Захоплення

Захоплення в сучасній психології — це стан глибокого емоційного й когнітивного залучення до об’єкта, діяльності чи ідеї, що супроводжується позитивними переживаннями, мотивацією і концентрацією уваги.

Це не просто «щось подобається», а суб’єктивно значущий досвід, який активує внутрішню енергію.

У теорії психології захоплення — це стан емоційного піднесення, що супроводжується захватом від діяльності або інтересу до чогось.

Стан захоплення може бути тимчасовим або тривалим, але пратиктично завжди набуває ознак джерела задоволення і відчуття успіху для людини.

Психологія вивчає захоплення як явище, що допомагає людині знаходити своє місце у світі і розкрити здібності, що приносять їй задоволення від життя.

Далі у цій статті, створеній на основі практичного досвіду надання психологічної допомоги, я схарактеризую основні аспекти психології захоплення.

ТЕОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ ЗАХОПЛЕННЯ

Сьогодні існує кілька провідних теорій, які описують природу захоплення, серед яких, на мій погляд, особливої уваги заслуговують дві:

Одна з них, теорія саморозвитку Карла Роджерса, яка стверджує, що захоплення чи захват виникає тоді, коли людина розвивається та знаходить задоволення у своїй діяльності.

Згідно з цією теорією, захоплення є результатом процесу самореалізації, коли людина досягає внутрішньої гармонії та розвитку.

Інша теорія, запропонована Міхайем Чіксентміхайї, описує захоплення як стан, коли людина занурюється в діяльність, що дає їй задоволення.

Ця теорія вважає, що захоплення відбувається тоді, коли людина знаходить себе в стані потоку (flow), коли діяльність стає невід’ємною частиною життя, а думки та вчинки автоматичними.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ

Захоплення як емоційно-мотиваційний стан

• Захоплення поєднує інтерес, емоційне збудження, насолоду і внутрішню мотивацію.
• Воно може бути короткочасним (ситуативним) або довготривалим (стійким).

Наприклад, дитина може захоплюватися динозаврами, дорослий — мистецтвом, технікою, психологією тощо.

Захоплення як форма внутрішньої мотивації (self-determined interest)

У межах теорії самодетермінації (Deci & Ryan):

• Захоплення пов’язане з діяльністю, що задовольняє потребу в автономії, компетентності і залученості.
• Воно активує внутрішнє бажання досліджувати, створювати, вчитися без зовнішнього тиску.

Захоплення й “стан потоку” (flow, М. Чіксентмігайї)

Захоплення часто веде до стану потоку — оптимального досвіду повного занурення в діяльність. Ознаки:

• втрата відчуття часу;
• максимальна концентрація;
• відчуття задоволення під час і після дії;
• баланс між викликом і власною майстерністю.

Тривале захоплення може сприяти входженню в професію або покликання.

Захоплення й особистісний розвиток

• Захоплення — джерело самоактуалізації (за Маслоу);
• Сталі захоплення підтримують внутрішню стабільність, психічне здоров’я, ресурсність;
• У складні періоди життя захоплення може бути формою психологічного самозбереження (копінг-механізмом).

Захоплення та психологія освіти й кар’єри

• Професійна орієнтація ґрунтується на виявленні глибоких інтересів і захоплень (тест Дж. Голланда, наприклад).
• Захоплення підтримує мотивацію до навчання, професійну витривалість і креативність.

Захоплення і психологічне благополуччя

Люди, які мають захоплення:

• краще справляються зі стресом;
• відчувають більше радості в повсякденності;
• мають вищу самооцінку і почуття сенсу життя.

У терапії повернення до захоплень — це важлива частина відновлення після вигорання, депресії, втрати сенсу.

ФУНКЦІІЇ ЗАХОПЛЕННЯ У ТЕРАПІЇ

Діагностична функція

Захоплення — маркер психічного здоров’я та життєвої активності.
Його наявність або втрата може свідчити про:

• депресію, вигоряння, апатію;
• втрату сенсу, внутрішню порожнечу;
• пригнічення творчої енергії чи бажань.

