Наталія Шилова

Психологічний супровід при переживанні втрати

995

Психологічний супровід при переживанні втрати — це процес надання емоційної підтримки у безпечному та довірчому для згорьованої людини просторі, можливостей для рефлексії та розвитку ресурсів адаптації до життя після втрати.

Переживання втрати є складним і багатоступеневим процесом. Водночас для більшості людей процес відновлення після втрати відбувається природно і не потребує спеціального фахового втручання з боку спеціалістів з ментального здоров’я. Проте часом людині важко впоратися самостійно, і адаптація до нової життєвої ситуації після втрати може бути ускладнена з різних причин.

Коли може знадобитись фахова психологічна допомога:

  • при переживанні втрати дитини
  • при переживанні раптової втрати (раптова смерть близької людини)
  • при переживанні травматичної втрати (насильницька смерть близької людини, смерть внаслідок самогубства, нещасного випадку, при наявності травматичних обставин смерті чи подій після смерті)
  • при переживанні множинних втрат (кілька значущих втрат за короткий проміжок часу)
  • людині, яка має недостатньо власних систем підтримки (фізичних, соціальних, психологічних, духовних).

Фахова психологічна підтримка в таких випадках може сприяти тому, щоби людина змогла прийняти нову реальність, осмислити втрату та поступово адаптуватися до змін.

В сучасній психології можна виділити такі завдання психологічного супроводу при втраті:

  1. Психологічна просвіта (психоедукація)
  2. Визнання і прийняття емоцій
  3. Інтеграція спогадів, пов’язаних із втратою
  4. Розвиток стратегій адаптації
  5. Підтримка соціальних контактів
  6. Символічне завершення

Далі у цій публікації ми розглянемо основні аспекти психологічного супроводу при втраті через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової практики забезпечення такого супроводу для клієнтів.

Психоедукація

Психоедукація або психологічна просвіта є важливою частиною психологічного супроводу при переживанні втрати. Вона полягає у наданні людині інформації про процес та задачі горювання; можливі емоційні, фізичні, поведінкові та когнітивні реакції на втрату; способи справлятися з цими реакціями та способи самопідтримки на шляху горювання.

Мета психоедукації — надати людині розуміння того, з чим вона може стикатись в процесі переживання втрати та допомогти їй прийняти свої почуття як нормальні і природні. Психоедукація може включати:

Інформування про процес скорботи

Психолог пояснює, що горювання — це процес адаптації до втрати, який не є лінійним і якому властива динаміка. Зазвичай переживається хвилями горя і проявляється в наших емоціях, фізичних реакціях, присутнє в наших думках і помічається іншими в нашій поведінці. Клієнт дізнається, що кожен може переживати скорботу по-різному, і що відсутність чіткої “норми” є нормальним явищем. І ще це ок – бути не в порядку.

Нормалізацію емоцій

Важливим аспектом є допомога клієнту зрозуміти, що його почуття не є аномальними. Психоедукація допомагає усвідомити, що такі емоції та стани як сум, злість, страх, байдужість і навіть полегшення є нормальними реакціями на втрату і невід’ємною складовою процесу адаптації до зміненого після втрати світу.

Пояснення фізіологічних реакцій

Серед реакцій на втрату клієнт може відзначати фізіологічні симптоми, як-от головний біль, втома, безсоння, зміни апетиту. Психоедукація допомагає усвідомити, що це — частина природної реакції організму на стрес і не обов’язково є ознакою серйозних проблем зі здоров’ям.

Ознайомлення з фазами та задачами горювання

Психолог може розповісти про моделі, які описують процеси горювання (наприклад, модель чотирьох завдань горя В. Вордена чи модель подвійного процесу проживання втрати М. Штробе, Х. Шут). Важливо зазначити, що стадії чи фази горювання можуть чергуватися або повторюватися, і що немає чіткої послідовності якої слід «дотримуватись».

Роз’яснення ролі часу в процесі скорботи

Люди часто відчувають тиск щодо того, коли “належить” завершити скорботу. Психолог пояснює, що процес скорботи є індивідуальним і не має чітких часових рамок. Це допомагає клієнту не квапити себе і прийняти необхідність часу для зцілення.

Зниження самоосуду та самокритики

Клієнт може відчувати провину за свої емоції або навіть звинувачувати себе у втраті. Психоедукація допомагає зрозуміти, що такі емоції природні і не означають, що людина “неправильно” переживає втрату.

Розвиток навичок самодопомоги

Психолог може ознайомити клієнта з простими техніками самодопомоги (дихальні вправи, релаксація, ведення щоденника для запису своїх емоцій), що сприяє кращому розумінню себе та зниженню рівня дистресу.

Отже, психоедукація в процесі супроводу при переживанні втрати допомагає людині:

  • відчути себе менш ізольованою у своїх переживаннях
  • зрозуміти, що її емоції є частиною нормального процесу зцілення
  • знизити тривогу та страх щодо фізичних і психічних реакцій на втрату
  • підготуватися до можливих труднощів на шляху адаптації до втрати
  • дізнатися, як полегшити біль, використовуючи доступні стратегії самодопомоги.

Визнання і прийняття емоцій

Робота з емоціями допомагає людині усвідомити свої почуття та стани і навчитися з ними жити, не пригнічуючи і не уникаючи їх. Це значною мірою сприяє зменшенню внутрішнього конфлікту, що часто виникає при переживанні сильних емоцій, пов’язаних із втратою, та дозволяє поступово відпустити біль і адаптуватися до нового буття.

Розпізнавання емоцій

Перший крок — це усвідомлення і розпізнавання своїх емоцій, таких як сум, злість, провина, тривога чи навіть полегшення. Людина навчається називати свої почуття та розуміти, що вони є природною частиною процесу скорботи.

Визнання права на всі емоції

Важливо дати людині зрозуміти, що кожна емоція є нормальною і має своє місце в процесі зцілення. Це знижує відчуття сорому або провини, пов’язаних з власними емоційними реакціями, та дозволяє відкрито виражати почуття.

Часто людина переживає суперечливі емоції, наприклад, може відчувати любов і гнів одночасно. Визнання цих протиріч допомагає прийняти себе цілком, не критикуючи себе за «неправильні» емоції.

Прийняття болісних емоцій

Психолог допомагає людині зрозуміти, що емоції — це тимчасові переживання, які природно змінюються з часом. Прийняття навіть болісних емоцій, таких як сум чи гнів, допомагає людині знижувати опір і поступово приймати ті зміни, що відбулись в житті людини через втрату.

Подолання емоційної ізоляції

Людина може відчувати себе ізольованою або тою, яку не розуміють, особливо якщо її емоції є надто інтенсивними чи складними. Психолог підтримує людину в тому, щоб ділитися своїми почуттями, що допомагає знизити відчуття ізоляції та відновити емоційний зв’язок із близькими.

Розвиток співчутливого ставлення до себе

Прийняття емоцій включає також співчутливе ставлення до себе, що зменшує внутрішню самокритику.  Людина навчається бути більш терпимою та турботливою до себе, особливо коли відчуває сильні емоції.

Інтеграція спогадів, пов’язаних із втратою

Мета опрацювання спогадів, повязаних із втратою – допомогти людині впоратися з болісними емоціями та спогадами, які виникають внаслідок цієї втрати та інтегрувати їх в актуальну картину світу.

Це допомагає людині зменшити емоційний тягар, який часто супроводжує травматичні спогади про втрату, і поступово знайти шлях до емоційного зцілення. Психологічна допомога на цьому етапі може сприяти:

Зниженню емоційної напруги

Робота зі спогадами допомагає поступово зменшити інтенсивність болісних переживань, таких як гнів, сум, страх або вина, які можуть виникати під час згадування про втрату.

Формуванню нового ставлення до втрати

Психолог допомагає клієнту переглянути свої погляди на подію втрати, щоб навчитися приймати її як частину життя, з якою можна жити, навіть якщо емоційний зв’язок залишається.

Зменшенню впливу тригерів

Опрацювання болісних спогадів дозволяє зменшити реакції на тригери (місця, звуки, дати), які можуть викликати флешбеки чи інтенсивний біль.

Розумінню природи своїх емоцій

Опрацювання спогадів допомагає людині краще зрозуміти, чому виникають певні емоції, що дозволяє приймати себе та свої реакції.

Розвиток стратегій адаптації до нового життя

Розробка стратегії адаптації до зміненого після втрати світу допомагає людині знайти новий сенс та цілі. Такий пошук сприяє поступовому відновленню життєвої активності та інтеграції пережитого досвіду, що дозволяє зменшити емоційний біль і відчути впевненість у можливості жити далі.

Розвиток стратегій адаптації передбачає:

Планування та постановку реалістичних цілей

Людина визначає короткострокові та довгострокові цілі, які можуть включати як практичні завдання (професійні чи побутові), так і особисті цілі (розвиток навичок, встановлення нових зв’язків). Цілі допомагають людини поступово інтегруватися у нову реальність.

Розвиток нових інтересів та хобі

Пошук і заняття новими видами діяльності допомагають заповнити порожнечу, що залишилася після втрати. Це може бути творчість, спорт, волонтерство, навчання або будь-яка діяльність, яка додає позитивних переживань.

Формування нового сенсу життя та цінностей

Психолог може допомогти клієнту дослідити його цінності та знайти нові джерела сенсу, що роблять життя значущим, навіть якщо воно змінилося.

Роботу з новими життєвими та соціальними ролями

Часто після втрати людині доводиться приймати на себе нові ролі або відмовлятися від старих. Адаптація допомагає прийняти ці зміни та знайти баланс між старими і новими аспектами ідентичності.

Відновлення або зміцнення соціальних контактів

Після втрати люди можуть уникати соціальних контактів через біль або відчуття ізоляції. Психолог допомагає клієнту знайти нові джерела підтримки, відновити стосунки або встановити нові зв’язки.

Практику самоопіки

Самоопіка включає турботу про фізичне і психічне здоров’я, відпочинок, фізичну активність і підтримку себе у важкі моменти. Це підвищує емоційну стійкість і знижує рівень дистресу.

Підтримка соціальних контактів

Підтримка соціальних контактів є важливим завданням на шляху відновлення після втрати. Соціальна взаємодія допомагає зменшити відчуття ізоляції, знайти емоційну підтримку та повернутися до активного соціального життя.

Соціальні контакти можуть виступати джерелом взаєморозуміння, підтримки та стабільності, необхідних для поступового зцілення і адаптації до нових обставин, а відбувається цей процес, зазвичай, у кілька етапів:

  1. Визначення потреб у соціальній підтримці: психолог допомагає клієнту зрозуміти, які саме соціальні зв’язки та види підтримки можуть бути корисними, а які, навпаки, можуть посилювати відчуття болю.
  2. Створення плану повернення до соціального життя: разом з психологм клієнт формує поступовий план відновлення соціальних контактів, що відповідає його емоційному стану і потребам.
  3. Поступове відновлення та підтримка зв’язків: клієнт поступово починає контактувати з близькими, друзями або колегами, враховуючи власні можливості та потреби в спілкуванні.
  4. Зміцнення стосунків та розвиток нових зв’язків: після першого етапу відновлення людина поступово розширює коло спілкування, залучаючись у нові соціальні активності чи знайомлячись з новими людьми.
  5. Рефлексія та коригування: клієнт і терапевт аналізують, як соціальна взаємодія впливає на емоційний стан, та за потреби коригують підхід до підтримки соціальних контактів.

Символічне завершення

Символічне допомагає людині знайти внутрішнє завершення та прийняти втрату. Це прощання з минулим через ритуали або символічні дії, які сприяють відпусканню болісних емоцій та переходу до нового етапу життя.

Символічне завершення дає можливість людині відчути полегшення, зберегти пам’ять про втрату, але водночас відкритися до майбутнього.

Як це може виглядати на практиці:

  1. Підготовка до ритуалу: психолог разом із клієнтом обговорює варіанти символічних дій, які найбільше відповідають його потребам, і готується до них.
  2. Проведення символічного завершення: людина виконує обраний ритуал, залишаючи в минулому частину болю і відчуваючи свободу у вираженні своїх емоцій.
  3. Рефлексія та обговорення: після завершення символічного ритуалу клієнт обговорює почуття і враження, які виникли, оцінюють емоційний ефект і вплив ритуалу на стан клієнта.
  4. Інтеграція досвіду у життя: клієнт поступово інтегрує спогади про втрату у свій життєвий досвід, відпускаючи біль і зберігаючи пам’ять у формі, яка не обмежує, а допомагає рухатися вперед.

Підходи, що застосовують при терапії горя та супроводі горювання

Зважаючи на те, що кожна людина переживає горе в свій власний спосіб, спеціалісти можуть застосовувати різні підходи та техніки у терапії горя та психологічному супроводі при втраті. Тип терапії або метод, який найкраще підходить для конкретної людини, значною мірою залежить від особливостей втрати та індивідуального характеру проживання горя.

Зазвичай у психологічному супроводі при втраті чи терапії горя застосовують комбінацію методів, інструментів і технік. Серед них:

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає змінити деструктивні думки, пов’язані з почуттями провини або безсилля, що часто виникають при втраті
  • Практика усвідомленості (майндфулнес): допомагає людині зосередитися на своїх емоціях у теперішньому моменті, не намагаючись їх змінити чи приглушити
  • Екзистенційна терапія: допомагає знайти сенс і значення у нових обставинах життя, працює з темами смерті, ізоляції та свободи вибору
  • Арт-терапія: використання творчих методів, як-от малювання, ліплення, музика, допомагає людині виразити емоції, які їй важко сформулювати словами
  • Розмовна терапія: регулярні бесіди з терапевтом допомагають відпускати біль поступово, розповідати про свої емоції та знаходити втіху в підтримці
  • EMDR (десенсибілізація та переробка за допомогою рухів очей): цей метод терапії допомагає обробити травматичні спогади, знижуючи їхній емоційний вплив на клієнта та сприяючи кращому інтегруванню в загальний досвід
  • Терапія прийняття та відповідальності (ACT): ACT навчає клієнта приймати болісні спогади та емоції як частину життя, не намагаючись їх уникати
  • Наративна терапія: клієнт має змогу розповідати про свої спогади та історію втрати і переосмислити нові сенси свого життя
  • Дихальні вправи та заземлення: коли емоції стають надто інтенсивними, дихальні вправи або техніки заземлення можуть допомогти повернутися до реальності, зберігаючи внутрішню стабільність тощо.

Підсумки

Підсумовуючи варто зазначити, що психологічний супровід при переживанні втрати не є необхідним для більшості людей. Проте іноді переживання втрати може бути обтяжене через різні чинники, і тоді психологічний супровід у втраті стане потужною підтримкою для людини, яка проходить складний шлях скорботи. Професійна підтримка допомагає людині прийняти втрату; знизити тривожність та рівень дистресу; розвинути нові способи щоби справлятися з болем і викликами життя; знайти оновленні джерела натхнення та сенсу і адаптуватися до життя в нових умовах.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися щодо фахового психологічного супроводу при переживання втрати вами чи вашими близькими, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть спеціалістів у відповідному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтесь!

Автор

Втрата і горе

1 776

Впродовж життя кожна людина рано чи пізно стикається з втратами і горем. Втрата відбувається тоді, коли щось залишається позаду за власним вибором або через обставини. Найчастіше в контексті втрати йдеться про смерть. Проте в широкому розумінні втрата охоплює будь-які значущі зміни, пов’язані з втратою чогось важливого для людини – такого, що супроводжується інтенсивними особистісними переживаннями.

Втрата — це по(дія); розрив, припинення чи позбавлення зв’язку з кимось або чимось цінним, життєво-важливим для людини. Втрата спричиняє горе.

Горе — це природна спонтанна реакція на втрату, яка визначається як сукупність емоцій і станів, що проживає людина після втрати. Реакції горя відбуваються на емоційному, фізичному, когнітивному, поведінковому та соціальному рівнях функціонування людини. Горе є багатогранним і впливає на всі аспекти життя.

Горювання (або скорбота) — це природний процес адаптації до втрати; до змін, що відбулись у житті через втрату; пристосування до зміненого після втрати світу. Горювання — це універсальний і водночас дуже індивідуальний процес, який кожна людина переживає у свій власний спосіб.

У сучасній психології горювання розглядається як складний і багатоступеневий процес переживання втрати, який потребує часу та певних внутрішніх зусиль для адаптації.

Дослідження феномену горя як реакції на втрату та процесу горювання як адаптації до втрати є важливими темами в сучасній психології. Актуальні психологічні підходи допомагають краще зрозуміти, підтримати та надати психологічну допомогу людині, яка стикається з втратою, і сприяти прагненню повернутися до повноцінного життя.

Далі в цій статті ми розглянемо деякі аспекти психологічних особливостей втрати, горя та процесу горювання через призму сучасних наукових досліджень та практичного досвіду надання фахової допомоги в груповій роботі та індивідуальному консультуванні клієнтів, які звертаються з відповідними запитами.

Клікайте, щоби заприятелювати в Фейсбуку

Різновиди втрат

Як зазначено вище, попри те, що втрата зазвичай асоціюється зі смертю, людина проживає процес горювання і після інших значущих втрат. У психології існують різні підходи до типологізації втрат. Зупинимося на тих видах втрат, які, на мій погляд, можуть надати читачеві більш широке уявлення про втрату:

  1. Втрата близької людини
  2. Фізична втрата
  3. Втрата роботи
  4. Втрата ролі чи статусу
  5. Втрата віри, ідеалів та цінностей
  6. Втрата внаслідок травматичних подій

Втрата близької людини

  • Смерть близької (значущої) людини

Втрата близької людини є найбільш стресогенною подією в житті. Цей тип втрати є найважчим переживанням і зазвичай супроводжується глибоким горем. Таку втрату ще називають “тяжка втрата”

  • Розлучення чи розрив стосунків

Втрата романтичних/партнерських стосунків також викликає глибоке емоційне потрясіння і може призводити до відчуття самотності, низької самооцінки та депресії

  • Розлука через еміграцію або переїзд

Втрата близьких через зміну місця проживання також може викликати горе, адже людина втрачає близький контакт і підтримку

Фізична втрата

  • Інвалідізація, травматизація або хронічне захворювання Люди, які втратили здатність повноцінно функціонувати через хворобу або травму, можуть відчувати втрату своєї ідентичності, свободи руху, а також відчуття цінності життя
  • Психічні розлади Люди з психічними розладами також можуть відчувати втрату контролю над своїм життям, втрату почуття безпеки та стабільності
  • Втрата фізичного комфорту Депривація сну або порушення сну через небезпеку чи стрес; неможливість забезпечити базові потреби (їжа, вода, житло) через порушення інфраструктури чи вимушене переміщення може відчуватися людиною як втрата

Втрата роботи

  • Звільнення або вихід на пенсію, втрата роботи через закриття підприємства чи пошкодження інфраструктури Втрата роботи, особливо якщо це було несподівано, може викликати відчуття непотрібності, втрату мети та соціальної підтримки, яку людина мала на робочому місці

Втрата ролі чи статусу

  • Зміна соціального статусу Втрата соціального статусу або зниження рівня доходів також можуть викликати емоційне потрясіння і впливати на самооцінку
  • Зміна соціальних зв’язків Наприклад, зміна школи, університету або розрив із друзями можуть викликати відчуття втрати, оскільки людина залишає своє звичне середовище та близьких
  • Пов’язані з батьківством Після народження дитини батьки можуть відчувати втрату своєї колишньої свободи та часу для себе, навіть попри позитивні емоції, пов’язані з народженням дитини
  • Через зміну місця проживання Переїзд, особливо в іншу країну або інше місто, означає втрату звичного середовища, кола друзів, і часто викликає відчуття ностальгії за минулим життям
  • “Порожнє гніздо” Батьки можуть відчувати втрату, коли діти залишають дім, і відчуття порожнечі стає домінуючим.
  • Догляд за старшими родичами Зміна ролі у сім’ї, коли дорослі діти стають опікунами своїх батьків, може також бути переживанням втрати

Втрата віри, ідеалів та цінностей (духовна криза)

  • Втрачена віра або сенс життя Іноді люди переживають втрату смислу життя, руйнації ідеалів та принципів або віри у вищі сили, що може викликати екзистенційну кризу та почуття безвиході
  • Втрачений ідеал або життєва мета Це може стосуватися розчарувань у кар’єрі, втрачених амбіцій, провалу в реалізації важливих життєвих планів, що може викликати відчуття розбитості, смутку і навіть кризи ідентичності

Втрати внаслідок травматичних подій

  • Травма, пов’язана з катастрофою або війною Люди, які стали свідками чи учасниками травматичних подій, можуть переживати втрату відчуття безпеки, втрату віри у світ, а також можуть втратити близьких людей у цих подіях
  • Жертви насильства чи злочинів Ті, хто пережили фізичне або емоційне насильство, можуть відчувати втрату довіри, самоцінності, а також відчуття контролю над своїм життям.

Індивідуальність переживання втрати

Горе розвивається за власною траєкторією, не існує “протоколу відчуття болю” після втрати; також неможливо повністю уникнути страждань. Дослідження свідчать про те, що спроби придушити або заперечити горе з однаковою ймовірністю затягують процес, а також вимагають додаткових емоційних зусиль.

Так само хибними є теоретичні уявлення про те, що “чим “більше” горя – тим краще; що є «нормальним» стосовно втрати; що існує правильний спосіб горювати – можуть ускладнити процес переживання втрати.

Переживання втрати – це процес емоційного та життєвого пристосування, через який проходить людина після втрати. В психологічній літературі зустрічається таке визначення як “нормальне горе” чи “нормальне горювання” – це означає процес, через який може проходити будь-хто, і водночас люди не переживають горе однаково. Це тому, що горе не виглядає і не відчувається однаково для всіх. Горювання є особистим досвідом. Кожна людина має індивідуальну реакцію на свою конкретну втрату. Не існує чітко регламентованої тривалості скорботи.

Сучасні підходи до розуміння горя

“Континуум горя”

Сучасна наука не розглядає горювання як процес із чітко визначеним початком і кінцем. Реакції горя можуть повертатися у вигляді спогадів або переживань у певні дати чи події навіть після тривалого часу, але з меншою інтенсивністю. Такий підхід підкреслює, що горе може бути інтегрованим у життя людини, стаючи невід’ємною частиною її життєвого досвіду.

Сучасне розуміння процесу переживання втрати в психології підкреслює, що горювання після втрати — це не тільки болючий досвід, але й процес адаптації та трансформації.

Ускладнене або затяжне горе

Протягом перших кількох місяців після втрати ознаки та прояви нормального горя є такими ж, як і прояви ускладненого горя. Проте для деяких людей реакції горя є виснажливими, і їх психологічний стан з плином часу не покращується. Людина не може адаптуватися до зміненого світу і повернутися до нормального функціонування. В такому випадку ми можемо говорити про ускладнене горе, іноді його ще називають тривалим розладом горя – розладом, пов’язаним з важкою втратою. Він може виникати через раптову або травматичну втрату, відсутність підтримки або глибокий емоційний зв’язок із втраченим.

Симптоми ускладненого або затяжного горя можуть бути такими:

  • Стійка невіра в те, що близька людина померла
  • Тривале емоційне заціпеніння через втрату
  • Часті думки про померлу людину або про те, як вона померла
  • Інтенсивний сум та емоційний біль, іноді з гіркотою або гнівом
  • Неможливість насолоджуватися хорошими спогадами про померлу людину
  • Звинувачення себе у смерті близької людини
  • Бажання померти, щоб бути з померлою людиною
  • Уникання нагадувань про втрату
  • Постійна туга за померлим
  • Почуття самотності, відчуженості чи недовіри до інших
  • Труднощі з реалізацією інтересів або плануванням майбутнього
  • Відчуття, що життя без померлої людини є порожнім або не має сенсу
  • Втрата ідентичності або сенсу/мети в житті.

При ускладненому горі реакції горя затримуються або погіршуються. Ускладнене горе схоже на постійний, посилений стан жалоби, який заважає адаптуватися до нових обставин життя. Люди з ускладненим горем схильні до ризику погіршення симптомів і більшого ризику вчинення самогубства. В таких випадках необхідна професійна допомога: медична та психологічна.  

Поза межами п’яти стадій: Сучасні теорії горя в психології

Найбільш відомою теорією горя є модель Елізабет Кюблер-Росс, яку вона запропонувала у своїй книзі «Про смерть і вмирання », спираючись на досвід роботи з невиліковно хворими пацієнтами. Е. Кюблер-Росс припустила, що пацієнти, які зіткнулися з власною смертю, проходять через стадії заперечення, гніву, торгу, депресії і прийняття.

Теорія 5 стадій горя увійшла у культурну свідомість настільки глибоко, що стала домінуючим способом проживання горя для багатьох людей і перетворилася на своєрідну «інструкцію того, як правильно горювати». Пізніше сама авторка піддала критиці власну роботу і запропонувала ідею, що горювання не є лінійним процесом. Що люди не обвязково проходять всі стадії або проходять у визначеному порядку. Сучасна наука пропонує більш гнучкі  підходи до процесу горювання. Розглянемо деякі з них.

Модель подвійного процессу проживання втрати (Dual Process Model)

Маргарет Штробе та Хенк Шут запропонували модель, яка вказує, що людина балансує між двома паралельними процесами: орієнтованим на втрату (наприклад, печаль, стрес від розлуки, спогади про втрачене) і орієнтованим на адаптацію до нового життя (отримання нових навичок, налагодження нових зв’язків, розробка нових життєвих цілей, опанування нових ролей). Це природний процес, який допомагає людині відновлюватися та пристосовуватися до нової життєвої ситуації.

“Чотири завдання горя” (Four Tasks of Grieving)

Психолог Вільям Ворден пропонує систему з чотирьох завдань, які допомагають зрозуміти, як люди переживають горе. Зцілення відбувається поступово, коли в процесі горювання люди вирішують ці завдання в довільному порядку, переходячи від одного до іншого з плином часу.

Завдання 1: Прийняти реальність втрати

Завдання 2: Пережити біль горя

Завдання 3: Пристосуватися до світу без померлого

Завдання 4: Знайти міцний зв’язок з померлим у розпал нового життя.

Тож, деякі теорії можуть виглядати більш актуальними, ніж інші, але знаходження теорії, яка відповідає вашому досвіду, може значно допомогти на шляху переживання втрати. Всі ці теорії певною мірою нормалізують досвід переживання втрати. Всі вони мають різні компоненти, які можуть бути корисними. Незалежно від моделі горя людині у скорботі важливо прийняти те, що сталося та інтегрувати його в життя так, щоб це стало частиною досвіду, але не визначало людину у скорботі як таку.

Горювання є болючим процесом, проте може сприяти особистісному зростанню. Багато людей після пережитої втрати переосмислюють свої життєві цінності, відчувають більшу вдячність за життя, прагнуть до більш глибоких і значущих відносин або змінюють свій спосіб життя.

Підходи до консультування при переживанні втрати

Типи психологічної допомоги

Психологічне консультування при переживанні втрати – це вид професійної психологічної допомоги, покликаний підтримати людину на шляху її горювання. Консультація при переживанні горя може допомогти вам ідентифікувати та висловити свої емоції. Якщо ви втратили когось, хто був невід’ємною частиною вашого життя, консультування також може допомогти пристосуватися до зміненого життя та нових обставин і відновити ідентичність.

Консультування для людини у скорботі може сприяти:  

  • Зменшенню фізичних та емоційних симптомів
  • Розвитку навичок адаптації, які допоможуть вам пристосуватися до життя без померлої людини
  • Покращенню самосвідомості, оскільки ви починаєте розуміти, що ви відчуваєте і чому
  • Прийняттю вашої втрати, що передбачає інтеграцію її у вашу реальність і підтримку здорового зв’язку з людиною, яку ви втратили, у міру того, як ви рухаєтеся далі у своєму житті.

Однак, якщо ваше горе дуже інтенсивне, вам важко з ним впоратися та інтегрувати цей досвід у ваше життя, ви можете скористатися іншими формами терапії.

Терапія горя

Ця форма терапії може допомогти вирішити поведінкові та фізичні проблеми, з якими ви можете зіткнутися після втрати. Вона також може допомогти вам, якщо ви не можете емоційно відокремити себе від людини, яка померла.

Терапія ускладненого горя

При ускладненому чи затяжному горі глибокі переживання охоплюють людину і не відпускають. Це може призвести до тривожних думок, дисфункціональної поведінки та труднощів у регулюванні емоцій, що ускладнює адаптацію до життя без близької людини.

Терапія розладу тривалого горя (РТГ) – форма психотерапії, яка може допомогти вам впоратися з цим видом горя.

Терапія травматичного горя

Ви можете пережити травматичне горе, якщо раптово втратили близьку людину або стали свідком її смерті, якщо обставини смерті близької людини є трагічними чи ускладеними.

Терапія травматичного горя може допомогти вам впоратися із інтенсивністю вашого горя, зменшити симптоми травми та полегшити адаптацію до нової життєвої ситуації.

Соціальна підтримка

Психологічні дослідження підкреслюють важливість соціальної підтримки в процесі переживання горя. Підтримка сім’ї, друзів, а також участь у групах підтримки може значно полегшити процес адаптації.

Інтеграція втрати в життя

Мета сучасного підходу до роботи з горем полягає не в тому, щоб «забути» або «подолати» втрату.

Скоріше, це інтеграція пам’яті та почуттів, пов’язаних із втратою, у повсякденне життя, що дозволяє продовжувати жити далі, зберігаючи при цьому зв’язок із минулим.

Підсумки

Сучасне розуміння втрати в психології змістилося від сприйняття горя як проблеми, яку потрібно «подолати», до сприйняття процесу горювання як природного процесу адаптації та особистісного розвитку.

Переживання горя стало трактуватися як індивідуальний процес, який розвивається та змінюється у часі, включає періоди важких емоцій та водночас – можливості для зростання, переосмислення життєвих цінностей і зміцнення відносин.

Проживання втрати — унікальний досвід, і сучасне психологічне консультування пропонує індивідуальний підхід до підтримки людей, які переживають різні види втрат та застосовує особливі підходу в адаптації:

Важливо враховувати значущість втрати для конкретної людини, її життєвий контекст та особистісні особливості, також соціальні та інші ресурси, що є доступними для людини у скорботі.

Сучасна психологія розглядає горе як не тільки процес відновлення, але й як можливість особистісного зростання і трансформації, коли людина після пережитої втрати починає переосмислювати своє життя, знаходити новий сенс і цінності.

Підбір фахівців

Якщо ви переживаєте важку втрату та відчуваєте потребу проконсультуватися з фахівцем, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців відповідно до проблематики у спеціальному розділі “Простору Психологів”

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтесь!

Автор