Гештальт-психологія

Загальна інформація про гештальт-психологію як напрям сучасної психології

ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЇ

Гештальт-психологія (нім. Gestalt — образ, структура) напрям психології, що виник на початку XX ст. у Німеччині та предметом вивчення якого стали цілісні структури психіки з наголосом на сприйманні та динаміці розвитку особистості.

Методологія напряму була сформована німецькими дослідниками М.Вертгеймером, В. Келлером, К. Коффкою та К.Левіном.

Свого часу гештальт-психологи висунули твердження, що людина сприймає не суму окремих елементів свідомості, але інтегровану, цілісну структуру — гештальт, а центральне положення напрямку формулюється: психіка прагне до цілісності.

Сенс цього підходу можна зрозуміти на прикладі рисунку геометричних фігур:

Якщо частина однієї з фігур незавершена, наша психіка «домальовує» елемент, якого не вистачає, автоматично, якщо у своєму досвіді людина зустрічалася з чимось схожим, і ми розуміємо, що це за фігура.

Представники цього напрямку вважали і вважають, що так само і психічні процеси людинипрагнуть до завершення.

Гештальт-підхід пропонує цілісний погляд на людину у єдності її біологічної, психологічної та соціальної сфер існування.

Гештальт-психологи підкреслюють важливість всебічного розвитку людини, реалізації її цілей, прагнень за допомогою створення внутрішнього джерела опори та оптимізації саморегуляції.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Основними поняттями гештальт-психології вважаються «психічне поле», «ізоморфізм», «інсайт», «фігура та фон»:

  • Гештальтисти вважають, що психічні структури розташовуються у вигляді різних схем у психічному полі, яке в кожної людини є своїм.
  • Коли структури поля перегруповуються, займають нові позиції, людина переживає інсайт (переживання), який ознаменовує віднайдення нового способу вирішення завдання.
  • Ізоморфізм психічних (пізнавальних) гештальтів, згідно теорії В.Келлера, полягає у їх подібності фізичним та психофізичним структурам.
    • Тобто процеси, що відбуваються у корі головного мозку, подібні до тих, що відбуваються у зовнішньому світі та викликають певні зміни у психіці внаслідок сприймання мозком вхідних сигналів.
    • Концепція ізоморфізму залишається найвразливішою частиною гештальт-психології.
  • Внаслідок експериментальних досліджень сприймання кольорів дітьми різного віку В.Коффка виявив, що у розвитку сприймання більше значення має поєднання фігури з фоном, на якому вона демонструється, аніж реальні відтінки цих об’єктів.
    • Люди сприймають не самі кольори, а їх співвідношення.
    • Подібно люди орієнтуються у дійсності та ухвалюють рішення, враховуючи контекст, а не її окремі елементи. 
    • Людська психіка прагне сприйняти цілісні й осмислені форми.

ЗАКОН ПРЕГНАНТНОСТІ

Ідеї Макса Вертгеймера та Вольфгана Келлера дозволили сформулювати гештальт-психологам закон хорошої форми (закон прегнантності), згідно якого психологічне поле та сприймання як пізнавальний процес тяжіють до простих, чітких, завершених форм і станів.

ПРИНЦИПИ ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЇ

Дія вищеозначеного закону пов’язана з реалізацією принципів гештальт-психології:

  • Близькості. Стимули, що розташовані поруч — сприйматимуться разом.
  • Подібності (схожості). Схожі за розміром, обрисами, формою тощо стимули — сприйматимуться разом.
  • Цілісності (спрощення). Сприйняття прагне спрощеності і цілості.
  • Замкненості. Сприйняття має тенденцію до завершення образів чи фігур шляхом їх заповнення.
  • Суміжності. Схильність сприйняття пов’язувати події у часі і просторі
  • тощо.

Дані принципи допомогли сформулювати практичні засади функціонування гештальт-психології.

Наприклад, у роботі з людьми, що потребують психологічної допомоги, фахівці цього напрямку опираються на те, що свідомість особистості — це «психологічне поле», на якому відбувається постійна взаємодія усіх психічних процесів та переструктурування гештальтів.

А виникнення у клієнта «інсайту» — переконливе свідчення ефективності співпраці з гештальт-психологом.

Психотерапевтична практика засвідчує, що індивідуальні вияви принципів гештальт-психології та прояви ефективності їх застосування перебувають у прямому взаємозв’язку з конкретною психологічною ситуацією, у якій перебувають клієнти і для того, щоби почати випробовувати цей підхід потрібно починати з консультації гештальт-терапевта.

ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ

Засновником гештальт-терапевтичної практики вважається Фріц Перлз, а станом на сьогодні — цей напрям акумулював ключові ідеї гештальт-психології та досягнення інших психологічних напрямів, зокрема гуманістичного.

Багато психотерапевтів, які працюють у цьому напрямку вважають (і я схильна з ними погодитись), що незавершені психічні процеси є віддзеркаленням:

  • незакінчених ситуацій у навколишній дійсності людини,
  • незавершеної інтеграції певного життєвого досвіду
  • та пов’язаного із цими чинниками емоційного переживання у її психічному полі.

Звідси «психічна напруга», яка створює дискомфортні відчуття та переживання, котрі, врешті-решт у кращому випадку, і приводять людину до кабінету психотерапевта, підібрати якого відповідно до проблематики із першого разу, до речі, допомагає спеціальний функціонал на відповідній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”.

Зазвичай, фахівці з гештальт-психотерапії допомагають позбутись напруги через сприяння конструктивному емоційному сприйняттю з переосмисленням ситуації та її значення шляхом використання спеціальних технік.

У результаті, психіка починає сприймати ситуацію як цілісну та завершену, а напруга зникає.

Що, зрештою, уможливлює ситуацію, коли клієнт позбувається деструктивних переживань та переконань, що заважають йому повноцінно функціонувати.

Слід додати, що на відміну від психоаналізу, у гештальт-підході не відбувається «повернення» в дитинство, минулі психотравмуючі ситуації чи аналіз несвідомого матеріалу психіки.

Головний акцент у гештальт-психології ставиться на те, що відбувається «тут і зараз», зокрема аналізу підлягають ті почуття та емоції, що супроводжують клієнта у процесі терапії.

Автор