.
Багаторічний постійний досвід власної терапіі та власної супервізіі. Місткий досвід роботи в сімейній, індивідуальній та груповій терапії.
Спеціалізації:
«Робота з групами»,
«Робота з кризовими станами і травмою в гештальт-підході»,
«Робота зі співзалежністю в гештальт-підході»,
«Арт-терапевтичні методи в гештальт-підході»,
«Гештальт терапія і системний підхід в сімейній терапії»,
«Психосоматика», «Робота з травмою та насиллям»
тощо
Взяти участь
Запис відбувається після попередньої співбесіди-знайомства та внесення передплати.
Кількість місць обмежена.
З приводу питань та реєстрації на проект писати в месенджери або залишати заявку нижче
Чекаємо і до зустрічі
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Разом з колегами, співзасновниця “Простору Психологів” Ганна Лівшиць, запрошує всіх зацікавлених у geshtalt-підході до знайомства “з собою”, психотерапевтичними процесами та основами гештальт-терапії, яке, серед іншого, передбачає і глибоку групову очну терапевтичну роботу.
Курс «Теорія і практика гештальт-терапії» (1-ий рівень. Базовий курс) підходить ВСІМ, незалежно яка у Вас професія, освіта, статус і життєвий досвід і включає 6-ть триденних модулів (п’ятниця, субота, неділя) з періодичністю 1-2 місяці.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Важливо лише Ваше бажання, інтерес і готовність до інтеграції і асиміляції нового. У нас немає іспитів і «правильних-неправильних» відповідей, є інтерес, здивування, підтримка, розвиток і процеси «тут і зараз».
Теми курсу
Історія розвитку гештальт-терапії;
Основні теоретичні поняття гештальт-підходу: усвідомлення, фігура-фон, теорія поля, діалог, феноменологія, парадоксальна теорія змін.
Основні принципи гештальт-підходу: актуальність (тут-і-тепер), холізм, прегнантность та ін .;
Контакт і межа контакту, цикл досвіду, способи переривання контакту;
Диференціальне мислення: теорія полярностей, протилежності і цілісність.
Емоційна сфера людини у парадигмі гештальт-підходу.
Феноменологія страху, сорому, провини, гніву і інших почуттів.
Для кого цей курс?
Курс стане потужної підтримкою і розвитком:
для психологів, студентів психологічних факультетів, лікарів, соціальних працівників, волонтерів та педагогів,
для всіх людей в Україні зараз, які опинилися в травматичній ситуації війни, хто цікавиться процесами несвідомого і практичною психологією, прагнуть самопізнання та саморозвитку, хочуть краще розуміти себе та інших, знаходити свої ресурси та свій шлях, потребують живих контактів у підтримуючому та розвиваючему середовищі
Якщо у Вас є інтерес до себе, до психології, до того, як влаштовані взаємодії між людьми і світом, Вам до нас!
Програма курсу дає можливість:
Отримати потужний очний практичний досвід групової терапії, розібратися зі своїми труднощами, та отримати підтримку.
Познайомитися з філософією і методологією Гештальт-терапії – одного з провідних та сучасних напрямків психотерапії.
Розібратися у власних засобах організації контакту з людьми і світом.
Навчитися диференціювати свої почуття і потреби, а також шукати адаптивні способи їх реалізації в мінливому середовищі.
Зрозуміти та прийняти свої обмеження і можливості, опори і ресурси.
Будувати свої відносини більш ефективно і екологічно по відношенню до себе та інших.
Поліпшити якість власного життя, підвищити самооцінку, вирішити внутрішні конфлікти, навчитися самопідтримки.
Краще розуміти вчинки, почуття і потреби оточуючих.
Отримати основи нової професії і навички психологічного консультування тощо
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Навчання по програмі курсу дає змогу
Отримати клієнтський досвід індивідуальної та групової терапії, познайомитися з новими цікавими людьми. Отримати знання по стандартам (EAGT) Європейської Асоціації Гештальт-терапії. Розвивати базові навички консультанта і Гештальт-терапевта. В кінці програми отримати сертифікат від Національної Асоціації Гештальт Терапевтів України ( НАГТУ) Продовжити навчання на 2-му рівні для сертифікації як гештальт-терапевт
Організаційні аспекти курсу
Лекції та обговорення теоретичного матеріалу і як це реалізується в вашому житті Вправи, експерименти Групова терапія Індивідуальна терапія (робота в колі з одним із тренерів)
Спеціалізація: «Робота з кризами і травмами», «Арт-терапевтичні методи», «Робота з сексуальністю», «Терапія організацій і коучинг».
Контактний телефон: 0504864878
Локація та графік
Заняття проходять в затишному офісі на Подолі в 5-ти хв від метро Контрактова площа.
П’ятниця 15:00-21:00, субота-неділя повні дні 10:00-19:00 з перервою на обід.
Група 9-15 чоловік.
Взяти участь в курсі:
Після попередньої особистої зустрічі з ведучими групи. Це необхідно для знайомства і забезпечення безпеки в процесі подальшої роботи.
З питань та/або щодо реєстрації — звертайтеся в будь-який месенджер +380990009062 (Ганна Лівшиць)
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Або залишайте запит тут:
P.S. У нас немає іспитів і «правильних-неправильних» відповідей, натомість, є інтерес, здивування, підтримка, розвиток та гештальт-процеси «тут і зараз». Чекаємо Вас!
Акредитовані супервізори НАГТУ, Арсірій Олена та Ганна Лівшиць, запрошують колег до участі в очній супервізійній групі, події в рамках якої відбуваються раз на два тижні, по вівторках у Києві на Подолі.
Мета організаторів полягає у створенні професійного осередку з опорами на спільні з учасниками супервізійної групи цінності: гуманізм, свободу волі, безпеку терапевтичного контакту, щирість, повагу та усвідомленість
Суттєво: переглянути інформацію про найближчу супервізійну групу можна на Горизонті Подій
Для студентів НАГТУ (ВОППГП): години йдуть в залікову книжку.
Звернення організаторів:
Ми запрошуємо всіх, хто працює в ці нелегкі часи на відновлення психічного здоров’я та покращення життя людей.
Приходьте, якщо потрапляєте у емоційне відсторонення від терапевтичної діяльності чи відчуваєте байдужість до неї, втрату сенсів, сил чи емоційне вигорання!
Потурбуйтеся про себе. Разом повертаємо увагу до себе, чуттєвість, сенси для роботи та життя.
Унікальність підходів:
Для нас важлива теорія та практика Гештальт підходу.
Тобто групова взаємодія, окрім стандартних шерінгу, очних робіт в колі з супервізією та гіпервізією, заочних індивідуальних та групових супервізій — передбачає міні лекції та доповіді.
Маємо великий досвід проведення індивідуальної терапії, консультування, сімейної терапії, ведемо терапевтичні групи багато років, маємо завершені перші ступені навчання ГТ та великий лекторський досвід.
Охоче допомагаємо учасникам розвивати та укріплювати їх терапевтичні ідентичності та практики.
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Акредитированний супервізор та гештальт-терапевт НАГТУ, психолог екзистенційний терапевт. Спеціалізація: “Робота з кризами і травмами”, “Арт-терапевтичні методи”, “Робота з сексуальністю”, “Терапія організацій і коучинг”, «Робота з травмою та насиллям».
Контакти: 0504864878
Локація
Зустрічі проходять по вівторках 1 раз на два тижні з 17:30 до 21:00 на Подолі, за адресою Межигірська 24, 2 поверх оф. 3.
Участь
Запис в групу після попередньої зустрічі з ведучими. Кількість місць обмежена.
Для знайомства пишіть нам або залишайте запит нижче:
Аб’юзивні стосунки (рос., анахр., “абьюзивные отношения“) — це тип взаємовідносин, у яких одна особа зловживає силою чи контролем над іншою.
На практиці, аб’юзивність стосунків може проявлятися в різних формах: фізичному, емоційному, психологічному, сексуальному або економічному насиллі.
Жертва аб’юзу зазвичай страждає від маніпуляцій, залякувань, ізоляції та приниження. Часто такі стосунки характеризуються нерівністю, де одна сторона домінує над іншою.
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику аб’юзивних стосунків.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Основні ознаки аб’юзивних стосунків
Спочатку, щоби допомогти читачам, зокрема проаналізувати і свої стосунки на “міру аб’юзивності”, перелік суттєвих ознак, які про це, на практиці, свідчать:
Фізичне насилля: удари, штовхання, загрози фізичної шкоди.
Емоційне насилля: маніпуляції, приниження, знецінення почуттів та думок партнера.
Контроль та ревнощі: постійний контроль над тим, що робить інша людина, ревнощі до її оточення та контактів.
Ізоляція: обмеження контактів з друзями, родиною або зовнішнім світом.
Залякування та погрози: фізичні або словесні погрози, щоб змусити партнера підкоритися
Далі кілька слів про психологічну проблематику кожної із цих ознак аб’юзивності стосунків, а саме:
Фізичне насилля в аб’юзивних стосунках
Фізичне насилля в аб’юзивних стосунках є одним із найочевидніших і найнебезпечніших видів насилля. Це будь-які дії, спрямовані на нанесення фізичної шкоди партнеру або загрози такою шкодою.
Власне, на практиці, фізичне насилля може варіюватися від штовхань і ударів до серйозних побоїв, що загрожують життю та здоров’ю, а його ознаки містити:
Удари: штовхання, ляпаси, удари кулаками чи предметами.
Задушення: спроби задушити або перешкоджати диханню.
Кидання предметів: агресор може кидати предмети в партнера або використовувати їх як зброю.
Обмеження свободи: фізичне блокування виходу з приміщення, утримання партнера проти його волі.
Зброя: використання ножів, пістолетів чи інших небезпечних предметів для погроз або нанесення шкоди.
Погрози фізичною розправою: агресор може погрожувати заподіяти шкоду партнеру, дітям або близьким.
Фізичне насилля часто супроводжується іншими видами аб’юзу, такими як емоційне або психологічне насилля. Воно може викликати тривалу психологічну травму, втрату самоповаги та постійний страх.
Часто жертва не залишає стосунки через страх за своє життя або життя близьких, фінансову залежність або маніпуляції з боку агресора.
Емоційне насилля в аб’юзивних стосунках
Емоційне насилля в аб’юзивних стосунках — це форма зловживання, яка спрямована на зниження самооцінки, контроль та маніпуляцію почуттями жертви.
На відміну від фізичного насилля, емоційне насилля може бути менш очевидним, оскільки не залишає видимих слідів, але його вплив на психіку може бути дуже руйнівним.
Практика свідчить, що зазвичай емоційне насилля проявляється однією чи кількома водночас нижчепереліченими ознаками:
Приниження і знецінення
Агресор постійно критикує, ображає або принижує партнера, змушуючи його почуватися “недостатньо хорошим”.
Маніпуляції
Агресор грає на почуттях, викликаючи в партнера провину, страх чи сором. Це може бути маніпуляція через погрози покинути або завдати собі шкоди.
Газлайтинг
Агресор заперечує реальність того, що відбувається, змушуючи жертву сумніватися в її здоровому глузді або сприйнятті дійсності. Часто це проявляється у фразах на кшталт: “Тобі здалося”, “Ти перебільшуєш”, “Ти просто надто чутлива/чутливий”.
Ігнорування та ізоляція:
Агресор може відмовлятися спілкуватися, ігнорувати почуття та потреби партнера, а також обмежувати його контакти з друзями та рідними.
Контроль та ревнощі
Постійний контроль над кожним аспектом життя партнера — з ким він спілкується, що робить, як одягається. Це супроводжується необґрунтованими ревнощами і підозрами.
Образи та погрози
Агресор може вдаватися до образливих коментарів або погроз (наприклад, про покидання, зраду, фінансові труднощі або позбавлення прав на дітей), щоб тримати партнера в страху і підкоренні.
Нехтування почуттями
Ігнорування або знецінення емоцій партнера, його переживань і потреб. Агресор може ставитися до партнера так, ніби його почуття неважливі або неправильні.
Наслідки емоційного насилля можуть бути серйозними, включаючи зниження самооцінки, депресію, тривожність, почуття безнадії та емоційну залежність від кривдника.
Жертва може почати вірити, що заслуговує на таке ставлення або що не зможе жити без агресора
Контроль та ревнощі в аб’юзивних стосунках є одними з ключових інструментів, за допомогою яких агресор прагне зберігати владу над партнером. Це психологічний і емоційний тиск, який призводить до обмеження свободи дій, спілкування та самовираження жертви. Агресор використовує ці методи, щоб ізолювати партнера і зберігати постійний контроль над його життям.
Контроль та ревнощі в аб’юзивних стосунках:
Постійний контроль за пересуваннями
Агресор може постійно запитувати, де перебуває його партнер, з ким він спілкується і що робить. Це може включати нав’язливі дзвінки, повідомлення або вимогу звітувати про кожен крок.
Ізоляція від друзів та сім’ї.
Агресор намагається обмежити контакти жертви з оточуючими, забороняючи або перешкоджаючи зустрічам з друзями, родичами чи колегами.
Це робиться для того, щоб жертва залишалася залежною від агресора і не мала підтримки ззовні.
Обмеження на доступ до ресурсів
Агресор може контролювати фінансові ресурси, забороняти працювати або приймати рішення без його дозволу.
Це створює економічну залежність і позбавляє жертву можливості самостійно приймати рішення або залишити стосунки.
Постійні ревнощі
агресор проявляє надмірні ревнощі, навіть без підстав. Це може включати звинувачення у зраді, навіть якщо партнер не давав ніяких причин для підозр. Ревнощі можуть проявлятися до будь-яких осіб, з якими спілкується жертва, навіть до друзів або колег.
Підозри та вторгнення в особистий простір:
Агресор може вимагати доступ до телефону, соціальних мереж, електронної пошти та інших засобів комунікації, щоб контролювати кожен аспект життя партнера. Він може перевіряти історію дзвінків і повідомлень або навіть забороняти використовувати певні пристрої чи платформи.
Вимоги до звітування
означають, що “жертва” постійно повинна “звітувати” про свої дії, пояснювати кожен крок, що вона робить. Будь-які спроби уникнути цього можуть призвести до агресії з боку кривдника.
Контроль за зовнішнім виглядом:
агресор може диктувати, як партнер повинен одягатися, стежити за тим, щоб не було нічого “провокаційного”, забороняти користуватися косметикою або змушувати змінювати стиль.
Наслідки контролю та ревнощів
Такі дії з боку агресора можуть призвести до ізоляції жертви від зовнішнього світу, її емоційного виснаження та втрати самостійності.
Жертва починає відчувати себе в пастці, не здатною приймати рішення самостійно або вільно висловлювати свою думку.
Залежність від агресора стає ще сильнішою, коли він контролює фінанси або соціальні контакти.
Контроль і ревнощі часто використовуються, щоб тримати жертву в стані постійного страху та напруги, що може призвести до психологічних травм, таких як депресія, тривожні розлади або навіть посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Ізоляція в аб’юзивних стосунках
Ізоляція в аб’юзивних стосунках — це стратегія, яку агресор використовує, щоб відрізати жертву від зовнішнього світу та зробити її більш залежною.
Ізоляція допомагає агресору встановити контроль над жертвою, перешкоджаючи її зв’язкам із друзями, родиною або колегами, тим самим позбавляючи підтримки та ресурсів, необхідних для виходу зі стосунків.
Форми ізоляції в аб’юзивних стосунках:
Обмеження соціальних контактів: агресор може забороняти або активно перешкоджати зустрічам із друзями, сім’єю або колегами.
Це може включати заборону на спілкування або накладання обмежень на час та місце зустрічей.
Контроль над спілкуванням: жертва може бути змушена відмовитися від користування телефоном, соціальними мережами або електронною поштою.
Агресор може також постійно перевіряти повідомлення, дзвінки або інші канали зв’язку, щоб переконатися, що партнер не спілкується з “небажаними” людьми.
Фінансова ізоляція: агресор може обмежувати доступ жертви до фінансів, що ускладнює можливість залишити стосунки або звернутися за допомогою.
Це може включати повний контроль над грошима, заборону працювати або приймати фінансові рішення самостійно.
Фізична ізоляція: агресор може забороняти або обмежувати можливість покидати дім, відвідувати друзів, сім’ю або роботу.
У деяких випадках жертва може бути утримувана в приміщенні проти своєї волі або змушена постійно перебувати поруч з агресором.
Психологічна ізоляція: агресор може переконувати жертву, що всі люди навколо їй вороги або що ніхто не підтримує її.
Часто агресор намагається викликати у жертви недовіру до інших людей, створюючи враження, що ніхто, крім нього, не зможе її зрозуміти або підтримати.
Дискредитація оточення: агресор може маніпулювати жертвою, запевняючи, що її близькі або друзі погані або небезпечні, що вони шкодять або мають поганий вплив.
Це сприяє розриву контактів з оточенням.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Наслідки ізоляції в аб’юзивних стосунках
Ізоляція може призвести до повної залежності жертви від агресора.
Коли жертва втрачає зв’язок з друзями та рідними, їй стає важче звернутися за допомогою або отримати емоційну підтримку.
Ізоляція також поглиблює відчуття самотності, безпорадності та страху, роблячи жертву більш вразливою до інших форм насилля.
Часто через ізоляцію жертва починає відчувати, що вона не має іншого виходу, окрім як залишатися в стосунках, оскільки не має соціальної чи фінансової підтримки для відходу.
Це може призводити до психологічних проблем, таких як депресія, тривожність, панічні атаки або навіть відчуття безнадії.
Як протистояти ізоляції в аб’юзивних стосунках
Збереження контактів: навіть якщо агресор намагається ізолювати вас, важливо підтримувати хоча б мінімальний зв’язок із друзями чи родиною.
Можна використовувати телефон, соціальні мережі або будь-які інші канали, доступні вам.
Пошук підтримки: зверніться до професійних кризових центрів або організацій, які надають допомогу жертвам насилля.
Вони можуть допомогти знайти безпечний спосіб втекти від ізоляції та агресора.
Планування безпечного виходу: якщо ізоляція стає дедалі жорсткішою, важливо підготувати план втечі з небезпечних стосунків.
Це може включати підготовку фінансових ресурсів, домовленості з друзями або пошук прихистку в організаціях, які допомагають постраждалим
Залякування та погрози в аб’юзивних стосунках
Це форми психологічного та емоційного насилля, які використовуються для того, щоб контролювати, пригнічувати і тримати жертву в постійному страху.
Агресор використовує ці методи для того, щоб змусити партнера підкорятися його волі і не покидати стосунки.
Форми залякування та погроз
Погрози фізичною розправою: агресор може погрожувати застосуванням фізичного насилля не лише проти жертви, але й проти її дітей, рідних або навіть домашніх тварин.
Це може бути як пряма погроза (наприклад, “Якщо ти підеш, я тебе вб’ю”), так і непряма, яка викликає постійний страх.
Погрози самогубством: деякі агресори вдаються до погроз вчинити самогубство, якщо жертва наважиться піти або припинити стосунки.
Це маніпуляція, спрямована на те, щоб викликати у жертви почуття провини та страх за життя агресора.
Погрози фінансовою або соціальною розправою: агресор може погрожувати залишити жертву без засобів для існування, позбавити її житла або доступу до грошей, що робить жертву фінансово залежною.
Крім того, може бути погроза зіпсувати репутацію, розкрити конфіденційну інформацію або створити проблеми на роботі.
Погрози відібрати дітей: агресор може погрожувати забрати дітей у випадку розриву стосунків, використовуючи це як інструмент для контролю.
Це особливо сильний важіль тиску, який змушує жертву залишатися в небезпечних стосунках.
Інтимні погрози: погрози сексуальним насиллям або примус до сексуальних дій, які жертва не хоче виконувати, також є частими проявами аб’юзу.
Агресор може використовувати страх перед фізичним насиллям для примусу до сексуальної взаємодії.
Руйнівні дії та демонстрація сили: агресор може ламати предмети, пошкоджувати майно, кидати речі або навіть зброю як спосіб залякати жертву.
Такі дії є демонстрацією влади та фізичної сили, які показують жертві, що агресор здатен на насилля.
Погрози правовими діями: агресор може використовувати погрози подати до суду, звернутися до поліції або зробити фальшиві звинувачення, щоб тримати жертву в стані постійного стресу і страху перед юридичними наслідками.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Вплив залякувань та погроз на жертву
Психологічний страх: постійні погрози створюють атмосферу страху, тривоги і напруги. Жертва може бути настільки паралізована страхом, що стає неспроможною приймати рішення або покидати стосунки.
Емоційне виснаження: залякування і погрози можуть призвести до емоційного виснаження, втрати самовпевненості і самооцінки, оскільки жертва відчуває себе у пастці і безсилою змінити ситуацію.
Соціальна ізоляція: через страх погроз жертва може почати уникати контактів з іншими людьми, що тільки підсилює її залежність від агресора.
Фізичне та психічне здоров’я: постійний стрес і страх можуть призвести до серйозних проблем із здоров’ям, таких як депресія, тривожні розлади, безсоння, панічні атаки та інші психосоматичні захворювання.
Як протидіяти залякуванню та погрозам
Звернення до організацій, які надають підтримку: існують кризові центри, гарячі лінії та організації, які спеціалізуються на допомозі жертвам насилля. Вони можуть надати поради, емоційну підтримку та допомогу в юридичних питаннях.
Юридична допомога: якщо погрози є серйозними, важливо звернутися за правовою допомогою. Це може включати отримання заборони наближення, подачу заяви до поліції або звернення до суду для захисту від агресора.
Розробка плану безпеки: якщо залякування та погрози перетворюються на реальну загрозу фізичного насилля, важливо розробити план втечі. Це може включати підготовку місця для безпечного перебування, контакти з людьми, яким можна довіряти, і збереження важливих документів у безпечному місці.
Психологічна підтримка: робота з психологом або психотерапевтом може допомогти відновити емоційну рівновагу і розвинути стратегії, як справлятися з погрозами і страхами.
Залякування та погрози — це серйозні форми аб’юзу, і вони не повинні бути ігноровані. Якщо ви або хтось із ваших знайомих стикається з таким насиллям, важливо не залишатися наодинці зі своєю проблемою і шукати підтримку.
Підсумки
Подолання аб’юзивних стосунків за допомогою психолога — це важливий етап для емоційного та психологічного відновлення людини, яка пережила насилля.
Психологічна підтримка допомагає жертві зрозуміти, що сталося, відновити почуття власної гідності та побудувати нові стратегії поведінки, які дозволять уникнути подібних стосунків у майбутньому.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Психолог може допомогти в процесі подолання аб’юзивних стосунків
Розуміння та усвідомлення проблеми: часто жертва аб’юзу не до кінця розуміє, що її стосунки були токсичними чи небезпечними.
Психолог допомагає визнати факти насилля, зрозуміти механізми, через які насилля відбувалося, та усвідомити свою роль у цих стосунках без звинувачень і самообвинувачень.
Відновлення самооцінки та довіри до себе: людина, яка пережила аб’юзивні стосунки, часто має занижену самооцінку і втрачає впевненість у собі.
Психолог працює над тим, щоб допомогти жертві знову навчитися довіряти своїм почуттям, відновити самоповагу і впевненість у власних силах.
Подолання травми: аб’юзивні стосунки залишають емоційні та психологічні рани, які можуть перетворитися на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресію або тривожні розлади.
Психотерапія допомагає опрацювати ці травми, зменшити їхній вплив і дозволяє поступово повернутися до нормального життя.
Розвиток нових стратегій поведінки: психолог допомагає жертві розвивати нові стратегії поведінки, які допоможуть уникати аб’юзивних стосунків у майбутньому.
Це може включати вміння встановлювати здорові кордони, розпізнавати ознаки насилля на ранніх етапах та ефективно відстоювати свої права.
Подолання страхів і тривог: жертви аб’юзу часто мають глибокі страхи щодо майбутніх стосунків або навіть щодо своєї безпеки.
Психолог допомагає подолати ці страхи, працюючи над емоційним станом людини та підтримуючи її на шляху до відновлення.
Розвиток навичок самопідтримки та адаптації: психотерапія може допомогти людині навчитися справлятися зі стресом, тривогою та емоційними труднощами, які виникають після виходу зі стосунків.
Важливо навчитися підтримувати себе емоційно, знаходити нові джерела сили та ресурсів для відновлення.
Планування майбутнього: після аб’юзивних стосунків важливо розробити новий план життя, який включає емоційне та психологічне відновлення, створення нових здорових стосунків та відновлення соціальних зв’язків.
Психолог може допомогти жертві поступово створити цей план і впевнено рухатися до нового життя.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися щодо аб’юзивності ваших стосунків (чи відносин небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Арт-терапія є потужним інструментом для відновлення і самопізнання, оскільки вона дає можливість працювати з емоціями, переживаннями і стресом через творчі вираження.
У психології ресурс означає внутрішні або зовнішні джерела, які людина може використовувати для підтримки свого психічного здоров’я, подолання труднощів та досягнення цілей.
Тобто, ресурсом психологи називають своєрідний “резервуар” сили, енергії, знань чи підтримки, який допомагає впоратися зі стресом, вирішувати проблеми та адаптуватися до змін
У контексті відновлення після стресових ситуацій, травм або психосоматичних проблем арт-терапевтичні ресурси можуть допомогти людині знайти нові шляхи самовираження, заспокоєння і внутрішньої гармонії.
На практиці, арт-терапія може бути використана як ресурс для відновлення такими способами як:
Творче самовираження
Усвідомлення емоцій
Візуалізація відновлення
Заспокоєння та релаксація
Розвиток самосвідомості і прийняття
Робота з травмою і психологічними блоками
Створення ресурсних образів
Груповий досвід творчості
Простір для експериментів
Символічне очищення
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику перших п’яти і загально — другої половини перелічених арт-терапевтичних ресурсів та відновлення.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Творче самовираження
Творче самовираження як арт-терапевтичний ресурс відновлення психіки є потужним інструментом для відновлення психоемоційного балансу, зміцнення внутрішньої гармонії та зниження стресу.
Унікальність творчості полягає в її здатності впливати на всі рівні психіки: когнітивний, емоційний і тілесний.
Через творчий процес людина має змогу зцілювати травми, працювати з емоціями, підвищувати самооцінку та знаходити нові ресурси для розвитку.
Чому творчість є ефективним ресурсом?
Емоційне розвантаження. Творчий процес допомагає вивільнити накопичені емоції, такі як гнів, страх чи смуток, які можуть бути придушені в повсякденному житті. Завдяки цьому знижується рівень тривоги та стресу.
Безпечне вираження переживань. Творчість дає можливість виразити те, що важко передати словами. Візуальні образи, рухи, музика чи текст стають способом комунікації зі своїм внутрішнім світом.
Активація внутрішніх ресурсів. Через створення чогось нового людина усвідомлює свої можливості, здобуває впевненість у собі, що сприяє психічному відновленню.
Зосередження на “тут і зараз”. Під час творчого процесу людина заглиблюється в момент, забуваючи про тривоги або складнощі. Це сприяє відновленню уваги і розвитку внутрішнього спокою.
Інтеграція травматичного досвіду. У арт-терапії творчий процес може використовуватися для роботи з травматичними подіями. Людина, відтворюючи травму через символічні образи, поступово перетворює її значення, знаходячи сили для зцілення.
Форми творчого самовираження у арт-терапії
Малювання та живопис. Вільне малювання дозволяє зобразити внутрішні переживання, кольори та форми стають мовою емоцій. Це може бути абстрактне зображення, мандали, пейзажі або будь-які інші форми.
Скульптура та ліплення. Робота з матеріалами, такими як глина або пластилін, допомагає знімати фізичну напругу і виражати емоції через створення тривимірних форм.
Музика та звукотерапія. Гра на музичних інструментах, спів чи просто слухання музики активує емоційну сферу, стимулює творчий потік та сприяє відновленню.
Танцювально-рухова терапія. Вираження емоцій через рух і танець дозволяє зняти тілесну напругу, відчути зв’язок із тілом і отримати задоволення від свободи рухів.
Літературна творчість. Написання віршів, щоденників, оповідань допомагає осмислити свої переживання та структурувати думки.
Колажі та аплікації. З’єднання різних зображень, слів чи матеріалів у єдиний твір допомагає візуалізувати бажання, цінності чи травми і працювати з ними.
Творче самовираження у процесі відновлення психіки
Робота з емоціями. Людина отримує можливість вільно виражати свої почуття, знижуючи їхню інтенсивність і знаходячи спосіб їх проживання.
Підтримка внутрішнього діалогу. Творчий процес допомагає встановити зв’язок із власним “Я”, краще зрозуміти свої потреби та бажання.
Формування ресурсних образів. Людина може створювати символи сили, безпеки, гармонії, які стають психологічними ресурсами для подолання труднощів.
Переживання задоволення. Процес творення приносить задоволення, яке сприяє виділенню дофаміну і загальному поліпшенню психоемоційного стану.
Відновлення контролю. Створення творчого продукту дає відчуття, що людина здатна впливати на світ, навіть у складних обставинах.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Усвідомлення і вираження емоцій
Усвідомлення і вираження емоцій через арт-терапевтичні методи є важливим ресурсом для відновлення психічного здоров’я.
Арт-терапія створює безпечний простір, де людина може досліджувати свої емоції, виражати їх у творчій формі і поступово працювати над їх інтеграцією у свій життєвий досвід.
Чому усвідомлення емоцій важливе?
Пізнання себе. Емоції є невід’ємною частиною нашого внутрішнього світу. Усвідомлення їх допомагає краще розуміти себе, свої потреби і реакції.
Зменшення внутрішнього напруження. Нерозпізнані або подавлені емоції можуть накопичуватися і призводити до психосоматичних проблем. Усвідомлення емоцій дає можливість їх проживати і знижувати напругу.
Покращення взаємин. Здатність усвідомлювати і виражати емоції допомагає будувати відкриті й чесні стосунки.
Формування стійкості. Людина, яка розуміє свої емоції, краще адаптується до змін і долає труднощі.
Роль арт-терапії у роботі з емоціями
Безпечний простір для вираження. Через творчість людина може вільно висловлювати навіть складні або “заборонені” емоції, такі як гнів, смуток чи страх.
Візуалізація емоцій. Малювання, ліплення чи музика дозволяють створити образи, які символізують емоційні стани, допомагаючи їх усвідомити та структурувати.
Зниження інтенсивності переживань. Процес творчості знімає емоційну напругу, дозволяючи людині заспокоїтися і зосередитися на конструктивному вирішенні проблеми.
Зв’язок із тілом. Техніки, що залучають рухи (танець, тілесно-орієнтовані практики), допомагають відчути зв’язок між тілом і емоціями, що сприяє кращому розумінню себе.
Символічна трансформація. Створюючи мистецькі твори, людина може перетворювати свої емоції, надаючи їм нове значення, що сприяє зціленню.
Етапи роботи з емоціями через арт-терапію
Усвідомлення емоцій
Визначення, які емоції відчуваються у цей момент.
Використання творчих технік для їх візуалізації.
Дослідження і прийняття емоцій
Аналіз символів, кольорів чи форм, що з’явилися у творчому процесі.
Пошук зв’язку між емоціями та життєвими подіями.
Безпечне вираження емоцій через малювання, письмо, музику або танець, що дозволяє пережити їх у комфортному середовищі.
Інтеграція емоцій
Розуміння значення емоцій у житті.
Створення ресурсних образів, які допоможуть підтримувати емоційну рівновагу.
Візуалізація відновлення
Візуалізація відновлення — це арт-терапевтичний метод, який використовує силу уяви та творчості для відновлення психоемоційного стану.
Завдяки створенню образів, символів і сцен, що асоціюються з гармонією, безпекою або внутрішньою силою, людина може активізувати власні ресурси для подолання стресу, травм чи втоми.
Чому візуалізація є ефективним ресурсом відновлення?
Стимулює уяву і творчий потенціал. Людина формує образи, що відображають бажаний стан, і таким чином фокусує увагу на позитивних змінах.
Знижує стрес. Візуалізація спокійних, ресурсних образів активує парасимпатичну нервову систему, що сприяє релаксації та зменшенню тривоги.
Підвищує відчуття контролю. Створюючи уявні образи відновлення, людина символічно повертає собі контроль над емоціями і ситуаціями.
Інтегрує позитивний досвід. Образи, створені у процесі візуалізації, можуть закріплювати у свідомості внутрішню гармонію та впевненість.
Залучає творчість як ресурс. Художні техніки, що використовуються для візуалізації, допомагають виразити глибокі потреби і знайти нові шляхи їх реалізації.
Етапи використання візуалізації у арт-терапії
Визначення потреби. Людина формулює, що саме вона хоче досягти: заспокоїтися, знайти ресурс, усвідомити силу або пережити відчуття гармонії.
Створення образу відновлення
Це може бути конкретний символ (дерево, світло, океан) або складна картина (місце сили, внутрішній храм).
Людина малює, ліпить, створює колаж або використовує інші художні техніки для передачі цього образу.
Робота з образом
Дослідження деталей: що саме у цьому образі здається ресурсним?
Взаємодія: можна додавати до образу нові елементи, що підсилюють його вплив.
Інтеграція. Уявний образ відновлення закріплюється у свідомості. Людина повертається до нього у складних ситуаціях для підтримки.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Техніки заспокоєння та релаксації
Техніки заспокоєння та релаксації в арт-терапії є потужним інструментом для зняття стресу, відновлення емоційної рівноваги та відновлення психіки.
Через творчий процес людина отримує можливість переключитися з тривожних думок, розслабитися і створити внутрішній ресурс для гармонії та відновлення.
Чому арт-терапія ефективна для релаксації?
Викликає стан “тут і зараз”. Занурення у творчість допомагає зосередитися на поточному моменті, відволікаючи від стресових переживань.
Знижує фізіологічну напругу. Творчий процес уповільнює серцевий ритм, стабілізує дихання і сприяє розслабленню м’язів.
Стимулює емоційну гармонізацію. Вираження почуттів через творчість допомагає знизити рівень тривоги та заспокоїти нервову систему.
Активує підсвідомі ресурси. Арт-терапія використовує символи, кольори та форми, які можуть мати глибокий заспокійливий ефект.
Етапи використання технік релаксації в арт-терапії
Підготовка. Створення спокійної атмосфери: тиха музика, свічки або ароматерапія можуть допомогти налаштуватися на творчість.
Вибір техніки. Обирається техніка, яка найкраще відповідає потребам клієнта або групи (малювання, ліплення, створення колажу тощо).
Занурення у творчий процес. Акцент на процесі, а не на результаті. Людина працює у комфортному темпі, дослухаючись до своїх відчуттів.
Рефлексія. Обговорення створених образів, їхнього впливу на внутрішній стан та отриманого досвіду.
Розвиток самосвідомості і прийняття
Розвиток самосвідомості та прийняття є ключовими аспектами відновлення, особливо коли йдеться про подолання стресу, емоційного виснаження чи внутрішніх конфліктів.
На практиці, арт-терапія надає унікальний простір для дослідження власного “я” через творчість, що сприяє глибшому розумінню себе та формуванню прийняття своїх емоцій, потреб і особливостей.
Чому розвиток самосвідомості важливий у відновленні?
Гармонія з собою. Коли людина усвідомлює свої переживання та внутрішні конфлікти, вона може гармонійніше взаємодіяти із собою та світом.
Зниження внутрішнього напруження. Усвідомлення емоцій допомагає зменшити їхній вплив на психіку.
Формування ресурсного ставлення до себе. Прийняття себе сприяє формуванню впевненості, внутрішнього спокою та самоцінності.
Підвищення стійкості. Людина, яка приймає свої сильні та слабкі сторони, легше долає життєві труднощі.
Роль арт-терапії у розвитку самосвідомості та прийняття
Арт-терапія дозволяє досліджувати себе у безпечному середовищі через творчий процес. Символічна мова мистецтва надає можливість висловити те, що важко передати словами.
Образи і символи: через кольори, форми та композиції людина може відкрити приховані частини себе.
Процес самовираження: створення художніх робіт допомагає усвідомити внутрішні переживання.
Прийняття результату: незалежно від того, яким буде малюнок чи скульптура, сам факт їхнього створення сприяє прийняттю себе.
Етапи роботи над самосвідомістю і прийняттям через арт-терапію
Усвідомлення почуттів і станів. Людина створює образи, що відображають її поточний емоційний стан або внутрішній світ.
Дослідження особистих символів. Аналіз створених робіт допомагає зрозуміти приховані потреби, страхи чи бажання.
Інтеграція нових знань про себе. Людина усвідомлює свої ресурси, межі та способи підтримки себе.
Формування прийняття. Творчість допомагає сприйняти себе такими, якими ми є, з усіма сильними та вразливими сторонами
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Робота з травмою і психологічними блоками
Арт-терапія є особливо корисною для роботи з травмами, оскільки творчість дозволяє безпосередньо зображати, переживати і відновлювати травматичні події в безпечному контексті.
Це може допомогти людині поглянути на події з іншого кута і звільнити тіло і психіку від блокувань.
Створення ресурсних образів
В арт-терапії часто використовуються техніки для створення ресурсних образів — символів або образів, що мають значення підтримки, сили, захисту або відновлення.
Ці образи можуть служити як “психологічні ресурси”, до яких можна звертатися в моменти стресу чи тривоги, надаючи людині відчуття сили і безпеки.
Групова арт-терапія
У групових заняттях арт-терапією люди можуть підтримувати один одного, ділитися своїми переживаннями і творчістю.
Спільний процес створення і обміну робить цей метод дуже корисним для відновлення після важких ситуацій або травм, оскільки він сприяє розвитку почуття спільноти, підтримки і взаєморозуміння.
Простір для експериментів
Арт-терапія дозволяє людині експериментувати з різними матеріалами, формами і виразами, що відкриває нові можливості для відновлення.
Цей процес створення чогось нової і відкритої форми допомагає розвивати гнучкість і адаптивність до змін у житті.
Символічне очищення
Через мистецьку діяльність можна “очистити” негативні емоції і стани, передавши їх у вигляді символічних образів або форм.
Це дозволяє відпустити важкі переживання, даючи місце новим, більш здоровим емоціям
Підсумки
Арт-терапія є дуже ефективним інструментом для відновлення, оскільки вона активує не тільки інтелектуальне, а й емоційне та тілесне сприйняття, допомагаючи людині віднайти внутрішній баланс, рівновагу і цілісність.
Важливо, що процес творчості не оцінюється, і немає потреби у художніх навичках — головне тут — це можливість виразити те, що важко або неможливо сказати словами.
Створення образів допомагає зняти емоційне навантаження і зменшити стрес.
Арт-терапія надає можливість виразити складні або заплутані емоції, такі як гнів, тривога, сум чи страх.
Через малювання чи інші творчі техніки людина може зв’язати свої внутрішні переживання з зовнішніми образами, що дозволяє їй краще зрозуміти свої емоції і навчитися з ними працювати.
Творче самовираження є універсальним ресурсом, який можна адаптувати до індивідуальних потреб і можливостей. Воно сприяє відновленню внутрішнього балансу, зціленню та розвитку, даруючи людині свободу відчути себе творцем власного життя.
Усвідомлення і вираження емоцій через арт-терапію — це ефективний шлях до відновлення, який розвиває внутрішню гармонію, допомагає краще розуміти себе і створювати умови для емоційної стійкості та щасливого життя.
Візуалізація відновлення у арт-терапії — це не лише спосіб роботи з емоціями, але й місток до глибшого розуміння себе, своїх потреб і внутрішніх ресурсів. Це творчий процес, що сприяє гармонії, впевненості та позитивним змінам у житті.
Техніки заспокоєння та релаксації в арт-терапії допомагають створити простір для відновлення, дозволяючи людині знайти гармонію та внутрішній ресурс через творчість і самовираження.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися щодо арт-терапевтичних ресурсів та відновлення у вашому випадку (чи щодо небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Робота з причинами і психосоматикою є важливим напрямком у сучасній психології, що поєднує вивчення емоцій, поведінки та фізичного здоров’я людини.
Сучасний підхід до психосоматики базується на розумінні тісного взаємозв’язку між психічним станом та фізичним здоров’ям.
Серед основних аспектів цього комплексного процесу (роботи), на мій погляд, заслуговують на особливу увагу кілька ключових аспектів:
Пошук і усвідомлення причин
Методи роботи з психосоматикою
Взаємозв’язок психології та медицини
Поширені психосоматичні розлади
Як свідчить досвіду, гештальт-підхід у роботі з психосоматичними проблемами та їхніми причинами ефективно допомає людині зрозуміти, як її емоційний та психологічний стан може впливати на фізичне здоров’я.
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику роботи з причинами і психосоматикою.
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Пошук і усвідомлення причин
Пошук і усвідомлення причин є одним із центральних аспектів сучасної психології, процес котрого спрямований на допомогу людині розкрити глибинні механізми, які впливають на її емоційний стан, поведінку і навіть фізичне здоров’я.
