Це – особистість, яка, не дбаючи про себе, прагне зближення, визнання від свого оточення. Вона вічно йде на поступки, переступаючи через власні бажання, щоб задовольняти потреби іншої людини, а в результаті відчувати себе коханою і важливою. Такі люди зазвичай відчувають необхідність допомагати оточуючим навіть на шкоду собі, прагнуть уникати конфліктів і часто перебувають у стані емоційного виснаження через те, що намагаються задовольнити всіх навколо. Це може бути результатом глибоко вкорінених переконань або виховання, де самопожертва сприймалася як єдиний спосіб отримання любові та прийняття.
В українській термінології поряд з «жертовний тип особистості» ще більшого поширення отримала назва «поступливий тип особистості». До обігу це поняття увійшло завдяки роботам американської дослідниці К. Горні, яка виділила «жертовний тип особистості» поряд з 2 іншими.
Психологи й нині активно досліджують жертовність, психологію жертви і її роль у стосунках (див. ще Драматичний трикутник), адже ця проблема залишається актуальною для суспільства.
ТИПИ ОСОБИСТОСТІ ЗА КАРЕН ГОРНІ
Психоаналітик К. Горні запропонувала в книзі «Наші внутрішні конфлікти» виділяти три типи особистостей, спираючись на те, як різні люди ставляться до свого оточення:
- Жертовний тип особистості (має прагнення «до людей»);
- Загарбницький тип особистості (намагається боротися «проти людей»;
- Відсторонений тип особистості (не бажає ні приналежності, ні боротьби).
Жертовний тип особистості
Це такі люди, які мають прагнення «до людей». Для них властива потреба отримувати схвалення та підтримку від інших. Ці люди часто відчувають безпомічність і шукають захисту та визнання з боку оточення, іноді навіть на шкоду своїм інтересам. Вони схильні жертвувати своїми потребами заради добробуту інших, що може призводити до емоційного виснаження та співзалежності.
Загарбницький тип особистості
Цей тип людей намагається боротися «проти людей», використовує ворожість як основний інструмент для придушення своєї базової тривоги. Споживацькі особистості, як їх ще називають, прагнуть контролювати та домінувати над іншими, що допомагає їм відчувати себе менш уразливими. Їхня агресія може проявлятися в різних формах – від відкритих конфліктів до прихованої маніпуляції. Такі особистості можуть досягати значних успіхів у кар’єрі, але їхні міжособистісні стосунки часто страждають через постійну боротьбу за владу.
Відсторонений тип особистості
Це такий тип людей, що не бажає ні приналежності, ні боротьби. Ці люди прагнуть уникати будь-яких глибоких емоційних зв’язків і конфліктів. Їм комфортніше залишатися на відстані від інших, що дозволяє зберігати внутрішню рівновагу і незалежність. Однак така ізоляція може призводити до почуття самотності та соціальної відчуженості. Вони можуть бути дуже успішними в сферах, що вимагають індивідуальної праці, але їм важко встановлювати та підтримувати близькі стосунки.
Життя будь-якого з них не можна назвати якісним і щасливим. Якщо в індивіда стійко домінує певна поведінкова стратегія «до людей» / «проти людей» чи «від людей» у ставленні до інших, то в нього формується один з трьох названих типів невротичної особистості.
Жертовний тип особистості страждає від безпомічності, саме тому йому так важливі інші.
Загарбницький тип (або «агресивний тип») у намаганні придушити свою базову тривогу використовує, як справжній інструмент боротьби, ворожість.
А відсторонений тип змушений перебувати в ізоляції від інших, адже ні будувати стосунки, ані конфліктувати він не буде.
Кожен із цих типів зіштовхується зі своїми унікальними викликами та труднощами, які впливають на їхнє психічне здоров’я та здатність досягати емоційного добробуту. Розуміння природи різних особистостей може допомогти в ідентифікації власних поведінкових стратегій та їхньому корегуванні для досягнення більш здорових та гармонійних стосунків з іншими.
ОЗНАКИ ЖЕРТОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Збагнути, що ти знаходишся у позиції жертви буває доволі складно, адже ми зазвичай засліплені власними проблемами, не бачимо, яку роль відігравали у їх виникненні. Яким же чином зрозуміти, що поводишся, як жертва?
Ось кілька критеріїв. Жертва схильна:
- обирати саме те (людей для стосунків, місце роботи, ситуації), що веде до розчарувань, навіть попри те, що має кращі варіанти (наприклад, обирає стосунки, які не мають майбутнього; низькооплачувану й важку роботу);
- реагувати почуттям провини на власні досягнення, позитивні зміни у своєму житті, а також знецінювати їх (скажімо, після отримання схвального відгуку за свою кропітку працю над проєктом, казати: «та це ж просто моя робота» або «мені просто пощастило»;
- не дозволяє іншим допомогти собі, не приймає домопогу («Я все сам/а»);
- поводиться з іншими так, щоб в кінці почуватися скривджено (наприклад, позичити гроші товаришу, який їх ніколи не віддає із сподіванням, що він зміниться, а тоді не отримавши нічого образитись);
- вважає задоволення власних потреб егоїзмом (припустімо, не дозволяє собі піти у відпустку, навіть коли втомився);
- не дбає про себе, а обслуговує потреби інших (до прикладу, кидає всі свої справи, щоб допомогти іншому, деколи навіть не отримуючи прохання, що ця допомога потрібна).
КОМПЛЕКС ЖЕРТВИ чи СТРАЖДАННЯ ЯК НАЦІОНАЛЬНА РОЗВАГА
Жертовний тип особистості особливо поширений у пост-тоталітарному суспільстві, головним методом виховання у якому було приниження і залякування, які здатні виростити лише жертву – слухняну, покірну людину, яка обслуговує інтереси інших.
Жертовність культивується також і в релігії та культурі. Дуже популярними в кінематографі є образи головних героїв, що страждають від несправедливості, яких ніби ображає сама доля. Що вже говорити про українську літературу, де в більшості класичних творів у центрі катерини, мелашки, мавки, страждальці з камінними хрестами…
Таким героям співчувають і симпатизують, а антагоністи, що наважуються відстоювати себе, назавжди залишаються з клеймом «поганця» та «егоїста». Чи не це бажання любові і співчуття є причиною того, що для багатьох роль жертви виявилася такою привабливою?
Звісно, що найчастіше ніхто спеціально не обирає для себе долі бути жертвою, мати нещасливі стосунки, не мати грошей забезпечити своє життя, почуватися абсолютно нездібним і ні на що не спроможним.
Трохи несприятливих умов, контролюючий дорослий у дитинстві, що змушує почуватися маленьким, навіть коли ти вже давно не дівчинка/хлопчик – і вуаля комплекс жертви як тут.
Однак, життя у ролі жертви не приносить справжнього задоволення чи щастя. Жертовний тип особистості часто призводить до хронічної незадоволеності, депресії та низької самооцінки. Люди, які перебувають у цьому стані, зазвичай не мають відчуття власної сили і здатності змінювати своє життя на краще. Вони можуть опинитися в залежних стосунках, де їхня жертовність використовується іншими, що ще більше підсилює їхнє почуття безпорадності.
Важливо розуміти, що комплекс жертви можна подолати. Це вимагає роботи над собою, розпізнавання власних патернів поведінки і усвідомлення своїх потреб та бажань. Навчання встановлювати здорові межі у відносинах і відстоювати свої інтереси є ключовим кроком до виходу з ролі жертви. Психотерапія і підтримка оточення також можуть бути корисними інструментами в цьому процесі. Відмова від ролі жертви дозволяє побудувати більш гармонійне та задовільне життя, де людина відчуває себе цінною і здатною впливати на власну долю.
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОМПЛЕКСУ ЖЕРТВИ
Серед факторів, які найчастіше є вирішальними для формування рис жертовного типу особистості, виділимо наступні
- Жорстке виховання із контролем
- Емоційна холодність батьків
- Середовище авторитарного типу
- Культурна й релігійна ідеалізація «жертовності»
- Фізичне чи емоційне насилля
Детальніше про це:
Жорстке виховання із контролем
Ситуація, у якій дорослі надмірно контролюють або пригнічують дітей, можуть спричиняти розвиток комплексу жертви. Адже дитина вчиться підкорятися і не виражати власні потреби та бажання.
Наприклад, дівчина зростала з матір’ю, яка постійно контролювала її кожен крок і не давала можливості робити власні вибори. Дівчина дорослішала з відчуттям, що її власні бажання та потреби не мають значення, і тепер вона часто підкорюється бажанням інших, навіть якщо це їй на шкоду.
Емоційна холодність батьків
Діти, які не отримують належної емоційної підтримки і уваги багато втрачають. Це формує відчуття недостатньої власної цінності («Я недостатньо гарний/розумний тощо, щоб мене любити», «Мене любити не можна просто за те, що я є», «Я маю заслужити…»). З переконання «Я маю робити все, щоб заслужити любов» і формується схильність самопожертви.
Наприклад, Олексій часто чув від своїх батьків, що він нічого не вартує і що його проблеми не важливі. В результаті, він став дорослим з почуттям меншовартості і намагається догоджати іншим, щоб отримати хоч трохи уваги та схвалення.
Середовище авторитарного типу
У суспільствах (від масштабу держави до малої соціальної групи) з високим рівнем контролю, репресій та страху люди часто вчаться бути підкореними та пасивними, щоб уникнути конфліктів або покарань. Того самого вони навчають і наступні покоління.
Наприклад, Лариса зростала у 1970-х і застала той час, коли тоталітарний режим домінував у суспільстві. Висловлення власної думки чи самовираження могли призвести до серйозних наслідків. Вона навчилася бути непомітною і уникати конфліктів, що зараз, у вже зовсім дорослому віці, працює проти неї — дівчина часто підкорюється вимогам інших, щоб уникнути проблем.
Культурна й релігійна ідеалізація «жертовності»
У культурах, де жертовність і самопожертва цінуються як чесноти, а відстоювання себе отримує клеймо “егоїзму”, “несмиренності”, люди можуть виростати з переконанням, що потрібно ставити чужі інтереси вище своїх.
Наприклад, Петро виріс у культурі, де самопожертва вважалася чеснотою. Він бачив, як його мати постійно жертвувала своїми бажаннями заради сім’ї, і тепер він сам відчуває, що повинен робити те ж саме, навіть якщо це зробить його зовсім нещасним.
Фізичне чи емоційне насилля
Люди, які пережили насильство, часто відчувають себе безпорадними і вразливими. Це може закріпити в них модель поведінки жертви.
Наприклад, Ірину ще дівчинкою виховували доволі жорстко. На неї часто кричали, коли вона щось виконувала не так, нерідко й лупцювали. Вона відчувала себе безпомічною і незахищеною, і тепер, як доросла, вона часто погоджується на незручні умови і стосунки, бо не вірить, що заслуговує на краще.
ПОРАДИ ДЛЯ САМОДОПОМОГИ
Якщо ви розпізнаєте у себе жертовний тип особистості, ось кілька практичних рекомендацій, які допоможуть змінити деструктивні патерни та працювати над собою:
Усвідомлення проблеми:
- Перший крок до змін – це визнання наявності проблеми. Ведення щоденника допоможе відстежувати свої думки, почуття та поведінку. Записуйте ситуації, де ви жертвували своїми потребами заради інших, і аналізуйте, чому це сталося.
Навчання встановлювати межі:
- Вчіться говорити “ні” без почуття провини. Пам’ятайте, що ваші потреби і бажання важливі. Практикуйте встановлення меж у різних сферах життя – вдома, на роботі, в соціальних взаєминах.
Розвиток самооцінки:
- Працюйте над підвищенням своєї самооцінки. Робіть вправи, які допоможуть вам усвідомити свої сильні сторони і досягнення. Проводьте час з людьми, які вас підтримують і цінують.
Самоусвідомлення та рефлексія:
- Регулярно аналізуйте свої дії і поведінку. Ставте собі питання: “Чому я це роблю? Це дійсно моя потреба або я просто хочу догодити іншим?”. Це допоможе вам краще зрозуміти свої мотиви.
Пошук підтримки:
- Не соромтеся звертатися за допомогою до психолога або психотерапевта. Професіонал допоможе вам розібратися в глибинних причинах вашої поведінки і підкаже ефективні стратегії для змін.
Вивчення асертивності:
- Асертивність – це здатність висловлювати свої думки, почуття і переконання прямо і відкрито, без агресії. Практикуйте асертивну комунікацію, щоб навчитися захищати свої інтереси, не ображаючи інших.
Встановлення пріоритетів:
- Навчіться розставляти пріоритети і виділяти час для себе. Плануйте свій день таким чином, щоб у ньому було місце для занять, які приносять вам задоволення і радість.
Постановка реалістичних цілей:
- Ставте перед собою маленькі, досяжні цілі і радійте кожному кроку вперед. Це допоможе вам побачити прогрес і не здаватися на шляху до змін.
ЩО РОБИТИ З КОМПЛЕКСОМ ЖЕРТВИ?
Помітити, що ти поводиш себе як жертва, нелегко. Той, хто зумів це збагнути вже проробив неабияку роботу. Тепер залишається лише попрацювати над тим, щоб застосовувати у своєму житті більш конструктивні стратегії.
Звертайте увагу на себе і свої бажання, намагайтеся не нівелювати їх. Це здається абсурдним: та той, хто поважає свої потреби і цінує себе, тільки той починає насправді цінувати і поважати інших.
У жертви величезний потенціал, який вона зазвичай «спускає» на те, щоб підтримувати картинку своєї жертовності, тож якщо вона спрямує свої ресурси у правильне русло, то це дійсно здатне змінити її життя.
Самостійно побачити ці потенційно корисні шляхи людині, яка давно покладалася на свою стражденність, може бути важко, саме тому так важливо працювати із психологом.
