Самотність

Самотність у сучасній психології розуміється як суб’єктивне, болісне переживання, яке виникає, коли існує невідповідність між бажаним рівнем соціальної взаємодії та реальною якістю чи кількістю соціальних зв’язків.

Також самотність інтерпретується як стан, коли людина відчуває відсутність близьких відносин з іншими людьми і відчуває психологічний дискомфорт від цього стану.

На практиці, важливо розрізняти самотність (негативне, болісне переживання відсутності бажаного зв’язку) та усамітнення (свідомий, добровільний вибір перебувати наодинці, що може бути джерелом відпочинку, творчості та самопізнання).

Як свідчить практика надання психологічної допомоги самотнім клієнтам, цей стан може актуалізуватися через різні причини: втрата близьких людей, переїзд в нове місце, розрив стосунків чи навіть відчуття незрозумілості та відокремлення від інших людей, тощо.

Для фахівців не секрет, що навіть у світі, де стільки людей мають змогу контактувати за допомогою соціальних мереж та месенджерів — самотність є доволі поширеним явищем, негативні наслідки якого можуть бути як просто відчутними, так і чинити визначальний вплив на психічне та фізичне здоров’я людини.

У цій статті я узагальнено розгляну не лише причини та наслідки самотності, а й методи, що можуть допомогти з нею боротися через призму власного практичного досвіду надання психологічної допомоги клієнтам.

ОЗНАКИ І СИМПТОМИ САМОТНОСТІ

Важливо, що самотність — це не обов’язково фізична ізоляція (можна бути самотнім у натовпі), а внутрішнє відчуття відокремленості та відсутності значущого зв’язку, а серед основних ознак та симптомів самотності, які виділяє сучасна психологія, на мій погляд, треба зазначити:

1. Емоційні ознаки

Емоційний дискомфорт є центральним у переживанні самотності.

• Відчуття смутку, туги та печалі: Навіть без видимої причини, може бути присутнє хронічне відчуття печалі або внутрішньої порожнечі.
• Відчуття спустошеності та ізоляції: Переконання, що “мене ніхто не розуміє”, “я один у цьому світі”, навіть якщо навколо є люди.
• Низька самооцінка та невпевненість у собі: Самотні люди часто схильні до самокритики, відчуття власної неповноцінності, що посилює цикл ізоляції.
• Тривога та занепокоєння: Особливо соціальна тривога, страх бути відкинутим, осудженим або нездатність встановити контакт.
• Дратівливість, гнів: Може виникати як захисна реакція на біль самотності, або як прояв прихованої агресії, направленої назовні або всередину.
• Заздрість: До тих, хто має, на думку самотньої людини, щасливіші та повніші стосунки.
• Почуття провини або сорому: За те, що “я самотній”, або за “свою нездатність” налагодити стосунки.
• Відчуття безнадії та безвиході: У хронічних випадках самотність може призвести до депресивних станів та думками про безвихідь.
• Відсутність радості та задоволення: Навіть від тих речей, які раніше приносили задоволення.

2. Когнітивні (мисленнєві) ознаки

Самотність сильно впливає на думки та переконання людини.

• Негативні упередження щодо соціальних взаємодій: Очікування відмови, критики або нерозуміння від інших.
• Песимістичні думки про майбутнє: Переконання, що нічого не зміниться, і стосунки ніколи не покращаться.
• Нав’язливі думки про свою ізоляцію: Постійні роздуми про відсутність близьких зв’язків.
• Порівняння себе з іншими: Постійне порівняння свого життя та стосунків з “ідеальними” образами інших (часто посилюється соціальними мережами).
• Труднощі з концентрацією уваги: Через постійні переживання та внутрішні діалоги.
• Невміння виражати власні думки та почуття: Когнітивне застрягання, труднощі у формулюванні своїх потреб.

3. Поведінкові ознаки

Симптоми самотності часто проявляються у змінах у поведінці.

• Соціальна ізоляція та уникання: Навіть при бажанні контакту, людина може свідомо чи несвідомо уникати соціальних ситуацій, щоб уникнути потенційного болю або розчарування.
• Зниження соціальної активності: Відмова від запрошень, відсутність ініціативи у спілкуванні.
• Пасивність: Відсутність активних спроб покращити ситуацію, очікування, що “все вирішиться само собою” або “хтось прийде і врятує”.
• Пошук відволікаючих факторів: Надмірне захоплення роботою, іграми, соціальними мережами, телевізором, що може бути формою втечі від почуття самотності.
• Зміна харчових звичок: Переїдання або, навпаки, втрата апетиту.
• Порушення сну: Безсоння або надмірна сонливість.
• Зловживання речовинами: Алкоголь, наркотики, медикаменти як спосіб впоратися з емоційним болем.
• Зниження продуктивності: На роботі чи навчанні через відсутність мотивації та концентрації.

4. Фізичні (соматичні) симптоми

Хронічна самотність може мати серйозний вплив на фізичне здоров’я.

• Хронічна втома та виснаження: Навіть після відпочинку.
• Зниження імунітету: Часті застуди, підвищена вразливість до інфекцій.
• Головні болі, мігрені: Можуть бути пов’язані з напругою та стресом.
• Проблеми з травленням: Болі в животі, синдром подразненого кишківника.
• Серцебиття, підвищений тиск: Самотність є фактором ризику для серцево-судинних захворювань.
• М’язова напруга: Особливо в шиї, плечах, спині.
• Загальне погіршення фізичного самопочуття: Відчуття розбитості, “ломоти” в тілі.
• Прискорення процесів старіння: Дослідження показують, що хронічна самотність може прирівнюватися до шкідливих звичок за впливом на тривалість життя.

РІЗНОВИДИ САМОСТОСТІ

У сучасній психології самотність розглядається не як єдине, однорідне явище, а як складне, багатовимірне переживання, яке може мати різні форми та причини.

Розуміння цих різновидів допомагає точніше діагностувати проблему та обирати ефективніші стратегії допомоги, а серед основних різновиди самотності, на мій погляд, треба окремо звернути увагу на соціальну, емоційну, екзистенційну, хронічну, “у натовпі” та ситуативну:

1. Соціальна самотність (Social Loneliness)

Суть: Це відчуття нестачі соціальної інтеграції та приналежності до групи. Людина може відчувати, що у неї немає достатньої кількості друзів, знайомих, колег, з якими можна було б проводити час, ділитися спільними інтересами або відчувати себе частиною спільноти.

Причини: Може виникати при переїзді в нове місто, зміні роботи, виході на пенсію, втраті соціальної мережі або ж через труднощі у налагодженні нових соціальних зв’язків.

Прояви: Людина може відчувати себе відстороненою від суспільства, не мати “своєї” компанії, відчувати брак групової підтримки або спільних активностей. Наприклад, людина може мати родину, але відчувати, що їй бракує спілкування з однолітками або однодумцями.

2. Емоційна самотність (Emotional Loneliness)

Суть: Це відчуття нестачі глибоких, довірчих, інтимних стосунків. На відміну від соціальної самотності, тут йдеться не про кількість контактів, а про їхню якість.

Людина може бути оточена людьми (мати родину, друзів, колег), але відчувати, що немає нікого, з ким можна було б по-справжньому поділитися найпотаємнішими думками, почуттями, переживаннями, і отримати підтримку та розуміння на глибокому рівні.

Причини: Може виникати після втрати близької людини (розлучення, смерть партнера/друга), через відсутність романтичного партнера, або ж через неможливість встановити глибокий зв’язок у існуючих стосунках.

Прояви: Відчуття порожнечі, “невидимості”, “незрозумілості”, навіть у присутності близьких.

Приклади: відчуття самотності в шлюбі, відсутність “свого” психолога чи ментора, який би повністю розумів.

Підвиди емоційної самотності:

• Романтична самотність: Відчуття відсутності близького романтичного партнера або якісної інтимності в існуючих романтичних стосунках.
• Сімейна самотність: Відчуття відсутності глибоких, підтримуючих зв’язків з членами родини.
• Дружня самотність (Платонічна): Відчуття відсутності близьких платонічних друзів, з якими можна поділитися важливим.

3. Екзистенційна самотність (Existential Loneliness)

Суть: Це глибоке усвідомлення власної фундаментальної окремості та унікальності перед обличчям світу, життя та смерті.

Вона пов’язана з розумінням того, що є аспекти досвіду, які ніхто інший не може повністю розділити, і що кожен з нас, зрештою, самотній у своїй подорожі життям і смертю.

Причини: Часто виникає в періоди життєвих криз, глибоких особистісних роздумів, зіткнення зі смертю, втратою сенсу або пошуком власного призначення.

Прояви: Може супроводжуватися філософськими роздумами про сенс життя, страхом небуття, відчуттям безмежної відокремленості від космосу, прагненням знайти свій унікальний шлях.

Це не завжди негативне переживання; для деяких це може бути джерелом творчості, самопізнання та розвитку.

4. Хронічна самотність (Chronic Loneliness)

Суть: Це тривале, постійне переживання самотності, яке зберігається протягом тривалого часу (місяці, роки) і стає частиною повсякденного життя людини, незалежно від обставин.

Причини: Може бути наслідком глибоких психологічних проблем, низької самооцінки, соціальної тривоги, травматичного досвіду, а також об’єктивних факторів (важка хвороба, інвалідність, соціальна ізоляція через географічні або культурні обставини).

Прояви: Глибока печаль, апатія, депресія, вигорання, фізичні симптоми (зниження імунітету, проблеми зі сном), відмова від спроб налагодження контактів через виснаження або безнадію.

5. Ситуативна самотність (Situational Loneliness / Transient Loneliness)

Суть: Це тимчасове відчуття самотності, яке виникає у відповідь на конкретні життєві обставини або події.

Причини: Переїзд у нове місце, зміна роботи/навчання, розставання, хвороба, перебування у незнайомому середовищі (наприклад, на конференції, де нікого не знаєш), святкові дні, коли інші проводять час з близькими.

Прояви: Відчуття тимчасового дискомфорту, туги, ностальгії, але, як правило, з розумінням, що це пройде з адаптацією до нових умов.

6. Самотність у натовпі (Loneliness in a Crowd)

Суть: Це відчуття самотності та від’єднаності, яке виникає, коли людина оточена великою кількістю людей (на вечірці, на роботі, у великому місті), але відчуває, що вона не може встановити справжній, глибокий зв’язок.

Причини: Може бути пов’язано з внутрішніми бар’єрами (страх близькості, низька самооцінка), або з поверховістю соціальних взаємодій у певному середовищі.

Прояви: Посмішка на обличчі, але внутрішня порожнеча, відчуття, що “ніхто мене не розуміє”, попри активне соціальне життя.

ПРИЧИНИ САМОТНОСТІ

Один з основних факторів виникнення та розвитку самотності — втрата близьких людей. Смерть батьків, дітей, чоловіка або дружини може стати дуже важким переживанням, що залишає людину з відчуттям втрати та порожнечі.

Розрив стосунків — також може бути складним, особливо якщо вони були близькими та тривалими, а приводом до їх руйнування стала подружня зрада, обман, віроломство тощо.

Переїзд в нове місце або перехід на нову роботу сприяє виникненню відчуття самотності передовсім тому, що відчуття незнайомості з оточенням та відсутність звичного оточення — можуть залишити людину з відчуттям відокремленості від інших.

Теорія та практика сучасної психології свідчить, що самотність може бути також викликана низкою таких факторів як:

• соціальна ізоляція,
• страх соціальної взаємодії,
• низька самооцінка
• тощо.

Соціальна ізоляція, як правило актуалізується через відсутність цікавих зв’язків з оточенням, нездатність знайти спільну мову з іншими людьми або недостатнє бажання налагоджувати стосунки з іншими.

Крім того, соціальна ізоляція може стати результатом природного процесу старіння, інвалідності або хронічних захворювань, які обмежують повноту можливостей взаємодії з іншими людьми.

Страх соціальної взаємодії є ще однією поширеною причиною самотності, який виникає тому, що інколи замкнуті люди можуть боятися спілкування з іншими через недостатню впевненість в собі, страх оцінки, образи або негативний досвід в минулому.

Врешті-решт саме страх соціальної взаємодії часто призводить до того, що людина відмовляється від спілкування та взаємодії з іншими людьми, а це — формує сильне почуття відокремленості та самотності.

Низька самооцінка. Клієнти з низькою самооцінкою часто відчувають, що буцімто зовсім не варті любові та поваги інших людей, а це — ускладнює їх здатність налагоджувати стосунки та спілкуватися з іншими людьми.

НАСЛІДКИ САМОТНОСТІ

Практика переконливо доводить, що самотність може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини.

Наприклад, довготривала самотність сприяє розвитку депресії, тривоги та інших психічних розладів, а люди, які відчувають самотність — стають пасивнішими та менш мотивованими щодо досягнення цілей, адже відчувають втому, безнадію та відчуття неповноцінності.

Суто фізичні (психосоматичні) наслідки самотності теж можуть бути серйозними, позаяк, наприклад, довготривала самотність майже завжди призводить до зниження імунної системи, дисфункції лібідо, збільшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань тощо.

На практиці, клієнти, які відчувають самотність — мають більшу схильність і до розвитку шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю та/або наркотичних речовин тощо.

Крім того, самотність може вплинути на соціальну та професійну інтеграцію людини.

Люди, які відчувають самотність, мають менш розвинені навички спілкування та взаємодії з іншими, що ускладнює їхнє ставлення до роботи та відносини з колегами.

Більш того, самотні клієнти можуть відчувати відсутність підтримки та взаємодії з оточенням, що також може погіршувати їхнє самопочуття, якість життя, здоров’я та добробут.

Іншими словами, самотність може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини, а також для її соціальної та професійної інтеграції.

Тому особливо важливо звернути увагу на це відчуття своєчасно і якомога швидше знайти шляхи подолання самотності одним з найвірніших із яких є звернення по психологічну допомогу до кваліфікованих у цій сфері фахівців.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ З САМОТНІСТЮ

У своїй практиці, залежно від індивідуальної ситуації кожного клієнта, я не застосовую один, а поєдную кілька методів боротьби зі самотністю, зокрема:

Знаходження нових способів взаємодії з людьми. Наприклад, можна приєднатися до спільноти за інтересами, відвідувати місця з багатим соціальним життям, як-от культурні події, спортивні змагання та інші події.

Також можна навчитися нових навичок, наприклад, мови чи гри на музичному інструменті, щоб знайти спільну мову з новими людьми.

Іншим методом є поглиблення існуючих стосунків. Коли результату досягається через збільшення обсягів та якості спілкування зі своїми близькими людьми, розмови про свої почуття та інтереси, а також виконання спільних дій, таких як спільна спортивна гра, приготування їжі або інші розваги.

В цілому, саме психотерапія та консультування допомагають клієнтам вчасно зрозуміти причини своєї самотності, осягнути можливі негативні наслідки та, врешті-решт, поступово розвинути навички успішної соціальної взаємодії, які здатні поліпшити якість життя.

Навчання самодостатності та самозахисту у процесі надання психологічної допомоги — може також допомогти людині зрозуміти, що вона може бути незалежною від інших людей і водночас, несамотньою.

Що, своєю чергою, досягається завдяки правильному розвитку своїх інтересів та хобі, пошуку нових можливостей для саморозвитку та самореалізації, а також вивчення методів релаксації та медитації.

ПІДСУМКИ

Самотність є поширеним відчуттям, яке може мати серйозні негативні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини.

Проте, своєчасне звернення до кваліфікованого психолога — це запорука належного реагування на цю загрозу і передумова індивідуального застосування сучасних методів, що допомагають боротися з самотністю та поліпшувати якість життя.

Самотність завжди є суб’єктивним переживанням. Кількість соціальних контактів не завжди відображає відчуття самотності.

Різні види самотності можуть переплітатися. Наприклад, емоційна самотність може посилювати соціальну, і навпаки.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Саме з допомогою відповідного фахівця, як правило, клієнти можуть доволі швидко подолати самотність знайшовши нові способи взаємодії з людьми, поглибивши існуючі стосунки, отримавши допомогу в навчанні самодостатності та самозахисту тощо.

Ви можете звертатися щодо самотності безпосередньо до мене або підібрати фахівців в окремому розділі “Простору Психологів”