Простір Психологів

Моногамія – це форма сексуального та емоційного зв’язку, де одна особа зберігає вірність лише одному партнеру.

Вона включає у себе ексклюзивність в сексуальних стосунках та відсутність інших романтичних зв’язків.

Моногамія може бути присутня як у шлюбних відносинах, так і у нешлюбних партнерствах.

В сучасному суспільстві ми вважаємо, що моногамія є нормою і природним способом створення стійких та задовільних відносин.

Однак, чи знаємо ми достатньо про це поняття, його походження та вплив на наше життя?

У цій статті ми розглянемо історію моногамії, її визначення та роль у сучасному світі.

Історичний огляд моногамії

Моногамія має глибокі корені, що сягають до давніх цивілізацій.

Багато істориків вважають, що ідея моногамії виникла у період формування сільськогосподарських спільнот, коли люди почали формувати стійкі родини для забезпечення спільного виховання дітей та передачі майна.

Моногамія, в такому контексті, стала інструментом створення стабільних соціальних структур.

Проте, необхідно зазначити, що ідея моногамії не була універсальною для всіх культур і епох.

Багато суспільств приймали інші форми сексуальних та емоційних зв’язків, такі як полігамія, поліандрія або вільне кохання.

Наприклад, у деяких африканських племенах допускалася полігамія, де один чоловік міг мати кількох дружин, тоді як у деяких марокканських таємничих релігійних спільнотах була розповсюджена поліандрія, де одна жінка могла мати кількох чоловіків.

Психологічна причина моногамії

Моногамія – це складний соціальний феномен, який можна розглядати з різних психологічних перспектив.

Існує кілька ключових психологічних причин, які можуть впливати на те, чому деякі люди обирають моногамні відносини.

Ось кілька з них:

1. Потреба в безпеці та стабільності
   • Багато людей відчувають потребу в стабільності та безпеці у своїх відносинах.
   • Моногамія може забезпечувати відчуття безпеки та впевненості в тому, що єдиний партнер буде підтримувати і знаходитися поруч у всіх життєвих ситуаціях.
     
2. Емоційна зв’язаність.
   • Люди мають потребу в глибокій емоційній зв’язаності з іншою людиною.
   • Моногамні відносини дозволяють розвивати та поглиблювати цю емоційну зв’язаність з одним партнером на протязі тривалого періоду часу.
     
3. Інтимне задоволення.
   • Для багатьох людей інтимна близькість є важливим аспектом задоволення відносин.
   • Моногамні відносини можуть сприяти встановленню сексуального життя, оскільки партнери мають можливість досліджувати, розуміти та задовольняти один одного.
     
4. Відповідальність та взаємопідтримка.
   • Моногамні відносини часто передбачають взаємну відповідальність та підтримку між партнерами.
   • Це може створювати почуття впевненості та допомагати вирішувати спільні проблеми та виклики.
     
5. Культурні та соціальні фактори
   • Грають важливу роль у формуванні уявлень про відносини та вибір моногамії.
   • У багатьох культурах моногамія вважається нормою та природним шляхом створення родини.

Важливо відзначити, що ці причини не є універсальними і можуть варіюватися в залежності від індивідуальних особливостей та контекстуальних факторів.

Кожна людина має власні мотивації та причини, які спонукають її обирати моногамні відносини.

Вплив моногамії на сучасне суспільство

Сучасне суспільство значно впливає на сприйняття та роль моногамії.

Багато культур вважають моногамію нормою, і це закріплюється в юридичних структурах, таких як шлюбні закони.

Моногамія нерідко розглядається як морально правильний спосіб створення і підтримки родини, а також як спосіб запобігання розпаду сім’ї.

Однак, треба зазначити, що деякі аспекти моногамії викликають дебати та критику.

Часто обговорюється те, що моногамія може бути обмеженою для індивідів, які мають більш відкритий підхід до відносин.

Деякі люди вважають, що моногамія призводить до монотонності та відсутності новизни в інтимному житті, а також до вимушеності приховувати або придушувати свої сексуальні бажання.

На сьогоднішній день у суспільстві також проявляються нові підходи до відносин.

Відкриті відносини, поліаморія та інші альтернативні форми міжособистих зв’язків стають більш прийнятними та обговорюваними.

Це свідчить про поступове розширення розуміння та визнання різноманітності відносин у сучасному світі.

Регулювання відносин

Один з ключових аспектів успішних моногамних відносин – це вміння вирішувати конфлікти та проблеми, які виникають.

Важливо бути готовим до компромісу та прислуховуватися до партнера.

Спілкування є основою будь-яких здорових відносин, а відкритість та чесність допомагають побудувати довіру та зберегти зв’язок.

Вибір форми відносин є індивідуальним правом кожної людини, і важливо, щоб вона знала свої бажання та межі.

У будь-яких відносинах ключове значення має взаємна згода, спілкування та вміння розв’язувати конфлікти.

Різноманітність відносин у сучасному світі допомагає нам краще розуміти себе та відповідати нашим потребам та цінностям.

Експерти Простору психологів констатують, що моногамія є однією з форм відносин, яка присутня у багатьох культурах і суспільствах.

Вона може бути джерелом стабільності та задоволення для багатьох людей, але варто також бути відкритими до різних варіантів та підходів до відносин, щоб знайти те, що найкраще відповідає вам і вашому партнерові

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог-сексолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Полігамія – це форма шлюбу або відносин, в якій одна особа одночасно перебуває в стосунках з кількома партнерами.

