Синдром Кандинського-Клерамбо

Заснована за практичному досвіді загальна інформація про синдром Кандинського-Клерамбо у Психоенциклопедії на psyhology.space

Загальна характеристика синдрому Кандинського — Клерамбо

Синдром Кандинського — Клерамбо відомий також як синдром психічного автоматизму. Це складне порушення психіки є одним із різновидів галюцинаторно-параноїдного синдрому.

Подвійна назва синдрому походить від імен двох відомих психіатрів, які описали даний синдром. Вперше клінічна картина хвороби була описана російським психіатром Віктором Хрисанфовичем Кандинським. Саме поняття психічного автоматизму та основних його складових сформулював французький психіатр Гаетан Гасьян де Клерамбо.  Подвійну назву було запропоновано радянським психіатром О. Л. Епштейном, який виступаючи на засіданні Ленінградського товариства психіатрів, відзначив рівнозначний внесок обох вчених у вивчення цього феномену. Обидва лікарі мали прояви вказаного синдрому особисто. 

Синдром Кандинського — Клерамбо  має галюцинаторно-параноїдальну природу. Характеризується гострими навязливими станами, в яких хворий вважає, що його думки та тіло йому не належать та ними хтось керує зовні. Часто можна почути від хворого наступні фрази: “мене змушують сертидитися”, “мої думки мені не належать” та ін.

Людина відчуває певне відчуження власного тіла та думок, виникає відчуття втрати контролю над своїм життям.

Синдром Кандинського — Клерамбо багато лікарів вважають специфічним для шизофренії, особливо параноїдної форми, що робить прогноз для даної хвороби досить несприятливим. Саме для шизофренії характерні ідеомоторні автоматизми, що є однією із найважливіших характеристикою цієї хвороби, які відображено в МКХ-10. 

Проте синдром психічного автоматизму також може бути присутній і при інших захворюваннях таких як:

  1. Енцефалопатії та наслідків органічного ураження центральної нервової системи.
  2. Деменції.
  3. Шизоафективному розладі, гострому поліморфному психотичному розладі та інших ендогенних психозах.
  4. Інтоксикаційних психозах.
  5. Епілепсії.
  6. Отруєнні.

Чинниками, які можуть сприяти виникненню психічного автоматизму можуть бути: наркоманія, алкоголізм, травми голови,

інсульт, токсикоманія. 

Всі названі чинники є травматичним для психіки людини, тому виникнення автоматизму стає захисною реакцією організму. Ідея психічного автоматизму тоді, у тому, що травмуючі події виправдовуються як результат чужогово впливу, а не безпосередньо самої людини.

Види психічного автоматизму. 

Гаетан Гасьян де Клерамбо виділив три типи психічного автоматизму:

  1. Ідеаторний (асоціативний, мисленнєвий).
  2. Сенсорний (сенестопатичний, чуттєвий).
  3. Моторний (кінестетичний, руховий).

Ідеаторний автоматизм (асоціативний, мисленнєвий автоматизм) характеризується тим, що хворий вважає, що його думки йому не належать, вони вкладенні зовнішньою силою в його голову, також є відчуття відкритості, тобто, що його думки відомі навколишнім людям, крадіжки думок, переривання ідей, беззвучне повторення думок. “Створеними” зовні можуть також вважатися сни та спосгади. У хворого може виникати відчуття відчуження власних емоцій, які він характеризує як “мною сміються”, “мною радіють”. Тобто емоції відчуває не він сам, а під впливом зовнішньої сили.

Сенсомоторний автоматизм (сенестопатичний, чуттєвий) полягає у виникненні вигадливих відчуттів у тілі або природних тілесних відчуттів (відчуття тепла, хороду, печіння, болю, збудження), проте важливим є те, що вони відчуваються “викликаними” зовнішньою силою. Хворі описують їх виникнення наслідком впливу космічних променів, апаратів, магії.  Смакові та нюхові галюцинації також належать до сенсорних автоматизмів 

Моторний автоматизм (кінестетичний, руховий). Хворий скаржиться на больові відчуття при будь-яких рухах (навіть при морганні очима) внаслідок того, що він змушений їх робити не з власної волі, а під впливом зовнішніх сил. Різновидом моторного автоматизму можуть бути словесно-рухові галюцинації – ніби рухи язика також здійснюються під дією зовнішнього впливу, а не самої людини. Внаслідок моторного автоматизму у людину може змінитися хода та вимова. 

Спільною ознакою всіх видів психічного автоматизму є те, що людина будь-яке відчуття, дію чи думки не елементом власного “я”, а як щось чуже, нерідне для нього, навіяне чужою силою. наслідком цього є розвиток маяних ідей переслідування та впливу. інколи хворі думають, що навколишні також відчувають вплив і “чути” голоси.

Стадії психічного автоматизму

Синдром Кандинського-Клерамбо може мати дві стадії: гостру та хронічну, кожна з яких характеризується окремою симптоматикою.

При гострій формі автоматизму хворий може бути дуже говірким, активним та водночас агресивним і дратівливими. Яскраво виражені маячні фантазії, наявні скарги фрагментарного характеру, парадоксальні та мінливі. У людини виникає сильне почуття страху, паніки та підозрілості. Гостра стадія мое тривати від декількох днів до трьох місяців. Хворі втрачають здатність до нормального життя у цей період, оскільки їх свідомість наповненами маячними ідеями.

Хронічна форма хвороби може тривати роками, маючи повільний розвиток. Важкість виявлення психічного автоматизму саме у хронічній формі у тому, що сиптоми є розмитими. 

Лікування

Найкращим лікуванням синдрому психічного автоматизму є поєднання медикаментозного лікування, психотерапії та  реабілітаційного періоду.  

Важливо зазначити, що спочатку повинні бути зняті основні прояви автоматизму медикаментами, особливо якщо це гостра форма, а вже потім може бути розпочата психотерапія. Основними завданнями психотерапії є навчання людини критичного ставлення до свого стану, тестування реальності, опанування навичок вирізняння хворобливих станів та вчасного звернення до лікаря, інтеграція хворого у соціум.

Якщо спостерігається коморбідність психічного автоматизму та шизофренії, то лікування проходить лише стаціонарно.