Термінова (кризова) психологічна допомога

Термінова (кризова) психологічна допомога (ТПД), або кризове втручання (інтервенція), є формою екстреної та невідкладної психологічної підтримки. 

Це активне, тимчасове входження в оточення особи, сім’ї чи групи, які переживають період екстремального дистресу. 

Кризова інтервенція є обмеженою в часі, часто одноразовою, і спрямована на забезпечення негайної стабілізації стану постраждалого. 

Така допомога включає спеціалізовані методи, які сприяють як витримці критичного моменту, так і подальшому поглибленню внутрішньої роботи та самопізнанню.   

На відміну від довгострокової психотерапії, ТПД має чітко визначені, нагальні цілі.

Основними цілями кризової інтервенції є: повернення людини до її попереднього адаптивного рівня функціонування, запобігання розвитку психопатології (зокрема, Посттравматичного Стресового Розладу, ПТСР) та зниження загальної негативної дії травматичної події.   

Аналіз цих цілей підкреслює необхідність переходу від простої реакції на кризу до проактивної превенції хронічних розладів.

Цей акцент виводить ТПД за рамки суто співчуття, позиціонуючи її як критичний етап раннього клінічного лікування.

У контексті масової травматизації, як це відбувається в Україні, превентивна функція набуває особливого значення для забезпечення суспільного здоров’я.

Теоретичні основи та стратегії

Теоретична база кризової допомоги ґрунтується на моделі ресурсів спільноти  та принципі цілісного ставлення до здоров’я. 

Ключові стратегії психосоціальної допомоги обов’язково включають соціальну підтримку, оскільки соціальне оточення має вирішальне значення для успішного виходу людини з кризового стану. 

Додаткові методи можуть включати бібліотерапію, яка допомагає особі, що має внутрішні ресурси до відновлення, знайти їх за допомогою відповідних книг або статей. 

Це свідчить про те, що фахівець у сфері ТПД не просто “гасить пожежу” гострого дистресу, а виступає архітектором ресурсного плану, використовуючи як зовнішні (соціальні), так і внутрішні механізми (самовідновлення) для довгострокового відновлення спільнот.

Стандартизований процес кризового втручання

Клінічно обґрунтоване кризове втручання є структурованим, багатоетапним процесом, що вимагає ретельної психодіагностики. 

Процес розпочинається зі Збору інформації, де фахівець допомагає клієнту ідентифікувати та виразити відчуття, пов’язуючи їх зі змістом травматичної події. 

Наступним кроком є Формулювання та Переформулювання Проблеми, що дозволяє чітко окреслити суть гострого кризового стану. 

Далі проводиться Спеціальне Психологічне Діагностичне Дослідження із застосуванням валідованих інструментів.   

Особлива увага приділяється Оцінці Структури Кризового Чинника та Виявленню Можливостей для Реабілітації. 

Цей етап відображає гуманістичний підхід, оскільки фокусується не лише на дефіциті (травмі), але й активно шукає внутрішні ресурси особистості (наприклад, здатність до самовідновлення, що може бути підтримано бібліотерапією ).

Завершується процес Формулюванням Психологічного Експертного Висновку, який визначає подальший шлях підтримки, включаючи необхідність перенаправлення.   

Інструменти оцінки кризових станів

Для об’єктивізації стану постраждалої особи та ефективного прийняття клінічних рішень використовуються стандартизовані діагностичні інструменти.

До них належать опитувальники для оцінки симптомів Посттравматичного Стресового Розладу (ПТСР). Крім того, застосовуються опитувальники для оцінки депресії та тривожних розладів.   

Важливим елементом, особливо для фахівців, є самооцінка емоційного стану, яка використовується, зокрема, у контексті робочих зошитів для управління стресом і профілактики вікарної травми серед медичних працівників.   

Системний взаємозв’язок між діагностикою та оцінкою ресурсів є критично важливим.

Структурований процес втручання, який включає оцінку можливостей для реабілітації , гарантує, що психологічна допомога виходить за рамки реактивного лікування симптомів і активно сприяє довгостроковій стійкості.

