Якщо узагальнити, то найчастіша причина звернень батьків підлітків має приблизно такий вигляд – був слухняний хлопчик/дівчинка, а тепер як підмінили.
Що тепер із ним робити? Батьки і підліток у розгубленості, оскільки звичні моделі взаємодії більше не працюють.
Методи батьківського впливу, що були ефективні раніше, перестали працювати, а можливо, стали викликати абсолютно зворотну реакцію – агресію, відкриту конфронтацію з боку підлітка, протестну поведінку аж до втечі з дому в крайніх випадках.
Вікові рамки підліткового віку
Згідно з термінологією, яка застосовується в ООН, підлітки – це особи віком 10-19 років (ранній підлітковий вік – 10-14 років; пізній підлітковий вік – 15-19 років).
Його називають перехідним, бо в цей час дитина переходить від дитячої моделі поведінки до дорослої.
Тобто починаючи з 10 років дитина починає пробувати нові способи взаємодії з дорослими і світом. І тут з’являється місце для конфліктів і нерозуміння.
Характеристики підліткового віку
- Змінюються авторитети – це більше не батьківські постаті, це однолітки і, можливо, знаменитості в тій чи іншій сфері
- Самовизначення – підліток шукає відповіді на запитання – Хто я? Який я? Ким хочу бути і як жити?
- Стрімкий розвиток – величезна кількість гормональних процесів росту запускається в тілі і це додає дискомфорту до вже наявного емоційного дисбалансу
З початком підліткового періоду дитина пробує віддалятися від батьків, і для неї в цей момент більш важливою стає компанія однолітків.
Вона тестує свою здатність бути самостійною. Їй так само важливо бути такою самою, як її однолітки, – це виражається і в поведінці, і в одязі, важливо бути прийнятою у зграї таких самих, як вона.
Але при цьому для підлітка архіважливо мати можливість повернутися в сім’ю і бути прийнятим там, тобто побути знов дитиною. Це час відходу до дорослих патернів і повернення до дитячих.
Такий собі маятник. І в цей час, підліток має бути впевнений, що в нього є місце, куди він може повернутися і бути прийнятим, підтриманим, захищеним, що б не сталося.
Підлітковий конфлікт
Що відбувається найчастіше? Дорослий бачить, що втрачає контроль над дитиною, її поведінкою і діями.
Дитина більше не боїться батьківського гніву або невдоволення, а часто усвідомлено чи ні його провокує.
На жаль, у цей момент розгублені батьки роблять досить очікуваний у такій ситуації крок – посилють контроль і систему покарань.
І це прогресує відповідно до протесту підлітка. Може перейти в тотальний контроль, що в процесі виснажує і батьків, і дитину.
Відкритий конфлікт
Відповідна реакція з боку підлітка не змушує на себе чекати. Це або явний бунт, або прихований. У разі явного бунту маємо справу з відкритою конфронтацією правил сімейної системи та вимогами їх змінити. І в ідеальному світі це місце для діалогу батьків і підлітка.
Місце, де його вислухають і почують, де спільно з батьками є можливість розробити нові способи і правила взаємодії та переглядати їх щоразу, коли щось перестає працювати.
Прихований конфлікт
І все ж явний бунт, на мій погляд, кращий за прихований. У разі прихованого конфлікту – дитина поводиться добре, намагається не засмучувати батьків і йде в себе.
І всі складні почуття підліткового періоду вона проживає наодинці або в компанії таких самих, як вона. Саме в цій точці підлітком приймаються доволі сумнівні рішення та висновки щодо себе або свої дій.
Підліток більше не конфліктує з батьками, але може погіршитися поведінка в школі, бо ті почуття, що в нього виникають, неможливо сховати або зробити вигляд, що їх немає.
Якщо вони не знаходять виходу, то варіантів розвитку ситуації багато. Найчастіше батьки приходять із запитом – у підлітка апатія, не хоче нічого або грається в телефоні/на комп’ютері цілий день, не вчиться, проблеми зі здоров’ям, тривожні й панічні стани та інше.
З цими запитами я найчастіше працюю в терапії з підлітками.
Функції батьків
Максимум, що ви можете дати вашому підлітку – це увага і довіра, а не гіперконтроль. Якісно проведений час разом.
І тут ідеться не про дні нерозривно разом, а мінімально півгодини, але щодня. Коли ваша дитина може прийти і поговорити, і ніхто з вас не буде поспішати у своїх справах – тобто ви будете тотально присутні в цьому процесі.
Це так небагато, але це дуже важливо для успішного проходження вашою дитиною цього складного періоду дорослішання.
При цьому важливо пам’ятати, що окрім батьків-гіперконтролерів є інша крайність – батько-друг.
Ми не друзі своїм дітям, ми дорослі і несемо за них відповідальність – взути, одягти, погодувати і як мінімум забезпечити базову безпеку.
І ділити з дитиною свої тяготи життя (фінансові проблеми, наприклад), розповідати про перипетії особистого життя (конфлікти з чоловіком або партнером) – це не бути їй другом.
У цей момент дитина переживає відсутність опорної батьківської фігури поруч і чує, що дорослий не справляється.
Тут народжується страх, тривога за майбутнє, почуття провини, що вона причина проблем і багато іншого, про що дорослий часто може не здогадуватися.
Що точно не працює у відносинах з підлітком
Заборони на кшталт – тому, що я так сказав/сказала.
Мабуть, кожен чув такий вислів, як «дитяча логіка» – це, коли дитині щось заборонили, а вона робить точно навпаки. З підлітками це також так само відбувається.
То ж, якщо це заборона, то вона має бути максимально аргументована, обговорена та зрозуміла підлітку, також мають бути декларовані наслідки порушення заборони.
Наслідки мають бути реальні та такі, які дорослий може виконати, а не абстрактні погрози. В такій взаємодії з дорослим спочатку дитина, а потім підліток, виявляє межі дозволеного і це робіть його світ більш передбачуваним і зрозумілим.
Таким чином, знижується тривога, яка виникає в дитини або підлітка, коли він знаходиться у середі подвійних послань.
Тобто, коли – сьогодні це можна, а завтра ні, або коли батьки не дійшли згоди щодо заборони та один дозволяє, а другий забороняє.
Дитині важливо мати чітке розуміння, які його дії матимуть які наслідки, і чи матимуть. Це має бути присутнє протягом всього розвитку дитини.
Розуміння власних кордонів та кордонів інших (як зі мною можна? як ні? як можна з іншим?) є одним з аспектів вдалої соціалізації дитини, а потім і підлітка.
Покарання комп’ютерним часом, часом проведеним в гаджетах
Дуже популярно і має свій сенс у дитячому віці – в якості батьківського контролю та моніторингу якості контенту, який споживає ваша дитина.
В підлітковому віці (з мого досвіду роботи з підлітками) такі заборони викликають обурення та нерозуміння.
Підліток переживає це як обмеження своїх прав на спілкування, бо більшість з них проводять час в телефоні спілкуючись с друзями.
І треба мати на увазі, що наразі багато дітей опинилися в різних країнах, дуже переживають втрату друзів і це спілкування для них дуже важливе.
Навіть якщо тут інший випадок і підліток проводить більшість часу граючи в ігри, це привод для спілкування та прояснення, що таке він отримує в віртуальному просторі, що не може отримати в реальному.
Обмеження та заборони призведуть до конфлікту та пошуків підлітком засобів обійти заборону, що точно не допоможе налагодити з ним стосунки.
Обмеження кількості кишенькових грошей
Психологи не радять карати підлітка тим, що ви не даєте йому кишенькові гроші у випадку, коли він вас не слухається або погано поводиться.
В ідеальному варіанті рядять навіть не контролювати на що ці гроші витрачаються. Це дає підлітку можливість відчувати себе більш незалежним, і відчувати більше вашої довіри до нього.
Хоча на початку може бути по різному (з власного досвіду кажу зі своїми дітьми). І тут також підліток буде шукати межі – а якщо я так зроблю? Яка буде реакція? Чи так можна, чи ні?
Що працює?
Не обмеження, а мотивація
Наче нічого нового, але вмотивована людина, не тільки підліток, зверне гори. Тут є одне але, сенси та мета має бути в підлітка його власна, а не батьківська (що є доволі частим випадком).
І якщо, наприклад, ваш хлопець хоче коментувати турніри з комп’ютерних ігор, то мотивувати його може допомога батьків у купівлі якісної камери та мікрофону для цього – це ваша підтримка, це він почутий та прийнятий у своїх інтересах та прагненнях.
Можливо це не буде йому цікаво через рік або менше, але в нього буде досвід бути підтриманим та прийнятим його важливими дорослими.
Підліток, що тобі треба від батьків?
Доволі часто в терапії підлітків в кризі чую від них – я не почуваю себе дома, як вдома, це не мій дім. Або мені краще десь, ніж вдома.
Питаю, як так сталося? Якщо узагальнити почуте, випливає три важливі речі:
- Авторитаризм
Хочу мати обмежену кількість зрозумілих правил та обов’язків вдома (зазвичай, зі слів моїх клієнтів, правил забагато і часто, жодне з них не обґрунтоване).
Батьківській посил – роби як я кажу, бо я знаю як і що треба. В цьому віці авторитарний спосіб виховання вже не працює. То ж шукаємо можливості діалогу з підлітком.
- Автономність
Хочу мати свій простір, де я можу лежати, нічого не робити, або робити щось незрозуміле батькам та нічого нікому не пояснювати.
Найчастіше підліток каже, я не можу дома побути в спокої. Тобто батьки або починають тривожитися та питати, що сталося, або шукати чим зайнятися дитині, яка лежить і нічого не робить.
Можливі інші варіанти, але в моїй роботі ці траплялися найчастіше.
Підлітку та будь-кому потрібен свій куточок (це не обов’язково окрема кімната), де його ніхто не турбує. Де можна побути з собою, зі своїми думками. Це природно і нормально.
Звичайно, якщо ви помітили що такий стан (підліток лежить цілими днями або проявляє ознаки апатії, або інше) триває доволі довго, – це має викликати занепокоєння.
- Самобутність
Я хочу щоб мене чули та розуміли. Тут в кожного клієнта своя історія, але всі вони приходять з обуренням і зневірою в батьків, загалом дорослих та й психолога доволі часто також – ви не зрозумієте.
Я й правда можливо багато чого не розумію в іх сучасному житті, але мені воно цікаве.
Мені здається, що саме цікавість до життя своєї дитини, що дорослішає, має бути достатньою мотивацією щоб слухати її, цікавитись її життям без засудження та упередження.
Що почитати про психологічну допомогу підліткам?
Інформаційний простір наразі має доволі багато літератури щодо виховання дітей та проблематики підліткового віку.
Франсуаза Дальто «На боці дитини», «На боці підлітка» – трохи наукові, але дуже цікаві, змістовні книги. Вони додають багато інформації для кращого розуміння дитини та підлітка.
Анна Гресь «Як обійняти кактус? Книга для батьків, які бажають розуміти своїх дітей-підлітків». Написана легко та може вважатися є посібником, який допоможе порозумітися з підлітком, зрозуміти те, що він або вона не говорять, і мати можливість бути поруч і допомогти, коли треба.
Що подивитись про психологічну допомогу підліткам?
Стрічок для підлітків, про підлітків величезна кількість. Зі свого боку раджу до перегляду ті, що на мою думку, ілюструють якісь з тем, що були обговорені в цій статті.
- «Good Will Hunting» (1997) з Меттом Деймоном у головній ролі та «Dead Poets Society» (1989) – він отримав Оскара за найкращий оригінальний сценарій.
Два фільми, які ілюструють відсутність підтримки в підлітка від його батьків та її наслідки. В одному випадку батьків просто нема, та знаходяться уважні та небайдужі дорослі та підліток знаходить свою стежку в житті, а в іншому батьки занадто авторитарні та це призводить до фатальних наслідків.
- Британський драматичний серіал «Skins» (2007) – він про життя групи підлітків 16-18 років. Тут ми можемо побачити весь спектр підліткових історій, взаємодію з батьками та між собою.
В однієї з дівчат РХП (розлад харчової поведінки), але вона навчилася вдавати, що їсть та обдурювати батьків, бо вони бачать лише симптом і їм важливо щоб дитина поїла, а початок історії набагато глибше та зовсім не про їжу.
- І наостанок, «Breeders» – серіал 2020 року про сучасних батьків сина та дочки. Це ще не підлітки, але труднощі з якими стикаються батьки у їх вихованні мало відрізняються від того, що треба буде робити у підлітковому віці.
Побудова кордонів з дітьми, вирішення конфліктів та стосунки між самими батьками, що є одною з головних складових виховання дитини.
Десь смішно, десь сумно, але серіал без фантазійних історій – суто реалії життя. Мені він здався дуже підтримуючим для батьків.
Бо бути батьками своїй дитині – це, здається найважча робота, що може бути.
