Парафілія (сексуальна девіація, збочення) — термін, що використовується у психології, сексології та психіатрії для опису сексуальних фантазій, практик чи побажань, які вважаються незвичайними або неприйнятними в соціальному контексті.
Парафілія ≠ злочин, а розлад починається там, де є небажаність, нав’язливість, відсутність контролю або порушення прав інших (наприклад, у випадку педофілії чи вуайєризму)
Садомазохізм і фетишизм у контексті згоди і без шкоди для інших — не вважаються патологією, якщо не викликають дистресу
Сексуальні парафілії включають сексуальну зацікавленість у зовнішніх об’єктах, предметах, які не пов’язані зі статевими органами та непризначені для сексу (фетишизм) та неприйнятні уявлення про неприродну сексуальну поведінку:
- завдання фізичного болю під час статевого акту (садизм, гіпоксифілія),
- статевого акту з неживими (некрофілія),
- сексуальних зносин з тваринами (зоофілія)
- тощо.
Суттєво, що для частини людей з сексуальними розладами способу досягнення задоволення та об’єкта сексуального потягу — їхні фантазії та практики є егосинтонними (такими, що не сприймаються як відхилення) та стійкими (див.нижче)
В той час як для інших — парафілічні думки чи епізоди, можуть бути причиною страждання та соціального дискомфорту.
Теорія та практика свідчать, що у більшості випадків парафілії є шкідливими для тих, хто в тій чи іншій мірі із ними стикається, і є окремим ризиком або навіть загрозою для партнерів чи інших людей, що зазнають небезпеки стати жертвами таких практик.
Але перед тим як продовжити глибшу загальну характеристику цього психо-сексуального комплексу фактів, процесів і станів психіки через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги,
Особливо для тих читачів, хто уже відчувши навіть найменші прояви будь-якого з аспектів проблематики парафілічних розладів — уже готовий починати всебічне обговорення разом з психологом,
Інформую, що ви можете здійснити такий підбір шляхом “націлювання експертизи” відповідно до актуальних для вас чи небайдужих вам людей запитів, відчуттів, скарг, симптомів, тем тощо у спеціальному розділі веб-середовища або звернутися до мене
ЕГОСИНТОННІСТЬ ФАНТАЗІЙ ТА ПЕРЕГЛЯД ПОРНО
Згадана вище егосинтонність фантазій у контексті перегляду порно — це складна і делікатна тема, що стосується сексуальності, самосприйняття та психологічної інтеграції уявних бажань.
На практиці, її часто розглядають у контексті клінічної психології, сексуального здоров’я та психотерапії.
Егосинтонність — це відповідність думок, почуттів, фантазій або поведінки власному Я, цінностям і уявленню про себе.
Тобто людина сприймає свої фантазії як “нормальні”, прийнятні і частину себе, навіть якщо вони є нестандартними.
Протилежне — его-дистонність, коли фантазії/поведінка викликають сором, внутрішній конфлікт, відторгнення.
Коли перегляд порно є егосинтонним:
- Людина вільно приймає свої бажання як частину себе
- Вона не відчуває сильного сорому або огиди до власних сексуальних уподобань
- Фантазії не суперечать основним цінностям, або щонайменше — викликають внутрішнє прийняття
- Порно використовується як форма розрядки, фантазії або дослідження, а не як спосіб уникнення емоційної реальності
Коли виникає его-дистонність:
- Перегляд порно супроводжується відчуттям провини, сорому, відрази до себе
- Фантазії здаються “чужими”, “неприйнятними”, лякають людину
- Людина продовжує перегляд, хоча не хоче або страждає від цього
- Є внутрішній конфлікт між реальним “Я” і сексуальними імпульсами
Психотерапевтичні аспекти
Фантазії ≠ поведінка. У психотерапії часто наголошується: сексуальна фантазія не є прямим закликом до дії. Вона може слугувати:
- Формою зняття напруги
- Безпечним способом дослідити заборонені теми
- Мовою несвідомого (психоаналітичний підхід)
Питання інтеграції. Важливо: чи може людина інтегрувати ці фантазії у свою ідентичність, чи вони залишаються відщепленими, “брудними”, небажаними?
Робота з когнітивним дисонансом. Наприклад: «Я вважаю себе моральною людиною, а фантазую про домінування/приниження», тут коуч/психотерапевт допомагає:
- Дослідити, звідки ці фантазії
- Визначити: вони ресурс чи симптом
- Розділити фантазії як переживання vs як реальні дії
Потенційні запити в роботі з клієнтом:
- «Я не розумію, чому мене це збуджує — це нормально?»
- «Я фантазую про речі, які мене лякають. Що зі мною не так?»
- «Я дивлюсь порно, якого соромлюсь, але не можу зупинитися»
- «Моя сексуальність не відповідає моїм моральним установкам»
Терапевтичні підходи
| Підхід | Фокус |
|---|---|
| 🔹 Психоаналіз | Фантазії як прояв несвідомого. Аналіз конфлікту між “Я” і “Воно” |
| 🔹 КПТ | Робота з переконаннями, емоційним дискомфортом, поведінковими патернами |
| 🔹 Гештальт | Усвідомлення своїх частин, інтеграція «тіньових» аспектів себе |
| 🔹 Позитивна психотерапія | Переведення фантазій у мову потреб і символів. Прийняття багатовимірності особистості |
Егосинтонність сексуальних фантазій та перегляду порно — це ознака внутрішньої згоди з власною сексуальністю.
Проблеми починаються там, де з’являється сильна дистонність, сором, відчуття себе “неправильним”.
ТЕОРІЇ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ
На перетині сучасної психології, сексопатології та психіатрії існує низка теорій щодо походження парафілічних розладів, серед яких, на мій погляд, вирізняються в якості вартих уваги чотири наступні:
Психоаналітична теорія парафілічних розладів (Зигмунд Фройд)
Згідно якої, парафілічні розлади походять з конфлікту між несвідомими інстинктивними бажаннями та потребами, які викликають тривогу та страх з одного боку — і механізмами психологічного захисту особистості, які санкціонують певну поведінку з іншого.
Психоаналітична теорія парафілічних розладів пояснює парафілії як наслідок нерозв’язаних конфліктів дитячого розвитку, порушень у формуванні сексуальності, а також фіксацій і регресій на ранніх психосексуальних стадіях.
Несвідома природа сексуальних імпульсів
Парафілії вважаються захисними механізмами, які допомагають утримати небажані імпульси поза свідомістю, трансформуючи їх у символічні форми.
Роль інфантильних стадій розвитку
За Фройдом, сексуальність розвивається через кілька стадій: Оральна (0–1 рік), Анальна (1–3 роки), Фалічна / едіпова (3–6 років), Латентна, Генітальна
Парафілії виникають через фіксацію або регресію на певній стадії, наприклад:
- Фіксація на анальній стадії може виявлятися у копрофілії, мазохізмі
- Нерозв’язаний едіпів комплекс — у фетишизмі, вуайєризмі, трансвестизмі
- тощо
Психоаналітичне тлумачення окремих парафілій:
| Вид розладу | Психоаналітичне пояснення |
|---|---|
| Фетишизм | Замісник фалоса матері, об’єкт, що приховує тривогу кастрації |
| Екзибіціонізм | Несвідоме бажання отримати фалічне визнання / символічна демонстрація сили |
| Вотеризм | Пасивна спроба задоволення едіпового бажання — спостереження замість дії |
| Садизм | Агресія, що походить з ід і захищає “Я” від уразливості |
| Мазохізм | Несвідоме прагнення покарання за табуйоване бажання, частина нарцисичної регресії |
| Педофілія | Регресія до дитячої позиції, фіксація на власній інфантильній сексуальності |
| Зоофілія / некрофілія | Розрядка імпульсів без страху перед відповіддю, контроль над пасивним об’єктом |
Когнітивна теорія парафілічних розладів (Аарон Бек)
За цією теорією, парафілічні розлади виникають внаслідок настільки спотвореного сприйняття світу, сексу та інших людей, яке може призвести аж до формування девіантної поведінки, зокрема у сексуальному просторі.
Парафілії як результат спотворених когнітивних схем і переконань про себе, інших людей та сексуальність.
Дезадаптивні переконання і установки формуються в ранньому досвіді (сім’я, соціальне оточення, травми), які впливають на сексуальну мотивацію і поведінку.
Особа з парафілічним розладом може мати такі когнітивні спотворення, як:
- Ідеалізація або деформація образу об’єкта потягу (наприклад, сприйняття неживих предметів або дітей як допустимих сексуальних партнерів).
- Раціоналізація власної девіантної поведінки як прийнятної або навіть обов’язкової.
- Негативне уявлення про власну сексуальність, що веде до заміщення традиційних сексуальних практик.
Автоматичні думки, які підтримують парафілічну поведінку, включають:
- «Цей об’єкт — єдина можливість для задоволення»
- «Якщо я не зроблю це, зі мною щось не так»
- «Мої бажання не шкідливі для інших»
- «Мене ніхто не розуміє, крім цього»
Відсутність або порушення розвитку адекватних соціальних і міжособистісних навичок, що ускладнює встановлення традиційних сексуальних і емоційних стосунків.
Когнітивно-поведінкова модель (Beck і співавт.)
- Подразники (ситуації, думки, емоції) активують дезадаптивні когніції.
- Внаслідок цього виникає емоційне напруження або бажання зняти тривогу.
- Парафілічна поведінка сприймається як спосіб зняття напруження і отримання задоволення.
- Позитивне підкріплення (задоволення) закріплює цей цикл.
Терапевтичні підходи
- Ідентифікація та корекція дезадаптивних переконань і автоматичних думок
- Навчання соціальним і міжособистісним навичкам
- Робота з контрольованим викривленням уваги і зміною сексуальних уявлень
- Використання експозицій і поведінкових експериментів для розірвання асоціацій
- Підвищення усвідомленості своїх почуттів і думок
Біологічна теорія парафілічних розладів (Юджин Блум)
Припускає, що ця група розладів походить від змін у мозку та центральній нервовій системі, власне, таких як зниження рівня допаміну та інших біохімічних реакцій, що відповідають за взаємодію між мозком та тілом.
Парафілічні розлади пов’язані з нейробіологічними дисфункціями, які впливають на регуляцію сексуального потягу і контролю поведінки.
За Блумом, в основі парафілій лежать порушення у функціонуванні мозкових структур, зокрема:
- Лімбічної системи (яка відповідає за емоції та мотивацію)
- Префронтальної кори (відповідає за самоконтроль, прийняття рішень, соціальні норми)
Виявлені біологічні аномалії включають:
- Порушення в регуляції нейротрансмітерів (серотонін, дофамін)
- Аномалії в гормональному балансі (зокрема підвищений рівень тестостерону)
- Можливі структурні зміни в мозку (наприклад, у гіпокампі або мигдалині)
Генетичні фактори можуть підвищувати схильність до парафілічної поведінки через вплив на нейрохімічні процеси.
Біологічна база розладів пояснює інтенсивність імпульсів і складність контролю за ними.
Підтвердження теорії:
- Дослідження із застосуванням МРТ і ПЕТ показують зміни активності мозку у пацієнтів з парафіліями.
- Ефективність медикаментозного лікування (СІЗЗС, антиандрогени) підтверджує роль біохімічних механізмів.
- Вивчення гормонального статусу пов’язує високий рівень андрогенів із підвищеною імпульсивністю і сексуальною девіацією.
Терапевтичні наслідки:
- Комбінування медикаментозної терапії для корекції нейрохімії з психотерапією
- Орієнтація на контроль імпульсів через біологічні втручання
- Розробка нових фармакологічних засобів для регуляції специфічних нейротрансмітерних систем
Юджин Блум підкреслює важливість біологічної складової у виникненні та підтримці парафілічних розладів, акцентуючи увагу на порушеннях мозкової регуляції і хімії, що ускладнює контроль сексуальних імпульсів.
Соціальна теорія парафілічних розладів (Томас Шіб)
Її автор вважає, що такі розлади з’являються з екстернальних факторів, таких як дискримінація, соціальна нерівність, насильство, позаяк вони викликають дистрес і порушення соціальної адаптації, а наслідки чого — проявляються у девіантній сексуальній поведінці.
Парафілія — це форма девіантної поведінки, яка виникає не лише через індивідуальні проблеми, а внаслідок взаємодії особистості з соціальним контекстом.
Соціальна девіація може формуватися і закріплюватися через ярлики (labeling), які навішує суспільство:
- Особу з нетиповою сексуальністю стигматизують
- Індивід починає себе ототожнювати з девіантною роллю
- Поведінка закріплюється через очікування соціуму й самоідентифікацію
Соціальне навчання: парафілічні схильності можуть засвоюватися через:
- Набуті моделі (через ЗМІ, порно, інтернет)
- Неспецифічний досвід у дитинстві (відсутність належного сексуального навчання, насильство, емоційна ізоляція)
- Невдалі перші сексуальні контакти, які створюють викривлене уявлення про сексуальність
Фрустрація соціальних потреб (визнання, любов, прийняття) призводить до звернення до символічних об’єктів або нестандартних форм задоволення.
Парафілії можуть слугувати засобом вираження протесту або уникнення соціального болю, тобто мають компенсаторну або протестну функцію.
Соціальні фактори ризику:
| Фактор | Можливий вплив |
|---|---|
| Соціальна ізоляція | Відсутність здорової статевої ідентифікації |
| Сексуальне табу | Формування забороненої цікавості |
| Насильство в дитинстві | Випереджальне або викривлене сексуальне навчання |
| Стигматизація | Самоідентифікація з “девіантною” роллю |
| Відсутність позитивних моделей поведінки | Імітація агресивних або нетипових сценаріїв |
Терапевтичні наслідки:
- Робота з ідентичністю клієнта, відновлення гідності і здорової сексуальності
- Деконструкція “ярликів”, нав’язаних суспільством
- Формування здороваї соціальної взаємодії і сексуальних навичок
- Психоосвіта: навчання нових форм сексуального вираження
- Аналіз впливу ЗМІ та соціального контексту на сексуальні уявлення
Томас Шіб підходить до парафілій як до соціального явища, що формується внаслідок стигматизації, виключення, викривленого соціального досвіду та браку підтримки.
Ключове завдання — повернути клієнта в соціум через нову, прийнятну роль і реконструкцію сексуальної ідентичності.
РІЗНОВИДИ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ
Основні види парафілічних розладів (за DSM-5-TR)
| Назва | Опис |
|---|---|
| Екзибіціонізм | Сексуальне збудження від демонстрації своїх геніталій незнайомцям |
| Вотеризм (вуаєризм) | Спостереження за оголеними або сексуально активними особами без їх згоди |
| Фроттеризм | Сексуальне збудження від тертя або дотику до незнайомої людини у громадських місцях |
| Педофілія | Сексуальний потяг до дітей, які ще не досягли статевого дозрівання |
| Садизм сексуальний | Збудження від спричинення болю, приниження або страждання іншій людині |
| Мазохізм сексуальний | Збудження від того, що самому завдається біль або приниження |
| Фетишизм | Сексуальний потяг до неживих предметів (одяг, взуття, тканини тощо) |
| Трансвестичний розлад | Сексуальне збудження при носінні одягу протилежної статі (не плутати з гендерною дисфорією) |
В загальній теорієї та на безпосередній практиці, окрім згаданих вище сексуальних розладів, існує багато менш поширених парафілій. Ось, наприклад, лише кілька із них:
- Андрогінія: коли особа відчуває сексуальний потяг від того, щоб бути якомога більш чоловікоподібною чи жіночоподібною.
- Автоеротичний суїцид: характеризується відчуттям сексуального збудження у процесі повішення себе, але без наміру скоїти самогубство.
- Сциатизм: сильне сексуальне збудження, зумовлене спостеріганням за людьми, що страждають від болю чи нещастя.
- Альголагнія (садизм або мазохізм): сексуальна девіація, що проявляється у досягненні сильного сексуального збудження при завдаванні фізичного чи психологічного болю іншій людині або у бажанні відчути цей біль на собі.
- Некрофілія — сексуальний потяг до мертвих тіл
- Зоофілія — сексуальний потяг до тварин
- Копролалія / копрофілія — збудження, пов’язане з фекаліями
- Урофілія — збудження від сечовипускання або контакту з сечею
- Клізмофілія — сексуальне збудження від клізм
- Телефонний / кіберсексуальний вуайєризм — отримання збудження через нав’язливі еротичні розмови або спостереження онлайн без згоди
- Аутоасфіксія — сексуальне збудження через обмеження доступу до кисню під час мастурбації
- тощо.
СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ
На практиці, лікування парафілічних психо-сексуальних розладів залежить від їх типу та інтенсивності перебігу.
До основних методів боротьби із сексуальними девіаціями, зокрема, належать:
- Психотерапія, особливо якщо розлад пов’язаний зі стресом, депресією, тривогою або проблемами у стосунках.
- Фармакотерапія за призначенням лікаря: антидепресанти, анксіолітики, антипсихотики тощо.
- Лікування основних психічних захворювань.
- Підтримка та консультування: від спеціалістів або груп підтримки, які сприяють здоровому стилю життя та допомагають долати негативну симптоматику розладів.
- Інші методи: йога, медитація та активності з використанням музики або мистецтва, можуть допомогти знизити стрес, покращити самопочуття та знизити імпульси до сексуальних девіацій.
ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА
Щоби розпочати процес первинної психодіагностики, і зрештою, при потребі, за участі сексопатолога, психотерапевта чи психіатра — подальшого лікування сексуального розладу відповідно до індивідуальної стратегії, яка враховуватиме конкретні досвід, причини, історію хвороби та симптоми:
Звертайтеся безпосередньо до мене через чи підберіть фахівців у спеціальному вимірі “Простору Психологів“