Сучасна світова практика ТПД базується на ієрархії доказових моделей, які послідовно застосовуються від моменту інциденту до раннього клінічного лікування.

Модель Психологічної Першої Допомоги (ППД, PFA)

Психологічна Перша Допомога (PFA) є фундаментальною та найбільш універсальною моделлю.

Вона являє собою активне і тимчасове, обмежене в часі втручання, спрямоване на підтримку людей, які переживають гострий стрес.

Основні цілі PFA — запобігання розвитку ПТСР та сприяння поверненню особи чи спільноти до передкризового рівня функціонування.

PFA ґрунтується на моделі ресурсів спільноти і підтримує ранню переробку інформації після травм.

PFA не є формою терапії чи дебрифінгу, а є початковим гуманітарним підходом.

Модель Управління Критичним Інцидентним Стресом (CISM)

Модель Critical Incident Stress Management (CISM), розроблена Міжнародним фондом критичного інцидентного стресу, є інтегрованим, багатокомпонентним пакетом стратегій, корисним у період після травматичних подій.

CISM являє собою комплекс заходів, що охоплюють ширший спектр, ніж просто психологічний дебрифінг.

Ключові компоненти CISM включають:

Освіта до Інтервенції (Pre-Incident Education): Підготовка та підвищення стійкості до травми ще до її настання.

Кризовий Брифінг (Crisis Management Briefing, CMB): Одна з найбільш універсальних технік, яка використовується для інформування та нормалізації реакцій серед великих груп.

Критичний Інцидентний Стресовий Дебрифінг (CISD): Спеціалізована структурована групова фасилітація для осіб, які пережили спільну травму (часто застосовується для рятувальників та військових).

Індивідуальна Допомога (Individual Care) та Душпастирська Опіка (Pastoral Care): Надання індивідуалізованої та духовної підтримки.

Перенаправлення та Подальший Догляд (Referral and Follow-Up Care): Забезпечення зв’язку з довготривалими ресурсами та програмами EAP (Employee Assistance Program).

Раннє лікування травматичного стресу

Міжнародне товариство травматичного стресу (ISTSS) розробляє науково обґрунтовані клінічні настанови для лікування ПТСР та Гострого Стресового Розладу (ГСР), зокрема щодо раннього втручання протягом перших трьох місяців після травми.

Основною стандартною рекомендацією раннього лікування є Когнітивно-поведінкова Терапія, Сфокусована на Травмі (TF-CBT).

Цей метод використовує стандартні принципи КПТ разом із процесингом травми, включаючи психоосвіту, тренування релаксації, когнітивне реструктурування та терапевтичну експозицію.

Встановлено, що деякі інші підходи, як-от Модель Ступеневої та Співпрацюючої Допомоги, поки що демонструють низький доказовий ефект у дослідженнях, переважно проведених серед пацієнтів із фізичними травмами.

Щодо раннього фармакологічного втручання, існують поодинокі дані, що дозволяють розглядати гідрокортизон, призначений протягом перших трьох місяців, як превентивну інтервенцію для осіб із тяжкими фізичними травмами.

Однак, більшість потенційних препаратів (зокрема, пропранолол, есциталопрам) мають недостатні докази для використання з метою профілактики або лікування симптомів ПТСР на гострій фазі.

Системна інтеграція міжнародних моделей

Існує чітка функціональна ієрархія втручань: від PFA (негайна стабілізація) до CISM (групове раннє відновлення) і до ISTSS-орієнтованої клінічної терапії (індивідуальне лікування).

Хоча клінічна модель ступеневої допомоги (Stepped Care) має низький доказовий ефект у деяких специфічних дослідженнях, системна організація допомоги в Україні має бути ступеневою.

Це необхідно для того, щоб не перевантажувати вузьких клінічних фахівців гострими, але нехронічними випадками, і забезпечувати швидкий доступ до TF-CBT лише для тих, хто має високий ризик розвитку хронічного ПТСР.

Доказові методи термінової психологічної стабілізації

Ефективні методи термінової психологічної допомоги орієнтовані на досягнення негайної стабілізації фізіологічного та емоційного стану, що є обов’язковою передумовою для подальшого когнітивного процесингу травми.

Техніки Заземлення (Grounding)

Заземлення – це набір поведінкових і когнітивних технік, які допомагають заспокоїти людину та повернути її увагу до реальності «тут і зараз». 

Ці техніки критично важливі для подолання паніки, тривоги, нав’язливих спогадів та перевтоми.   

Найбільш поширеними є сенсорні техніки, зокрема метод 5-4-3-2-1:

• необхідно послідовно назвати п’ять речей, які можна побачити;
• чотири, які можна торкнутись;
• три, які можна почути;
• дві, які можна відчути;
• і одну, яку можна скуштувати. 

До розумових технік належить, наприклад, Гра «Абетка», яка вимагає відволікання уваги через асоціативне мислення. 

Фізичні техніки включають прості дії, такі як свідоме напруження та розслаблення м’язів або стискання кулаків.   

Дихальні вправи та релаксація

Свідоме управління диханням є швидким і доказовим методом для регуляції вегетативної нервової системи в кризовій ситуації.

Техніка «Дихання по Квадрату» передбачає структурований цикл (вдих, затримка, видих, затримка) по 4 секунди кожен, доки не буде досягнуто відчуття присутності.   

Медитація та аутотренінг також є потужними засобами для управління стресом та зняття симптомів тривожності, депресії чи головного болю.

Медитація може включати візуалізацію «щасливого місця» або фокусування на досягненні певного результату.

Аутотренінг, заснований на системі Й. Шульца, застосовується для психотерапевтичної саморегуляції.   

Управління стресом та самодопомога для професіоналів

Особливе місце займає профілактика професійного вигорання та вікарної травматизації серед фахівців, що надають допомогу.

Для медичних працівників та психологів розроблено робочі зошити, що включають інструменти для самооцінки емоційного стану. 

Також надаються практичні поради щодо технік релаксації, налагодження здорового сну та вправ на зниження тривожності.   

Важливо, що ці техніки стабілізації є логічним продовженням моделі PFA (забезпечення безпеки).

Вони підтверджують, що тільки після досягнення базової стабілізації та зниження гострого дистресу можливе застосування складніших клінічних методів, таких як травма-фокусована КПТ. 

Тому в навчальних програмах, зокрема для військових психологів та капеланів, має бути акцент на навичках екстреної стабілізації.

Підготовка для надання термінової психологічної допомоги

Включає роботу з гострими травматичними реакціями, стабілізацією клієнта та підготовкою до подальшої, можливо, довготривалої терапії.

Обов’язкова вища освіта за спеціальностями: “Психологія”, “Клінічна психологія”, “Психотерапія”, “Медицина” (психіатрія, невідкладні стани) або “Соціальна робота” (з відповідною спеціалізацією).

Додаткова спеціалізація як проходження сертифікованих курсів з:

• Кризового втручання (Crisis Intervention).
• Роботи з травмою (наприклад, методи EMDR, TFCBT, PE).
• Дебрифінгу/Деф’юзингу (Critical Incident Stress Management – CISM).
• Психології екстремальних ситуацій та катастроф.

Професійна кваліфікація:

• Ліцензія/Аккредитація: Для клінічної роботи часто потрібна державна ліцензія або акредитація від професійної асоціації.
• Супервізія: Обов’язкова регулярна супервізія від досвідчених фахівців у сфері травми та кризової допомоги.

Ключові Навички:

• Навички психологічної стабілізації (заземлення, дихальні техніки).
• Вміння оцінювати ризик суїциду та аутоагресії.
• Знання протоколів роботи з дисоціацією, панічними атаками та флешбеками.
• Вміння проводити індивідуальне та групове кризове консультування.

Крім формальної освіти, фахівець, що надає кризову допомогу, повинен мати:

• Стійкість до стресу: Здатність зберігати спокій і ясність мислення в умовах хаосу та емоційного напруження.
• Емпатія та неприйняття осуду: Здатність співпереживати, залишаючись професійно нейтральним.
• Самодопомога: Регулярне відвідування особистої терапії та використання методів профілактики вторинної травматизації та професійного вигорання є обов’язковим елементом професійної відповідальності.

Різновиди надзвичайних ситуацій, які потребують термінової (кризової) психологічної допомоги

Термінова (кризова) психологічна допомога необхідна при будь-якій події, яка є раптовою, несподіваною, загрозливою для життя або фізичної цілісності, і спричиняє гострий психологічний стрес та порушує здатність людини функціонувати.

Основні різновиди надзвичайних ситуацій (НС), які вимагають невідкладного психологічного втручання, класифікуються за їхнім походженням.

Надзвичайні ситуації природного характеру (стихійні лиха)

Ці ситуації викликані силами природи, часто непередбачувані або слабо прогнозовані, і спричиняють масові руйнування та втрати, наприклад:

• Землетруси, повені, цунамі: Масова загроза життю, втрата домівок, роз’єднання родин.
• Масштабні лісові пожежі, зсуви ґрунту: Загроза безпеці, необхідність екстреної евакуації, втрата майна та території проживання.
• Сильні бурі (урагани, смерчі): Втрата контролю над ситуацією, шок від руйнувань.

Ключовий психологічний стресор: неконтрольованість події, масовість втрат та руйнувань, шок від безпорадного спостереження за стихією.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Пов’язані з аваріями на промислових об’єктах, транспорті або комунікаціях, спричинені діяльністю людини (або її помилкою), наприклад:

• Транспортні катастрофи (авіа, залізничні, великі ДТП): Багато жертв, спостереження насильницької смерті, гострий шок у очевидців та постраждалих.
• Вибухи та обвали будівель (житлові, промислові): Необхідність пошуково-рятувальних робіт, очікування звісток про близьких, інтенсивне горе та відчай.
• Радіаційні, хімічні аварії: Загроза невидимої, тривалої небезпеки (радіація, токсини), паніка, відчуття безсилля.

Ключовий психологічний стресор: несподіваність та руйнівна сила події, відчуття провини (у причетних осіб), страх довготривалих наслідків для здоров’я.

Надзвичайні ситуації соціального та воєнного характеру

Спричинені діями людей, мають навмисний або конфліктний характер, часто супроводжуються насильством.

В умовах України ці ситуації є наразі найбільш поширеними та інтенсивними, зокрема:

• Воєнні дії, обстріли, бойові травми: Безпосередня загроза життю, спостереження за смертю, полон, постійний високий рівень тривоги, досвід травми втрати.
• Терористичні акти, захоплення заручників: Відчуття тотальної небезпеки, непередбачуваність, гострий страх і безпорадність.
• Масові протести, заворушення, громадянські конфлікти: Фізичне насильство, погрози, травма свідка.
• Насильство (домашнє, сексуальне), злочини з особливою жорстокістю: Гостра індивідуальна криза, почуття сорому, безсилля, потреба у захисті та терміновій стабілізації.

Ключовий психологічний стресор: навмисне заподіяння шкоди іншими людьми, тривалий вплив травматичних подій, руйнування базового відчуття безпеки та справедливості.

Гострі індивідуальні кризи

Хоча ці ситуації не завжди класифікуються як “НС” на державному рівні, вони є кризовими для конкретної людини чи родини та вимагають негайної психологічної допомоги, наприклад:

• Раптова і насильницька смерть близької людини: Горе, шок, психогенний ступор.
• Спроба суїциду або високий ризик суїцидальної поведінки: Потреба у негайному кризовому втручанні та оцінці ризику.
• Повідомлення про важкий невиліковний діагноз: Емоційний шок, заперечення, глибока криза.
• Втрата всього майна (наприклад, через пожежу чи шахрайство): Руйнування життєвих планів, відчай, відчуття нікчемності.

Ключовий психологічний стресор: руйнування життєвих опор, втрата контролю над власним життям, гостре горе.

В усіх цих випадках термінова допомога спрямована на стабілізацію емоційного стану, відновлення відчуття безпеки та пошук ресурсів для подолання гострої кризи.