Кожен психолог повинен оволодіти набором психодіагностичних методів та методик: уміти їх застосовувати, здійснювати обрахунки та правильно інтерпретувати отримані дані.
Психодіагностичні методики – це «інструменти» психолога, за допомогою яких він може достовірно оцінити психологічний стан та індивідуальні особливості обстежуваної особи.
Щобільше, ці ж таки методики використовуються у наукових психологічних дослідженнях. Кожна методика має своє призначення.
На основі результатів, отриманих внаслідок роботи з методиками, можна сформулювати психологічний діагноз.
Після цього психолог може надати глибші рекомендації для покращення ментального здоров’я людини.
Далі в цій статті я загально охарактеризую проблематику методик психоходіагностики через призму сучасної теорії та місткої досвіду практичного їх використання в процесі надання психологічної допомоги клієнтам.
ЕТИКА ПСИХОДІАГНОСТИКИ
Проведення психодіагностики вимагає високої професійної компетентності, а фахівець повинен дотримуватися етичних принципів, таких як конфіденційність, добровільна згода та надання зворотного зв’язку клієнту.
Психодіагностика дорослих допомагає не лише в постановці діагнозу, а й у побудові ефективного плану терапії, підборі кар’єри, а також у самопізнанні.
РІЗНОВИДИ МЕТОДИК
Існує певна класифікація засобів для здійснення психодіагностики. Розрізняють:
- психофізіологічні методи (діагностика показників пульсу, АТ, шкірно-гальванічних реакцій тощо);
- контент-аналіз (діагностика на основі текстів і усних повідомлень)
- проєктивні методики (дослідження через реакції на неструктуровані об’єкти або ситуації);
- опитувальники з різними твердженнями та відповідями;
- об’єктивне тестування з єдиною правильною відповіддю (тести інтелекту або досягнень)
- стандартизоване спостереження
- аналіз продуктів діяльності досліджуваного
- психологічна бесіда
Психодіагностичні методики дозволяють отримати у доволі короткі терміни інформацію щодо актуального психологічного стану обстежуваного, краще зрозуміти психологічні особливості людини, рівень її щирості, виявити типові стратегії мислення і поведінки та розробити план подальших зустрічей.
Коли психолог застосовує арт-терапевтичні техніки, то може здійснити психодіагностику на основі створеної творчої роботи клієнта (малюнок, глиняний зліпок, колаж і т.д).
Психологічну бесіду та спостереження зазвичай поєднують, хоча спостереження може використовуватися й окремо.
Поширеною є практика, застосування методу спостереження психологами, котрі працюють із дітьми, оскільки унаслідок вікових особливостей вони не завжди в змозі вербалізувати свої відчуття, емоції, думки тощо.
НАЙПОШИРЕНІШІ МЕТОДИКИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ
Серед тестів особистості:
- MMPI-2 (Міннесотський багатопрофільний особистісний опитувальник): Один з найвідоміших тестів, що допомагає виявити клінічні симптоми та особистісні розлади.
- “Велика п’ятірка” (Big Five): Цей опитувальник оцінює особистість за п’ятьма основними рисами: відкритість досвіду, сумлінність, екстраверсія, поступливість та невротизм.
Тести інтелекту та здібностей:
- Шкали Векслера (WAIS-IV): Використовуються для оцінки рівня інтелекту в дорослих. Тест складається з вербальних та невербальних субтестів.
- Матриці Равена: Визначають рівень невербального інтелекту та логічного мислення.
Проективні методики:
- Тест Роршаха: Клієнту показують чорнильні плями, а він описує, що бачить. Це допомагає виявити несвідомі процеси.
- ТАТ (Тематичний аперцептивний тест): Клієнт складає історії за картинками, що розкриває його внутрішні переживання та конфлікти.
Ці методики можуть використовуватися разом для отримання повної та достовірної інформації про психічний стан людини.
“ВЕЛИКА П’ЯТІРКА” (BIG FIVE)
“Велика п’ятірка” (Big Five) — це одна з найпоширеніших та науково обґрунтованих моделей для опису особистості.
Вона базується на припущенні, що особистість можна охарактеризувати за допомогою п’яти основних рис, кожна з яких має свій спектр вираженості.
На практиці, ця методика допомагає зрозуміти, як людина взаємодіє зі світом і які її сильні та слабкі сторони.
П’ять ключових рис (OCEAN)
Відкритість досвіду (Openness to Experience) відображає рівень креативності, допитливості та відкритості до нових ідей. Люди з високим показником цієї риси, як правило, схильні до експериментів та інновацій.
Сумлінність (Conscientiousness) показує, наскільки людина організована, відповідальна та цілеспрямована. Висока сумлінність часто пов’язана з успішністю в кар’єрі та навчанні.
Екстраверсія (Extraversion) характеризує рівень соціальної активності, комунікабельності та енергійності. Екстраверти, як правило, люблять бути в центрі уваги, тоді як інтроверти більш замкнуті.
Поступливість (Agreeableness) оцінює рівень доброзичливості, емпатії та готовності до співпраці. Високий показник цієї риси вказує на готовність іти на компроміс.
Невротизм (Neuroticism) відображає емоційну стабільність. Люди з високим показником невротизму схильні до тривоги, стресу та частих змін настрою, тоді як низький показник свідчить про емоційну стабільність.
Методика використовується в багатьох сферах:
- Психологічне консультування: Допомагає клієнту краще зрозуміти свої риси та їхній вплив на його життя.
- Підбір персоналу: HR-менеджери використовують цей тест для оцінки, наскільки особистісні риси кандидата відповідають вимогам посади.
- Особистісний розвиток: Тест допомагає визначити сильні сторони, які можна розвивати, і слабкі, над якими варто працювати.
ТАТ-ТЕСТ
ТАТ (Тематичний аперцептивний тест) – це проективна методика психодіагностики, розроблена Генрі Мюрреєм та Крістіаною Морган у 1930-х роках.
Його основна мета – виявити несвідомі конфлікти, мотивації, бажання та страхи людини, які вона не може або не хоче висловити словами.
Тест складається з 31 картки, на яких зображені двозначні сцени, що можуть бути по-різному інтерпретовані. Клієнту показують від 10 до 20 карток і просять скласти за кожною з них історію, що включає:
- Що відбувається на картинці.
- Що призвело до цієї ситуації.
- Що персонажі думають і відчувають.
- Чим закінчиться історія.
Психолог аналізує складені історії, звертаючи увагу на:
- Героя: з яким персонажем клієнт себе ототожнює.
- Потреби героя: що він хоче, до чого прагне.
- Тиск середовища: які перешкоди стоять на шляху героя.
- Результат: чим закінчується конфлікт.
Таким чином, ТАТ допомагає виявити глибинні переживання та несвідомі патерни поведінки, що робить його цінним інструментом у клінічній психології та психотерапії.
ВИМОГИ ДО МЕТОДИК ПСИХОДІАГНОСТИКИ
Існує окрема ділянка психології – психометрика – відповідальна за теоретико-методологічні основи розробки психодіагностичного інструментарію, аналіз, адаптацію, тестування та перевірку на відповідність методик стандартам наукової та практичної психології.
Відтак, перш, ніж потрапити до рук діагноста методика повинна бути перевіреною за наступними параметрами:
- надійність (отримані за методикою результати є стійкими у часі та незалежними від впливу випадкових факторів таких як температура чи шум у приміщенні або особистість діагноста)
- валідність (методика вимірює саме ті психологічні явища, на які націлена конкретна діагностика)
- соціокультурна адаптованість
- інформативність (дискримінативність)
- визначеність середньої норми тесту
- доступність і однозначність формулювань, завдань
- часовий ліміт
Кожна методика проходить тривалий процес перевірки та стандартизації процедури й оцінок за підсумками обстеження.
Перевірку надійності та валідності здійснюють щонайменше на вибірці з 200 осіб, які мають бути відібрані за певними критеріями відповідно до специфіки та спрямованості методики, наприклад, за віком.
МОЖЛИВОСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ
Для здійснення якісного психодіагностичного дослідження необхідно правильно підібрати методики залежно від тих сторін ментального здоров’я людини, які потребують бути обстеженими:
- інтелект,
- особистість,
- самосвідомість,
- темперамент,
- ідентичність
- особливості емоційно-вольових процесів,
- нюанси поведінкових стратегій,
- структура міжособистісних взаємин
- тощо
ПСИХОДІАГНОСТИКА ДІТЕЙ
Зазвичай таку процедуру уповноважений виконувати психолог, який працює із дітьми у школі, дитсадку або медзакладі.
Як правило, відбувається діагностика базових пізнавальних процесів (мислення, сприймання, відчуття, увага, пам’ять, уява, мовлення).
Діагностуванню піддаються також адекватність та рівень самооцінки, емоційна сфера та самосвідомість.
Окрім цього, існують окремі методики, що досліджують рівень агресивності, тривожності, гіперактивності дитини.
Після психодіагностики фахівцем формуються рекомендації для батьків, педагогів, соціальних працівників, лікарів. Їхнє дотримання допоможе якнайкраще подбати про психічне здоров’я дитини.
ПСИХОДІАГНОСТИКА ДОРОСЛИХ
Психодіагностика дорослих — це комплексний процес, спрямований на оцінку психічного стану, особистісних рис, когнітивних функцій та емоційної сфери людини.
Вона допомагає фахівцям (психологам, психіатрам, психотерапевтам) скласти повну картину психічного здоров’я та визначити оптимальні шляхи для допомоги.
Психодіагностика може бути використана як для клінічних, так і для неклінічних цілей.
Основна мета психодіагностики — це не лише виявлення порушень, а й розуміння унікальних особливостей особистості, її сильних сторін і ресурсів.
Клінічна бесіда та інтерв’ю: Цей метод є ключовим для збору інформації про скарги, історію життя, стосунки та особистісні переживання. Він допомагає встановити довірчий контакт та отримати глибоке розуміння ситуації.
Тестування: Використання стандартизованих тестів для оцінки інтелекту (наприклад, шкала Векслера), особистісних рис (наприклад, MMPI, Big Five), емоційного стану (наприклад, шкала депресії Бека). стигмата,
Проективні методики: Застосовуються для виявлення глибинних, несвідомих аспектів особистості. Приклади: тест Роршаха (чорнильні плями) або тематичний апперцептивний тест (ТАТ).
ПСИХОДІАГНОСТИКА СТОСУНКІВ
Психодіагностика стосунків — це процес оцінки динаміки, комунікації, ролей, конфліктів та емоційного клімату в парі чи сім’ї.
Її основна мета — зрозуміти, що є джерелом проблем, виявити сильні сторони та надати інструменти для побудови здорових і гармонійних стосунків.
Психологи використовують комплексний підхід, що включає:
Клінічне інтерв’ю. Це основний метод, де психолог проводить бесіду з обома партнерами чи членами сім’ї.
Мета — зрозуміти історію стосунків, проблеми, очікування та почуття. Часто інтерв’ю проводять як разом, так і окремо, щоб отримати повну картину.
Діагностичні методики. Існують спеціалізовані опитувальники та тести для оцінки:
- Комунікативних навичок: як партнери взаємодіють, чи вміють слухати один одного.
- Рівня задоволеності стосунками: наскільки кожен із партнерів почувається щасливим і задоволеним.
- Розподілу ролей: хто за що відповідає в парі чи сім’ї, і чи є цей розподіл справедливим.
- Типів прив’язаності: як дитячий досвід впливає на дорослі стосунки.
Метод спостереження. Психолог спостерігає за взаємодією партнерів під час сесії. Це може бути спостереження за їхньою мовою тіла, інтонацією, тим, як вони реагують на слова один одного.
Психодіагностика допомагає:
- Виявити корінь проблеми: визначити, чи проблема в комунікації, фінансах, різних очікуваннях чи у впливі зовнішніх факторів.
- Сформувати індивідуальний план: на основі отриманих даних психолог розробляє індивідуальний план роботи для пари чи сім’ї.
- Надати зворотний зв’язок: партнери отримують об’єктивний зворотний зв’язок щодо своєї взаємодії.
ПСИХОДІАГНОСТИКА РОЗЛАДІВ
Психодіагностика розладів — це процес визначення та класифікації психічних порушень, а також оцінки їхніх симптомів, ступеня тяжкості та впливу на життя людини.
Вона є основою для постановки діагнозу та вибору ефективного плану лікування.
Клінічне інтерв’ю
Це головний метод, що дозволяє фахівцю (психіатру, психологу) зібрати детальну інформацію про симптоми, історію хвороби, сімейний анамнез, травматичний досвід та функціонування особи в різних сферах життя.
Бесіда ведеться за структурованим планом або у вільній формі, щоб встановити довірчий контакт.
Діагностичні класифікації
Для постановки діагнозу фахівці використовують міжнародні класифікації, зокрема:
МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду): використовується в Україні для кодування всіх хвороб, включаючи психічні та поведінкові розлади.
DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів 5-го видання): широко використовується в США та інших країнах. Ці посібники надають перелік критеріїв, необхідних для постановки діагнозу.
Психологічне тестування
Використовуються стандартизовані методики для об’єктивної оцінки. Тести можуть бути:
- Опитувальники: призначені для самозвіту клієнта про наявність певних симптомів (наприклад, шкала депресії Бека).
- Проективні методики: допомагають виявити несвідомі конфлікти та особистісні особливості (наприклад, тест Роршаха).
- Нейропсихологічні тести: оцінюють когнітивні функції, такі як пам’ять, увага, мислення (наприклад, тест Векслера).
Спостереження
Фахівець спостерігає за поведінкою, емоційними реакціями та манерою спілкування клієнта під час сесії. Ця інформація доповнює дані, отримані з інтерв’ю та тестів.
ПІДСУМКИ
Основні методики психодіагностики допомагають оцінити психічний стан, особистісні риси, когнітивні функції та емоційну сферу людини. Ці інструменти можна умовно поділити на кілька основних категорій:
Клінічне інтерв’ю це базовий і найважливіший метод. Він дозволяє фахівцю отримати детальну інформацію про скарги клієнта, історію його життя та стосунки.
Тести особистості допомагають виявити риси характеру, мотивації та поведінкові патерни. Приклади: MMPI-2 (Міннесотський багатопрофільний особистісний опитувальник) та “Велика п’ятірка” (Big Five).
Тести інтелекту та здібностей використовуються для оцінки когнітивних функцій, таких як мислення, пам’ять та увага. Приклади: Шкали Векслера (WAIS-IV) та Матриці Равена.
Проективні методики виявляють несвідомі бажання, страхи та конфлікти, оскільки клієнт “проектує” їх на стимульний матеріал. Приклади: Тест Роршаха та ТАТ (Тематичний аперцептивний тест).
ПІДБІР ПСИХОЛОГА
Щоби поспілкуватися щодо психодіагностики для вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене або підберіть відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-платформи
