Невроз

Передовсім, слід розрізняти невроз та невротизм (нейротизм) як рису особистості.

Невроз (невротичний розлад) – це група зворотних функціональних порушень психіки та нервової системи, які розвиваються внаслідок отриманої психотравми, гострого або хронічного стресу, перенапруження, пов’язаних зазвичай з внутрішніми або міжособистісними конфліктами.

При неврозах зберігається критичне ставлення до свого стану та поведінки, відсутня психотична симптоматика, однак спостерігаються напливи «мисленнєвої жуйки», тривоги, надмірного збудження або апатії, дисфункції у виконанні повсякденних завдань.

Слід наголосити, що психологічні травми не завжди зумовлюють виникнення невротичного розладу.

Натомість це залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, її суб’єктивного ставлення до певної ситуації чи події як значущої або ні, домінуючих психологічних захистів тощо.

РІЗНОВИДИ НЕВРОЗІВ

Основні невротичні синдроми (комплекси симптомів):

  • неврастенічний: дратівлива слабкість, підвищена стомлюваність, головні болі, м’язові болі, розлади сну, апатія, тахікардія, розсіяність
  • обсесивно-компульсивний: нав’язливі думки та дії ритуального характеру для зняття тривоги, розлади сну, застрягання на одному
  • дисоціативний (істеричний): демонстративна хворобливість та емоційні реакції з метою привернення уваги, виклику жалю, зазвичай неусвідомлювані людиною

Невротична поведінка є результатом неврозу або підвищеного невротизму.

Невротизм – це не психічний розлад, а риса особистості, що характеризується схильністю до нав’язливих думок, тривогою, емоційною лабільністю та нестійкістю, зниженими стресостійкістю та антиципаційною спроможністю.

Іноді невротизм сприяє розвитку психічного розладу, наприклад, генералізованого тривожного розладу.

Рису неможливо вилікувати, однак можливо зменшити невротичну поведінку шляхом психоедукації, вивчення та управління своїми тригерами, освоєння здорових способів копінгу зі щоденним стресом.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ НЕВРОЗУ

  • Тривога і побоювання
  • Надмірне занепокоєння і почуття провини
  • Переважання негативних емоцій і реакцій
  • Дратівливість і гнівливість
  • Емоційна лабільність
  • Низька самооцінка і самосвідомість
  • Дезадаптивна реакція на стресові фактори
  • Інтерпретація повсякденних ситуацій як загрозливих
  • Депресія

Інколи на формування і розвиток того, що в широкому розуміння називають неврозами вказують також:

  • Постійна потреба запевнення (навіть щодо дрібниць і речей, які раніше перевірили) і підтримки
  • Надмірна залежність від інших або співзалежність у стосунках
  • Конфлікти з іншими через відсутність емоційної стійкості або здатності швидко відновитися
  • Схильність до перфекціонізму, одержимість тим, щоб усе було правильно

Звичайно, ці симптоми не обов’язково означають, що людина — “невротик” або “невротичка”

Але якщо ця модель поведінки з часом викликає проблеми, варто звернутися за допомогою до психолога/психотерапевта, аби розібратися достеменно у її природі та провести належну психокорекцію.

УСКЛАДНЕННЯ НЕВРОЗІВ

Якщо невроз не лікувати, він може спричиняти чимало труднощів у повсякденному житті, впливаючи на якість стосунків з іншими, почуття задоволеності собою та оточуючою дійсністю, професійний розвиток.

Це пояснюється тим, що невротизованість негативно впливає на психічне здоров’я та здатність функціонувати в повсякденному житті.

Соматичні ускладнення, з часом, можуть включати:

  • виснаження та слабкість
  • проблеми із серцево-судинною системою
  • дисфункцію імунної системи
  • астму, алергічні реакції
  • дерматологічні проблеми як от екзему
  • синдром подразненого кишківника
  • головні болі
  • розлади харчової поведінки
  •  розлади настрою тощо

Таким чином, невротичні розлади можуть призводити до розвитку психосоматичних захворювань, серед яких цукровий діабет, ожиріння, анорексія, бронхіальна астма, тиреотоксикоз, мігрені, гіпертензія тощо.

ЛІКУВАННЯ НЕВРОЗІВ

Якщо невроз спричинений основним психічним розладом, тоді варто перш за все лікувати первинне захворювання.

Зазвичай  така терапія є медикаментозною. Разом із тим корисним може бути зміна способу життя або кола спілкування, збільшення рівня самоусвідомлення.

Часто для зникнення симптоматики неврозу достатньо усунути психотравмуючий фактор (наприклад, знайти або змінити роботу, перестати спілкуватися з певною особою).

ПІДСУМКИ

Безумовно, не можна вилікувати нервозність як рису характеру, але можливо навчитися керувати нервами через усвідомлення та аналіз того, що провокує невротичну поведінку.

Наприклад, середовище стресу високої інтенсивності або відчуття втрати контролю, що посилює уже наявні симптоми.

Тоді можна безпосередньо вирішити ситуативні проблеми та звести до мінімуму прояви невротичної поведінки.

Деякі люди мають більше невротичних нахилів, ніж інші, що пов’язано як зі спадковим фактором, особливостями темпераменту, так і середовищем виховання, спілкування, однак це не означає, що з ними щось не так.

Це не психічний розлад.

Однак якщо ви відчуваєте, що невротизм бере гору або контролює ваш настрій більше, ніж ви самі, варто звернутися за допомогою до спеціаліста.

Найоптимальнішим способом досягти цього є індивідуальна робота з психотерапевтом, який володіє необхідною експертизою

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “невроз”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Аутизм

Аутизм або ж розлад аутистичного спектру, являє собою різноманітну групу станів, пов’язаних із розвитком мозку.

Характеристики можуть бути виявлені в ранньому дитинстві, але діагноз аутизму часто встановлюється набагато пізніше.

Приблизно одна дитина зі ста має аутизм.

Здібності та потреби людей з аутизмом відрізняються і можуть з часом змінюватись.

У той час як певна частина осіб з РАС можуть вести цілком самостійний спосіб життя, в іншої є більш серйозні порушення та існує необхідність в догляді і супроводі протягом усього життя.

Догляд за людьми з аутизмом має супроводжуватися діями на рівні громади та суспільства для більшої доступності, інклюзивності та підтримки.

Психосоціальні втручання, що ґрунтуються на доказовій базі, можуть покращити комунікативні та соціальні навички, позитивно вплинувши на благополуччя та якість життя як аутистів, так і осіб, які за ними доглядають.

Узагальнення поняття аутизму

Розлади аутистичного спектру (РАС) — це різноманітна група станів. Вони характеризуються певним ступенем труднощів із соціальною взаємодією та спілкуванням.

Іншими характеристиками є нетипові моделі діяльності та поведінки, такі як труднощі з переходом від однієї діяльності до іншої, зосередженість на деталях і незвичні реакції на відчуття.

Здібності та потреби цих людей відрізняються і можуть змінюватися з часом.

У той час як певна частина осіб з РАС можуть вести цілком автономний спосіб життя, в іншої є більш значні порушення та існує необхідність в догляді і супроводі протягом усього життя.

Аутизм часто впливає на освіту та можливості працевлаштування. Крім того вимоги до сімей, які надають допомогу та підтримку можуть бути значними.

Ставлення суспільства та рівень підтримки, що надається місцевими та національними органами влади, є важливими факторами, що визначають якість життя людей з аутизмом.

Люди з аутизмом часто мають супутні захворювання, включаючи епілепсію, депресію, тривожність і синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, а також складну поведінку, таку як проблеми зі сном і самотравмування.

Рівень інтелектуального функціонування аутистів дуже різниться, починаючи від глибоких порушень і закінчуючи вищими рівнями.

Причини аутизму

Наявні наукові дані свідчать про те, що ймовірно існує багато факторів, які підвищують ймовірність розвитку у дитини аутизму, включно з екологічними та генетичними факторами.

Наявні епідеміологічні дані свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між вакциною проти кору, паротиту і краснухи та аутизмом.

Попередні дослідження, які припускали причинно-наслідковий зв’язок, виявилися наповнені методологічними недоліками.

Також немає доказів того, що будь-яка інша дитяча вакцина може збільшити ризик аутизму.

Огляди доказів потенційного зв’язку між консервантом тіомерсалом і алюмінієвими ад’ювантами, що містяться в інактивованих вакцинах та  ризиком розвитку аутизму зробили переконливий висновок, що вакцини не підвищують ризик аутизму.

Оцінка та догляд

Широкий спектр втручань, починаючи з раннього дитинства та протягом усього життя, може оптимізувати розвиток, здоров’я, благополуччя та якість життя аутистів.

Своєчасний доступ до психосоціальних втручань на доказовій базі може покращити здатність дітей-аутистів ефективно спілкуватися та соціально взаємодіяти.

Рекомендується спостереження за розвитком дитини як частину звичайного догляду за здоров’ям матері та дитини.

Важливо, щоб після діагностики аутизму дітям, підліткам і дорослим з аутизмом та особам, які за ними доглядають була запропонована відповідна інформація, послуги, рекомендації та практична підтримка відповідно до їхніх індивідуальних потреб і вподобань, що розвиваються.

Потреби людей з аутизмом у медичному обслуговуванні є складними та вимагають ряду інтегрованих послуг, які включають зміцнення здоров’я, догляд та реабілітацію.

Співпраця між сектором охорони здоров’я та іншими секторами, зокрема освітою, працевлаштуванням і соціальним забезпеченням є надважливою.

Наглаяд та допомогу людям з аутизмом та іншими порушеннями розвитку необхідно розробляти та здійснювати за участю людей, які живуть із такими захворюваннями.

Догляд має супроводжуватися діями на рівні громади та суспільства для більшої доступності, інклюзивності та підтримки.

Права людини

Усі люди, включаючи осіб з аутизмом, мають право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я.

І все ж люди з аутизмом часто піддаються стигмі та дискримінації, включаючи несправедливе позбавлення медичної допомоги, освіти та можливостей залучатися та брати участь у своїх громадах.

Особи з аутизмом мають такі ж проблеми зі здоров’ям, як і загальне населення.

Однак вони можуть, крім того, мати особливі потреби в охороні здоров’я, пов’язані з їх особливістю або іншими супутніми захворюваннями.

Вони можуть бути більш уразливими до розвитку хронічних неінфекційних станів через такі поведінкові фактори ризику, як відсутність фізичної активності та неправильні харчові уподобання, а також піддаються більшому ризику насильства, травм і жорстокого поводження.

Люди з аутизмом потребують доступних медичних послуг для загальних медичних потреб, як і решта населення, включаючи промоційні та профілактичні послуги та лікування гострих і хронічних захворювань.

Тим не менш, вони мають більший рівень незадоволених потреб у медичному обслуговуванні порівняно з населенням в цілому.

Такі люди також більш уразливі під час надзвичайних гуманітарних ситуацій.

Загальною перешкодою є недостатнє знання та розуміння аутизму постачальниками медичних послуг.

Резолюція ВООЗ щодо РАС

В  2014 році Шістдесят сьомою сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було ухвалено резолюцію під назвою Комплексні та скоординовані зусилля для лікування розладів аутистичного спектру.

Її підтримали більше 60 країн.

Резолюція закликає ВООЗ співпрацювати з державами-членами та партнерськими установами для зміцнення національних можливостей у боротьбі з аутизмом та іншими вадами розвитку.

Організація та її партнери визнають необхідність зміцнення спроможності країн сприяти оптимальному здоров’ю та благополуччю всіх людей з аутизмом.

Зусилля ВООЗ зосереджені на:

  • збільшення прихильності урядів до вжиття заходів для покращення якості життя людей з аутизмом;
  • сприянні зміцненню спроможності працівників охорони здоров’я надавати належну та ефективну допомогу;
  • створенні інклюзивного та сприятливого середовища для людей з аутизмом та іншими порушеннями розвитку та надання підтримки особам, які доглядають за ними.
  • надання вказівок щодо політики та планів дій, які стосуються аутизму в ширшому контексті здоров’я, психічного здоров’я та здоров’я мозку та інвалідності;

Підсумки

Фахівці у Просторі Психологів закликають всіх небайдужих об’єднуватися та усунути поточні значні прогалини в ранньому виявленні, догляді, лікуванні та реабілітації психічних і нервових розладів – станів, до яких відноситься також і аутизм.

Це дозволить краще задовольнити соціальні, економічні, освітні та інклюзивні потреби людей, які живуть із психічними та неврологічними розладами, та їхніх сімей, а також якісно покращити півень спостережень та відповідні досліджень в цьому напрямі.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “аутизм”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Шизофренія

Нижче у відповідних вкладках дві публікації психоенциклопедії, які розкривають тему шизофренія (рос, анахр. — “шизофрения”), через призму теоретичних знань та практичного досвіду авторки-психологині Ірини Григораш та колективної свідомості Простору Психологів

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі Психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • ІРИНА ГРИГОРАШ
  • ПРОСТІР ПСИХОЛОГІВ

Шизофренія є одним з найвідоміших психічних захворювань, але навряд чи є ще хоч одне, настільки оповитами міфами і додумуваннями.

Часом шизофренію демонізують, як щось страшне, часом всі підряд психічні розлади називають шизофренією.

То ж що це за розлад і звідки він береться. Дотепер точної однієї причини шизофренії не знайдено, до шизофренії застосовують ту ж саму біопсихосоціальну модель походження, як і до інших психічних розладів.

Це означає, щоб захворіти на шизофренію людина має народитись з певною генетичною комбінацією (біос), має пережити якісь психічні травми під час раннього розвитку (наприклад, психічне занедбання і відкидання) і мати несприятливе соціальне оточення протягом зростання.

І лише коли сумуються ці три фактори, можливий розвиток психічного розладу.

Шизофренія це хронічний, прогресуючий психічний розлад, який характеризується наскрізним порушенням всіх психічних процесів-зміною мислення, емоційними змінами, порушенням сприйняття і стійкими поведінковими розладами.

СИМПТОМИ І ТИПИ ШИЗОФРЕНІЇ

Є два типи характерні симптоми шизофренії:

Позитивні:

  • галюцинації, які можуть бути слуховими в вигляді голосів, зоровими, сценоподібними і які пацієнт не сприймає критично
  • марення, наприклад стійкі ідеї переслідування, негативного ставлення , які не відповідають дійсності і які неможливо змінити жодними аргументами і запереченнями
  • порушення мислення, яке стає розірване, паралогічне, виливається в чудернацькі ідеї і мовні конструкти
  • зміна поведінки, яка може бути стереотипною, збудливою, дивакуватою, неадекватною і невідповідною соціальному контексту і ситуації.

І негативні:

  • емоційна сплощеність — втрата переживати спектр різних емоцій, байдужість до оточуючих, ізоляція
  • абулія — нездатність до мотивації і зменшення можливості виконувати будь-яку цілеспрямовану діяльність, навіть побутову

В спектр негативних симптомів входить і збіднене мовлення, і втрата необхідності будувати і підтримувати соціальні зв’язки, втрата інтересу до того, що відбувається навколо.

Найчастішими формами шизофренії є просто і параноїдна.

Проста шизофренія починається, зазвичай з зміни поведінки. Людина поступово ізолюється, втрачає потребу в спілкуванні з рідними, перестає навчатися або працювати, відмовляється виконувати побутові речі.

При спілкуванні можна помітити появу дивних інтересів, про які хворий може довго розповідати, помітні хибні умовиводи, втрату логічності і асоціативності мислення. Часто це релігійні теми, космічні, філософські.

Параноїдна шизофренія починається з маячного настрою, коли з’являється підозрілість, необґрунтовані страхи, часом пацієнтові здається, що на нього хтось дивиться, щось про нього думає, хоче спричинити шкоду.

Так може тривати достатньо довго, поки не розгорнеться повноцінна психотична картина і пацієнт потрапить в поле зору психіатрів.

Проте, незалежно від початку, всі види шизофреній стають через роки подібними, зливаються в одну картину особистісного пониження.

З появою нейролептиків-антипсихотиків прогноз при шизофренії набагато сприятливіший, ніж раніше і пацієнти можуть залишатися соціально адаптованими і збереженими.

Найважливіше це вчасний і постійний прийом ліків, щоб запобігти загостренням, тому що після кожного з них наступає посилення особистісного дефекту.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО ШИЗОФРЕНІЮ

І декілька цікавих фактів про шизофренію:

  • Шизофренія вважається генетично детермінованим захворюванням, але коли ризик пересічної людини захворіти становить 1%, то в тих, хто має родичів першої лінії , хворих на шизофренію, лише 2%
  • Шизофренія дебютує лише в молодому віці, від підліткового і приблизно до 30 років, якщо пізніше, то це вже , ймовірно, інший розлад.
  • Якщо вчасно звернутись до психіатра, то повне видужання після маніфесту першого психотичного епізоду за умови адекватного лікування можливе в 10-15% пацієнтів. 
  • Основна проблема при захворюванні на шизофренію не в галюцинаціях чи маренні, вони відносно легко знімаються ліками, а в наростанні особистісного дефекту- аутизації( пацієнт уникає комунікації з оточуючими), сплощенні емоцій, зниження вольових зусиль( немає мотивації робити будь- що) і зміні мислення. Часом така зміна поведінки є першим «продромальним» синдромом. 
  • Ліки при лікуванні шизофренії дають лише 50% успіху, не менш важливе підтримуюче сімейне і робоче середовище, психотерапія. Так, люди , хворі на шизофренію можуть мати сімʼї і працювати. За умови доброї психо-фармакологічної і соціальної підтримки, звісно, важливість яких важко переоцінити.
  •  Ліки при шизофренії, зазвичай, приймають пожиттєво, щоб запобігти загостренням, тому що після кожного психотичного приступу наростає особистісний дефект.
  • Колись , до появи сучасних антипсихотиків, шизофренію лікували інсуліновими комами і часом отримували до 20 ти років добрих ремісій.

Підсумки

Описані випадки, коли після психотичного приступу люди змінювали життя по типу дауншифтінгу, змінювали коло спілкування, роботу і мали ще багато «непсихотичних» років, але то одиничні випадки і далеко не кожен дауншифтінг це хвороба.

Пильнуйте себе і будьте здорові! 

Ірина Григораш, психотерапевт, психіатр дорослий та дитячий, член УСП

DSM-5 знаменує перехід від представлення шизофренії як архетипічного психотичного розладу до її розгляду як одного з кількох психотичних розладів, що існують у спектрі психопатології.

Розлади спектру шизофренії відрізняються один від одного за типом, кількістю, складністю, тяжкістю та тривалістю психотичних симптомів і пов’язаних з ними особливостей, які їх визначають.

Симптоми розладів шизофренічного спектру включають:

  • галюцинації,
  • марення,
  • дезорганізоване мислення (розлад формального мислення, зазвичай випливає з мовлення людини),
  • різко дезорганізовану або аномальну рухову поведінку (включаючи кататонію)
  • та інші негативні симптоми.

Кількість, складність і тривалість симптомів, необхідних для даного діагнозу, зростають із переходом від легкого до важкого кінців спектру шизофренії.

ШИЗОТИПОВИЙ (ОСОБИСТІСНИЙ) РОЗЛАД

На помірному кінці спектра розладів шизофренії знаходиться шизотиповий розлад (також відомий як шизотиповий розлад особистості).

Шизотиповий розлад характеризується соціальними та міжособистісними дефіцитами, які знижують здатність до близьких стосунків і викликають помітний дискомфорт.

Ці дефіцити часто супроводжуються:

  1. Незвичайними переживаннями сприйняття (ілюзіями)
  2. Когнітивними викривленнями (ідеями порівняння, підозрілістю або параноєю, дивними переконаннями або магічним мисленням, які дотримуються без маревних переконань),

Шизотиповий розлад і шизофренія характеризуються когнітивним, соціальним дефіцитом і дефіцитом уваги, що базується на патології скроневої та префронтальної кори, опосередкованої нейророзвитком.

Ці дефіцити є меншими у людей із шизотиповим розладом, ніж у тих, хто страждає на шизофренію.

КОРОТКИЙ ПСИХОТИЧНИЙ РОЗЛАД

Цей діагноз визначається наявністю марення, галюцинацій, формального розладу мислення (тобто дезорганізована мова) або аномальної психомоторної поведінки (значна дезорганізована або кататонічна поведінка)

Що не можна краще пояснити іншим психічним розладом, розладом вживання психоактивних речовин або захворюванням, тривалістю принаймні 1 день, але менше 1 місяця з можливим повним поверненням до преморбідної функції.

Негативні симптоми не входять до числа діагностичних критеріїв цього стану.

ШИЗОФРЕНІЧИЙ РОЗЛАД

Шизофренічний розлад являє собою точку в спектрі між короткочасним психотичним розладом і шизофренією.

Подібно до змін, внесених до критеріїв шизофренії, цей стан визначається наявністю двох або більше психотичних та пов’язаних симптомів:

  • марення,
  • галюцинації,
  • дезорганізована мова, що відображає формальний розлад мислення,
  • аномальна психомоторна поведінка, така як різко дезорганізована або кататонічна поведінка

Принаймні один з них має бути маренням, галюцинаціями або неорганізованою мовою — щонайменше 1 місяць, але менше 6 місяців.

ШИЗОФРЕНІЯ

DSM-5 містить істотні зміни в діагностичних критеріях шизофренії.

Основні критерії продовжують вимагати наявності двох або більше психотичних та пов’язаних симптомів, принаймні один з яких має бути марення, галюцинації або дезорганізоване мовлення.

І які були присутні принаймні 6 місяців, включаючи 1 місяць або менше, якщо лікування було успішним, активних психотичних та пов’язаних із ними симптомів.

Ці симптоми також повинні бути пов’язані з порушенням функціонування в одній або кількох основних сферах життя, таких як самообслуговування, робота, міжособистісні стосунки або навчання.

Симптоми першого рангу не є специфічними для шизофренії і можуть виникати при:

  1. Маніакальних і депресивних епізодах з психотичними ознаками,
  2. Епілепсії скроневої частки,
  3. Дисоціативному розладі ідентичності
  4. Та іншими психіатричними захворюваннями.

Відповідно, DSM-5 усуває присутність першого рангу як підстави для зменшення кількості симптомів, необхідних для діагностики шизофренії

Підтипи шизофренії (параноїдний, дезорганізований, кататонічний, недиференційований, залишковий) були визначені раніше за переважаючим симптомом під час оцінки.

Однак достовірність цих підтипів суперечлива, враховуючи їхню довготривалу нестабільність, характеристики, що збігаються, і неспроможність послідовно передбачити результати.

ШИЗОАФЕКТИВНИЙ РОЗЛАД

Визначення шизоафективного розладу представляє проблеми для психіатричної дослідницької спільноти.

Деякі дослідники розглядають його як варіант шизофренії, в якому симптоми настрою є надзвичайно помітними, але не є незвичайними за типом.

Інші описують це як розлад настрою, при якому психотичні симптоми, пов’язані з епізодом настрою, не зникають повністю.

Треті вважають це простим одночасним проявом двох відносно поширених, але етіологічно відмінних типів психічних захворювань, шизофренії та розладу настрою.

Проблема шизоафективного розладу залишається невирішеною в DSM-5, хоча критерії переглянуті таким чином, що, ймовірно, зменшить частоту його діагностики.

ІНШІ УТОЧНЕНІ ШИЗОФРЕНІЇ ТА ІНШІ ПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ

DSM-5 вводить цю підкатегорію, щоб забезпечити діагностику чотирьох станів, що включають психотичні симптоми, які не відповідають повним критеріям жодного з розладів спектру шизофренії, але, тим не менш, є питаннями клінічного занепокоєння. Нижче наведено приклади клінічних проявів, до яких застосовується позначення «інше уточнене»:

  • Стійкі слухові галюцинації
  • Марення зі значними накладеннями епізодів настрою
  • Синдром ослабленого психозу
  • Симптоми марення у партнера особи з маячним розладом

НЕУТОЧНЕНИЙ СПЕКТР ШИЗОФРЕНІЇ ТА ІНШІ ПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ

DSM-5 замінює «психотичний розлад, не визначений інакше» на «неуточнений спектр шизофренії та інший психотичний розлад».

Як і в DSM-IV-TR, цей діагноз застосовується до проявів, у яких переважають функціонально непрацездатні або суб’єктивно тривожні симптоми, характерні для спектру шизофренії та інших психотичних розладів, але не відповідають повним критеріям для іншого стану в цій категорії.

Це також стосується проявів, про які недостатньо інформації для встановлення більш конкретного діагнозу.

ОЦІНЮВАННЯ ТА ЛІКУВАННЯ

Корисні вказівки щодо оцінки та лікування пацієнтів із спектром шизофренії та пов’язаними з нею розладами, а також іншими психіатричними та неврологічними станами, при яких розвинулися психотичні симптоми, можна знайти в рекомендаціях APA Clinical Practice Guidelines.

Необхідно проводити оцінку маніакальних і депресивних епізодів (поточних і протягом життя) за критеріями DSM-5, оскільки для розрізнення шизофренічних розладів настрою з психотичними ознаками та шизоафективного розладу необхідне суворе дотримання цих критеріїв.

DMS-5 заохочує використання шкали вимірів тяжкості симптомів психозу, оцінених клініцистом, для оцінки тяжкості як маніакальних, так і депресивних симптомів, пов’язаних зі спектром шизофренії та іншими психотичними розладами.

Найбільш оптимальним варіантом лікування є медикаментозне з залученням психотерапевтичної корекції середовища (наприклад робота з сім’єю хворого), також допомога в адаптації та прийнятті захворювання

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “шизофренія”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Authors