Ключові аспекти пошуку причин
На практиці, ключову роль у роботі з причинами відіграють наступні аспекти:
Усвідомлення внутрішніх кофліктів
Робота з минулим досвідом
Аналіз емоцій та реакцій
Визначення несвідомих переконань
Усвідомлення внутрішніх конфліктів
Часто корені проблем лежать у несвідомих конфліктах між бажаннями, переконаннями чи потребами.
Приклад: бажання досягти успіху може конфліктувати з глибоким страхом невдачі.
Робота з минулим досвідом
Травматичні події дитинства чи інші ключові життєві моменти можуть формувати деструктивні переконання або поведінкові моделі.
Наприклад, відчуття покинутості в дитинстві може впливати на труднощі у стосунках в дорослому віці.
Аналіз емоцій і реакцій
Розуміння, які емоції виникають у певних ситуаціях, допомагає виявити їхні джерела.
Терапевти часто використовують техніки самоспостереження для аналізу тригерів і реакцій.
Ідентифікація несвідомих переконань
Наприклад, у когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) увага приділяється автоматичним думкам, які можуть бути ірраціональними або обмежуючими.
Методи усвідомлення причин в процесі роботи з ними
Психотерапія. Гештальт-терапія, психоаналіз, КПТ та інші методи спрямовані на усвідомлення взаємозв’язків між думками, емоціями та поведінкою.
Робота з тілом. Тілесно-орієнтована терапія допомагає “розговорити” тіло, яке зберігає пам’ять про емоційні травми.
Майндфулнес і медитація. Ці практики сприяють усвідомленню поточного моменту та внутрішніх станів без оцінки чи самокритики.
Арт-терапія. Творчі практики, такі як малювання чи написання текстів, можуть вивести несвідоме на поверхню.
Психодіагностика. Використання тестів та опитувальників, наприклад, для оцінки рівня тривожності, депресії або самооцінки.
Роль усвідомлення причин у терапевтичному процесі
Знання про глибинні причини дає можливість змінити своє ставлення до себе, ситуацій і людей.
Усвідомлення дозволяє клієнту взяти відповідальність за свій стан і відкрити нові способи реагування на життєві виклики.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Методи роботи з психосоматикою
Найчастіше поділяють на психотерапевтичні, тілесно-орієнтовані, майндфулнес, емоційно регуляційні, психоосвітні, арт-терапевтичні, діагностичні та міждисциплінарні.
Психотерапевтичні підходи
Гештальт-терапія: Спрямована на усвідомлення емоційних переживань і незавершених ситуацій, які можуть “втілюватися” у фізичні симптоми.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Допомагає клієнтам усвідомити зв’язок між думками, емоціями і фізичними симптомами, змінюючи деструктивні патерни мислення.
Психоаналіз: Дослідження несвідомих конфліктів, які впливають на соматичний стан.
Тілесно-орієнтовані методи
Робота з тілом через техніки розслаблення, дихальні вправи, масажі, йогу, тілесні медитації для зняття напруги та відновлення балансу.
Майндфулнес і медитація
Практики усвідомленості для зменшення стресу, навчання жити в моменті й покращення взаємодії з тілом.
Емоційна регуляція
Розвиток навичок управління емоціями, таких як техніки самозаспокоєння, робота з тривогою і стресом.
Психоосвіта
Пояснення клієнтам зв’язку між психічним і фізичним здоров’ям, навчання розпізнавати і працювати зі своїми станами.
Арт-терапія
Використання творчих методів, таких як малювання чи ліплення, для вираження прихованих емоцій і зняття напруги.
Мультидисциплінарний підхід
Співпраця психологів із лікарями, фізіотерапевтами та іншими фахівцями для всебічного підходу до лікування.
Діагностичні техніки
Використання тестів і опитувальників для оцінки рівня стресу, тривожності, депресії або інших психологічних станів, що впливають на соматику.
Роль діалогу між медициною та психологією
Діалог між медициною та психологією є критично важливим для забезпечення комплексного підходу до здоров’я людини.
Така співпраця спрямована на розуміння взаємозв’язку між фізичними та психічними аспектами здоров’я і забезпечення найкращого лікування.
Комплексний підхід до лікування
Визнання взаємозв’язку: Багато фізичних захворювань мають психосоматичні корені, ігнорування яких може знизити ефективність лікування.
Роль психології: Психологи допомагають пацієнтам усвідомити емоційні чинники, які впливають на фізичний стан.
Лікування психосоматичних розладів
Співпраця лікарів і психологів: Лікарі діагностують і лікують соматичні симптоми, тоді як психологи працюють із глибинними причинами цих симптомів.
Приклади: Лікування хронічного болю, СРК (синдрому подразненого кишечника), мігреней, які часто пов’язані зі стресом чи тривогою.
Попередження захворювань
Робота зі стресом: Зниження рівня стресу за допомогою психологічних інструментів може запобігти розвитку хронічних хвороб.
Освітня роль: Психологи і лікарі проводять спільні програми для навчання пацієнтів здорового способу життя.
Розвиток емпатії у медичній практиці
Психологічні знання допомагають лікарям краще розуміти емоційні потреби пацієнтів, що покращує комунікацію і лікування.
Підтримка пацієнтів з хронічними захворюваннями
Емоційна підтримка: Психологи допомагають пацієнтам адаптуватися до хронічних станів, таких як діабет чи серцево-судинні захворювання.
Мотивація до лікування: Робота психолога підтримує дотримання пацієнтом медичних рекомендацій.
Інтеграція психології в медичну освіту
Навчання лікарів основам психології сприяє кращому розумінню пацієнтів.
Розвиток напрямів, таких як психотерапевтична підтримка у лікарнях.
Поширені психосоматичні розлади
Психосоматичні розлади виникають внаслідок впливу психологічних факторів, таких як стрес, тривога чи емоційні конфлікти, на фізичне здоров’я, а до переліку найпоширеніших із них, на мій погляд, варто віднести:
Синдром подразненого кишечника (СРК)
Головний біль напруги або мігрені
Хронічний біль (спина, шия)
Серцево-судинні розлади, викликані стресом
Шкірні захворювання
Порушення сну
Шлунково-кишкові розлади (виразка, гастрит)
Респіраторні розлади (гіпервентиляція, астма)
Розлади імунної системи
тощо
Синдром подразненого кишечника (СРК)
Симптоми: Біль у животі, здуття, діарея або закрепи.
Психологічний фактор: Тривалий стрес, виснаження, депресія.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Гештальт-підхід в роботі з причинами і психосоматикою
Гештальт-підхід у роботі з причинами фокусується на тому, щоб допомогти людині усвідомити та пережити ті емоційні, психологічні чи екзистенційні конфлікти, які призводять до її поточних проблем.
Гештальт-підхід у роботі з психосоматикою акцентує увагу на тому, як емоційні та психологічні стани можуть відображатися через фізичні симптоми, а також на тому, як ці симптоми можуть бути вираженням незавершених емоційних процесів чи внутрішніх конфліктів.
Гештальт-терапія не шукає конкретних причин у минулому, а радше прагне розуміти, як ці причини проявляються в теперішньому житті клієнта через відносини, відчуття і поведінку.
Робота з причинами у гештальт-підході
Усвідомлення теперішнього моменту
Гештальт-терапевт акцентує увагу на тому, що відбувається “тут і зараз”, оскільки часто проблеми в житті людини є результатом неусвідомлених емоцій чи незавершених процесів.
Людина може не усвідомлювати, як її минулі переживання чи внутрішні конфлікти відображаються в поточному стані чи поведінці.
Терапевт допомагає звернути увагу на ці прояви, на те, що саме в теперішньому досвіді спричиняє труднощі.
Неусвідомлені потреби і бажання
Часто причини емоційних або психологічних труднощів коріняться в тому, що людина не усвідомлює свої справжні потреби або бажання.
Наприклад, людина може почуватися виснаженою або незадоволеною, не розуміючи, що її справжня потреба — це відпочинок чи визнання.
Гештальт-терапія допомагає людині виявити ці потреби і навчитися їх задовольняти.
Внутрішні конфлікти
Гештальт-терапія приділяє багато уваги вивченню внутрішніх конфліктів, які можуть бути причиною стресу, тривоги чи депресії.
Це може бути конфлікт між різними частинами особистості, як-от між бажаннями, моральними переконаннями та соціальними вимогами.
Терапевт допомагає клієнту усвідомити ці конфлікти, що дозволяє людині почати процес інтеграції і гармонізації внутрішніх частин.
Робота з незавершеними переживаннями
Важливою складовою є робота з незавершеними переживаннями, що можуть бути причиною поточних проблем.
Наприклад, залишкові почуття гніву, невдоволення або недовіри до інших людей можуть проявлятися через відносини чи фізичний стан.
Терапія допомагає закрити ці відкриті емоційні процеси.
Експерименти та активна робота з переживаннями
Гештальт-терапевт використовує різні експерименти, щоб сприяти клієнту в дослідженні причин його проблем.
Це може бути робота з тілами, вираженням емоцій або навіть рольові ігри. Через такі активні методи людина може побачити нові аспекти своїх причин і знайти шляхи до їх вирішення.
Відновлення контакту з реальністю
Іноді причини психологічних проблем полягають у тому, що людина втратила контакт з реальністю через ідеалізовані очікування чи занурення у фантазії.
Терапевт допомагає повернутися до реальності, навчити справлятися з труднощами життя, приймати його такими, якими вони є, і знаходити здорові способи реагування на стресові ситуації.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Робота з психосоматикою в гештальт-підході
Враховуючи інтеграцію тіла та розуму, гештальт-терапія має на меті допомогти людині усвідомити ці зв’язки та впоратися з ними через роботу з тілесними відчуттями, емоціями та мисленням.
Усвідомлення тілесних відчуттів
Гештальт-терапія звертає увагу на тілесні симптоми як важливі індикатори емоційного стану.
Терапевт допомагає клієнту виявити, де саме в тілі виникає напруга, біль чи дискомфорт, і з’ясувати, які емоції чи переживання пов’язані з цими відчуттями.
Це дозволяє не тільки зрозуміти фізичні симптоми, але й дозволяє людині поглибити зв’язок між її тілесними та емоційними станами.
Експерименти з тілом
В гештальт-терапії використовуються різні техніки, такі як тілесні експерименти, щоб допомогти людині краще відчути, як емоції виражаються через тіло.
Наприклад, клієнт може бути запрошений «зіграти» емоцію або переживання через фізичні рухи, що може допомогти виявити «заморожені» або «заблоковані» емоції, які спричиняють симптоми.
Визначення незавершених емоційних процесів
Гештальт-підхід вважає, що психосоматичні проблеми можуть бути результатом незавершених емоційних процесів, таких як нереалізовані бажання, гнів або страхи.
Терапевт працює з клієнтом для того, щоб він міг завершити ці емоційні процеси, що дозволяє зменшити напругу в тілі і полегшити фізичні симптоми.
Це може включати відпрацювання травмуючих ситуацій чи вираження давно забутих почуттів.
Виявлення і усвідомлення внутрішніх конфліктів
Психосоматичні симптоми часто виникають через внутрішні конфлікти або протиріччя.
У гештальт-терапії великий акцент робиться на виявлення і розуміння цих конфліктів, наприклад, коли одна частина особистості хоче діяти в певний спосіб, а інша – забороняє це або боїться наслідків.
Усвідомлення цих внутрішніх розбіжностей може допомогти знизити рівень стресу і, як наслідок, полегшити фізичні симптоми.
Активне проживання емоцій
Гештальт-терапія заохочує клієнта переживати свої емоції без засудження або придушення. Це може допомогти розпізнати, які емоції «виснажують» тіло і як вони можуть впливати на фізичний стан.
Проживання цих емоцій може дозволити їм вийти з тіла, зменшуючи напругу і знищуючи психосоматичні блоки.
Інтеграція емоцій і тіла
Гештальт-терапія підкреслює важливість гармонійного взаємодії між емоціями та фізичними відчуттями.
Клієнт працює над тим, щоб не відокремлювати тіло і емоції, а розглядати їх як єдину цілісність. Це дозволяє підвищити рівень самосвідомості і полегшити симптоми психосоматики.
Робота з гнівом, тривогою та страхом
Гештальт-терапія часто працює з емоціями, такими як гнів, тривога чи страх, які можуть спричиняти психосоматичні розлади.
Замість того, щоб придушувати ці емоції, терапевт допомагає клієнту знайти здорові способи їх вираження і обробки, що може призвести до зниження фізичних симптомів.
Підсумки
Робота з причинами і психосоматикою в сучасній психології спрямована на гармонізацію психічного і фізичного стану людини, дозволяючи відновити баланс і якість життя.
Пошук і усвідомлення причин стають першим кроком до змін, відкриваючи можливості для особистісного росту та гармонізації життя.
Методи роботи з психосоматикою допомагають гармонізувати психічний і фізичний стан, сприяють зняттю стресу та покращують якість життя.
Діалог між медициною та психологією сприяє гармонізації психічного і фізичного стану пацієнта, що підвищує ефективність лікування, покращує якість життя пацієнтів та сприяє формуванню цілісного бачення здоров’я.
Гештальт-підхід в роботі з причинами та психосоматикою дозволяє виявити глибинні емоційні причини психосоматичних проблем і працювати з ними через усвідомлення, вираження емоцій і завершення незавершених процесів тощо.
У гештальт-підході акцент робиться на тому, щоб допомогти людині не тільки знайти причини своїх проблем, а й активно працювати над їх розв’язанням через усвідомлене переживання і взаємодію з навколишнім світом.
Загалом, гештальт-підхід у роботі з психосоматикою надає важливу роль усвідомленню, переживанню і вираженню емоцій, знижуючи їх негативний вплив на фізичне здоров’я.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися щодо роботи з причинами і психосоматикою у вашому випадку (чи щодо небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Тривожні стани є однією з найпоширеніших психологічних проблем у сучасному світі, спектр яких включає різні прояви тривоги, від легкого почуття неспокою до серйозних порушень, які впливають на повсякденне життя.
У сучасній психології тривога розглядається як природна реакція на стрес, яка може стати патологічною, якщо її інтенсивність або тривалість перевищують адаптаційні можливості людини.
Як свідчить досвід, процес подолання тривожних станів нерідко відбувається у співробітництві з лікарями та, за потреби передбачаж медикаментозну підтримку чи терапію.
Власне, сама по собі, тривога — це емоційний стан, який супроводжується відчуттям загрози або небезпеки, навіть якщо реальної загрози немає і містить три компоненти:
Когнітивний: думки про небезпеку, негативні сценарії.
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику тривожних станів конфліктів.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Основні різновиди тривожних розладів
Згідно з класифікаціями DSM-5 та ICD-11, тривожні стани включають:
Генералізований тривожний розлад (ГТР)
Панічний розлад
Фобії
Соціальний тривожний розлад (соціофобія)
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
Далі кілька слів про кожен з них на основі сучасної теорії та практичного досвіду допомоги клієнтам у процесі їх подолання.
Генералізований тривожний розлад (ГТР)
Генералізований тривожний розлад (ГТР) — це один із найбільш поширених тривожних розладів, який характеризується надмірним, неконтрольованим хвилюванням і занепокоєнням з приводу різних аспектів життя.
Швидкий темп життя, постійний інформаційний потік і високі соціальні очікування сприяють зростанню кількості випадків ГТР, і в сучасній психології цей розлад розглядається як хронічний стан, який потребує комплексного підходу в діагностиці та лікуванні.
Відповідно сучасні спеціалісти з ментального здоров’я підкреслюють важливість вчасного звернення до фахівців, адже раннє втручання дозволяє значно покращити якість життя людини.
Основні характеристики ГТР
Хронічне занепокоєння: Люди з ГТР часто турбуються про події чи ситуації, які інші можуть вважати незначними або контрольованими.
Соматичні симптоми: ГТР супроводжується фізичними проявами, такими як м’язова напруга, головний біль, порушення сну, проблеми з травленням, підвищена втомлюваність.
Труднощі з концентрацією: Постійне хвилювання заважає фокусуватися на завданнях, призводить до забудькуватості.
Тривалість симптомів: Для діагностики ГТР симптоми повинні спостерігатися щонайменше 6 місяців.
Причини розвитку ГТР
Сучасна психологія вказує на багатофакторну природу виникнення і розвитку цього розладу, зокрема:
Генетична схильність: Наявність тривожних розладів у сімейній історії.
Нейробіологічні фактори: Дисбаланс нейромедіаторів, таких як серотонін і дофамін.
Соціальні та психологічні чинники: Тривалі стресові ситуації, травми, несприятливе середовище.
Психотерапія у процесі подолання ГТР
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Золота стандарта для роботи з тривожними розладами. Вона допомагає змінити автоматичні негативні думки та навчитися керувати хвилюванням.
Гештальт-терапія: Зосереджена на усвідомленні тривоги, роботи з емоціями і міжособистісними відносинами.
Майндфулнес і медитація: Допомагають зменшити рівень стресу та підвищити контроль над думками.
Медикаментозна терапіяГТР
Призначають антидепресанти (наприклад, СІЗЗС) або анксіолітики. Однак, медикаментозне лікування зазвичай комбінується з психотерапією.
Профілактика і самодопомога
Регулярна фізична активність.
Практики релаксації (йога, дихальні вправи).
Розвиток навичок емоційної регуляції.
Підтримка здорового способу життя (сон, збалансоване харчування).
Панічний розлад
Панічний розлад — це психічний стан, який належить до тривожних розладів і характеризується раптовими, повторюваними панічними атаками, що супроводжуються інтенсивним страхом або дискомфортом.
Зростання рівня стресу в сучасному світі сприяє збільшенню кількості людей, які стикаються з панічними розладами.
Важливість ранньої діагностики та лікування підкреслюється психологами, адже без відповідної допомоги це захворювання може призвести до соціальної ізоляції, депресії або залежностей.
Сучасна психологія розглядає цей розлад як окрему патологію, яка значно впливає на якість життя людини, обмежуючи її активність і соціальну взаємодію.
Основні симптоми панічного розладу
Панічні атаки: Раптові епізоди інтенсивного страху, які зазвичай тривають від кількох хвилин до пів години.
Фізичні прояви:
Прискорене серцебиття.
Пітливість.
Тремтіння або відчуття задухи.
Біль у грудях.
Запаморочення або відчуття втрати контролю.
Поведінкові зміни: Уникання місць або ситуацій, які людина асоціює з панічними атаками. Це може призвести до розвитку агорафобії — страху відкритих просторів або публічних місць.
Психологічні особливості: Постійне занепокоєння через можливість нових панічних атак.
Причини розвитку панічного розладу
Сучасна психологія артикулює багатофакторну природу більшості тривожних станів, у тому числі і панічного розладу, а серед основних чинників, на мою думку, належить зазначити:
Порушення роботи мозкових структур, що відповідають за реакцію на стрес.
Психологічні причини
Хронічний стрес або травматичний досвід.
Надмірна чутливість до фізіологічних змін у тілі.
Дисфункціональні когнітивні схеми (наприклад, катастрофізація).
Соціальні фактори
Непідтримуюче середовище.
Високий рівень вимог або очікувань.
Психотерапія панічного розладу
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Найефективніший підхід для роботи з панічними розладами. Допомагає людині зрозуміти, як її думки впливають на поведінку, і навчитися управляти панічними атаками.
Експозиційна терапія: Поступове зіткнення з тригерами панічних атак для зменшення страху перед ними.
Гештальт-терапія: Дослідження та інтеграція емоцій, що спричиняють панічні реакції.
Медикаментозна терапіяпанічного розладу
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Використовуються для довготривалої стабілізації настрою.
Бензодіазепіни: Призначаються короткостроково для швидкого зняття симптомів.
3. Самодопомога і профілактика панічного розладу
Практика дихальних вправ (наприклад, діафрагмальне дихання) для зменшення фізіологічних симптомів.
Регулярна фізична активність.
Техніки майндфулнес і релаксації для роботи зі стресом.
Ведення щоденника для відстеження тригерів і динаміки стану.
Фобії
У сучасній психології фобії розглядаються як різновиди тривожних розладів, які часто виникають на основі взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників.
Фобії — це інтенсивні, ірраціональні страхи, пов’язані з конкретними об’єктами, ситуаціями або діяльністю, які значно перевищують реальну загрозу і впливають на повсякденне життя.
У сучасному світі фобії можуть загострюватися через високий рівень стресу та соціальні очікування. Наприклад, зростання онлайн-взаємодій може впливати на розвиток соціальної фобії, а пандемічні обмеження посилили випадки агорафобії.
Рання діагностика і доступ до психотерапії є ключовими для подолання фобій, тому важливо звернутися до фахівця, якщо страхи починають обмежувати ваше життя, множити тривоги і/або створювати значний дискомфорт.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Соціальний тривожний розлад (соціофобія)
Швидкий розвиток технологій і активне використання соціальних мереж створили нові виклики для людей із соціофобією, адже онлайн-взаємодії можуть одночасно сприяти ізоляції та посилювати страх отримувати негативні оцінки.
Соціальний тривожний розлад (СТР), також відомий як соціофобія, — це психічний стан, що характеризується інтенсивним страхом соціальних ситуацій, у яких можливе оцінювання з боку інших людей.
У сучасній психології цей розлад розглядається як один із найбільш поширених тривожних станів, який суттєво обмежує особисте і професійне життя.
Основні характеристики соціофобії
Страх соціальних ситуацій:
Страх виступати перед аудиторією.
Боязнь спілкування з незнайомими людьми.
Тривога через імовірність бути осміяним або критикованим.
Фізіологічні симптоми:
Прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння.
Запаморочення або відчуття задухи.
Почервоніння шкіри.
Когнітивні симптоми:
Переконання, що інші люди критично оцінюють або негативно сприймають людину.
Постійне прогнозування найгіршого результату.
Поведінкові прояви:
Уникнення соціальних контактів або ситуацій.
Надмірне підготовлення до спілкування або публічних виступів.
Причини розвитку соціофобії
Біологічні:
Генетична схильність до тривожності.
Підвищена активність мигдалеподібного тіла мозку, яке відповідає за обробку страху.
Психологічні:
Негативний соціальний досвід у минулому (наприклад, булінг, критика).
Низька самооцінка та надмірна самокритика.
Соціокультурні:
Високі суспільні очікування або ідеалізація соціального успіху.
Стигматизація помилок або слабкостей.
Діагностика соціофобії
Виявляє чи страх і тривога є постійними (тривають понад 6 місяців).
Визначає наскільки страх впливає на повсякденну діяльність (навчання, робота, соціальні зв’язки).
Виключає інші можливі причини, такі як генералізований тривожний розлад або депресія.
Психотерапія соціального тривожного розладу
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
Допомагає ідентифікувати і змінити негативні переконання про себе та інші.
Використовується техніка експозиції — поступове залучення до страхітливих ситуацій.
Майндфулнес-орієнтована терапія: Розвиток навичок усвідомлення і прийняття своїх думок і емоцій.
Гештальт-терапія: Дослідження особистісних переживань і роботи з емоційною напругою в соціальних взаємодіях.
Медикаментозна терапія соціального тривожного розладу
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Використовуються для зниження загального рівня тривоги.
Бензодіазепіни: Можуть застосовуватися для короткострокового полегшення гострих симптомів.
Бета-блокатори: Допомагають контролювати фізичні прояви тривоги, такі як серцебиття чи тремтіння.
Профілактикасоціального тривожного розладу
Практика дихальних вправ для зниження фізіологічного збудження.
Поступове нарощування впевненості через маленькі соціальні кроки.
Використання технік самозаспокоєння, таких як медитація чи йога.
Ведення щоденника, щоб аналізувати свої досягнення і тригери.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
З огляду на зростання рівня травматичних подій в Україні та світі (війни, катастрофи, пандемії), ПТСР стає дедалі актуальнішим питанням у психології.
Важливість раннього втручання та підтримки підкреслюється, адже своєчасна допомога може значно зменшити тривалість і важкість симптомів.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний стан, що виникає як наслідок переживання або свідчення травматичної події.
У сучасній психології ПТСР розглядається як серйозний розлад, який належить до тривожних станів і потребує комплексного підходу до лікування.
Основні характеристики ПТСР
Травматична подія як тригер:
Події, що загрожують життю або безпеці (військові дії, аварії, насильство, стихійні лиха).
Свідчення чужої травми (наприклад, у медичних працівників, рятувальників).
Ключові симптоми:
Повторне переживання травми (інтенсивні спогади (флешбеки), нічні кошмари, емоційна напруга при нагадуванні про травму.
Уникання — відмова від думок, людей або місць, які нагадують про травму та емоційна відчуженість.
Негативні зміни у настрої та мисленні — відчуття провини або сорому та постійно негативна самооцінка або сприйняття світу.
Гіперактивність — надмірна пильність, проблеми зі сном, дратівливість або вибухи гніву.
Причини розвитку ПТСР
Індивідуальні чинники:
Генетична схильність до тривожності.
Попередній досвід травматичних подій.
Недостатня соціальна підтримка.
Біологічні механізми:
Дисбаланс у роботі нейромедіаторів, таких як серотонін та норадреналін.
Гіперактивність мигдалеподібного тіла мозку, що відповідає за обробку страху.
Порушення роботи гіпокампа, що впливає на обробку спогадів.
Соціальні фактори:
Високий рівень стресу в повсякденному житті.
Стигматизація пошуку допомоги після травми.
ПТСР у різних групах
Військові та ветерани: часто стикаються з бойовими травмами, що спричиняють ПТСР.
Жертви насилля: фізичного, сексуального чи емоційного тощо
Рятувальники та медики: свідчення тяжких травм або смертей у професійній діяльності.
Жертви катастроф: люди, які пережили стихійні лиха або техногенні аварії.
Психотерапія ПТСР
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
Реконструкція травматичних спогадів для зменшення їхнього емоційного впливу.
Робота з деструктивними переконаннями (наприклад, “я винен у тому, що сталося”).
EMDR-терапія (десенсибілізація та опрацювання рухами очей) як методика, що допомагає мозку переробити травматичні спогади.
Гештальт-терапія: фокус на інтеграції травматичних переживань у загальний життєвий досвід.
Медикаментозна терапія ПТСР
Антидепресанти (СІЗЗС) допомагають стабілізувати настрій і знизити тривожність
Стабілізатори настрою для контролю над імпульсивністю та агресією
Протитривожні препарати використовуються короткостроково для зняття гострої тривоги
тощо
Групова терапія
Робота з людьми, які мають схожий досвід, допомагає зменшити почуття ізольованості.
Реабілітація та самодопомога
Практика майндфулнес і медитацій для роботи з емоційною напругою.
Фізична активність для зменшення стресу.
Соціальна підтримка: спілкування з близькими або фахівцями
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
У сучасній психології ОКР класифікується як тривожний розлад, оскільки його основою є тривога, викликана обсесіями, і спроби впоратися з нею через компульсивні дії.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) — це психічний стан, що характеризується наявністю нав’язливих думок (обсесій) та/або повторюваних дій (компульсій), які людина виконує для зменшення тривоги.
Сучасний спосіб життя, пов’язаний із постійним стресом, перфекціонізмом і високими очікуваннями, може сприяти зростанню кількості випадків ОКР, проте завдяки розвитку психотерапії та медикаментозних засобів, більшість людей із ОКР можуть досягти значного поліпшення якості життя.
Основні характеристики ОКР
Обсесії (нав’язливі думки):
Небажані, повторювані думки, образи або імпульси, які викликають тривогу.
Часті теми: страх зараження, страх шкоди собі чи іншим, перфекціонізм, моральна чистота.
Компульсії (нав’язливі дії):
Повторювані дії чи ритуали, що виконуються для зменшення тривоги.
Наприклад, миття рук, перевірка замків, підрахунок предметів, повторення слів чи фраз.
Циклічний характер:
Обсесії викликають тривогу → компульсії тимчасово знижують її → обсесії повертаються, створюючи порочне коло.
Порушення якості життя:
Симптоми займають багато часу (понад годину на день).
Вони можуть заважати роботі, навчанні, соціальним взаємодіям.
Причини розвитку ОКР
Біологічні чинники:
Дисбаланс нейромедіаторів, зокрема серотоніну.
Аномалії в роботі мозкових структур (лобні долі, базальні ганглії).
Генетична схильність.
Психологічні чинники:
Підвищена потреба в контролі над життям.
Надмірний страх перед помилками або негативними наслідками.
Високий рівень перфекціонізму.
Соціальні та середовищні чинники:
Травматичні події або хронічний стрес.
Соціальний тиск або виховання, орієнтоване на суворі моральні норми.
Види обсесивно-компульсивного розладу
Чисті обсесії. Людина переживає нав’язливі думки, але компульсії можуть бути відсутні або мати ментальний характер (наприклад, повторення фраз).
Забруднення і очищення. Страх зараження мікробами або токсинами → ритуали миття рук, очищення предметів.
Перевірка:. Нав’язливий страх зробити помилку → перевірка замків, вимикачів, документів.
Порядок і симетрія. Потреба в ідеальному порядку або симетрії.
Агресивні або табуйовані думки. Образи чи думки про насильство, релігійні чи сексуальні теми, що викликають провину або страх.
Психотерапія ОКР
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
Основний метод терапії ОКР.
Використовується техніка експозиції та запобігання реакції (ERP): поступове зіткнення з обсесіями без виконання компульсій.
Гештальт-терапіядопомагає клієнту усвідомити внутрішні конфлікти та прийняти свої почуття.
Майндфулнес-орієнтована терапія — розвиток навичок усвідомлення думок і емоцій без суджень.
Медикаментозна терапія ОКР
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) використовуються для зниження тривоги та частоти обсесій.
Трициклічні антидепресанти (кломіпрамін): альтернатива при неефективності СІЗЗС.
Інші методи лікуванняОКР
Групова терапія дозволяє обмінюватися досвідом і отримувати підтримку.
Сімейна терапія допомагає зменшити вплив ОКР на близьких і знизити конфлікти в сім’ї.
Техніки релаксації: Медитація, йога, дихальні вправи для зменшення тривожності.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Гештальт-підхід у подолання тривожних станів
Гештальт-підхід — це психотерапевтичний метод, що базується на усвідомленні власного досвіду “тут і зараз”, інтеграції тіла, емоцій та думок, а також вирішення внутрішніх конфліктів через розвиток самоусвідомлення.
У контексті роботи з тривожними станами цей підхід націлений на гармонізацію внутрішнього стану, прийняття власних емоцій і розвиток здатності впоратися зі стресовими ситуаціями.
Основні принципи гештальт-підходу терапії тривожних станів
Усвідомлення (“Awareness”)
Ключовий аспект гештальт-підходу — допомогти клієнту усвідомити свої переживання, думки, тілесні реакції та дії в моменті “тут і зараз”.
Усвідомлення зменшує розрив між тривожними думками про майбутнє і реальністю теперішнього моменту.
Прийняття відповідальності
Людина вчиться визнавати свою роль у створенні власних переживань, що дає змогу змінювати свою реакцію на тривогу.
Контакт із собою та середовищем
Гештальт-терапія сприяє створенню балансу між потребами людини та вимогами зовнішнього світу.
Тривога часто виникає через порушення цього контакту, наприклад, через уникнення або надмірний контроль.
Інтеграція
Робота над тим, щоб об’єднати розділені частини особистості (почуття, думки, дії) в єдине ціле.
Наприклад, усвідомлення і прийняття власного страху замість його заперечення.
Як гештальт-підхід допомагає подолати тривожність
Робота з тілесними реакціями
Тривога часто проявляється через фізичні симптоми: прискорене серцебиття, напруження м’язів, поверхневе дихання.
Гештальт-терапія включає тілесно орієнтовані техніки, які допомагають клієнту усвідомити й змінити ці реакції.
Переривання циклу тривоги
У процесі терапії клієнт вчиться розпізнавати, як уникнення, катастрофізація чи ригідні думки посилюють тривожність.
Усвідомлення цих механізмів дозволяє клієнту зупинити автоматичний цикл тривоги.
Робота з “незавершеними гештальтами”
Тривога може бути наслідком невирішених конфліктів або травматичних подій.
Через експериментальні техніки (наприклад, робота з порожнім стільцем) клієнт має можливість завершити емоційно важливі ситуації.
Навчання присутності “тут і зараз”
Гештальт-підхід допомагає перемкнути фокус із майбутніх загроз або минулих невдач на реальний момент, де людина має більше контролю.
Робота з полярностями
Тривога може виникати через конфлікт між різними частинами особистості (наприклад, бажанням досягти успіху і страхом невдачі).
Гештальт-терапія допомагає знайти баланс між цими полярностями.
Техніки гештальт-підходу для подолання тривоги
Експериментальна робота
Наприклад, клієнта просять візуалізувати свою тривогу у вигляді образу, дати їй голос або форму.
Це допомагає усвідомити, що тривога — лише частина особистості, а не її ядро.
Робота з диханням і тілом
Усвідомлення напруження в тілі та навчання розслаблення через глибоке дихання або тілесні вправи.
Це знижує фізіологічні прояви тривоги.
Техніка порожнього стільця
Використовується для опрацювання внутрішніх конфліктів або роботи з незавершеними почуттями.
Наприклад, клієнт може уявити свою тривогу на стільці та “поспілкуватися” з нею.
Фокус на “тут і зараз”
Терапевт допомагає клієнту повернутися до теперішнього моменту, наприклад, через питання: “Що ти зараз відчуваєш? Що ти помічаєш у своєму тілі?”
Розширення усвідомлення
Робота з тривожними думками через питання: “Що станеться, якщо ти просто дозволиш цьому бути?”
В цілому, гештальт-підхід підходить для роботи з різними типами тривоги, а при належній майстерності застосування фахівцями дозволяє досягати суттєвих результатів.
Підсумки
Тривожні стани є багатогранною проблемою, яка потребує індивідуального підходу, точної психоідіагностики та комплексних заходів його лікування.
Своєчасне звернення до фахівця, підтримка близьких і регулярна робота над собою можуть значно поліпшити якість життя та зменшити вплив тривоги на повсякденне функціонування.
Підбір фахівців
Щоби проконсультуватися щодо тривожних станів у вас (чи в небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Сімейні конфлікти — це природна частина життя будь-якої родини. Вони виникають через різні погляди, потреби, бажання або очікування між членами сім’ї.
Хоча конфлікти можуть здаватися руйнівними, вони також є можливістю для розвитку, зміцнення взаєморозуміння та побудови здорових відносин, якщо підходити до них усвідомлено.
Сімейні конфлікти часто зумовлені психологічними чинниками, які впливають на сприйняття, комунікацію та взаємодію між членами родини.
Розуміння цих чинників може допомогти усвідомити джерело напруження та знайти способи гармонізувати стосунки.
Сімейні конфлікти можуть мати як короткострокові, так і довгострокові наслідки, які впливають на емоційний, психологічний і фізичний стан членів родини, а відтак їх розуміння допомагає оцінити важливість вирішення та профілактики.
Вирішення сімейних конфліктів потребує уваги, терпіння та ефективних стратегій, які дозволяють знайти баланс між потребами всіх членів родини.
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику сімейних конфліктів.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Різновиди сімейних конфліктів
Сімейні конфлікти можуть мати різні форми в залежності від причин, які їх викликають, та відносин між членами родини. Ось кілька основних різновидів сімейних конфліктів:
Сімейніконфлікти через комунікаційні проблеми
Невміння слухати: Одним з найбільш поширених джерел конфліктів є відсутність ефективного спілкування, коли один або більше членів родини не звертають увагу на почуття чи думки іншого.
Невірне тлумачення: Люди можуть неправильно інтерпретувати слова або дії інших, що спричиняє непорозуміння та конфлікти.
Сімейні конфлікти через розподіл обов’язків
Домашні обов’язки: Часто конфлікти виникають через нерівномірний розподіл хатніх справ між партнерами чи іншими членами родини, що веде до почуття несправедливості або перевантаження.
Піклування про дітей: Різні погляди на виховання дітей чи розподіл часу на догляд за ними можуть бути джерелом напруження.
Фінансові сімейніконфлікти
Різні підходи до фінансів: Спори можуть виникати через різні погляди на витрати, заощадження чи управління сімейним бюджетом.
Неузгодженість у плануванні майбутнього: Один член родини може хотіти вкладати гроші в довгострокові інвестиції, а інший — витрачати на поточні потреби.
Рольові сімейні конфлікти
Неузгодженість ролей: У родинах можуть виникати конфлікти через те, як кожен бачить свою роль у родині.
Наприклад, один партнер може відчувати, що він має бути головним у фінансових питаннях, в той час як інший має іншу точку зору.
Традиційні чи сучасні ролі: Зміна соціальних ролей може спричиняти конфлікти, особливо коли один з партнерів хоче дотримуватися традиційних ролей, а інший прагне до рівноправ’я або модернізації.
Сімейні конфлікти через інтимні стосунки
Сексуальні конфлікти: Різні потреби та очікування щодо інтимного життя можуть призвести до напруження в парі.
Це може включати відсутність сексуального задоволення, недостатню близькість або відсутність уваги до потреб партнера.
Емоційна відчуженість: Втрата емоційної близькості може викликати розчарування та відчуження між партнерами.
Сімейні конфлікти між поколіннями
Різниця в цінностях: Конфлікти можуть виникати через різні погляди між старшим і молодшим поколінням на важливі життєві питання, такі як кар’єра, виховання дітей, релігійні чи культурні традиції.
Виховання дітей: Батьки та діти або навіть між бабусями, дідусями і батьками можуть виникати суперечки через різні методи виховання.
Сімейніконфлікти через обмеження особистого простору
Не вистачає часу для себе: Коли члени родини відчувають, що їх особистий простір і час для себе обмежені, можуть виникати спори, особливо коли це стосується батьків чи партнерів, які не мають можливості для відпочинку чи самовираження.
Перевантаження ролями: Надмірна кількість обов’язків чи очікувань, що виникають через ролі в родині, може призвести до виснаження та конфліктів.
Сімейні конфлікти через непорозуміння чи зраду
Невірність або зрада: У родинах можуть виникати глибокі конфлікти, якщо хтось відчуває, що йому зрадили, як емоційно, так і фізично.
Секрети та брехня: Порушення довіри через брехню чи приховування важливих фактів може призвести до серйозних конфліктів, які можуть порушити саму основу родинних стосунків.
Конфлікти через незадоволені потреби
Невиконання потреб: Коли потреби одного члена родини (емоційні, фізичні чи психологічні) не задовольняються, це може спричинити конфлікти та відчуття нехтування або неприязні.
Розчарування від незадоволених очікувань: Якщо один із членів родини має великі або нереалістичні очікування щодо іншого, це може призвести до розчарувань і конфліктів.
Підвищений стрес та зовнішні фактори
Труднощі на роботі: Стрес, пов’язаний із роботою чи іншими зовнішніми факторами, може впливати на взаємодію в родині, викликаючи конфлікти.
Здоров’я: Проблеми зі здоров’ям одного з членів родини можуть додати напруги та стресу в сімейні стосунки
Основні психологічні чинники сімейних конфліктів
Невирішені особисті травми
Попередній негативний досвід, травми чи незавершені емоційні процеси можуть впливати на поведінку та реакції в родині. Наприклад, дитячі переживання можуть формувати стиль прив’язаності або страх втратити контроль.
Різниця в очікуваннях
Члени сім’ї часто мають несвідомі або невисловлені очікування щодо ролей, обов’язків чи емоційної підтримки. Наприклад, один із партнерів може очікувати більше уваги, а інший — більше автономії.
Емоційна нестабільність
Втома, стрес, депресія чи тривожність впливають на здатність ефективно вирішувати конфлікти. Коли емоції неконтрольовані, члени сім’ї можуть реагувати агресивно або уникати обговорення проблем.
Комунікаційні проблеми
Невміння висловлювати свої почуття.
Звинувачення замість діалогу.
Відсутність емпатії та активного слухання. Ці фактори створюють бар’єри для вирішення конфліктів.
Контроль і боротьба за владу
Деякі конфлікти виникають через спроби встановити контроль або домінувати в стосунках. Наприклад, у родині можуть існувати суперечки щодо виховання дітей чи фінансового розпорядження.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Різниця в цінностях і переконаннях
Цінності, які сформувалися у кожного члена сім’ї, можуть конфліктувати. Наприклад, молодше покоління може прагнути більшої свободи, тоді як старше дотримується традицій.
Недостатність особистих меж
У сім’ях, де межі нечіткі, один член може відчувати тиск або втрату автономії, що призводить до конфліктів.
Рольові очікування та стереотипи
Культурні або суспільні очікування щодо ролей чоловіка, жінки або дітей можуть створювати конфлікти, якщо члени родини не погоджуються з цими уявленнями.
Як зменшити вплив чинників сімейних конфліктів
1. Усвідомлення проблеми
Прийняття того, що конфлікт має психологічні корені, може стати першим кроком до його вирішення.
2. Розвиток емоційної грамотності
Навчання розпізнавати, виражати й контролювати емоції допомагає уникати ескалації напруження.
3. Покращення комунікації
Використання “я-висловлювань” замість звинувачень.
Практика активного слухання.
Встановлення чіткого та відкритого діалогу.
4. Робота з терапевтом
Психолог або гештальт-терапевт може допомогти дослідити особисті травми, налагодити комунікацію та встановити здорові кордони.
Причини сімейних конфліктів
Комунікаційні бар’єри: Відсутність відкритого діалогу або невміння слухати.
Різні цінності та переконання: Конфлікти можуть виникати через культурні, релігійні чи життєві погляди.
Розподіл ролей і обов’язків: Незгода щодо хатніх справ, фінансів або виховання дітей.
Особистісні кордони: Порушення меж або недостатнє розуміння особистих потреб.
Стрес і зовнішні фактори: Фінансові труднощі, проблеми на роботі або вплив інших людей.
Стратегії вирішення сімейних конфліктів
Ефективна комунікація
Активне слухання: Слухайте, не перебиваючи, і намагайтеся зрозуміти точку зору іншого.
Використання “я-висловлювань”: Говоріть про свої почуття і потреби, уникаючи звинувачень (наприклад, “Я відчуваю напругу, коли…”).
Відкрите вираження емоцій: Називайте свої почуття, щоб уникнути непорозумінь.
Встановлення чітких меж
Визначте, що кожен член родини потребує особистого простору.
Домовтеся про спільні правила, які поважають особисті та сімейні потреби.
Розуміння потреб один одного
Досліджуйте, що стоїть за конфліктом: часто це нереалізовані потреби або бажання.
Запитайте себе та інших: “Що мені/тобі важливо зараз?”
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Шукайте компроміси
Спробуйте знайти рішення, яке задовольнить усіх. Компроміс не завжди ідеальний, але він допомагає уникнути загострення конфлікту.
Контроль емоцій
Навчіться розпізнавати моменти, коли емоції беруть верх.
Якщо емоції зашкалюють, зробіть паузу: вийдіть прогулятися чи поверніться до обговорення пізніше.
Вирішення проблеми, а не звинувачення
Фокусуйтеся на ситуації, а не на особистості. Замініть “Ти завжди робиш неправильно!” на “Давай знайдемо, як зробити це разом краще”.
Спільна робота над рішенням
Обговорюйте варіанти вирішення конфлікту разом.
Домовтеся про дії, які кожен готовий виконати.
Підтримка та вдячність
Заохочуйте позитивні дії та вчинки.
Показуйте вдячність за зусилля іншого, навіть якщо проблема повністю не вирішена.
Пошук допомоги
Якщо конфлікти тривають довго і ви не можете знайти спільної мови, зверніться до сімейного психолога або терапевта.
Робота над собою
Розвивайте емоційну стійкість, саморефлексію та здатність визнавати свої помилки.
Як гештальт-підхід допомагає у сімейних конфліктах
Гештальт-терапія спрямована на розуміння того, що кожна сторона конфлікту має свої потреби, які прагне задовольнити. Конфлікт розглядається як процес, що висвітлює невирішені питання, а не як проблема, яку потрібно уникнути.
Усвідомлення емоцій: Гештальт допомагає кожному члену сім’ї розпізнати та висловити свої почуття, зокрема злість, образу чи страх.
Робота з невисловленим: Часто конфлікти тривають через невирішені минулі ситуації. Усвідомлення цих моментів дозволяє зняти напругу.
Контакт і діалог: Навчання відкритому спілкуванню, де кожен може висловити свої думки без звинувачень.
Встановлення меж: Чітке визначення, де закінчуються потреби однієї людини і починаються потреби іншої.
Визнання унікальності кожного: Прийняття того, що кожен член сім’ї має право на свої погляди та почуття.
Наслідки сімейних конфліктів
Емоційні наслідки сімейних конфліктів
Стрес і тривожність: Часті конфлікти створюють емоційне напруження, яке може перерости в хронічний стрес або тривожний розлад.
Депресія: Невирішені конфлікти часто призводять до відчуття безнадійності, ізоляції та емоційного виснаження.
Зниження самооцінки: Постійна критика чи напруження в сім’ї можуть підірвати віру в себе.
Психологічні наслідкисімейних конфліктів
Формування негативних переконань: У дітей та дорослих можуть формуватися негативні уявлення про сім’ю, любов або міжособистісні стосунки.
Проблеми з емоційним регулюванням: Часті конфлікти можуть призвести до труднощів у контролюванні емоцій, таких як гнів або роздратування.
Розвиток травми: Глибокі чи тривалі конфлікти можуть залишити психологічний слід, який впливатиме на майбутні стосунки.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Соціальні наслідки сімейних конфліктів
Порушення стосунків із друзями та колегами: Конфлікти в сім’ї можуть знижувати здатність взаємодіяти з іншими через емоційну напругу або втрату довіри.
Ізоляція: Члени сім’ї можуть відчувати потребу дистанціюватися один від одного або навіть від інших людей поза сім’єю.
Передача негативних моделей поведінки: Діти, які зростають у конфліктній атмосфері, можуть повторювати ті ж патерни у власних стосунках.
Фізичні наслідкисімейних конфліктів
Погіршення здоров’я: Хронічний стрес через конфлікти може викликати проблеми зі здоров’ям, такі як: серцево-судинні захворювання, головний біль або мігрень та/чи ослаблений імунітет.
Порушення сну: Постійна напруга може призводити до безсоння або поганого сну, що впливає на загальне самопочуття.
Наслідки сімейних конфліктів для дітей
Емоційні труднощі: Діти часто відчувають провину, страх або сором через конфлікти між батьками.
Проблеми у навчанні: Емоційна нестабільність вдома може знизити концентрацію та успішність у школі.
Агресивна або замкнена поведінка: Діти можуть почати проявляти агресію, наслідуючи дорослих, або, навпаки, ставати замкненими й уникати спілкування.
Труднощі у створенні власної сім’ї: У дорослому віці діти, які виросли в конфліктному середовищі, можуть боятися створювати стосунки або повторювати ті ж помилки.
Емоційне відчуження: Конфлікти часто призводять до втрати емоційної близькості, що може зробити стосунки формальними.
Розлучення чи розрив стосунків: Тривалі або нерозв’язані конфлікти можуть стати причиною розриву.
Втягнення дітей у конфлікт: Коли батьки намагаються залучити дітей на свою сторону, це створює додатковий тиск і шкодить родинній динаміці.
Позитивні наслідки сімейних конфліктів (за умови вирішення конфліктів)
Покращення комунікації: Вирішення конфліктів дає змогу краще розуміти один одного.
Зміцнення стосунків: Конфлікти, що закінчуються компромісом, можуть зробити стосунки глибшими та довірливішими.
Розвиток емоційної стійкості: Уміння вирішувати суперечки сприяє зростанню зрілості та терпимості.
Підсумки
Конфлікти, якщо з ними правильно працювати, можуть стати потужним інструментом для зміцнення стосунків і створення гармонійної сімейної атмосфери.
Уявленням про різновиди сімейних конфліктів допомагає краще розібратися в тому, що саме спричиняє напруження в родині та дозволяє зважено підійти до вирішення проблем забезпечивши конструктивний діалог між усіма членами родини.
Розуміння усього спектру психологічних чинників сімейних конфліктів допомагає побачити корінь проблеми, а не тільки її симптоми, що є ключем до створення гармонійної сімейної атмосфери.
Сімейні конфлікти можуть бути як деструктивними, так і можливістю для зростання. Важливо вчасно розпізнавати їхні наслідки та знаходити способи ефективного вирішення, щоб зберегти здоров’я, гармонію та довіру в родині.
Ефективне вирішення сімейних конфліктів — це процес, який вимагає терпіння, готовності до співпраці й поваги до почуттів кожного члена сім’ї, що не тільки допомагає уникнути напруження, але й зміцнює зв’язки, роблячи родину більш єдиною.
Підбір сімейного психолога
Щоби проконсультуватися щодо сімейних конфліктів у вас (чи в небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
У сучасній психології симптом розглядається як своєрідна творча адаптація організму до складних умов середовища або внутрішніх конфліктів.
Це підхід, притаманний, зокрема, гештальт-терапії та іншим гуманістичним школам психології, які підкреслюють цінність і функціональність кожного прояву людської психіки.
Творча адаптація — це спосіб, у який людина пристосовується до змін або викликів у житті, залучаючи свої фізичні, психологічні та емоційні ресурси.
Симптом у цьому контексті не є простою патологією, а може бути спробою організму зберегти баланс або виразити щось важливе, чого індивід не може зробити іншим чином, наприклад:
Тривожність може вказувати на незадоволені потреби чи внутрішні конфлікти.
Соматичні симптоми (біль, напруга в тілі) часто відображають пригнічені емоції або непропрацьовані ситуації.
Депресія може слугувати сигналом для зупинки, перегляду своїх цілей та орієнтирів у житті
тощо
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику симптому як творчої адаптації організму.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Симптоми у гештальт-терапії
У гештальт-підході симптоми розглядаються не як «помилка» чи «проблема», а як важливий ресурс для розуміння себе і шлях до зцілення.
1. Сигнал порушення контакту
Симптом вказує на переривання або порушення процесу контакту зі світом, іншими людьми або самим собою.
Він є результатом неможливості задовольнити важливу потребу або знайти спосіб ефективної взаємодії.
Приклад: Постійне занепокоєння може свідчити про незавершену ситуацію (гештальт), яка не дозволяє людині почуватися в безпеці.
2. Наслідок непрожитих емоцій
Симптом може виникати через придушення або уникання емоцій, які не були усвідомлені чи виражені. Невисловлені переживання «осідають» у тілі або проявляються у вигляді психосоматичних проблем.
Приклад: Тривала суміш гніву і розчарування може призвести до м’язової напруги чи головного болю.
3.Стратегія виживання
Симптом розглядається як креативна, хоча й не завжди ефективна, адаптація організму до складних життєвих умов. Він є спробою організму зберегти баланс у ситуації, де іншого рішення не знайдено.
Приклад: Відчуття хронічної втоми може бути способом уникнути емоційного вигорання, змушуючи людину зупинитися.
4. Спосіб самовираження
Коли людина не знаходить способу прямо заявити про свої бажання, потреби чи переживання, симптом стає своєрідним способом виразити те, що не може бути сказане словами.
Приклад: Фобії чи панічні атаки можуть вказувати на прихований страх, який людина не може усвідомити або озвучити.
5. Незавершений гештальт
Симптом є проявом незакінченої ситуації, яка «застрягла» в психіці. Це може бути незавершена дія, нереалізована емоція або конфлікт, який потребує вирішення (див.окремий розділ нижче)
Приклад: Людина, яка уникає конфліктів, може переживати тривожність як наслідок невирішених внутрішніх суперечностей
6. Запрошення до усвідомлення
Симптоми в гештальт-підході розглядаються не як вороги, а як можливість дослідити глибші аспекти себе, свої потреби та життєві ситуації. Вони є дзеркалом, у якому людина може побачити себе та свій досвід.
Приклад: Депресія може стати приводом для перегляду свого життя, пріоритетів і способів задоволення потреб.
Незавершений гештальт як симптом творчої адаптації організму
У гештальт-терапії незавершений гештальт розглядається як психологічний процес, який залишився незакритим або непропрацьованим.
Такий стан може проявлятися у формі симптомів, які стають спробою організму творчо адаптуватися до ситуації, де індивід не зміг повністю завершити певний досвід або задовольнити свої потреби.
Що таке незавершений гештальт?
Це потреба, дія або емоція, які залишаються «незакритими» в психіці людини, наприклад:
Не висловлений гнів.
Незавершений процес переживання втрати.
Не досягнута мета або невирішений конфлікт.
Як симптом стає творчою адаптацією?
Коли людина не може безпосередньо вирішити свою проблему або завершити ситуацію, організм шукає альтернативні способи адаптації.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
Симптом стає своєрідною компенсацією чи спробою «обійти» проблему, зберігаючи функціональність у складних умовах, наприклад:
Тривога може виникати через незакриту ситуацію, пов’язану з минулими страхами, які залишилися непрожитими.
Фізичний біль без очевидних медичних причин може бути проявом емоцій, які не були усвідомлені або виражені.
Проблеми зі сном можуть сигналізувати про неусвідомлену потребу в безпеці чи бажання уникнути важливих рішень.
тощо
Механізми виникнення незавершеного гештальту як симптома
Пригнічення або уникання емоцій.. Коли людина уникає або блокує свої почуття (страх, злість, сум), ці емоції накопичуються і можуть проявитися у вигляді симптомів, наприклад, не виражений гнів до близької людини може «осідати» у вигляді хронічного відчуття втоми.
Перерваний процес дії. Якщо людина почала певну дію, але не змогла її завершити (наприклад, розірвати токсичні стосунки або заявити про свої права), це створює внутрішнє напруження.
Скажімо, людина, яка не висловлює своїх потреб у стосунках, може почати відчувати психологічний дискомфорт або тривогу.
Відсутність можливості інтеграції. Коли минулий досвід не знаходить свого місця в житті людини, він залишається активним у вигляді незавершеного гештальту, впливаючи на теперішній стан.
Наприклад, травматичний досвід дитинства може проявлятися у вигляді страхів або невпевненості в дорослому віці.
Симптом як ресурс
Замість того щоб розглядати симптоми як щось негативне, гештальт-терапія підкреслює їхню функціональність і цінність розгляддаючи симптом як:
Сигнал, який привертає увагу до важливої внутрішньої потреби.
Спробу організму знайти баланс і адаптуватися до середовища.
Запрошення до роботи над незавершеним гештальтом.
Приклад: Людина, яка постійно відкладає важливі справи (прокрастинація), може усвідомити, що це спосіб уникнути страху провалу або потреба у відпочинку, яка ігнорується.
Основні аспекти розуміння симптомів як творчої адаптації
Загалом, поза межами суто гештальт-підходу дослідження та інтерпретації симптому як творчої адаптації організу, на мій погляд, варто окремо охарактеризувати такі аспекти:
1. Функціональність симптомів
Симптоми не є випадковими чи безглуздими — вони виконують певну роль у житті людини. Це може бути:
Захист від емоційного перевантаження.
Спроба уникнути конфлікту або дискомфорту.
Сигнал про внутрішні чи зовнішні труднощі.
Приклад: Тривога може мобілізувати людину до вирішення проблеми або попереджати про небезпеку, навіть якщо вона на перший погляд здається безпідставною.
2. Зв’язок із незадоволеними потребами
Симптом часто вказує на потреби, які не усвідомлюються або не задовольняються. Наприклад:
Фізичний біль може бути сигналом про необхідність більше відпочивати.
Емоційний дискомфорт може свідчити про потребу у зміні стосунків чи життєвих умов.
Приклад: Депресія може стати сигналом про відсутність сенсу в роботі або життя, яке не відповідає внутрішнім цінностям людини.
3.Сигнал про порушення контакту
Симптом може свідчити про те, що людина не знаходить ефективного способу взаємодіяти із собою або з навколишнім світом:
Уникання емоцій чи конфліктів.
Втрата контакту зі своїми справжніми бажаннями або цілями.
Приклад: Людина з постійним головним болем може придушувати свої емоції, що викликає напругу у тілі.
4. Роль у процесі адаптації
Симптом — це спроба організму адаптуватися до умов, навіть якщо спосіб адаптації здається неефективним. Він допомагає знайти тимчасове рішення, коли інші шляхи недоступні.
Приклад: Людина з надмірною потребою в контролі може уникати хаосу, але це призводить до тривожності.
5. Динамічність і можливість трансформації
Симптом не є статичним; він змінюється у відповідь на зовнішні або внутрішні фактори. У процесі терапії симптом може бути трансформований або інтегрований як частина особистісного зростання.
Приклад: Терапія допомагає зрозуміти, що хронічна втома — це спосіб організму сигналізувати про потребу змінити ритм життя.
6. Взаємозв’язок між тілом і психікою
Симптоми можуть бути проявом психосоматичних процесів, де тіло виражає те, що людина не усвідомлює або не може озвучити словами.
Приклад: Біль у грудях без фізіологічних причин може бути способом вираження пригніченої тривоги або страху.
7. Запрошення до усвідомлення
Симптоми можна розглядати як можливість краще зрозуміти себе. Вони спонукають людину до самоспостереження, перегляду цінностей і вибору більш автентичного способу життя.
Приклад: Постійний стрес може підштовхнути людину до пошуку способів емоційної регуляції або встановлення кордонів у стосунках.
Приклади симптомів як творчої адаптації організму
В теорії сучасної психології зустрічаються широкий спектр прикладів симптомів як творчої адаптації, серед яких, на мій погляд, варто відзначити такі:
1. Тривога
Як симптом: Постійна тривога може бути спробою організму залишатися пильним перед уявними або реальними загрозами.
Як творча адаптація: Тривога змушує людину звертати увагу на можливі ризики або шукати безпечніші рішення. Вона також може бути способом уникати ситуацій, що викликають дискомфорт.
Приклад: Людина боїться публічних виступів і уникає їх, що дозволяє зменшити напругу і тимчасово почуватися комфортніше.
2. Соматичні прояви (психосоматика)
Як симптом: Біль у спині, головні болі чи порушення шлунково-кишкового тракту можуть виникати без фізіологічних причин.
Як творча адаптація: Такі симптоми є способом організму звернути увагу на емоційне або фізичне перевантаження, сигналізуючи про потребу в паузі.
Приклад: Людина відчуває хронічний біль у спині під час роботи, але це може бути вираженням стресу від токсичного робочого середовища.
3. Депресія
Як симптом: Почуття апатії та втрати інтересу до життя.
Як творча адаптація: Депресія може бути способом організму «пригальмувати», змусивши людину звернути увагу на незадоволені потреби або переглянути свої життєві пріоритети.
Приклад: Людина відчуває депресію через роботу, яка суперечить її внутрішнім цінностям. Це може підштовхнути її до зміни професії.
4. Гнів і агресія
Як симптом: Спалахи гніву, які важко контролювати.
Як творча адаптація: Гнів є способом висловити пригнічені потреби чи межі, які були порушені, навіть якщо людина не може це зробити прямо.
Приклад: Людина раптово злиться на дрібниці, що може бути наслідком накопиченого почуття несправедливості.
5. Панічні атаки
Як симптом: Раптові напади сильного страху з фізіологічними проявами (прискорене серцебиття, утруднене дихання).
Як творча адаптація: Панічна атака може бути способом організму «скинути» напругу або сигналізувати про необхідність змінити спосіб життя.
Приклад: Людина постійно перевантажує себе роботою і ігнорує відпочинок, що призводить до панічних атак, які змушують її звернути увагу на свій стан.
6. Прокрастинація
Як симптом: Відкладання важливих справ.
Як творча адаптація: Прокрастинація може бути способом уникнути страху невдачі або зменшити стрес від великих обов’язків.
Приклад: Людина відкладає виконання проекту, бо боїться, що він буде оцінений критично.
7. Фобії
Як симптом: Сильний страх перед конкретними об’єктами чи ситуаціями (висота, закриті простори, комахи тощо).
Як творча адаптація: Фобія допомагає уникати ситуацій, які людина асоціює з небезпекою, навіть якщо ця небезпека є ірраціональною.
Приклад: Людина боїться літати на літаках і через це вибирає наземний транспорт, що дозволяє їй почуватися більш контрольовано.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
8. Ритуали або нав’язливі дії (ОКР)
Як симптом: Повторювані дії (миття рук, перевірка замків), які людина виконує, щоб зменшити тривогу.
Як творча адаптація: Ритуали допомагають організму впоратися з хаосом або контролювати те, що здається неконтрольованим.
Приклад: Людина постійно перевіряє, чи вимкнені електроприлади, щоб уникнути відчуття тривоги за безпеку.
9. Розлади харчової поведінки
Як симптом: Переїдання, відмова від їжі або контроль калорій.
Як творча адаптація: Такі розлади можуть бути способом контролювати емоційний хаос або заповнювати внутрішню порожнечу.
Приклад: Людина заїдає стрес солодким, щоб отримати тимчасове відчуття задоволення.
10. Хронічна втома
Як симптом: Постійна нестача енергії, незважаючи на відпочинок.
Як творча адаптація: Хронічна втома може бути способом уникнути перевантаження або ситуацій, що викликають стрес.
Приклад: Людина не хоче йти на роботу через конфлікти з колегами і відчуває фізичну слабкість як спосіб залишатися вдома.
Підсумки
Симптом як творча адаптація — це не «поломка», а спроба організму вирішити проблему за умов обмежених ресурсів.
Він також є сигналом, який потребує уваги, розуміння і трансформації, а не боротьби чи ігнорування.
У гештальт-підході симптоми розглядаються як сигнали про перерваний процес контакту зі світом або з самим собою, які з’являються, коли індивід не може реалізувати свої потреби або впоратися зі стресовими ситуаціями.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
На практиці, симптоми часто допомагають організму адаптуватися до середовища, навіть якщо це виглядає дисфункціонально, наприклад:
Людина з хронічним головним болем може «уникати» надмірних соціальних контактів або відповідальності через це.
Нав’язливі думки чи страхи можуть бути способом організму контролювати хаос зовнішнього світу.
Незавершений гештальт як симптом творчої адаптації організму — це не патологія, а спосіб організму вижити і знайти рівновагу в умовах, де пряме вирішення проблеми було неможливим.
Робота з такими симптомами в гештальт-підході допомагає інтегрувати цей досвід, завершити незакриті процеси і звільнити енергію для повноцінного життя.
В цілому, підхід до роботи зі симптомами в гештальт-терапії передбачає усвідомлення, прийняття, експериментування та інтеграцію, причому:
Усвідомлення — дослідження, які емоції, думки чи ситуації пов’язані із симптомом.
Прийняття — симптом розглядається як частина досвіду, яка має сенс і цінність.
Експериментування — пошук нових способів взаємодії з симптомом чи ситуацією, що його викликала.
Інтеграція — симптом стає частиною цілісного досвіду людини, а не чимось, що потрібно «вилікувати» чи «усунути».
Симптоми як творча адаптація організму демонструють, як наша психіка і тіло шукають способи пристосуватися до складних ситуацій, навіть якщо ці способи здаються дисфункціональними.
Вони слугують важливими сигналами, які вказують на потребу в зміні або усвідомленні внутрішніх конфліктів і незадоволених потреб.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися щодо симптоматики творчої адаптації вашого організму (чи ваших близьких), звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Серед широкого розмаїття аспектів сучасної теорії супервізії, а особливо на практиці в умовах тривог воєнного часу, на мій погляд, найважливішими аспектами ефективності супервізійного процесу можна вважати підтримку, приналежність, обмін досвідом (див. також окремі відповідні статті) та, власне розвиток.
Супервізія як розвиток є ключовим процесом для професійного зростання психологів і психотерапевтів.
Це не лише інструмент для аналізу складних випадків, але й простір для навчання, рефлексії, удосконалення навичок та розширення професійної ідентичності.
Завдяки супервізії фахівці мають змогу постійно вдосконалювати свою практику, адаптуватися до нових викликів і розвивати впевненість у своїх професійних здібностях.
Далі в цій статті я загально охарактеризую основні складові супервізії як розвитку через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її проведення.
Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи
Аспекти розвитку через супервізію
Щоби сформувати загальне уявлення про розвиткові складові сучасної супервізії, на мою думку, насамперед, потрібно ознайомитися з її основними компонентами, а саме: фаховим удосконаленням, саморефлексією, збагаченням через навчання, комунікативними покращеннями, поглибленням професйної ідентифікації та підготовкою до викликів.
1. Професійне вдосконалення
Аналіз складних випадків дозволяє психологу знаходити нові підходи та стратегії у роботі.
Супервізія допомагає інтегрувати сучасні методики у практику.
2. Розвиток саморефлексії
У процесі супервізії психолог вчиться аналізувати власні дії, емоції та реакції на клієнта.
Це сприяє глибшому розумінню себе як професіонала.
3. Навчання та збагачення знань
Супервізор ділиться своїм досвідом, знаннями та практичними порадами.
Психолог отримує доступ до нових технік, теорій та підходів.
4. Розвиток комунікативних навичок
Супервізія сприяє покращенню навичок спілкування з клієнтами, колегами та іншими фахівцями.
Обговорення випадків допомагає навчитися будувати ефективні взаємини.
5. Розширення професійної ідентичності
Супервізія допомагає психологу усвідомити свої сильні сторони, визначити напрямки розвитку та сформувати свій унікальний стиль роботи.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
6. Підготовка до нових викликів
Обговорення складних випадків дозволяє краще підготуватися до майбутніх професійних викликів.
Психолог стає більш впевненим у своїй здатності впоратися з нестандартними ситуаціями.
З’ясувавши таким чином засадничі чинники ефективності розвитку через сучасну супервізію, варто сформувати уявлення і про основні механізми її дієвості.
Як супервізія сприяє розвитку?
Серед основних аспектів супервізії, які створюють сприятливі передумови для розвитку супервізантів, на мою думку, належить зазначити зворотній зв’язок, підтримку в складних випадках, безпечний простір для навчання, рефлексію та підтримку мотивації.
Зворотний зв’язок
Конструктивний відгук від супервізора допомагає виявити сильні та слабкі сторони роботи.
Психолог отримує рекомендації для подальшого вдосконалення.
Підтримка у вирішенні складних випадків
Супервізія надає можливість обговорювати випадки, які викликають труднощі, і знаходити оптимальні рішення.
Створення безпечного простору для навчання
Атмосфера довіри дозволяє психологу експериментувати, ставити запитання та ділитися своїми переживаннями.
Рефлексія
Супервізія сприяє рефлексивному аналізу власної практики, що допомагає глибше зрозуміти, як покращити свої підходи.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
Підтримка мотивації
Участь у супервізії допомагає зберігати інтерес до роботи, відкривати нові можливості та уникати професійного застою.
Власне, охарактеризувавши механізми дії супервізії в контексті розвитку, можна сформулювати і її переваги.
Переваги супервізії як розвитку
Безперервне навчання. Психолог має змогу постійно вдосконалювати свої навички та знання, причому без ризику невдало практикуватися з клієнтами
Емоційна стійкість. Завдяки підтримці супервізора психолог стає більш стійким до професійних викликів, що особливо важливо у воєнні часи.
Підвищення професійної якості. Клієнти отримують кращу допомогу завдяки внутрішнім та зовнішнім процесам розвитку фахівців.
Усвідомлення професійних меж. Супервізія допомагає не лише зрозуміти власні обмеження, схильності та здібності, а й знайти оптимальні способи їх розширення, удосконалення та розвитку.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ
Підсумки
Супервізія як розвиток є незамінною складовою професійного життя психолога, адже забезпечує умови для вдосконалення навичок, розширення знань, усвідомлення себе як професіонала та підготовки до нових викликів.
Завдяки супервізії фахівець може не лише підвищувати якість своєї роботи, але й підтримувати власну мотивацію та інтерес до професії.
Підбір супервізора
Щоби проконсультуватися щодо супервізії як розвитку, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!
Отримати клієнтський досвід індивідуальної та групової терапії, познайомитися з новими цікавими людьми.
Лекції та обговорення теоретичного матеріалу і як це реалізується в вашому житті
Вправи, експерименти
Групова терапія
Індивідуальна терапія (робота в колі з одним із тренерів)
