«Розставання — це все, що нам потрібно знати про пекло».
Емілі Дікінсон.
В багатьох статтях, які можна знайти в інтернеті, пишуть, що головне зберігати спокій, що все пройде і заднім числом ви зможете подивитись на все, що відбувалось під іншим кутом.
Звісно, це дуже легко сказати. Але коли зашкалюють емоції, коли травмоване «его» придумує найжахливіші сценарії зробити іншому боляче…що робити тоді?
Юристи та психотерапевти сходяться на думці, що мирне розлучення трапляється лише в романтичних комедіях, і не обов’язково через злу волю партнерів, а тому, що розлучення – це втрата, і після неї, як і з будь-якою втратою, потрібно сумувати.
Розлучення і минуле
Звичайно, багато залежить від того, скільки тривали стосунки, чи ви розлучаєтесь без дітей, чи через рік після весілля, усвідомивши, що це була помилка, чи через 20 років, з дитиною.
Іноді розлучення є результатом того, що люди просто змінилися і чекали чогось іншого від стосунків.
Важливо, зберігати хороші спогади, не звинувачувати, не вживати слів: «Тому що ти завжди» або «Тому що ти ніколи».
Ви повинні бути достатньо сміливими, щоб визнати, що ви любили свого партнера таким, яким він був, і це не змінилося. Змінилися ми й обставини. Це дозволяє зберегти самоповагу.
Тут немає універсальних істин, тому що люди і стосунки різні, у кожного своя історія, а розлучення мають стільки спільного, що кожне стає драмою.
Однак це легше пережити, коли ми усвідомлюємо і приймаємо, що кожен у житті має щось втратити.
Розлучення і майбуття
Також варто пам’ятати, що розставання має бути пов’язане з майбутнім, а не з минулим.
Люди повинні розлучатися, щоб будувати краще майбутнє в нових обставинах, а не перекреслювати минуле, яке вони створили разом зі своїм партнером.
Ви не можете заплямувати всі свої спогади або звести наклеп на людину, яку колись кохали.
Звичайно, я говорю про нормальні стосунки, в яких люди просто в якийсь момент виявляють, що у них більше немає багато спільного, що вони змінилися.
Іноді в цьому ніхто не винен. Нас змінюють зовнішні обставини, ми змінюємося самі під впливом думок, переживань, прочитаного.
Розлучення може стати кроком до майбутнього і здійснення мрій.
Якщо ми вирішуємо, що відносини нас більше не задовольняють, не дають нам крил, то розставання здоровіше для всіх, особливо для дітей.
Розлучення і діти
Перебування в таких стосунках для так званого блага дітей ніколи не приносить їм користі. Діти відчувають фальш і нервозність.
При розлученні батьки часто обирають стратегію маніпулювати дітьми, відіграючи свої образи і біль на іншого партнера.
Звісно, що тут найкраще, що можна було б зробити, це пам’ятати, що розлучаєтесь ви – жінка і чоловік, але точно продовжуєте залишатися мамою і татом для вашої дитини.
Добрий сценарій для дитини: поговорити про це з нею (в залежності від віку підбираючи слова), пообіцяти, що в її емоційному житті нічого не зміниться, крім того, що вона матиме два будинки та подвійну відпустку.
З татом і мамою, але в різний час і в різних місцях. Це може спрацювати. Важливо також подбати про те, щоб вона ніколи не чула від обох партнерів поганого слова про тата чи маму.
Так, боляче прийняти той факт, що дитині було добре з вашим колишнім чоловіком чи дружиною і вона вам захоплено про це розповідає.
Тому долаючи шари болю, гніву чи навіть ненависті, ми повинні дозволити дитині висловлювати любов до другого з батьків і ділитися з ним їхніми печалями та радощами.
І якщо з цим всім важко справлятися, то добрим було б звернутися до психолога і можливо до дитячого психолога теж.
Розлучення і переживання
Пережити розлучення важко. Відчуття втрати повертається з наступними днями народження, святами, спільними датами.
Хороша новина полягає в тому, що це (те, що вам спричиняло дискомфорт) нарешті закінчилося.
Звичайно, найпростіше, коли ви зустрінете потрібну людину і створите другу сім’ю. Але зараз, коли важко, знайдіть підтримку і не залишайтесь на самоті.
Якщо все ж таки ви вирішили, що більше не можете бути разом, то що варто робити, щоб цей етап пройшов простіше?
- По-перше, варто дистанціюватись один від одного.
У фізичному сенсі. Роз’їхатись, не жити разом, не потрапляти один одному на очі перший час. Коли ви живете разом, важкі теми завжди витають у повітрі, чи то в ліжку, чи то за обідом, і все може викликати вибух. Агресія і сварки виключають розмову, а це основа. Важко в перші моменти.
- По-друге, деякі спеціалісти рекомендують обирати собі юристів, які зможуть представляти ваші інтереси.
Це закономірне, логічне явище, щоб не наробити біди, коли емоції ще занадто потужні.
- По-третє, краще звернутися до психолога і пройти психокорекцію, аніж брати поради у родичів чи підігрівати ненависть до іншого через спільних друзів.
Звісно, що у розлученні завжди буде так, що когось ви втратите із ваших спільних друзів, а хтось залишиться так би мовити «на вашій стороні».
Але краще коли і ті, і інші залишають про кожного із вашого партнерства добру пам’ять.
Підсумки
Загалом, розлучитись без всього абсурду, яким ми звикли бачити в нашому суспільстві доволі складно.
Згадати лише дитинство і як ми сварилися з друзями. Ворог і всім про це розповім.
Або якщо більше не друзі, то і вітатися з тобою не буду. Культура вирішення конфліктів в нашому суспільстві залишає бажати кращого.
Звідси і багато психологічних травм, які ми зазнавали ще з самого дитинства і які пов’язані зі стосунками.
Навчитися розлучатися мудро – це завдання не для всіх, але спроможні на нього по-справжньому дорослі люди, а не ті малі діти у дорослих тілах.
