Домашнє насилля в стосунках

В сучасній психології ця тема, яка раніше замовчувалася й приховувалася за зачиненими дверима, набуває все більшого значення.

Домашнє насильство – низка протизаконних дій психологічного, економічного, сексуального, фізичного характеру, котрі відбуваються між подружжям, парою у романтичних стосунках, родичами, батьками та дітьми, чи просто людьми, які проживають на одній території.

Варто зазначити, що мова йде і про повторювані випадки жорстоких фізичних або психологічних дій, позаяк іноді домашнє насилля може тривати роками.

Практика показує, що зазвичай дії такого характеру є регулярними та щоразу жорстокішими, а розірвати коло насилля буває хоч і непросто, але можливо.

Далі в цій публікації я всебічно охарактеризую психологічну проблематику домашнього насилля через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики надання допомоги клієнтам, які звертаються з відповідними запитами.

Ознаки домашнього насилля

Ознаки домашнього насильства можуть проявлятися у різних формах: фізичній, психологічній, економічній та сексуальній, а основні симптоми, які можуть свідчити про факти домашнього насилля включають:

Фізичні ознаки домашнього насиллля

• Незвичні травми (синці, порізи, опіки, переломи), особливо якщо їх пояснення виглядає сумнівним.
• Страх постраждалої особи перед торканням або фізичним контактом.
• Відмова від медичної допомоги через страх викриття причин травм.

Психологічні ознаки домашнього насильства

• Постійна критика, приниження, образи або висміювання.
• Ізоляція від друзів і сім’ї, заборона спілкування з іншими людьми.
• Постійне маніпулювання почуттями провини чи страху.
• Контроль за поведінкою, пересуванням, використанням телефону або соціальних мереж.
• Погрози завдати шкоди, позбавити свободи, забрати дітей тощо.

Економічні ознаки домашнього насилля

• Контроль над фінансами: заборона працювати або доступу до спільних грошей.
• Примушування до залежності через обмеження коштів на базові потреби.
• Витрачання грошей сім’ї без згоди партнера.

Сексуальні ознаки домашнього насильства

• Примус до сексуальних дій без згоди.
• Використання сексу як засобу маніпуляції або контролю.
• Примус до виконання сексуальних актів, що викликають дискомфорт.

Поведінкові або емоційні зміни у постраждалої особи

• Тривожність, депресія, занижена самооцінка.
• Уникнення розмов про домашнє життя або змін у поведінці.
• Постійний страх чи нервозність у присутності агресора.
• Спалахи гніву, плач або замкненість.

Ознаки домашнього насилля у кривдника

• Надмірна ревнощі або бажання контролювати кожен аспект життя партнера.
• Агресивність, спалахи гніву без причини.
• Виправдання своєї поведінки: “Я це роблю заради тебе”, “Ти сама/сам мене довела/в”.
• Відсутність поваги до меж партнера

Види домашнього насилля

Психологічне – надмірний контроль партнера (сюди ж відноситься перевіряння соціальних мереж, дзвінків тощо), маніпуляції, приниження та погрози, словесні образи, залякування, шантажування, обмеження особистої свободи, переслідування.

Окремою формою психологічного насилля є газлайтинг.

Це такий спосіб словесного впливу при якому жертва цієї форми насилля починає сумніватись у тому чи адекватно вона сприймає навколишню реальність.

Зокрема, свої емоції, почуття, поведінку та стани.

Економічне – позбавлення матеріальних благ (житла, їжі, одягу) з метою узалежнити партнера.

Також, контроль над фінансами, позбавлення права на лікування чи медикаменти, примушування до праці чи жебрацтва. На жаль, від цього виду насилля переважно страждають жінки.

Сексуальне – дії сексуального характеру, які вчиняє насильник без згоди на це іншої людини.

Вони включають зґвалтування, доторки до тіла, примушування до інтиму із залученням ще однієї особи чи групи осіб, порнографія.

