Фетишистський розлад (фетишизм, сексуальний символізм) — це тип сексуального розладу, при якому людина відчуває періодичне інтенсивне сексуальне збудження та фантазії, пов’язані не з сексуальним партнером, а із взаємодією з неживими об’єктами, що належать іншій людині або з окремими частинами її тіла.
Цей розлад передбачає використання фетиша як джерела досягнення сексуального задоволення та вважається парафілічним — суб’єкт сексуального потягу заміщається якимось об’єктом-символом.
Об’єктом фетишу може бути щось таке звичайне, як взуття чи одяг, або це може бути щось більш незвичне, наприклад, гума, шкіра чи інші матеріали.
Фетишизм може стосуватися також окремих частин тіла, таких як ноги, руки або волосся.
Зазвичай, людині з фетишистським розладом може бути важко або навіть неможливо досягти сексуального збудження чи оргазму без використання об’єкта фетишизму.
На практиці, фетишистський розлад може бути складним станом для людей, які його відчувають, але у наш час існують ефективні варіанти лікування, які допомагають впоратися з симптомами та покращити загальну якість життя.
Перед тим, як продовжити далі загальну характеристику розладу з урахуванням досвіду надання психологічної допомоги у таких випадках, інформую, що підібрати фахівців з відповідними вашій проблематиці (чи проявам цього розладу у ваших близьких),
Можна у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись простим і зручним засобом “націлювання експертизи” на потрібні вам запити, теми, проблеми, симптоми, відчуття, методи, спеціальності тощо.
ПРИЧИНИ ФЕТИШИСТСЬКОГО РОЗЛАДУ
Точні причини фетишистського розладу достеменно не з’ясовані, але вважається, що він є результатом поєднання біологічних, психологічних і соціальних факторів.
Одна теорія припускає, що фетишистський розлад може бути пов’язаний з досвідом раннього дитинства.
Наприклад, у людини може розвинутися фетиш внаслідок асоціації певного об’єкта чи частини тіла із сексуальним задоволенням у роки його формування.
Крім того, деякі дослідження показують, що генетичні чинники можуть відігравати роль у розвитку цього захворювання.
Психологічні фактори, такі як тривога, депресія або низька самооцінка, також можуть сприяти розвитку фетишистського розладу.
Практика надання психологічної допомоги свідчить, що деякі люди можуть використовувати свій фетиш як механізм подолання стресу або тривоги, тоді як інші можуть використовувати його як засіб втечі від негативних емоцій або травматичного досвіду.
Соціальні фактори, такі як культурні норми та очікування, також можуть відігравати певну роль у формуванні фетишистського розладу.
Наприклад, деякі культури можуть стигматизувати певну сексуальну поведінку чи уподобання, що змушує людей відчувати сором або провину за свої бажання.
СИМПТОМИ ФЕТИШИСТСЬКОГО РОЗЛАДУ
Теорія та практика свідчать, що до переліку симптомів, пов’язаних з фетишистським розладом належать:
- Постійні та інтенсивні сексуальні фантазії або бажання, пов’язані з використанням предметів, речей, частин тіла чи матеріалів.
- Для сексуального збудження або задоволення необхідне використання фетишу або об’єкта, і людині може бути важко або неможливо досягти сексуального збудження без використання об’єкта фетишу.
- Об’єкт фетишу спричинює значне страждання або погіршення соціальної, професійної чи інших важливих сфер функціонування.
- Людина може повторювати поведінку, пов’язану з об’єктом фетишу, наприклад, торкатися або нюхати його.
- Відчуття сорому або провини за свої фетишистські дії, намагання приховати їх від інших.
- тощо.
Важливо зазначити, що наявність сексуальних переваг або інтересу до певного об’єкта чи частини тіла не обов’язково є ознакою фетишистського розладу.
Власне, психосексуальний розлад діагностується лише тоді, коли людина відчуває значний дистрес або суттєві психосоматичні порушення внаслідок своїх фетишистських бажань або поведінки.
НАСЛІДКИ ФЕТИШИСТСЬКОГО РОЗЛАДУ
Практика роботи з цим станом у клієнтів доводить, що фетишистський розлад може мати значні наслідки для соціального, емоційного та психологічного добробуту людини.
Ось деякі, на мій погляд, найсуттєвіші потенційні негативні наслідки, пов’язані із ним:
- Проблеми у стосунках:
- фетишистські бажання можуть перешкоджати здатності людини створювати та підтримувати інтимні стосунки;
- партнерам може бути важко зрозуміти або прийняти фетишистські бажання людини, що може призвести до почуття ізоляції, сорому або неприйняття.
- Труднощі з досягненням сексуального збудження або задоволення без використання об’єкта фетишу, що ускладнює інтимні стосунки з партнером.
- Порушення професійного функціонування.
- Юридичні проблеми.
- Емоційний дистрес: почуття сорому, провини або низької самооцінки.
- Ризик фізичної шкоди собі або іншій людині.
- тощо.
ЛІКУВАННЯ ФЕТИШИСТСЬКОГО РОЗЛАДУ
Лікування фетишистського розладу, зазвичай, передбачає збалансоване та суто індивідуальне поєднання психотерапії, медикаментів і поведінкових втручань кількох фахівців.
Власне, психотерапія спрямована на те, щоб допомогти людям визначити та кинути виклик негативним думкам і переконанням, пов’язаним із їхніми фетишистськими бажаннями.
Психотерапевтичне втручання може допомогти:
- Розвинути навички здорового подолання стресу.
- Розробити стратегії керування своїми сексуальними імпульсами.
- Виявити та вирішити глибинні емоційні або психологічні проблеми, які можуть сприяти фетишистським бажанням людини.
- тощо.
Ліки, зазвичай, можуть бути призначені для полегшення симптомів фетишистського розладу, однак вони зазвичай використовуються лише у поєднанні з комплексною психотерапією.
Поведінкові інтервенції, такі як терапія відрази або систематична десенсибілізація, можуть використовуватися, щоб допомогти людям зменшити свою залежність від об’єкта фетишу.
Групова терапія може забезпечити сприятливе та безосудне середовище для обговорення власного досвіду фетишистського розладу та вивчення стратегій подолання від інших.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби розпочати діалог із психологом-сексологом чи психосексологом та зробити рішучий перший крок до подолання негативних наслідків фетишистського розладу,
- Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
- Підберіть фахівців з відповідними індивідуальним особливостям актуальної проблематики кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору Психологів” шляхом “націлювання експертизи” на теми, запити, симптоми, розлади, методи, спеціальності тощо.