Ключові слова: емоційна залежність, співзалежність, стосунки, відносини, взаємини, близькість, сепарація, низька самооцінка, стрес.
ЕМОЦІЙНА ЗАЛЕЖНІСТЬ
Емоційна залежність – це гостра або набута потреба постійно відчувати присутність і любов іншої людини, отримуючи позитивні емоції. При цьому особа відчуває значний стрес чи розчарування, коли ці емоції та визнання відсутні або обмежені.
Люди, які страждають від емоційної залежності, можуть занадто залежати від думок та почуттів інших, щоб визначити свою власну самооцінку та благополуччя.
Залежність від іншої людини може бути нормальною частиною життя, скажімо, у дитячо-батьківських стосунках. Що дорослішою стає дитина, то більше вона в змозі покладатися на себе у своїх рішеннях та уявленнях. Якщо ж сепарація (тобто психологічне відділення від батьків) не відбулося, то емоційна залежність зберігається.
У дорослих стосунках емоційна залежність може проявлятися у вигляді ревнощів, страху покинути або постійного прагнення до підтвердження почуттів з боку партнера. Це може призводити до відчуття незахищеності та незадоволеності у стосунках, створюючи дисбаланс у взаємодії.
Розуміння емоційної залежності та її причин — це важливий крок до побудови здорових стосунків, де кожен партнер зберігає свою індивідуальність і має змогу розвиватися.
ПОГЛЯД ПСИХОЛОГІВ НА ЕМОЦІЙНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ
Історія поняття “емоційна залежність” пов’язана з розвитком психології та психоаналізу в 20 столітті. Поняття виникло як частина досліджень міжособистісних стосунків і способів, у які люди взаємодіють одне з одним на емоційному рівні.
Початкові дослідження
Перші згадки про емоційну залежність можна знайти в працях таких відомих психоаналітиків, як Зиґмунд Фройд та Карл Юнґ. Вони досліджували природу стосунків та роль дитячих переживань у формуванні дорослої особистості. Все, що ми пережили колись з батьками, все, чого нам не вистачило, впливає на наше подальше життя. Чогось ми починаємо жадібно прагнути, чогось боятися, щось ігнорувати; ми обираємо певних людей, які створюють нам із дитинства знайому атмосферу; поводимо себе з цими людьми тим чином, яким ми звикли виявляти себе у сім’ї. Теорії Фройда і Юнґа заклали основу для подальших досліджень у галузі психології стосунків, допомагаючи пояснити, як ранні взаємини і незадоволені потреби впливають на дорослі стосунки і емоційну залежність.
Теорія прив’язаності
У середині 20 століття британський психоаналітик Джон Боулбі розробив теорію прив’язаності, яка стала ключовою для розуміння емоційної залежності. Боулбі стверджував, що якість ранніх прив’язаностей між дитиною та її основним доглядачем має глибокий вплив на здатність формувати здорові стосунки в дорослому віці. Його дослідження показали, що ненадійні або дезорганізовані прив’язаності можуть призвести до емоційної залежності в майбутньому.
Розвиток терміну
Термін “емоційна залежність” став більш широко використовуваним у 1970-х та 1980-х роках, коли психологи та психотерапевти почали досліджувати дисфункціональні стосунки та їх вплив на психічне здоров’я. Психологічні дослідження почали висвітлювати, як низька самооцінка, страх відторгнення та нездатність до самостійності можуть призвести до патологічної залежності від інших. У цей період також було приділено більше уваги соціальним та культурним факторам, які впливають на розвиток емоційної залежності. Соціальні норми та очікування, зокрема щодо ролей чоловіків і жінок у стосунках, могли створювати додатковий тиск і сприяти формуванню залежності. Наприклад, у багатьох культурах жінкам часто приписувалася роль основних емоційних підтримувачів, що могло посилювати їхню емоційну залежність від партнерів.
Сучасні підходи
На сьогодні емоційна залежність розглядається як результат взаємодії багатьох чинників, включаючи ранні дитячі травми, типи прив’язаності, рівень самооцінки та вплив соціальних і культурних норм. Широко використовуваними для психологів у цьому питанні також стають когнітивно-поведінкова терапія, терапія прив’язаності, гуманістична терапія, майндфулнес і групова терапія Вони допомагають пацієнтам розвивати навички самостійного вирішення проблем, підвищувати самооцінку та будувати здорові стосунки.
ЯК ВПІЗНАТИ ЕМОЦІЙНО ЗАЛЕЖНУ ЛЮДИНУ?
- Низька самооцінка й неповага до себе («Я така дурна!», «Тільки останній лузер може так» і т.п.);
- Невміння до себе прислухатися: ігнорування своїх потреб, бажань, емоцій. Деколи емоційно залежні люди навіть їх не знають, настільки вони зосереджені на інших;
- Орієнтація на чужі потреби («то й що, що я зараз втомлена, маю пересилити себе і допомогти знайомому»);
- Чужа думка важливіша, ніж своя («якщо я їй не сподобався, значить я недостатньо гарний чоловік»);
- Невміння казати «Ні!»;
- Позиція жертви у стосунках ( «Я йому все, а він мене не цінує!»);
- Потреба схвалення, бажання бути для всіх хорошим/хорошою;
- Бажання мати гарантії, що тебе цінують;
- Потреба якомога більше часу проводити з партнером.
НАСЛІДКИ ЕМОЦІЙНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В СТОСУНКАХ
У романтичних стосунках емоційну залежність можуть сприймати як щось звичне й природне, оскільки ідея «безмежного кохання» тиражується численними художніми творами, серіалами й музичною індустрією.
Однак любов і близькість у стосунках (див. ще Близькість) можуть бути вільними від емоційної залежності. Відносини ж, які базуються на залежності, чекають:
Напруга в стосунках
Постійна потреба в увазі та визнанні може призводити до появи зайвої напруги в стосунках, оскільки один з партнерів постійно відчуватиме тиск і втомлюватиметься від перманентної “вимоги” підтримки.
Наприклад: у молодої пари є вже усталені звичаї. Дівчині подобається поводити себе подібно до маленької дівчинки, її ж хлопець дбає про їхні стосунки, вирішує її проблеми. Через деякий час хлопець стомлюється від такого режиму і все частіше починає обирати роботу або проведення часу з друзями.
Нестабільність взаємин
Повсякчасні зміни настроїв та емоційна нестабільність, що притаманні емоційній залежності, часто є тими факторами, що розхитують стосунки і призводять до їхньої нестабільності.
Скажімо, чоловік і жінка часто знаходяться в конфлікті через те, що чоловік відчуває сильну невпевненість, а деколи й тривогу, коли жінка не може приділити йому всю свою увагу. Це призводить до частіших суперечок та непорозумінь у їхніх взаємин.
Втрата індивідуальності
Емоційна залежність може призвести до того, що особа втрачає свою індивідуальність та адаптується до очікувань інших.
Наприклад, Петро дуже залежить від думки своєї дружини Олени, що призводить до того, що він поступово втрачає свої власні цінності і інтереси, адаптуючись до її очікувань і бажань.
Конфлікти та образи
Відчуття невдоволення або образи при відсутності необхідної уваги чи підтримки може призводити до конфліктів у взаєминах.
Хлопець та дівчина переживають черговий період напружених стосунків. Останнім часом хлопець присвятив багато часу новому проєкту на роботі, що спричинило зменшення його уваги до дівчини. Вона ж, маючи тенденцію до емоційної залежності, почала відчувати себе ображеною і недооціненою через це. Дівчина почала висловлювати своє невдоволення хлопцю, але той у відповідь обрав оборонну і відсторонену позицію, що лише поглибило їхній конфлікт.
Психологічна допомога
Для подолання цих наслідків може бути корисним отримання психологічної підтримки та вивчення способів самостійного розвитку емоційної стійкості та незалежності.