Питання: “Що вам приносило радість раніше?” або “Що б ви хотіли робити, якби не було обмежень?” допомагають діагностувати ресурсні зони.

Терапевтична функція

Захоплення — спосіб зцілення через контакт із чимось живим, справжнім, особистісно значущим.

• Відновлення доступу до захоплень сприяє покращенню настрою, мотивації та внутрішньої динаміки.
• Через захоплення активується стан «потоку», в якому можливе переживання радості, спокою, задоволення без зовнішнього тиску.

Екзистенційна функція

Захоплення — точка дотику з особистим сенсом і «внутрішнім Я».

• Воно допомагає клієнту відчути, що для нього справді має значення.
• У моменти втрати чи екзистенційної порожнечі саме захоплення може стати першим кроком до відновлення смислу.

Ресурсна функція

Захоплення — джерело енергії, натхнення та опори в терапії.

• Воно дає емоційне підживлення, необхідне для складної внутрішньої роботи.
• Може стати формою емоційної регуляції — наприклад, малювання, спорт, музика як спосіб справлятися з напругою.

Функція самопізнання і самовираження

Захоплення — дзеркало цінностей, темпераменту, потреб.

• Через улюблені справи людина відкриває, хто вона насправді, чого хоче, як мислить.
• Захоплення сприяє розвитку автентичності, свободи від зовнішніх «треба».

Функція побудови терапевтичного контакту

Захоплення — міст до довіри.

• Розмова про те, що «торкає» клієнта, допомагає побудувати теплий контакт і підтримку без тиску.
• Це дозволяє почати роботу з ресурсної, безпечної точки, а не лише з травми.

Функція інтеграції особистості

Захоплення — платформа для об’єднання різних частин “Я”.

• Людина в захопленні може інтегрувати тілесне, емоційне, когнітивне, соціальне.
• У стані творчого занурення відновлюється цілісність та контакт із собою.

ВПЛИВ ЗАХОПЛЕННЯ НА ЖИТТЯ

Захоплення може впливати на життя людини з точки зору психології на різних рівнях, включаючи емоційний, когнітивний, поведінковий та соціальний.

• Один з основних позитивних емоційних ефектів захоплення полягає у зниженні рівня стресу та покращенні настрою.
• Захоплення може відволікти від проблем та турбот і допомогти зосередитися на позитивних аспектах життя.
• Зайнятість чимось захопливим може допомогти зберігати енергію та бути більш витривалим у повсякденній рутині.

Крім того, зайнятість захопленням може сприяти розвитку когнітивних навичок, таких як увага, концентрація та творчість.

Наприклад, зайнятість рукоділлям може допомогти покращити моторику рук та допомогти відновити рухливість у людей, які мають травми або хвороби, що обмежують рух.

Захоплення також може впливати на поведінку людини, спонукаючи до розвитку нових навичок, звичок та способів поведінки.

Наприклад, люди, які займаються спортом або фізичними вправами, можуть зацікавитися здоровішим способом життя, дотримуючись як режиму тренувань, так і режиму харчування.

Захоплення може мати і соціальний вплив на людину, допомагаючи знаходити нових друзів та розвивати нові контакти.

Позаяк люди можуть об’єднуватися навколо спільних інтересів та знаходити подібно налаштованих людей це дозволяє створити відчуття належності до групи та сприяти взаємодії.

ВИДИ ЗАХОПЛЕНЬ

Захоплення можуть мати розмаїті форми, але дослідження показують, що деякі види захоплень мають значно більший вплив на психологічний добробут, ніж інші.

Зокрема, деякі психологічні аспекти певних видів захоплень включають:

Спорт:

• заняття спортом може допомогти покращити фізичне здоров’я та психологічний стан людини.
• багато людей знаходять у спорті своє захоплення, яке допомагає їм зняти стрес та покращити настрій.

Мистецтво:

• багато людей знаходять своє захоплення у мистецтві, такому як малювання, музика або танці.
• це може допомогти розвивати творчі здібності, знайти нові джерела задоволення та поліпшити самопочуття.

