Гіпотонічний психотип - Простір Психологів

824

У сучасній психології термін «гіпотонічний психотип» використовується рідко та не має усталеного визначення в науковій класифікації психотипів, але іноді зустрічається в контекстах, пов’язаних із клінічною психологією, психіатрією або психодинамічними підходами.

Найчастіше цей термін використовується метафорично або умовно, щоб описати певний тип особистості з пригніченими або зниженими психічними і емоційними реакціями.

За А. П. Егідесом, гіпот або гіпотонічний психотип характеризується низьким рівнем нервово-м’язового тонусу, а також схильністю до млявості і занепаду життєвої енергії.

Особи з гіпотонічним психотипом є інтровертними, пасивними, схильними до депресії, а також легко втомлюються та відчувають відсутність внутрішньої мотивації.

Психолог Егідес вважав, що гіпот-психотип пов’язаний зі зниженим рівнем мозкової активності та зниженням метаболізму, поєднання чого і призводить до млявості та уповільнення темпу життя.

Однак важливо зазначити, що концепція п сихотипів не є широко прийнятою в сучасній психології, а наукові докази на підтримку теорій Егідеса практично відсутні.

Крім того, хоча гіпотонія та низька енергія можуть бути пов’язані з певними захворюваннями або психічними розладами, замість того, щоби покладатися виключно на класифікацію психотипу, краще звернутися за:

Консультацією до психолога до мене чи у спеціальному розділі “Простору Психологів” та/чи пройти належну діагностику і лікування у лікаря-психіатра, підібрати яких можна також на цьому сайті.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

МОЖЛИВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Термін «гіпотонічний психотип» найчастіше використовується метафорично (за аналогією з гіпотонією — зниженим артеріальним тиском) і не належить до офіційних психіатричних чи психологічних класифікацій.

Однак у прикладній психології або тілесно-орієнтованих підходах (наприклад, у гештальт-терапії або біоенергетиці) ним можуть позначати певний набір особистісних рис.

Знижений життєвий тонус:

Відчуття постійної втоми, млявості;
Повільність у мисленні та діях;
Потреба у тривалому відновленні після емоційного або фізичного навантаження.

Емоційна приглушеність

Слабо виражені емоції;
Затруднення у вираженні почуттів;
Схильність до емоційного «відключення» або внутрішнього «замороження»;
Можливий страх або уникання сильних емоцій.

Психічна інертність:

Уповільнені реакції на зовнішні подразники;
Важко переключатися між задачами;
Труднощі в адаптації до змін.

Знижена мотивація:

Відсутність прагнень до досягнень або розвитку;
Переважає пасивність, очікування зовнішніх стимулів;
Може виникати апатія або безініціативність.

Соціальна відстороненість:

Знижений інтерес до контактів з іншими;
Часто віддає перевагу самотності;
Може бути сором’язливим або тривожним у соціальних ситуаціях.

Фізичні особливості (часто в тілесно-орієнтованих описах):

М’які або слабко тонізовані м’язи;
Уповільнене дихання, стиснене тіло;
Відчуття «в’ялості» або нестачі енергії.

ЩО ВИКЛИКАЄ ГІПОТОНІЧНИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ?

Сучасна психологія вважає, що гіпотонічний психотип (гіпот) обумовлений поєднанням конституційних та середовищних факторів.

Конституційні включають вроджений темперамент та сформовані у процесі соціалізації особистісні риси людини, котрі, як вважає А.Едігес, значною мірою визначаються генетичними факторами.
Фактори навколишнього середовища стосуються зовнішніх умов, вплив яких відчуває на собі індивід, наприклад, виховання та життєвий досвід.

Вважалося, що особи з гіпотонічним психотипом мають конституційну схильність до низького нервово-м’язового тонусу викликану генетичними факторами.

Едігес також припускав, що фактори навколишнього середовища, як-от недостатня фізична активність, погане харчування та хронічний стрес, можуть посилювати симптоми гіпотонії та сприяти розвитку гіпотонічного психотипу.

Прикметно, що у теорії психотипів Егідеса саме гіпотонічний психотип, пов’язаний зі зниженим рівнем мозкової активності та уповільненням метаболізму призводить до зниження рівня загальної енергії та мотивації.

СИМПТОМИ ГІПОТОНІЇ ПСИХОТИПУ

Згідно припущень А.Едігеса, в осіб з гіпотонічною особистістю можуть виявлятися такі симптоми:

Низька енергія та фізична активність:

втомлюються швидше за інших.
дотримуються повільнішого темпу життя,
низька фізична активність.

Млявість і відсутність мотивації:

знижений рівень мотивації та загальна відсутність інтересу до життя,
апати чність до діяльності, яка іншим людям приносить задоволення.

Інтроверс ія та ізоляція:

віддають перевагу проведенню часу наодинці, а не спілкуванню з іншими,
їм важко налагодити близькі стосунки або просто спілкуватися з іншими.

Депресія та тривога:

більш схильні до депресії та тривоги,
часто відчува ють смуток, почуття безнадії та занепокоєння.

Погана концентрація уваги та пам’ять

Важливо відзначити, що на практиці такі симптоми не є унікальними для гіпотонічного психотипу і можуть вказувати на інші психічні чи соматичні порушення, тому констатуючи щось схоже у себе чи своїх оточуючих — краще без зайвих зволікань проконсультуйтеся з психологом.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ГІПОТОНІЧНОГО ПСИХОТИПУ

Загальне враження:

Людина сприймається як спокійна, маловиразна, дещо повільна й «м’яка». Часто виглядає втомленою, замисленою або відсутньою.

В її поведінці немає різких рухів чи імпульсивності — все наче сповільнено й приглушено.

Емоційна сфера:

Емоції проявляються слабко, без яскравої міміки або жестикуляції.
Важко розпізнати, що людина відчуває — її емоційний фон часто «плоский».
Може бути схильність до внутрішньої апатії, затяжних періодів байдужості.
Іноді відзначається прихована тривога або пригнічений стан, але людина рідко його усвідомлює.

Мислення та пізнання:

Мислення повільне, розмірене, аналітичне.
Важко перемикається між темами або новими умовами.
Часто занурена у внутрішній світ, проте без чіткої структури або візій.
Має схильність до абстрактного або відстороненого мислення.

Соціальна поведінка:

Тиха, неініціативна у спілкуванні.
Уникає конфліктів, часто обирає пасивну стратегію поведінки.
Може викликати у оточення відчуття відстороненості або «неживості».
Має потребу в підтримці, але часто не висловлює її прямо.

Вольова сфера:

Відзначається низький рівень вольової активності.
Важко починати нові справи, особливо без зовнішнього стимулу.
Швидко втомлюється, має труднощі з тривалою концентрацією уваги.

Поведінка в стресі:

Замикається в собі, «виключається» з подій.
Уникає активної боротьби, не захищає власні межі.
Часто переживає безпорадність або відчуття «замороженості».

У стосунках:

Партнер може сприймати цю людину як холодну, емоційно недоступну.
Має потребу в спокійній, стабільній, ненав’язливій присутності іншого.
Часто віддає перевагу звичному, безпечному сценарію взаємодії.

Можливі компенсаторні стратегії:

Занурення в інтелектуальну діяльність або в уявний світ;
Пасивно-залежна поведінка (життя за рахунок енергії інших);
Уникання навантаження через обґрунтування «втомленістю», «непотрібністю».

Ресурси й потенціал

Здатність до глибокої внутрішньої рефлексії;
Вміння створювати спокійну, неконфліктну атмосферу;
Потенціал до стійкості в повільному, але стабільному зростанні;
Підвищена чутливість, яка при розвитку може дати глибоке розуміння інших

ЛІКУВАННЯ ГІПОТОНІЧНОГО ТИПУ

Метою лікування гіпотонії, на думку А.Едігеса, є підвищення загального рівня енергії та покращення здатності людини функціонувати у повсякденному житті.

Зокрема, фізичні втручання з цією метою можуть включати:

Вправи та фізична активність: особам із гіпотонічним психотипом буде корисно практикувати регулярні вправи, прогулянки та спорт для підвищення м’язового тонусу та загального рівня енергії.

Дієта і харчування: здорова дієта, що включає достатню кількість білка та поживних речовин, може допомогти покращити рівень енергії, м’язову силу і витривалість, загальний стан здоров’я.

Гігієна сну: регулярний режим сну та достатня тривалість сну.

Консультування або т ерапія можуть бути корисними для:

вирішення емоційних і психологічних проблем, пов’язаних з гіпотонічним психотипом,
покращення настрою, мотивації та загального функціонування.

Варто також додати, що соціальна підтримка та зв’язок з іншими можуть бути корисними для людей, як свого часу вважалося, з гіпотонічним психотипом, зокрема групи підтримки або інші форми залучення громади для покращення настрою та мотивації.

ГІПОТОНІЧНИЙ ПСИХОТИП І МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ

Це умовне поняття, яке описує тип особистості з пониженим життєвим тонусом, млявими емоційними реакціями, слабко вираженою волею та мотивацією.

Такий тип не входить до офіційних психіатричних класифікацій, але часто використовується в тілесно-орієнтованій, гештальт-, екзистенційній та емоційно-фокусованій терапії для опису загального енергетичного стану особистості.

Завдання психотерапії для гіпотонічного психотипу:

Активація внутрішніх ресурсів: робота з мотивацією, бажаннями, цілями.
Повернення емоційної чутливості: відновлення здатності відчувати, виражати та утримувати емоції.
Підвищення тілесного тонусу: робота з тілом як джерелом енергії.
Зміцнення Я-ідентичності: підтримка у відновленні відчуття «Я існую», «Я можу».
Робота з апатією, тривогою або замороженням (freeze-реакцією на стрес).

Тілесно-орієнтована терапія

Наприклад: методи Александера Лоуена (біоенергетика), соматична експерiencia Б. Розенберґа, практика Ґолтена.
Мета: підвищити тілесну енергію, відновити дихання, тонус, відчуття себе в тілі.
Техніки:

Дихальні вправи;
Розігрів і вивільнення напруги;
Робота з тілесними «блоками» або «обмороженими зонами».

Гештальт-терапія

Працює з розривами контакту, зниженим самовідчуттям, емоційним блокуванням, а її мета: повернути людину до «тут-і-тепер», навчити витримувати і виражати емоції.

Техніки:

Робота з усвідомленням тілесних і емоційних відчуттів;
Питання: «Що ти зараз відчуваєш?», «Що з тобою відбувається?»
Експерименти: діалог із частинами себе, робота з порожнім стільцем.

Екзистенційна терапія

Підходить для роботи з темами порожнечі, втрати сенсу, апатії і має за мету допомогти людині повернутися до питань «для чого я живу?», «що для мене важливо?».

Фокус: на виборі, відповідальності, усвідомленні власного існування.

Емоційно-фокусована терапія (EFT)

Корисна для роботи з «замороженими» або пригніченими емоціями, зокрема у стосунках і має на меті допомогти ідентифікувати, виразити та інтегрувати емоційний досвід.

Техніки — робота з глибинними емоціями через тілесні реакції та переформулювання «внутрішнього голосу» (наприклад: з «я нічого не вартий» → «я потребую підтримки»).

Поведінкова активація та підтримка ритму (CBT-підходи)

Елементи когнітивно-поведінкової терапії можуть бути корисні на початковому етапі, мета: повернути людині контроль через структуру і дію.

Техніки: маленькі щоденні дії (рутина), ведення щоденника активності і робота з переконаннями, що «нічого не має сенсу».

Додатково:

Мистецькі та арт-практики можуть розморожувати емоції без прямого занурення в травматичні спогади;
Групова терапія — джерело контакту, зворотного зв’язку та енергії;
Робота з диханням — як базовий шлях до тіла та енергії (ребьофінг, холотропне дихання — за бажанням клієнта).

ПІДСУМКИ

Психотерапевт має не квапити клієнта гіпотонічного типу, а створити простір безпечного, поступового оживлення, де цей клієнт може довго входити в процес, але при майстерній підтримці — здатен на глибокі трансформації.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби проконсультуватися з психологом щодо схожої індивідуальної проблематики, прояви якої ви відчуваєте на собі або спостерігаєте у своїх близьких звертайтеся безпосередньо до мене або у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.