В міру розвитку психології все більшої уваги приділяється дослідженню мотивації людської поведінки.
Мотивація визначається як процес, який спонукає людину до дії з метою задоволення потреби або досягнення певної мети.
У сучасній психології існує безліч теорій мотивації, які намагаються пояснити, чому люди поводяться так, а не інакше, що спонукає їх до дії, і як можна керувати цими спонуканнями.
Ці теорії класифікуються за різними підходами, але найпоширенішою є класифікація на змістовні та процесуальні теорії.
Змістовні теорії мотивації (Content Theories of Motivation)
Ці теорії зосереджуються на ідентифікації внутрішніх факторів, потреб та спонукань, які рухають людиною.
Вони відповідають на питання “ЩО мотивує людину?”. Основна ідея полягає в тому, що поведінка людини спрямована на задоволення певних потреб або дефіцитів.
Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу
Суть: Мотивація базується на ієрархії п’яти основних потреб, розташованих у піраміді: фізіологічні потреби, потреби в безпеці, потреби в приналежності та любові, потреби в повазі та потреби в самоактуалізації.
Людина прагне задовольнити потреби нижчого рівня, перш ніж переходити до потреб вищого рівня.
Приклад: Працівник спочатку шукатиме стабільну зарплату (фізіологічні потреби) та безпечні умови праці (безпека), а потім – визнання та можливість реалізувати свій потенціал.
Більше в окремому розділі нижче
Двофакторна теорія Фредеріка Герцберга
Суть: Розрізняє дві групи факторів, що впливають на мотивацію:
Гігієнічні фактори (фактори підтримки): Пов’язані з навколишнім середовищем роботи (зарплата, умови праці, політика компанії, стосунки з керівництвом). Їхня відсутність викликає незадоволення, але наявність не обов’язково мотивує.
Мотивуючі фактори: Пов’язані зі змістом роботи (визнання, успіх, кар’єрний ріст, відповідальність, можливість розвитку). Саме вони викликають задоволення та мотивують до ефективної роботи.
Приклад: Низька зарплата демотивує, але її підвищення може лише тимчасово усунути незадоволення, а не надихнути на нові звершення. Для мотивації потрібні можливості для розвитку.
Теорія набутих потреб Девіда МакКлелланда
Суть: Вважає, що основні потреби людини (особливо у зрілому віці) є набутими протягом життя через соціальний досвід. Виділяє три домінуючі потреби:
- Потреба в досягненні: Прагнення до успіху, досконалості, подолання перешкод.
- Потреба у причетності: Прагнення до дружніх стосунків, соціальної взаємодії, належності до групи.
- Потреба у владі: Прагнення впливати на інших, контролювати оточення.
Приклад: Керівник, який має високу потребу у владі, буде прагнути до лідерських позицій та контролювати процеси.
Теорія ERG Клейтона Альдерфера
Суть: Спрощена версія теорії Маслоу. Виділяє три групи потреб:
- Existence (Існування): фізіологічні потреби та потреби в безпеці.
- Relatedness (Взаємозв’язок): потреби в міжособистісних стосунках та приналежності.
- Growth (Зростання): потреби в самоповазі та самоактуалізації.
Ключова відмінність від Маслоу:
Альдерфер припускає, що потреби можуть бути активними одночасно, і фрустрація вищої потреби може призвести до регресії та посилення потреб нижчого рівня.
Процесуальні теорії мотивації (Process Theories of Motivation)
Ці теорії зосереджуються на когнітивних процесах, які визначають поведінку людини з точки зору її очікувань, сприйняття справедливості та цілей.
Вони відповідають на питання “ЯК людина мотивована?” і “ЯК формується вибір поведінки?”.
Теорія очікувань Віктора Врума:
Суть: Мотивація є результатом трьох взаємопов’язаних факторів:
- Очікування “зусилля-результат”: Віра в те, що зусилля призведуть до бажаного результату (наприклад, “Якщо я багато працюватиму, я виконаю завдання”).
- Очікування “результат-винагорода”: Віра в те, що досягнення результату призведе до бажаної винагороди (наприклад, “Якщо я виконаю завдання, я отримаю премію”).
- Валентність (цінність винагороди): Цінність, яку індивід надає певній винагороді (наскільки ця премія є бажаною для мене).
Формула: Мотивація = Зусилля x Результат x Валентність. Якщо хоча б один з цих факторів дорівнює нулю, мотивація також буде нульовою.
Теорія справедливості Джона Адамса
Суть: Люди мотивовані до дії, коли вони сприймають справедливість у розподілі винагород відносно своїх зусиль та порівнюють це співвідношення з аналогічним співвідношенням у інших людей (особливо тих, хто має подібну роботу або статус).
Приклад: Якщо працівник бачить, що колега з такими ж навичками та досвідом отримує вищу зарплату за ту ж роботу, він відчує несправедливість і його мотивація може знизитися.
Теорія постановки цілей Едвіна Лока
Суть: Метою (цілі) є основним мотивуючим фактором. Чітко визначені, складні, але досяжні цілі, які приймаються індивідом, призводять до вищої продуктивності та мотивації.
Важливі також зворотний зв’язок та самооцінка прогресу.
Приклад: Чітка мета “збільшити продажі на 15% за квартал” мотивуватиме більше, ніж “просто покращити продажі”.
Модель мотивації Портера-Лоулера
Суть: Це комплексна модель, яка інтегрує елементи теорії очікувань та теорії справедливості.
Вона стверджує, що результат (задоволення від роботи) залежить від винагороди, яку людина отримує, а також від сприйняття справедливості цієї винагороди.
Зусилля, здібності, сприйняття ролі та цінність винагороди взаємодіють для визначення продуктивності, яка, своєю чергою, веде до внутрішніх та зовнішніх винагород та задоволення.
Інші класифікації теорій мотивації
Окрім основної класифікації, існують інші підходи до розгляду мотивації:
Поведінкові (біхевіористські) теорії: Зосереджені на зовнішніх стимулах та підкріпленнях (позитивне та негативне підкріплення, покарання).
Наприклад, теорія підкріплення Б.Ф. Скіннера, яка стверджує, що поведінка, яка призводить до позитивних наслідків, буде повторюватися (див.нижче окремий розділ)
Теорії пізнання (когнітивні): Спрямовані на розуміння того, як думки, вірування та очікування впливають на мотивацію. Сюди можна віднести теорію когнітивного дисонансу (див.нижче окремий розділ)
Соціально-когнітивні теорії: Підкреслюють роль соціального навчання, спостереження за іншими та саморегуляції в мотивації.
Наприклад, теорія соціального навчання Альберта Бандури, яка включає концепцію самоефективності (віра людини у власну здатність досягти успіху).
Теорії внутрішньої та зовнішньої мотивації:
- Внутрішня мотивація: Спонукання до дії, що виникає зсередини індивіда (задоволення від процесу, інтерес, самореалізація).
- Зовнішня мотивація: Спонукання, що надходить ззовні (винагорода, покарання, похвала).
Теорія потреб Абрахама Маслоу
Теорія потреб Абрахама Маслоу – одна з найвідоміших теорій мотивації, яка базується на припущенні, що мотивація поведінки людини визначається її потребами.
Маслоу запропонував п’ять рівнів потреб, які впливають на поведінку людини: фізіологічні, потреби безпеки, потреби в любові, потреби вдосконалення та самореалізації.
Фізіологічні потреби – це потреби, які виникають з фізіологічних потреб організму, наприклад, потреба у їжі, питній воді, повітрі, сні та інших фізіологічних потребах.
Якщо ці потреби не задовольняються, виникає стан голоду, спраги, втоми та інших негативних відчуттів.
Потреби безпеки – це потреби, які пов’язані зі забезпеченням безпеки, в тому числі фізичної та емоційної.
Ці потреби містять необхідність захисту від небезпеки та загроз, стабільності та безпеки на роботі та в особистому житті, відчутті стабільності та впевненості у майбутньому.
Потреби в любові та належності – це потреби, пов’язані зі зв’язками та взаємодією з іншими людьми.
Ці потреби включають у себе бажання бути прийнятим та коханим, спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми, відчувати приналежність до групи або спільноти.
Потреби вдосконалення – це потреби, які пов’язані з розвитком та вдосконаленням себе, участю у нових досвідах та викликах.
Ці потреби містять бажання зростати та розвиватися як особистість, розширювати свої знання та вміння, досягати нових цілей та успіхів.
Потреби самореалізації – це потреби, пов’язані зі здійсненням свого потенціалу та досягненням внутрішнього розвитку.
Ці потреби включають у себе бажання зрозуміти цінності та переконання, розвинути свої творчі здібності та інші особисті якості.
Маслоу вважав, що людина повинна задовольняти свої потреби на кожному рівні перед тим, як перейти до вищого рівня.
Також він стверджував, що потреби на більш високому рівні є більш складними та відповідальними, і їх важче задовольнити, але їх задоволення є важливим для розвитку особистості.
Теорія пізнання
Теорія пізнання визнає, що людина має вроджену потребу дізнаватися нове та розуміти навколишній світ.
Ця теорія заснована на ідеї, що мотивація поведінки людини визначається не лише потребами, але й інтересом у здобутті знань та розвитку свого розумового потенціалу.
Таким чином, пізнання виступає як самостійний мотив поведінки.
Джордж Келлі, який розвинув теорію пізнання, стверджував, що людина взаємодіє з навколишнім світом за допомогою свого розуму, і тому її мотивація пов’язана з прагненням зрозуміти світ.
Він запропонував концепцію особистої конструкції, що відображає спосіб, яким людина сприймає світ.
Згідно з теорією пізнання, інтерес до навколишнього світу виникає тоді, коли людина знаходиться у нестабільному стані.
Це може бути викликано відчуттям незрозумілості або необ’єктивності ситуації.
У такому випадку людина починає здобувати нові знання та розуміння, щоб краще зрозуміти навколишній світ та знизити рівень нестабільності.
Однак, мотивація пізнання не є рівномірною у всіх людей, оскільки вона залежить від ряду факторів.
Наприклад, людина може мати різний інтерес до окремих видів знань або до різних форм отримання знань.
Також, відмінності в інтелектуальних здібностях можуть впливати на рівень мотивації пізнання.
Теорія підкріплення
Теорія підкріплення базується на припущенні, що поведінка людини визначається стимулами та підкріпленням.
Підкріплення – це будь-який елемент середовища, який збільшує ймовірність повторення певної поведінки.
Таким чином, людина мотивована на те, щоб отримувати позитивне підкріплення та уникати негативного.
Б.Ф. Скіннер, який є засновником теорії підкріплення, стверджував, що людина поводиться таким чином, щоб отримувати позитивне підкріплення або уникати негативного.
Він виділив два типи підкріплення: позитивне та негативне.
Позитивне підкріплення – це стимул, який додає бажання повторити певну дію.
Наприклад, дитина може отримати позитивне підкріплення у вигляді солодощів за правильну відповідь на запитання вчителя.
Це збільшує ймовірність, що дитина буде намагатися відповідати правильно і в майбутньому.
Негативне підкріплення – це стимул, який використовується для зменшення негативних наслідків.
Наприклад, якщо дитина виконує певну дію, щоб уникнути покарання, це є негативним підкріпленням. Це може бути використано для стимулювання дитини до правильної поведінки.
Також, Скіннер вважав, що підкріплення може бути прямим або опосередкованим. Пряме підкріплення – це стимул, який безпосередньо пов’язаний з поведінкою.
Наприклад, якщо дитина отримує гроші за виконану роботу, це є прямим підкріпленням.
Опосередковане підкріплення – це стимул, який пов’язаний з поведінкою через певну послідовність дій.
Наприклад, якщо дитина вивчає математику, це може привести до отримання високооплачуваної роботи в майбутньому, що є опосередкованим підкріпленням.
Однак, теорія підкріплення також має свої недоліки.
Вона не враховує внутрішніх мотивів людини, які можуть впливати на поведінку, а також не враховує важливості самоактуалізації та розвитку особистості.
Підсумки
Мотивація поведінки людини є складним процесом, який визначається різними факторами, такими як потреби, пізнання та підкріплення.
Кожна з теорій має свої переваги та обмеження, але разом вони надають комплексний погляд на складний феномен мотивації в сучасній психології.
Жодна окрема теорія не може повністю пояснити всі аспекти мотивації, тому на практиці часто використовується інтегрований підхід.
Наприклад, теорія потреб зосереджується на тому, що людина має певні потреби, які вона намагається задовольнити, однак, вона не враховує внутрішніх мотивів людини, які можуть впливати на поведінку.
Теорія підкріплення та очікування має свої переваги, оскільки вона зосереджується на тому, як людина намагається отримати позитивне підкріплення та уникнути негативного, проте вона не враховує важливості самоактуалізації та розвитку особистості.
Теорія самовизначення, у свою чергу, зосереджується на внутрішніх потребах та прагненнях людини, які можуть впливати на її поведінку.
Оскільки кожна з теорій мотивації має свої переваги та недоліки, найкращим підходом до вивчення мотивації є використання комплексного підходу, який враховує різні аспекти мотивації.
Фахівці розглядають теорії мотивації особистості, як такі, що можуть бути використані для пояснення різних аспектів мотивації поведінки людини та покращення ефективності психологічної допомоги.
Крім того, важливо враховувати індивідуальні особливості кожної людини та забезпечувати сприятливі умови для досягнення цілей та розвитку особистості.
