25 публікацій

        Слово «манія» ми досить часто вживаємо в повсякденному житті, описуючи ним надзвичайно сильне захоплення, яке займає майже все місце в житті людини. Звісно, без стійкого, пристрасного інтересу до певного об’єкту чи  виду діяльності ми б не могли досягати ні високих знань в різних сферах, на робити відкриттів. Але де ж межа між нормою і патологією?

В клінічному  сенсі МАНІЯ– це розлад психіки та поведінки, для якого характерне скерування всіх своїх думок, почуттів і дій на одній ідеї.  Манія завжди характеризується значно підвищеним настроєм, людина в манії часто має неадекватно піднесений вираз обличчя, різке збільшення рухової активності, коли людина буквально не може всидіти на місці і безупинна балаканина.

Під час маніакального епізоду люди часто відчувають себе грандіозними, здатними підкорити весь світ, вони сповнені сил, ентузіазму та завзяття. Будують абсолютно нереалістичні плани на майбутнє, заводять безліч нових знайомств, беруть кредити в банках на неймовірні проекти, переїжджають з місця на місце. З людиною, яка перебуває в манії, неможливо вести діалог- вона говорить безперервно, не слухає співрозмовника і безкінечно перебиває. Лінії розмови не притримується і  щоразу перемикається  з однієї теми на іншу (так звані «скачки ідей»). Береться за декілька справ одночасно і кидає їх на півдорозі без завершення, тому що не може сконцентруватись на жодній. Часом має місце безладна статева поведінка, адже лібідо під час епізоду манії зростає.

В маніакальному стані люди зазвичай сприймають все позитивно, абсолютно не переймаючись реальною ситуацією і  наслідками своїх дій, значно переоцінюють свої реальні можливості. Прикметно, що перебуваючи в такому активному стані вони не виснажуються і сповнені сил, можуть спати лише декілька годин на добу, або зовсім не засинати. Часом, замість піднесення  можемо спостерігати дратівливу манію, коли кожна дрібниця викликає хвилю роздратування.

Важливо, що в маніакальній фазі люди іноді гостро реагують на зауваження, розцінюючи їх як образу, чи переслідування, тому можуть бути небезпечні для себе і оточуючих. Адже самі вони вважають себе цілком щасливими і в прекрасній фізичній та психологічній формі.

Зазвичай, манії не є самостійним психічним розладом. Переважно вони є частиною біполярного розладу, чи шизоїдних розладів. Часом епізоди манії можуть провокувати вживання психоактивних речовин, алкогольні інтоксикації, старечі деменції, травми голови. 

Манія може бути простою і психотичною. При психотичній манії хворий перестає орієнтуватися у реальності та власній особі. Наприклад,   може вважати себе відомою історичною постаттю, або вигнанцем, якого переслідують вороги.

Розвиток манії провокує дисбаланс між основними нейромедіаторами мозку-  серотоніном, норадреналіном та дофаміном. Причиною дисбалансу можуть бути спадковість, хронічні стреси , перевтома та інші провокуючі фактори.

   Найвідоміший розлад  з включеннями манійних епізодів це БІПОЛЯРНИЙ РОЗЛАД.

Він відноситься до розладів настрою і характеризується почерговістю манійних та депресивних епізодів.  Манійні епізоди можуть тривати від тижня, до місяця і більше,  депресивні ж епізоди  тривають довше і відповідають всім критеріям  великого депресивного розладу.  При адекватному і своєчасному лікуванні наступає ремісія, яка може тривати роками. Іноді манійні та депресивні фази бувають лише декілька разів за життя .

Є два типи біполярного розладу- перший тип(І),  описаний вище і другий тип(ІІ).

Другий тип можна діагностувати, якщо немає яскравих  епізодів манії, а лише гіпоманія.

Гіпоманія –  це згладжена манія, коли є період підвищеного настрою, активності, продуктивності, але немає порушення соціального функціонування. Людина в гіпоманіакальному стані здатна втримуватись в робочому стані і відносно компенсована.

Біполярний розлад другого типу часто дуже важко діагностується, тому що гіпоманіакальний епізод часто залишається непоміченим і депресивні фази біполярного розладу другого типу  помилково приймають за рекурентну депресію, призначаючи для лікування антидепресанти. Це небезпечно, тому що деякі класи антидепресантів при біполярному розладі навпаки  можуть провокувати початок манії.

Біполярний розлад  лікується  антипсихотиками, стабілізаторами настрою, та у випадках важкого та тривалого депресивного епізоду, антидепресантами групи СІЗЗС.

Для людей, які хворіють біполярним розладом, найкраще лікування це комбінація тривалої психотерапії та медикаментозної підтримки.  Тому вчасне звернення до психіатра чи психотерапевта допоможе тримати біполярний розлад під контролем і зберегти повноцінне життя.

                                                         Ірина ГРИГОРАШ, лікар-психотерапевт, психіатр, дитячий психіатр.