Це практика, яка існувала у різних культурах та епохах і продовжує існувати досі. Термін “полігамія” походить від грецьких слів “полі” (багато) і “гамос” (шлюб), що означає “багатоженство”.

У цій статті ми розглянемо полігамію з різних культурних та соціологічних поглядів.

Ми проаналізуємо аргументи як за, так і проти полігамії, а також розглянемо деякі приклади культур, де полігамія є прийнятим явищем.

Історичний контекст полігамії

Полігамія не нове явище. Її можна відстежити у багатьох стародавніх цивілізаціях, таких як Давній Єгипет, Месопотамія, Китай, Індія та багато інших.

У деяких культурах полігамія була звичайним явищем серед владних осіб, військових лідерів або релігійних діячів.

Наприклад, в Давньому Єгипті фараони мали декількох дружин, що символізувало їх статус і владу.

Психологічний аспект полігамії

Психологічний аспект полігамії є одним з важливих аспектів, які варто розглянути при дослідженні цієї теми.

Полігамні відносини можуть мати вплив на психологічний стан всіх сторін – чоловіка, дружин та дітей.

Один з основних психологічних аспектів полігамії полягає в управлінні емоціями та почуттями.

У полігамних стосунках можуть виникати ревнощі, невпевненість та конкуренція між дружинами.

Це може призвести до погіршення самооцінки, розладу взаємин та психологічного дискомфорту.

Багатоженство також може спричиняти змішані почуття у дітей, які виростають у таких сім’ях, особливо щодо питань ідентичності та належності.

Полігамія може мати вплив на розподіл уваги та ресурсів.

Чоловік, який має кількох дружин, має обмежені можливості надавати достатню увагу, підтримку та ресурси кожній дружині та їх спільним дітям.

Це може призводити до почуття незадоволеності та невдоволення у стосунках.

Окрім того, в полігамних стосунках може виникати проблема встановлення та збереження індивідуальної ідентичності.

Дружини можуть відчувати втрату своєї унікальності та самостійності, що впливає на їх самооцінку та задоволеність життям.

Зважаючи на ці психологічні аспекти, важливо враховувати, що полігамія може бути складним випробуванням для психічного добробуту всіх учасників стосунків.

Важливо мати відкритий та чесний діалог між партнерами, розвивати навички емоційного регулювання та підтримувати взаємну повагу й зрозуміння.

Релігійні аспекти полігамії

У деяких релігіях полігамія має свої особливості та виправдання. Наприклад, в ісламі полігамія дозволена, хоча з певними обмеженнями.

Коран дозволяє чоловікам мати до чотирьох дружин, при умові рівномірного та справедливого поводження з кожною з них.

Деякі прихильники полігамії відзначають, що це забезпечує соціальну та економічну підтримку для жінок у складних умовах.

Проте, існують також критики полігамії з релігійних позицій.

Вони стверджують, що полігамія може призводити до нерівності між чоловіками та жінками, погіршення статусу та дискримінації жінок, а також порушувати принципи рівності та взаємовідносин.

Соціологічні аспекти полігамії

Полігамія має свої соціологічні аспекти, які варто розглянути. З одного боку, полігамія може бути засобом забезпечення матеріальної та емоційної підтримки для багатодітних сімей.

У культурах, де полігамія дозволена, це може бути одним із способів вирішення економічних проблем та забезпечення безпеки сім’ї.

З іншого боку, критики полігамії вказують на можливість появи нерівності та конфліктів у відносинах між партнерами.

Зокрема, це стосується взаємодій між дружинами, розподілу ресурсів та уваги, а також можливого впливу на психологічний стан усіх сторін, зокрема, дітей.

Культурні особливості полігамії

Полігамія є складним явищем, що може мати різні форми та сприйматися по-різному в певних культурах.

У деяких суспільствах полігамія є прийнятим та нормальним явищем, в той час як в інших культурах вона заборонена законодавством та суспільними нормами.

Наприклад, в деяких африканських культурах полігамія відіграє важливу соціальну та економічну роль.

Вона може бути способом зміцнення родинних зв’язків, вирішення спадкових питань та підтримки великих родин.

У таких випадках полігамія розглядається як частина культурної традиції та соціальної структури.

Проте, в інших культурах полігамія може бути критикуватися та сприйматися як форма дискримінації та погрози рівноправ’ю.

У таких суспільствах пріоритетом є захист прав та свобод кожного індивіда, а полігамія може бути розглянута як порушення цих принципів.

Полігамія – складне явище, яке розглядається з різних культурних та соціологічних поглядів.

Підтримка або критика полігамії залежить від конкретних культурних, релігійних та соціальних контекстів.

Важливо враховувати культурні та соціологічні контексти, коли обговорюється полігамія, і пам’ятати, що погляди та практики можуть різнитися в різних частинах світу.

Експерти у Просторі Психологів мають підстави вважати, що діалог та взаєморозуміння допомагають покращити розуміння цього складного питання.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог-сексолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Суспільство, де родину очолює жінка називають матріархатом, а голову такої родини чи сім’ї – матріархом.

Довгий час і в більшості суспільств домінували соловіки. Однак завжди існували культури, де жінка керувала справами; вони домінували в сім’ях і суспільстві і були в основі всього.

Концепція суспільства, де жінки керують політичними, соціальними та економічними інститутами, може здатися декому надуманою. Проте історія показує, що матріархальні спільноти існували протягом століть, а деякі існують і зараз.

У цій статті ми пояснимо, що таке матріархат, як він функціонує тощо. Отже, давайте розбиратись.

Значення матріархату

Всупереч тому, що ви думаєте, матріархат не є системою, де жінки контролюють і панують над чоловіками.

Гайде Ґеттнер-Абендрот, засновниця Міжнародної академії HAGIA з сучасних матріархальних досліджень, дала такий коментар журналу Dame:

«Мета полягає не в тому, щоб мати владу над іншими та над природою, а в дотриманні материнських цінностей, тобто в плеканні природного, соціального та культурного життя, заснованого на взаємній повазі».

Іншими словами, матріархат – це система, яка обертається навколо принципу материнського правління, в якому матері або жінки знаходяться на вершині структури влади.

Вони домінують у ролях морального авторитету, політичного лідерства, офіційного привілеювання та контролю над власністю.

Щоб соціальну систему можна було розглядати як матріархат, їй потрібна підтримка культури, яка визначала домінування жінок як бажане та законне.

Коротка історія матріархату

Хоча антропологи ставлять під сумнів існування справжнього матріархального суспільства, існує школа думки, яка вважає, що людське суспільство спочатку було матріархальним.

У період, відомий як «гінократична ера», жінкам нібито поклонялися за їхню здатність народжувати.

У цей момент пологи були великою таємницею, і чоловіки, не усвідомлюючи, яку вони насправді відіграють у цьому роль вірили, що жінки «родили плоди, як дерева, коли дозріли».

Нібито гінократичний вік тривав приблизно від 2 мільйонів років тому до 3000 р. до н.

Потім кажуть, що відбулася грандіозна трансформація, можливо, завдяки новаторському відкриттю, який спровокував патріархат.

Археологи та дослідники натрапили на докази, які підтверджують теорію про те, що колись могли існувати гінократичні або матріархальні суспільства.

Восени 2016 року в Центральній Туреччині була виявлена скульптура якоїсь богині віком 8000 років.

Існує припущення, що статуя зображує богиню родючості, тоді як інші вважають, що її пухка фігура представляє жінку, яка має суспільне значення.

Ми також повинні пам’ятати, що навіть така література, як Біблія та «Одіссея», підкреслює значення жінки в суспільстві.

Різниця між матріархальним і матрилінійним суспільствами

Термін «матріархат» часто плутають із схожим за звучанням терміном «матрилінійний». Однак між ними є помітні відмінності.

Як ми обговорювали раніше, «матріархат» відноситься до суспільства, яким керують або контролюють жінки, тоді як антропологічний термін «матрилінійний» означає лише походження.

Дітей ідентифікують за родоводом предків з боку матері, а не з боку батька.

Вони також успадковують майно по жіночій лінії. Крім того, племінні союзи та розширені сім’ї формуються за жіночою кров’ю.

Матрилінійне суспільство спостерігається також у багатьох тварин у його рудиментарній формі. Більш виражена вона у плямистих гієн і левів.

Матрифокальність

Сім’я вважається «матрифокальною», якщо мати очолює сім’ю без присутності батька.

Наприклад, неповні сім’ї, очолювані жінками, є матрифокальними, оскільки мати відіграє більш важливу роль у домі та у вихованні дітей.

Поняття матріархату може заплутати багатьох, враховуючи його численні динаміки в різних частинах світу.

Але завдяки деяким фантастичним авторам, які пояснили це через свої добре з’єднані історії, що обертаються навколо матріархату.

Досі існує велика частина інтелігенції, яка відкидає поняття матріархату.

Синтія Еллер у своїй книзі «Міф про передісторію матріархату» каже, що концепція матріархату є хибною і жодним чином не підтримує феміністський рух.

Вона стверджувала, що рівність і верховенство жінок є недоречними цілями, і їх слід взагалі відкинути.

У матріархальній системі жінки знаходяться на вершині структури влади, контролюють власність і дотримуються материнських цінностей.

Жінка, яка виконує ці обов’язки, є матріархатом.

Однак на найфундаментальнішому рівні матріархат як концепція, безумовно, заслуговує на обговорення, і сьогодні ми можемо багато чому навчитися з неї.

Матріархат базується на принципі правління матері, де матері або жінки стоять прямо в структурі влади.

Термін «матріархат» часто плутають із «матрилінійним». Однак між ними є помітні відмінності.

Вважається, що людське суспільство спочатку було матріархальним. Однак багато хто не поділяє таких погляд.

Приклади матрилінійних і матріархальних суспільств

Матріархальні суспільства існують у всьому світі навіть сьогодні. Нижче наведено чотири різноманітні приклади жіночих і матрилінійних культур від давніх часів до сьогодні.

Давайте подивимося, як керували і продовжують це робити жінки.

• Умоджа, Кенія. Слово «умоджа» на суахілі означає «єдність» або «єдність».

Умоджа в Самбуру, на півночі Кенії, є домом для тих, хто пережив насильство за ознакою статі, калічення жіночих статевих органів і сексуальне насильство.

Матріарх Умоджа Ребекка Лолосолі заснувала це село в 1990 році з близько 15 осіб, які пережили зґвалтування від рук британських солдатів.

Територія оточена терновим парканом, щоб не допустити чоловіків. Це спільнота, де вхід чоловікам заборонено.

Жінки навчаються ремеслам, навчають дітей, продають вироби ручної роботи, наприклад ювелірні вироби, і демонструють туристам культурні особливості.

Вони також проводять просвіту жінок у сусідніх селах щодо їх прав.

• Мосуо, Китай

У далекосхідних передгір’ях Гімалаїв є долина з пишною рослинністю на південному заході Китаю.

Культура Мосуо ґрунтується на матрилінійній системі, де сімейне походження людей простежується по жіночій лінії.

Кожною родиною керує «ах мі» (мати або літня жінка), яка також приймає важливі рішення, пов’язані з бізнесом. У Мосуо немає інституту шлюбу.

Швидше, жінки вибирають собі партнерів, буквально підходячи до чоловіка додому.

Жінки мосуо можуть вільно пропонувати або приймати статеві стосунки з чоловіком, і чоловікам дозволено робити те саме.

Відмова та пропозиція жодним чином не стигматизуються.

Подружжя ніколи не живуть разом, і дитина завжди залишається під опікою матері, батько майже не відіграє ролі у вихованні дитини.

Тож не дивно, що Мосуо також відомий як «Королівство жінок».

• Кхасі, Індія

Мегхалая, штат у північно-східній частині Індії, є домом для трьох племен, які практикують спорідненість на основі материнської лінії.

У племені хасі молодша дочка успадковує все майно предків, діти беруть прізвище матері, а чоловіки після одруження живуть у будинку свекрухи.

Патриція Мухім, громадська активістка, лауреат національних нагород, яка редагує газету Shillong Times, каже:

«Матриліні захищає жінок від соціального остракізму, коли вони виходять заміж повторно, тому що їхні діти, незалежно від того, хто був батьком, будуть носити прізвище клану матері.

Навіть якщо жінка народила дитину поза шлюбом, що є досить поширеним явищем, у нашому суспільстві немає соціальної стигми щодо такої жінки».

Вона додає, що її суспільство не піддасться панівній патріархальній системі, яка існує в більшій частині Індії.

• Мінангкабау, Індонезія

Етнічна група мінангкабау Західної Суматри, Індонезія, що складається з 4,2 мільйона членів, є найбільшим у світі відомим материнським товариством на сьогодні.

У цьому маловивченому мусульманському суспільстві жінки керують домашнім господарством, тоді як чоловіки беруть участь у політичних і духовних ролях.

Однак саме жінки обирають вождя клану і мають право усунути його, якщо необхідно.

Племінний закон вимагає, щоб усе майно клану передавалося від матері до доньки.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “соціальний психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Шовінізм (shauvinism) –  це поняття, яке має дуже негативний відтінок і означає надмірну впевненість у вищості власної культури, нації, статі або релігії, що часто виражається у формі переслідування або дискримінації інших груп.

Шовінізм може проявлятися як на індивідуальному, так і на колективному рівнях. Він може бути наслідком виховання, соціального середовища, історії та інших факторів.

Шовінізм є негативною рисою людської особистості, оскільки він не сприяє розвитку терпимості, розумінню та поваги до інших культур, націй та індивідів.

Він також може викликати конфлікти та розділяти людей, нівелюючи їх спільність та зв’язок.

Шовінізм може бути особливо шкідливим у міжнародних відносинах, де він може призвести до конфліктів та війн.

Шовінізм може проявлятися в різних формах.

Наприклад, гендерний шовінізм, коли одна стать вважається домінантною над іншою, расовий шовінізм, коли одна раса вважається більш важливою, «правильною» ніж інша, національний шовінізм і релігійний шовінізм, коли певна релігія вважається єдино вірною.

Шовінізм може мати серйозний вплив на психологію людини.

Люди, які мають шовіністичні переконання, часто демонструють поведінку, яка включає в себе дискримінацію, насильство та переслідування інших людей.

Це стає підґрунтям для створення стереотипів про інші культури, нації та статі, що може призвести до ворожості та конфліктів.

У людей, які страждають від шовінізму, можуть виникати проблеми зі спілкуванням та соціальним взаємодією з іншими людьми.

Вони можуть почуватися ображеними та упередженими до інших культур та націй, що ускладнює їхнє сприйняття світу.

Люди з шовіністичними переконаннями також можуть виявляти страх перед іншою культурою, націями та статтю, що може призвести до відчуття тривожності та занепокоєння у нових ситуаціях.

Важливо також зазначити, що шовінізм може бути перехідним станом під час зміни світогляду людини.

Люди можуть почуватися захопленими своєю культурою, нацією або релігією, коли вони вперше її пізнають, але з часом, накопичуючи свої знання та досвід, можуть розвиватися у напрямку більш толерантної та відкритої позиції.

Причини шовінізму

Основними причинами поширення шовінізму є незнання та неповага до інших культур та націй, а також нав’язування власних стереотипів та переконань іншим.

Також до цього можуть призводити політичні та економічні чинники, які підштовхують до формування національної самосвідомості та гострого почуття національної ідентичності.

Зокрема, шовіністичні настрої можуть з’являтися в періоди кризи та нестабільності, коли люди шукають винних за свої проблеми та втрачають віру в свої можливості.

Шовінізм може виявлятися як на міжнародному, так і на національному рівнях.

На міжнародному рівні це може бути проявом національної агресії та ворожості до інших країн, націй та культур.

Наприклад, російський шовінізм може проявлятися у відносинах з країнами колишнього Радянського Союзу, а американський шовінізм – у відносинах з країнами, що входять до складу Близького Сходу.

Національний шовінізм може виявлятися у відносинах між різними етнічними групами в межах однієї країни.

Наприклад, у Індії існує шовінізм щодо кастової системи, а в Україні – щодо регіональної приналежності.

Шовіністичні настрої можуть мати серйозні наслідки, які виявляються як на персональному, так і на соціальному рівнях.

Наприклад, у країнах з розвинутою національною дискримінацією, люди певних етнічних груп можуть бути позбавлені можливості отримати вищу освіту, працевлаштування, або стати представниками влади.

Це призводить до поширення безробіття, бідності та соціальної напруженості. Крім того, шовіністичні настрої можуть призвести до воєн, конфліктів та війн між країнами та народами.

Як попередити шовінізм?

Один із ключових факторів, що сприяє виникненню шовінізму – це обмеженість досвіду та знань людини.

Тому одним зі способів запобігання шовінізму є вивчення нових культур, націй, релігій та спілкування з людьми, що мають різні переконання та досвід.

Самоосвіта може здійснюватися в різний спосіб: читання книг, перегляд документальних фільмів, відвідування виставок, музеїв, концерти тощо.

Крім того, важливо вести відкрите та конструктивне спілкування з людьми з інших культур та національностей.

Інший спосіб запобігання шовінізму – це освіта.

В школах та університетах необхідно включати в програму навчання вивчення різних культур та націй, релігій та історії, що дозволить учням та студентам розширити свій світогляд та розуміти різноманітність людей.

Важливо не сприймати свою культуру як єдину правильну, а прагнути зрозуміти та оцінити інші культури та їхні традиції.

Також важливо підтримувати національну та міжнародну законодавчу базу, спрямовану на боротьбу з дискримінацією та шовінізмом.

Наприклад, в багатьох країнах існують закони, які забороняють дискримінацію на підставі раси, національності, статі, віку та інших особливостей.

Нарешті, важливо виявляти толерантність та повагу до людей всіх національностей. Не можна дискримінувати людей за їхній колір шкіри, стать чи релігію.

Важливо уникати застосування загальних стереотипів та негативних висловлювань про інші культури та нації.

Підсумки

Шовінізм є серйозною проблемою у сучасному світі, яка призводить до дискримінації та ворожнечі між різними культурами, націями та статями.

Люди з шовіністичними переконаннями можуть відчувати обмеженість у спілкуванні та соціальній взаємодії, а також можуть втратити можливість розвиватися в культурному та соціальному аспектах.

Щоби запобігти шовінізму, необхідно звернути увагу на освіту, взаємодію з представниками інших культур та націй, а також виконувати роль активного спостерігача, що дозволить підтримувати толерантне та поважне спілкування з людьми різних культур та націй.

Шовінізм може мати дуже серйозні наслідки для особистого та суспільного життя.

Наприклад, національна дискримінація може призвести до посилення конфліктів між культурами та націями, а також до соціальної нерівності та недовіри відносно інших націй.

Окрім того, шовінізм може знизити якість взаємодії та спілкування між людьми, які представляють різні культури та нації.

Тому важливо прагнути до того, щоб усі люди могли жити в гармонії та поважати одне одного незалежно від національності, релігії, статі та інших ознак.

У цілому, запобігання шовінізму є важливим кроком у створенні гармонійного суспільства.

Це можливо за умови того, що ми зрозуміємо важливість різноманітності та взаємодії між різними культурами та націями.

Освіта та взаємодія з представниками інших культур та націй є ключовими складовими успішного запобігання шовінізму та формування толерантного та мирного співіснування в сучасному світі.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “соціальний психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Термін «фемінізм» можна використовувати для опису політичного, культурного чи економічного руху, який слугує встановленню рівноправ’я жінок і чоловіків і правового захисту жінок.

Фемінізм охоплює політичні та соціологічні теорії та філософії, пов’язані з питаннями гендерної нерівності та включає рух, що бореться за гендерну рівність для жінок і проводить кампанії за права та інтереси жінок.

Хоча терміни «фемінізм» і «феміністка» не набули широкого використання до 1970-х років, вони вже використовувалися в публічній мові набагато раніше.

Феміністські політичні активісти ведуть кампанії в таких сферах, як репродуктивні права, домашнє насильство, соціальна справедливість і проблеми на робочому місці, такі як сімейна відпустка, рівна оплата, а також сексуальні домагання та дискримінація.

Кожного разу, коли виникають стереотипи, об’єктивізація, порушення прав людини чи міжсекторальне гноблення, це феміністична проблема.

Фемінізм виходить за рамки базових прав і прагне глибших культурних зрушень, таких як припинення сексизму та міжсекторального гноблення за статтю, расою, сексуальністю та класом.

В основі фемінізму лежить віра в те, що жінки заслуговують на рівні соціальні, економічні та політичні права та свободи.

Протягом багатьох років фемінізм зосереджувався на таких питаннях, як право голосу, репродуктивна та сексуальна свобода та рівна оплата праці.

Фемінізм також досліджував расизм, гендерні норми, самовираження та багато іншого.

Історія феміністичних рухів

Завжди існували культури, де жінки мали владу. Стародавня Спарта, де жінки могли володіти та успадковувати майно, здійснювати ділові операції та отримувати гарну освіту. Були завжди жінки, які протистояли патріархальним культурам.

Однак «фемінізм», як ми його знаємо, є досить новим поняттям.

Мері Волстонкрафт опублікувала працю «Захист прав жінок» у 1792 році, і хоча сьогодні вона вважається феміністською іконою, у її часи цей термін не застосовувався.

Цей термін став більш відомим у 1890-х роках у Великій Британії та Америці.

Коли почалась “перша хвиля» фемінізму і була тісно пов’язана з рухом аболіціоністів та зосереджувалась на виборчому праві.

У 1848 році на Конвенції Сенеки-Фоллз триста присутніх узгодили цілі та стратегію руху. У всьому світі права жінок поступово почали покращуватися.

У 1893 році Нова Зеландія дозволила жінкам голосувати на національних виборах. США надали жінкам право голосу в 1920 році, а Велика Британія в 1928 році.

Друга хвиля почалася в 1960-х роках. Вона бувла пов’язана з антивоєнним рухом і рухом за громадянські права.

Репродуктивні права та проблеми, пов’язані з сексуальністю, також стали більш помітними. У ці роки фемінізм також став більш інтелектуально різноманітним і складним.

Капіталізм, роль жінок, сексуальність і гендер обговорювалися, оскільки феміністські рухи в усьому світі ставали менш елітарними та більш інклюзивними, ніж під час першої хвилі.

Фемінізм в своїй третій хвилі рухався в бік індивідуальності, іронії та права на самовираження, який мав вираження в одязі та косметиці, які їхні матері другої хвилі могли вважати репресивними та сексистськими.

Інтернет також відіграв велику роль у цю епоху, оскільки він допоміг поширювати творчий, мультикультурний феміністичний контент.

Завдяки різноманіттю ідей фемінізм третьої хвилі представляє менш згуртований рух, ніж перша та друга хвилі.

Ми в четвертій хвилі фемінізму?

Хвильові метафори не ідеальні, але враховуючи масштабні зміни в суспільствах у всьому світі можна з упевненістю сказати, що фемінізм перебуває в іншій епосі порівняно з 1990-ми та 2010-ми роками.

Відновилися посягання на права жінок, особливо на репродуктивні права, тоді як розвиток соціальних медіа дав феміністським активісткам більше інструментів.

Четверта хвиля також представляє найбільш різноманітну та інклюзивну версію фемінізму.

Фемінізм: три основні види

Фемінізм може здатися простим у своїй основі, але має багато різних типів.

Ось три основні з них, які варто знати:

• Ліберальний
• Радикальний
• Інтексекційний

Ліберальний фемінізм

Ліберальний фемінізм — це те, про що думає більшість людей, коли чують слово «феміністка». Його також можна описати як «мейнстрімний фемінізм».

За визначенням філософа Елісон Джаггер, ліберальний фемінізм зосереджується на політичних правах і рівності в освіті та на робочому місці.

Це стосується таких питань, як рівний доступ до освіти, рівна оплата праці, безпечніші умови праці та припинення сегрегації робочих місць за статтю.

Ліберальний фемінізм також піклуєтья приватним життям, оскільки розподіл неоплачуваної роботи вдома впливає на здатність жінки брати участь у суспільному житті.

У Сполучених Штатах ліберальні феміністки зосередилися на поправці про рівні права, яка передбачала внесення змін до конституції для забезпечення гендерної рівності.

Феміністки працювали над ERA в 1960-1970-х роках, але його так і не було ратифіковано достатньою кількістю штатів.

Протягом багатьох років ліберальний фемінізм стикався з критикою за те, як він вимірює успіх і рівність патріархальними стандартами та не аналізує стать, расу та клас.

Ліберальний фемінізм також не спроможний кинути виклик інституційній владі і в кінцевому підсумку посилити деструктивні капіталістичні цикли, оскільки ліберальний фемінізм зосереджується на тому, що можуть зробити окремі жінки, щоб «вийти вперед».

Радикальний фемінізм

Як випливає з назви, радикальний фемінізм є більш агресивним.

Він зосереджений на руйнуванні патріархату та традиційних гендерних ролей шляхом забезпечення репродуктивних прав, критики нуклеарної сім’ї та материнства та виклику інституційній владі.

Замість того, щоб намагатися змінити речі за допомогою усталених систем, радикальні феміністки більше схильні змінювати самі системи.

Рух розвинувся 60-х роках, коли жінки в антивоєнному русі та русі за громадянські права виявилися осторонь.

Багато активістів створювали феміністичні групи та прийняли більш радикальні ідеї.

Сьогодні радикальний фемінізм часто пов’язують із радикальним фемінізмом транс-виключення, який заперечує те, що транс-жінки є справжніми жінками.

Термін виник у 1970-х роках, коли радикальні феміністки почали розділятися через підтримку транс-жінок.

Трансвиключні радикальні феміністки також називають себе «ґендерно критичними».

Через негативні конотації феміністки, які підтримують транс-жінок, як правило, не вважають себе радикальними феміністками.

Інтерсекційний фемінізм

Інтерсекторальний фемінізм досліджує як сексизм, расизм, класовість і ксенофобія перетинаються та утворюють системи гноблення.

Він протидіє «білому фемінізму», який ігноруючи расове гноблення може підтримувати перевагу білої раси.

Білий фемінізм народився на перших порах фемінізму, оскільки найвідоміші фігури, такі як Елізабет Кеді Стентон, дбали лише про виборче право для білих жінок.

Суфражистки також виключили бідних працюючих жінок і відкинули питання, пов’язані з зарплатою, робочим часом і профспілками.

Завжди існували феміністки, які сприймали та відстоювали інтерсекційне мислення, але термін «міжсекційність» був введений у статті 1989 року.

У статті «Критичний дослідник права та раси» Кімберлі Вільямс Креншоу описано, як перетин раси та статі вплинув на досвід чорношкірих чоловіків і жінок у правовій системі.

Книга соціолога Патриції Хілл Коллінз 1990 року «Чорна феміністська думка» є ще одним суттєвою працею про інтерсекційність і про те, як утискання через расу, стать, клас, сексуальність формує те, що Коллінз називає «матрицею панування».

Сьогодні інтерсекційний фемінізм продовжує розширювати уявлення суспільства про фемінізм, владу та утиски.

Чи фемінізм потрібен сучасному світу?

Коли ми дивимося на права жінок у всьому світі, то стає очевидно, що так.

За даними Всесвітнього економічного форуму, що відбувся в 2022 році, для досягнення повного гендерного паритету знадобиться більше століття.

Пандемія ковіду допомогла покращити права жінок, оскільки жінки та дівчата відчували економічні наслідки сильніше чоловіків, зросла кількість неоплачуваної праці, жінки терпіли більше домашнього насильства, і пережили більше стресу.

Жінки також більше страждають від змін клімату, особливо в сільській місцевості.

У деяких місцях, наприклад у деяких африканських країнах, чоловікам доводиться подорожувати далі, щоб знайти роботу, а жінки залишаються, щоб вести домашнє господарство, піклуватися про дітей і захищати свою землю.

У деяких регіонах феміністичні рухи стикаються з жорстоким насильством.

16 вересня 2022 року поліція моралі Ірану затримала 22-річну Махсу Аміні. Вона померла перебуваючи під вартою.

Її смерть викликала один із найбільших протестних рухів з часів Ісламської революції 1979 року.

Протести, очолювані переважно жінками, вимагали рівності та припинення репресивного уряду Ірану.

Протестуючі в курдських провінціях були особливо сміливими, коли жінки знімали хіджаби на вулицях і обрізали волосся. Реакція уряду була насильницькою.

Тоді щонайменше триста людей були вбиті, включаючи дітей, а майже п’ятнадцять тисяч були заарештовані.

Протести в Ірані є лише одним із прикладів феміністичного руху, який зіткнувся зі значною негативною реакцією.

Чи фемінізм десь переміг?

У деяких місцях потреба у фемінізмі та підтримці феміністичних рухів очевидні. Але як щодо країн, де феміністки нібито «перемогли», як-от Сполучені Штати?

Реальність не така райдужна, як може спершу видатись. У 2017 році письменниця та редактор Емі Александер написала працю, в котрій критикує постійну увагу фемінізму до білих жінок і маркетингу над змістом.

Александер пише, що фемінізм, здається, «більше стурбований просуванням поверхневих атрибутів справжньої рівності, ніж виконанням важкої роботи, необхідної для вирішення важких питань гендерної та расової нерівності».

Письменниця Мойра Донеган також заглиблюється в цей неглибокий, блискучий фемінізм, який стверджує, що модність фемінізму приховує той факт, що він не має реальної інституційної влади.

Проблеми, за які довго боролися, наприклад гендерна різниця в оплаті праці, залишаються актуальними.

Раса також впливає на різницю в оплаті праці. Чорношкірим жінкам платять менше, навіть якщо вони мають такий самий рівень досвіду та ту саму роботу, що й білий чоловік.

Жодне суспільство ще не досягло справжньої рівності. Навіть там, де було досягнуто значних здобутків, феміністичний рух є досі доречним явищем.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “соціальний психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Патріархальна система – це суспільство, в якому чоловіки контролюють усі аспекти: від політики до моралі, економіки і навіть вчинків жінок.

Століттями патріархат визначав, що є правильним, а що неправильним, що можна робити, а чого не можна робити, куди ходять жінки, як вони діють і наскільки вони можуть контролювати (чого в патріархальному суспільстві дуже мало.)

Чоловіки в такому суспільстві є найвищим авторитетом і владою.

Усі людські суспільства мають тенденцію розподіляти владу між найсильнішими, що проявляється численними підсвідомими та невидимими способами.

Патріархат не є винятком: більшість інституцій природним чином надають перевагу чоловікам над жінками.

Він поділяє суспільство на чоловіків і жінок, наполягаючи на тому, що чоловіки сильніші, розумніші та кращі майже в усьому аніж жінки, тому саме вони повинні керувати.

Сучасне суспільство та культура роблять все можливе щоб відкинути ідею патріархату, але його рудиментии все ще залишаються і, ймовірно, залишатимуться на довгі роки.

Хоча, особливо в останні роки, ідея брати прізвище чоловіка була піддана сумніву.

Жінки почали обіймати посади керівників і зберігати керівні посади в різних організаціях, а також стали особами, які приймають рішення та є годувальниками у власних сім’ях.

Необхідно ще дуже багато зробити для боротьби з відвертим сексизмом, поняття якого включає в себе патріархальне суспільство.

Характеристики патріархального ладу

Усі патріархальні суспільства, незалежно від того існують вони в усьому світі чи існували сотні років тому, мають певну кількість характеристик одне з одним.

Такими характеристиками є:

1. Чоловіче домінування,
2. Чоловіча ідентифікація,
3. Чоловікоцентрованість,
4. “Одержимість контролем”

Домінування чоловіків у патріархаті

Домінування чоловіків є важливим аспектом патріархальної культури і, мабуть, головною причиною патріархату в будь-якому суспільстві: чоловіки вважають себе кращими, сильнішими та розумнішими за жінок.

Вони вбачають, що жінки — це іграшки, які не можуть зробити більше, ніж просто мити посуд і народжувати їм дітей.

Домінування чоловіків у патріархальному суспільстві означає той факт, що чоловіки приймають усі рішення як у своїй родині, так і в самому суспільстві.

Вони займають будь-яку можливу владу та авторитет. Вони вважаються кращими в усіх відношеннях.

Прикладом чоловічого домінування в патріархальному суспільстві може бути чоловік, який займає посаду генерального директора компанії.

Він щодня йде на роботу, контролюючи всі аспекти своєї роботи, потім повертається додому.

Перебуваючи вдома він вважає за норму те, щоб його дружина повинна подати вечерю рівно о шостій, щоб вона подбала про дітей, а він сидів і дивився телевізор.

Ідентифікація чоловіків у патріархаті

Ідентифікація чоловіків у патріархальному суспільстві означає той факт, що чоловіки починають турбуватися про ідентифікацію з такими якостями, як контроль, сила та конкурентоспроможність.

Чоловіки в такому суспільстві стають одержимими ідеєю бути сильними, раціональними та мати сильну трудову етику.

Ідентифікація чоловіків необхідна для патріархату, адже без неї чоловіки наімовірніше дозволили б собі показати свою справжню особистість і дозволили б жінкам брати рівноправну участь в житті.

Прикладом чоловічої ідентифікації в патріархальному суспільстві може бути хлопчик, який народився з такими рисами особистості, як доброта та чуйність.

Його батько, також член патріархату, заборонив йому плакати, тому що хлопчики не плачуть.

Він сказав йому, що він повинен вирости, щоб стати сильним, розумним і наполегливо працювати.

Маленький хлопчик дозволяє своїм рисам особистості зникнути, щоб сподобатися батькові.

Чоловічий центр у патріархаті

Чоловікоцентризм у патріархальному суспільстві стосується того факту, що вся діяльність і розвиток належать чоловікам і тому, що вони можуть зробити щоб рухати суспільство вперед.

Чоловіки стають розробниками і фокусувальниками всіх винаходів і подій. Чоловіки стають героями в будь-якій ситуації.

Чоловіки є центром усіх веселощів, соціальних залучень і розваг.

Цей аспект патріархальної системи, можливо є тим, що просуває її вперед, незважаючи на всі зусилля залучити жінок.

Наприклад, той факт, що телевізійні шоу та фільми майже повністю зосереджені на головних героях-чоловіках, є прикладом чоловічої зосередженості, а також той факт, що маленьким дівчаткам з самого народження кажуть, що вони мають бути гарними та привабливими, щоб привабити хорошого чоловіка.

Контроль сімейних ситуацій

Останнім аспектом патріархальної системи є одержимість чоловіків контролем. Чоловіки, які живуть у патріархальному суспільстві вважають, що вони повинні постійно контролювати ситуацію.

Вони прагнуть контролювати всі сімейні та соціальні ситуації. Так само вони повинні приймати всі рішення щодо освіти та фінансів.

Вони роблять крок далі, коли починають пригнічувати жінок за спроби отримати навіть найменший контроль.

У патріархальному суспільстві жінки не можуть отримати лідерські ролі, приймати рішення, демонструвати незалежність або пропонувати будь-які зміни без дозволу чоловіка.

Патріархальна структура

Патріархальна структура включає не лише чоловіків, жінки відіграють важливу роль в патріархальному суспільстві.

Їх роль полягає в тому, щоб підкорятися чоловікам, задовольняючи всі їхні сподівання та бажання без жодної скарги.

Дослідниця на ім’я Герда Лернер досліджувала визначення патріархату у своєму романі «Створення патріархату», який опубліковано у 1960-х роках.

Вона одна з небагатьох жінок, які почали досліджували як система патріархату ставилася до жінок як до нижчих за чоловіків.

Вона була феміністкою, яка вивчала ці ідеї понад п’ять десятиліть, ставши голосом впливу на жінок у всьому світі.

Лернер дала визначення патріархату і висвітлила розподіл влади в середньостатистичній сім’ї.

Вона змусила жінок задуматися про те, що від них вимагається залишатися вдома, прибирати оселю, виховувати дітей і не займатися власною кар’єрою, тоді як їхні чоловіки можуть виходити «в світ» і робити все, що їм потрібно

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “соціальний психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “рекламний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності