Психологія часів античності і середньовіччя

Загальна інформація про історію психології в часи Античності та Середньовіччя

Початок та розвиток психології як науки можна відзначити в другій половині 19 століття, коли у 1879 році Вільгельм Вундт заснував першу лабораторію експериментальної психології в Лейпцигському університеті у Німеччині. Це вважається початком сучасної психології, однак ще у часи античності та середньовіччя люди цікавились питаннями про природу розуму, душі та емоцій. Ці ранні концепції не можна вважати сучасною наукою, але вони вказують на те, що інтерес до розуміння людської природи та свідомості був присутній у ранніх культурах та епохах.

Часи античності та середньовіччя є двома великими періодами в історії світової цивілізації. Античність включає приблизно період від 8 століття до н.е. до 5 століття нашої ери, середньовіччя тривало орієнтовно від 5 століття до 15 століття.

Короткий огляд розвитку психології у період античності:

  1. Давньогрецька філософія:
    1. Сократ, Платон, Аристотель: Сократ висловлював ідеї про самопізнання та важливість розуміння себе. Платон розвинув ці ідеї в концепції душі та психіки. Аристотель систематизував вивчення психології, ввівши поняття душі як внутрішнього принципу життя та руху.
    1. Епікуріанці та стоїки: Епікуріанці та стоїки розвивали вчення про емоції, щасливе життя та психічний спокій.
  2. Медицина та психіатрія:
    1. Гіппократ: Вперше звернув увагу на фізіологічні фактори, які можуть впливати на психічне здоров’я. Ввів концепцію “гуморалізму” – взаємодії чотирьох тілесних рідин (гуморів). За цією теорією, організм складається з чотирьох основних гуморів: крові, «флегми», «чорного» та жовчі. Кожен з цих гуморів відповідає різним елементам природи (землі, води, повітря, вогню) та має свої характеристики.

Античний розвиток психології відзначається першими спробами систематизації і розуміння психічних процесів та явищ.

Короткий огляд розвитку психології у період середньовіччя:

  1. Християнство та аскетизм:
    1. Святі Отці Церкви: Розвивали психологічні концепції в межах християнського світогляду. Августин Аврелій вивчав проблему волі та виражав погляди на внутрішній світ людини.
  2. Школа Схоластики:
    1. Томас Аквінський: Застосовував філософські концепції до вчення про душу та віру.
  3. Вчення про демонів та негативне ставлення до психічних розладів:
    1. З часом, у середньовіччі, психічні розлади інтерпретувалися як прояв демонічного впливу, що вело до негативного ставлення до людей з психічними захворюваннями.
  4. Інтерес до ментального здоров’я:

У середньовіччі розуміння ментального здоров’я тісно пов’язувалося з релігійними переконаннями. Ментальні розлади можливо розглядалися як прояви гріха або навіть зачарування.

  • Практики лікування:

Лікування психічних розладів часто базувалося на релігійних практиках, таких як молитва, пост та екзорцизм.

  • Розвиток університетів:

Середньовіччя відзначалося створенням університетів, де вивчалися не лише теологія, але й філософія, що включала психологічні аспекти.

Хоча психологія в цей період розвивалася на вузьких філософських та релігійних засадах, вона встановлювала фундамент для подальших розвитків у Ренесансі та Просвітництві.

Варто відмітити, що розвиток психології у часи античності та середньовіччя вніс значний вплив на сучасну психологію, визначаючи основні концепції, підходи та теми досліджень у галузі психічного життя людини, серед яких:

  1. Концепція Душі:
    1. Античні філософи внесли важливий внесок у розуміння природи душі. Платон розглядав душу як нематеріальну, тоді як Аристотель доповнював цю ідею своїми роздумами про фізіологічні аспекти психіки.
  2. Філософські концепції:
    1. Поняття про вільну волю, моральність та етику, які були розглянуті античними та середньовічними філософами, вплинули на розвиток психології особистості та моральної психології.
  3. Схоластика та синтез релігії та філософії:
    1. Схоластика – філософський напрям середньовіччя, спробував  об’єднати християнство та античну філософію. Цей синтез визначав роль розуму, волі та віри у розумінні людської природи.
  4. Методологічні підходи:
    1. Хоча в античності та середньовіччі відсутній був сучасний експериментальний метод, пізніші філософські підходи до досліджень стали частиною того, що визначає методологію сучасної науки.
  5. Погляди на емоції та психічні розлади:
    1. Розуміння емоцій та психічних розладів також започатковується у поглядах античних та середньовічних філософів. Наприклад, емоційні аспекти були розглянуті у творах Епікура та Сенеки.
  6. Концепція Виховання та вплив на поведінку:
    1. Ідеї про виховання та вплив суспільства на індивіда, які розглядалися в античності та середньовіччі, стали важливими складовими розвитку психології поведінки.

Отже, часи античності та середньовіччя в історії людства заклали основи сучасної психології та створили багато гілок досліджень, які присвячені вивченню різних аспектів психічного життя та поведінки людини.