Ірина Мороз

Сексуальні адикції

937

В сучасному світі сексуальна адикція стає предметом все більшої уваги з боку суспільства, науковців та практиків в галузі психології. Це явище, яке раніше було малодослідженим і недооціненим, тепер отримує визнання як серйозна проблема, яка може мати серйозний вплив на життя людини та її близьких.

Сексуальна адикція визначається як патологічна залежність від сексуальних стимулів та активностей, що призводить до негативних наслідків для фізичного, емоційного та соціального благополуччя людини. Основними ознаками сексуальної адикції є постійна потреба в сексуальній стимуляції, нездатність контролювати свої сексуальні дії та втрата інтересу до інших аспектів життя.

Згідно з публічною інформацією та медійними звітами, деякі відомі особистості зіткнулися з проблемами сексуальної адикції. Однак важливо розуміти, що інформація про приватні проблеми відомих осіб може бути обмеженою і не завжди підтверджується офіційно.

Відомі особистості, що мали сексуальну адикцію:

Гарві Вайнштейн: Відомий голлівудський продюсер Гарві Вайнштейн був оголошений винуватим у сексуальних домаганнях та зґвалтуваннях, що привело до великого скандалу у галузі розваг та руху #MeToo.

Білл Клінтон: Екс-президент США Білл Клінтон визнавався в екстрашлюбних зв’язках, включаючи стосунки з Монікою Левінські, що спричинило політичний скандал.

Джон Ф. Кеннеді: Інший екс-президент США, Джон Ф. Кеннеді, також відомий своїми екстрашлюбними зв’язками, які стали предметом широкого загальнокультурного інтересу та дискусій.

Ці випадки лише декілька з численних прикладів, і їхні історії служать нагадуванням про те, що сексуальна адикція може впливати на будь-кого, незалежно від статусу, слави чи статі.

Сексуальна адикція, як і будь-яка інша форма залежності, може бути спричинена різними факторами, які можуть взаємодіяти між собою.

Причини сексуальної адикції:

1. Психологічні фактори

Низька самооцінка, тривожність, депресія, невирішені психічні проблеми, неспроможність впоратися зі стресом або негативні емоції.

2. Біологічні фактори

Гормональні розлади, порушення в роботі головного мозку, вроджені аномалії, що впливають на функціонування центральної нервової системи.

3. Соціокультурні впливи

Експозиція до сексуалізованого контенту у ЗМІ та соціальних мережах, негативне вплив сексуалізованої культури, недостатня сімейна або соціальна підтримка.

4. Травматичні впливи

Сексуальні або емоційні травми у дитинстві або підлітковому віці, які можуть призвести до розвитку неправильних ставлень до сексу та інтимних відносин.

5. Психосексуальний розвиток

Неспроможність встановлювати здорові межі в сексуальних відносинах, неадекватні уявлення про сексуальну діяльність.

6. Генетичні та спадкові фактори

Деякі дослідження показують, що генетика може впливати на схильність до адикції, включаючи сексуальну.

7. Соціальне середовище

Погані звички, навіть у відсутності генетичної схильності, можуть бути набуті через позитивний або негативний досвід відносин з оточуючими.

Ці фактори часто взаємодіють між собою, що може ускладнити проблему сексуальної адикції і робить її складною для лікування. Важливо визнати, що кожна людина унікальна, і те, що спричиняє адиктивну поведінку в одній особі, може бути іншим фактором для іншої.

Сексуальна адикція може мати серйозні наслідки для особистості та її оточення. Вона може призвести до руйнування міжособистісних відносин, проблем у роботі та фінансах, а також до розвитку психічних розладів, включаючи депресію та тривожність. Також вона може викликати фізичні проблеми, такі як статеві захворювання або втома.

Лікування сексуальної адикції

Лікування сексуальної адикції включає психотерапію, медикаментозну терапію та підтримку з боку спеціалізованих груп. Психотерапевтичні підходи можуть включати когнітивно-поведінкову терапію, терапію сімейних відносин та групову терапію. Медикаментозна терапія може використовуватися для лікування супутніх психічних розладів.

Отже, сексуальна адикція є серйозною проблемою, яка може мати негативний вплив на життя людини та її оточення. Хоча це складна проблема, з вчасною діагностикою та адекватним лікуванням вона може бути успішно подолана. Важливо підтримувати свідомість про це питання в суспільстві та забезпечувати належну підтримку та доступність лікувальних послуг для тих, хто стикається з цим проблемою.

Автор

Харчові адикції (залежності)

628

Харчова адикція – це різновид психічного розладу, що пов’язаний з непереборною потребою в споживанні або відмовою від споживання певних продуктів, що може призводити до втрати контролю, психічних та фізичних проблем. Це також відомо як залежність від їжі або компульсивне переїдання. На відміну від інших форм залежності, таких як алкоголь або наркотики, харчова адикція пов’язана із споживанням їжі.

Класифікація:

Харчова адикція може включати в себе різні види порушень харчування, найпоширенішими є:

  1. Ненажерливість (Binge Eating Disorder, BED):
    • Людина споживає велику кількість їжі за короткий період, при цьому відчуваючи втрату контролю над процесом.
  2. Булімія нервова (Bulimia Nervosa):
    • Харчові напади, за якими слідує компенсаційна поведінка, така як викликання блювання, використання слабких препаратів, періоди строгих дієт або надмірна фізична активність.
  3. Анорексія нервова (Anorexia Nervosa):
    • Специфічні обмеження у споживанні їжі, що призводять до значної втрати ваги, відчуття інтенсивного страху набирати вагу та спотворення сприйняття власного тіла.

Причини:

  1. Генетичні фактори:
    • Спадковість може впливати на схильність до харчових адикцій.
  2. Психологічні чинники:
    • Стрес, депресія, низька самооцінка можуть викликати адиктивне харчування.
  3. Соціокультурні тиск:
    • Ідеали тіла, наведені ЗМІ та суспільством, можуть сприяти розвитку порушень харчування.

Схильними до харчових адикцій можуть бути різні люди, і це може бути спричинене різноманітними факторами. Деякі з чинників, які можуть збільшувати схильність до харчових адикцій, включають:

  1. Генетика:
    • Спадковість може грати роль у схильності до адиктивного споживання їжі. Якщо члени сім’ї мають порушення харчування чи інших залежності, це може збільшити ризик харчових адикцій.
  2. Стрес і емоційний стан:
    • Багато людей звертаються до їжі як до засобу втіхи чи розваги в умовах стресу або емоційної кризи.
  3. Низька самооцінка:
    • Відчуття низької самооцінки може призвести до використання їжі як спроби компенсувати це почуття.
  4. Соціокультурний вплив:
    • Норми краси та ідеали тіла, наведені ЗМІ та суспільством, можуть впливати на сприйняття їжі та викликати харчові адикції.
  5. Доступність висококалорійної їжі:
    • Легкий доступ до швидкої їжі та продуктів, які містять велику кількість цукру та жирів, може сприяти адиктивному споживанню.
  6. Брак регулярного харчування:
    • Неправильний графік прийому їжі чи пропускання прийому їжі може викликати аномалії у харчуванні.
  7. Досвід дитинства:
    • Травматичні події чи стосунки з їжею у дитинстві можуть впливати на харчові звички та схильність до адиктивного споживання.
  8. Хвороби та фізичні стани:
    • Деякі медичні умови можуть впливати на споживання їжі, наприклад, хвороби, які викликають надмірний апетит або зниження контролю.

Симптоми харчових адикцій:

  1. Споживання великих кількостей їжі без реального відчуття голоду.
  2. Втрата контролю над харчуванням.
  3. Викликання блювання або використання слабких препаратів.
  4. Страх набирати вагу.
  5. Обмеження у споживанні їжі, яке призводить до недостатньої ваги (у випадку анорексії).

Профілактика та Лікування:

  1. Консультація фахівця:
    • Психотерапевти, дієтологи, психіатри можуть надавати комплексну підтримку.
  2. Групова терапія:
    • Обмін досвідом та підтримка від людей із схожими проблемами.
  3. Лікування психічних проблем:
    • Можуть бути призначені антидепресанти чи інші ліки згідно діагнозу захворювання.
  4. Дієтологічна підтримка:
    • Розробка збалансованої дієти та вивчення навичок здорового харчування.
  5. Фізична активність:
    • Регулярна фізична активність може допомагати в управлінні стресом та покращенні настрою.

Коли звертатися за допомогою:

  • Якщо харчова поведінка викликає фізичні чи психічні проблеми.
  • Якщо спроби самоконтролю не призводять до покращення стану.
  • Якщо є втрата контролю над харчуванням.

Важливо шукати допомогу від фахівців, оскільки харчова адикція може призводити до серйозних наслідків для фізичного та психічного здоров’я.

Автор

Пустотлива манія

448

Для розуміння протікання стану манії з пустотливістю, важливо розглянути окремо поняття пустотливості та стану манії у психології.

Пустотливість у психології є концепцією, що описує відчуття порожності, відсутності сенсу або значення, яке може виникати в емоційній, психічній або духовній сфері життя людини. Це може бути відчуття внутрішньої порожності, відсутності задоволення, апатії або нудьги, незалежно від зовнішніх обставин.

Ознаки пустотливості:

Відсутність задоволення: Людина може відчувати, що ніщо не приносить їй радості або задоволення, навіть ті справи, які колись їй подобалися.

Втрата інтересу: Відсутність інтересу до звичних занять, хобі або соціальної взаємодії може бути також ознакою пустотливості.

Емоційна віддзеркаленість: Людина може відчувати відчуженість від власних емоцій або навіть від інших людей, що виражається відчуттям емоційної пустоти.

Відчуття безмежності: Пустотливість може призводити до відчуття, що час та простір стають нескінченними та безмежними, що поглинає особистість.

Причини пустотливості:

Психічні розлади: Депресія, тривожність, розлад особистості та інші психічні стані можуть сприяти виникненню відчуття пустотливості.

Стрес та травми: Великі стресові події або емоційні травми можуть призводити до відчуття порожності та втрати сенсу.

Втрата сенсу життя: Відчуття невизначеності, втрата цілей або відчуття безмежності можуть призводити до виникнення пустотливості.

Отже, пустотливість – це серйозне відчуття, яке може впливати на якість життя та психічне здоров’я людини. Розуміння причин та симптомів цього стану є важливим кроком у його управлінні та подоланні. Звернення до фахівців та підтримка оточуючих можуть допомогти знайти новий сенс та радість у житті.

Манія – це стан підвищеного настрою та енергії, який може відчуватися як ейфорія або підвищена активність. Це психічний розлад, що характеризується надмірною веселістю, підвищеним рівнем енергії та надмірною активністю. Манія може супроводжуватися ризиком для самої особи та її оточення, і, як правило, вона асоціюється з біполярним розладом або іншими психічними розладами.

Симптоми манії можуть бути різноманітними і включати:

1. Ейфорію або підвищений настрій: Людина може відчувати надмірну радість та оптимізм без видимих причин.

2. Збудження та підвищена енергія: Людина може бути надзвичайно розмовною, активною та агітованою.

3. Зменшена потреба у сні: Людина може відчуватися відпочившою з меншою кількістю сну, ніж зазвичай.

4. Підвищена активність та рухливість: Людина може займатися безперервною діяльністю, яка зазвичай включає в себе безладні та ризиковані дії.

5. Постійний розбещений стан: Людина може відчувати себе непереможною і думати, що їй дозволено все.

Причини манії є складними та багатогранними.

Вони можуть включати генетичні фактори, хімічний дисбаланс у мозку, стресові ситуації, зміни в середовищі або психосоціальні чинники.

Манія може мати серйозні наслідки для особистості та її близьких. Надмірне витрачання грошей, ризиковані поведінки, конфлікти з оточуючими, проблеми з роботою та взаєминами – це лише деякі можливі наслідки манії.

Терапія: Психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія та терапія сприйняття та засвоєння, може допомогти розібратися з внутрішніми конфліктами та знайти новий сенс у житті.

Емоційна підтримка: Розмови з друзями, родиною або фахівцями з психічного здоров’я можуть надати підтримку та сприяти покращенню самопочуття.

Самопізнання: Вивчення власних емоцій, думок та потреб може допомогти зрозуміти корінь пустотливості та знаходити способи вирішення цього стану.

Лікування може включати медикаментозну терапію, психотерапію, регулярну психіатричну допомогу та підтримку від родини та друзів. Крім того, важливою є регулярна фізична активність, збалансоване харчування та здоровий режим сну.

Автор

Стійка депресія

451

Стійкий депресивний розлад є формою депресивного розладу, при якому симптоми тривають протягом тривалого періоду часу, і вони можуть бути менш вираженими, але триваліше присутніми, ніж у депресивного розладу. Даний розлад характеризується тривалою та хронічною депресією, яка може тривати принаймні два роки у дорослих і один рік у дітей та підлітків.

Можливі причини стійкої депресії включають:

  1. Генетичні фактори: Спадковість може грати важливу роль у схильності до розвитку депресивних розладів. Якщо у члена сім’ї був депресивний розлад, це може збільшити ризик для інших членів сім’ї.
  2. Нейробіологічні фактори: Зміни у хімічних речовинах у мозку, таких як серотонін, норадреналін, та допамін, можуть впливати на настрій і викликати симптоми депресії.
  3. Психосоціальні фактори: Стрес, травми, втрати, конфлікти в сім’ї або на роботі можуть впливати на емоційне благополуччя і сприяти розвитку депресії.
  4. Особистісні чинники: Особливості характеру та особистісні риси можуть зробити людину більш схильною до розвитку депресії. Наприклад, песимістичний погляд на життя чи низька самооцінка.
  5. Хронічні фізичні захворювання: Наявність хронічних фізичних захворювань може збільшити ризик розвитку депресії.
  6. Використання реактивних стратегій управління стресом: Якщо людина використовує неефективні стратегії управління стресом, це може призвести до тривалого емоційного навантаження та розвитку депресії.
  7. Соціокультурні фактори: Навколишнє середовище, соціокультурний тиск також можуть впливати на розвиток стійкого депресивного розладу.

Основні симптоми стійкого депресивного розладу включають:

  1. Знижений настрій:
    1. Постійний низький настрій, відчуття пригніченості, безперервний почуття суму та пустки.
  2. Втрата інтересу та задоволення:
    1. Втрата інтересу до розваг, дозвілля та звичних задоволень.
  3. Енергетичний виснаження:
    1. Спостерігається стійка втрата енергії, почуття втоми, навіть при невеликих фізичних або психічних зусиллях.
  4. Зміни в сні:
    1. Проблеми із засинанням, просипаннями вночі або недостатній якості сну.
  5. Низька самооцінка:
    1. Постійні відчуття «непридатності», низької самооцінки та відсутності віри в свої здібності.
  6. Труднощі з концентрацією та прийняттям рішень:
    1. Порушення у здатності концентруватися, виявлення ініціативи та прийняття рішень.
  7. Втрата інтересу до навчання та роботи:
    1. Зниження витрати часу на навчання чи в роботі, втрата інтересу до професійних або освітніх зусиль.
  8. Соціальна ізоляція:
    1. Схильність до відсторонення від соціальних взаємин та ізоляція від оточуючих.
  9. Фізичні симптоми:
    1. Можуть включати головні болі, проблеми зі шлунком, болі в м’язах та інші фізичні симптоми.

Лікування стійкого депресивного розладу включає комплексний підхід, що може включати медикаментозну терапію, психотерапію та інші стратегії підтримки. Лікар визначає оптимальний метод лікування враховуючи індивідуальні особливості та потреби пацієнта. Ось деякі можливі методи лікування:

  1. Антидепресанти:
    1. Ліки, такі як селективні інгібітори захоплення серотоніну (SSRI) або трициклічні антидепресанти, можуть бути призначені для поліпшення настрою та зменшення симптомів депресії.
  2. Психотерапія:
    1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), психодинамічна терапія чи інші форми психотерапії можуть допомагати в розвитку стратегій управління стресом, розвитку позитивного сприйняття та вміння вирішувати проблеми і досягати цілей.
  3. Групова терапія:
    1. Участь у груповій терапії може надати пацієнту можливість обмінюватися досвідом та отримувати підтримку від інших, що також переживають подібні труднощі.
  4. Соціальна підтримка:
    1. Спілкування з підтримуючим соціальним оточенням, включаючи родину, друзів та інших підтримуючих осіб, може бути важливим елементом лікування.
  5. Фізична активність:
    1. Регулярна фізична активність може поліпшити настрій, зменшити втому та покращити загальне психічне здоров’я.
  6. Інші методи підтримки:
    1. Медитація, йога, релаксація та інші техніки зниження стресу можуть бути корисними для зменшення симптомів.

Профілактика стійкого депресивного розладу включає: здоровий спосіб життя, управління стресом, регулярну фізичну активність та підтримку психічного здоров’я.

Важливо пам’ятати, що лікування стійкого депресивного розладу може вимагати часу, і можливо, знадобиться спробувати різні методи для досягнення найкращих результатів. Також, кожен пацієнт є унікальним, і ефективність лікування може варіювати. Тільки лікар може призначити індивідуальний план лікування на основі конкретних потреб та особливостей пацієнта.

Автор

Субсиндромальна депресія

432

Субсиндромальна депресія – це стан, при якому особа виявляє деякі симптоми депресії, але не відповідає повному критерію для діагнозу клінічної депресії. Інтерес до субсиндромальної депресії зріс в контексті розуміння широкого спектру депресивних розладів та їх відносин із клінічною депресією. Деякі дослідження вказують на те, що симптоми, які раніше можуть бути менш важливими або недостатньо вираженими для діагнозу клінічної депресії, також можуть мати значущі наслідки для психічного здоров’я та якості життя пацієнтів.

Основні риси субсиндромальної депресії включають:

  • Періодичне відчуття суму чи пригніченості.
  • Зміни в настрої, такі як знижений інтерес або задоволення від звичних діяльностей.
  • Зниження енергії та втома.
  • Проблеми із сном (проблеми з засинанням чи просинанням вночі).
  • Зниження концентрації та уваги.
  • Порушення апетиту.

Хоча симптоми субсиндромальної депресії можуть бути менш вираженими, ніж у клінічної депресії, вони все ж можуть сильно впливати на якість життя людини. Цей стан може бути тимчасовим або повторюваним.

Люди з субсиндромальною депресією можуть відчувати, що їхні симптоми заважають повсякденним справам і відносинам, і може виникати бажання звертатися до фахівця для отримання підтримки або лікування.

У рамках дослідження субсиндрольмальної депресії актуальним є розгляд понять “маски”, яка в контексті субсиндромальної депресії може вказувати на те, що симптоми депресії можуть бути «масковані» або приховані за іншими проявами чи фізичними симптомами. Це може робити діагноз менш очевидним або ускладнювати визначення справжнього стану.

Можливі “маски” субсиндромальної депресії включають, але не обмежуються:

  1. Фізичні симптоми:
    1. Біль у різних частинах тіла, головні болі, проблеми зі шлунком, безсоння – це можуть бути фізичні прояви, за якими приховуються симптоми депресії.
  2. Психосоматичні симптоми:
    1. Фізичні прояви, які мають психічну природу, такі як серцебиття, тремори чи поколювання, але які можуть бути пов’язані з емоційними станами.
  3. Захоплення роботою чи іншими видами діяльності:
    1. Відданість роботі чи іншим заняттям може бути спробою відволіктися від емоційного стану.
  4. Підвищені витрати часу на соціальні мережі чи інтернет:
    1. Занурення у віртуальний світ може слугувати «ширмою» від реальності та приховувати справжній емоційний стан.
  5. Висока активність:
    1. Занадто велика активність, гіперактивність може бути спробою змусити себе не зупинятися та уникнути внутрішніх емоцій.
  6. Ізоляція чи відсутність комунікації про емоційний стан:
    1. Уникання розмов чи висловлення емоцій, приховування справжнього стану.

Важливо відзначити, що ці “маски” можуть бути індивідуальними і варіювати в кожного. Діагноз і лікування субсиндромальної депресії найкраще проводити за участю кваліфікованого фахівця, який може ретельно вивчати симптоми та допомагати в управлінні емоційним станом.

Профілактика та лікування:

  1. Психосоціальна підтримка:
    1. Розмови з друзями, сім’єю або професійними консультантами можуть допомагати у подоланні стресу та підтримувати психічне здоров’я.
  2. Зміни в способі життя:
    1. Регулярна фізична активність, збалансована харчова дієта та достатній сон можуть позитивно впливати на настрій.
  3. Психотерапія:
    1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), інтерперсональна терапія (ІПТ) та інші форми психотерапії можуть бути корисні для управління симптомами субсиндромальної депресії.
  4. Фармакотерапія:
    1. У деяких випадках може бути розглянута фармакотерапія, така як антидепресанти, особливо якщо симптоми субсиндромальної депресії важкі чи тривають довгий час.

Психотерапія, зміни в способі життя і, в окремих випадках, фармакотерапія можуть бути використані для управління субсиндромальною депресією.

Автор

Психотична депресія

1 005

Психотична депресія – це форма депресії, при якій виникають симптоми психозу, яка вважається психічним розладом, оскільки вона об’єднує елементи депресивного розладу і психотичних симптомів.

Термін “психотична депресія” не є офіційним терміном в DSM-5 чи МКХ-10 (Діагностичний і статистичний посібник психічних розладів (DSM-5) та Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10) – це два основних системи класифікації психічних розладів, які використовуються світовими фахівцями в сфері психіатрії і психології для діагностики та класифікації психічних станів). Однак у цих системах класифікації існують окремі діагностичні категорії для депресивних і психотичних розладів, і в деяких випадках може виникати потреба в диференційній діагностиці.

  1. DSM-5:
    1. В DSM-5 використовують діагнози, такі як “Депресивний розлад” (Major Depressive Disorder) і “Психотичний розлад” (Psychotic Disorder). У випадках, коли психотичні симптоми супроводжують депресію, лікар може встановити обидві діагнози.
  2. МКХ-10:
    1. В МКХ-10 депресивні розлади класифікуються як “Розлади настрою” (Mood [affective] disorders), а психотичні розлади можуть включати “Шизоафективний розлад” (Schizoaffective disorder) або “Шизофренію” (Schizophrenia).

Психотичний стан

Психотичний стан – це стан, при якому людина втрачає зв’язок із реальністю і може демонструвати психотичні симптоми. Психотичні симптоми включають галюцинації (фальшиві відчуття, які не мають реальної основи) та маячню (неправильні переконання, які не відповідають реальності).

Психотичний стан може бути частиною психічного розладу, такого як шизофренія, біполярний розлад з психотичними симптомами, або може виникати внаслідок стресу, депресії або інших психічних проблем.

Депресивні стани або депресія – це психічний розлад, який характеризується глибоким відчуттям суму, втратою інтересу до звичних задоволень, втомою, зниженим настроєм і іншими симптомами. Це найпоширеніший психічний розлад, і він може впливати на різні аспекти життя людини, включаючи роботу, відносини і фізичне здоров’я.

Депресивні стани можуть бути епізодичними або тривати тривалий час. У важких випадках, коли депресія значно обмежує здатність до щоденної діяльності, може виникнути потреба в професійному лікуванні, яке може включати психотерапію та фармакотерапію.

Загальна інформація про психотичну депресію:

Історія вивчення та дослідження психотичної депресії

Історія вивчення психотичної депресії пов’язана з розвитком сучасної психіатрії та психології. Психотичні симптоми в контексті депресії почали вивчатися в 20 столітті. З того часу було проведено численні дослідження, спрямовані на розуміння механізмів виникнення, діагностики та лікування психотичної депресії.

Основні симптоми психотичної депресії:

  1. Депресивні симптоми:
    1. Глибоке відчуття суму, втрата інтересу до життя, енергетичне виснаження, порушення сну та апетиту.
  2. Психотичні симптоми:
    1. Галюцинації (відчуття нереальних об’єктів чи явищ, які не існують) та бред (неправильні переконання).
  3. Важкість симптомів:
    1. Психотична депресія може виявлятися в різній важкості, від легкої до важкої.

Причини виникнення

Психотична депресія може виникати з ряду факторів, таких як генетична схильність, хімічні дисбаланси в мозку, стресові ситуації, важкі травми чи втрати.

Лікування:

Лікування психотичної депресії може включати фармакотерапію (призначення антидепресантів та антіпсихотиків), психотерапію (індивідуальну чи групову) та госпіталізацію у випадках тяжкої симптоматики.

Поради:

  1. Звертайтеся до фахівців:
    1. Звертайтеся до психіатра чи психотерапевта для професійної допомоги та лікування.
  2. Підтримка оточуючих:
    1. Знаходьте підтримку у родини та друзів, що може бути дуже важливим для проходження лікування.
  3. Дотримуйтеся рекомендацій лікаря:
    1. Слідкуйте за рекомендаціями свого лікаря та приймайте ліки точно за призначенням.
  4. Підтримка здорового способу життя:
    1. Стежте за своїм сном, регулярно займайтесь спортом, дотримуйтеся здорового харчування.
  5. Відкритість розмови:
    1. Будьте відкритими щодо своїх емоцій зі своїм лікарем та близькими.

Важливо зрозуміти, що психотична депресія – це серйозний стан, і самодіагностика та самолікування можуть призвести до погіршення цього стану. Відкритий діалог і співпраця з фахівцем є ключовими у керуванні цим станом.

Автор

Медикаментна депресія

678

“Медикаментозна депресія” є побічним ефектом від прийому деяких медикаментів. Медикаментозна депресія означає виникнення депресивних симптомів або загострення депресії під час прийому певних лікарських препаратів.

Щоб з’ясувати взаємозв’язок між ліками та депресією, важливо провести детальний медичний аналіз та взяти до уваги історію прийому ліків. Лікар може порадитися з пацієнтом та визначити, чи може депресія бути пов’язана з прийомом конкретних препаратів.

Якщо побічний ефект лікарського препарату включає депресію, лікар може вирішити змінити дозу, призначити інший препарат або ввести додаткове лікування для управління цими ефектами.

Не існує однозначного списку ліків чи конкретних груп ліків, які завжди призводять до депресії у всіх людей. Реакція на медикаменти може бути індивідуальною, і той самий препарат може впливати на різних людей по-різному. Проте деякі медикаменти можуть впливати на настрій і психічний стан пацієнта. Такі ефекти можуть бути спостережені в ряді класів препаратів, включаючи:

  1. Антигіпертензивні засоби:
    1. Деякі ліки, призначені для лікування високого артеріального тиску, можуть мати побічний ефект у вигляді депресії.
  2. Гормональні препарати:
    1. Деякі гормональні препарати, такі як стероїди або препарати для контролю народження, можуть впливати на настрій.
  3. Антигістамінні засоби:
    1. Деякі антигістамінні препарати можуть мати седативний ефект та впливати на емоційний стан.
  4. Ліки для лікування щитоподібної залози:
    1. Засоби, які впливають на функцію щитовидної залози, можуть викликати зміни в настрої.
  5. Ліки для лікування больового синдрому:
    1. Деякі протизапальні препарати та опіати можуть мати вплив на психічний стан.

Відміну або припинення вживання ліків, які можуть спричиняти депресію або погіршувати настрій, важливо робити під контролем та за порадою лікаря. Припинення прийому деяких ліків може впливати на фізичне та психічне здоров’я, тому важливо проводити цей процес з урахуванням індивідуальних особливостей та під контролем медичного фахівця.

Існує кілька загальних принципів для відміни ліків, які можуть спричиняти депресію або погіршувати настрій:

  1. Консультація з лікарем:
    1. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем перед відміною будь-якого лікування. Лікар може оцінити ризики та переваги, розглянути індивідуальні обставини та розробити план відміни лікування.
  2. Поступове зменшення дози:
    1. Відміна ліків часто вимагає поступового зменшення дози, а не швидкого переривання вживання лік.
  3. Спостереження за симптомами:
    1. Під час відміни лікування важливо відзначати будь-які зміни в самопочутті, емоціях та фізичному стані. Це дозволить лікареві вчасно втрутитися, якщо з’являться проблеми.
  4. Консультування з лікарем:
    1. Здоров’я – це індивідуальна справа, і лікар повинен бути в курсі всіх змін. Зберігайте активне консультування з медичним фахівцем під час відміни ліків.
  5. Психотерапія та підтримка:
    1. Психотерапія та підтримка можуть бути корисними в процесі відміни ліків, допомагаючи впоратися з емоційними та психічними аспектами.

Навіть якщо ви вирішили припинити вживання ліків на власний розсуд, завжди варто сповістити лікаря про свої рішення та отримати його поради.

Отже, якщо ви помітили зміни в настрої чи почали відчувати симптоми депресії під час прийому будь-якого лікарського засобу, важливо сповістити свого лікаря, який може переглянути ваше лікування та розглянути можливість зміни дози, заміни препарату або введення додаткового лікування для управління цими ефектами. Не слід самостійно припиняти або змінювати прийом будь-яких лікарських засобів без консультації з лікарем.

Автор

Сезонна депресія

453

Сезонна депресія, також відома як сезонний афективний розлад (САР), є формою депресії, яка виникає у певний період року, зазвичай восени або взимку, коли триває зменшення світлового дня. Сезонна депресія визнається як форма психічного розладу і входить до категорії афективних розладів у Міжнародній класифікації захворювань (МКЗ-10) та Діагностичного та статистичного посібника ментальних розладів (DSM-5).

Дослідження сезонної депресії розпочалося у середині 20 століття, але поняття про цей тип депресії вперше з’явилося в середині 19 століття. Науковці та лікарі виявили, що деякі люди відчувають зміни в настрої та емоційному стані, які пов’язані з сезонними змінами, зазвичай взимку.

Перші дослідження сезонної депресії були зосереджені на спостереженнях за симптомами виникнення цього стану. Однак конкретні терміни визначення початку досліджень можуть варіюватися залежно від конкретного аспекту дослідження.

Наприклад, одні з перших наукових робіт, присвячених сезонній депресії, датуються 1980-ми роками, коли було визначено концепцію сезонного афективного розладу (САР). Дослідження цього розладу та його лікування, такого як фототерапія, почалося активно розвиватися в наступні десятиліття.

Сучасні дослідження продовжують допомагати в розумінні механізмів, які лежать в основі сезонної депресії, та розвивають нові методи лікування та профілактики.

Ось деякі аспекти, які стосуються впливу сезонної депресії на психічне здоров’я:

  1. Зниження настрою та енергії:
    1. Сезонна депресія може викликати почуття пригнічення, суму та втоми. Це може призвести до зниження енергії та інтересу до різних сфер життя.
  2. Вплив на міжособистісні відносини:
    1. Зміни в настрої та емоційний стан, характерні для сезонної депресії, можуть впливати на міжособистісні відносини. Спілкування з близькими може стати важчим.
  3. Порушення сну та харчування:
    1. Зміни в апетиті та сні можуть виникнути під час сезонної депресії, що також може впливати на загальне психічне здоров’я.
  4. Важкість концентрації та прийняття рішень:
    1. Симптоми депресії, такі як розсіяність та труднощі з концентрацією, можуть ускладнювати виконання повсякденних завдань.
  5. Зміни в самооцінці та самопочутті:
    1. Люди, що стикаються із сезонною депресією, можуть відзначити зміни в самооцінці та відчутті власної гідності.

Основні характеристики, симптоми, причини та методи лікування сезонної депресії:

Симптоми:

  1. Постійний сум та втомленість:
    1. Люди можуть відчувати постійний сум та загальне відчуття втоми.
  2. Зміни у режимі сну:
    1. Збільшення або зменшення сну, проблеми з засинанням або прокиданням серед ночі.
  3. Втрата інтересу та відчуття насолоди:
    1. Втрата інтересу до зазвичай приємних видів діяльності.
  4. Зміни у вазі:
    1. Збільшення або зменшення апетиту, яке може призводити до збільшення чи втрати ваги.
  5. Зосередженість та важкість прийняття рішень:
    1. Труднощі з концентрацією, розсіяність та важкість у прийнятті рішень.
  6. Соціальна ізоляція:
    1. Прагнення уникати соціальних подій та ізоляція від оточуючих.

Причини виникнення:

  1. Зменшення світлового дня:
    1. Восени та взимку дні стають коротшими, і це може впливати на регуляцію настрою.
  2. Мелатонін у організмі:
    1. Зменшення світла може впливати на виробництво мелатоніну, гормону, який регулює сон та настрій.
  3. Генетичні фактори:
    1. Сезонна депресія може мати генетичний компонент, який збільшує схильність до її виникнення у родині.
  4. Зменшення рівня серотоніну:
    1. Зменшення рівня серотоніну, нейромедіатора, який регулює настрій, може впливати на емоційний стан.

Лікування:

  1. Фототерапія:
    1. Використання яскравого світла для імітації природного світла та покращення настрою.
  2. Психотерапія:
    1. Індивідуальна терапія або групова психотерапія може допомогти управляти симптомами та розвивати стратегії копінгу.
  3. Медикаментозне лікування:
    1. Ліки, такі як антидепресанти, можуть бути рекомендовані для полегшення симптомів.
  4. Режим дня та сон:
    1. Створення стабільного розкладу дня та підтримка регулярного сну можуть бути ефективними.
  5. Фізична Активність:
    1. Регулярна фізична активність сприяє виробленню ендорфінів та поліпшенню настрою.

Якщо у вас є підозри на сезонну депресію, важливо звернутися до фахівця для точної діагностики та визначення належного плану лікування.

Автор

Маніакальний психоз

1 403

Психоз – це стан, при якому людина втрачає контакт із реальністю та має об’єктивно спостережувані або відчутні відхилення від нормальної реальності. Симптоми психозу можуть включати галюцинації, маячню, порушення мислення та інші розлади психічної діяльності.

Думки про психоз, а також маніакальний психоз, можуть варіювати серед різних людей, в залежності від їхнього рівня освіти, досвіду, культурного контексту та інших факторів. Ось деякі загальні думки, які можуть існувати щодо психозу:

  1. Страх або стигма:
    • Психоз може викликати страх або асоціюватися зі стигмою щодо психічних розладів. Це може призвести до неправильних уявлень та суджень.
  2. Медичний погляд:
    • Деякі люди можуть розглядати психоз як медичний стан, який потребує лікування та підтримки від фахівців.
  3. Спроби пояснення:
    • Інші можуть намагатися знайти раціональне пояснення або виправдання для психозу, враховуючи різні фактори, такі як стрес, генетика або середовище.
  4. Емпатія та підтримка:
    • Деякі люди можуть виявляти емпатію та розуміння, розглядаючи психоз як складну ситуацію, яка потребує підтримки та лікування.
  5. Культурний вплив:
    • Культурні уявлення та вірування можуть впливати на сприйняття психозу. У деяких культурах психічні розлади можуть розглядатися інакше, ніж в інших.

Маніакальний психоз — це стан, характеризується епізодами еуфорії, збудженості та інших психотичних симптомівЮ, найчастіше у контексті біполярного розладу.

Деякі аспекти маніакального психозу у психології:

  1. Епізод манії:
    • Еуфорія: Пацієнти можуть відчувати надмірне підняття настрою, величезну енергію та оптимізм.
    • Збудженість: Збільшена фізична та психічна активність, швидка мова, нестриманість.
    • Зменшена потреба у сні: Пацієнти можуть відзначити менший обсяг сну без відчуття втоми.
  2. Психотичні симптоми:
    • Галюцинації та маячня: Можуть виникати психотичні симптоми, такі як галюцинації (сприйняття нереальних об’єктів або подій) та маячня (неправильні переконання, які не відповідають реальності).
    • Збільшена ризикована поведінка: Пацієнти можуть здійснювати безрозсудні дії, такі як фінансові ризики, нестримане витрачання грошей, невідповідальна сексуальна активність тощо.
  3. Соціальні та поведінкові аспекти:
    • Відчуття власної «неперевершеності»: Пацієнти можуть відчувати себе неперевершеними та величними, що може впливати на їхні відносини та соціальну взаємодію.
    • Необ’єктивна оцінка ризиків: Може бути відсутньою об’єктивна оцінка ризиків у поведінці та прийнятті рішень.
  4. Депресивні епізоди:
    • Зміни настрою: Пасивний перехід в депресивний епізод, який може супроводжуватися сумом, втратою енергії та іншими симптомами депресії.
  5. Лікування:
    • Медикаментозне лікування: Включає в себе літій, антидепресанти, антипсихотики та інші ліки.
    • Психотерапія: Когнітивно-поведінкова терапія та інші психотерапевтичні методи можуть бути використані для покращення управління симптомами та попередження рецидивів.

Сучасні тенденції в лікуванні маніакального психозу:

  1. Індивідуалізований підхід:
    • Медикаментозне лікування та психотерапія адаптуються до індивідуальних потреб та властивостей кожного пацієнта.
  2. Технології та мобільні додатки:
    • Використання технологій, таких як мобільні додатки та онлайн-ресурси для відстеження настрою, управління стресом та отримання підтримки.
  3. Наближення до взаємодії лікар-пацієнт:
    • Зростаюча роль взаємодії лікарів та пацієнтів у прийнятті рішень щодо лікування та управління хворобою.

Лікування біполярного розладу, включаючи маніакальний психоз, часто вимагає довгострокової та взаємодії з пацієнтом, оскільки це хронічний розлад. Призначення та регулювання лікування виконується кваліфікованими психіатрами та психотерапевтами.

Для осіб із даним розладом важливо вести здоровий спосіб життя та уникати факторів, які можуть викликати стрес. Психіатр чи інший кваліфікований фахівець з психічного здоров’я може надати індивідуальні поради та стратегії для попередження маніакальних епізодів.

Автор

Депресивний психоз

1 102

Психоз – це стан, при якому людина втрачає контакт із реальністю та має об’єктивно спостережувані або відчутні відхилення від нормальної реальності. Симптоми психозу можуть включати галюцинації, маячню, порушення мислення та інші розлади психічної діяльності.

Симптоми психозу можуть включати:

  1. Галюцинації: Фальшиві сприйняття, такі як слухання голосів або бачення об’єктів, які насправді не існують.
  2. Маячню: Неправильні переконання або ідеї, які не відповідають реальності.
  3. Дезорієнтація: Втрата контакту з реальністю, нездатність розрізнювати факти від уявлень.
  4. Порушення мислення: Зміни в логіці та способі обробки інформації.
  5. Втрата емоційного контакту: відсутність емпатії, емоцій у стосунках.
  6. Порушення соціальної функції: Віддаленість від інших, нездатність взаємодіяти соціально.

Причини психозів:

  1. Шизофренія: Шизофренія є одним із основних психічних розладів, що супроводжується психозом.
  2. Біполярний розлад: В епізодах манії або депресії можуть виникати симптоми психозу.
  3. Наркотики: Вживання деяких речовин може викликати психоз.
  4. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): У деяких випадках ПТСР може призводити до симптомів психозу.
  5. Невідкладні стани чи хвороби: Важкі фізичні захворювання, травми голови чи інші умови можуть викликати психоз.

Депресивний психоз та депресія є двома різними, але пов’язаними ментальними станами. Основні відмінності між ними:

Депресія:

Основні симптоми: Спрощено, депресія — це психічний розлад, що характеризується втратою інтересу або задоволення в житті, низьким настроєм, втратою енергії та іншими симптомами.

Психотичні симптоми: Зазвичай відсутні. Людина може відчувати себе пригніченою, сумувати, втрачати інтерес до деяких аспектів життя, але не мати психотичних симптомів, таких як галюцинації чи бред.

Депресивний психоз:

Основні симптоми: Це також форма депресії, але із психотичними елементами. Основні симптоми подібні до депресії, але додаються галюцинації, маячня та інші психотичні прояви.

Психотичні симптоми: Основною відмінністю є наявність психотичних симптомів. Людина може мати галюцинації (нереальні сприйняття) чи маячню (неправильні переконання), які пов’язані з її депресивним станом.

Отже, хоча депресія і депресивний психоз можуть мати схожі основні симптоми, включаючи низький настрій, втрату енергії та інтересу, вони відрізняються за наявністю психотичних проявів в депресивному психозі. Обидва стани вимагають відповідного вивчення та лікування під керівництвом кваліфікованих фахівців у галузі психіатрії чи психотерапії.

Депресивний психоз входить в групу психічних розладів, і його класифікація базується на діагностичних критеріях, які встановлені в міжнародних системах класифікації, серед яких DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, 5-те видання).

Деякі загальні критерії, які можуть бути враховані при розгляді депресивного психозу, включають:

  1. Глибока депресія: Важливою характеристикою є сильний настрій суму, втрата інтересу в житті та інші симптоми депресії.
  2. Психотичні симптоми: можливі виявлення психотичних симптомів, таких як галюцинації (фальшиві сприйняття) або маячня (неправильні переконання).
  3. Психомоторна сповільненість чи збудженість: Зміни у психомоторній активності можуть бути помітні, наприклад, сповільнення рухів чи, навпаки, підвищена активність.
  4. Порушення сну та апетиту: Зміни у сні та апетиті також можуть бути частиною клінічного зображення.
  5. Втрата енергії: Пацієнти можуть відчувати загальну втому та втрату енергії.
  6. Ідеї провини чи безнадії: Депресивний психоз може включати ідеї провини, безнадії та песимістичний світогляд.

Причини депресивного психозу можуть бути різноманітними і включають генетичні, біологічні, психологічні та соціокультурні фактори. Стрес, втрата близької людини, хронічні хвороби, гормональні зміни та інші чинники можуть також впливати на розвиток депресивного психозу.

Лікування депресивного психозу може включати психотерапію, фармакотерапію (використання антидепресантів) і підтримку від родини та спільноти. Важливо, щоб лікування було індивідуальним і враховувало особливості кожної конкретної ситуації.

Якщо у вас або у кого-то з вашого оточення є підозра на депресивний психоз, важливо звернутися до фахівця з психічного здоров’я, такого як психіатр чи психотерапевт. Надання професійної допомоги може включати психотерапію, ліки та інші підходи в залежності від важкості ситуації.

Автор