Існує низка напрямків розвитку психологічної наукової думки. Одним із найвідоміших напрямків є біхевіоризм або поведінкова психологія (від англ. слова «behavior» – «поведінка»), що вивчає поведінку людини й те, як навколишній світ впливає на неї.
Засновником школи вважається психолог першої половини ХХ ст. Джон Уотсон (США). Ним та його послідовниками було проведено низку експериментальних досліджень та спостережень, які мали на меті підкріплення теоретичних припущень практичним досвідом.
Саме поведінкова психологія завдяки акценту на емпіричності та практичності має наразі найбільшу доказову базу серед усіх інших напрямів.
Чіткі алгоритми дій, схеми та поняття, запозичені з біології – ознаки біхевіоризму. Увага психотерапевта, який працює в цьому напрямку, зосереджена на зміні головно поведінки людини, що звернулася за допомогою.
Основні теорії біхевіоризму
Поведінкова психологія пройшла шлях становлення від ідей Джона Вотсона, Б.Скіннера до теорії соціального научіння А.Бандури та об’єднання з когнітивною психологією.
Класичне обумовлення Дж.Вотсона
Попри те, що дослідження зв’язків між стимулом та реакцією, були притаманні ще теоретикам психології функціоналізму як от Е.Торндайку, саме біхевіористи на чолі з Дж.Вотсоном заґрунтували свою методологію на ідеї, що поведінка є лише сукупністю реакцій організму на внутрішні та зовнішні стимули.
Свідомість та особистість людини усувалися з предмету дослідження біхевіористів, оскільки, на їх думку, не існує об’єктивного методу дослідження цих конструктів.
Натомість реакції тіла та поведінку можна спостерігати та фіксувати.
В основі класичного обумовлення Джона Уотсона лежить вчення про умовні рефлекси та метод підкріплення як у експериментах фізіолога І.Павлова.
Зв’язок S -> R між стимулом та реакцією обґрунтовувався експериментами над тваринами та немовлятами, результати яких переносились на пояснення усього психічного життя людини разом з його поведінковими проявами.
Згідно з Дж. Уотсоном, за реакцією організму можливо визначити стимул, що її викликав.
Отримавши знання про природу стимулу можна легко передбачити реакцію.
Дослідник помітив, що у людській психіці майже відсутні вроджені поведінкові акти (на відміну від тварин), але вони утворюються та закріплюються внаслідок підкріплення соціальним оточенням та методом «спроб та помилок», коли несвідомо відбираються найадаптивніші варіанти.
Оперантне обумовлення Б.Скіннера
Теорія оперантного обумовлення була розроблена та популяризована професором Гарвардського університету Б. Скіннером усередині ХХ ст.
На відміну від постулатів класичного обумовлення, за яким стимул повністю обумовлює реакцію (S → R), принцип оперантного обумовлення стверджує, що поведінка контролюється її результатами та наслідками (R → S).
Звідси переконання про можливість впливу на поведінку людини через вплив на результати конкретної дії. Аби змінити певні поведінкові реакції пропонувалось здійснювати їх позитивне або негативне підкріплення, покарання.
При чому було достеменно встановлено, що позитивне підкріплення, схвалення (приємні реакції, наслідки) є дієвішим за покарання, негативне підкріплення та не сприяє формуванню так званої уникаючої поведінки.
Водночас Б.Скіннер вважав, що поведінку людини неможливо пояснити дією лише одного стимулу, важливо враховувати також думки, емоції та індивідуальний досвід.
Беррес Скіннер підкреслював, що соціальна поведінка людини формується з малюкового віку у ході наслідування поведінки дорослих, за якими вона може спостерігати (батьки, персонажі кіно та відео кліпів, учителі, однолітки і т.д.).
Теорія соціального научіння А.Бандури
Американський психолог Альберт Бандура (батько-поляк, мати-українка), що працював у другій половині XX ст., довів за допомогою експериментів (найвідоміший з яких «Лялька Бобо»), що нові зразки поведінки можуть виникати і закріплюватися без зовнішнього підкріплення.
Головна ідея теорії соціального научіння: вчитися можна не на своїх помилках, а на чужих шляхом спостереження за наслідками дій інших.
Додатково А. Бандура увів до психології та розвинув поняття самопідкріплення та самоефективності, за якими людина здатна сама себе схвалювати або карати за результати певних дій, а також усвідомлювати межі своїх здібностей, знань та умінь для реалізації конкретних завдань.
Ті, хто має високий рівень само ефективності, вірять у свою здатність просуватися успішно до цілі і ця переконаність приводить їх до успіху, що у свою чергу зафіксовує певний шаблон поведінки через самопідкріплюючу реакцію (позитивні переживання від досягнення успіху).
Експеримент «Малюк Альберт»
За участі 11-місячного хлопчика Джон Уотсон провів експеримент «Малюк Альберт» (1919 р.), який був покликаний продемонструвати шлях виникнення фобій, а також інших поведінкових реакцій.
На першому етапі експерименту хлопчику давали погратися з білим лабораторним щуром, білим кроликом, маскою з волоссям та без, песиком та іншими різними стимулами, жодного з яких дитина не боялася.
Надалі хлопчику показували білого щура та тієї миті, коли він торкався його, аби погратися, експериментатори систематично лякали дитину голосним звуком (удар молотка по металу).
З часом хлопчик почав боятися не лише щура, а усього, що його нагадувало (інших білих тварин, бавовну білого кольору, маску з бородою Санта Клауса і т.д.).
У результаті було виявлено, що нейтральний стимул, який підкріплений (супроводжується) чимось негативним, викликає відповідну реакцію (фобію).
У майбутньому все, що схоже на стимул, асоціюється з негативними наслідками, неприємними відчуттями.
Варто зазначити, що у часи проведення експериментальних досліджень та численних спостережень школою біхевіористів, не існувало етичного кодексу психолога.
Тому чимало з них проводилось не лише на дорослих, а й на дітях та тваринах.
Звісно, зараз ці методи засуджують та не використовують у психології, але саме ці експерименти стали класичними та зробили вагомий внесок у її розвиток.
Біхевіоризм та сьогодення
З часом цей напрям удосконалився та трансформувався у надзвичайно популярну сьогодні когнітивно-поведінкову терапію, що ефективно допомагає при лікуванні різноманітних психічних розладів.
Наприклад, із розладами харчової поведінки, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), обсесивно-компульсивним розладом, неврозами, депресією, панічними атаками, адитивною поведінкою й так далі.
У своїй роботі психотерапевти цього напряму використовують методи роботи з когнітивними картами і помилками мислення, різноманітні протоколи, схеми, психологічні щоденники, трекери, бланки та інші допоміжні матеріали.
Напрям має надзвичайний попит у США та країнах Європи, а в Україні його популярність зростає передовсім завдяки когнітивно-поведінковій терапії (КПТ)
Підбір фахівців-біхевіористів
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним біхевіористичним запитом, скажімо “поведінкова терапія” чи “консультація поведінкового психолога”, так і одразу за кількома, наприклад “поведінкова психологія”, “нікотинова залежність” і “стрес” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як теми, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
- неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
- позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності