Гіперсексуальність

Загальна інформація про гіперсексуальність як психо-сексуальний розлад

У сучасній психології термін гіперсексуальність описує різновид психічного розладу, що характеризується надміру інтенсивним потягом або бажанням брати участь у різних видах сексуальної активності.

Власне, те що тепер фахівцями кваліфікується гіперсексуальністю — раніше називалося “німфоманією” у жінок та “ситиріазисом” у чоловіків.

Важливо, що такі терміни як «сексуальна залежність» і «компульсивна сексуальна поведінка» часто використовуються в якості синонімів діагнозу «гіперсексуальність».

Практика надання психологічної допомоги в таких випадках доводить, що попри те, що сексуальне бажання та активність є частиною людської природи — гіперсексуальність є небезпечною патологією, оскільки майже завжди призводить до несприятливих наслідків для людини та її оточення.

Суттєво, що нерідко фіксація на сексі використовується психікою людини як механізм втечі від реальності (ескапізму).

Сучасні дослідження стверджують, що від 3% до 6% населення планети мають справу з гіперсексуальністю, примусовою сексуальною поведінкою або сексуальною залежністю, що на практиці, може включати такі дії, як:

  • Систематична мастурбація.
  • Сексуальний акт за згодою з кількома партнерами.
  • Використання порнографії.
  • Секс по телефону або в Інтернеті.
  • Відвідування стриптиз-клубів.
  • тощо.

Назагал, сексуальні думки, бажання та поведінка починають набувати негативних наслідків у випадку, коли людина надмірно зайнята ними, і вони починають займати основне місце в її розумі та буденному житті.

Перед тим як охарактеризувати проблематику гіперсексуальності через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги клієнтам, зокрема для тих читачів, які уже готові розпочинати діалог із психосексологом чи, для початку, просто психологом,

Інформую, що спеціалістів із відповідними кваліфікаціями можна підібрати у спеціальному розділі “Простору Психологів” шляхом “націлювання експертизи” на актуальні для вас чи ваших близьких у цьому контексті симптоми, відчуття, проблеми, теми, запити, методи, спеціальності тощо.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

СИМПТОМИ ГІПЕРСЕКСУАЛЬНОСТІ

Теорія та практика компульсивної сексуальної поведінки свідчить, що вона може проявлятися по-різному, але, водночас, можна виокремити і кілька типових симптомів розладу гіперсексуальності або сексуальної залежності:

  • Повторювані думки, бажання або поведінка, які здаються некерованими.
  • Сильні емоції, такі як депресія, тривога, сором, провина, докори сумління, пов’язані з сексуальною поведінкою.
  • Невдалі спроби змінити, контролювати або зменшити фантазії чи поведінку.
  • Використання сексуальної поведінки як механізму подолання стресу.
  • Залучення до ризикованої поведінки.
  • Безвідповідальна, нечесна поведінка щодо близьких або спроба приховати свою сексуальну активність.
  • Проблеми зі встановленням або підтримкою здорових стосунків.
  • тощо.

Звісно, що цей перелік не є вичерпним, адже повний спектр індивідуальних проявів гіперсексуальності може бути дуже широким, саме тому, щоби уникнути негативних наслідків доцільно звертатися до психолога при найменшій підозрі щодо формування цього розладу.

ПРИЧИНИ ГІПЕРСЕКСУАЛЬНОСТІ

Теорія гіперсексуальної поведінки та практика надання психологічної допомоги клієнтам дозволяють виявити кілька факторів, які можуть призвести до гіперсексуальної поведінки, зокрема:

  • Побічні ефекти психофармакології:
    • зокрема тих, які спрямовані на дофамін,
    • як ті, які використовуються для лікування хвороби Паркінсона.
  • Ендогенні захворювання та органічні ураження мозку, як-от:
    • деменція,
    • хвороба Альцгеймера,
    • синдром Клейне-Левіна,
    • деякі інші неврологічні захворювання.
  • Дисбаланс нейромедіаторів (біохімічних речовин мозку) в організмі, як-от:
    • дофамін,
    • серотонін,
    • норадреналін,
    • інших, що пов’язані з гіперсексуальністю.
  • Виявляється як симптом або засіб подолання психотравми.
  • Психічні розлади:
    • розлади особистості (психопатії),
    • шизофренія,
    • маніакальний епізод біполярного афективного розладу
    • тощо.
  • Дія психоактивних речовин.
  • та ін.

В цілому, особи, які мають легкий доступ до сексуальних матеріалів, мають вищий ризик розвитку надмірної сексуальної поведінки, однак, зазвичай, це не є основною причиною захворювання, а швидше тригером для її демонстрації.

ДІАГНОСТИКА ГІПЕРСЕКСУАЛЬНОСТІ

Первинним етапом виявлення гіперсексуальності може бути консультація психолога чи психолога-сексолога.

А уже для встановлення діагнозу — лікар-психіатр або сексопатолог використають критерії компульсивного розладу сексуальної поведінки за класифікатором МКХ-11.

Проте у першу чергу — необхідно встановити, чи присутні в людини інші супровідні психіатричні захворювання.

Відтак, в процесі психодіагностики фахівець вивчатиме зміст думок пацієнта через клінічне інтерв’ю та поведінку, пов’язану зі сексом, особливо ті її прояви, які важко контролювати.

Щоб отримати повну картину здоров’я клієнта та того, як на нього впливає нав’язлива сексуальна поведінка, спеціаліст має запитувати і про наявність та характер актуальних стосунків з іншими, вживання психоактивних речовин, а також фінансові чи правові проблеми тощо.

ЛІКУВАННЯ ГІПЕРСЕКСУАЛЬНОСТІ

Лікування нав’язливої сексуальної поведінки може відрізнятися залежно від основних проблем.

Наприклад, одне дослідження показало, що у 72% пацієнтів із гіперсексуальною поведінкою був діагностований розлад настрою, у 38% – тривожний розлад, а у 40% – проблеми з вживанням психоактивних речовин.

Якщо причиною є розлад настрою, тривожний розлад або розлад вживання психоактивних речовин — психотерапевт, сексопатолог чи психіатр рекомендуватимуть ліки для стабілізації настрою, зокрема антидепресанти, медикаменти для контролю імпульсів тощо.

Індивідуальна, сімейна або групова терапія може відбуватися у стаціонарних або амбулаторних умовах залежно від стану пацієнта.

Психодинамічна терапія — здатна допомогти пацієнтам визначити тригери та вивчити почуття провини, сорому та самоповаги, які можуть сприяти гіперсексуальності.

У когнітивно-поведінковій терапії — клієнти під наглядом терапевта вчаться розпізнавати нездорові переконання щодо себе та своєї сексуальної поведінки, розробляють інструменти для керування складними думками, емоціями та поведінкою.

Також психотерапевт може запропонувати методи терапії прийняття та відданості з метою підтримки клієнтів у процесі успішного практикування усвідомленості.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби звернення до спеціалістів було своєчасним, дайте собі кілька відповідей на запитання нижче:

  • Ви стурбовані або засмучені сексуальними фантазіями, потягами або поведінкою?
  • Вам важко змінити або контролювати свої дії сексуального характеру?
  • Ви уже відчуваєте негативні наслідки гіперсексуальності в таких сферах свого життя як стосунки, робота чи здоров’я?
  • Чи намагаєтеся ви приховати свою сексуальну поведінку?
  • Чи вірите, що ваші спонуки чи бажання можуть змусити вас завдати шкоди собі чи іншим?

Іншими словами, якщо вам важко контролювати сексуальні фантазії, бажання та поведінку,

  1. Звертайтеся по допомогу безпосередньо до мене через профайл.
  2. Підберіть відповідних індивідуальній проблематиці фахівців у спеціальному розділі “Простору Психологів” шляхом “націлювання експертизи” на симптоми, проблеми, відчуття, розлади, проблеми, методи, спеціальності тощо.

Автор