Життя людини являє собою безперервний потік активності. Активність стосується не лише зовнішніх проявів, а також психічних процесів, таких як мислення, сприйняття, уявлення, почуття тощо.
Головні «мотиваційні» питання направлені на з’ясування того, з якою ціллю, навіщо людина здійснює ту чи іншу дію.
Мотивація – це сукупність факторів, механізмів та процесів, що забезпечують виникнення (на рівні психічного відображення) спонукання до дії та задають направленість поведінці людини.
Проблемам мотивації та мотивів людини займалась велика кількість науковців. Безліч літератури на тему мотивації супроводжується і різноманітністю поглядів. Психологія налічує більш ніж п’ятдесят теорій мотивації!
Спільним недоліком наявних поглядів є відсутність системного підходу до дослідження процесу мотивації, внаслідок чого будь-який фактор, що впливає на виникнення поштовху до дії та прийняття рішення, визначається як мотив.
Зміст того, що в принципі здатне мотивувати людину, буквально безмежне. І тоді, описувати те, що мотивує людину – означає відображати в мотиваційних термінах всю різноманітність її буття, тих задач і ролей, які вона добровільно чи вимушено бере на себе.
Тому в психологічному аналізі більш доцільно розглядати не зміст, а механізми протікання мотиваційних процесів.
Потреби, як внутрішні спонукальні сили активності людини
Розгляд проблеми мотивації та мотивів варто починати з висвітлення поняття потреба. (Більш детально познайомитись з цією темою ви можете в статті «Потреби людини»).
Потреба – це актуальна необхідність організму у чомусь, енергетично заряджений стан, що суб’єктивно переживається, як незадоволення, недостатність. Потреба є – однією із спонукальних сил, що детермінують психічну та фізичну активність людини.
Потреба в більш широкому плані може розглядатись не лише, як дефіцит (об’єктивний стан організму), але і як потрібність, бажання чогось (суб’єктивне ставлення індивіда).
Виникнення потреби є механізмом, що запускає активність людини на пошук та досягнення цілі, яка може задовольнити цю потребу. Таким чином, потреба – це необхідний етап в процесі самозбереження і розвитку організму та особистості людини.
Потреби зазвичай розділяють на базові та вищі (соціальні). Можна базові потреби назвати потребами необхідності, а вищі – потребами зростання та розвитку. Всі потреби складають відносну ієрархію.
Потреба спонукає психічну активність, що направлена на розуміння сутності того, що необхідно, уявлення об’єктів або дій, що здатні задовольнити цю потребу та на формування цілі (абстрактної або конкретної), але не на саму дію.
Наприклад, людина може відчувати потребу поїсти, але нічого при цьому не робити.
Мотив та мотивація
У багатьох роботах, присвячених темі мотивації людини, потреба розглядається, як те, що спонукає дію, діяльність та поведінку людини.
Але виникнення потреби не пояснює цілеспрямовану активність, вибору того чи іншого способу дії. Крім того потреба, як зазначалось вище, не завжди призводить до активності.
Потреба дає поштовх до виникнення мотиву, вона перетворюється на мотив, коли з’являється предмет чи спосіб її задоволення. Також потреба пояснює, звідки береться енергія для проявів людської активності.
У мотиві ж відображається відношення до того, що людина має зробити. Це відношення проявляється у прагненні до чогось або уникненні чогось та супроводжується емоційними переживаннями, що зберігаються і під час подальшої діяльності.
Стадії протікання мотиваційного процесу
Перший етап – формування абстрактного мотиву. На цьому етапі потреба усвідомлюється та заряджає енергетично всю наступну пошукову активність людини.
На цьому етапі предмет, що може задовольнити потребу виступає як узагальнений образ (мені потрібна їжа, рідина, мені сумно), без конкретизації цілі та способів її досягнення.
Другий етап – формування конкретного мотиву. Цей етап характеризується виникненням пошукової (внутрішньої чи зовнішньої) активності.
Зовнішня активність – пошук у зовнішньому середовищі реального об’єкта, що міг би задовольнити актуальну потребу; внутрішня пошукова активність пов’язана з уявним перебором конкретних предметів, здатних задовольнити потребу та умов їх отримання.
Третій етап – вибір конкретної цілі, формування наміру та спонукання до досягнення цілі.
Уявлення людиною конкретної цілі пов’язане з прогнозуванням засобів та процесу її досягнення, а також результатів цього процесу. (В мотиві відбувається усвідомлене відображення майбутнього на основі використання досвіду минулого).
Ціль характеризується змістом (чого я хочу, що мені потрібно) та рівнем, якістю (який результат потрібен), тому її вибір визначається рівнем домагань людини, індивідуальними особливостями особистості, досвідом тощо.
Суб’єктивне переживання складності досягнення цілі людиною, визначає ступінь її мобілізації, старання, витривалості, наполегливості.
В структуру мотиву входять три блоки, що залежать від стадій його формування:
- Блок, пов’язаний з потребою – біологічні та соціальні потреби, усвідомлення необхідності;
- «Внутрішній фільтр» – моральний контроль, оцінка зовнішньої ситуації, оцінка власних можливостей, уподобання;
- Цільовий блок – образ предмету, що може задовольнити потребу, дія, направлена на вирішення задачі, уявлення процесу задоволення потреби.
Всі ці компоненти мотиву можуть бути різними в кожному конкретному випадку і формувати різні відносини між собою. Таким чином, структура мотиву як підґрунтя дії чи вчинку – багатокомпонентна, в ній, у більшості випадків, спостерігається декілька причин та цілей.
Одна і та сама діяльність може мати декілька мотивів, і в кожному мотиві буде домінувати певний структурний блок чи блоки.
Границями мотиву є з однієї сторони потреба, а з іншої – намір щось зробити, включаючи потяг (спонуку). Це означає, що в структуру мотиву не входять стимули, і в той же час він сам не перетинає межу дії, що виконується.
Отже, потреба, ціль, спонука, намір є структурними складовими мотиву. Мотивацію можна визначити, як процес формування мотиву, що проходить певні стадії, а мотив – це продукт цього процесу.
«Скорочена» мотивація
Існує безліч повсякденних ситуацій, в яких ми діємо біль менш автоматично, за звичкою. У випадку багаторазового виконання звичних дій, з досвідом у людини формуються мотиваційні схеми (поведінкові паттерни), тобто знання про те, якими шляхами і засобами можна діяти в певній ситуації.
Скорочена мотивація також зустрічається у випадку імпульсивних дій. Імпульсивність – це особливість поведінки людини, що полягає у схильності діяти одразу, відчувши спонукання, під впливом зовнішніх обставин або емоцій, без роздумів.
Імпульсивні дії завжди довільні, але в процесі формування наміру послаблений вольовий та моральний контроль.
В імпульсивних та автоматичних діях присутня потреба та ціль, отже вони не є немотивованими діями.
При імпульсивних діях, внаслідок надмірного збудження «внутрішній фільтр» проскакується, а при автоматичних діях – участь «внутрішнього фільтру» ігнорується, через стереотипність ситуації і наявність готових установок поведінки.
Що впливає на мотивацію
Кожна людина має індивідуальні відмінності, що проявляються в тому, яким чином вона діє, на що вона витрачає свій час і чому в одних і тих самих обставинах вона поводить себе так, а не інакше.
До індивідуальних особливостей відносять: особистісні характеристики (чутливість, риси характеру, вольові якості, самооцінку, рівень інтелекту і т.д.), установки, світогляд, уподобання.
На поведінку людини, крім індивідуальних особливостей, впливає ситуація, що змушує людину діяти певним чином і дає можливість досягти своєї цілі.
Спокуси та загрози життя підштовхують нас до певної поведінки або, навпаки, утримують від неї. Ті умови, обставини, які є значимими для індивіда в певній ситуації називають стимулами.
Людина, як суспільна істота, не може не залежати в своїх рішеннях та вчинках від впливу оточуючого соціального середовища. Ця залежність може бути декількох видів:
Референтна залежність – некритичне запозичення установок, норм поведінки, способу життя певної референтної групи. Проявляється, коли людина намагається стати схожою на значимих осіб, бути зарахованим до певного соціального кола.
Підвищення соціального статусу (хоча б у власних очах) є важливим мотивом поведінки багатьох людей.
Інформаційна залежність – виникає, коли людина формує власні цілі та діяльність, спираючись на більш інформовану особу.
- Владна залежність – залежність поведінки людини від особи, що наділена соціальними повноваженнями або тією, що має високий авторитет.
Мотиватори – це психологічні фактори, які беруть участь у конкретному мотиваційному процесі та обумовлюють прийняття рішень. При обґрунтуванні підстави дії або вчинка вони виступають аргументами рішення, що прийнято.
Можна виділити наступні групи мотиваторів:
- Моральні принципи,
- Уподобання (інтереси, схильності),
- Зовнішня ситуація,
- Власні можливості (знання, уміння, якості),
- Власний стан на даний момент,
- Умови досягнення цілі (витрати зусиль та часу),
- Наслідки дії або вчинку.
Отже мотиви (що є завжди внутрішнім явищем!) та мотивація обумовлені внутрішніми психічними процесами, які залежать і від зовнішніх факторів, та підштовхуються зовнішніми стимулами. Мотиваційний процес необхідно розглядати, як результат взаємодії особистості та ситуації.
Усвідомлення мотивів
В питанні про усвідомлення мотивів можна виділити три аспекти: власне усвідомлення (відчуття, переживання), розуміння та розмірковування.
Розуміння «чого я хочу» означає усвідомлення цілі; розуміння «чому я це хочу» – це усвідомлення потреби; розуміння «для чого» – сенс дії чи вчинку.
Небажання людини визнавати істинні причини власних вчинків призводить до виникнення захисних механізмів, і тоді першопричини дій підміняються вигаданими причинами.
Зазвичай, людям властиво брехати собі з метою позбавитись докорів сумління, претензій з боку інших людей і т.і..
Мотиваційні властивості (риси) особистості
Важливим фактором, що визначає специфіку людської мотивації – це опосередкованість її інтелектом, мовленням, свідомістю, та здійснення за допомогою вольових процесів.
Особистісні риси впливають на наші мотиви, але в свою чергу і властивостями особистості можуть стати певні способи формування мотивів поведінки, що закріпились.
Як зазначалось вище, ці способи формування мотивів можуть бути зовнішніми (екстернальними) та внутрішніми (інтернальними). Перші характеризуються податливістю людини до впливу ззовні, другі – формуванням мотиву, виходячи з власних спонук.
До мотиваційних властивостей особистості, що пов’язані з податливістю до впливу оточення відносяться наступні: покірність, слухняність, підкоряння вимогам, поступливість, а також реактивність (легкість виникнення поштовху до дії під впливом зовнішніх стимулів).
До мотиваційних властивостей особистості, пов’язаних з інтернальністю належать: ініціативність, упертість, самостійність, непоступливість тощо.
Можна виділити також властивості особистості, які пов’язані з роботою «внутрішнього фільтру» та особливостями прийняття рішень: догматичність, капризність, норовливість, егоцентричність, легковажність, безрозсудство, безвідповідальність, авантюрність, імпульсивність, а також самовпевненість, розважливість, самостійність тощо.
Крім того, властивості особистості можуть визначатись силою мотивів (бажань та потягів), їх сталістю. Людина може характеризуватись такими рисами, як одержимість, пристрасність, фанатичність. Тут також можна говорити про мрійників, фантазерах, шукачах пригод і т.і..
В середині минулого століття науковці глибоко вивчали потребу людини в досягненні результату або «мотив досягнення». Було виявлено два варіанти «мотиву досягнення»: прагнення до успіху та прагнення уникнути невдачі.
Мотив прагнення до успіху можна розуміти, як схильність до переживання гордості та задоволення при досягненні результату; мотив уникнення невдачі – схильність переживати сором та приниження через ситуацію невдачі.
На думку багатьох авторів, формування «мотиву досягнення» значною мірою залежить від виховання дитини в сім’ї (дотримання режиму, орієнтація дитини на самостійність).
Вся сукупність мотиваційних утворень: мотивів, потреб, цілей, паттернів поведінки, інтересів складає мотиваційну сферу особистості.
Розлади мотивації
Порушення мотивації спостерігаються під час нервово-психічних захворювань, а також у випадку неможливості задовольнити потреби чи реалізувати наміри.
Дуже часто незадоволення потреб та потягів викликає у людини стан сильного психічного напруження.
З метою зменшення напруження, людина використовує ряд психологічних та фізіологічних механізмів захисту.
Нервово-психічні розлади, що викликаються різноманітними психотравмуючими факторами, в тому числі і перепонами у задоволенні потреб, потягів, бажань об’єднані в групу неврозів.
Всі форми неврозів є результатом внутрішніх конфліктів, що виникають у людини.
Внутрішні конфлікти можуть проявлятись у протиріччі між прагненнями людини, високими вимогами до себе та її можливостями. Або конфлікт може бути обумовлений боротьбою між бажаннями та відчуттям обов’язку чи моральними принципами.
Мотиваційний (пов’язаний з потребами) підхід до виникнення неврозів розвивав А.Маслоу, згідно з яким головними його причинами є незадоволення потреб у збереженні життя, безпеці, любові, самоповазі та визнанні.
Маслоу зазначав, що задоволення основних потреб дає можливість перейти до задоволення потреби у самоактуалізації, що пов’язана з творчістю та реалізацією власних можливостей.
Перераховані вище стани та особливості функціонування психіки людини належать до сфери компетенції психотерапії.
Але існують різноманітні органічні та функціональні порушення центральної нервової системи людини, що призводять до змін її мотивації та мотивів, які потребують медичного супроводу.
Ці порушення можуть стосуватись потреб, «внутрішнього фільтру» та цільових настанов.
Серед порушень, що стосуються потреб та енергетичної складової мотивації виділяють два типи: ослаблення сили потреби (абулія, анорексія, аутизм) та посилення сили потреби ( булімія, підвищення сексуального потягу, всі види маній).
Порушення мотивації, що стосуються прийняття рішень та вибору цілі спостерігаються при ряді межових розладів, неврозах нав’язливих станів, епілепсії, шизофренії, олігофренії та ін.
———————————————————————————————————–
Розгляд теми мотивації людини, на мій погляд, є не лише теоретичною базою, що пояснює, як з’являються і що собою являють мотиви та цілі індивідуальної діяльності людини. Аналіз цих питань дає можливість розв’язувати і практичні задачі, наблизитись до змін у поведінці, підвищити рівень благополуччя людини.
