Криза адаптації

Криза адаптації (рос., анахр., “адаптационный кризис”) — це стан, у якому людина стикається з труднощами при спробах пристосуватися до нових або змінених умов життя.

Цей процес може бути пов’язаний зі змінами в особистому, професійному чи соціальному житті, а також з кризовими подіями, такими як переїзд, втрата близької людини, розлучення, зміна роботи або навіть зміни, що виникають через війни, стихійні лиха або глобальні катастрофи.

Криза адаптації виникає, коли звичні стратегії поведінки та психологічні механізми, які допомагали людині справлятися з життєвими викликами, виявляються недостатніми в нових обставинах.

У результаті, це може спричиняти емоційний стрес, тривожність, депресію або почуття безпорадності.

Далі у цій статті я всебічно наскільки це можливо в такому форматі охарактеризую психологічну проблематику кризи адаптації через призму сучасної теорії та місткого практичного досвіду фахової допомоги клієнтам.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Симптоми кризи адаптації

Розпізнати кризу адаптації можуть допомогти її основні прояви, серед яких, на мою думку, належить виділити:

  • Емоційні реакції. Тривога, депресія, смуток, відчай, почуття безнадійності, постійний стрес, дратівливість або плаксивість.
  • Поведінкові зміни. Можуть виникати труднощі у виконанні повсякденних завдань, відчуття втоми, втрата мотивації або інтересу до діяльності, ізоляція від соціальних контактів.
  • Психосоматичні симптоми. Часто криза адаптації супроводжується фізичними симптомами, такими як головний біль, проблеми з травленням, безсоння, втрата апетиту або навпаки, переїдання.
  • Когнітивні зміни. Труднощі з концентрацією уваги, втрата здатності до прийняття рішень, постійні думки про проблему або страх перед майбутнім.

Різновиди криз адаптації

Кризи адаптації можуть виникати в різних життєвих обставинах і бувають різних типів залежно від природи змін, з якими стикається людина.

Кожен тип кризи має свої специфічні особливості, причини та способи подолання, найчастіше серед них розрізняють такі різновиди криз адаптації:

  1. Психологічна
  2. Соціальна
  3. Культурна
  4. Професійна
  5. Після втрати
  6. Вікова
  7. Після травми
  8. У сімейних стосунках
  9. Пов’язана з фізичними змінами чи хворобами
  10. Екзистенційна

1. Психологічна криза адаптації

Причини: виникає через внутрішні конфлікти, труднощі з прийняттям себе, зміни у власних цінностях або ролях у суспільстві.

Такі кризи часто супроводжуються емоційною нестабільністю, пошуком сенсу життя, змінами у світогляді або самооцінці.

Симптоми: депресія, тривожність, відчуття розгубленості, втрати сенсу життя.

Приклади: кризи, пов’язані з середнім віком, пошуком свого місця у житті, внутрішньою трансформацією.

2. Соціальна криза адаптації

Причини: пов’язана зі зміною соціального середовища, вимушеними або добровільними змінами у соціальних зв’язках.

Це можуть бути нові життєві ролі або зміни у соціальній підтримці, переїзд до іншої країни або міста, зміна колективу.

Симптоми: відчуття ізоляції, відчуження, труднощі у встановленні нових соціальних контактів, страх бути неприйнятим.

Приклади: адаптація до нової культури після еміграції, зміна колективу на новій роботі, вступ до університету.

3. Культурна криза адаптації (культурний шок)

Причини: виникає під час переїзду в іншу країну або культуру з різними традиціями, звичаями, мовою та соціальними нормами.

Людина стикається з потребою пристосовуватися до абсолютно нового культурного середовища.

Симптоми: тривога, фрустрація, відчуття безпорадності, проблеми з інтеграцією в нове середовище, культурні непорозуміння.

Приклади: еміграція, тривалі подорожі або навчання за кордоном.

4. Професійна криза адаптації

Причини: пов’язана зі змінами в кар’єрі або професійному житті. Це може бути нова посада, зміна кар’єрних цілей, вихід на пенсію або незадоволеність поточними професійними обставинами.

Симптоми: професійне вигорання, втрата мотивації, страх перед новими обов’язками, тривожність щодо своєї компетентності.

Приклади: початок нової роботи, зміна кар’єри, вихід на пенсію або професійна невизначеність.

5. Криза адаптації після втрати

Причини: смерть близької людини, розлучення, втрати роботи або інших важливих життєвих аспектів.

Це одна з найважчих криз, оскільки вона пов’язана зі значними емоційними переживаннями і потребою відновити життєвий баланс після втрати.

Симптоми: депресія, глибокий сум, розгубленість, труднощі з адаптацією до нового життя без втраченої людини або ресурсів.

Приклади: смерть партнера, розлучення, втрата роботи або статусу.

6. Криза адаптації, пов’язана зі змінами у вікових етапах

Причини: зміни у житті, які супроводжують перехід між різними віковими етапами (підлітковий вік, криза середнього віку, старість).

Кожен віковий етап приносить свої виклики та зміни у життєвих ролях і цілях.

Симптоми: тривога, сумніви у власних рішеннях, невпевненість у майбутньому, страх перед старінням або втратою молодості.

Приклади: підліткова криза, криза середнього віку, криза виходу на пенсію.

7. Криза адаптації, пов’язана з травматичними подіями

Причини: травматичні події, такі як війна, насильство, аварії, природні катастрофи, призводять до глибокого шоку та потреби адаптуватися до нового життя після травми.

Симптоми: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), панічні атаки, нічні жахіття, постійний страх або тривога.

Приклади: переживання війни, травматичних аварій, насилля або природних катастроф.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

8. Криза адаптації у сімейних стосунках

Причини: зміни в сімейному житті або стосунках між партнерами можуть призвести до кризи. Це можуть бути конфлікти, проблеми з розподілом ролей у шлюбі, народження дітей або розлучення.

Симптоми: напруженість у стосунках, часті конфлікти, емоційна дистанція, тривога щодо майбутнього сім’ї.

Приклади: народження дитини, розлучення, зміни у відносинах між подружжям через побутові або фінансові проблеми.

9. Криза адаптації до фізичних змін або хвороб

Причини: серйозні захворювання, інвалідність або втрата фізичних можливостей можуть вимагати радикальної зміни способу життя і адаптації до нових обмежень.

Симптоми: депресія, почуття безпорадності, страх перед майбутнім, труднощі у прийнятті змін у фізичному стані.

Приклади: діагноз серйозного захворювання, втрата кінцівки, інвалідність, хронічні захворювання.

10. Криза екзистенційної адаптації

Причини: виникає через глибокі роздуми про сенс життя, своє місце у світі або смерть. Людина може ставити собі питання про те, чи правильно вона проживає своє життя, і чи має воно сенс.

Симптоми: відчуття порожнечі, тривога, депресія, пошук сенсу життя, екзистенційна розгубленість.

Приклади: кризові ситуації, коли людина відчуває, що життя втратило сенс, або стикається зі смертю близької людини.

Основні причини кризи адаптації

По-перше, зміни в житті. Переїзд, зміна роботи, вступ до нового навчального закладу або вихід на пенсію можуть викликати труднощі в адаптації через нові умови життя, середовище або вимоги.

По-друге, втрати. Близької людини, розлучення або втрату стабільності (роботи, фінансового забезпечення) важко прийняти, і це може викликати кризу, оскільки змінюється структура життя та життєві опори.

По-третє, травматичні події. Війна, катастрофи, насильство чи серйозні травми можуть значно порушити здатність людини адаптуватися до нового життя після травми.

Часто такі події супроводжуються шоком та глибоким емоційним болем.

По-четверте, культурні та соціальні зміни. Еміграція або інтеграція в нове суспільство може викликати кризу адаптації через різницю в культурних нормах, традиціях та мовному середовищі.

Людині доводиться пристосовуватися до незнайомих умов, що може бути складним та стресовим.

По-п’яте, зміни у фізичному здоров’ї. Серйозні захворювання, інвалідність або фізичні обмеження вимагають зміни способу життя, що може викликати психологічні та емоційні труднощі.

Як подолати кризу адаптації

Прийняття змін. Перший крок до подолання кризи — це прийняття змін як частини життя. Важливо усвідомити, що зміни неминучі, і адаптація до нових умов потребує часу.

Рефлексія та самоаналіз. Оцініть свої емоції та реакції на зміни. Що саме викликає найбільший стрес? Які ресурси ви вже маєте для подолання кризи?

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Рефлексія допоможе вам краще зрозуміти свої потреби та можливості.

Розвиток адаптивних навичок. Розвиток гнучкості та адаптивності допомагає легше пристосовуватися до змін.

Це включає розвиток нових стратегій вирішення проблем, а також пошук нових шляхів у житті.

Підтримка соціальних зв’язків. Спілкування з рідними, друзями або професіоналами (психологами, соціальними працівниками) може бути важливою підтримкою в період кризи.

Відчуття, що ви не самотні, і можливість отримати допомогу полегшують процес адаптації.

Психотерапія. Якщо криза адаптації призводить до серйозних психологічних труднощів, може знадобитися допомога психотерапевта.

Психотерапія може допомогти впоратися з емоційними проблемами, подолати стрес і розвинути нові стратегії поведінки.

Фізичне здоров’я та турбота про себе. Фізичне здоров’я відіграє важливу роль у підтримці психологічного благополуччя.

Регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування і достатній сон можуть допомогти покращити загальний стан і сприяти емоційному відновленню.

Планування та встановлення нових цілей. Під час кризи важливо встановлювати нові, реалістичні цілі. Це може бути навіть щось просте, але важливо, щоб були чіткі кроки для досягнення певного прогресу.

Планування допомагає відчувати контроль над життям.

Гештальт-підхід і криза адаптації

Гештальт-підхід є однією з провідних психотерапевтичних методик, що зосереджується на цілісному сприйнятті людини та її досвіду. Він спрямований на допомогу в усвідомленні та розумінні власних переживань, емоцій і реакцій у поточний момент.

У контексті кризи адаптації, гештальт-підхід може бути надзвичайно ефективним, оскільки дозволяє людині усвідомити свої труднощі, працювати з емоціями і знаходити внутрішні ресурси для подолання змін.

Усвідомлення емоцій та почуттів:

Гештальт-терапія допомагає людині усвідомити свої емоції, які виникають у відповідь на зміни.

Замість того, щоб уникати або пригнічувати свої почуття, пацієнт вчиться проживати їх у моменті “тут і зараз”, що дозволяє краще розуміти свою реакцію на кризу.

Наприклад, якщо людина переживає кризу через зміну роботи, терапевт може допомогти їй усвідомити страхи, тривогу або навіть гнів, пов’язані з цим.

Інтеграція нового досвіду

Криза адаптації часто пов’язана з тим, що людина не може інтегрувати новий досвід у своє життя.

У гештальт-терапії пацієнт вчиться приймати зміни і знаходити спосіб зробити новий досвід частиною своєї особистості.

Це включає роботу з відчуттями “незавершеності” або “неповноцінності”, що часто виникають при кризі адаптації.

Терапія допомагає завершити ці процеси та інтегрувати їх у життя.

Проживання конфліктів

Гештальт-підхід також допомагає людині краще розуміти та вирішувати внутрішні конфлікти.

Під час кризи адаптації часто виникає внутрішній конфлікт між тим, що людина хоче, і тим, що вона змушена робити через нові обставини.

У гештальт-терапії людина навчається проживати ці конфлікти і знаходити шляхи для їх вирішення, що полегшує адаптацію до нових умов.

Робота з тілом і емоціями

Гештальт-підхід приділяє багато уваги тілу та його реакціям. Людина вчиться розпізнавати тілесні сигнали стресу, тривоги або інших емоцій, що виникають під час кризи адаптації.

Це дозволяє краще регулювати свій емоційний стан і зрозуміти, як тіло реагує на зміни, що може бути важливим для загального благополуччя.

Розвиток здатності до контактів

Під час кризи адаптації контакти з іншими людьми можуть бути порушені через емоційний стрес або страх перед новими обставинами.

Гештальт-терапія допомагає покращити здатність до встановлення здорових контактів та комунікації.

Це може бути особливо важливо під час соціальних або професійних криз, коли людині важко взаємодіяти з новими людьми чи умовами.

Прийняття відповідальності за зміни

Одним із ключових аспектів гештальт-підходу є розвиток відповідальності за своє життя.

Під час кризи адаптації терапевт допомагає людині зрозуміти, що вона має здатність впливати на те, як вона переживає ці зміни, і що прийняття відповідальності є першим кроком до вирішення проблем.

Це допомагає уникнути позиції “жертви обставин” і перейти до активного пошуку рішень.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Криза адаптації — це природна реакція на великі життєві зміни, і вона може бути дуже стресовою.

Однак з належною підтримкою, розвитком гнучкості та адаптивності, а також турботою про фізичне і психологічне здоров’я, можна подолати ці труднощі і знайти нові можливості для зростання та розвитку в нових умовах

Кризи адаптації можуть виникати у різних сферах життя та в різний час, залежно від життєвих змін.

Важливо вчасно розпізнати симптоми кризи та знайти відповідні методи підтримки, такі як психотерапія, соціальна підтримка або розвиток адаптивних навичок, для ефективного подолання кризи і відновлення внутрішньої рівноваги

Гештальт-підхід є ефективним інструментом для подолання кризи адаптації, оскільки він дозволяє людині краще усвідомлювати свої емоції, розуміти свої внутрішні конфлікти та приймати відповідальність за власне життя.

Завдяки роботі “тут і зараз”, гештальт-терапія допомагає людині знаходити нові способи адаптації до змін і завершувати незавершені емоційні процеси, що полегшує прийняття нової реальності

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо кризи адаптації з досвідченим фахівцем, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців відповідно до індивідуальної проблематики у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.researchgate.net/publication/377016655_Crisis_and_resilience_in_psychology
  2. https://lumenpublishing.com/journals/index.php/brain/article/download/4558/3391/15561
  3. https://psycnet.apa.org/record/2019-63329-012

Ресурси та опори особистості

Ресурси та опори особистості (poc., анахр “ресурсы и опоры личности”) — це внутрішні та зовнішні фактори, які допомагають людині справлятися зі стресовими або кризовими ситуаціями, адаптуватися до змін та підтримувати психологічну стійкість.

У складних обставинах, таких як травми, війна, втрати чи великі життєві виклики, індивідуальні ресурси та опори стають ключовими для відновлення та зростання.

Пошук індивідуальних ресурсів та опор — це важливий процес, який допомагає людині зрозуміти власні внутрішні сили, стратегії та можливості для подолання труднощів, стресових ситуацій та криз.

Особливо в складних життєвих обставинах, таких як війна, втрата або травма, цей пошук стає основою для адаптації, зцілення та подальшого розвитку.

Далі у цій статті я всебічно охарактеризую психологічну проблематику індивідуальних ресурсів та опор через призму сучасної теорії та місткого досвіду їх пошуку та успішного застосування в процесі консультування, психокорекції та/чи терапії

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Що таке індивідуальні ресурси та опори?

В сучасній психології індивідуальні ресурси це внутрішні сили, здібності та якості особистості, які допомагають справлятися з викликами, підтримують стійкість і мотивацію до дій.

Бувають індивідуальні ресурси психологічного, емоційного, фізичного та духовного характеру.

Опори — це як внутрішні, так і зовнішні фактори підтримки, на які можна спиратися у важкі моменти.

Зазвичай вони містять як особисті якості, так і зовнішні чинники, такі як соціальна підтримка, взаємини, допомога з боку суспільства тощо

Важливість індивідуальних ресурсів

Особливо в часи війни, індивідуальні ресурси та опори мають значення, яке важко переоцінити, а саме, як показує практика, завдяки їх методичному пошуку та успішному застосуванню клієнти можуть:

  1. Підтримати стійкість
  2. Сформувати адаптивні стратегії
  3. Зберегти контроль
  4. Налагодити саморегуляцію
  5. Знайти сенс і шляхи зростання

Далі про кожен з цих аспектів детальніше, адже особливо у часи лицемірної воєнної агресії росії проти України, ця інформація може зберегти читачам чимало нервових клітин.

Підтримка стійкості:

Індивідуальні ресурси допомагають підтримувати психоемоційну стабільність та стійкість до життєвих труднощів.

Вони ж дозволяють людині не занурюватися в розпач, а знаходити способи адаптуватися і рухатися вперед.

Ресурси особистості забезпечують внутрішній баланс і дозволяють уникати емоційного виснаження.

Формування адаптивних стратегій

Індивідуальні ресурси дозволяють розвивати адаптивні стратегії поведінки, що дозволяє навчитисяшвидко реагувати на зміни, знаходити нові способи вирішення проблем та використовувати ситуацію як можливість для розвитку.

Ресурси особистості дають можливість змінювати своє ставлення до подій і знаходити сенс навіть у складних обставинах.

Збереження контролю

Відчуття контролю над своїм життям є важливим фактором, що допомагає переживати кризові ситуації.

Людина, яка має достатньо ресурсів, здатна приймати рішення і впливати на те, що відбувається, що значно знижує рівень стресу.

Наявність внутрішніх та зовнішніх опор дозволяє відчувати, що навіть у важкі моменти є можливості впливати на хід подій.

Підтримка саморегуляції

Ресурси допомагають у процесі емоційної саморегуляції, адже людина, яка вміє керувати своїми емоціями, здатна контролювати реакції на стрес, знижувати рівень тривоги та агресії, а також краще справлятися з внутрішніми конфліктами.

Розвинені ресурси дозволяють краще розуміти свої емоції і знаходити ефективні способи їх вираження та контролю.

Пошук сенсу і шляхів зростання

Важливим аспектом індивідуальних ресурсів є здатність людини знаходити сенс у життєвих подіях, навіть у кризових.

Сенс життя допомагає зрозуміти, для чого людина проходить через складнощі, і як цей досвід може вплинути на її подальший розвиток.

Як показує практика, смислові ресурси часто стають джерелом сили для особистісного зростання і допомагають перетворити негативний досвід на життєвий урок.

Різновиди індивідуальні ресурсів та опор

З’ясувавши що таке індивідуальні ресурси та прояснивши у загальних рисах аспекти їх важливості у житті сучасної людини, особливо в контексті війни, треба розбіратися з їх основними різновидами ресурсів особистості:

  1. Психологічні
  2. Емоційні
  3. Фізичні
  4. Соціальні
  5. Духовні

Далі, власне, кілька слів про кожен різновид окремо

Психологічні ресурси та опори

Самосвідомість: розуміння своїх емоцій, почуттів, потреб та реакцій. Це дозволяє людині краще контролювати свою поведінку та розуміти, що саме викликає стрес чи дискомфорт.

Психологічна стійкість: здатність відновлюватися після важких ситуацій. Людина зі стійкістю не здається перед труднощами, а навпаки, використовує їх для розвитку.

Креативність: здатність знаходити нові рішення і підходи до подолання проблем. Креативне мислення допомагає розширювати можливості для адаптації та вирішення завдань.

Емоційні ресурси та опори

Емоційна регуляція: здатність контролювати свої емоції, зменшувати вплив негативних почуттів і підтримувати позитивний настрій. Це допомагає уникати емоційного виснаження.

Оптимізм: позитивний погляд на майбутнє, віра у власні можливості та надія на те, що ситуація покращиться. Оптимізм мотивує до дій та підтримує рівень енергії.

Співчуття: здатність дбати про інших та підтримувати соціальні зв’язки. Це допомагає не лише отримувати підтримку, але й відчувати свою значущість у житті інших людей.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Фізичні ресурси та опори

Здоров’я: фізичне благополуччя є основою для підтримки психологічної стійкості. Здорове тіло забезпечує енергію для боротьби зі стресом і відновлення після важких періодів.

Фізична активність: регулярні заняття спортом допомагають знижувати рівень тривожності та депресії, покращують загальне самопочуття та дають сили для адаптації.

Соціальні ресурси та опори

Підтримка близьких: стосунки з родиною, друзями або колегами є важливим зовнішнім ресурсом для подолання криз. Підтримка оточення знижує відчуття ізоляції та самотності.

Соціальні зв’язки: участь у громадському житті або підтримка від спільноти допомагає людині отримувати додаткові ресурси для адаптації, зокрема через обмін досвідом або моральну підтримку.

Духовні ресурси та опори

Духовність: для багатьох людей духовні практики, віра або роздуми про сенс життя стають важливими опорами під час кризи. Духовність дозволяє знайти внутрішній спокій та джерело сили навіть у найважчих обставинах.

Медитація та усвідомленість: ці практики допомагають зосередитися на теперішньому моменті, заспокоїти розум і зменшити вплив негативних думок.

Як знайти і розвинути власні ресурси

Практика переконливо засвідчує, що із допомогою фахівця з ментального здоров’я такий пошук відбувається значно швидше, а його результат дає більше плодів, проте є і загальні закономірності цього процесу, які дають змогу спробувати самостійно, а саме:

  1. Рефлексія
  2. Нові навички
  3. Соціальні зв’язки
  4. Фізичне здоров’я
  5. Майндфулнес

Далі буде містка характеристика рефлексії в контексті ресурності, а також кілька слів про потенціал використання інших методів пошуку та/чи віднайдення індивідуальних опор особистості

Рефлексія в процесі пошуку ресурсів та опор

Рефлексія — це процес глибокого самоаналізу, що включає роздуми про свої емоції, досвід, дії та реакції на життєві ситуації.

У контексті пошуку індивідуальних ресурсів та опор, рефлексія є важливим інструментом, що допомагає людині краще усвідомити свої сильні сторони, виявити приховані можливості та знайти джерела підтримки, які можуть стати важливими у складні періоди життя.

Важливість рефлексії в пошуку індивідуальних ресурсів та опор:

  • Усвідомлення власних сильних сторін:

Рефлексія дозволяє людині проаналізувати свої попередні життєві ситуації і зрозуміти, які саме якості, навички або ресурси допомогли їй справитися з труднощами.

Це сприяє усвідомленню власної стійкості і впевненості у своїх можливостях.

Людина може відзначити, що раніше вона використовувала свої навички вирішення проблем, соціальну підтримку або внутрішню силу, що допомагало їй долати перешкоди.

  • Виявлення прихованих ресурсів:

Під час рефлексії можна виявити ресурси, які раніше здавалися неважливими або непомітними.

Це можуть бути особистісні якості, соціальні зв’язки, духовні практики або навіть хобі, що допомагають зберігати рівновагу і позитивне ставлення до життя.

Наприклад, людина може усвідомити, що творча діяльність або заняття спортом допомагають знижувати рівень стресу і відновлювати сили.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
  • Покращення емоційної саморегуляції

Рефлексія дозволяє краще зрозуміти свої емоції та реакції на стресові події. Коли людина аналізує свої емоційні реакції, вона може знайти способи краще контролювати їх у майбутньому.

Це також допомагає зрозуміти, що саме викликає найбільший стрес або тривогу, і які ресурси можуть допомогти справлятися з цими емоціями.

  • Розвиток впевненості у власних силах

Самоаналіз дозволяє людині відзначити свої досягнення та успіхи у складних ситуаціях. Це підвищує впевненість у власних можливостях і віру в те, що вона зможе подолати і майбутні труднощі.

Впевненість у власних силах є ключовим ресурсом для збереження стійкості та ефективного подолання криз.

  • Формування нових стратегій поведінки

Рефлексія дозволяє виявити, які стратегії поведінки були ефективними, а які потребують корекції.

Це допомагає людині розвивати нові підходи до вирішення проблем та краще використовувати свої ресурси.

Людина може проаналізувати, які рішення вона приймала під час стресу або кризи, і як ці рішення вплинули на результат.

  • Пошук сенсу в пережитому досвіді

Рефлексія допомагає знайти сенс у травматичних чи складних подіях.

Усвідомлення того, що навіть негативний досвід може сприяти особистісному зростанню або навчити чомусь важливому, допомагає людині прийняти ситуацію і продовжувати рухатися вперед.

Пошук сенсу дає внутрішню силу та мотивацію для подальшого розвитку.

Як використовувати рефлексію для пошуку ресурсів:

Ведіть щоденник

  • Записування своїх думок, емоцій і реакцій на події допомагає краще структурувати свій досвід.
  • Це дає змогу побачити, які ресурси були використані в кожній конкретній ситуації і як вони вплинули на результат.
  • Ведення щоденника також допомагає помітити повторювані шаблони поведінки і знайти нові стратегії для їх покращення.

Аналізуйте успіхи і труднощі

  • Запитайте себе: “Що мені допомогло впоратися з минулими труднощами?”, “Які ресурси я використовував тоді?”, “Що я можу використати зараз?”
  • Аналіз своїх успіхів і помилок допоможе вам краще розуміти, які внутрішні та зовнішні ресурси були ефективними, і як їх можна використати у майбутньому.

Шукайте внутрішні опори через минулий досвід

  • Проаналізуйте важкі життєві ситуації, які ви вже подолали. Що саме вам допомогло тоді? Це може бути сила волі, соціальна підтримка, творчість або віра у свої сили.
  • Пошук внутрішніх опор у минулому досвіді допомагає зрозуміти, що у вас вже є важливі ресурси для подолання нових викликів.

Зосереджуйтеся на позитивних якостях

  • Під час рефлексії зверніть увагу на свої позитивні якості та досягнення. Відзначайте свої сильні сторони, такі як наполегливість, вміння приймати рішення або здатність до співчуття.
  • Визнання своїх позитивних якостей допоможе вам краще зрозуміти, на що ви можете спиратися у складні моменти.

Осмисліть соціальну підтримку

  • Рефлексуйте над тим, які люди у вашому оточенні надають вам підтримку і як саме ця підтримка допомагала вам раніше. Соціальна підтримка — це важливий зовнішній ресурс, який може значно полегшити процес подолання кризи.
  • Аналізуйте, як можна зміцнити ці стосунки або знайти нові джерела підтримки.

Шукайте нові ресурси через самоосвіту

  • Рефлексія може вказати на те, що певних ресурсів вам бракує. Це може бути сигналом для розвитку нових навичок або пошуку додаткових джерел підтримки.
  • Самоосвіта і розвиток допомагають розширювати внутрішні ресурси, роблячи вас більш готовим до нових викликів.

Приклади запитання для рефлексії в процесі пошуку ресурсів

  1. Що для мене є головними джерелами сили в житті?
  2. Які ситуації я подолав у минулому і що допомогло мені тоді?
  3. Які емоції я переживав у стресових ситуаціях і як я їх контролював?
  4. Якими ресурсами я володію зараз, які можуть допомогти мені впоратися з поточними викликами?
  5. Що мені потрібно розвинути або покращити для кращої стійкості в майбутньому?

Іншими словами, рефлексія — це найпоширеніший і найпотужніший інструмент пошуку індивідуальних ресурсів та опор, адже найчастіше саме вона, визначальною мірою допомагає людині краще зрозуміти свої сильні сторони, розробити нові стратегії поведінки та ефективніше долати стреси і кризові ситуації.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Розвиток навичок саморегуляції

Опанування навичок управління емоціями, зниження рівня стресу та відновлення спокою — це важливі складові розвитку ресурсів.

Практикуйте медитацію, техніки глибокого дихання або йогу.

Розвиток саморегуляції дозволяє краще контролювати себе в критичних ситуаціях і зберігати внутрішній баланс.

Зміцнення соціальних зв’язків

Розвиток і підтримка міцних соціальних взаємин дає додаткову емоційну підтримку.

Навіть у складні часи, спілкування з близькими та друзями допомагає відчувати менше стресу і більше впевненості.

Спільне подолання труднощів з іншими людьми надає неоціненний досвід і допомагає відчувати себе частиною спільноти.

Фізичне здоров’я

Турбота про своє фізичне здоров’я є важливою складовою стійкості. Регулярна фізична активність, здорове харчування і сон допомагають підтримувати високу енергію та готовність до викликів.

Практика усвідомленості

Медитація, дихальні техніки або інші практики усвідомленості допомагають зосередитися на теперішньому моменті, краще розуміти свої емоції і знижувати рівень стресу.

Підсумки

Ресурси та опори особистості — це ті внутрішні та зовнішні сили, які допомагають справлятися з кризовими ситуаціями, підтримують психологічне здоров’я та забезпечують відчуття стійкості.

Пошук індивідуальних ресурсів та опор є ключовим процесом для підтримки психологічної стійкості та адаптації до життєвих змін.

Це шлях до кращого розуміння себе, своїх можливостей і сильних сторін, що допомагає подолати стрес та зростати навіть у найскладніших обставинах

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з довідченим фахівцем щодо пошуку індивідуальних ресурсів та опор у вашому випадку чи у контексті небайдужих вам людей, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://personalitylingo.com/personality-resources/
  2. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/016748709390037L
  3. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/6631665/

Війна як травматична ситуація

Війна є однією з найбільш травматичних подій, які може пережити людина і яка впливає не тільки на фізичне здоров’я, але й залишає глибокі емоційні та психологічні рани.

Військові дії, насильство, втрата близьких, руйнування домівок і нормального життя можуть призвести до серйозних травм, як фізичних, так і психічних.

Ресурси та посттравматичне зростання — це концепція, яка описує позитивні зміни в житті людини після пережиття серйозної травматичної події.

Іншими словами, хоча травми, такі як війна, катастрофи, насилля або серйозні втрати, можуть бути руйнівними, багато людей знайшовши разом з психологом внутрішні ресурси — починають демонструвати посттравматичне зростання.

Це, звісно, не означає, що біль чи страждання зникають назавше, але людина виявляється здатною знайти новий сенс у житті та розвинути нові якості, які допомагають їй стати сильнішою.

Далі в цій статті я охарактеризую псхологічну проблематику травматизму війни, пошуку ресурсів та постравматичного зростання через призму сучасної теорії та місткого практичного досвіду надання фахової допомоги.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні аспекти війни як травматичної ситуації

Фізичні загрози

  • Постійна небезпека для життя: люди живуть під загрозою смерті від бомбардувань, обстрілів, мін або інших військових дій.
  • Втрати кінцівок, поранення, серйозні фізичні травми є частими наслідками війни, що також супроводжуються довготривалим фізичним болем та інвалідністю.

Психологічний стрес

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): одна з найпоширеніших реакцій на участь у війні або перебування в зоні конфлікту. Люди можуть переживати флешбеки, нічні жахіття, тривогу та відчуття постійної загрози навіть у відносно безпечних умовах.
  • Депресія та тривога: втрата надії, відчуття безвиході, постійний страх за майбутнє призводять до глибокої депресії та підвищеного рівня тривожності.
  • Відчуття втрати контролю: війна часто руйнує почуття стабільності та безпеки, змушуючи людей відчувати безпорадність перед обличчям хаосу та насилля.

Соціальні та емоційні втрати

  • Втрата близьких: війна супроводжується смертю родичів, друзів або співгромадян, що призводить до глибокого емоційного болю та переживань.
  • Руйнування сімей: розлука з родиною, переміщення, біженство — усе це порушує традиційні соціальні зв’язки, викликаючи почуття самотності та ізоляції.

Вимушене переміщення та втрата дому

  • Багато людей змушені залишати свої домівки та шукати притулок у безпечніших регіонах або країнах. Це спричиняє додатковий стрес від невизначеності та необхідності адаптації до нових умов.
  • Біженство: вимушені переселенці стикаються з проблемами адаптації до нового суспільства, втрати ідентичності та соціальних контактів.

Руйнування відчуття ідентичності та стабільності:

Війна руйнує не лише матеріальні цінності, але й моральні та культурні основи суспільства. Люди можуть втратити віру в справедливість, довіру до інших та в загальні соціальні структури.

Наслідки війни для психічного здоров’я

  • Постійний стрес і тривога: тривалий стрес призводить до виснаження нервової системи, що робить людей вразливими до різних психічних розладів.
  • Довготривалі психічні розлади: окрім ПТСР, війна може спричинити депресію, панічні атаки, розлади сну, а також зловживання алкоголем або наркотиками як способи уникнення болісної реальності.
  • Агресія і насильство: люди, які пережили війну, можуть бути більш схильними до агресивної поведінки через постійне перебування в стресових ситуаціях.

Діти та війна

Діти особливо вразливі до психологічних наслідків війни. Вони можуть переживати:

Тривогу і страх: діти не завжди можуть зрозуміти причини війни, але відчувають її наслідки — небезпеку, втрати та зміну звичного середовища.

Затримку розвитку: через постійний стрес діти можуть відставати в емоційному та когнітивному розвитку.

Травматизацію: діти, які стали свідками насильства або пережили втрату близьких, можуть мати глибокі психологічні травми, які можуть проявлятися через роки.

Підтримка і лікування в ситуації війни

Психологічна реабілітація: постраждалим від війни необхідна допомога психологів та психотерапевтів для опрацювання травматичних переживань.

Психотерапія може включати когнітивно-поведінкову терапію, групову терапію та інші методи для відновлення психічного здоров’я.

Соціальна підтримка: важливо забезпечити підтримку з боку громади, родини та друзів. Соціальна реабілітація допомагає людям повернутися до нормального життя, знайти нові соціальні зв’язки та відновити відчуття належності.

Юридична і матеріальна допомога: для багатьох постраждалих важливо забезпечити доступ до медичної, матеріальної і юридичної підтримки для стабілізації їхнього життя після конфлікту.

Програми для ветеранів: особлива увага має приділятися ветеранам бойових дій, які часто стикаються з ПТСР, депресією та іншими психічними проблемами. Для них важливі програми реабілітації та адаптації до мирного життя.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Ресурси особистості в контексті війни

Пошук внутрішніх ресурсів особистості під час війни є важливим процесом, який допомагає людині зберегти стійкість, адаптуватися до екстремальних умов і пережити важкі часи.

Внутрішні ресурси — це ті якості, здібності та стратегії, які допомагають людині подолати стрес, зберегти психологічну рівновагу та знайти сили для подальших дій навіть у критичних ситуаціях:

Психологічна стійкість:

  • Психологічна стійкість — це здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій і не втрачати віру в себе навіть за умов, коли зовнішні обставини стають вкрай негативними.
  • Під час війни це означає здатність залишатися зосередженим, контролювати свої емоції, зберігати надію на краще та діяти розумно у складних обставинах.

Самоусвідомлення:

  • Здатність усвідомлювати свої емоції, страхи, реакції та потреби під час війни є важливим внутрішнім ресурсом. Це дозволяє не діяти на автопілоті, а приймати обдумані рішення і краще контролювати себе в складних умовах.
  • Самоусвідомлення допомагає зрозуміти, що саме викликає найбільший стрес або страх, і знайти конкретні способи зменшення його впливу.

Віра в себе і свої можливості:

  • Віра у власні сили та впевненість у тому, що можна подолати труднощі, є потужним ресурсом. Ця віра мотивує до дій, зберігає енергію та не дозволяє впадати у відчай.
  • Важливо нагадувати собі про попередні успіхи, навіть у складних ситуаціях, і використовувати цей досвід для зміцнення впевненості.

Здатність приймати рішення:

  • У воєнний час здатність швидко і ефективно приймати рішення є важливою рисою. Це дозволяє адаптуватися до мінливих умов, захищати себе та близьких і діяти адекватно в ситуаціях ризику.
  • Людина, яка вміє приймати рішення, не піддається паралічу страху або відчаю, а шукає шляхи вирішення проблем.

Гнучкість і адаптивність:

  • Здатність пристосовуватися до нових умов життя та змінювати свої плани відповідно до обставин є ключовим внутрішнім ресурсом. У період війни гнучкість означає вміння жити в умовах нестабільності, переформатувати свої звички і приймати нову реальність.
  • Адаптивність дозволяє швидко знайти нові способи вирішення проблем і не застрягати в безвихідних ситуаціях.

Емоційна регуляція:

  • Уміння контролювати свої емоції, зокрема страх, гнів і розпач, допомагає зберегти психологічне здоров’я. Емоційна регуляція включає здатність зменшувати рівень стресу через різні техніки, такі як дихальні вправи, медитація або фізична активність.
  • Це також включає вміння усвідомлювати свої емоції і працювати з ними, не дозволяючи їм повністю захоплювати контроль над діями.

Надія та оптимізм:

  • Надія та оптимізм допомагають підтримувати віру в краще майбутнє навіть у найважчі моменти. Це внутрішній ресурс, який спрямовує людину на пошук виходу і дає мотивацію продовжувати боротьбу.
  • Під час війни збереження надії є критично важливим для виживання і відновлення після травматичних подій.

Смислові ресурси:

  • Для багатьох людей під час війни важливо знайти новий сенс у своєму житті або у своїх діях. Це можуть бути родина, обов’язок перед близькими, патріотизм або духовні цінності.
  • Смислові ресурси допомагають перенести страждання і зробити складні ситуації більш осмисленими. Людина, яка знаходить сенс у своїх діях, легше переживає труднощі і має мотивацію продовжувати боротьбу.

Співчуття і турбота про інших:

  • Підтримка інших людей, допомога близьким або тим, хто потребує допомоги, також є потужним внутрішнім ресурсом. Співчуття дозволяє знайти сили не тільки для себе, але й для інших, що зміцнює відчуття єдності і значущості своїх дій.
  • Допомога іншим також може відволікати від власних тривог і приносити відчуття радості та задоволення.

Техніки пошуку і розкриття внутрішніх ресурсів під час війни:

Практики усвідомленості. Медитація, дихальні вправи та інші техніки усвідомленості допомагають зберігати спокій і контроль над собою навіть у стресових ситуаціях.

Це допомагає регулювати емоції і підвищити стійкість до стресу.

Саморефлексія. Аналіз власних дій, думок і емоцій дозволяє краще розуміти, як справлятися зі стресом і якими є власні сильні сторони.

Саморефлексія допомагає знайти нові рішення і посилити впевненість у своїх силах.

Цілеспрямоване планування. Навіть під час війни важливо мати хоча б короткострокові цілі та плани.

Це може бути щось просте, наприклад, забезпечення безпеки родини або виконання конкретних завдань, а допомагає воно відчувати контроль над ситуацією.

Соціальна підтримка. Спілкування з рідними, друзями або членами громади допомагає зменшити відчуття самотності і додати внутрішніх сил.

Підтримка з боку інших людей зміцнює психологічну стійкість.

Творчість і самовираження. Творчі заняття, такі як письмо, малювання, музика, можуть допомогти виразити емоції і зняти напругу. Це також спосіб знайти нові ресурси для самопізнання та відновлення.

Здоровий спосіб життя. Регулярна фізична активність, збалансоване харчування і достатній сон сприяють збереженню фізичного і психологічного здоров’я, що є критичним під час війни.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Постравматичне зростання

Посттравматичне зростання (ПТЗ) — це психологічний процес, під час якого людина, переживши серйозну травму або кризову подію, не лише відновлюється, але й знаходить новий сенс у житті, стає більш стійкою та розвивається в особистісному плані.

Хоча травматичні події, такі як війна, насильство, втрата близьких або серйозні захворювання, можуть завдати величезної шкоди, посттравматичне зростання дозволяє людині пережити цей досвід і вийти з нього сильнішою.

Основні аспекти посттравматичного зростання:

Зміцнення особистої стійкості:

  • Переживши травматичну подію, людина може відчувати, що вона здатна витримати набагато більше, ніж думала раніше. Це створює новий рівень стійкості та впевненості у своїх силах.
  • Відчуття власної сили зростає, і людина розуміє, що може адаптуватися до нових обставин та подолати труднощі.

Переосмислення життєвих цінностей:

  • Після травматичного досвіду люди часто переоцінюють свої цінності та пріоритети. Це може привести до зменшення важливості матеріальних речей і зростання уваги до стосунків, самореалізації або духовних аспектів життя.
  • Життя починає сприйматися як щось крихке, але водночас дорогоцінне, що сприяє більш уважному ставленню до себе і близьких.

Покращення стосунків:

  • Травматичний досвід може зміцнити міжособистісні зв’язки. Люди починають більше цінувати свої стосунки з близькими, друзями та родиною, стають більш відкритими до підтримки і турботи про інших.
  • Стосунки можуть стати глибшими та щирішими через те, що людина більше не боїться виявляти свої емоції і ділитися своїми переживаннями.

Зміцнення духовного розвитку:

  • Травма може стимулювати людину до глибшого духовного розвитку або пошуку нових сенсів. Це може бути звернення до релігії, медитації або просто роздуми про сенс життя.
  • Духовний ріст дозволяє людині знайти нові джерела сили і підтримки, що допомагає пережити важкі часи і набути внутрішнього спокою.

Підвищення самооцінки і відчуття контролю над життям:

  • Посттравматичне зростання допомагає людині відчути, що вона здатна впливати на своє життя та приймати важливі рішення. Після подолання травматичного досвіду люди часто відчувають більше контролю над тим, що з ними відбувається.
  • Вони можуть розвивати впевненість у собі та своїх можливостях, що сприяє формуванню здорової самооцінки.

Як виникає посттравматичне зростання:

Посттравматичне зростання виникає не автоматично і не є обов’язковою реакцією на травму. Воно розвивається як результат активної роботи людини над собою, її сприйняття травми і бажання знайти новий сенс у житті після пережитих труднощів.

Ось кілька факторів, які сприяють посттравматичному зростанню:

Здатність до рефлексії:

  • Людина, яка здатна аналізувати свій досвід, робити висновки та розуміти, як саме травма змінила її життя, частіше досягає посттравматичного зростання.
  • Ця здатність допомагає знайти нові перспективи і змінити спосіб мислення на більш конструктивний.

Пошук сенсу:

  • Людина, яка активно шукає новий сенс у своєму житті після травми, частіше здатна до зростання. Це може бути сенс у допомозі іншим, у розвитку нових навичок або в особистісному розвитку.
  • Пошук сенсу допомагає змінити негативний досвід на можливість для розвитку.

Підтримка:

  • Соціальна підтримка з боку родини, друзів або професіоналів (психологів, терапевтів) допомагає людині пережити травму і знайти сили для подальшого зростання.
  • Підтримка також допомагає людині відчути, що вона не самотня у своїй боротьбі, що полегшує процес зцілення.

Гнучкість і адаптивність:

  • Люди, які мають здатність адаптуватися до змін і бути гнучкими у своїх поглядах і планах, частіше досягають посттравматичного зростання.
  • Це дозволяє їм змінювати свої життєві підходи відповідно до нових умов і знаходити нові можливості у складних обставинах.

Стратегії досягнення посттравматичного зростання:

Пошук нових цінностей:

Важливо переосмислити свої пріоритети та знайти нові життєві цілі, які можуть дати сенс навіть після складного досвіду.

Це можуть бути цілі, пов’язані з допомогою іншим, творчістю або особистим розвитком.

Рефлексія та самоаналіз:

Спроба зрозуміти, як саме травма змінила життя і як цей досвід може бути використаний для зростання, допоможе побудувати нову систему цінностей і життєвих цілей.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Важливість соціальної підтримки:

Пошук підтримки з боку друзів, родини або фахівців є важливим для того, щоб не залишатися наодинці з власними переживаннями.

Спільний обмін досвідом та підтримка допомагають людині відчувати себе менш ізольованою.

Психотерапія:

Робота з психологом або психотерапевтом допомагає людині глибше опрацювати свої травматичні переживання і знайти ресурси для зростання.

Терапія може включати когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає змінювати негативні думки та емоції на конструктивні.

Фокус на саморозвиток:

Після травми людина може звернути увагу на власний розвиток — фізичний, емоційний, духовний. Це може бути навчання новим навичкам, розвиток творчості або пошук духовних практик.

Підсумки

Війна залишає глибокі рани не тільки на тілі, але й на душі людини.

Психологічна підтримка та реабілітація є критично важливими для того, щоб люди, які пережили війну, могли відновитися, знову знайти мир у своєму житті і повернутися до нормального функціонування в суспільстві

Пошук і розвиток внутрішніх ресурсів особистості під час війни є життєво важливим для збереження психологічної стійкості та адаптації до екстремальних умов.

Усвідомлення своїх сильних сторін, використання емоційної регуляції, підтримка соціальних контактів і знаходження сенсу в діях — це ті інструменти, які допомагають людині впоратися з війною і знайти сили для подальшого життя.

Посттравматичне зростання є прикладом того, як людина може знайти сенс у пережитому болі та стражданні. Це процес, який вимагає часу, саморефлексії, підтримки і активної роботи над собою.

Однак цей шлях веде до глибших життєвих змін, зміцнення внутрішньої стійкості та розвитку нових ресурсів, які допоможуть справлятися з викликами у майбутньому

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо спричинених війною психотравм, пошуку ресурсів і посттравматичного зростання — звертайтеся до мене через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.sciencedirect.com/topics/social-sciences/war-trauma
  2. https://www.charliehealth.com/post/war-trauma-psychological-consequences-of-war
  3. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2080525/

Психологічне та фізичне насилля

Психологічне та фізичне насильство (рос., анахр., “психологическое и физическое насилие”) є двома формами зловживання, які негативно впливають на психічне та фізичне здоров’я людини.

Обидві ці форми насильства можуть траплятися в різних контекстах, таких як родина, робота, навчання або романтичні стосунки, і призводять до довготривалих негативних наслідків для жертви.

Психологічне насилля, також відоме як емоційне або вербальне насильство, включає дії, які підривають почуття власної гідності, впливають на емоційний стан та самооцінку людини.

Це може бути складно виявити, оскільки такі дії не залишають фізичних слідів, але їхній вплив на психіку може бути дуже серйозним.

Фізичне насилля включає навмисні дії, спрямовані на заподіяння фізичної шкоди іншій людині. Це може бути не лише тілесне ушкодження, але й погрози фізичного насильства, яке викликає у людини постійний страх за свою безпеку.

Далі у цій публікації я охарактеризую ці два різновиди насилля через призму місткого досвіду надання психологічної допомоги та з урахуванням сучасної теорії.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Форми психологічного насильства

Образи, приниження та критика: Постійне приниження, критика або ображання, що призводить до зниження самооцінки жертви.

Маніпуляція та контроль: Використання маніпуляцій для контролю дій, рішень або почуттів людини, що створює залежність або почуття безпорадності.

Ігнорування або ізоляція: Ігнорування потреб, почуттів або існування людини, або навмисна ізоляція від сім’ї та друзів.

Залякування та погрози: Вербальні загрози фізичного насильства або погрози на кшталт “покинути”, що створюють атмосферу страху і стресу.

Газлайтинг: Метод маніпуляції, коли кривдник змушує жертву сумніватися в її власному розумінні реальності.

Наслідки психологічного насильства

Можуть бути глибокими і тривалими, навіть якщо вони не залишають видимих фізичних ознак.

Психологічне або емоційне насильство, що проявляється через приниження, контроль, маніпуляції, ізоляцію або погрози, впливає на психічний стан, емоційне здоров’я і здатність будувати стосунки.

Важливим аспектом наслідків такого насильства є те, що його результати можуть проявлятися як під час переживання насильства, так і через тривалий час після припинення дії кривдника

  • Зниження самооцінки

Постійна критика, приниження, знецінення та образи з боку кривдника змушують жертву почуватися менш цінною, недостойною любові чи поваги.

Людина починає сумніватися у своїй компетентності та важливості, що призводить до серйозних проблем із самооцінкою.

Жертви психологічного насильства часто відчувають себе неадекватними, безпорадними або неповноцінними.

  • Хронічна тривожність і депресія

Психологічне насильство призводить до постійного відчуття небезпеки та тривоги. Жертва може перебувати у стані постійного стресу, очікуючи нових нападів з боку кривдника.

У довгостроковій перспективі це може призвести до розвитку хронічної тривожності або депресії. Людина може відчувати безвихідь, постійне пригнічення і втрату інтересу до життя.

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Психологічне насильство, особливо тривале та систематичне, може призвести до розвитку посттравматичного стресового розладу.

Жертва може відчувати флешбеки (настирливі спогади про насильницькі ситуації), нічні кошмари, емоційне оніміння або надмірну настороженість.

Це порушує здатність людини вести нормальне життя, взаємодіяти з іншими людьми та справлятися з повсякденними завданнями.

  • Проблеми з довірою та соціальна ізоляція

Психологічне насильство часто призводить до втрати довіри до інших людей.

Жертва може відчувати труднощі з будуванням нових стосунків або підтриманням існуючих, оскільки вона боїться знову стати жертвою.

У багатьох випадках жертва насильства стає соціально ізольованою через маніпуляції кривдника, який може свідомо відокремлювати її від сім’ї та друзів.

  • Емоційна нестабільність

Постійне знецінення і маніпуляції можуть призвести до того, що жертва відчуває постійну емоційну нестабільність. Вона може швидко переходити від відчуття страху або гніву до депресії або апатії

  • Психосоматичні захворювання

Тривалий стрес і емоційна напруга, спричинені психологічним насильством, часто призводять до фізичних захворювань.

Це можуть бути хронічні головні болі, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, проблеми зі сном, підвищений тиск, серцево-судинні розлади.

Стрес також може посилювати вже наявні фізичні проблеми або викликати нові, що ускладнює життя жертви.

  • Почуття провини і сорому

Жертви психологічного насильства часто відчувають сильне почуття провини або сорому за те, що вони не можуть захистити себе або змінити ситуацію.

Кривдники часто використовують маніпуляції, щоб змусити жертву вважати себе винною за те, що відбувається.

Це почуття може глибоко вкоренитися і заважати людині шукати допомогу чи захищати себе від насильства.

  • Проблеми з ідентичністю

Тривале психологічне насильство може зруйнувати відчуття власної ідентичності. Жертва може почати сумніватися в собі, своїх цінностях, цілях та здібностях.

Вона може відчувати втрату сенсу життя або відчуття, що вона не знає, ким є насправді.

Втрата ідентичності може призводити до екзистенційних криз та ускладнювати особистісний розвиток.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
  • Ризик розвитку залежностей

Люди, які страждають від наслідків психологічного насильства, часто намагаються втікти від болючих емоцій, використовуючи шкідливі звички, такі як алкоголь, наркотики або надмірне вживання їжі.

Це є способом зменшення внутрішнього болю та дискомфорту, але з часом може привести до розвитку залежностей, що тільки погіршує ситуацію

В цілому, психологічне насильство може мати руйнівний вплив на психічне і фізичне здоров’я жертви.

Його наслідки можуть бути тривалими і складними, впливаючи на самооцінку, здатність до взаємодії з іншими людьми та загальний емоційний стан.

Однак за допомогою терапії, підтримки близьких і роботи над відновленням можна подолати ці наслідки і повернутися до нормального життя

Форми фізичного насильства

Побиття: Удари кулаками, ногами, штовхання або інші фізичні дії, що завдають шкоду тілу.

Штурханина, затримання, перешкоджання руху: Кривдник може штовхати, перешкоджати виходу з приміщення або іншим чином фізично обмежувати жертву.

Задушення, удушення: Фізичний вплив, який може бути надзвичайно небезпечним і призвести до серйозних наслідків для здоров’я або навіть смерті.

Пошкодження власності або домашніх тварин: Пошкодження майна, напад на домашніх тварин з метою контролю чи залякування.

Наслідки фізичного насильства

Можуть бути як короткостроковими, так і довготривалими, впливаючи на фізичне та психічне здоров’я жертви.

Фізичне насильство — це будь-які навмисні дії, що завдають фізичної шкоди або болю, такі як удари, штовхання, побиття, задушення та інші форми фізичного впливу.

Хоча фізичні травми можуть бути очевидними, психологічні наслідки фізичного насильства можуть бути не менш руйнівними і тривалими.

Фізичні травми

Негайні травми: Удари, переломи, порізи, синці, опіки та інші тілесні ушкодження, що виникають безпосередньо внаслідок фізичного нападу.

Хронічні наслідки травм: Довгострокові проблеми зі здоров’ям, наприклад, хронічні болі, травми м’язів та суглобів, рубці, втрати функцій органів або пошкодження нервової системи.

Порушення функцій органів: Важкі фізичні напади можуть призвести до внутрішніх пошкоджень, таких як травми голови, пошкодження органів або переломи, які можуть викликати інвалідність або тривалі проблеми зі здоров’ям.

Психологічні наслідки

Травматичні стресові розлади (ПТСР). Людина, яка пережила фізичне насильство, часто розвиває посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), що супроводжується флешбеками, кошмарами, підвищеною настороженістю та емоційним онімінням.

Хронічна тривожність та депресія. Постійний страх перед новими нападами, втрата відчуття безпеки та контроль над своїм життям можуть спричинити розвиток хронічної тривожності або депресії.

Панічні атаки. Фізичне насильство може викликати панічні атаки, які супроводжуються сильним страхом, прискореним серцебиттям, відчуттям браку повітря та іншими симптомами.

Соціальна ізоляція

Страх перед кривдником. Жертви фізичного насильства можуть ізолюватися від друзів, сім’ї або соціальних контактів через страх перед кривдником або через сором і почуття провини за ситуацію, в якій вони опинилися.

Соціальна ізоляція через контроль. У деяких випадках кривдники навмисно ізолюють жертву від соціальних контактів, аби позбавити її підтримки, змусити відчувати себе залежною та безпомічною.

Емоційні та психологічні травми

Зниження самооцінки. Люди, які постраждали від фізичного насильства, часто відчувають, що вони заслуговують на таке ставлення, або переконані кривдником у своїй нікчемності, що призводить до серйозного зниження самооцінки.

Почуття провини та сорому. Жертви можуть почуватися винними або відповідальними за те, що вони зазнали насильства, навіть якщо це об’єктивно не так. Це почуття глибоко вкорінюється і заважає звертатися по допомогу.

Емоційна нестабільність. Через пережите насильство людина може постійно переживати емоційні збої: відчувати сильні спалахи гніву, страху, тривоги або пригнічення.

Довготривалі наслідки для фізичного здоров’я

Хронічний біль. Фізичні напади можуть залишити людину з постійним болем у суглобах, спині або інших частинах тіла, навіть після загоєння початкових травм.

Психосоматичні захворювання. Постійний стрес і страх можуть призвести до розвитку психосоматичних захворювань, таких як розлади шлунково-кишкового тракту, головні болі, серцево-судинні захворювання, порушення сну або інші хвороби.

Травми голови. Удари по голові можуть призвести до струсу мозку, пошкодження мозку або інших серйозних неврологічних проблем, таких як порушення пам’яті, когнітивні розлади або труднощі з концентрацією уваги.

Проблеми у стосунках

Труднощі з довірою.Жертви фізичного насильства можуть втратити здатність довіряти іншим людям через пережиту зраду або агресію з боку близької людини.

Відсутність близькості. Внаслідок насильства жертва може відчувати труднощі у встановленні емоційної близькості або побудові інтимних стосунків через страх перед повторенням травми.

Цикл насильства. У деяких випадках жертва може потрапити в цикл насильства, коли вона не в змозі вийти з агресивних стосунків через емоційну або фінансову залежність від кривдника.

Ризик розвитку залежностей

Алкоголь або наркотики. Щоб впоратися з емоційним та фізичним болем, багато жертв фізичного насильства вдаються до вживання алкоголю або наркотиків. Це може призвести до розвитку залежностей, що ще більше ускладнює процес одужання.

Саморуйнівна поведінка. У відповідь на фізичне насильство жертви можуть вдаватися до саморуйнівної поведінки, такої як відмова від їжі, самоушкодження або інші форми небезпечної поведінки.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Проблеми з ідентичністю

Фізичне насильство, особливо тривале, може глибоко вплинути на почуття особистої ідентичності.

Людина може відчувати себе пригніченою, безпомічною і втратити почуття контролю над своїм життям.

Це може призвести до екзистенційних криз і втрати відчуття сенсу життя

Психологічні наслідки насильства

Незалежно від того, чи мова йде про фізичне чи психологічне насильство, його вплив на психічне здоров’я може бути довготривалим і глибоким.

Жертви насильства можуть страждати на депресію, тривожність, панічні атаки, ПТСР та інші психічні розлади, а відчуття сорому, провини або страху здатні заважати жертвам шукати допомогу, що ускладнює подолання наслідків насильства.

Допомога та підтримка

  1. Психотерапія
  2. Групи підтримки
  3. Гарячі лінії
  4. Юридична допомога

Психотерапія

Індивідуальні сесії з психотерапевтом допомагають жертвам насильства справлятися з наслідками травми, відновлювати почуття гідності та безпеки.

Гештальт-терапія здатна завершити неповністю прожиті ситуації, сфокусуватися на актуальному моменті тощо

Когнітивно-поведінкова терапія може допомогти змінити негативні переконання, що виникли через насильство, і навчити людину здоровим методам саморегуляції.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Групи підтримки

Групи підтримки для жертв насильства можуть надавати емоційну підтримку і допомагати людям зрозуміти, що вони не самі у своїй ситуації.

Кризові центри та гарячі лінії

Існують кризові центри та гарячі лінії, які спеціалізуються на підтримці людей, що страждають від насильства.

Вони можуть надавати безпечний притулок, юридичні консультації та психологічну допомогу.

Юридична допомога

У багатьох країнах існують закони, які захищають жертв насильства. Вони можуть отримати юридичну допомогу для захисту своїх прав і переслідування кривдника через суд.

Підсумки

Психологічне та фізичне насильство має серйозний вплив на психічне і фізичне здоров’я жертви.

Важливо розуміти, що ніхто не має права чинити насильство над іншою людиною, і ті, хто стикається з подібними ситуаціями, мають право на підтримку і допомогу.

Раннє втручання, підтримка близьких та фахівців може допомогти подолати наслідки насильства і відновити почуття безпеки та гідності

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися з досвідченим психотерапевтом щодо фізичного та/чи психологічного насилля, звертайтеся до мене через профайл з прямими контактами або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9958925/
  2. https://www.cnesst.gouv.qc.ca/en/prevention-securite/identifier-corriger-risques/liste-informations-prevention/physical-or-psychological-violence-including
  3. https://www.apa.org/topics/physical-abuse-violence

КПТСР (та ПТСР)

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (рос., анахр., “комплексное посттравматическое стрессовое расстройство”) виникає внаслідок тривалого впливу хронічних травматичних ситуацій, що зазвичай тривають роками.

Натомість ПТСР, зазвичай розвивається внаслідок одиничних травматичних подій, таких як аварії, війни чи насильство.

Як підтверджує, зокрема і мій досвід надання психологічної допомоги при КПТСР, такими чинниками можуть бути:

  • довготривале фізичне або психологічне насилля
  • емоційне або сексуальне насильство в дитинстві
  • перебування в зоні військових дій
  • тортури або полон
  • тощо

Далі і цій статті я всебічно охарактеризую КПТСР та ПТСР через призму місткого практичного досвіду та з урахуванням сучасної теорії.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні симптоми КПТСР

КПТСР включає симптоми, схожі на ПТСР, але також має додаткові характеристики через тривалість і складність травм.

Проблеми з емоційною регуляцією

Людина може відчувати труднощі з контролем своїх емоцій: від постійної депресії або тривоги до частих спалахів гніву або паніки.

Негативна самооцінка

Людина може відчувати сильне почуття провини, сорому або відрази до себе, що виникає через тривале насильство чи зневажливе ставлення до неї.

Проблеми у стосунках з іншими

Відчуження від інших людей, труднощі з довірою, страх близькості або надмірна залежність від стосунків через травматичний досвід.

Дисоціативні симптоми

Часті епізоди відчуття відірваності від власного тіла або реальності, немов все, що відбувається навколо, є нереальним.

Нав’язливі почуття провини та сорому

Постійні переконання, що травматичні події сталися з вини самої людини, навіть якщо це об’єктивно неправда.

Хронічна тривожність і депресія

Людина часто перебуває у стані постійної тривоги або депресії, що може супроводжуватися суїцидальними думками.

Лікування КПТСР

Лікування КПТСР більш тривале і складне через хронічний характер травм, однак використовуються ті ж підходи, що й для ПТСР, з акцентом на емоційну регуляцію та відновлення відчуття власної цінності.

  1. Гештальт-терапія КПТСР
  2. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
  3. Тілесно-орієнтована терапія
  4. Психотерапія для відновлення стосунків
  5. Арт-терапія

Далі про кожен метод у кількох словах детальніше та в окремих розділах

1. Гештальт-терапія КПТСР

Гештальт-терапія для лікування комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР) є ефективним підходом, оскільки гештальт-терапія фокусується на усвідомленні, інтеграції та завершенні незавершених емоційних процесів.

Люди, які страждають від КПТСР, часто мають складні емоційні переживання через тривалий травматичний досвід, і гештальт-терапія допомагає відновити їхню внутрішню цілісність.

Основні принципи гештальт-терапії при КПТСР

  • Принцип “тут і зараз”

Один із ключових аспектів гештальт-терапії — це концентрація на поточному моменті.

Це допомагає людині з КПТСР перенести свою увагу з минулих травм на теперішній досвід, що є важливим для відновлення контролю над життям.

  • Робота з “незавершеними гештальтами”

У людей з КПТСР часто є “незавершені гештальти”, тобто ситуації або емоційні процеси, які не були вирішені через хронічні травматичні ситуації. Це можуть бути емоції страху, гніву, сорому або провини.

Гештальт-терапевт допомагає клієнту ідентифікувати та “завершити” ці гештальти через експресію емоцій і усвідомлення.

  • Усвідомлення та інтеграція

Гештальт-терапія розвиває у клієнта усвідомлення своїх думок, емоцій, тілесних реакцій і потреб.

Це допомагає людині зрозуміти та інтегрувати всі частини свого досвіду, навіть ті, що були роз’єднані через травматичний досвід.

Таке усвідомлення дозволяє клієнту приймати себе і свої емоційні реакції.

  • Робота з тілом

Люди з КПТСР часто відчувають тілесні симптоми, такі як м’язова напруга, психосоматичні захворювання або відчуття дисоціації (відчуженості від власного тіла).

Гештальт-терапевти працюють з тілесними відчуттями клієнта, допомагаючи їм відновити зв’язок із тілом через дихальні вправи, рух або тілесну експресію.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
  • Техніка “порожнього стільця”

Це одна з найвідоміших технік у гештальт-терапії. Людина може “спілкуватися” з уявним персонажем або частиною себе (наприклад, своєю травмою, страхом, гнівом), яка сидить на порожньому стільці.

Це дозволяє клієнту висловити свої почуття та опрацювати конфліктні емоції.

  • Експерименти та творчість

Гештальт-терапевти заохочують клієнтів до проведення експериментів, які допомагають зрозуміти та прожити їхні емоції.

Це можуть бути різні види творчої експресії: малювання, рольові ігри, танці або музика. Такі експерименти дозволяють людині краще відчути свої емоції та висловити їх.

  • Фокус на контакті та межах

Люди з КПТСР часто відчувають труднощі з побудовою здорових меж у стосунках з іншими через травматичний досвід.

Гештальт-терапія допомагає клієнтам відновити вміння встановлювати та підтримувати здорові психологічні та емоційні межі.

Переосмислення минулого досвіду

Гештальт-терапевт не лише працює з минулими травмами, але й допомагає клієнту усвідомити, як минуле впливає на поточні реакції та поведінку.

Це допомагає клієнту прийняти власний досвід і більше не дозволяти травматичному минулому визначати своє життя.

Як гештальт-терапія допомагає при КПТСР

  • Емоційна регуляція:

Люди з КПТСР часто мають проблеми з регуляцією емоцій, що може проявлятися як спалахи гніву, депресія або тривога.

Гештальт-терапія вчить клієнта усвідомлювати свої емоції в момент їх виникнення і навчитися керувати ними.

  • Відновлення почуття цілісності:

КПТСР часто розщеплює особистість людини на фрагменти через постійне повторення травматичних подій.

Гештальт-терапія допомагає об’єднати ці фрагменти і відновити почуття внутрішньої цілісності.

  • Поліпшення стосунків з іншими:

Люди з КПТСР часто мають труднощі у відносинах через страх близькості або надмірну залежність від інших.

Гештальт-терапія допомагає клієнтам розвивати здорові стосунки та встановлювати безпечні межі.

Гештальт-терапія є потужним інструментом для лікування КПТСР, оскільки вона допомагає клієнтам усвідомити та опрацювати глибокі емоційні травми, відновити цілісність особистості та навчитися жити в гармонії з собою та своїми почуттями.

Завдяки акценту на теперішньому моменті, творчості та експресії емоцій, цей підхід сприяє зціленню від тривалих і складних травматичних переживань.

2. Когнітивно-поведінкова терапія КПТСР

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним із найефективніших методів лікування комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР).

КПТСР, на відміну від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), зазвичай розвивається внаслідок тривалого і повторюваного травматичного впливу, такого як хронічне насильство, полон, або жорстоке поводження в дитинстві.

КПТ при КПТСР спрямована на роботу з глибокими емоційними травмами, порушеною самооцінкою, а також дисфункціональними переконаннями та поведінкою.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Основні компоненти когнітивно-поведінкової терапії при КПТСР

  • Когнітивна реструктуризація

Люди з КПТСР часто розвивають негативні переконання щодо себе та світу, наприклад, “Я безпорадний”, “Світ небезпечний” або “Я нічого не вартий”.

Когнітивна реструктуризація допомагає клієнту виявити ці переконання та замінити їх більш реалістичними і конструктивними.

Терапевт допомагає клієнту вивчити докази цих переконань та виявити, як вони виникли внаслідок травматичного досвіду. Далі клієнт навчається формулювати нові, більш здорові установки.

  • Експозиційна терапія

Один із ключових методів КПТ при лікуванні КПТСР — це експозиція до травматичних спогадів або ситуацій, що викликають тривогу.

Експозиційна терапія допомагає поступово “розрядити” травматичні спогади, зменшуючи їхній емоційний вплив на людину.

У безпечному середовищі терапевт допомагає клієнту знову переживати ці спогади, що дозволяє знизити рівень тривожності і “звикнути” до них без сильних негативних емоцій.

  • Емоційна регуляція

Для людей з КПТСР характерні проблеми з контролем емоцій, такі як сильні спалахи гніву, тривожність або депресія.

КПТ навчає клієнтів технік емоційної регуляції, які допомагають ефективніше справлятися з негативними емоціями.

Техніки можуть включати дихальні вправи, медитацію, прогресивну м’язову релаксацію та інші способи управління емоційними реакціями на стрес.

  • Робота з дисоціацією

При КПТСР часто зустрічаються дисоціативні симптоми, коли людина відчуває себе відірваною від реальності або свого тіла. КПТ допомагає людині розпізнавати ці стани та повертатися до свідомого усвідомлення свого тіла та навколишнього середовища через різні практики “заземлення”.

Це може включати вправи на усвідомленість (майндфулнес), фокусування на тілесних відчуттях та використання сенсорних сигналів для повернення до реальності.

  • Навчання навичкам подолання стресу (coping skills)

КПТ надає клієнтам інструменти для ефективного управління стресом. Люди з КПТСР часто використовують деструктивні способи подолання труднощів, такі як уникнення, самоізоляція або шкідливі звички.

Під час терапії клієнт навчається новим стратегіям подолання стресу, таким як когнітивне переосмислення, самопідтримка, формування здорових відносин і встановлення меж.

  • Моделювання та ролеві ігри

Терапевт може використовувати рольові ігри та моделювання для того, щоб допомогти клієнту навчитися новим способам взаємодії з іншими людьми або краще реагувати на стресові ситуації.

Це дозволяє клієнтам відчувати контроль над ситуаціями, які зазвичай викликають у них тривогу або безпорадність.

  • Підтримка самооцінки та ідентичності

КПТ працює над відновленням позитивної самооцінки у клієнтів з КПТСР. Люди з цим розладом часто мають сильні почуття провини, сорому або низьку самооцінку через пережитий досвід.

Терапевт допомагає клієнтам зосередитися на їхніх сильних сторонах, розвивати відчуття контролю над життям і відновлювати впевненість у собі.

Особливості КПТ при КПТСР

  • Тривала терапія

КПТСР є складнішим і глибшим розладом, ніж ПТСР, тому терапія може бути тривалішою. Терапевт працює поступово, щоб не викликати перевантаження емоціями і не погіршити стан клієнта.

  • Акцент на інтеграції досвіду

КПТ при КПТСР спрямована на допомогу людині інтегрувати свої травматичні переживання в особистий досвід, щоб вони більше не керували її поведінкою і не викликали постійний стрес.

  • Психоосвіта:

Окрім терапевтичних інтервенцій, КПТ включає навчання клієнта розумінню того, як травма вплинула на його мислення, емоції та поведінку.

Це допомагає людині краще зрозуміти себе та своє життя після травми.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) для людей з КПТСР спрямована на зміну деструктивних думок і переконань, роботу з негативними емоціями і відновлення здорової самооцінки.

Вона включає використання різних технік для управління стресом, роботу з травматичними спогадами і навчання новим способам реагування на стресові ситуації.

КПТ є науково доведеним методом, який допомагає людям з КПТСР відновлювати контроль над своїм життям і значно покращувати якість життя

3. Тілесно-орієнтована терапія КПТСР

Тілесно-орієнтована терапія (ТОТ) для лікування комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР) є особливо важливим підходом, оскільки цей метод звертає увагу на тісний зв’язок між тілом і психікою.

Люди з КПТСР часто стикаються з сильними фізіологічними реакціями на стрес та травматичний досвід, такими як м’язова напруга, психосоматичні симптоми, дисоціація або хронічна тривога.

Тілесно-орієнтована терапія допомагає людині відновити зв’язок зі своїм тілом, усвідомити й опрацювати тілесні реакції на стрес та інтегрувати цей досвід для відновлення емоційної рівноваги.

Основні принципи тілесно-орієнтованої терапії при КПТСР

  • Усвідомлення тіла (body awareness)

Тілесно-орієнтована терапія вчить клієнтів звертати увагу на свої тілесні відчуття та реакції на травматичні спогади.

Це може бути м’язова напруга, затримка дихання, серцебиття або інші фізіологічні реакції, які виникають під час стресу.

Усвідомлення тілесних реакцій допомагає клієнту краще зрозуміти, як його тіло реагує на тригери травми, і дозволяє навчитися управляти цими реакціями.

  • Робота з заземленням (grounding techniques)

Люди з КПТСР часто відчувають дисоціацію — відчуженість від власного тіла або реальності. Техніки заземлення допомагають повернути усвідомлення свого тіла та присутність “тут і зараз”.

Це може бути фокусування на відчуттях в ногах, контакті з підлогою, диханні або тактильних відчуттях.

Мета таких вправ — відновити зв’язок між тілом і розумом, допомогти людині повернутися до реальності в моменти стресу або тривоги.

  • Релаксація та звільнення напруги

КПТСР часто супроводжується хронічною м’язовою напругою через постійну реакцію тіла на стрес. Тілесно-орієнтована терапія використовує різні методи для розслаблення тіла, включаючи прогресивну м’язову релаксацію, дихальні техніки та тілесні вправи.

Це допомагає знизити рівень тривоги, зменшити напругу і навчити клієнта керувати тілесними реакціями на стрес.

  • Дихальні техніки

Тілесно-орієнтована терапія використовує дихання як інструмент для заспокоєння нервової системи та відновлення емоційної рівноваги.

Люди з КПТСР часто мають поверхневе, швидке або затримане дихання під час стресу.

Робота з глибоким диханням допомагає нормалізувати дихальний ритм і зменшити вплив стресу на тіло. Це також сприяє підвищенню усвідомлення тіла.

  • Робота з тілесною пам’яттю

Травматичний досвід часто “зберігається” в тілі у вигляді напруги або болю в певних ділянках.

Тілесно-орієнтована терапія допомагає клієнтам ідентифікувати ці зони напруги, а також працювати з тілесною пам’яттю травматичного досвіду через рух, розтягування або інші тілесні техніки.

Це дозволяє вивільнити заблоковані емоції і знизити рівень стресу, що накопичувався в тілі.

  • Інтеграція тіла і психіки

Одним із ключових аспектів тілесно-орієнтованої терапії є інтеграція тілесного та психічного досвіду.

КПТСР часто порушує зв’язок між розумом і тілом, оскільки людина намагається уникати травматичних відчуттів.

Терапевт допомагає клієнту заново відкрити цей зв’язок, усвідомлюючи, як емоційні переживання впливають на тіло, і вчитися ефективно справлятися з цими реакціями.

  • Рухові терапевтичні техніки

Тілесно-орієнтована терапія також може використовувати рухові практики, такі як танцювальна терапія, йога або соматичні техніки, які допомагають вивільнити енергію, застряглу в тілі через травму.

Рух дозволяє клієнту виразити свої емоції і відчути контроль над тілом.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Робота з межами тіла:

Люди з КПТСР часто мають порушене сприйняття власних меж через тривалий вплив насильства або порушення їхньої безпеки.

Тілесно-орієнтована терапія допомагає клієнтам навчитися відчувати та встановлювати здорові межі у стосунках з іншими людьми через усвідомлення свого тіла і його простору.

Переваги тілесно-орієнтованої терапії при КПТСР

Робота з “тілесною пам’яттю”. Травма часто залишається на рівні тіла, навіть коли людина не усвідомлює цього на когнітивному рівні. Тілесно-орієнтована терапія допомагає виявити ці зони напруги та вивільнити їх.

Зменшення тривожності та стресу. Через роботу з тілом клієнти можуть відновити почуття контролю над своїми фізичними реакціями і знизити рівень тривожності та стресу.

Відновлення відчуття безпеки. Техніки заземлення та тілесна робота допомагають людям з КПТСР відновити почуття безпеки у власному тілі та відчуття контролю над ним.

Інтеграція травматичного досвіду. Тілесно-орієнтована терапія допомагає людям з КПТСР інтегрувати свій травматичний досвід у загальну картину свого життя, що сприяє емоційному та психічному зціленню.

Тілесно-орієнтована терапія (ТОТ) є ефективним підходом до лікування комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР), оскільки вона фокусується на взаємодії між тілом і психікою.

Робота з тілесними реакціями, дихальними техніками, заземленням і розслабленням допомагає зменшити рівень стресу та тривожності, відновити контроль над своїм тілом і емоціями та інтегрувати травматичний досвід

4. Терапія відновлення стосунків при КПТСР

Терапія відновлення стосунків при комплексному посттравматичному стресовому розладі (КПТСР) має важливе значення, оскільки цей розлад часто порушує здатність людини до побудови та підтримки здорових стосунків.

Люди, які страждають від КПТСР, можуть мати труднощі з довірою, емоційною близькістю або відчувати труднощі в розумінні власних і чужих меж через хронічний травматичний досвід.

Терапія, спрямована на відновлення стосунків, допомагає клієнтам покращити свої міжособистісні навички, навчитися розвивати здорові стосунки та будувати довіру до інших.

5. Арт-терапія при КПТСР

Арт-терапія є ефективним методом для лікування комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР), оскільки вона дає можливість безпосередньо виражати складні емоції і травматичні переживання через творчість.

Люди з КПТСР часто мають труднощі з вербальним вираженням своїх почуттів через глибокі емоційні травми, і мистецька діяльність надає їм безпечний простір для роботи з травмою.

Підсумки

ПТСР розвивається внаслідок одиничних травматичних подій, таких як аварії, війни чи насильство.

КПТСР виникає після тривалих, повторюваних травматичних ситуацій і має більш складні емоційні та психологічні наслідки.

Обидва розлади потребують терапевтичного втручання, але КПТСР зазвичай вимагає більш тривалого і комплексного підходу до лікування

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися з досвідченим фахівцем щодо лікування ПТСР та/чи КПТСР, звертайтеся до мене через профайл з прямими контатктами або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-плафторми

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/24881-cptsd-complex-ptsd
  2. https://www.mind.org.uk/information-support/types-of-mental-health-problems/post-traumatic-stress-disorder-ptsd-and-complex-ptsd/complex-ptsd/
  3. https://www.nhs.uk/mental-health/conditions/post-traumatic-stress-disorder-ptsd/complex/

Дитячий травматерапевт

Дитячий травматерапевт (рос., анахр., “детский травматерапевт”) — це фахівець, який надає психологічну допомогу дітям, що пережили психологічні або фізичні травми.

Цей фахівець допомагає дитині впоратися з наслідками таких подій, як нещасні випадки, фізичне або емоційне насильство, смерть близької людини, розлучення батьків або інші складні життєві обставини

Дитячі травматерапевти працюють як з індивідуальними дітьми, так і з групами, надаючи підтримку в безпечному середовищі, де дитина може почуватися захищеною

Далі в цій статті я охарактеризую все основне, що допоможе читачам сформувати загальне уявлення про дитячого травматерпевта через призму сучасної теорії та враховуючи місткий фаховий досвід проведення травматерапії для дітей.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Коли звертатися до дитячого травматерапевта

В широкому розумінні, після будь-яких травматичний подій та чи сильних протрясінь у житті дитини, зокрема, якщо мали місце:

  • дорожньо-транспортні пригоди
  • фізичне або сексуальне насилля
  • втрату близької людини
  • серйозні зміни у сім’ї (розлучення, серйозна хвороба когось із батьків)
  • нічні кошмари
  • раптові спалахи гніву
  • відчуженість
  • страхи, які не були раніше притаманними
  • труднощі з концентрацією
  • тощо

В цілому, основна мета консультації дитячого травматерапевта — створити безпечне і підтримуюче середовище для дитини, де вона може обробити свої почуття та відновити емоційну рівновагу

Консультація дитячого травматерапевта

На практиці, це спеціалізована зустріч, під час якої дитина (разом з батьками чи окремо) отримує психологічну допомогу для подолання наслідків травматичних подій, проходить вона у кілька етапів:

Попередня розмова з батьками:

На першій зустрічі терапевт зазвичай спілкується з батьками або опікунами дитини, щоб зібрати основну інформацію про ситуацію, травму чи проблему.

Це допомагає краще зрозуміти контекст подій, які пережила дитина, і визначити стратегії допомоги.

Спілкування з дитиною

Травматерапевт починає будувати довірчі відносини з дитиною. Цей процес може бути поступовим, особливо якщо дитина закрита чи сором’язлива після травми.

Часто консультація з дітьми відбувається через ігрові методики, малювання або інші творчі засоби, оскільки це природний спосіб вираження емоцій у дітей.

Оцінка емоційного стану дитини

Терапевт аналізує емоційні реакції, поведінкові зміни та страхи дитини. Важливо з’ясувати, як травматична подія вплинула на її психіку і розвиток.

План терапії

На основі отриманих даних розробляється індивідуальний план терапії. Це може включати подальші сесії, роботу з дитиною через гру, когнітивно-поведінкові техніки, а також рекомендації для батьків.

Підтримка батьків:

Травматерапевт надає рекомендації батькам щодо того, як вони можуть підтримати свою дитину вдома, а також пояснює, як краще реагувати на поведінкові зміни та емоційні сплески, які можуть виникати в процесі лікування.

Методи роботи дитячого травматерапевта

Методи і методики роботи дитячого травматерапевта залежать від віку дитини, характеру травми та її емоційного стану.

Дитячі травматерапевти використовують різні терапевтичні підходи, щоб допомогти дитині виразити свої почуття, зрозуміти пережиті події та розвинути навички саморегуляції.

Ось основні методи, які часто застосовуються в дитячій травматерапії:

  1. Гештальт травматерапія для дітей
  2. Когнітивнивно поведінкова дитяча травматерапія
  3. EMDR для дітей
  4. Тілесно-орієнтована травматерапія для дітей
  5. Групова дитяча травматерапія
  6. Сімейна травматерапія
  7. Ігрова терапія
  8. Казкотерапія
  9. Арт-терапія

1. Дитяча гештальт-травматерапія

Напрямок психотерапії, який фокусується на роботі з дитячими травмами через методи гештальт-терапії.

Гештальт-терапія базується на принципах усвідомленості, інтеграції досвіду та акцентує увагу на «тут і зараз».

Основною метою дитячої гештальт-травматерапії є допомога дитині усвідомити та обробити свої емоції, а також відновити цілісність її особистості після травматичного досвіду.

Основні принципи дитячої гештальт-травматерапії:

  • Принцип “тут і зараз”

У гештальт-терапії увага зосереджена на тому, що дитина відчуває і як реагує на поточний момент. Це допомагає дитині краще усвідомлювати свої почуття та поведінку, які виникають у відповідь на травму.

  • Усвідомленість (awareness):

Терапевт допомагає дитині усвідомити свої емоції, тілесні відчуття і думки, пов’язані з травмою. Дитина вчиться розпізнавати свої реакції та виражати їх без страху чи засудження.

  • Робота з незавершеними гештальтами:

У гештальт-терапії особливу увагу приділяють “незавершеним гештальтам” — це емоції чи ситуації, які залишилися нерозв’язаними або невисловленими. Дитина може через гру, малювання чи діалоги завершити ці процеси, що сприяє зціленню.

  • Акцент на контакті та кордонах:

Гештальт-терапія вчить дітей встановлювати здорові психологічні кордони та налагоджувати контакт із собою та іншими людьми. Це особливо важливо для дітей, які через травму можуть втратити відчуття безпеки або довіру до інших.

Методики дитячої гештальт-травматерапії

  • Ігрова гештальт-терапія

Як і в інших підходах, у гештальт-терапії гра є важливим методом. Через гру дитина може не лише вивільнити свої емоції, а й усвідомити їх, відчути підтримку терапевта та опрацювати важкі ситуації.

  • Проективні техніки

Використання малюнків, казок, іграшок або інших проективних інструментів допомагає дитині переносити на ці об’єкти свої почуття та переживання, роблячи їх більш доступними для опрацювання.

  • Тілесно-орієнтовані вправи

Гештальт-терапія також звертає увагу на тілесні відчуття дитини. Тілесні вправи допомагають дитині зрозуміти, як її тіло реагує на стрес та травму, і знайти способи полегшення цих реакцій.

  • Фантазування та рольові ігри

Гештальт-терапевти часто використовують фантазування та рольові ігри для опрацювання складних почуттів. Наприклад, дитина може грати роль когось із ситуації, що травмувала її, або уявляти себе в безпечному середовищі, де вона має силу контролювати ситуацію.

  • Техніки діалогу

Метод “порожнього стільця”, де дитина може “поспілкуватися” з іншою частиною себе чи з символічним образом (наприклад, страхом чи гнівом), дозволяє висловити незавершені почуття і дійти до внутрішньої гармонії.

  • Творча експресія

Використання малювання, музики, танців чи будь-якої іншої форми творчої активності допомагає дитині виразити свої емоції невербально, що особливо корисно, коли дитині важко говорити про травматичний досвід.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Роль дитячого травматерапевта в гештальт-методі

Дитячий гештальт-травматерапевт виступає не як авторитет, а як партнер у процесі терапії. Він створює безпечне середовище, де дитина може бути самою собою і відкрито виражати свої почуття.

Терапевт також допомагає дитині усвідомити, як її емоції та реакції впливають на неї тут і зараз, а також дає змогу завершити травматичні переживання.

Коли ефективна дитяча гештальт-травматерапія

  • Після фізичних або емоційних травм.
  • При хронічній тривозі, депресії або стресі.
  • При проблемах з поведінкою, які виникли внаслідок травматичних подій.
  • У разі сімейних криз або конфліктів, які травмують дитину (розлучення, смерть близької людини).

Гештальт-терапія допомагає дітям повернути відчуття контролю над своїм життям та емоціями, сприяє цілісності та гармонії в розвитку особистості після травматичного досвіду

2. Когнітивно-поведінкова дитяча травматерапія

Є одним із найефективніших методів допомоги дітям, які пережили травматичні події.

Цей підхід фокусується на тому, як думки, почуття та поведінка дитини пов’язані між собою, і надає інструменти для зміни негативних думок та реакцій на травму.

Когнітивно-поведінкова травматерапія спрямована на допомогу дитині краще зрозуміти свій досвід і навчитися реагувати на нього конструктивніше.

Основні елементи (КПТ) у дитячій травматерапії:

  • Освітній компонент

Терапевт пояснює дитині та її батькам, як працюють думки, почуття та поведінка. Це дає дитині можливість зрозуміти, чому вона почувається певним чином після травматичної події.

Важливо, щоб дитина зрозуміла, що її емоційні реакції є нормальними відповідями на ненормальні події.

  • Ідентифікація та робота з негативними думками

Дитина та терапевт працюють разом, щоб виявити негативні думки або переконання, які виникли після травми. Це можуть бути думки на кшталт «Я в небезпеці» або «Це моя вина».

Терапевт допомагає дитині замінити ці думки на більш реалістичні та позитивні.

  • Робота з емоціями

КПТ навчає дитину розпізнавати свої емоції та надає інструменти для їхньої регуляції. Це може включати дихальні техніки, релаксаційні вправи або інші методи зниження рівня стресу та тривожності.

Дитину вчать, як уникати емоційних «пасток», коли травматичні події викликають сильні негативні емоції.

  • Експозиційна терапія

Одним із ключових елементів КПТ для роботи з травмою є поступова експозиція до травматичних спогадів або ситуацій, що нагадують про травму. Це відбувається у безпечному середовищі під контролем терапевта.

Мета експозиції — допомогти дитині навчитися поступово стикатися зі своїми страхами, не відчуваючи надмірної тривоги.

  • Навчання новим поведінковим стратегіям

Терапевт допомагає дитині навчитися реагувати на стресові ситуації по-новому. Це може включати розвиток навичок саморегуляції, впевненості в собі, вміння говорити про свої почуття та розв’язувати конфлікти.

  • Техніки релаксації

КПТ часто використовує техніки релаксації, такі як дихальні вправи, прогресивна м’язова релаксація або візуалізація. Ці методи допомагають знизити рівень фізичної напруги, яка виникає під час стресу.

  • Психоосвіта для батьків

Батьки отримують рекомендації щодо підтримки дитини вдома. Вони вчаться розуміти поведінкові та емоційні прояви дитини після травми і знають, як допомогти їй справлятися з цими труднощами.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Етапи дитячої КПТ травматерапії

  1. Оцінка стану дитини. Терапевт проводить початкову оцінку травматичного досвіду дитини та того, як він вплинув на її поведінку та емоційний стан.
  2. Побудова довіри. Створення безпечного та підтримуючого середовища, де дитина може відкрито говорити про свої страхи та почуття.
  3. Фокус на когнітивних та поведінкових змінах. Терапевт допомагає дитині змінити негативні думки та патерни поведінки, що виникли внаслідок травми. Вона вчиться, як справлятися з емоціями без надмірного стресу.
  4. Підтримка у відновленні після травми. Після закінчення терапії дитина має більше ресурсів для подолання життєвих труднощів і травмуючих подій у майбутньому.

Переваги КП-травматерапії для дітей

  • Швидкий ефект: КПТ є структурованою терапією з конкретними цілями, тому діти можуть відчути покращення вже через кілька тижнів.
  • Практичність: Діти отримують інструменти, які можуть застосовувати в реальному житті для регуляції своїх емоцій.
  • Зменшення тривожності та стресу: КПТ вчить дітей розпізнавати та управляти своїми страхами, що допомагає зменшити рівень тривожності.
  • Розвиток позитивного мислення: Завдяки роботі з негативними думками, діти вчаться замінювати їх на реалістичніші й оптимістичніші погляди на світ.

Коли рекомендується когнітивно-поведінкова терапія:

  • Після травматичних подій (аварії, фізичне або сексуальне насильство, втрата близької людини).
  • При посттравматичному стресовому розладі (ПТСР).
  • При підвищеній тривожності, депресії чи поведінкових порушеннях, що виникли після травми.

КПТ для дітей є науково доведеним ефективним підходом до подолання травматичних досвідів, оскільки вона навчає дитину, як самостійно справлятися зі своїми емоціями та негативними думками, сприяючи її психологічному зростанню та розвитку

Про наступні методи роботи дитячого травматерапевта коротко

3. EMDR для дітей

EMDR (Десенсибілізація та переробка травматичного досвіду за допомогою рухів очей) — метод, який полягає в тому, що дитина під керівництвом терапевта згадує травматичні події, поки виконує ритмічні рухи очима. Це допомагає переробити спогади, зменшуючи їхню емоційну силу.

Переосмислення травми: діти вчаться асоціювати травматичний досвід з новими, менш болісними емоціями, що зменшує стрес.

4. Тілесно-орієнтована травматерапія для дітей

Тілесно-орієнтована терапія допомагає дитині відновити зв’язок із власним тілом, що може бути порушеним через травму. Ця методика використовується для того, щоб дитина навчилася помічати свої тілесні реакції на стрес і розвивати навички саморегуляції.

Техніки дихання та розслаблення: допомагають дитині краще контролювати свої емоції, знижувати рівень тривоги та стресу.

Управління тілом: навчання дітей розуміти та контролювати фізичні реакції на стрес, такі як напруження м’язів або прискорене серцебиття.

5. Групова дитяча травматерапія

У деяких випадках травматерапевт може проводити групову терапію, де діти з подібними досвідами можуть ділитися своїми переживаннями в безпечному середовищі.

Це допомагає дітям відчувати підтримку від інших і зрозуміти, що вони не самотні у своїх проблемах.

6. Сімейна травматерапія

Сімейна терапія залучає до процесу лікування всю родину, що допомагає зціленню всієї системи, особливо якщо травма вплинула на відносини між членами родини.

Терапевт допомагає відновити емоційний зв’язок і навчити батьків, як краще підтримати дитину.

7. Ігрова травматерапія для дітей

Ігрова терапія — один із найпоширеніших методів для роботи з дітьми, оскільки гра є природним способом комунікації для них. Вона допомагає дитині виразити свої почуття, страхи та конфлікти через символічну гру, що може бути терапевтичним процесом.

Символічна гра: використання іграшок для відтворення ситуацій, схожих на ті, що травмували дитину, щоб безпечно опрацювати ці події.

Рольові ігри: дозволяють дитині пережити різні ситуації і взяти на себе інші ролі, щоб краще зрозуміти та контролювати емоції.

8. Дитяча арт-травматерапія

Арт-терапія дає можливість дитині виразити свої почуття та внутрішні конфлікти через творчість.

Малювання, ліплення з глини, колажі тощо дозволяють дитині виразити те, що важко описати словами.

Малювання: діти можуть намалювати свої страхи або переживання, що допомагає терапевту краще зрозуміти внутрішній світ дитини.

Скульптура та ліплення: через створення об’єктів з глини або пластиліну діти можуть “матеріалізувати” свої почуття і взаємодіяти з ними.

9. Травматерапія за допомогою казок (казкотерапія)

Казкотерапія — метод, який допомагає дитині переосмислити травматичний досвід через слухання та обговорення казок або створення власних історій. Це особливо ефективно для молодших дітей.

Аналіз казок: дитина може асоціювати себе з певним героєм казки, що дає їй можливість працювати зі своїми переживаннями через подібність із героями історії.

Створення власної казки: дитина може створити власну казку, в якій вирішує складні життєві ситуації, це допомагає у розробці внутрішніх стратегій подолання.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Травматерапевти використовують широкий спектр методик, щоб допомогти дітям справитися з травматичними подіями, відновити відчуття безпеки та побудувати здорові механізми подолання труднощів.

Вибір методики залежить від індивідуальних потреб дитини і характеру травматичного досвіду та відбувається, як свідчить практика уже на етапі консультації дитячого травматерапевта.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з дитячим травматерапевтом, звертайтеся до мене через контакти, що вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://aspirecounselingmo.com/blog/trauma-therapy-for-children-what-to-expect
  2. https://www.medicalnewstoday.com/articles/therapy-for-childhood-trauma
  3. https://traumapsychology.co.uk/specialist-child-trauma-therapy/

Ранні дитячі травми і їх вплив

Ранні дитячі травми (рос., анахр., “ранние детские травмы”) є психологічними і емоційними травмами, які виникають у дитинстві внаслідок негативних подій або досвіду.

Такі травми, як переконливо засвідчує мій досвід надання психологічної допомоги дорослим, можуть глибоко впливати на особистість і психіку людини протягом усього її життя.

Ранні дитячі травми можуть виникати через різні фактори, такі як фізичне, емоційне чи сексуальне насильство, зневажливе ставлення, емоційне нехтування, втрата батьків або близьких людей, нестабільна домашня атмосфера або інші стресові події.

Далі в цій статті я всебічно (наскільки це можливо у такій статті) охарактеризую основні складові психологічної проблематики впливу ранніх дитячих травм на подальше життя через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Види ранніх дитячих травм

Існує широкий спектр ранніх дитячих травм, для коректного загального уявлення про які, на мою думку, зручно їх класифікувати наступним чином:

  1. Похідні від сімейних конфліктів та середовища
  2. Завдані домашнім насиллям (фізичне, емоційне, психологічне, сексуальне)
  3. Обумовлені емоційним чи фізичним нехтуванням
  4. Визначені травматичними подіями

Звісно ж, цей перелік не є вичерпним, але значною мірою характеризує основні види ще кілька слів про які окремо нижче.

1. Сімейні конфлікти та нестабільне середовище

Сімейні конфлікти та нестабільне середовище є серйозними факторами, які можуть мати значний вплив на психологічний, емоційний і соціальний розвиток дитини.

Постійні сварки між батьками, конфлікти з іншими членами сім’ї або нестабільні умови проживання призводять до того, що дитина росте в атмосфері хронічного стресу і небезпеки.

Це може викликати проблеми в її розвитку, формуванні самооцінки, а також вплинути на здатність будувати здорові стосунки у майбутньому

Вплив сімейних конфліктів і нестабільного середовища

  • Емоційна нестабільність

Страх і тривога: Постійні конфлікти між батьками або агресивне середовище створюють відчуття небезпеки, що може призвести до хронічної тривожності.

Низька самооцінка: Діти часто звинувачують себе у конфліктах батьків або відчувають, що вони недостатньо хороші, щоб виправити ситуацію. Це може призвести до формування почуття неповноцінності.

  • Труднощі у стосунках

Нездорова модель стосунків: Якщо діти зростають у середовищі, де конфлікти вирішуються через агресію, сварки або ігнорування, вони можуть перейняти ці моделі поведінки і застосовувати їх у своїх майбутніх стосунках.

Проблеми з довірою: Діти, які виросли у середовищі, де батьки часто сварилися або не дотримувалися обіцянок, можуть мати труднощі з довірою до інших людей у дорослому віці.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram
  • Психологічні проблеми

Депресія і тривожність: Постійний стрес через сімейні конфлікти може призводити до розвитку депресії або тривожних розладів у дітей.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): Діти, які зазнали насильства або спостерігали за насильницькими діями у сім’ї, можуть страждати від ПТСР, що включає спогади про травмуючі події, кошмари та тривожність.

  • Поведінкові проблеми

Агресія і імпульсивність: Діти можуть виражати свій внутрішній біль через агресивну або імпульсивну поведінку, виявляючи гнів у конфліктах з однолітками або дорослими.

Бунтарство або асоціальна поведінка: Деякі діти можуть почати ігнорувати правила, вступати в конфлікти з авторитетними особами або вдаватися до ризикованої поведінки через внутрішню напруженість та протест проти оточуючого середовища.

  • Проблеми у навчанні

Зниження успішності: Хронічний стрес і відчуття небезпеки можуть заважати дитині концентруватися на навчанні, що призводить до погіршення академічних результатів.

Відсутність мотивації: Діти, які виростають у конфліктних сім’ях, можуть відчувати апатію або втрату інтересу до досягнень через постійні переживання щодо домашніх проблем.

  • Фізичне здоров’я

Хронічний стрес може призводити до фізичних проблем, таких як головний біль, болі в животі, порушення сну або навіть серцево-судинні захворювання у пізнішому віці.

2. Домашнє насилля у дитячому віці

Перш за все, про основні різновиди: фізичне, психологічне, емоційне та сексуальне (інколи до нього також відносять нехтування, але на мій погляд, його варто характеризувати окремо)

  • Фізичне. Це може бути побиття, побої або жорстоке поводження. Діти, які переживають фізичне насильство, можуть виростати з постійним відчуттям небезпеки та недовіри до світу.
  • Емоційне. Постійні приниження, критика, зневажливе ставлення або ігнорування емоційних потреб дитини може призвести до формування низької самооцінки, проблем із самоідентифікацією та емоційною стабільністю.
  • Сексуальне. Будь-яка форма сексуального насильства або експлуатації у дитячому віці може мати важкі психологічні наслідки, включаючи розвиток тривожних розладів, депресії, проблем з інтимними стосунками в дорослому віці.
  • Психологічне. Маніпуляції, контроль, постійний страх або погрози, які руйнують дитячу психіку

Вплив домашнього насильства на доросле життя:

  • Тривога і депресія

Діти, які виростали в середовищі насильства, часто страждають від підвищеного рівня тривожності та депресії. Це пов’язано з хронічним стресом, відчуттям небезпеки та емоційною нестабільністю.

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Травматичний досвід насильства може викликати ПТСР, який включає флешбеки (спогади про травматичні події), кошмари, підвищену тривожність та уникання ситуацій, які нагадують про насильство.

  • Емоційна нестабільність

Постійний страх і напруженість можуть вплинути на здатність контролювати свої емоції. Це може проявлятися в різких змінах настрою, надмірній реактивності або відчуженості.

  • Низька самооцінка

Жертви насильства часто відчувають себе неповноцінними, вважають, що вони не заслуговують на краще ставлення або не варті любові, що формує негативне уявлення про себе у дорослому житті.

  • Труднощі з довірою

Люди, які пережили домашнє насильство, часто мають труднощі з довірою до інших. Вони можуть боятися відкриватися і вступати у близькі стосунки через страх зради або повторного насильства.

  • Залежність або співзалежність

Жертви насильства можуть стати надмірно залежними від партнера або інших людей, оскільки вважають, що без них вони не зможуть існувати.

Інші, навпаки, можуть обирати емоційно віддалені стосунки або уникати близькості, щоб уникнути болю.

  • Реплікація насильницької моделі

Ті, хто зазнав насильства у дитинстві, можуть несвідомо переносити цю модель на свої власні стосунки в дорослому житті. Це може проявлятися як агресивна або пасивна поведінка у взаєминах.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook
  • Труднощі з емоційною близькістю

Жертви насильства можуть мати труднощі з виявленням своїх емоцій, бо вони не звикли до відкритого вираження почуттів у безпечному середовищі.

Агресивна або деструктивна поведінка

Люди, які пережили насильство, можуть відтворювати агресію у своїй поведінці, не знаходячи здорових способів справлятися з емоціями.

  • Залежність від шкідливих звичок

Алкоголізм, наркоманія або інші види залежності можуть бути способом уникнення емоційного болю та стресу, які залишилися від дитячого досвіду.

  • Імпульсивність та проблеми з самоконтролем

Через нездатність контролювати свої емоції, жертви насильства можуть бути схильні до імпульсивної та ризикованої поведінки.

  • Розлади особистості

Люди, які пережили жорстоке поводження в дитинстві, мають підвищений ризик розвитку прикордонного або нарцисичного розладу особистості.

  • Постійний стрес і тривожні розлади

Хронічний стрес і постійна тривога можуть призвести до розвитку генералізованого тривожного розладу, панічних атак або соціальної тривоги.

  • Хронічні захворювання

Тривалий стрес, спричинений насильством, може мати вплив на фізичне здоров’я. Це може призводити до розвитку серцево-судинних захворювань, порушень у роботі шлунково-кишкового тракту, хронічного болю або порушень сну.

  • Соматичні прояви стресу

Люди, які пережили насильство, часто стикаються з психосоматичними розладами, такими як головний біль, шлункові болі, болі у м’язах або порушення імунної системи.

  • Нестабільність та проблеми з мотивацією

Діти, які виросли в умовах насильства, можуть мати труднощі з мотивацією, зосередженістю на завданнях або стабільністю у професійній сфері.

  • Перфекціонізм або страх невдачі

Деякі жертви насильства виростають з постійним прагненням бути ідеальними, щоб уникнути критики, що часто призводить до вигорання або тривоги через постійний страх зробити помилку

3. Емоційне або фізичне нехтування

Це серйозні форми дитячої травми, коли дитина не отримує належної турботи, підтримки, уваги або фізичних потреб від батьків або опікунів.

Незважаючи на те, що на перший погляд вони можуть здаватися менш очевидними, ніж пряме насильство, їхній вплив на дитину може бути глибоким і тривалим.

Емоційне нехтування

Відбувається, коли дитині не надається необхідна емоційна підтримка, увага та любов. Це означає, що батьки або опікуни не відповідають на емоційні потреби дитини, ігнорують її почуття або потребу у взаємодії

Фізичне нехтування

Має місце, коли дитина не отримує необхідного догляду, пов’язаного з базовими фізичними потребами — їжею, одягом, житлом, медичною допомогою або безпекою.

Вплив емоційного та фізичного нехтування на доросле життя:

  • Низька самооцінка та невпевненість
  • Труднощі з емоційною регуляцією
  • Тривожність та депресія
  • Труднощі з довірою
  • Емоційна відстороненість або співзалежність
  • Агресивна або імпульсивна поведінка
  • Схильність до ризикованої поведінки
  • Хронічні захворювання
  • Соматичні захворювання

4. Травматичні події

Війни, природні катастрофи, аварії, втрата одного або обох батьків, хвороба чи розлучення можуть створювати глибокі рани в дитячій психіці.

Травматичні події в дитячому віці — це стресові ситуації або негативні події, які можуть завдати серйозної шкоди емоційному, психологічному та фізичному розвитку дитини.

У дитинстві, коли дитина ще тільки формує своє світосприйняття та емоційну стійкість, такі події можуть мати тривалий вплив на її подальше життя.

Дитячі травми, зокрема травматичні події, можуть суттєво впливати на поведінку, сприйняття себе та навколишнього світу, а також формувати емоційні й соціальні моделі поведінки

Як подолати наслідки ранніх дитячих травм

Як свідчить, зокрема, моя практика надання психологічної допомоги дорослим, що зазнають впливу ранніх дитячих травм, арсенал терапевтичних засобів завжди підбирається індивідуально, проте найчастіше містить один або кілька таких елементів:

  1. Психотерапія
  2. Розвиток емоційної стійкості
  3. Побудова здорових стосунків
  4. Підтримка

1. Психотерапія

Зокрема, гештальт-терапія допомагає вивчати незавершені ситуації з минулого, що впливають на сучасність.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) вчить змінювати негативні патерни мислення і поведінки, пов’язані з дитячими травмами.

Емоційно-фокусована терапія зосереджується на вивченні та вираженні глибинних емоцій, що можуть впливати на поведінку.

Травматерапія як спеціалізовані підходи до роботи з травмами, такі як EMDR (десенсибілізація і переробка рухами очей), що допомагають людині пропрацювати і зменшити вплив травматичних спогадів.

2. Розвиток емоційної стійкості

Це процес набуття навичок і вмінь, які дозволяють людині ефективно справлятися зі стресом, труднощами і кризовими ситуаціями, зберігаючи емоційну стабільність і впевненість у собі.

Емоційна стійкість не є вродженою характеристикою, її можна розвивати через практику і саморефлексію.

Розвиток цієї навички допомагає людині краще адаптуватися до життєвих змін, подолати стрес і травми, зберігаючи при цьому позитивне мислення і здатність будувати здорові стосунки.

3. Побудова здорових стосунків

Це процес створення взаємодії між партнерами, яка заснована на довірі, повазі, підтримці та ефективній комунікації.

Здорові стосунки сприяють емоційному добробуту обох партнерів і допомагають кожному з них зростати як особистості.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

4. Підтримка з боку фахівців

Важливо звертатися до фахівців, таких як психологи або психотерапевти, для роботи з травмами.

Також підтримка груп взаємодопомоги може бути корисною для людей, які пережили подібні труднощі.

Підсумки

Як свідчить практика, ранні дитячі травми можуть суттєво впливати на емоційний, психологічний і фізичний стан людини протягом усього її життя та призводити до розвитку деструктивної поведінки, погіршувати здоров’я, унеможливлювати здорові стосунки, перешкоджати кар’єрі, самореалізації тощо

Окремо слід наголосити, що травми дитинства можуть сприяти розвитку різних психологічних і психічних розладів, зокрема:

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): Травмуючі події можуть залишити глибокий слід у психіці, викликаючи повторні спогади, кошмари, підвищену тривожність та стрес.
  • Розлади особистості: У результаті хронічних травм можуть розвиватися такі розлади особистості, як прикордонний (BPD) або нарцисичний розлад особистості (NPD).
  • Залежності: Люди, які пережили дитячі травми, можуть звертатися до алкоголю, наркотиків або інших адиктивних моделей поведінки, щоб “заглушити” емоційний біль або уникнути стресу
  • тощо

Однак сучасний арсенал методик, прийомів та підходів психотерапії, емоційної підтримки та розвитку нових моделей поведінки, достатньо дієвий, щоби долати наслідки цих травм і покращувати якість життя.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися щодо ранніх дитячих травм та їх впливу на подальше життя, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.verywellmind.com/signs-of-childhood-trauma-in-adults-5207979
  2. https://www.talkspace.com/blog/childhood-trauma-in-adults/
  3. https://www.psychologytoday.com/intl/blog/understanding-ptsd/202304/the-impact-of-childhood-trauma-on-adult-functioning

Залежні стосунки

Залежні стосунки (рос. анахр, “зависимые отношения”) — це тип взаємодії між людьми, в яких один або обидва партнери занадто сильно залежать один від одного емоційно, психологічно або навіть фізично.

Як свідчить, зокрема, моя практика сімейної терапії, у залежних стосунках баланс сил часто порушений, і один з партнерів може відчувати себе відповідальним за емоційний стан або благополуччя іншого.

Власне, практично завжди залежні стосунки призводять до втрати особистих кордонів, автономії та самореалізації, а відтак і означає високу ймовірніть руйнування стосунків.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую сучасну теорію залежних стосунків через призму місткого фахового досвіду надання психологічної допомоги парам та/чи сім’ям, які швидше чи пізніше, але майже завжди успішно долали негативні наслідки цієї, слід сказати, дуже розповсюдженої психологічної проблеми.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні ознаки залежних стосунків

Щоби сформувати коректне уявлення про залежні стосунки необхідно розпочати з ознак за якими його можна самостійно діагностувати, а саме:

  1. Емоційна залежність
  2. Втрачена автономія
  3. Контроль і маніпуляції
  4. Нерівноправність
  5. Невпевненість і низька самооцінка
  6. Страх змін
  7. Нездорова прив’язаність

Далі, власне, про кожен з цих аспектів трохи детальніше, а щоби зануритися в індивідуальну проблематику залежних стосунків без узагальнень, раджу записатися на консультацію через контакти у профайлі, посилання на який знаходиться внизу цієї сторінки.

Емоційна залежність

Емоційна залежність у стосунках — це ситуація, коли одна або обидві сторони надмірно покладаються на партнера для забезпечення власного емоційного благополуччя, щастя та почуття самореалізації.

У таких стосунках емоційний стан особи залежить від настрою, уваги та схвалення партнера, що може призвести до втрати незалежності, постійної тривоги та емоційного виснаження, а основні її ознаки:

  1. Надмірна потреба в увазі
  2. Страх самотності
  3. Втрата особистих інтересів
  4. Ревнощі
  5. Низька самооцінка
  6. Прагнення контролю

Власне, далі кілька слів про кожен аспект емоційної залежності у стосунках окремо:

Надмірна потреба в увазі та схваленні

  • Постійне бажання бути разом: Емоційно залежні люди відчувають, що не можуть бути щасливими чи спокійними без постійної присутності або уваги партнера. Вони можуть відчувати тривогу чи навіть паніку, коли партнер фізично відсутній або емоційно віддалений.
  • Потреба у схваленні: Люди з емоційною залежністю часто шукають підтвердження своєї цінності через схвалення партнера. Вони можуть робити все можливе, щоб догодити йому, навіть на шкоду власним потребам або бажанням.

Страх самотності

  • Боязнь бути покинутим: Люди з емоційною залежністю можуть постійно боятися, що їхній партнер покине їх. Це призводить до надмірної прихильності, ревнощів та тривоги у стосунках.
  • Відчуття нездатності жити без партнера: У таких стосунках особа вважає, що її життя буде порожнім і беззмістовним без партнера, що створює сильний страх перед самотністю.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Втрата особистих інтересів

  • Ігнорування власних потреб: Люди, які емоційно залежать від партнера, можуть відмовлятися від своїх захоплень, інтересів або особистого часу, щоб повністю зосередитися на стосунках.
  • Підлаштування під партнера: Емоційно залежні люди часто змінюють свої погляди, переконання або поведінку, щоб відповідати очікуванням свого партнера. Це призводить до втрати індивідуальності та незалежності.

Ревнощі та страх втрати

  • Постійна ревнощі: Емоційна залежність часто супроводжується надмірними ревнощами, навіть якщо немає реальних причин для цього. Люди можуть боятися, що їхній партнер зацікавлений у когось іншого або їм недостатньо добре.
  • Страх втратити партнера: Цей страх може бути настільки сильним, що людина робить все можливе, щоб тримати партнера поруч, включаючи маніпуляції або самопожертву.

Низька самооцінка

  • Потреба в постійному підтвердженні: Люди з низькою самооцінкою часто шукають емоційної підтримки у партнера для підтвердження своєї значимості та цінності.
  • Залежність від думки партнера: Їм важко приймати самостійні рішення або відчувати впевненість без схвалення з боку партнера.

Нездорове прагнення до контролю

  • Прагнення контролювати партнера: Емоційно залежні люди можуть намагатися контролювати життя партнера, щоб уникнути почуття невизначеності або страху перед відкиненням.
  • Надмірна тривога через дії партнера: Вони можуть постійно хвилюватися через те, що партнер робить або з ким спілкується, що призводить до ревнощів та підозр

Іншими словами, емоційна залежність у стосунках може призвести до втрати автономії, конфліктів та емоційного виснаження.

Тому важливо розвивати свою індивідуальність, працювати над самооцінкою та встановлювати здорові кордони у стосунках.

Здорові стосунки передбачають баланс між самостійністю та підтримкою, де партнери можуть бути емоційно незалежними, але водночас підтримувати і допомагати один одному.

Втрачена автономія у залежних стосунках

Втрачена автономія у залежних стосунках означає, що один або обидва партнери втрачають свою незалежність, самостійність і особисту ідентичність через надмірну залежність один від одного.

Така втрата автономії часто призводить до того, що людина повністю зосереджується на партнері, нехтуючи власними потребами, інтересами та особистим простором.

Це негативно впливає на емоційний стан, самооцінку і якість життя людини, а основні ознаки втрати автономії у залежних стосунках, на мій погляд, такі:

Відмова від власних інтересів і цілей

  • Жертвування своїми інтересами: У залежних стосунках одна зі сторін може відмовлятися від своїх хобі, захоплень чи особистих цілей, щоб повністю зосередитися на потребах або інтересах партнера. Людина відчуває, що її власні бажання та амбіції є менш важливими, або боїться, що вони створять конфлікт.
  • Відмова від кар’єрного розвитку: Часто втрачена автономія проявляється у відмові від професійного зростання або освітніх можливостей на користь задоволення потреб партнера.

Відсутність особистого простору

  • Постійна присутність партнера: Людина відчуває, що їй завжди необхідно бути поруч із партнером, не маючи часу або простору для себе. Це може включати постійну комунікацію, контроль або потребу бути фізично присутнім з партнером у кожному аспекті життя.
  • Неможливість бути окремо: Втрата автономії також проявляється у небажанні або страху проводити час окремо від партнера. Це може включати відчуття тривоги або виникнення конфліктів, коли один із партнерів хоче побути наодинці.

Злиття особистих ідентичностей

  • Ідентичність через партнера: Втрата автономії призводить до того, що людина починає визначати себе виключно через стосунки і свого партнера. Її самооцінка і відчуття власної цінності повністю залежать від партнера, а індивідуальні риси та особливості поступово втрачаються.
  • Невідокремлюваність від партнера: Людина перестає бачити себе як окрему особистість із власними цінностями та переконаннями, натомість повністю зосереджується на поглядах та думках партнера.

Відмова від соціальних зв’язків

  • Обмеження контактів з друзями та родиною: У таких стосунках один з партнерів може свідомо або несвідомо обмежувати свої контакти з друзями або родиною, аби весь вільний час проводити з партнером. Це може бути результатом або страху перед конфліктом, або спроби догодити партнеру, який виявляє ревнощі.
  • Відмова від соціальної активності: Людина може відчувати, що її соціальні контакти є менш важливими порівняно зі стосунками, тому вона уникає спілкування, навіть якщо це було важливою частиною її життя раніше.

Відчуття провини за власні бажання

  • Відмова від власних потреб: Людина може почуватися винною, якщо має власні бажання або плани, які не збігаються з інтересами партнера. Це створює емоційний тиск і призводить до того, що вона завжди ставить інтереси партнера на перше місце, ігноруючи власні.
  • Самопожертва: Втрата автономії може призвести до того, що людина відмовляється від своїх планів чи бажань через почуття обов’язку або страх перед тим, що її партнер буде незадоволений.

В цілому, втрата автономії у залежних стосунках призводить до того, що людина втрачає почуття особистості, незалежності та впевненості у собі.

Важливо працювати над збереженням власних інтересів, встановленням здорових кордонів і розвитком самостійності, щоб стосунки залишалися гармонійними і підтримували обох партнерів у їхньому особистому розвитку

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Контроль і маніпуляції у залежних стосунках

Контроль і маніпуляції є одними з основних характеристик залежних стосунків, де один із партнерів прагне домінувати над іншим, використовуючи різні форми контролю та маніпуляцій, щоб утримати владу або вплив у взаєминах.

Ці поведінкові моделі можуть руйнувати здорові стосунки, порушуючи баланс і створюючи токсичне середовище, в якому одна сторона втрачає автономію, а інша — посилює свою владу.

Серед його різновидів, зокрема, варто відзначити:

  1. Емоційний контроль
  2. Контроль над спілкуванням та соціальними зв’язками
  3. Контроль над рішеннями
  4. Маніпуляція через почуття провини
  5. Газлайтинг (перекручування реальності)
  6. Фінансовий контроль
  7. Зловживання довірою та особистою інформацією

Контроль і маніпуляції у стосунках є серйозними проблемами, які руйнують довіру, рівноправність та автономію партнерів. Такі моделі поведінки створюють токсичну атмосферу, яка негативно впливає на обох партнерів.

Для подолання цих проблем необхідно розпізнати їх, встановити чіткі кордони і звернутися за допомогою, якщо це необхідно.

Здорові стосунки базуються на довірі, повазі та відкритій комунікації, де кожен партнер має право на особисту свободу і незалежність

Нерівність у залежних стосунках

  • Надмірна жертовність: Один партнер може постійно жертвувати своїми потребами та бажаннями заради іншого. Це призводить до емоційного виснаження і відчуття, що його особистість більше не має значення.
  • Порушений баланс відповідальності: В залежних стосунках часто один з партнерів бере на себе більшу відповідальність за добробут і емоційний стан іншого, що створює нерівність.

Невпевненість і низька самооцінка в залежних стосунках

  • Низька самооцінка: Партнери у залежних стосунках часто мають низьку самооцінку і відчувають, що не заслуговують кращого ставлення або що їхній партнер — єдина людина, яка може їх любити.
  • Постійна тривога: Через страх втратити партнера люди можуть постійно відчувати тривогу, ревнощі або невпевненість, що ще більше посилює залежність.

Страх перед змінами у залежних стосунках

  • Боязнь розірвати стосунки: Незважаючи на токсичність чи проблеми, партнери у залежних стосунках часто бояться змін або розриву, тому що відчувають, що не впораються самостійно.
  • Сприйняття стосунків як обов’язку: Один або обидва партнери можуть відчувати, що вони зобов’язані залишатися разом через почуття відповідальності, страх самотності або тиск з боку оточення.

Нездорова прив’язаність у залежних стосунках

  • Перебільшена увага до партнера: Один з партнерів постійно фокусується на потребах і бажаннях іншого, ігноруючи свої власні.
  • Страх бути відкинутим: У залежних стосунках люди часто бояться, що їх можуть залишити або відкинути, тому намагаються постійно догоджати партнерові

Подолання залежних стосунків

Щоби позбутися залежних стосунків або перетворити їх на здорові, як підтверджує, зокрема, мій місткий фаховий досвід проведення сімейної та/чи парної терапії, належить активувати/застосувати спектр засобів/способів/методик, який у тій чи іншій мірі, містить:

Розвиток власної автономії

Почніть повертатися до своїх особистих інтересів, захоплень і соціальних зв’язків. Важливо відновити свою індивідуальність і зрозуміти, що ваше життя має цінність незалежно від партнера.

Роботу над самооцінкою

Залежність часто виникає через низьку самооцінку. Зосередьтеся на саморозвитку, самоусвідомленні і роботі над власною впевненістю.

Встановлення особистих кордонів

Здорові стосунки передбачають повагу до особистих кордонів кожного з партнерів. Навчіться говорити «ні» і захищати свої інтереси та потреби.

Практику відкритої комунікації

Якщо ви хочете змінити стосунки на краще, обговоріть свої почуття з партнером. Важливо відкрити свої страхи, потреби і намагатися знайти баланс у взаємодії.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Подолання страху змін

Якщо стосунки стають токсичними або залежними, можливо, варто розглянути можливість їх зміни або завершення.

Незважаючи на страх перед самотністю, іноді це необхідно для збереження власного емоційного здоров’я.

Звернення за допомогою до фахівців

Якщо ви відчуваєте, що самостійно впоратися з залежністю важко, можна звернутися до психолога чи психотерапевта. Спеціалісти допоможуть вам зрозуміти причини залежності та знайти шляхи для її подолання

Підсумки

Залежні стосунки характеризуються емоційною та психологічною залежністю одного або обох партнерів, що призводить до втрати автономії, нерівності та стресу.

Вони можуть бути токсичними, створюючи напругу і дисбаланс.

Для того щоб вийти з таких стосунків або змінити їх на здорові, важливо працювати над своєю самооцінкою, особистими кордонами і відкритою комунікацією.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з психологом щодо перетворення залежних стосунків на здорові, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://meridianuniversity.edu/content/codependent-vs-dependent-the-impact-on-personal-relationships
  2. https://www.psychologytoday.com/intl/blog/evolution-of-the-self/201412/codependent-or-simply-dependent-whats-the-big-difference

Здорові стосунки

Здорові стосунки (рос., анахр., “здоровые отношения”) — це взаємини між людьми, які базуються на взаємній повазі, підтримці, довірі, відкритому спілкуванні та емоційній близькості.

Здорові стосунки — це результат свідомої роботи обох партнерів, який сприяє особистісному розвитку кожного партнера та забезпечує психологічне благополуччя пари та/чи сім’ї.

Як показує, зокрема, моя психотерапевтична практика, такі стосунки можуть бути як романтичними, так і дружніми чи сімейними.

Далі у цій статті я всебічно охарактеризую сучасну психологічну теорію здорових стосунків через призму надання психологічної допомоги при різноманітних розладах стосунків.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Складові здорових стосунків

Сучасна теорія психології визначає цілий ряд компонентів, поєднання котрих визначає “міру здоров’я” стосунків, зокрема, на мій погляд, до їх переліку необхідно віднести:

  1. Довіру
  2. Відкритість спілкування
  3. Повагу
  4. Емоційну підтримку
  5. Компромісність
  6. Особистісний розвиток
  7. Фізичну та емоційну безпеку
  8. Справедливий розподіл обов’язків
  9. Інтимність
  10. Реалістичність очікувань
  11. Відсутність маніпуляцій

Далі, кілька слів про кожен компонент здорових стосунків окремо та через призму фахової практики пошуку дієвих рішень оздоровлення стосунків у парах та сім’ях.

Довіра у здорових стосунках

Довіра є однією з найважливіших основ здорових стосунків. Це не просто очікування, що інша людина діятиме в наших інтересах, а також відчуття впевненості, що партнер не зрадить, не обмане і не буде маніпулювати.

Чесність і відкритість

  • Чесність: Це означає говорити правду, навіть коли це важко. У здорових стосунках люди чесні один з одним щодо своїх почуттів, думок та дій.
  • Відкритість: Відкритість передбачає здатність ділитися своїми переживаннями, страхами і вразливостями з партнером, не боячись осуду або відкидання.

Послідовність у діях

  • Надійність: Людина, яка дотримується своїх обіцянок і слів, формує відчуття довіри. Важливо, щоб слова і дії були узгодженими.
  • Підтримка: У здорових стосунках люди відчувають, що можуть покладатися на свого партнера у складні моменти, оскільки він або вона завжди готові допомогти.

Час і терпіння

  • Формування довіри: Довіра не виникає миттєво. Вона потребує часу і терпіння, особливо якщо в минулому був негативний досвід або зрада.
  • Терплячість до партнера: Терпіння у процесі формування довіри є важливим, оскільки іноді партнери можуть мати різні темпи в розвитку відчуття безпеки.

Прийняття помилок

  • Прощення: Люди роблять помилки, і вміння прощати є ключовим для підтримання довіри. Замість того щоб накопичувати образи, здорові стосунки включають здатність до прощення і пошуку шляхів подолання труднощів.
  • Здатність вчитися на помилках: Важливо не лише визнавати свої помилки, але й робити висновки, щоб покращити стосунки.

Взаємна підтримка у важкі часи

Партнери, які діють в інтересах один одного, сприяють зміцненню довіри.

Іншими словами, довіра є основою стабільних і гармонійних стосунків. Вона будується через чесність, відкритість, емоційну підтримку і повагу до партнера.

Коли партнери відчувають себе безпечно і впевнено один з одним, це створює міцний фундамент для довготривалих, здорових стосунків

Відкрита комунікація у здорових стосунках

Відкрита комунікація є ключовим елементом здорових стосунків, адже вона дозволяє партнерам обмінюватися думками, почуттями та потребами без страху бути неправильно зрозумілими або осудженими.

Завдяки відкритій комунікації стосунки стають більш глибокими, довірливими та стабільними і на практиці, це процес, який вимагає активного слухання, емпатії та щирості.

Прозорість

У здорових стосунках люди не намагаються маніпулювати або вводити в оману свого партнера. Важливо бути відкритими щодо своїх намірів та очікувань.

Активне слухання без осуду

У здорових стосунках кожен партнер уважно слухає іншого, не перебиваючи і не судячи його. Це дозволяє краще розуміти точку зору і емоції партнера.

Емпатія

Важливо не тільки слухати, але й проявляти співчуття і розуміння до почуттів іншого. Це допомагає створити емоційно безпечне середовище для обох.

Я-повідомлення

Використання «я-повідомлень» (наприклад, «я відчуваю», «я потребую») дозволяє уникати звинувачень та конфліктів, оскільки партнери говорять про свої почуття, а не про те, що «винен» інший.

Конструктивна критика

Якщо виникає потреба у висловленні критики, вона має бути конструктивною і не переходити в звинувачення або образи. Важливо висловлювати незадоволення не для того, щоб образити партнера, а щоб покращити стосунки.

Фокус на поведінці, а не особистості

Конструктивна критика зосереджена на конкретних діях або ситуаціях, а не на особистості партнера, що допомагає уникати конфліктів.

Відсутність прихованих образ

Відкрита комунікація допомагає уникати накопичення прихованих образ або незадоволення. Партнери регулярно обговорюють те, що їх турбує, замість того, щоб замовчувати проблеми.

Повага у здорових стосунках

Повага є одним з фундаментальних елементів здорових стосунків тому, що передбачає прийняття і визнання прав, потреб, почуттів і кордонів іншої людини.

Саме повага, значною мірою, забезпечує взаєморозуміння та гармонію, дозволяючи партнерам будувати довірливі та стійкі взаємини, а основними її скаладовими, на мою думку, є:

Прийняття особистості партнера без осуду

У здорових стосунках партнери приймають один одного такими, якими вони є, не намагаючись змінювати особисті якості чи переконання іншої людини. Це включає повагу до індивідуальних інтересів, захоплень і особистих кордонів.

Повага проявляється в тому, що партнери цінують і приймають різницю у поглядах, переконаннях та стилях життя. Відмінності між партнерами розглядаються як можливість збагачення стосунків, а не як перешкода.

Повага до особистих кордонів

Повага до особистих кордонів означає, що кожен партнер має право на свій особистий простір, час і свободу. У здорових стосунках партнери поважають потребу іншої людини у часі для себе або своїх занять.

Повага передбачає забезпечення фізичної та емоційної безпеки в стосунках. Партнери уникають будь-яких форм насильства або примусу.

Рівноправність

У здорових стосунках немає місця для домінування або контролю. Обидва партнери мають рівні права у прийнятті рішень і впливі на важливі питання.

Повага передбачає, що жоден партнер не намагається контролювати чи пригнічувати іншого, а всі рішення приймаються спільно.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Підтримка та взаємодопомога

Повага також проявляється в готовності підтримувати партнера у складних ситуаціях, не осуджуючи його переживання чи страхи. Важливо створити атмосферу, де кожен може відкрито ділитися своїми емоціями.

Партнери взаємно підтримують один одного в досягненні своїх особистих та спільних цілей. Це включає не тільки емоційну підтримку, але й допомогу в побутових чи професійних питаннях.

Повага до думок і переконань

Партнери можуть вільно висловлювати свої думки, навіть якщо вони відрізняються від думок іншого. У здорових стосунках немає страху перед критикою або приниженням за інший погляд на ситуацію.

Повага означає толерантність до відмінних думок і здатність сприймати інші точки зору без конфліктів. У здорових стосунках партнери не намагаються змінювати думки один одного, а прагнуть розуміти.

Визнання досягнень і похвала

Партнери визнають і поважають успіхи один одного, незалежно від того, наскільки великими чи малими вони є. Похвала і підтримка мотивують людей до особистісного розвитку і зміцнюють взаємодію у стосунках.

У здорових стосунках повага означає уважність до почуттів партнера і вміння показати, що його досягнення важливі і для вас.

Вирішення конфліктів із повагою

Якщо виникають конфлікти, партнери обговорюють їх без принижень, звинувачень або ображань. Замість того, щоб атакувати особистість, партнери фокусуються на поведінці та шукають рішення проблеми.

Емоційна підтримка у здорових стосунках

Це важливий компонент здорових стосунків, який включає здатність партнерів надавати одне одному допомогу в часи емоційних труднощів і сприяти емоційному благополуччю.

Вона сприяє зміцненню довіри, покращенню комунікації та побудові глибокого емоційного зв’язку між партнерами, а серед її аспектів, крім уже згаданих вище, треба зазначити:

Підтримка у досягненні цілей

Емоційна підтримка включає заохочення і допомогу партнерові у досягненні його особистих цілей. Це може бути як моральна підтримка, так і мотивація у важкі моменти, коли партнер сумнівається у своїх силах.

Віра в партнера

Важливо показувати, що ви вірите у можливості партнера і підтримуєте його на шляху до успіху.

Збереження емоційного зв’язку під час конфліктів

Навіть під час суперечок або конфліктів, здорові стосунки передбачають здатність надавати емоційну підтримку один одному.

Це означає залишатися спокійним, зосередженим на вирішенні проблеми, не відвертаючись від емоційних потреб партнера.

Спільні емоційні переживання

Партнери повинні розділяти один з одним не лише позитивні моменти, але й складні емоційні переживання. Це поглиблює рівень інтимності та взаємної довіри.

Відкритість для емоційних потреб

Партнери в здорових стосунках завжди готові реагувати на емоційні потреби один одного, навіть якщо для цього потрібно змінити свої плани або відкласти власні справи.

Здатність приймати підтримку

Часто люди не звикли просити або приймати емоційну підтримку, вважаючи це ознакою слабкості. У здорових стосунках важливо вміти не лише надавати підтримку, але й приймати її, що допомагає зміцнити емоційний зв’язок.

Компроміс у здорових стосунках

Компроміс у здорових стосунках є важливим механізмом, який допомагає партнерам знаходити спільні рішення у ситуаціях, коли їхні погляди, інтереси або потреби відрізняються.

На практиці, компромісність є вміння йти на поступки і водночас не жертвувати своїми основними цінностями чи почуттями.

Саме компроміс (консенсус) сприяє побудові гармонійних стосунків і забезпечує баланс між власними потребами та інтересами партнера, а серед компонентів компромісності, на мою думку, крім вищевказаного, треба зазначити:

Готовність до змін

Компроміс вимагає готовності до гнучкості і змін у своїх планах або очікуваннях. Партнери повинні бути відкритими до пошуку нових рішень, які не були частиною їх початкових намірів.

Поступки без образ

Важливо бути готовими поступитися в певних аспектах стосунків, не тримаючи образ на партнера за те, що ви не отримали всього, чого хотіли.

Пошук “виграш-виграш” рішень

Ідеальний компроміс передбачає, що обидві сторони отримують щось важливе для себе, навіть якщо це не повністю відповідає їхнім початковим очікуванням. Важливо знаходити рішення, яке задовольняє потреби обох партнерів.

Довготривала вигода

Компроміси, які працюють на довготривалу перспективу, сприяють зміцненню стосунків і збільшують довіру між партнерами.

Прощення у процесі пошуку компромісу

Іноді компроміс може викликати емоційний дискомфорт, особливо якщо попередній конфлікт був значним. Важливо вміти прощати партнера, якщо він зробив щось не так, і рухатися далі, знаходячи спільне рішення.

Відмова від образ

Компроміс не повинен залишати негативних почуттів чи образ. Важливо, щоб обидві сторони відчували, що вони зробили вибір добровільно, і не звинувачували один одного

Особистісний розвиток у здорових стосунках

  • Здорові стосунки підтримують особистий розвиток кожного партнера. Люди залишаються незалежними особистостями з власними цілями, інтересами і хобі, при цьому поважаючи свої спільні плани.
  • Немає потреби повністю відмовлятися від своїх інтересів або бажань заради іншого, оскільки обидві сторони мають свободу для самореалізації.

Фізична і емоційна безпека у здорових стосунках

  • У здорових стосунках люди відчувають себе в безпеці як фізично, так і емоційно. Немає загрози насильства, принижень або агресії.
  • Кожен партнер може бути собою без страху бути засудженим або відкинутим.

Справедливий розподіл обов’язків у здорових стосунках

  • Партнери рівноправно розподіляють обов’язки, будь то домашні справи, фінанси чи відповідальність за виховання дітей. Це допомагає уникати відчуття перевантаження і підвищує рівень взаємної підтримки.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Інтимність у здорових стосунках

  • Емоційна і фізична близькість є важливою частиною здорових романтичних стосунків. Партнери проявляють любов і турботу один до одного через обійми, поцілунки, слова підтримки.
  • Інтимність, як емоційна, так і фізична, допомагає зміцнити зв’язок між партнерами і підвищити рівень довіри.

Реалістичні очікування у здорових стосунках

  • Партнери мають реалістичні очікування від стосунків і один одного. Немає ідеалізації або надмірних вимог, які важко виконати.
  • У здорових стосунках кожна сторона приймає іншу такою, якою вона є, з усіма перевагами та недоліками.

Відсутність маніпуляцій у здорових стосунках

  • У здорових стосунках немає місця для емоційних маніпуляцій, контролю або насильства. Люди не використовують почуття провини, ревнощі або страх, щоб досягти свого.
  • Усі дії та рішення базуються на взаємоповазі та співпраці, а не на примусі.

Як розвивати та підтримувати здорові стосунки

  1. Постійно розвивайте комунікативні навички: Навчайтеся відкрито говорити про свої почуття та слухати партнера без осуду.
  2. Підтримуйте особистісний простір: Навіть у близьких стосунках важливо зберігати свою індивідуальність і мати час для себе.
  3. Працюйте над вирішенням конфліктів: Використовуйте конструктивні підходи до вирішення конфліктів, зосереджуйтеся на пошуку спільних рішень, а не на виграші у суперечці.
  4. Будьте готові до компромісів: Готовність до компромісу знижує напругу і дозволяє знайти баланс у стосунках.
  5. Цінуйте та підтримуйте один одного: Приділяйте увагу взаємній підтримці, висловлюйте подяку і показуйте, що ви цінуєте свого партнера.
  6. Створюйте спільні цілі: Спільні життєві цінності та цілі допомагають зберігати партнерів на одній хвилі та створюють відчуття єдності.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Здорові стосунки забезпечують постійну підтримку, яка допомагає справлятися зі стресом і життєвими труднощами.

Люди, які перебувають у здорових стосунках менше схильні до депресії та тривоги.

Відчуття безпеки та підтримки, яке дають здорові стосунки, допомагає зменшити рівень стресу і сприяє загальному емоційному благополуччю.

Дослідження показують, що люди в здорових стосунках мають сильнішу імунну систему, оскільки менше стресу і більше позитивних емоцій сприяють загальному зміцненню здоров’я.

Партнери у здорових стосунках часто підтримують один одного у дотриманні здорового способу життя — правильне харчування, фізичні вправи, уникання шкідливих звичок. Вони допомагають підтримувати відповідальність за власне здоров’я

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з психотерапевтом, який спеціалізується на здорових стосунках, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у відповідному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці веде на профайл з контактами, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.ny.gov/teen-dating-violence-awareness-and-prevention/what-does-healthy-relationship-look
  2. https://www.helpguide.org/relationships/social-connection/relationship-help
  3. https://www.healthline.com/health/healthy-relationship

Депресії

Сучасне суспільство з його високими темпами життя, соціальними мережами та стресом створює сприятливе середовище для розвитку депресивних розладів або депресій.

За оцінками ВООЗ, депресія є однією з провідних причин інвалідності в світі, втім завдяки науковим досягненням існує безліч ефективних методів допомоги людям із депресією.

Депресіями називають психічні розлади, що характеризується стійким почуттям смутку, втрати інтересу до життя, зниженням енергії та іншими психологічними, когнітивними і фізичними симптомами.

У сучасній психології депресії розглядаються як багатофакторні стани, що мають біологічні, психологічні та соціальні причини, а поява перших симптомів депресій вказує, що слід невідкладно звертатися до фахівців з психічного здоров’я.

Практичний досвід надання допомоги клієнтам з депресіями свідчить, що у процесі психодіагностики і подолання депресивних станів нерідко необхідно залучати лікарів та передбачати медикаментозну компоненту.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику депресій.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Симптоми депресії

Як і різновиди депресій — бувають дуже розмаїтими, а найчастіше поділяються фахівцями і дослідниками на три категорії: емоційні, фізичні та когнітивні

Емоційні симптоми депресії

Емоційні симптоми депресії відображають глибоке порушення настрою, яке може серйозно впливати на якість життя людини.

  • Постійний смуток, безнадійність.
  • Втрата інтересу до улюблених занять.
  • Відчуття провини, непотрібності.
  • Емоційна “замороженість”
  • Ірраціональна або надмірна тривога
  • Соціальна ізоляція
  • Почуття відчуженості
  • Зневіра в собі та своєму потенціалі

Мають різний рівень інтенсивності і можуть змінюватися в залежності від типу депресії, її тяжкості, а також від індивідуальних особливостей пацієнта.

Часто поєднуються з іншими психосоматичними або когнітивними проявами депресії, що ускладнює її розпізнавання.

Фізичні симптоми депресії

Фізичні симптоми депресії можуть бути не менш вираженими за емоційні та когнітивні прояви цього розладу.

  • Втома, зниження енергії.
  • Порушення сну (безсоння або надмірна сонливість).
  • Зміни апетиту (втрата або переїдання).
  • Соматичні скарги (біль, дискомфорт без медичних причин).
  • Зниження сексуальної активності
  • Швидке або нерегулярне серцебиття
  • Зниження імунітету
  • Розконцентрація та порушення пам’яті

Ваме вони часто стають однією з головних причин, через які людина звертається до лікаря, оскільки на перший погляд можуть виглядати як фізичні захворювання, а не психічні розлади.

Крім того, можуть значно впливати на якість життя, а їх тривале ігнорування може призвести до ускладнень.

Когнітивні симптоми депресії

Когнітивні симптоми депресії стосуються змін у мисленні, увазі, пам’яті та здатності до концентрації.

Вони можуть значно впливати на здатність людини виконувати повсякденні завдання, а також на її емоційний стан, зокрема:

  • Уповільнене мислення, труднощі з концентрацією.
  • Негативне сприйняття себе та світу.
  • Думки про смерть або самогубство.
  • Негативне мислення
  • Низька самооцінка
  • Ірраціональні переконання
  • Погіршення здатності до планування та організації

Когнітивні порушення при депресії часто є джерелом страждань, оскільки вони призводять до відчуття безнадійності, безпорадності та неспроможності змінити ситуацію.

Вони можуть бути не менш вираженими за емоційні і фізичні симптоми і здатні значно ускладнити життя клієнтів.

Основні різновиди депресій

Найчастіше сучасні фахівці та дослідники розрізняють шість різновидів депресій, зокрема:

  1. Великий депресивний розлад (ВДР)
  2. Дистимія (персистуючий депресивний розлад)
  3. Біполярний депресивний розлад
  4. Сезонний афективний розлад (САР)
  5. Післяпологова депресія
  6. Атипова депресія

Далі стисло охарактеризую кожен з них через призму місткого фахового досвіду та професійної підготовки:

Великий депресивний розлад (ВДР)

Великий депресивний розлад (ВДР) — це серйозне психічне захворювання, яке характеризується постійним і глибоким відчуттям смутку, безнадії, зниженням інтересу до звичних діяльностей, що триває протягом щонайменше двох тижнів і значно впливає на повсякденне функціонування.

Симптоми ВДР

  • Емоційні симптоми ВДР: постійна депресія, тривога, відчуття безнадії, порушення самооцінки.
  • Когнітивні ознаки ВДР: труднощі з концентрацією, прийняттям рішень, думками про власну безпорадність або смерть.
  • Фізичні прояви ВДР: порушення сну (безсоння або надмірна сонливість), зміни апетиту (втрата або набір ваги), постійна втома або відчуття виснаження.

Причини виникнення і розвитку ВДР

  1. Біологічні : порушення нейрохімії мозку (зниження рівня серотоніну, дофаміну).
  2. Генетичні: спадкова схильність до депресії.
  3. Психологічні та соціальні: стрес, травми, важкі життєві події, хронічні хвороби.

Лікування ВДР:

  1. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), психодинамічна і гештальт-терапія.
  2. Медикаментозне лікування: антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗСН).
  3. Фізична активність: регулярні вправи сприяють виробленню ендорфінів і полегшують симптоми депресії.

Досвід переконливо засвідчує, що ВДР потребує своєчасного лікування, оскільки без нього стан може погіршуватися та призводити до серйозних наслідків, таких як суїцидальні думки чи складнощі у соціальному та професійному житті.

Дистимія (персистуючий депресивний розлад)

Дистимією (персистуючим депресивним розладом) називають хронічну форму депресії, що характеризується постійним, але менш інтенсивним депресивним настроєм, який триває щонайменше два роки у дорослих та один рік у дітей і підлітків.

Основні симптоми дистимії

  1. Емоційні: стійка депресія, смуток, песимізм, зниження інтересу до звичних діяльностей.
  2. Когнітивні: негативні переконання щодо себе, безнадійність, зниження концентрації, труднощі з прийняттям рішень.
  3. Фізичні: зміни в апетиті та сні (можуть бути як втрата апетиту, так і надмірне харчування, порушення сну), хронічна втома.

Причини дистимії

  • Біологічні: дисбаланс нейротрансмітерів (серотонін, норадреналін).
  • Генетичні: спадкова схильність до тривожних і депресивних розладів.
  • Психосоціальні: стресові ситуації, тривала психологічна травма, недостатня соціальна підтримка.

Лікування дистимії

  1. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія, інтерперсональна терапія.
  2. Медикаментозне лікування: антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗСН).
  3. Фізична активність: регулярні фізичні вправи можуть допомогти покращити настрій.

Дистимія зазвичай менш виражена за великий депресивний розлад, але є хронічною і може значно вплинути на якість життя, якщо не лікувати.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Біполярний депресивний розлад

Біполярний депресивний розлад (також відомий як біполярний афективний розлад) — це психічне захворювання, яке характеризується чергуванням періодів депресії і манії або гіпоманії (легша форма манії).

На практиці, це розлад може мати серйозні наслідки для соціального, професійного та емоційного функціонування людини.

Основні симптоми біполярного депресивного розладу

Депресивні епізоди — традиційні симптоми депресії: постійна смуток, безнадійність, втрата інтересу до звичних діяльностей, зміни сну та апетиту, знижена енергія.

Маніакальні епізоди — підвищений настрій, енергійність, збудженість, зайва впевненість у своїх силах, швидка мова, імпульсивність, знижена потреба у сні.

Гіпоманіакальні епізоди — подібні до манії, але менш інтенсивні й не настільки порушують функціонування.

Причини біполярного депресивного розладу

  • Генетичні: спадкова схильність.
  • Біологічні: порушення рівня нейрохімічних речовин у мозку (наприклад, серотонін, дофамін).
  • Психосоціальні: стресові події можуть спровокувати епізоди.

Лікування біполярного депресивного розладу

  1. Медикаментозне лікування: стабілізатори настрою (літій), антипсихотики, антидепресанти.
  2. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія, психоосвітні програми.
  3. Регулярний моніторинг: важливо стежити за симптомами та своєчасно коригувати лікування.

Біполярний депресивний розлад є хронічним і потребує довготривалого лікування для запобігання рецидивам та забезпечення стабільного настрою.

Сезонний афективний розлад (САР)

Сезонний афективний розлад (САР) — це тип депресії, який проявляється в певні сезони року, зазвичай восени або зимою, коли зменшується кількість денного світла. Він має циклічний характер і зазвичай проходить самостійно з настанням весни або літа.

Основні симптоми САР

Депресивні епізоди — постійна смуток, відчуття безнадії, втрата інтересу до діяльності, яка раніше приносила задоволення, зниження енергії, порушення сну (часто надмірна сонливість), збільшення апетиту, особливо до вуглеводів.

Симптоми, пов’язані з обмеженням світла — зниження рівня енергії, збільшення потреби в сні, підвищення апетиту (зокрема на солодке і вуглеводи).

Причини САР

  • Біологічні: зменшення рівня серотоніну через коротші дні, зміни у виробленні мелатоніну через обмежене світло.
  • Генетичні: наявність сімейної історії депресії чи інших афективних розладів.
  • Психосоціальні: стресові події, які можуть бути посилені сезонними змінами.

Лікування САР

  1. Фототерапія: використання спеціальних ламп, що імітують природне сонячне світло.
  2. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія для боротьби з депресивними симптомами.
  3. Медикаментозне лікування: антидепресанти (особливо СІЗЗС) можуть бути корисні для стабілізації настрою.

Сезонний афективний розлад зазвичай зникає, коли змінюється сезон, але може потребувати лікування, щоб зменшити симптоми і покращити якість життя протягом зимових місяців.

Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Післяпологова депресія

Післяпологова депресія — це форма депресії, яка розвивається у жінок після пологів, зазвичай протягом перших шести місяців після народження дитини.

Вона відрізняється від післяпологового “блакитного настрою” (слабкий стан, що проходить самостійно) більш вираженими та тривалими симптомами депресії.

Симптоми післяпологової депресії

  1. Емоційні: постійний смуток, тривога, відчуття безнадії, відчуження від дитини.
  2. Когнітивні: труднощі з концентрацією, відчуття безпорадності, занепокоєння про свою роль як матері.
  3. Фізичні: втрата апетиту або переїдання, порушення сну (недосипання або надмірний сон).
  4. Соціальні: ізоляція, труднощі в спілкуванні з партнером, родичами або іншими людьми.

Причини післяпологової депресії

  • Гормональні зміни: різке зниження рівня естрогену та прогестерону після пологів.
  • Фізичне виснаження: нестача сну, стрес від догляду за новонародженим.
  • Психологічні фактори: стрес, зміна ролі, відчуття невдачі або нестабільності.

Лікування післяпологової депресії

  1. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія, підтримка від родини і друзів.
  2. Медикаментозне лікування: антидепресанти (особливо при важкій формі).
  3. Підтримка та соціальна допомога: залучення партнера, родичів, консультації з педіатром чи психологом.

Післяпологова депресія потребує серйозного лікування та підтримки, оскільки вона може вплинути на здатність жінки справлятися з новими обов’язками та на емоційний зв’язок з дитиною.

Атипова депресія

Атипова депресія — це різновид депресії, який має специфічні симптоми, які відрізняються від класичних проявів депресії і хоча нерідко основні симптоми схожі на депресивний розлад, атипова депресія має унікальні характеристики.

Основні симптоми атипової депресії

  • Зміни настрою: тимчасове поліпшення настрою у відповідь на позитивні події, що є нетиповим для депресії.
  • Збільшення апетиту: зазвичай надмірне вживання їжі, особливо продуктів, що містять вуглеводи.
  • Підвищена сонливість: надмірний сон, тяжкість вставати з ліжка, особливо вранці.
  • Важкість в русі: відчуття важкості в тілі, обмежена фізична активність.
  • Соціальна ізоляція: труднощі у спілкуванні з іншими людьми, відчуття відчуження.

Причини атипової депресії

  • Біологічні: порушення нейрохімії, зокрема серотоніну та дофаміну.
  • Генетичні: схильність до депресії, наявність родичів з психічними розладами.
  • Психосоціальні: стрес, важкі життєві події, труднощі у міжособистісних стосунках.

Лікування атипової депресії

  1. Психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія, інтерперсональна терапія.
  2. Медикаментозне лікування: антидепресанти (зокрема, СІЗЗС), інгібітори моноаміноксидази (ІМАО) можуть бути ефективними для цього типу депресії.

Атипова депресія зазвичай має більш сприятливий прогноз, ніж класична депресія, і добре піддається лікуванню при правильному підході.

Психотерапія депресій

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Робота з негативними переконаннями, зміна автоматичних думок.
  • Гештальт-терапія. Фокус на усвідомленні емоцій і потреб у моменті “тут і зараз”.
  • Психоаналітична терапія. Дослідження глибинних конфліктів і дитячих травм.
  • Інтерперсональна терапія (ІПТ) Робота з покращенням відносин і вирішенням конфліктів.

Медикаментозне лікування депресій

  • Антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗСН, трициклічні антидепресанти).
  • Стабілізатори настрою для біполярного розладу.

Гештальт-підхід у подоланні депресій

На практиці, гештальт-підхід у подоланні депресій фокусується на допомозі людині зрозуміти свої емоції, досвід і взаємодії з оточенням.

Власне, гештальт-терапія допомагає пацієнту виявляти та усвідомлювати незавершені емоційні процеси та взаємодії, які можуть спричиняти депресію.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підвищення усвідомленості (гештальт)»

Терапія фокусується на допомозі клієнту бути в “тут і зараз”. Це означає зосередження на теперішньому моменті і уважність до власних думок, почуттів та тілесних відчуттів, що дозволяє усвідомити механізми, які призводять до депресії.

Інтеграція незавершених емоційних процесів

Депресія часто є результатом незавершених емоційних процесів або неусвідомлених конфліктів.

Гештальт-терапія допомагає виявити ці емоції та конфлікти, завершити їх і створити нові здорові патерни поведінки.

Зосередження на особистій відповідальності

Гештальт-терапія підкреслює важливість особистої відповідальності за власні думки, почуття та дії. Це допомагає клієнту відчути себе більш у контролі над своїм життям, що є важливим аспектом у подоланні депресії.

Техніка “порожнього стільця”

Одна з класичних технік гештальт-терапії, де клієнт може уявити себе в діалозі з важливими для нього людьми або з певними частинами себе (наприклад, з частинами, що викликають тривогу або з іншими емоціями).

Це допомагає виявити непереборені почуття та звільняє від внутрішніх конфліктів.

Терапевтичне співробітництво

У гештальт-терапії терапевт активно взаємодіє з клієнтом, допомагаючи розвивати самосвідомість та відчуття поваги до себе.

Це підтримує клієнта в процесі самовизначення та прийняття важливих рішень для покращення емоційного стану.

Переваги гештальт-терапії при депресії

  • Покращення емоційної саморегуляції та усвідомлення власних почуттів.
  • Збільшення особистісної цілісності і зменшення внутрішніх конфліктів.
  • Відновлення зв’язку з власними потребами та бажаннями.
  • Розвиток більш здорових стратегій для взаємодії з навколишнім середовищем.

Гештальт-підхід є дуже ефективним для тих, хто відчуває депресію через невизначені або незавершені емоційні процеси, дозволяючи знайти здоровіші способи сприйняття та реагування на життєві труднощі

Підсумки

Для лікування депресій, крім психотерапії та психофармакології використовуються також світлотерапія для сезонного афективного розладу, фізична активність для поліпшення настрою та групова терапія як підтримка.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо депресій у вас (чи в небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!