Якщо особа знаходиться у стані алкогольного сп’яніння чи під дією наркотичних речовин і неспроможна відмовитись від статевого акту – це сексуальне насилля.

Фізичне – види покарання фізичного характеру. Сюди відноситься: побиття, штовхання, ляпаси, катування, удари ногами.

Фізичного насильства можуть зазнавати чоловіки, жінки та діти. Найчастіше зі скаргами звертаються саме жінки та діти.

Проте це не означає, що дії насильницького характеру не вчиняють проти чоловіків.

Почуття та емоції людей, котрі зазнали домашнього насилля

Оскільки у суспільстві тема насилля є табуйованою, то, зазвичай, ті хто його зазнали відчувають сором і почуття провини.

Виникають суїцидальні думки, почуття безвиході, розчарування. Зростає ризик виникнення депресії, стокгольмського синдрому.

Людині буває доволі складно розпізнати, визнати та озвучити те, що з нею трапилось.

Більшість жертв ретельно маскують ознаки жорсткої поведінки кривдника і заперечують факт насилля (навіть самі собі).

Наслідки домашнього насильства

Домашнє насильство має серйозні наслідки, які можуть торкатися всіх сфер життя постраждалої особи.

На практиці, вони бувають як короткостроковими, так і довготривалими, впливаючи на фізичне, психологічне, соціальне та економічне благополуччя.

Фізичні наслідки домашнього насильства

• Травми: переломи, порізи, синці, опіки, струс мозку.
• Хронічні захворювання: головний біль, проблеми з травленням, серцево-судинні хвороби.
• Сексуальне насильство: інфекції, які передаються статевим шляхом, ускладнення під час вагітності.
• Фізичне виснаження: через постійний стрес або обмеження доступу до медичної допомоги.

Психологічні наслідки домашнього насиллля

• Депресія та тривога: почуття безпорадності, ізоляція, постійний страх.
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): спалахи паніки, флешбеки, емоційна оніміння.
• Суїцидальні думки або дії: унаслідок втрати надії чи постійного психологічного тиску.
• Зниження самооцінки: жертва може звинувачувати себе в тому, що сталося.
• Розлади сну: безсоння, нічні жахи.
• Залежності: вживання алкоголю чи наркотиків для “знеболення” емоційного стану.

Соціальні наслідки домашнього насильства

• Ізоляція: втрата зв’язків із сім’єю, друзями, соціальними колами.
• Складнощі у відносинах: недовіра до інших, страх перед новими стосунками.
• Стигматизація: суспільний осуд, сором або звинувачення.
• Втрати у кар’єрі: звільнення, відсутність професійного зростання через ізоляцію або постійний контроль кривдника.

Економічні наслідки домашнього насилля

• Фінансова залежність: через заборону працювати або контроль доходів.
• Бідність: відсутність засобів до існування після втечі від кривдника.
• Юридичні витрати: судові справи, спроби захистити права на дітей чи майно.

Наслідки домашнього насильства для дітей у сім’ї

• Психологічні травми: діти, які стають свідками насильства, можуть розвивати тривожність, агресію чи депресію.
• Вплив на поведінку: схильність до агресії, низька успішність у навчанні.
• Порушення емоційного розвитку: страх перед іншими, проблеми з довірою.
• Ризик повторення моделі: виростаючи, діти можуть відтворювати насильницьку поведінку у власних сім’ях.

Правові наслідки домашнього насильства

• Юридичні проблеми: труднощі з доказами насильства або боротьба за опіку над дітьми.
• Неправомірне переслідування: кривдник може продовжувати контролювати жертву через судові процеси.

Довгострокові наслідки

Без допомоги постраждала особа може зазнавати постійного страху та недовіри до оточуючих, проблем із формуванням здорових стосунків, погіршення загального стану здоров’я через стрес і хронічні хвороби тощо

Психологічна допомога при домашньому насильстві

Психологічна допомога для постраждалих від домашнього насильства є важливим етапом у відновленні їхнього емоційного, психічного та фізичного благополуччя.

На практиці, основні її етапи та підходи передбачають, зокрема:

Первинна психологічна підтримка

Цей етап спрямований на стабілізацію емоційного стану постраждалої особи:

• Забезпечення безпеки: важливо створити атмосферу, де людина відчує себе у безпеці.
• Активне слухання: дати можливість постраждалій особі висловитися, не оцінюючи її дій.
• Надання підтримки: підтвердити, що насильство — це не її вина.
• Допомога у визначенні наступних кроків: знайти контакти кризових центрів, юридичної допомоги чи притулків.

Психологічна реабілітація

На цьому етапі відбувається робота з травматичними наслідками в індивідуальному, груповому та дитячому форматах

Індивідуальна терапія

• Робота над усвідомленням пережитого досвіду.
• Техніки зменшення тривожності (дихальні вправи, медитація, релаксація).
• Лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
• Відновлення самооцінки через позитивні афірмації та рефлексію успіхів.

Групова терапія

• Спілкування з іншими людьми, які пережили подібні ситуації.
• Відчуття підтримки та розуміння.
• Вивчення способів адаптації та відновлення.

Робота з дітьми (за необхідності)

Індивідуальна чи сімейна терапія для зменшення психологічних травм у дітей, які були свідками насильства.

Підтримка самостійності

Здійснюється завдяки розвитку навичок подолання, роботі над відновленням довіри та підтримки незалежності.

Розвиток навичок подолання це навчання управління емоціями, боротьби зі стресом, а також формування почуття контролю над своїм життям.

Робота над відновленням довіри передбачає допомогу у формуванні здорових стосунків та навчання розпізнавати ранні ознаки токсичних відносин.

Підтримка незалежності відбувається через відновлення професійних навичок або допомога у пошуку роботи, також відновлення соціальних зв’язків.

Методи психотерапії

На практиці, підбираються та застосовуються відповідно до індивідуальної специфіки та конфігурації, але в цілому, передбачають:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає змінити негативні установки та мислення.
• Травма-фокусована терапія: спрямована на роботу з пережитими травмами.
• Терапія внутрішньої дитини: для роботи з глибокими емоційними травмами.
• Арт-терапія: малювання, письмо або інші творчі форми допомагають висловити емоції.
• Релаксаційні техніки: йога, медитація, дихальні вправи.
• тощо

Групи підтримки

Участь у групах підтримки допомагає відчути, що постраждала особа не самотня у своїх переживаннях, ділитися досвідом і отримувати поради, а також — будувати нову соціальну мережу підтримки.

Звернення до спеціалізованих організацій

• Кризові центри, які надають притулок, юридичну та психологічну допомогу.
• Гарячі лінії (наприклад, Національна гаряча лінія з питань домашнього насильства).
• Соціальні служби та неурядові організації.

Самодопомога

Постраждала особа може самостійно підтримувати своє відновлення шляхом ведення щоденника для аналізу емоцій, участі у тренінгах чи семінарах з емоційної грамотності та/чи створення оточення з підтримуючих людей.

Тривала підтримка

Передбачає регулярні зустрічі з психологом, підтримку на шляху до відновлення навіть після стабілізації стану, а також роботу з майбутніми страхами та побудову нових планів на життя.

Гештальт-підхід і домашнє насилля

Гештальт-підхід у роботі з постраждалими від домашнього насильства спрямований на відновлення цілісності особистості, усвідомлення своїх емоцій, потреб і поведінкових патернів.

Цей підхід допомагає людині знайти внутрішні ресурси для подолання наслідків травми та створення здорових стосунків у майбутньому.

Основні принципи гештальт-підходу в роботі з наслідками домашнього насильства

Фокус на “тут і зараз”:

• Робота з актуальними емоціями, які переживає клієнт під час терапії.
• Допомога у відчутті власного тіла, емоцій та думок.
• Підтримка в тому, щоб не застрягати в минулому досвіді, а працювати з тим, як травма проявляється зараз.

Усвідомлення:

• Допомога клієнту усвідомити свої почуття, потреби та ресурси.
• Виявлення неусвідомлюваних патернів поведінки (наприклад, схильність до вибору партнерів-аб’юзерів або звинувачення себе).

Цілісність особистості:

• Відновлення зв’язку між тілом, емоціями та розумом.
• Усвідомлення, як травматичний досвід вплинув на самооцінку, довіру до інших та сприйняття світу.

Відповідальність за вибір:

• Підтримка у визнанні, що людина може впливати на своє життя і змінювати його.
• Замість того, щоб концентруватися на ролі жертви, акцент робиться на внутрішніх ресурсах для змін.

Етапи гештальт-терапії для постраждалих

Створення безпечного простору:

• Терапевт створює атмосферу довіри, де клієнт може відкрито говорити про свої переживання без страху засудження.
• Робота над зменшенням почуття страху та тривоги.

Усвідомлення травматичного досвіду:

• Виявлення того, як пережите насильство впливає на життя, емоції та відносини.
• Допомога у вираженні придушених емоцій, таких як гнів, сором, страх.

Робота з незавершеними ситуаціями:

• Пережите насильство часто залишає “незавершені гештальти” — емоції або потреби, які не були задоволені (наприклад, бажання отримати підтримку або захист).
• Через терапевтичні техніки, такі як діалог зі стільцем, клієнт може опрацювати ці ситуації.

Інтеграція досвіду:

• Допомога клієнту побачити травму як частину свого життєвого досвіду, але не як визначальну характеристику себе.
• Навчання бачити себе цілісною особистістю, здатною до змін і розвитку.

Робота з тілесними реакціями:

• Багато травм пов’язані з тілесними проявами: напругою, панікою, дискомфортом.
• Гештальт-терапія звертає увагу на ці відчуття і допомагає звільнитися від тілесної напруги через усвідомлення.

Розвиток нових способів взаємодії:

• Навчання клієнта будувати здорові стосунки та розпізнавати токсичні моделі.
• Робота над здатністю говорити про свої потреби та встановлювати особисті межі

Техніки гештальт-терапії для роботи з наслідками насильства

Робота зі стільцем. Візуалізація конфлікту або розмови з кривдником у безпечному середовищі, що дозволяє виразити невисловлені емоції.

Арт-терапія. Малювання, ліплення або створення колажів, які допомагають дослідити та висловити травматичний досвід.

Фокус на диханні та тілесних відчуттях. Усвідомлення тілесних реакцій на стрес і навчання технік релаксації.

Рольові ігри. Моделювання нових способів поведінки у складних ситуаціях (наприклад, встановлення меж).

Завершення гештальтів. Допомога у завершенні травматичних переживань, щоб звільнитися від їхнього впливу.

Результати гештальт-терапії

• Зниження рівня тривожності та депресії.
• Відновлення самооцінки та впевненості в собі.
• Здатність будувати здорові стосунки та уникати токсичних.
• Навчання розпізнавати та задовольняти свої потреби.
• Відчуття свободи і контроль над своїм життям.

Гештальт-підхід допомагає постраждалим знайти опору в собі, усвідомити свої ресурси та побудувати нове, повноцінне життя.

Підсумки

У важких ситуаціях домашнього насильства дуже важливо пройти довготривалу психотерапію, відтак важливо звернутись за допомогою до фахівців і не залишатись із проблемою наодинці.

Робота зі спеціалістом допоможе вийти із позиції жертви, повернути впевненість у собі та своїх силах, підвищити самооцінку та повернути собі нормальне життя.

Як показує практика, спочатку це може здаватись нереальним, але згодом зникає зневіра і поступово з’являється почуття надії та полегшення.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо домашнього насилля у вашому випидку (чи стосовно ваших близьких), звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів