Зважаючи на наслідки агресивної війни росії проти України, усе більше актуалізується вживання терміну посмертна репродуктивна вагітність (Posthumous Assisted Reproduction – PAR), який стосується використання репродуктивних клітин (сперми або яйцеклітин) померлої особи для зачаття дитини
Посмертна репродуктивна вагітність це дуже складна і етично чутлива тема в сучасній психології, медицині та юриспруденції.
У сучасній медицині та юриспруденції розрізняють два основні різновиди посмертної репродуктивної вагітності (Posthumous Assisted Reproduction – PAR), залежно від статі померлого партнера, чиї репродуктивні клітини використовуються.
Психологічні особливості цього процесу в цілому, є багатогранними, делікатними та стосуються всіх учасників: сурогатної матері (якщо вона є), суб’єкта вагітності, родини померлого, а також самої дитини, яка народиться.
Далі в цій публікації я всебічно охарактеризую два різновиди і психологічні аспекти проблематики через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду надання допомоги при таких зверненнях.
Різновиди посмертної репродуктивної вагітності
Як уже згадувалося у вступі, різновидів є два.
Посмертна репродуктивна вагітність для чоловіків
Цей різновид є найбільш поширеним і технічно більш простим. Він передбачає використання сперми померлого чоловіка.
Процедура:
Забір сперми: Сперма може бути отримана двома способами:
- До смерті: Якщо чоловік знав про свій стан (наприклад, хвороба) і заздалегідь здав сперму на кріоконсервацію (заморозку).
- Після смерті: Сперма може бути отримана шляхом хірургічної процедури (забір з яєчок) протягом 24-48 годин після смерті.
Використання: Заморожена сперма потім може бути використана для запліднення яйцеклітини жінки (партнерки померлого) за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).
Психологічні та етичні аспекти:
- Для партнерки: Це дає жінці можливість мати дитину від коханого чоловіка після його смерті. Це може бути потужним способом впоратися з горем і відчути продовження його життя.
- Юридичний дозвіл: Ключовим етичним і юридичним питанням є наявність письмової згоди померлого чоловіка на використання його сперми після смерті. У багатьох країнах (наприклад, у США та Великій Британії) без такої згоди процедура заборонена.
Посмертна репродуктивна вагітність для жінок
Цей різновид є значно складнішим і рідкісним, оскільки він передбачає використання яйцеклітин або ембріонів, створених in vitro.
Процедура:
- Забір яйцеклітин/ембріонів: Репродуктивні клітини можуть бути використані лише в тому випадку, якщо жінка заздалегідь пройшла процедуру кріоконсервації яйцеклітин або вже мала заморожені ембріони з партнером.
- Використання: Заморожені яйцеклітини або ембріони можуть бути імплантовані в матку сурогатної матері (якщо партнер-чоловік бажає дитину) або в матку самої жінки (у дуже рідкісних випадках, коли це медично можливо).
Психологічні та етичні аспекти:
Для партнера-чоловіка: Чоловік, який втратив дружину, може вирішити народити дитину від неї.
Це може допомогти йому зберегти зв’язок з померлою. Однак це також пов’язано з необхідністю знайти сурогатну матір, що додає складності.
Юридичний дозвіл: Також вимагається письмова згода померлої жінки. Якщо ембріони вже були створені, потрібна її згода на їхнє подальше використання.
Більша емоційна та фізична складність: Цей процес є складнішим, оскільки вимагає залучення третьої сторони (сурогатної матері), що створює додаткові етичні та психологічні виклики.
Ключова відмінність
Головна відмінність між двома різновидами полягає у доступності генетичного матеріалу та необхідності сурогатного материнства.
Чоловічі репродуктивні клітини (сперма) є більш доступними для забору, навіть після смерті. Жіночі ж (яйцеклітини) — вимагають кріоконсервації заздалегідь.
Обидва різновиди мають глибокий психологічний вплив на всіх учасників, що вимагає обов’язкового психологічного та юридичного консультування
Психологічні особливості для суб’єкта вагітності
Як свідчить практика, для особи, яка вирішує зачати дитину після смерті партнера, це рішення має глибоке психологічне значення.
Подолання горя та розпачу
Для багатьох це стає способом переробки горя. Зачаття дитини від померлого партнера може бути спробою зберегти його/її пам’ять, створити “живий пам’ятник” їхній любові.
Це може дати надію та сенс існування після втрати.
“Уявлене батьківство” (Imagined Parenthood)
Навіть думка про можливість мати дитину від померлого партнера може дати велике психологічне полегшення.
Це дозволяє уявити, що померлий партнер все ще може брати участь у створенні життя, навіть якщо його немає фізично і створює відчуття “спадщини” та продовження.
Почуття провини та обов’язку
Партнер може відчувати надмірну відповідальність або навіть провину, що не встиг народити дитину з коханою людиною за її життя.
Рішення про посмертне зачаття може бути сприйняте як виконання “боргу” або останньої волі.
Ускладнення процесу горя
Замість того, щоб сприяти завершенню горя, цей процес може його подовжити.
Зачаття дитини від померлого може утримувати людину в стані “замороженого” горя, не дозволяючи повністю прийняти втрату, оскільки вона постійно пов’язана з померлим через майбутню дитину.
Сумніви та тиск
На людину може чинитися тиск з боку родини померлого, яка хоче мати генетичного спадкоємця. Це може призвести до сумнівів, чи є це рішення дійсно його/її власним, чи нав’язане ззовні тощо
Психологічні особливості для дитини
Це, мабуть, найскладніший і найбільш обговорюваний аспект. Які психологічні наслідки для дитини, яка свідомо народжується “сиротою”?
“Заплановане сирітство”
Дитина народжується, знаючи, що її біологічний батько (або мати) ніколи не буде з нею. Це може вплинути на формування ідентичності та самосприйняття.
“Тягар пам’яті”
Дитина може відчувати, що її основна роль — бути “пам’ятником” або “копією” померлого батька/матері, що може створювати надмірний тиск.
Проблеми з ідентичністю
Як дитина ідентифікуватиметься з батьком/матір’ю, яких вона ніколи не знала? Це може призвести до запитань про те, хто вона є і чи достатньо вона “схожа” на померлого батька/матір.
Емоційні труднощі
Може виникнути складна динаміка у стосунках з живим батьком, який може постійно переживати горе. Це може вплинути на емоційний клімат у сім’ї.
Відсутність емпіричних даних
У психології ще немає довгострокових досліджень про психоемоційний розвиток таких дітей, що є однією з головних етичних проблем.
Психологічні особливості для родини померлого
Продовження роду: Для батьків померлого родича (дідусів та бабусь майбутньої дитини) це може бути способом продовжити генетичну лінію і зберегти пам’ять про свою дитину.
Це може бути глибоко цілющим.
Тиск на партнера: Як згадувалося, родичі можуть чинити тиск на вдову/вдівця, що може призвести до конфліктів у стосунках.
Внутрішні конфлікти: У родині можуть виникнути конфлікти щодо того, хто має право на генетичний матеріал померлого, що ще більше ускладнює процес горя.
Психологічні аспекти для сурогатної матері (якщо вона є)
Емоційна прив’язаність: Сурогатна мати може відчувати складні емоції, виношуючи дитину, яка генетично належить до померлої особи.
Це може викликати почуття змішаної радості, смутку та втрати.
Етичні дилеми: Участь у такому процесі може викликати етичні дилеми та психологічний дискомфорт.
Як прийняти рішення щодо постмертної репродукції у зв’язку зі загибеллю чоловіка на війні
Передовсім, щире співчуття якщо ви переживаєте таку трагічну втрату.
Практика свідчить, що це надзвичайно складне рішення, яке вимагає врахування багатьох аспектів: юридичних, етичних, психологічних та особистих.
Юридичні аспекти посмертної репродукції в Україні
Законодавство України у цій сфері нещодавно змінилося, і це дуже важливий момент.
Закон про посмертну репродукцію. У лютому 2024 року Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав закон, який дозволяє зберігання та використання репродуктивних клітин військовослужбовців у разі їхньої загибелі.
Раніше існувала скандальна норма про обов’язкову утилізацію біоматеріалу загиблого.
Зберігання біоматеріалу. Згідно з новим законом, репродуктивні клітини загиблого військового зберігатимуться безкоштовно протягом трьох років з моменту його смерті.
Після цього терміну ви можете продовжити зберігання за свій рахунок.
Волевиявлення померлого. Для використання біоматеріалу померлого чоловіка необхідно, щоб він при житті надав свою згоду на це. Це може бути:
- Нотаріально посвідчена заява довільної форми, в якій він дозволяє дружині використовувати свої клітини після його смерті.
- Договір з медичним закладом, де зберігається біоматеріал, з відповідним пунктом про посмертне розпорядження.
- Уніфікована заява, передбачена новим законодавством.
Визнання батьківства. Дитина, народжена внаслідок посмертної репродукції, буде визнана законним спадкоємцем свого біологічного батька.
Це важлива зміна, що вирішує багато юридичних колізій, які існували раніше.
Важливо: Оскільки законодавство є новим, можуть бути певні нюанси в його застосуванні.
Найкраще звернутися до юриста, який спеціалізується на медичному праві, щоб отримати найактуальнішу та найточнішу інформацію щодо вашої ситуації.
Етичні та психологічні аспекти посмертної репродукції в Україні
Природно, що це рішення має глибокі етичні та психологічні наслідки, тому важливо прийняти до уваги:
Ваші особисті почуття
Це дитина, яку ви виношуватимете і виховуватимете самостійно. Вона буде нагадувати про вашого чоловіка, але вам потрібно бути готовою до всіх викликів, пов’язаних з одноосібним батьківством.
Відсутність батька
Як ви поясните дитині, хто її батько і чому його немає поруч? Це питання, яке потребуватиме чутливого підходу та підтримки.
Підтримка
Подумайте, хто може стати для вас опорою в цій ситуації: сім’я, друзі, психологи. Вам потрібна буде емоційна та практична допомога.
Практичні кроки, які варто зробити
З’ясуйте, чи ваш чоловік залишив біоматеріал. Зв’яжіться з медичними клініками, які надають послуги кріоконсервації, і з’ясуйте, чи зберігається там його біоматеріал.
Якщо так, перевірте, чи є відповідні документи, що дозволяють вам його використовувати.
Проконсультуйтеся з юристом. Знайдіть адвоката, який знається на репродуктивному праві, щоб він допоміг вам розібратися з документами та процедурою.
Поговоріть із психологом. Рішення про посмертну репродукцію є надзвичайно емоційним. Психолог допоможе вам опрацювати свої почуття та підготуватися до можливих труднощів.
Зверніться до репродуктолога. Лікар-репродуктолог зможе оцінити стан біоматеріалу та ваші шанси на успішне запліднення. Він також розповість про саму процедуру ЕКЗ.
Це ваш особистий вибір. Не поспішайте і дайте собі час на обдумування. Звернення за фаховою допомогою до юристів, лікарів і психологів допоможе вам прийняти зважене рішення.
Робота психолога з посмертною репродуктивною вагітністю
На практиці, є надзвичайно складною і вимагає глибокого розуміння травми, горювання, етики та особливостей репродуктивної медицини.
Це унікальний випадок, коли процес репродукції тісно переплітається з процесом втрати.
Робота з горем та травмою
Фаза гострого горя: Це найперша і найважча фаза. Рішення про посмертну репродукцію часто приймається в стані глибокого шоку, розгубленості та горя.
Психолог допомагає жінці пройти через цей етап, не приймаючи поспішних рішень. Він/вона створює безпечний простір для вираження болю, гніву, провини та інших складних емоцій, пов’язаних із втратою чоловіка.
Травма війни: Якщо чоловік загинув на війні, додається травматичний досвід, пов’язаний з насильством, загрозою життю, невизначеністю.
Психолог працює з цими травматичними спогадами, допомагаючи їх інтегрувати та зменшити їхній вплив на психіку.
Нормалізація почуттів: Жінка може відчувати провину за те, що “рухається далі” або, навпаки, за те, що сумнівається у рішенні.
Психолог допомагає зрозуміти, що всі її почуття є нормальними в такій ситуації.
Допомога у прийнятті зваженого рішення
Морально-етичні дилеми: Психолог допомагає дослідити всі морально-етичні питання, які виникають.
Чи це рішення є проявом любові та збереженням пам’яті, чи це спроба “замінити” втрату? Як це вплине на дитину, яка ніколи не знатиме свого біологічного батька?
Мотивація: Важливо допомогти жінці розібратися у власній мотивації.
Чи це щире бажання мати дитину від коханої людини, чи це спроба врятуватися від болю втрати, заповнивши порожнечу? Психолог допомагає розрізнити ці мотиви.
Відстрочка рішення: Психологи часто рекомендують “період мораторію” – певний час (наприклад, рік), щоб жінка могла прожити гостре горе, перш ніж приймати таке важливе рішення.
Це дозволяє уникнути імпульсивних дій, про які можна пошкодувати.
Підготовка до батьківства та вагітності
Особливості “посмертної” вагітності: Ця вагітність відрізняється від звичайної.
Вона може бути пов’язана зі змішаними почуттями: радістю від очікування дитини та смутком за відсутнім батьком. Психолог допомагає жінці прийняти цю подвійність.
Формування “образу батька”: Навіть якщо батько загинув, його образ залишається важливим для дитини.
Психолог допомагає матері знайти способи, як розповідати дитині про її батька, зберігаючи його пам’ять у здоровій і позитивній формі.
Ризики для дитини: Психолог обговорює з майбутньою мамою потенційні психологічні виклики для дитини: як вона сприйматиме свою історію, як буде реагувати на відсутність батька, чи не відчуватиме себе “заміною” або “результатом горя”.
Робота з іншими членами родини
Конфлікти: У родині можуть виникати конфлікти щодо цього рішення.
Наприклад, батьки загиблого можуть не підтримувати ідею посмертної репродукції або, навпаки, тиснути на вдову.
Психолог допомагає налагодити комунікацію між членами родини, обговорити їхні почуття та очікування.
Спільна пам’ять: Допомога родині у створенні спільної пам’яті про загиблого, щоб дитина мала можливість дізнатися про свого батька від різних людей.
Супровід після народження дитини
Батьківство без партнера: Психолог надає підтримку у подоланні труднощів одноосібного батьківства, особливо в перші роки життя дитини.
Ризик післяпологової депресії: Жінки, які пережили травматичну втрату, мають вищий ризик післяпологової депресії. Психолог відстежує цей стан і надає необхідну допомогу.
Сприйняття дитини: Допомога матері у формуванні здорового зв’язку з дитиною, щоб вона не сприймала її як “проект” або “символ пам’яті”, а як унікальну особистість.
Основні інструменти та методи
- Травмофокусована терапія: для опрацювання травми, пов’язаної з війною.
- Терапія горя: для проживання втрати.
- Психоосвіта: надання інформації про процес горювання, репродуктивні технології та особливості батьківства.
- Техніки усвідомленості (mindfulness): для керування стресом і тривогою.
- Сімейна терапія: для роботи з конфліктами в родині.
Підсумки
У підсумку, посмертна репродуктивна вагітність є джерелом глибоких психологічних викликів. Вона вимагає ретельного розгляду всіх аспектів — від емоцій партнера до майбутнього психологічного благополуччя дитини, яка народиться в такій унікальній ситуації.
Робота психолога в контексті посмертної репродукції після загибелі чоловіка на війні – це не про те, щоб схилити жінку до певного рішення.
Мета терапевта – забезпечити емоційну стабільність, допомогти пройти через горе, зважено оцінити всі “за” і “проти” та прийняти рішення, яке буде найкращим для неї та майбутньої дитини.
Це супровід на кожному етапі цього складного і чутливого шляху.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом щодо посмертної репродуктивної вагітності у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у відповідному розділі веб-середовища.
