Сексуальність – цю тему останнім часом приносить поле з різних напрямків.
Пам’ятаю, як я свого часу стикнулася з фактом, що я жінка – коли почалися перші критичні дні. І, як справжня радянська жінка, мама мені нічого не сказала, окрім того, що звикай – це надовго. Зі мною, звичайно ж, ніхто не говорив про s..x. На всю паралель в школі тоді був журнал Здоров’я, де цілих три сторінки було присвячено цій темі та контрацепції.
То що я за диво таке – жінка? Як мені жити? Якщо моє тіло це джерело небезпеки – завагітніти, підхопити венеричну хворобу, бути об’єктом сексуального домагання. Це те, до чого мене готували.
А хотілося уваги, отого великого кохання, стосунків..але кому ж ти така сподобаєшся? Бо є окремо голова і окремо тіло. Бо все, що стосується тілесності, це фу, соромно та пошепки.
Наразі маю спеціалізацію з сексології, можу говорити та підтримати клієнта у будь-яких темах. Але є одне “але”.
Ваша сексуальність – вона тільки ваша і вона не підійде під жоден шаблон або книгу. Щобільше, вона буде змінюватися з віком, упс. Тільки-но призвичаївся до одного тіла, а воно опа і змінилося. Сюрприз.
Тема, якої дуже мало зараз, це сексуальність після 40, 50, 60. Маємо багато соціальних стереотипів щодо цього. І це не тільки жіноча тема, а й чоловіча також.
Визначення сексуальності
Оскільки, в більшості випадків, всі слова та поняття, що є похідними від слова «секс», зазвичай і трактуються тільки в цьому сенсі – фізичного тілесного процесу близкості, я надам кілька визначень самого поняття «сексуальність», щоб мати уяву про що взагалі далі піде мова.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ):”Сексуальність є центральним аспектом буття людиною протягом усього життя. Вона охоплює статевість, гендерну ідентичність і ролі, сексуальну орієнтацію, еротизм, задоволення, інтимність і розмноження. Сексуальність переживається та виражається в думках, фантазіях, бажаннях, переконаннях, відносинах і поведінці.” Джерело: WHO, 2006 (Working definition on sexuality).
Сексуальність для Фрейда – це базова рушійна сила психіки, яка виявляється не лише в генітальній сфері, а й у різних формах лібідо, присутніх уже в дитинстві. Джерело: Freud, S. (1905). Three Essays on the Theory of Sexuality.
Мішель Фуко – сексуальність – це не лише особиста чи біологічна реальність, а соціальний конструкт, сформований через дискурси влади, науки та моралі. Джерело: Foucault, M. (1976). The History of Sexuality.
Елізабет Ллойд – сексуальність включає не лише репродуктивну функцію, а й емоційну, пізнавальну та ідентифікаційну складову.
Джерело: Lloyd, E. (2005). The Case of the Female Orgasm.
Можемо зробити висновок, що сексуальність є складним і багатовимірним феноменом, що інтегрує біологічні, психологічні, соціокультурні та екзистенційні аспекти людського буття.
Етапи розвитку сексуальності згідно теорії розвитку
Згідно з психоаналітичною теорією Зиґмунда Фрейда, сексуальність розвивається поетапно:
- на оральній стадії (0–1 рік) задоволення пов’язане з годуванням,
- на анальній (1–3 роки) — з контролем виділень,
- фалічній (3–6 років) — із пробудженням інтересу до статевих органів,
- латентній (6–11 років) — із пригніченням сексуальності,
- на генітальній (після пубертату) — із зрілою сексуальною активністю.
Ерік Еріксон у своїй психосоціальній теорії підкреслює, що формування сексуальної ідентичності найінтенсивніше відбувається в підлітковому віці як частина кризи “ідентичність проти ролевої плутанини”.
Сучасні підходи, зокрема соціально-когнітивна теорія А. Бандури, підкреслюють роль навчання через спостереження, моделювання поведінки та вплив соціального контексту на сексуальний розвиток.
Але це теорія, яка описує як має бути в ідеальному світі. В реальності все дуже інакше і залежить від багатьох чинників (дорослих, які піклуються про дитину, їх психоемоційного стану та готовності до батьківства і всього, що з цим пов’язано, близького та соціального оточення пізніше).
З сучасніших підходів, тілесно-орієнтований терапевт А. Лоуен наголошує, що сексуальність невідривна від зв’язку людини з власним тілом: здатність до тілесного переживання, розслаблення, дихання та задоволення — усе це є базовими компонентами зрілої сексуальності. Без контакту з тілом сексуальність втрачає живість і перетворюється на рольову або вимушену поведінку.
То ж все починається з перших днів життя. І це дуже дивує зазвичай клієнтів – типу, та що там може бути, то ж ще немовлята? А чи знали ви, що у періоді симбіозу з матір’ю (8 міс – 1.5 року) в дитини вже формується переживання себе і воно залежить від того, як про неї піклувалися. «Який я? Як про мене піклувалися, такий я і є. Добре піклувалися – то я хороший». Про це багато пише Мелані Кляйн у своїх роботах. Кожен етап розвитку дитини важливий, бо там формується майбутній дорослий.
«У нас в країні сексу нема»
Знання про себе, відношення до себе та свого тіла дитина отримує від батьків або осіб, що їх заміняють. А вони їх отримали у спадок від своїх батьків. Тут і починається сумна історія пострадянського простору. Бо «в нас в країні сексу нема».
Фраза «У нас в стране секса нет» стала знаменитою після телемоста «Ленинград — Бостон» 1986 року, організованого в рамках культурного обміну між СРСР і США. Її виголосила учасниця з радянської сторони — Людмила Нарусова, яка насправді сказала: «У нас в стране секса нет… у нас есть любовь». Однак перша частина — «У нас в стране секса нет» — була вирвана з контексту й підхоплена ЗМІ, ставши крилатим виразом, що іронічно відображає ставлення до сексуальності в СРСР: табуйованість, замовчування й офіційну відсутність «непристойного».
Можливо фраза і була вирвана з контексту, але як добре вона відображала реальність. Тіло, тілесність – під забороною, тільки пошепки з посмішками, наче це щось несерйозне, неважливе і соромне. Ось в такому середовищі виросли наші батьки та це є ж тільки верхівка айсберга. Не буду зараз заглиблюватися про ставлення до жінки. Бо всі мали бути рівні, жінка мала бути рівна за усіма параметрами чоловіку – на роботі, в родині, в соціумі. Жінки, що виконують важку чоловічу роботу, були предметом особливої гордості.
Як результат, дівчата, які не знають нічого ні про особливості жіночого тіла, ні про базові речі – такі як гігієна та контрацепція (а там і вибору не було взагалі – пусті прилавки не тільки гастрономів, аптек також). І все це соромне і не має обговорюватися. Звичайно, були виключення, а основний фон був такий. Все жіночне, красиве, витончене – висміювалось та було «пережитками імперіалізму». Як результат такого ставлення до тіла, статевого життя та всіх пов’язаних тем – небажані діти, венеричні захворювання, підпільні аборти та зламані долі.
Фраза «У нас в країні сексу немає» стала символом радянської політики замовчування й табуювання тем сексуальності. Унаслідок цього сексуальна освіта була практично відсутня, а розмова про тіло, бажання та інтимність сприймалася як соромітництво або загроза моралі. Це породило глибокі перекоси у сприйнятті сексуальності – від ідеалізації «чистоти» до почуття провини за природні потреби. Така культурна спадщина досі впливає на міжособистісні стосунки, сексуальну самооцінку та відкритість до власної тілесності у пострадянських суспільствах.
Соціальний аспект сексуальності
Сексуальність має потужний соціальний вимір, оскільки вона формується у взаємодії з культурними нормами, очікуваннями та стереотипами. Те, що вважається прийнятним або табуйованим у сексуальній поведінці, значною мірою залежить від соціального контексту, виховання та медійного впливу. Гендерні ролі, норми краси, уявлення про «нормальність» — усе це моделює наше сприйняття себе як сексуальної істоти. Соціум також визначає, які форми сексуальної ідентичності отримують визнання, а які – стигматизуються. Таким чином, сексуальність – це не лише особистий, а й глибоко соціальний конструкт.
Тобто сексуальність – це не лише про те, що відчуває людина всередині, а й про те, що про це думає суспільство. Люди вчаться, що можна, а що не можна у стосунках і про тіло, з того, що прийнято у їхній культурі, у їхній родині та з телевізора чи інтернету. Наприклад, у різних країнах можуть по-різному ставитися до одностатевих стосунків або до того, як чоловіки і жінки мають себе поводити. Тобто, те, що ми вважаємо нормою або правильним, часто залежить не лише від нас, а й від того, що говорить навколишній світ. І ось це місце, де кожен з нас стикається з соціальними стереотипами/очікуваннями/нормами і маємо вибір – або я це я і роблю як мені до вподоби або «треба відповідати очікуванням, бо що люди скажуть». Зараз не йдеться мова про крайнощі, які порушують законодавчі або інші норми співіснування.
Сучасні соціальні стереотипи щодо сексуальності
Сучасні соціальні стереотипи щодо жіночої сексуальності часто залишаються обмежувальними та дискримінаційними. З одного боку, суспільство заохочує жіночу сексуальність, але лише в межах молодості, відповідності домінантним стандартам краси та поведінкової “поміркованості”.
З іншого боку, старші жінки стикаються з уявленням про те, що сексуальність для них “вже неактуальна” — тіло, яке не відповідає молодіжним ідеалам, автоматично вважається непридатним для сексуального бажання. Такий підхід знецінює тілесність жінки, зводячи її сексуальність до зовнішньої привабливості замість цілісного досвіду близькості, бажання та емоційного зв’язку. Як наслідок, багато жінок з віком починають соромитися свого тіла та пригнічувати власну сексуальність, хоча внутрішня потреба в інтимності та еротичному контакті не зникає. Ось кілька прикладів. Підкреслюю, що це мої особисті спостереження в клієнтських роботах та моя особиста думка з цього приводу і вам необов’язково її поділяти.
«Сексуальність — це прерогатива молодих». У медіа, рекламі та поп-культурі сексуальна жінка майже завжди молода, з «ідеальним» тілом. Старших жінок рідко зображують як бажаних або таких, що самі відчувають бажання. Це створює хибне уявлення, що після певного віку сексуальність втрачає значення і взагалі втрачається.
«Після 40–50 жінка має займатися онуками, а не особистим життям»
Суспільство часто очікує, що старша жінка “заспокоїться”, перестане бути сексуально активною і переключить увагу на сімейні обов’язки. Будь-який прояв еротичності в цьому віці може сприйматися як “недоречний” або навіть “смішний”.
«Жінка повинна виглядати молодо, щоб бути сексуально привабливою»
Існує стійкий тиск з боку індустрії краси: зморшки, сиве волосся, зміни тіла – все це наче «виключає» жінку зі сфери бажаного. Через це багато жінок відчувають сором за своє тіло і втрачають контакт із власною сексуальністю, хоча бажання близькості лишається. Або йдуть в гонитву за молодістю за допомогою усіх наявних засобів. Ці стереотипи не лише обмежують жінок, а й позбавляють їх права на повноцінне сексуальне самовираження впродовж усього життя (наприкінці є кілька фільмів саме в цю тематику).
Але щоб не висвітлювати тему тільки з одного боку, нижче наведу кілька прикладів соціальних стереотипів та очікувань щодо чоловічої сексуальності.
«Чоловік завжди має хотіти сексу». Стереотипна модель маскулінності нав’язує ідею, що сексуальне бажання у чоловіка має бути постійним, незалежно від віку, самопочуття чи емоційного стану. Всі відхилення від цієї норми (наприклад, зниження лібідо або втома) часто сприймаються як «слабкість» або загроза мужності, що може викликати сором і страх втрати статусу.
«Чоловіки з віком стають сексуально неповноцінними». Хоча суспільство частіше дозволяє старшим чоловікам залишатися у ролі сексуально активних, існує потужний тиск щодо потенції та фізичної сили. Проблеми зі збудженням або ерекцією в середньому чи старшому віці сприймаються як втрата чоловічої сутності, а не як природна частина життєвого циклу. Це породжує тривогу й змушує чоловіків уникати тем сексуальності у зрілому віці.
«Старший чоловік – «молодець», якщо має молодшу партнерку» – моє улюблене. Існує двозначне ставлення до сексуальності старших чоловіків: з одного боку, їх сексуальність може романтизуватися (стереотип «успішного мачо» з молодою жінкою), з іншого — глибший емоційний або тілесний контакт у власному віці часто знецінюється. Це звужує чоловічу сексуальність до зовнішньої активності та демонстрації статусу, а не справжнього інтимного досвіду.
Відношення суспільства до оберненої ситуації — коли старша жінка має стосунки з молодшим чоловіком — суттєво відрізняється від того, як сприймається аналогічна поведінка у чоловіків, і часто супроводжується негативною оцінкою або іронією.
Стигматизація та осуд. У багатьох культурах зв’язок між старшою жінкою та молодшим чоловіком часто викликає подив, іронічні коментарі або навіть зневагу. Жінку можуть називати «хижачкою» або припускати, що вона «купила» чоловіка. Такий зв’язок рідко романтизується – на відміну від чоловічого прикладу, де «зрілого мачо» з молодою жінкою часто хвалять або сприймають як ознаку успіху.
Підваження жіночої сексуальності. Суспільство неохоче визнає право жінки старшого віку на сексуальне бажання та активність – особливо, якщо це бажання спрямоване на молодшого партнера. Її сексуальність сприймається як щось «неприродне», що робить виклик суспільним нормам або таке, що виходить за межі «пристойності». Таким чином, прояв бажання розцінюється не як ознака зрілості чи свободи, а як порушення соціального порядку.
Ігнорування емоційної глибини таких стосунків. Такі пари часто сприймаються крізь призму стереотипів: мовляв, це лише про фізичне, і не може бути серйозного чи емоційно глибокого зв’язку. Насправді ж, як і в будь-яких стосунках, мотивація та почуття можуть бути щирими й багатогранними, але суспільство схильне зводити такі союзи до поверхневого пояснення. Може бути й інакше, звичайно, але загальний погляд суспільства на цю історію саме такий.
Таким чином, у випадку старшої жінки з молодшим партнером сексуальність часто не лише не підтримується, а й піддається сумніву або осуду, що знову вказує на гендерно-нерівні стандарти у сприйнятті вікової сексуальності.
Тема сприйняття та взагалі існування сексуальності у старшому віці доволі не популярна до обговорення або стає причиною багатьох запеклих дискусій, де «має залишитися тільки один» правильний спосіб проживання себе та своєї сексуальності. Цей невеличкий огляд має виключно психоедукаційний напрям та запрошує до роздумів на тему.
Що почитати?
«Гендер і сексуальність» (хрестоматія), ред. В. Гайденко (2023). Збірка сучасних праць із гендерних та феміністських досліджень, уперше перекладених українською. Охоплює соціальні конструкції гендера, сексуальність, біомедичні й культурні підґрунтя вікових стереотипів.
«Психологія сексуальності», Зигмунд Фройд (український переклад). Класичний і фундаментальний текст психоаналізу, у якому Фройд вперше формулює теорію психосексуального розвитку, включно з дитячою сексуальністю, підсвідомими мотиваціями, сексуальними відхиленнями, нормами та табу.
Що подивитися?
«Історія матері» / The Mother (2003, реж. Роджер Мішелл). Драматичний британський фільм, який досліджує теми вікової сексуальності, самотності та внутрішнього бунту. Головна героїня – літня жінка, яка після смерті чоловіка несподівано починає стосунки з молодим чоловіком – коханцем власної доньки. Її сексуальне пробудження й пошук близькості кидають виклик суспільним очікуванням та віковим стереотипам. Фільм доволі важкий, але глибоко і чуттєво показує, що бажання, потреба у любові та тілесність не мають вікових меж.
«За розрахунком» / Gold Digger (2019, BBC). Британський драматичний мінісеріал у 6 серіях, що досліджує стосунки між літньою заможною жінкою та значно молодшим чоловіком. Головна героїня, Джулія, після довгих років у тіні чоловіка й дітей, закохується в молодого письменника Бенджаміна. Їхні стосунки викликають підозру з боку її родини, яка підозрює його у «золотошукацтві». Серіал порушує теми вікової дискримінації, сексуальності жінки після 60, довіри та права на особисте щастя незалежно від думки суспільства.
«Американська краса» / American Beauty (1999), режисер Сем Мендес. Нагороди: «Оскар» за найкращий фільм.
У центрі 40-річний чоловік, який переживає кризу середнього віку та захоплюється подругою своєї доньки. Фільм досліджує тему втрати сенсів, сексуального бажання, вікового конфлікту й абсурдності очікувань від чоловіків у “традиційній” родині.