Робота/діяльність: знаходження роботи, яка дозволяє людині розвивати свої здібності та відчувати виклик, може стати джерелом захоплення та підвищити задоволення від життя.

Подорожі: для деяких людей, подорожі можуть стати їхнім справжнім і єдиними захопленням, адже допомагають розширювати кругозір, досліджувати нові місця та знайомитись з новими людьми.

ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗАХОПЛЕННЯ

Хоча захоплення може бути важливим джерелом задоволення та розвитку, сучасні психологи розрізняють і перешкоди, які можуть заважати його розвитку.

Деякі з таких перешкод, які, на мій погляд, заслуговують на увагу, включають:

Брак часу:

• одна з основних перешкод в розвитку захоплення.
• людина може бути зайнята роботою, сімейними обов’язками, навчанням, здоров’ям або іншими проблемами, що зменшують час, який можна відвести на захоплення.
• може призвести до того, що людина не зможе досліджувати свої інтереси і не отримувати задоволення від захоплення.

Брак грошей:

• іноді захоплення може вимагати великих витрат на матеріали або обладнання, а також на участь в конференціях або змаганнях.
• це може бути складно для людей з низьким доходом, які не можуть дозволити собі витрачати гроші на захоплення.

Страх:

• деякі люди можуть мати страх перед тим, щоб спробувати нові захоплення, особливо якщо це вимагає виходу з зони комфорту.
• наприклад, людина може боятися виступати на сцені або спробувати новий вид спорту через страх невдачі або критики.

Відсутність мотивації:

• якщо людина не бачить сенсу або користі в захопленні, то вона може не мати достатньої мотивації, щоб займатися ним.
• наприклад, якщо людина вважає, що захоплення не принесе їй користі або задоволення, то вона може відмовитися від нього.

Соціальний тиск:

• іноді соціальний тиск може стати перешкодою в розвитку захоплення.
• наприклад, якщо люди з оточення не підтримують захоплення або навіть засуджують його, то людина може відчувати сором або відмовитися від нього.

ЯК РОЗВИВАТИ ЗАХОПЛЕННЯ

На практиці, щоби рекомендувати клієнтам розвивати своє захоплення та отримувати від нього задоволення, я використовую кілька загальних рекомендацій:

• Визначте, що саме вас цікавить: спробуйте зрозуміти, що саме вас цікавить та що викликає вас настільки, що ви готові віддати йому свій час та зусилля.

• Приділіть своєму захопленню час: знайдіть спосіб приділити своєму захопленню достатньо часу та зусиль, щоб відчувати його вплив на ваше життя.

• Розвивайте своє захоплення: шукайте способи розвивати своє захоплення, навчайтеся новому, досліджуйте, відкривайте для себе нові аспекти.

• Поєднуйте своє захоплення з іншими аспектами життя: спробуйте поєднувати своє захоплення з іншими аспектами життя, наприклад, зі здоровим способом життя, відпочинком або роботою.

• Знаходьте спільноту: знаходьте людей, які поділяють ваші інтереси та бажання розвивати ваше захоплення, та приєднуйтеся до спільнот, які займаються вашим захопленням.

Водночас, якщо легко ці всі завдання вам виконати одразу не вдається — проконсультуйтеся з психологом і провівши відповідну психодіагностику, спільно розробіть стратегію виникнення, формування та розвитку вашого власного захоплення.

ЗАХОПЛЕННЯ У ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПІДХОДАХ

У психотерапевтичних підходах захоплення розглядається як ресурс, прояв здорової частини особистості та важливий елемент відновлення життєвого потенціалу.

Воно може виконувати як діагностичну, так і терапевтичну функцію — допомагаючи знайти опору, відновити сенс, активувати мотивацію до життя.

1. Гештальт-терапія

Захоплення — прояв живого контакту зі світом, відповідь на актуальні потреби. Воно вказує на те, де є енергія, інтерес, бажання діяти, і де людина відчуває себе «живою».

У терапії:

• терапевт досліджує, що «торкає» клієнта, де живе його захоплення;
• вивчається, що блокує можливість віддаватися захопленням (вина, сором, заборона на радість);
• важливо повернути клієнта до досвіду задоволення в «тут-і-тепер».

Захоплення — це місце контакту з життям.

Психоаналітична/психодинамічна терапія

Захоплення пов’язане з лібідозною енергією, здатністю любити, творити, інвестувати емоції в об’єкти. А якщо у депресивних чи травматичних станах людина втрачає інтерес до захоплень — це розглядається як симптом втрати контакту з внутрішнім “Я”.

У терапії:

• досліджується, як ранні стосунки вплинули на здатність мати захоплення;
• інтерпретується несвідоме ставлення до задоволення, бажань, гри;
• терапевт допомагає повернути здатність бажати.

Захоплення — прояв любові до життя, повернення до витісненого задоволення.

3. Клієнт-центрована терапія (К. Роджерс)

Захоплення розглядається як вияв автентичної особистості, вільної від зовнішніх “умов цінності”. Людина, що живе в злагоді з собою, має вільний доступ до сфер, які її захоплюють.

У терапії:

• клієнт досліджує, що приносить йому радість без зовнішніх оцінок;
• з’ясовується, як соціальні очікування пригнічують вільне самовираження;
• терапевтичне середовище стимулює самоприйняття й відкритість до нових захоплень.

Захоплення — прояв внутрішньої свободи.

4. Екзистенційна терапія

Захоплення — форма пошуку особистісного сенсу, конкретне вираження відповіді на запитання: «Що для мене має значення?»

У терапії:

• робота зі «спустошенням», втратою сенсу, нудьгою;
• підтримка клієнта у дослідженні того, що викликає внутрішній відгук;
• розкриття індивідуального стилю переживання світу.

Захоплення — один із способів сказати «так» життю, навіть попри його абсурдність або біль.

5. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Захоплення — елемент поведінкової активації (особливо в роботі з депресією). Втрата задоволення від улюблених справ — важливий симптом.

У терапії:

• відновлюються активності, що колись приносили радість;
• клієнт веде щоденник приємних дій;
• використовується експериментальний підхід: спробуй — відчуй — аналізуй.

Захоплення — поведінковий ресурс, що підтримує позитивний афект

6. Терапія прийняття і відповідальності (ACT)

Захоплення допомагає виявити цінності клієнта — те, що має глибоке значення.
Це не обов’язково приємно, але — важливо.

У терапії:

• клієнт аналізує, які заняття викликають у нього захоплення, і як вони пов’язані з його цінностями;
• розпізнаються патерни уникання, що обмежують доступ до захоплень;
• відновлюється діяльність, що веде до значущого життя.

Захоплення — компас цінностей.

ПІДСУМКИ

Захоплення — важливий аспект психологічного здоров’я та загального добробуту, який може допомогти знизити стрес, зміцнити самооцінку та покращити якість життя.

Позаяк існує багато різних видів захоплень — обравши одне, потрібно:

• приділяти йому достатньо часу та зусиль,
• розвивати та поєднувати з іншими аспектами життя,
• знаходити спільноту людей, які поділяють ваші інтереси
• тощо.

Якщо ви ще не знайшли своє захоплення, то варто спробувати різні види діяльності, експериментувати та бути відкритим до нових можливостей.

Необов’язково відразу знайти щось, що вас цілковито задовольняє, адже в процесі спроб ви зможете зрозуміти свої уподобання та захоплення краще.

У психотерапії захоплення — це не просто хобі, а життєвий маркер енергії, сенсу, автентичності та внутрішньої свободи.

Його відсутність може свідчити про психологічну кризу, а відновлення — про зцілення.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби розпочати випробування захоплення у якості інструменту для досягнення рівноваги в житті, записуйтеся до мене на консультацію або підберіть відповідних вашій індивідуальній проблематиці фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір психологів“.