Надія Березова

Психокорекція при зміні роду діяльності

723

Зміна професійної діяльності — це не лише про нову роботу чи інший графік. Це про глибокі внутрішні процеси: втрату, перехід, переосмислення себе. Людина стикається з емоційною турбулентністю, яка охоплює страх, тривогу, сумніви, а подекуди — навіть відчай. Зміна діяльності може бути усвідомленим кроком або вимушеним рішенням. І в обох випадках це виклик.

Навіть коли рішення було добровільним, внутрішній стрес часто знецінюється: «Я ж сам/сама це обрав(ла), чому так важко?» А коли зміна вимушена — через війну, втрату безпеки, здоров’я чи звичної країни — вона сприймається як руйнування ідентичності.

1. Чому зміна діяльності — це психологічна криза

Дивно звучить, проте позитивні зміни пов’язані зі стресом. Стара діяльність забезпечувала звичний ритм, роль, статус. Зміна вибиває з рівноваги, і мозок сприймає це як загрозу. Наші автоматичні думки часто перебільшують ризики: «Я нічого не вмію», «Я старий, щоб починати спочатку», «Мені вже не знайти роботу», «А раптом нічого не вийде?»
Часто людина переживає:
Втрату звичного статусу («Хто я тепер, якщо не керівник?»);
Відчуття вразливості («Я починаю з нуля, у мене немає досвіду»);
Невизначеність («Я не знаю, що буде далі»)
Страх: «А що, як не вийде?»
Це як перехід через міжсвіт — коли одні двері вже зачинено, а нові ще не відкриті.

2. Добровільна чи вимушена зміна — різні сценарії адаптації

Добровільна зміна зазвичай відбувається, коли людина прагне розвитку. Людина самостійно приймає рішення про зміну діяльності. Вона йде з корпоративного середовища у фріланс, з маркетингу — в психологію, з офісу — у власну справу. Часто рішення визріває роками
Позитив — у контролі над процесом. Водночас — багато невідомого. Людина може відчувати:
страх не виправдати очікувань;
сумніви в собі;
страх зробити помилку;
самозвинувачення за труднощі;
тиск через очікування родини;
порівняння себе з успішними людьми у новий сфері;
внутрішній перфекціонізм.
Як можна собі допомогти:
Виписати особисті цілі — чому саме ви це обираєте, що це дасть вашому життю.
Знайти рольову модель — історії людей, які вже пройшли подібний шлях.
Визначити «точку безпеки» — що допоможе повернутися до рівноваги в момент сумніву.
Дати собі час.

Вимушена зміна — це результат зовнішніх обставин. Втрата роботи через скорочення. Еміграція через війну. Професійне вигорання. Травма. Людина не обирала змін — вона змушена адаптуватися.
Основні реакції:
шок, розгубленість, безпорадність,
апатія, злість або безнадія,
внутрішній протест: «Я не хочу це приймати».
Приклад: Людина через війну переїжджає в іншу країну й не може працювати за фахом. Вона відчуває, що її досвід знецінено, а вона — «початківець». Через такі обставини людина може перебувати в стані апатії, втратити сенс, відчувати сором та провину або гнів та відчуття несправедливості.
Як можна собі допомогти:
Дозвольте собі горювати — це нормальний етап адаптації.
Пишіть «щоденник втрати і надії» — записуйте, що було цінного, і що можливо створити знову.
Створіть мінірутину — ранкові ритуали, графік, прості задачі повертають відчуття опори.
Випишіть всі можливі для себе варіанти (що для вас може дати новий сенс?)

3. Що відбувається всередині: етапи адаптації

Шок — розгубленість, ступор, відмова вірити.
Супротив — злість, спроба повернути «як було».
Смуток / апатія — втрата сил, знецінення себе.
Прийняття — визнання факту змін.
Пошук нових можливостей — дослідження варіантів.
Інтеграція — нова ідентичність, нове місце в житті.
Варто пам’ятати: ці етапи не завжди йдуть по черзі, можливі відкати назад. Це нормально.

4. Що пропонує КПТ (когнітивно-поведінкова терапія): 3 ключі для адаптації

КПТ працює з трьома рівнями: думки → емоції → поведінка. Якщо змінити одне — змінюється все.
 
Робота з автоматичними думками
Зміна діяльності часто супроводжується катастрофічними думками:
«Я ніколи не знайду нормальну роботу»;
«Я не вмію нічого корисного»;
«Я невдаха».
Що робити:
Відстежити ці думки;
Задати питання: «Чи це факт, чи лише припущення?»;
Замінити на більш реалістичне: «Я не маю досвіду у цій сфері, але я навчаюсь і пробую».

Поведінкова активація
Коли людина втрачає роботу або змінює сферу, вона часто впадає в стан «замороження». Спробуйте робити маленькі кроки:
30 хвилин навчання в день;
1 новий контакт на тиждень;
Спроба нового завдання — навіть невдалого.
Активність запускає нові емоції й формує досвід: «Я можу».

Робота з униканням
Багато хто відкладає нові кроки, бо не хоче відчути себе «некомпетентним». КПТ працює з униканням як захисною поведінкою. Воно зменшує тривогу в моменті, але посилює її в довготривалій перспективі.
Замість уникання — проба:
Зробіть щось невелике в незнайомій сфері;
Дозвольте собі «погано виконати» — це етап.

5. Як допомогти собі в цей період: практичні техніки

1) Робота з тривогою
Техніка «якоря»: знайдіть предмет або дію, яка заспокоює (музика, запах, камінь у кишені).
Обмеження інформаційного потоку — не перевантажуйте мозок, коли йому й так важко.
«Мапа впливу»: поділіть все на «контролюю / не контролюю» — зосередьтесь на першому. Важливо для себе чітко усвідомити, на що ви можете впливати (що можете контролювати), а що не є у вашій зоні відповідальності та контролю.
 
2) Відновлення ідентичності
Складіть «Колесо себе»: які ще у вас є ролі (друг, мати, музикант, волонтер)?.
Згадайте минулі успіхи: що вам вже вдавалось змінювати, з чим ви вже справлялись? Ваш досвід може дати вам сили та впевненості  рухатись далі.
Візуалізація майбутнього «я»: ким ви себе бачите через … роки?

3)Тіло як ресурс
Турбота про базові потреби: сон, їжа, відпочинок;
Прогулянки, фізичні вправи, дихання, йога, медитація, релаксація — це не банально, це про заспокоєння нервової системи. Знайдіть «свій» метод. Варто пам’ятати про регулярність таких занять.

4) Соціальні зв’язки
В такий період часто виникає бажання «заховатись». Проте не ізолюйтесь. Навіть одна розмова на день дає відчуття приналежності.
Зверніться по підтримку — не по пораду, а по присутність. Хтось просто поруч — уже ресурс.

6. Практичні вправи

1) Життєвий експеримент
Оберіть один напрям (наприклад, нова сфера, курс, консультація) і спробуйте його як тест, а не як остаточне рішення. Це знімає напругу вибору
2) «Щоденник адаптації»
Кожного вечора відповідайте собі (така собі рефлексія):
Що сьогодні було непросто?
З чим я справився?
Що зроблю завтра для себе?
Краще це робити письмово та систематично

7. Коли варто звертатися до психолога

Ви не можете зосередитися, уникаєте навіть думок про майбутнє;
Часто виникає відчай, безнадійність;
Є відчуття провини або сорому за ситуацію, в якій ви опинились;
Ви боїтесь робити кроки навіть мінімальні
Важко приймати рішення, спілкуватись, з’являються порушення сну.
 
Психолог допоможе «розплутати клубок» — не дати порад, а створити безпечний простір для себе.

Приклади,  що ілюструють, що зміна шляху можлива в будь-якому віці, за будь-яких обставин, і нерідко стає початком нового етапу особистого й професійного зростання

Джоан Роулінг: з офісної працівниці у письменниці
До того, як написати «Гаррі Поттера», Роулінг працювала в Amnesty International. Після розлучення, з дитиною на руках та в депресії, вона почала писати роман у кав’ярнях. Письменницька діяльність стала для неї способом самозцілення. Попри численні відмови від видавництв, її книга стала світовим бестселером і змінила її життя. Це класичний приклад, коли людина знайшла нову професійну ідентичність через втрату й кризу.

Арнольд Шварценеггер: з бодібілдера у актора, а потім у політика
Австрійський чемпіон з бодібілдингу став голлівудською зіркою, а пізніше — губернатором Каліфорнії. Шварценеггер не мав акторської освіти, і багато хто сумнівався в його майбутньому. Проте він довів, що завдяки цілеспрямованості можна не лише змінити діяльність, але й досягти в ній вершин. Його приклад демонструє адаптивність, постійну готовність вчитись і ризикувати.

Віра Вонг: з фігуристки у дизайнера
Віра Вонг до 40 років працювала редакторкою моди, а до того — професійно займалася фігурним катанням. Вона почала створювати весільні сукні, коли не знайшла відповідного варіанту для власного весілля. Її бренд став синонімом елегантності. Це яскравий приклад пізнього старту і перетворення особистої потреби на бізнес.

Альберт Ейнштейн: з патентного клерка у найвідомішого фізика світу
До визнання в науковому світі Ейнштейн працював клерком у Швейцарському патентному бюро. Саме в цей період він створив свої найважливіші теорії — спеціальну та загальну теорії відносності. Ейнштейн не мав академічної посади і довго залишався поза науковим мейнстримом. Його історія — доказ того, що важлива не посада, а ідеї та наполегливість.

Джулія Чайлд: з секретарки у кулінарну зірку
Джулія Чайлд почала вивчати кулінарію у віці понад 30 років, після подорожі до Франції. До цього вона не вміла готувати. Вона написала кулінарну книгу, яка відкрила французьку кухню американцям, а згодом вела власне телешоу. Її історія — про те, як захоплення може перерости у покликання.

Елвіс Преслі: з водія вантажівки у «короля рок-н-ролу»
До слави Преслі працював водієм вантажівки в Мемфісі. Після запису першої пісні як подарунку матері він випадково потрапив у світ музики. Його приклад — про силу автентичності й інтуїції. Він не шукав слави, але знайшов себе через музику.

Мадонна: з танцівниці у ікону поп-культури
Починаючи як танцівниця та офіціантка в Нью-Йорку, Мадонна поступово стала символом глобальної поп-музики. Згодом вона розширила свою діяльність на кіно, моду, письменство. Її багатогранність і здатність до трансформації — виняткові.

Уолт Дісней: з художника-невдахи у творця імперії розваг
На початку кар’єри Діснея звільняли з роботи за «брак креативності». Його перші компанії банкрутували. Але він продовжував створювати анімаційних героїв, в яких бачив більше, ніж просто мультики. Його віра у власні ідеї зрештою змінила індустрію розваг назавжди.

Стівен Кінг: з вчителя та прибиральника до письменника
На початку свого шляху Кінг викладав у школі та працював прибиральником. Він писав у вільний час, часто вночі. Його перший роман «Керрі» приніс йому успіх. Його історія — про послідовність, віру в себе і здатність не здаватися попри невдачі.

Джек Ма: з викладача англійської у засновника Alibaba
Ма двічі провалював вступні іспити до університету, працював гідом і вчителем англійської, перш ніж створити одну з найбільших IT-компаній у світі. Його кар’єра — це серія поразок, які перетворилися на фундамент для прориву. Він не мав технічної освіти, але очолив технологічну революцію.

Браян Актон: з відмови від Facebook до створення WhatsApp
Після того, як Facebook не взяв його на роботу, Актон разом із партнером створив WhatsApp, який пізніше… купив Facebook за мільярди. Іронічна, але потужна історія про те, що відмова — не кінець, а іноді початок.

 Кріссі Веллінгтон: з державної служби у чемпіонку з триатлону
Вона почала професійно займатися спортом у 30 років, коли вже працювала у сфері міжнародного розвитку. За кілька років вона стала чемпіонкою Ironman World Championship. Це ще один приклад сили волі та пізньої реалізації потенціалу.
 Тара Вестовер: з ізольованого життя у науковицю й авторку
Тара виросла в мормонській сім’ї, яка не дозволяла дітям навчатися в школі. Вона самостійно вступила до університету, згодом здобула докторський ступінь у Кембриджі та написала автобіографію «Освічена», яка стала бестселером. Її зміна діяльності почалась з боротьби за право на освіту.

Висновок

Ці історії — не просто приклади професійного повороту. Вони демонструють, що зміна діяльності — це завжди більше, ніж нова робота. Це — про готовність вийти з ролі, яка більше не відповідає вашому внутрішньому світу. Успішна зміна часто передбачає втрату, сумніви, осмислення, але водночас — глибоке відновлення себе.
Зміна не завжди відбувається різко. Часто вона росте роками: з невдоволення, внутрішнього конфлікту, потреби в свободі чи самовираженні. Ці історії — про те, що новий шлях існує. І його можна пройти — навіть коли здається, що вже пізно, або що шанс втрачено.
Зміна діяльності — це не лише крок у нове, це ще й прощання з частиною себе. І це може боліти. Але це також можливість побачити: ви здатні створити нову реальність.
Важливо не поспішати. Не змушувати себе “відразу ставати новою версією”. Бути поруч із собою — це найважливіше.

Пам’ятайте:
Ваша цінність не визначається професією.
Ви не повинні знати все наперед.
Помилятись — це частина навчання.
Ваш досвід не обнуляється — він трансформується.
Ви не зобов’язані бути сильними постійно.
Ви маєте право боятися — і все одно рухатись.
Ви можете не знати, що далі — але вже вчитесь жити в новому.
Ви маєте право шукати, помилятись і змінюватись.

Автор

Профорієнтаційна консультація

1 108

Профорієнтаційна консультація є важливою подією у житті кожної людини, оскільки визначає шлях її професійного розвитку. Проте розраховувати на те, що фахівець з профорієнтації  надасть чітку відповідь на питання «Ким бути» не варто. Завдання кар’єрного консультанта – надати підтримку та напрямок у визначенні інтересів та цілей, але відповідь на питання «Ким бути» формується самою людиною на основі її цінностей, особистих рис, знань та навичок. Часто це досить не простий процес, який потребує часу, роздумів, вивчення додаткової інформації.

Профорієнтаційна консультація може містити в собі такі складові:

1. Саморозуміння

   Першим кроком у профорієнтаційній консультації є ретельний аналіз особистих інтересів, навичок, амбіцій та цінностей. Це допомагає визначити, які сфери діяльності можуть найкраще відповідати індивідуальним потребам особи.

2. Дослідження професій

   Консультанти допомагають у вивченні різних професій та ринку праці. Вони аналізують перспективи, вимоги і переваги різних галузей, щоб клієнт міг зробити свідомий вибір.

3. Тестування та оцінка

   Використання професійних тестів і оцінок може забезпечити об’єктивну інформацію щодо сильних та слабких сторін особистості, що сприяє точнішому визначенню напрямку кар’єрного розвитку.

4. Кар’єрне планування

   На основі отриманих даних консультанти допомагають розробити конкретний кар’єрний план, враховуючи кроки для досягнення поставлених цілей та вибору відповідного навчання чи курсів.

5. Розвиток м’яких навичок

   Профорієнтаційна консультація також враховує розвиток м’яких навичок, таких як комунікація, лідерство та робота в команді, що є важливими для будь-якого кар’єрного шляху.

6. Підтримка на кожному етапі

   Консультанти слідкують за кар’єрним розвитком клієнта, забезпечуючи підтримку та корекцію планів відповідно до змін у житті та ринку праці.

Вони також можуть надавати поради з підготовки резюме, співбесід та розвитку кар’єрних стратегій.

Загальна ідея полягає в тому, щоб допомогти особі зробити збалансований вибір щодо свого майбутнього шляху, враховуючи як особисті, так і професійні аспекти.

Під час такої роботи людині пропонується більш детально «познайомитись» із собою: що їй подобається робити, які в неї здібності, хобі, які психологічні особливості. Також важливо відповісти на питання: які потреби людей (моєї країни/міста (тобто чим я можу бути корисним), яка ситуація на ринку праці, які сучасні тренди розвитку світу, які прогнози.

Тест Голланда

У профорієнтаційних цілях досить часто використовується тест Голланда. Цей тест, розроблений Джоном Голландом, допомагає визначити типи особистості та вподобань людини у сфері професійного вибору. Цей тест базується на шести основних типах особистості: Реалістичний, Дослідницький, Соціальний, Підприємливий, Художній та Конвенціональний. Розуміння цих категорій дозволяє ефективно визначити, які сфери діяльності та професії відповідають кожному конкретному індивіду.

Наприклад,

Представникам Реалістичного типу більш подобається працювати з речами, ніж людьми. Професії, які їм подобаються: кухар, слюсар, ландшафтний дизайнер тощо.
Представникам Дослідницького типу до вподоби досліджувати та вивчати речі або явища. Професії, які їм будуть цікаві: біолог, хірург, перекладач, пілот літака, економіст тощо.

Представники художнього типу мають багату уяву, люблять створювати оригінальні роботи. Художник, модельєр одягу, письменник, архітектор – ось деякі професії, які можуть їх зацікавити.

Представникам Соціального типу подобається бути серед людей, допомагати їм, навчати їх. Професії, які їм подобаються: бібліотекар, учитель, логопед, соціальний працівник тощо.
Представникам Підприємницького типу притаманні лідерські та ораторські здібності, вони люблять впливати на інших. Їх цікавлять професії на кшталт підприємець, торговий представник, юрист тощо.

Представникам Конвенціонального типу подобається організовувати речі, працювати відповідно стандартам. Їх можуть зацікавити такі професії, як бухгалтер, коректор, касир, адміністратор даних.

Початково розроблений для визначення напрямку професійного розвитку, тест Голланда здобув популярність у сфері кар’єрної консультації та вибору професії. Одна з ключових переваг цього тесту – він допомагає людям відкрити свої сильні сторони та зацікавленості, щоб приймати краще обмірковані рішення щодо своєї кар’єри.

Процес проходження тесту зазвичай включає серію питань, які вимагають відповіді на базі особистих уподобань. Результати аналізуються для визначення домінуючих та вторинних типів особистості, що відображають конкретні професійні напрямки.

Важливою складовою використання тесту Голланда є його спроможність допомогти людям знайти задоволення від своєї роботи та досягати професійного успіху.

На основі моделі Голланда був розроблений профорієнтаційний тест для дорослих SDS. SDS-5 – сучасна версія тесту, яка була адаптувана вченими-психологами для України в 2015–2017 рр.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

Терапія настрою

710

Терапія настрою – це психотерапевтичний підхід, спрямований на поліпшення емоційного стану особи, а також регулювання її настрою та емоційних реакцій. Цей вид терапії може бути ефективним для людей, які стикаються з депресією, тривожністю, стресом та іншими психічними труднощами, а також для поліпшення загального самопочуття та якості життя.

Когнітивно-поведінкова терапія

Однією з дієвих форм терапії настрою є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей підхід допомагає людині розуміти та змінювати свої шкідливі патерни мислення та поведінки, що можуть призводити до негативних емоцій.

Декілька ключових методів в рамках КПТ включають:

  • Аналіз негативних думок.

Клієнт разом із терапевтом вивчає свої думки та переконання, які можуть викликати негативний настрій. Розпізнавання цих думок є першим кроком до їх зміни.

  • Переформулювання думок.

Переосмислення або переформулювання негативних думок на більш реалістичні та позитивні може допомогти знизити емоційні дискомфорт.

  • Встановлення реальних цілей.

Клієнт та терапевт спільно працюють над визначенням реальних та досяжних цілей. Це може сприяти покращенню самооцінки та настрою.

  • Поведінкові експерименти.

Клієнт проводить експерименти, щоб перевірити дійсність своїх думок та переконань. Це може допомогти виявити, чи є його оцінка ситуації об’єктивною.

  • Техніка релаксації.

Використання методів релаксації, таких як глибоке дихання чи прогресивна м’язова релаксація допомагає знизити стрес.

  • Навчання навичкам розв’язання проблем.

Розвиток навичок розв’язання проблем може сприяти покращенню ситуації та настрою.

Ці методи можуть варіюватися в залежності від конкретних потреб клієнта та рекомендацій терапевта. Узгоджена співпраця між терапевтом і клієнтом є ключовою для ефективності когнітивно-поведінкової терапії настрою.

Майндфулнес

Одним із напрямків КПТ, так званою «третьою хвилею», є майндфулнес, який стає все більш популярним підходом в терапії настрою. Цей метод базується на практиці зосередженості на поточному моменті, без суджень та оцінок. Важливим аспектом є усвідомлення своїх емоцій та думок, що може сприяти поліпшенню психічного здоров’я.

Майндфулнес містить медитаційні техніки, які спрямовані на усвідомлення дихання, тіла та думок. Ці вправи можуть допомагати управляти стресом, знижувати тривожність і покращувати настрій.

Під час терапії настрою майндфулнес також звертає увагу на прийняття емоцій. Замість того, щоб судити себе за власні почуття, людина вчиться приймати їх беззастережно, що сприяє розумінню власного емоційного стану.

Майндфулнес може виявитися ефективним інструментом для управління депресією та боротьби зі стресом. Практика регулярного зосередження на моменті може підтримувати психічне здоров’я та сприяти позитивним змінам у настрої.

Загалом, використання майндфулнес в терапії настрою відкриває нові можливості для збалансованого і емоційно стійкого життя, сприяючи глибшому розумінню себе та власних емоцій.

Арт-терапія

Для роботи з настроєм доволі часто використовують методи арт-терапії.

Арт-терапія – це форма терапії, в якій використовується творчість та мистецтво для поліпшення психічного та емоційного стану людини.

Арт-терапія базується на переконанні, що процес творчості може сприяти внутрішньому самовираженню та відновленню емоційного балансу. Однією з основних форм арт-терапії є живопис, де людина може вільно виражати свої почуття кольорами та формами.

Важливим аспектом арт-терапії є відсутність необхідності в словесному вираженні емоцій, що особливо корисно для тих, кому важко говорити про свої почуття. Процес творчості стає засобом самовираження та відкриває нові шляхи для розуміння себе.

Варто відзначити, що арт-терапія може бути ефективним доповненням до інших методів лікування та консультування. Вона надає можливість людям розвивати та зміцнювати свою емоційну стійкість, а також допомагає виявляти свій творчий потенціал.

Арт-терапія містить різноманітні техніки, які спрямовані на вираження емоцій через творчий процес, наприклад:

  • Живопис та малювання
  • Ліплення з глини
  • Створення колажів
  • Розфарбовування
  • Малювання дудлів
  • Фотографування

Ці інструменти допомагають створити безпечне середовище для самовираження, сприяючи розкриттю та розумінню власних емоцій, що може позитивно впливати на настрій та психічне здоров’я.

Поза КПТ, майндфулнес, арт-терапією існує безліч інших методів терапії настрою, які можуть бути ефективними в різних ситуаціях.

Терапія настрою є індивідуальним процесом, і, звісно, людина може вибрати підхід, який найбільше відповідає її потребам. Важливим є постійний розвиток та вдосконалення методів терапії настрою для забезпечення оптимальних результатів для осіб, які шукають психологічну підтримку.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

Сварливість

546

Сварливість – це поведінка, що характеризується нахмуреним настроєм, різкими висловлюваннями та конфліктним ставленням до інших.

Сварливість може проявлятися різними способами і в різних ситуаціях. Ось деякі з типових проявів:

  • Гострі висловлювання. Люди, схильні до сварливості, можуть використовувати гострі або образливі слова під час спілкування, що може створити конфлікт.
  • Підвищений тон голосу. Сварливість часто виражається у підвищеному тоні голосу, що може створювати напруженість у спілкуванні.
  • Фізична агресія. У більш екстремальних випадках сварливість може призводити до фізичної агресії або загроз цього характеру.
  • Критика та обвинувачення. Люди, які схильні до сварливості, можуть висловлювати критику та обвинувачення в адресу інших, намагаючись висловити своє невдоволення.
  • Агресивна міміка та жестикуляція. Вираз обличчя, рухи рук або тіла можуть вказувати на агресивність та неприязнь.
  • Ізоляція. Сварливість може також призводити до ізоляції, коли людина уникає спілкування або вступу в контакт з іншими.

Ці прояви можуть варіюватися в залежності від особистості, контексту та причин, що викликають сварливість. Це може негативно впливати на робочий та особистий життєвий простір, створюючи конфлікти та погіршуючи загальний клімат взаємодії.

Сварливість може мати різні причини:

  • Підвищений рівень стресу може спричиняти сварливість, оскільки особа переживає емоційний навантаження та може виражати своє невдоволення через конфліктні ситуації.
  • Люди із низькою самооцінкою можуть реагувати сварливо, шукаючи вину в інших.
  • Конфлікти, які не були вирішені або приховані, можуть нагромаджуватися та виражатися через сварливість.
  • Недостатній сон та втома можуть погіршити настрій та збільшити схильність до сварливості.
  • Спілкування в агресивному чи конфліктному оточенні може впливати на стиль спілкування особи, роблячи її більш сварливою.
  • Деякі фізичні або психічні стани, такі як біль, хвороби чи депресія, можуть викликати сварливі реакції.
  • Сварливість може бути пов’язана з бажанням контролювати все і всіх.
  • Невідповідність очікуваної поведінки від оточення до реальної поведінки також може стати причиною сварливості.

Розуміння цих причин може допомогти людині працювати над ними та розвивати стратегії для покращення емоційного стану та міжособистісних відносин. При цьому важливо розрізняти нормальні емоційні реакції від патологічної сварливості, яка може привести до серйозних міжособистісних проблем.

Для подолання сварливості спробуйте:

  1. Спостерігати за своєю поведінкою та емоціями. Розпізнавання моментів підвищеної напруги допоможе уникати негативних реакцій.
  2. Використовувати стратегії релаксації, такі як глибоке дихання, медитація чи йога, які допомагають знизити рівень стресу та агресії.
  3. Навчитися конструктивно виражати свої емоції та потреби, уникаючи агресивного мовлення.
  4. Зрозуміти свої межі та межі інших.
  5. Розвивати альтернативні стратегії вирішення конфліктів, які сприяють співпраці та розумінню.
  6. Використовувати навички активного слухання та намагатись зрозуміти точку зору іншої людини. Комунікація з позиції взаєморозуміння може зменшити конфлікти.
  7. Обговорювати свої емоції з друзями, родиною або фахівцем, щоб отримати підтримку та поради.

Пам’ятайте, що подолання сварливості – це процес, який вимагає часу і зусиль.

У разі, якщо сварливість стає серйозною проблемою, важливо звертатися до фахівців, таких як психолог , психотерапевт або сімейний лікар (який перенаправить вас до відповідного фахівця). Вони можуть надати підтримку, допомогти виявити причини проблеми та розробити стратегії подолання сварливості для покращення якості міжособистісних відносин.

Як взаємодіяти зі сварливими людьми?

Взаємодія зі сварливими людьми може бути викликом, але деякі стратегії можуть полегшити цей процес:

  1. Залишайтеся спокійними

Спробуйте не реагувати на агресію сварливою реакцією. Залишайтеся спокійними та об’єктивними.

  • Слухайте

Вислухайте почуття таких людей та їхні думки, навіть якщо вам не подобається їхній тон. Розуміння їхнього стану може допомогти розробити конструктивне рішення.

  • Виражайте свої почуття.

Виразіть власні почуття чітко та конструктивно, уникайте обвинувачень. Використовуйте Я-посилання.

  • Підходьте з емпатією.

Спробуйте зрозуміти, що може бути причиною їхньої сварливості. Емпатія може зменшити конфлікт.

  • Визначте межі.

Якщо потрібно, визначте свої межі і чітко висловлюйте їх. Уникайте токсичних взаємодій.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

Психологія вибору

2 552

Людина протягом свого життя постійно робить вибір, серед багатьох варіантів, на користь чогось або когось, не зважаючи на те чи інше. Інколи це відбувається автоматично, людина навіть не акцентує свою увагу на те, що зараз вона здійснює вибір. Інколи – це дуже легка дія. Інколи вибір вимагає значних ресурсів та довгих роздумів. Розглянемо більш детально, що впливає на вибір людини та як можна полегшити для себе прийняття рішення.

Як ми здійснюємо вибір

На вибір людини впливають різні аспекти, такі як когнітивні процеси, емоції, соціальні впливи та інші фактори.

Перший ключовий аспект – це когнітивні процеси, пов’язані з прийняттям рішень. Людський розум здатен обробляти велику кількість інформації, але це може призвести до перевантаження та ускладнення процесу вибору. Психологи вивчають, як ми аналізуємо інформацію, оцінюємо альтернативи та приймаємо рішення.

Другий аспект – вплив емоцій на прийняття рішень. Емоції можуть впливати на об’єктивність та раціональність процесу вибору. Наприклад, страх або радість можуть призвести до різних виборів у схожих ситуаціях. Розуміння взаємозв’язку між емоціями та рішеннями є важливим аспектом вивчення психології вибору.

Соціальний вплив також грає велику роль у прийнятті рішень. На наш вибір можуть суттєво впливати оточення, соціальні норми та очікування. Соціальний контекст може визначати, які варіанти ми вважаємо прийнятними чи неприйнятними.

Крім того, індивідуальні особливості в характеристиках особистості, такі як готовність ризикувати, толерантність до несправедливості та інші, можуть впливати на спосіб, в який ми робимо вибір. Психологія вибору досліджує, як ці особистісні фактори взаємодіють з іншими аспектами прийняття рішень.

Когнітивно-поведінкова терапія

В роботі з питаннями вибору добре зарекомендувала себе когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Ця терапія фокусується на тому, як ми сприймаємо та обробляємо інформацію, а також які переконання впливають на наше прийняття рішень.

По-перше, КПТ допомагає клієнту усвідомити й критично оцінити свої автоматичні негативні думки, що можуть впливати на процес вибору. Терапевт спільно з пацієнтом розглядає можливі перекоси та спотворення в сприйнятті ситуацій, пов’язаних з вибором.

Другий аспект – це формування альтернативних, позитивних думок та переконань. КПТ спрямована на зміну шкідливих когнітивних патернів, що можуть виникати у процесі прийняття рішень. Терапевт сприяє створенню здорових, реалістичних переконань, які можуть сприяти об’єктивнішому та раціональному вибору.

Третій аспект – це розвиток навичок управління стресом та емоційної регуляції. КПТ допомагає індивіду сприймати та реагувати на емоції в конструктивний спосіб, що сприяє зменшенню впливу емоційного фактору на процес вибору.

Четвертий важливий аспект, який КПТ враховує у вирішенні психології вибору, – це розвиток стратегій вирішення проблем та планування. Терапевти допомагають клієнтам розкрити різні аспекти ситуації вибору, аналізуючи плюси та мінуси варіантів, враховуючи наслідки і можливі ризики.

П’ятий аспект КПТ стосується визначення особистих цінностей та цілей. Часто люди у своїх виборах не звертають увагу на те, що є дійсно важливим для них у житті. Терапевти сприяють осмисленню власних цінностей та визначенню, як вони впливають на процес прийняття рішень.

Шостий аспект – це розвиток навичок самоконтролю та волі. КПТ допомагає клієнтам розуміти, як вони можуть управляти своїми діями та виборами, навчаючи їх ефективним стратегіям волевиявлення та управління імпульсами.

В решті решт, КПТ створює простір для розвитку особистості, підвищуючи рівень самосвідомості та допомагаючи індивідууму стати ефективнішим у власному житті. Вона не лише спрямована на вирішення конкретних проблем вибору, а й сприяє загальному психологічному благополуччю та особистісному розвитку.

Інші техніки прийняття рішень

Та існує безліч  інших технік, які можна використовувати для полегшення процесу прийняття рішень. Ось деякі з них:

  1. SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін, можливостей та загроз).

Допомагає систематично оцінити ситуацію, враховуючи внутрішні та зовнішні аспекти.

  • Матриця прийняття рішень.

 Спеціальна таблиця для оцінки і порівняння варіантів за різними критеріями.

  • Метод “Шість капелюхів мислення” Едварда де Боно.

Креативний підхід для прийняття рішення. Заохочує думати з різних точок зору, що допомагає отримати повніше розуміння ситуації.

  • Метод “Плюси та мінуси”

Простий спосіб визначення переваг та недоліків різних варіантів.

  • Додаткова інформація та дослідження.

Отримання додаткової інформації може допомогти зменшити невизначеність і зробити більш обдуманий вибір.

  • Медитація та усвідомленість.

Спокійний розум та присутність «тут і тепер» можуть допомогти зменшити стрес та допомогти приймати об’єктивніші рішення.

  • Принцип 10-10-10. Запитайте себе, як виглядатиме ваш вибір через 10 хвилин, через 10 місяців і через 10 років.

Важливо вибрати техніку, яка найкраще підходить конкретній ситуації та враховує наш стиль мислення та особистість.

Важливо усвідомити, що вибір – це не тільки отримання чогось нового, але й втрата чогось існуючого. Перехід до нового може супроводжуватися стресом та почуттям втрати, бо ми змушені покидати звичне. Усвідомлення цього допомагає розуміти емоції та знаходити баланс у прийнятті рішень.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

Психологія мас

1 225

Психологія мас, також відома як соціальна психологія груп, є важливою галуззю вивчення людської поведінки в колективі. Однією з ключових фігур у цьому напрямку був французький психолог, соціолог Густав Лебон, який вперше висвітлив концепцію “психології мас” у своїй видатній роботі “Психологія народів і мас” у 1895 році. Відтоді ця концепція постійно розвивалася та ставала об’єктом досліджень численних вчених.

Однією з головних ідей психології мас є те, що люди, будучи частинами великої групи, змінюють свою поведінку та психологію, нерідко піддаючись впливові колективного мислення та емоцій.

За таких умов індивід може втрачати свою самостійність і приймати рішення на підґрунті загального настрою чи динаміки групи. Замість його думок, поглядів створюється щось аморфне, якась колективна душа.

Психологія мас знаходить широке застосування в аналізі явищ, таких як соціальні рухи, політичні події та поведінка споживачів. Наприклад, вивчення масової реакції на події, такі як революції або публічні кризи, дозволяє розуміти, як змінюється психологічний стан суспільства та як це впливає на індивідів.

Позитивні та негативні аспекти психології мас

Однак важливо розрізняти позитивні та негативні аспекти психології мас. З одного боку, колективне мислення може сприяти формуванню єднання в групі, активізації ініціативи та досягненню спільних цілей. З іншого боку, загрозою є можливість виникнення масового ірраціонального психологічного стану, який може призвести до непродуманих рішень та конфліктів.

Психологія мас вивчає не лише динаміку індивідів у групі, але і специфічні явища, які виникають в масовому середовищі. До основних аспектів дослідження відноситься феномен «анонімності», коли учасники масової групи можуть відчувати відокремленість та втрату індивідуальності. Це може призвести до ефектів, таких як “груповий гіпноз”.

Дослідження також орієнтується на вивчення явища “групової динаміки”, що включає в себе розуміння того, як змінюється комунікація, лідерство, і рішення в груповому середовищі порівняно з індивідуальним. Натовп створює відчуття вседозволеності, могутності, зменшує почуття відповідальності.

Психологія мас також розглядає маніпулятивний вплив засобів масової інформації. Засоби масової інформації можуть впливати на психологічний стан та погляди аудиторії, формуючи загальний настрій та уявлення.

Поняття “соціальної ідентичності” відіграє ключову роль у вивченні психології мас, оскільки учасники можуть ідентифікуватися зі своєю групою та взаємодіяти на основі цієї ідентичності.

Вивчення психології мас є важливим з пізнавальної, наукової та практичної точок зору

1. Вивчення психології мас допомагає розуміти, як суспільство реагує на різноманітні ситуації, включаючи емоційний стан, динаміку взаємодії та колективні рішення.

2. У політичному контексті, вивчення психології мас є ключовим для розуміння явищ, таких як політична мобілізація, революції, та вплив масових медіа на формування політичних поглядів.

3. Розуміння, як масові медіа впливають на колективний розум та перспективи, сприяє розвитку медійної грамотності серед громадськості.

4. В галузі менеджменту та лідерства вивчення динаміки груп та психології мас є корисним для ефективного управління організаціями та командами.

5. Розуміння психології мас є важливим для фахівців у сфері соціальної роботи, освіти та інших сферах, де важливо враховувати соціальні та психологічні аспекти взаємодії людей в групах.

Сучасний розвиток психології мас

Сучасний розвиток психології мас продовжується в різних напрямках, враховуючи вплив новітніх технологій, соціокультурних змін та розширення областей застосування.

Так, з розширенням впливу Інтернету на суспільство, вивчення взаємодії та психології мас в онлайн-середовищі стає важливим напрямком. Досліджуються соціальні мережі, форуми та інші віртуальні групи.

З урахуванням стрімкого розвитку медіа, таких як стрімінгові платформи, подкасти та соціальні мережі, вивчення впливу масових медіа на психологію та поведінку стає актуальною темою.

Також психологи вивчають вплив мас на політичні процеси, політичні рухи та публічні думки.

Дослідження впливу стресових ситуацій на психологію мас та колективні стратегії виживання також, на жаль, на сьогодні стають актуальними.

Отже, психологія мас вивчає динаміку взаємодії людей в групі та допомагає розкрити фактори, що впливають на колективне мислення. Розуміння цих аспектів може виявитися вельми корисним для аналізу та прогнозування поведінки суспільства в різноманітних ситуаціях.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор