Дитячий дезінтегративний розлад відноситься до розладів нейророзвитку і виявляється у ранньому дитячому віці. Ще його називають дитячою деменцією, тому що розвивається він серед повного психо-фізичного благополуччя дитини і , зазвичай, йому не передують ніякі насторожуючі ознаки.
Важливо знати, що дезінтегративний розлад починається не раніше дворічного віку і йому передує повністю здоровий дитячий розвиток без затримок і типового для дитячого аутизму відкочування назад приблизно в віці 1,5 роки. Оскільки дезінтегративний розлад дуже схожий на розлад аутистичного спектру, цей момент є одним з вирішальних в диференційній діагностиці.
Буквально, протягом декількох місяців в абсолютно здорової дитини відбувається втрата набутих навичок, збіднюється мова, порушується комунікація і соціальна взаємодія, регресують моторні навички, звужується коло інтересів, дитина занурюється в себе.
Зазвичай спочатку змінюється мовлення, стає примітивнішим, дитина втрачає інтерес до діалогового мовлення, прохання починає висловлювати одним або двома словами. Пізніше мовлення втрачається зовсім, залишаються лише окремі звуки та склади.
Переконливої причини розладу так і не знайшли. Є думка, що частково дитячий дезінтегративний розлад є генетично детермінованим, проте, не виявлено жодних конкретних генетичних комбінацій, які можуть його спричиняти. З якої причини внутріутробно в плода порушується розвиток нейронних мереж, невідомо. Припускають, що мати вплив можуть внутріутробне інфікування, токсичний вплив медикаментів чи хімічний речовин, спонтанний генетичний збій. Також за останніми даними подібну симптоматику можуть спричиняти хвороби обміну речовин, тому скринінгові обстеження на такі порушення є обов’язковими.
Дитячий дезінтегративний розлад по клінічних проявах дуже нагадує розлад аутистичного спектру. Єдине, його прояв є дещо пізнішим і коли дитина з аутизмом все-таки нарощує мовленнєві і комунікаційні навички, то дитина з інтеграційним розладом поступово втрачає те, що працювало вже на досить високому рівні.
Після перших мовленнєвих порушень зникає зоровий контакт, збіднюються жести. Дитина втрачає зацікавленість в спільній діяльності, знижується бажання спілкуватися з однолітками, змінюється поведінка, яка щоразу стає менш соціальною. Діалогове мовлення стає одноманітним, а потім взагалі зникає.
В ігровій діяльності починають домінувати стереотипні ігри, по типу перекладання предметів з місця на місце, складання в рядочок, або розкладання по кольорах. Сюжетно-рольова гра перестає бути провідною, перетворюється в механічну
Також назагал суттєва знижується пізнавальний інтерес до навколишнього світу, поведінка стає виражено замкненою, типовою для розладів аутичного кола.
Іноді діти з дезінтегративним розладом виявляють важкі відхилення в поведінці, які проявляються в вигляді ажитації, агресії до оточення, руйнівної поведінки. Нерідко діти вдаються до самоушкоджень, можуть себе роздряпувати, кусати, ранитись об різні предмети. Така поведінка може бути періодичною, як відреагування на зміну обстановки, чи, часом, больові відчуття, про які дитина не може повідомити. Або постійною на пізніших стадіях хвороби.
В такому разі необхідне звернення до дитячого психіатра, який призначить коректори поведінки, найчастіше це нейролептики і протиепілептичні препарати.
На жаль, медикаментозного лікування дезінтегративного розладу, як і інших розладів нейророзвитку, не існує. Можлива лише психолого-педагогічна корекція для нормалізації поведінки і збереження тих психічних резервів, які наявні на даний момент.
Велике значення має робота з родиною, яка шукатиме причин розладу, шляхів подолання і переживатиме велике почуття провини, хоч воно є безпідставне. Нормалізація стосунків в сім’ї, розуміння вікна можливостей дитини і також власних допоможе зберегти ресурс і дати найкращу підтримку дитині і собі в нелегкій ситуації дезінтегративного розладу.
Ірина Григораш, психотерапевт, лікар-психіатр дорослий та дитячий.
