- Структура особистості
- Вплив батьків на розвиток особистості
- Емоції, здібності, нахили, самосприйняття
- Особливості чоловічої дружби, стосунків, сексуальності
- Гендерні стереотипи та їх вплив на ментальне здоров’я чоловіка
Інтернет переповнений статтями на тему відмінностей між чоловіком і жінкою, замітками про особливості жіночої психіки та порадами, як краще маніпулювати чоловіком. Якщо ви хочете дізнатися щось про чоловіків, то це можна зробити лише в контексті порівняння з жінками.
Однак вкрай важко знайти дійсно фахові статті, які би в доступній формі розкривали особливості чоловічої психології без упереджень та стереотипів. Тож в цій статті я постараюся це зробити – дослідити особливості чоловічої психології.
Кожна людина, окрім своєї фізичної статі, має також гендер – так звану психологічну стать.
Вона може бути більш маскулінною, фемінною або ж андрогінною (поєднувати характеристики обох гендерів).
Самі поняття маскулінності та фемінності теж є багатогранними і багато залежить від ситуації чи сфери діяльності (наприклад, чоловік може бути жорстким в роботі чи бізнесі, але м’яким і ніжним по відношенню до дітей).
Звичайно, не варто відкидати роль біології, вроджені особливості, однак по більшій мірі розвиток гендеру залежить від середовища та виховання.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ
Особистість будь-якої людини включає в себе характер, темперамент, здібності, волю, емоції, ставлення до себе та багато іншого.
Існує безліч типологій особистості, однак ніхто з дослідників не виділяє окремо жіночу чи окремо чоловічу структуру особистості.
Іншими словами, усі ми люди, які мають як спільне, так і відмінне, незалежно від статі. Те, що нас об’єднує – це наші потреби.
Кожна людина потребує любові, підтримки, уваги, толерантного ставлення тощо. Однак способи задоволення цих потреб залежать від характеру та інших особливостей особистості.
Якщо говорити про характер чоловіка, що перше спадає вам на думку? Маскулінність, рішучість, впевненість або щось інше?
Таким є стереотипний образ чоловіка в суспільстві – воїн, захисник, мисливець. Проте не варто забувати, що кожен чоловік унікальний і не кожен готовий приймати цю роль.
Велике значення має виховання та середовище, в якому зростає майбутній чоловік, адже характер формується як під впливом темпераменту (вродженого типу нервової системи), так і під впливом значимих дорослих.
ВПЛИВ БАТЬКІВ НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ
Наприклад, якщо в сім’ї чітко розподілені ролі, обоє батьків задоволені своїми стосунками і вихованню дитини приділяється належна увага, то безумовно такий хлопчик прийме ідентичність чоловіка без зайвих труднощів.
Проте якщо сім’я неповноцінна (наприклад, присутня тільки мати), то соціальні ролі зміщуються або лягають на плечі однієї людини, що не може не відобразитися на формуванні характеру хлопця.
Скажімо, якщо жінка пережила зраду і живе з образою на «всіх чоловіків», то вона навіть несвідомо (власними установками) буде насаджувати синові почуття провини, неповноцінності, інакшості.
Однак комплекс неповноцінності в дорослому віці подолати легше, ніж нав’язану інфантильність.
До цього «злочину» схильні гіперопікаючі матері. Це жінки, які самі не змогли пройти сепарацію (або ж вона була надто болісною), тому вони чіпляються за власних дітей як за рятувальний круг.
Проте якщо донька легше пройде цей етап, то для сина такий вплив матері є дуже плачевним.
Однією з базових потреб дитини є потреба в автентичності, самостійності. Дитині важливо розуміти, що її приймають такою, якою вона є через можливість бути собою.
Якщо дозволяють спробувати та помилитися, впасти і підвестися, зробити помилку і виправитися. Це формує ставлення до себе в дорослому віці.
Однак якщо гіперопікаюча мати у всьому обмежує сина, не дозволяє проявлятися через ряд причин, виконує рутинні справи замість нього, приймає важливі рішення самостійно і контролює кожен крок, то це атрофує його маскулінність.
І замість розвитку моделі «я залежний від батьків – я автентичний, я можу – я дорослий і самостійний» з’являється модель «я залежний від батьків – я не здатний самостійно – я нікчема».
В цьому контексті має значення не лише вплив матері, а й усіх близьких родичів жіночої статі. Чим сильніші жінки в родині, тим слабшим росте хлопчик.
В підлітковому і дорослому віці таким чоловікам вкрай важко знайти свою роль в соціумі, будувати стосунки з жінками, проявляти себе та реалізовувати.
Єдиний вихід – тривала робота з психотерапевтом, адже самостійно вибратися з цієї моделі завченої безпорадності вкрай важко.
Сильно впливає на характер чоловіка образа на матір яку, до речі, чоловіки можуть зберігати протягом всього життя.
Причини образи можуть бути різними, однак ця образа це не про біль чи злість, а радше про зневагу.
Чоловік може любити свою матір, піклуватися про неї і при цьому зневажати за щось конкретне. І цю зневагу він перенесе на інших жінок.
Наприклад, якщо мати курила і заробила собі якусь хворобу, то вигляд будь-якої жінки з сигаретою буде викликати в нього зневагу.
Тому деяка суворість до чогось конкретного чи до певного типу людей скоріш за все є наслідком того, що чоловік чогось не може пробачити своїй матері.
Якщо мати по своїй природі емоційно закрита або ж свідомо обрала жорсткий спосіб виховання (спровокований страхом виростити розніженого маминого синка), то такий хлопець виросте цинічним, з думкою, що його ніхто не любить, і намаганням компенсувати цю любов у доступний спосіб.
Здорові стосунки з матір’ю формують довіру чоловіка до себе, до світу, до людей. І що вкрай важливо – до жінок, адже мама – це перша жінка в житті чоловіка і саме вона формує уявлення про протилежну стать та взаємини між людьми.
Інша справа – стосунки з батьком. Син потребує батькового лідерства, однак як дитина потребує також безумовної любові, похвали та підтримки.
Надмірна опіка від батька, так само як і зі сторони матері, нівелює розвиток самостійності хлопця і позбавляє відповідальності. Для чого старатися самому, якщо батько про все подбав?
Однак інша крайність – надто жорстка батькова позиція – може зламати хлопця і, в залежності від власного типу нервової системи, він обере свій спосіб реагування – закритися в собі чи «воювати» з усім світом.
Звідси або апатія до навколишнього світу, невпевненість в собі, або фанатична потреба довести батькові свою значимість (що теж говорить про невпевненість в собі).
В характері це відображається гіпертрофованою цілеспрямованістю, схильністю до перфекціонізму.
Здорові стосунки з батьком закладають основу гендерної та соціальної ідентичності. Батько формує модель поведінки в сім’ї, ставлення до себе та демонструє способи реагування при невдачах.
Іншими словами, стає або не стає прикладом для наслідування. Стає значимим або відкидається.
ЕМОЦІЇ, ЗДІБНОСТІ, НАХИЛИ, САМОСПРИЙНЯТТЯ
В суспільстві прийнято вважати, що чоловіки менш емоційні, ніж жінки, що вони схильні приховувати почуття та не здатні до емпатії. Однак це занадто узагальнююче.
Чоловіки переживають той самий спектр емоцій та почуттів, але виражають їх в залежності від свого темпераменту.
Холерики і сангвініки – більш імпульсивні, меланхоліки та флегматики – більш стримані. І не останню роль в цьому відіграє виховання та вплив батьків – чи дозволялося в сім’ї проявляти емоції, наскільки сильно, в яких ситуаціях.
Не варто забувати і про психологічну травму – вона теж може спровокувати як надмірну емоційність, так і замкнутість та емоційну відстороненість.
Тобто якщо чоловік неохоче йде на контакт, це не обов’язково про його сором’язливість чи невпевненість.
Можливо це про емоційну безпеку та небажання повторити травматичний досвід.
Те саме стосується і здібностей – немає сенсу розділяти на суто жіночі чи суто чоловічі здібності, так само як і інтелект.
Адже безліч досліджень, присвячених вивченню відмінностей між чоловіками та жінками, спростовують гіпотези про те, що, наприклад, більший об’єм мозку чоловіків свідчить про вищий інтелект.
Доречною буде цитата з книги «Гендерний мозок» американського нейробіолога Джини Ріппон:
«Коментарі про “чоловічу” та “жіночу” поведінку та багато інших непомітних речей ледь не з моменту народження формують нашу особистість і здібності. Але пізніше їх вважатимуть вродженими відмінностями статей».
На основі цього формується сприйняття себе як суб’єкта існування, усвідомлення своєї особистості, свого потенціалу і як наслідок – подальша його реалізація.
Про те, наскільки важливим для самореалізації є духовний розвиток особистості, писав Філіп Зімбардо у своїй праці «Чоловік у відриві. Ігри, порно і втрата ідентичності».
«Без любові, прив’язаності та поваги ваша самореалізація – це всього лише спотворене уявлення про себе, яке не має нічого спільного з реальністю. Іншими словами, відсутність реального досвіду, особливо навичок соціальної комунікації, може викривити здатність адекватно оцінювати соціальні здібності та успіх».
Самореалізація – це найвища потреба особистості, зокрема особистості чоловіка. Тому коли вона не може бути задоволена через причини описані вище, то чоловік скоріш за все обере легкий шлях задоволення, ніж страждання та самокопання.
Тобто комп’ютерні ігри, алкоголь чи втеча у віртуальний світ.
ОСОБЛИВОСТІ ЧОЛОВІЧОЇ ДРУЖБИ, РОМАНТИЧНИХ СТОСУНКІВ, СЕКСУАЛЬНОСТІ
Варто зачепити теми, про які в інтернеті є більш, ніж достатньо інформації, включно з порадами та поясненнями про особливості чоловічої поведінки.
Це теми, які стосуються чоловічої дружби та стосунків з жінками. Однак вся ця інформація базується виключно на гендерних стереотипах та подається однобічно або узагальнено: «Кожен чоловік хотів би…усі чоловіки люблять…будь-який чоловік може…».
Такий підхід створює хибне враження, що «всі чоловіки однакові», що звісно ж неправда. Так, чоловіки здаються більш простими і зрозумілими завдяки своїй раціональності, однак це не означає, що всі чоловіки є такими.
Наприклад, у дослідженні В.А.Гупаловської та О.І.Володимирець «Психологічні особливості чоловічої сексуальності» йдеться про те, що «в чоловіків, яким притаманний фемінний тип психологічної статі більше виражена недостатність контролю поведінки у відповідь на конкретні вимоги, схильність до зовнішньо немотивованих, частіше агресивних вчинків і дій, які протікають короткочасно, виникають і призупиняються раптово».
Тобто такі чоловіки є більш імпульсивними. Однак інші результати показали, що врівноваженість є вищою у чоловіків з фемінним типом психологічної статі.
Автори припускають, що це може бути пов’язано з високим соціальним тиском, і для того, щоб вберегти себе у них розвивається більша стійкість до стресу, що базується на впевненості в собі, оптимістичності та активності.
Тобто навіть у такому не масштабному дослідженні (165 осіб) результати показують, що чоловіки є різними навіть в межах одного типу.
Більш однозначними є результати стосовно ставлення до сексуальних стосунків. Чоловіки маскулінного типу психологічної статі орієнтовані більше на фізичну складову.
Вони отримують більше задоволення від фізичних контактів, можуть бути схильні до агресивних дій. Чоловіки фемінного типу більш сором’язливі, м’які, орієнтовані на почуття та задоволення партнера.
Варто зазначити, чому чоловіки болісно сприймають критику чи оцінки в сексуальній сфері.
Справа в тому, що чоловіки загалом болісно сприймають будь-яку критику, але сексуальна сфера – один із маркерів їхньої маскулінності, тому якщо ви висловлюєте сумніви щодо сексуальних успіхів чоловіка, ви сумніваєтесь в його особистості загалом.
Тож якщо ви не хочете зіпсувати стосунки з чоловіком, краще навіть не жартувати на цю тему, адже це один зі стовпів самооцінки чоловіка.
Жінки в житті чоловіків звісно ж мають велике значення, але не найголовніше. Жінка сприймається або як розвага, або як партнер в житті.
Чи можлива дружба між чоловіком та жінкою? Філософське питання, однак відповідь теж залежить від типу психологічної статі, стилю виховання та особистих потреб чоловіка.
Є чоловіки, яким комфортніше в товаристві жінок і полігамність тут ні до чого.
Маленьке анонімне опитування показало, що чоловікам дуже важливо знайти жінку, яка стане надійним партнером, від якого можна буде отримувати підтримку та розуміння.
Цікаво, що ніхто з опитаних не вдався до опису зовнішності такої жінки. На другому місці (за кількістю відповідей) була самореалізація, фінанси та екзистенційні цінності (свобода, час, сенс життя тощо).
Що знову ж таки суперечить стереотипу «всі чоловіки одинакові» або «чоловікам потрібен тільки секс».
А що по дружбі? Чому дружба між чоловіками набагато міцніша і може тривати десятиліттями? Вся справа у тій же раціоналізації.
В чоловіків раціональне переважає над емоційним, тобто вони схильні вірити у те, що чують чи бачать на власні очі.
Тому серед чоловіків не надто поширені плітки та інтриги, як це буває у стосунках між жінками. У чоловіків все набагато простіше, тому що вони не люблять ускладнювати собі життя.
І іноді помовчати з другом потрібніше, ніж поговорити з жінкою.
ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ЧОЛОВІКА
У вже згаданій книзі «Чоловік у відриві. Ігри, порно і втрата ідентичності» Ф. Зімбардо лаконічно описує гендерну ситуацію в соціумі:
«Ще якихось 100 років тому все було чітко: у жінок – діти-кухня-церква, у чоловіків – робота-війна-влада. Зараз же ролі, які традиційно грали тільки чоловіки, стрімко переходять до жінок, благо зараз для них немає перешкод для участі у виборах, політичній діяльності, вступу в університет, вибудовування кар’єри, керівної роботи і т.д. В результаті такої радикальної зміни ролей багато чоловіків не можуть знайти свого місця в суспільстві, сім’ї, колективі. Багато з них губляться, ламаються, закриваються в собі. Від цього страждають і жінки, яким стає все важче зустріти адекватного партнера».
Але справа не лише в суперництві між гендерами, адже чоловікам тепер доводиться конкурувати не лише з іншими чоловіками, а й з жінками. Справа в соціальних стереотипах та гендерній стигматизації.
В час розквіту фемінізму, коли ведеться боротьба за права жінки, розширення її ролей, дещо зневажається роль чоловіка.
Легко бути сильним та успішним, коли дружина сидить вдома, виховує дітей та веде господарство.
Та зовсім інше бути сильним чоловіком поряд з жінкою, яка, окрім щоденної рутини та виховання дітей, працює, веде власний бізнес, займається спортом та знаходить час на хобі.
Можливо, в окремо взятій сім’ї не буде проблемою, якщо скажімо, чоловік працює на менш оплачуваній роботі або займається творчістю, яка приносить прибуток нерегулярно, а жінка займає керівну посаду і утримує сім’ю.
Однак суспільні норми диктують, що чоловік повинен більше заробляти, відповідно більше і важче працювати.
Тобто іншими словами, жінка може обирати – хоче вона бути домогосподаркою чи будувати кар’єру, а чоловік такого вибору не має.
Він «повинен», «мусить», «зобов’язаний». Не кожен чоловік здатен витримати такий тиск, особливо зважаючи на вищеописані моделі виховання.
Тому згідно статистики ВООЗ (за 2017 рік), депресивний розлад діагностують у жінок вдвічі більше, ніж у чоловіків, при цьому чоловіки вчиняють суїцид щонайменше у два рази частіше.
Причина найімовірніше полягає у тій самій гендерній стигматизації – «чоловіки не плачуть» – тобто якщо ти мужній чоловік, то маєш сам справлятися зі своїми проблемами, а звертатися за допомогою до психотерапевта – привілей жінок.
Окрім суїциду, тотальний психологічний тиск може спровокувати апатію, відмову від контролю над власним життям, зниження відповідальності. Ось як описує ситуацію зі своїм сином клієнтка доктора Зімбардо:
«Розпад сім’ї та нестійкі стосунки між людьми – це ще півбіди. Додайте сюди фемінізм і надмірну опіку одиноких матерів над своїми синами, яких вони виховують без чоловічої підтримки, самотужки борячись з матеріальними труднощами, отупляючі ЗМІ, які насаджують викривлену мораль. Ніколи раніше молодь не була такою безпорадною і розгубленою… Взяти хоча б мого сина. Йому 30 років, він ніде не працює і ні за що не хоче відповідати».
Як з цим боротися?
Тут гарно підходить закон Ома – чим більша напруга, тим більший опір. Так, це закон фізики, однак він підходить і для психології. Чим більший тиск суспільства на чоловіка, тим більш неадекватною може бути реакція його опору.
Отож в першу чергу – і це стосується не лише питання гендеру, а й усього, що пов’язане з людьми – варто розвивати толерантність.
Якщо людина не відповідає соціальним вимогам та очікуванням це не означає, що ця людина погана чи варта зневаги.
Ви ніколи не здогадаєтесь по зовнішньому вигляду людини, яку внутрішню боротьбу вона веде та що зробило її такою, якою вона є.
Тому замість того, щоб виливати свої проблеми і свій біль один на одного, краще виливати їх у кабінеті психолога. Це буде більш якісно та екологічно.
Джерела
- Джина Ріппон. «Гендерний мозок. Сучасна нейробіологія розвінчує стереотипи про жіночий мозок»
- Філіп Зімбардо. «Чоловік у відриві. Ігри, порно і втрата ідентичності»
- В.А. Гупаловська, О.І. Володимирець. Психологічні особливості сексуальності чоловіків: результати емпіричного дослідження. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2012. Випуск 16.
- Данилевський Іван Анатолійович (2007). Психологічні особливості маскулінності у чоловіків. Актуальні проблеми психології. Том. 3.: Консультативна психологія та психотерапія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (4). стор. 139-147.
- Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с. (Л. Малес. Біологічні, психологічні та соціокультурні чинники гендеру. С.109-131)
- Стаття У. Супрун (про вплив на ментальне здоров’я чоловіка) https://suprun.doctor/zdorovya/pro-misyacz-cholovichogo-zdorovya.html?=page1562
- Стаття про чоловічу депресію https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/depression/in-depth/male-depression/art-20046216
