Ірина Мороз

Різка зміна ваги

375

Різка зміна ваги може бути зумовлена різними причинами, і важливо враховувати, що зміни ваги можуть вказувати на різні медичні або психологічні аспекти.

Ось деякі можливі причини різкої зміни ваги:

  1. Медичні стану:
    1. Захворювання та інфекції: Деякі хвороби можуть призводити до втрати апетиту та ваги.
    1. Ендокринні проблеми: Розлади щитоподібної залози, діабет, гіпертиреоз можуть впливати на вагу.
    1. Психічні становища: Депресія, тривожність або інші психічні розлади можуть також впливати на вагу.
  2. Зміни в харчуванні та фізичній активності:
    1. Дієти: Різке обмеження або збільшення кількості споживаних калорій може впливати на вагу.
    1. Фізична активність: Зміни в рівні фізичної активності можуть впливати на енергетичний баланс тіла.
  3. Стрес та емоційний стан:
    1. Емоційне переїдання або недоїдання: Стрес або емоційний дисбаланс може впливати на харчові звички.
  4. Метаболічні проблеми:
    1. Синдром швидкої втрати ваги: Деякі медичні стани можуть викликати раптову втрату ваги без зрозумілого пояснення.
  5. Надмірне вживання алкоголю або наркотиків:
    1. Залежність: Вживання алкоголю або наркотиків може впливати на апетит та фізичну форму.

Різка зміна ваги сама по собі не може бути класифікована як психічний розлад. Однак зміни ваги можуть вказувати на різні фізичні та психічні становища, включаючи психічні розлади.

Тут декілька можливих взаємозв’язків між психологічним станом та змінами ваги:

  1. Стрес і емоційне переїдання:
    1. Під впливом стресу: Стрес може впливати на апетит та спричиняти емоційне переїдання або, навпаки, втрату апетиту.
    1. Емоційне харчування: Емоційне харчування може призвести до надмірного споживання їжі як механізму впорядкування з емоціями.
  2. Психічні розлади:
    1. Анорексія: Люди з анорексією можуть свідомо обмежувати свій прийом їжі, що призводить до вагової втрати.
    1. Булімія: Періодичні епізоди переїдання іноді можуть викликати різку втрату ваги.
  3. Депресія та тривога:
    1. Зміни в апетиті: Депресія часто супроводжується змінами в апетиті, що може призвести до втрати або збільшення ваги.
    1. Фізична неактивність: В депресивних станах людина може втрачати інтерес до фізичної активності, що також впливає на вагу.
  4. Психотропні препарати:
    1. Побічні ефекти: Деякі препарати, які використовуються для лікування психічних розладів, можуть впливати на вагу як один із побічних ефектів.
  5. Самооцінка і зовнішній вигляд:
    1. Самооцінка: Зміна ваги може впливати на самооцінку та психічне самопочуття особи.

Різка зміна ваги задля досягнення стандартів краси може бути пов’язана зі суспільними тисками і негативним впливом медіа на відчуття власної зовнішності. Ось кілька можливих аспектів, які можуть впливати на зміну ваги в зв’язку із стандартами краси:

  1. Медійний тиск:
    1. Зображення “ідеального” тіла, яке поширюється у засобах масової інформації, може створювати нереальні очікування щодо зовнішності та ваги.
  2. Культ краси:
    1. Перевага деяких типів фізичної зовнішності над іншими може визначати культура або суспільство.
    1. Поняття про “ідеальну” вагу може привести до неприродних методів контролю ваги, таких як строгі дієти чи надважкі тренування.
  3. Стрес та емоційний тиск:
    1. Бажання відповідати стандартам краси може призводити до стресу та емоційного тиску, що, в свою чергу, може впливати на харчові звички та вагу.
  4. Зміни в життєвому стилі:
    1. Особи можуть вирішити змінити своє способу життя, включаючи харчові звички та рівень фізичної активності, у спробі відповісти на суспільний тиск.

Важливо розуміти, що стандарти краси є суб’єктивними і різняться в різних культурах і суспільствах. Позитивне сприйняття власного тіла та здорові стосунки з харчуванням є ключовими для психічного та фізичного благополуччя.

Якщо у вас спостерігається різка зміна ваги без зрозумілого пояснення, важливо звернутися до лікаря. Медична консультація допоможе визначити причину і вирішити будь-які потенційні проблеми зі здоров’ям.

Автор

Часті застуди

461

Застуда (або групи інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів) — це захворювання верхніх дихальних шляхів, яке зазвичай викликається риновірусами. Симптоми застуди можуть включати:

  1. Утруднене дихання через закладені носові ходи.
  2. Сухий або вологий кашель.
  3. Часті позиви чхати.
  4. Біль чи подразнення в горлі.
  5. Відчуття загальної слабкості та втоми.
  6. Можливе підвищення температури тіла.
  7. Головний біль.
  8. Кон’юнктивіт – запалення слизової оболонки очей.

Зазвичай, застуда передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини, коли вона кашляє, чхає або розмовляє.

Часті застуди у дорослих і дітей можуть мати свої особливості, оскільки фізіологічні та поведінкові різниці впливають на схильність до інфекцій.

Особливості частих застуд у дорослих:

  1. Стрес та недосипання:
    • Дорослі частіше можуть відчувати стрес і недосипання через професійні та особисті обов’язки, що може підірвати їхню імунну систему.
  2. Робота:
    • У робочих умовах дорослі можуть зустрічатися з іншими хворими частіше, особливо якщо працюють у великих колективах.
  3. Хронічні захворювання:
    • Дорослі можуть бути більш схильними до хронічних захворювань, що може підірвати їхню загальну стійкість до інфекцій.
  4. Недосипання та нездоровий спосіб життя:
    • Деякі дорослі можуть приділяти недостатньо уваги своєму здоров’ю, включаючи недосипання та неправильне харчування.

Особливості частих застуд у дітей:

  1. Часті контакти в дитячих колективах:
    • Діти, які відвідують дитячі садки чи школи, є в постійному контакті з іншими дітьми, що сприяє передачі інфекцій.
  2. Недорозвинена імунна система:
    • У дітей імунна система ще не повністю розвинена, що робить їх більш схильними до захворювань.
  3. Частіше дихають через рот:
    • Маленькі діти частіше дихають через рот, що може збільшувати ризик зараження респіраторними вірусами.
  4. Контакт із батьками:
    • Діти можуть бути в ризику зараження, якщо один із батьків працює у великому колективі.
  5. Менше уваги до гігієни:
    • Маленькі діти можуть бути менше уважні до правил гігієни, що підвищує ризик інфікування.

Профілактика імунної системи є важливим аспектом збереження загального здоров’я і має ключове значення для запобігання частим застудам. Ось деякі ефективні заходи для підтримки імунної системи:

  1. Збалансоване харчування:
    • Споживання різноманітних і поживних продуктів, таких як фрукти, овочі, повноцінні білки, здорові жири та повноцінні вуглеводи, сприяє зміцненню імунної системи.
  2. Вживання вітамінів та мінералів:
    • Деякі вітаміни та мінерали, такі як вітамін C, вітамін D, цинк та залізо, можуть підтримувати здоров’я імунної системи.
  3. Адекватний відпочинок та сон:
    • Достатній відпочинок і здоровий сон важливі для відновлення імунної системи. Спробуйте дотримуватися регулярного графіку сну.
  4. Фізична активність:
    • Регулярна фізична активність сприяє підтримці імунної системи. Навіть помірна активність, така як ходьба, може мати позитивний вплив.
  5. Управління стресом:
    • Стрес може призводити до зниження імунітету. Методи релаксації, такі як йога, медитація або дихальні вправи, можуть допомогти управляти стресом.
  6. Гігієна рук:
    • Ретельне миття рук допомагає уникати передачі вірусів та бактерій.
  7. Вакцинація:
    • Вакцинація проти захворювань, таких як грип, може допомогти запобігти інфекціям та зменшити ризик застуд.
  8. Уникання тютюну та алкоголю:
    • Тютюн і алкоголь можуть негативно впливати на імунну систему.
  9. Гідратація:
    • Забезпечення достатнього вживання рідини допомагає утримувати мембрани дихальних шляхів у вологому стані та полегшує роботу імунної системи.
  10. Соціальні контакти:
    • Соціальна взаємодія та позитивні емоції можуть також сприяти зміцненню імунітету.

Якщо ви стикаєтеся із частими застудами і це суттєво впливає на ваше здоров’я, рекомендується звернутися до лікаря. Лікар може провести обстеження, оцінити ваш стан імунної системи та надати рекомендації щодо профілактики та змін у способі життя для підвищення імунітету.

У психології термін «часті застуди» не має прямого відношення до застуди як фізичного захворювання, але використовується для позначення регулярного виникнення подій, що можуть викликати негативні емоції чи стреси. Наприклад, якщо людина часто опиняється в ситуаціях, які викликають стрес, або має тенденцію втрачати спокій і зустрічати труднощі в її житті, які їй складно вирішити чи подолати, це може порівнюватися із “частими застудами”. Такий вираз вказує на те, що особа регулярно стикається з негативними подіями чи емоційними труднощами, аналогічно тому, як люди можуть часто хворіти на застуду.

Для вирішення таких ситуацій часто важливо працювати над стратегіями копінгу, розвитком резилієнтності та підтримкою психологічного здоров’я. Психотерапія, тренінги управління стресом та інші психологічні методи можуть допомогти людині ефективно впоратися з негативними викликами та покращити її психологічний стан.

Автор

Погіршення фізичної форми

696

Погіршення фізичної форми може бути пов’язане з різними факторами, які включають: зміни у рівні фізичної активності, харчуванні, психологічному стані тощо. Ось деякі можливі причини погіршення фізичної форми:

  1. Зменшення фізичної активності:
    1. Недостатність руху або зменшення активності може призвести до втрати м’язової маси, зниження сили і гнучкості.
  2. Неправильне харчування:
    1. Неконтрольоване харчування, переїдання або неправильна дієта можуть сприяти набору зайвої ваги та погіршенню фізичної форми.
  3. Стрес і психологічний тиск:
    1. Сильний стрес або емоційний тиск може впливати на фізичну форму через зміни у харчуванні, а також зменшення бажання займатися фізичною активністю.
  4. Зміни в життєвому стилі:
    1. Зміни в роботі, розподілі часу або інші важливі зміни в житті можуть впливати на режим тренувань та харчування.
  5. Медичні причини:
    1. Деякі медичні стани, такі як травми, хвороби або хронічні захворювання, можуть призводити до обмежень у фізичній активності та впливати на форму.
  6. Вік та фізіологічні зміни:
    1. Зі старінням може відбуватися природне зменшення м’язової маси та обсягу кісток, що впливає на фізичну форму.
  7. Сидячий спосіб життя:
    1. Довгий період сидіння, особливо за робочим столом чи комп’ютером, може сприяти загальному зниженню фізичної активності.

Якщо людина не підтримує фізичну форму, це може призвести до різних симптомів та захворювань. Ось деякі можливі наслідки відсутності фізичної активності:

  1. Надмірна вага та ожиріння:
    1. Відсутність фізичної активності може призвести до збільшення маси тіла, що може викликати проблеми з ожирінням та пов’язаними з ним хворобами, такими як діабет, атеросклероз та інші.
  2. Слабкість м’язів та втрата сили:
    1. Відсутність регулярного фізичного навантаження може призвести до втрати м’язової маси, що спричиняє слабість, зниження силових показників та загальний занепад фізичного стану.
  3. Проблеми з серцево-судинною системою:
    1. Недостатність фізичної активності може призводити до проблем з серцево-судинною системою, включаючи артеріальну гіпертензію, захворювання коронарних артерій та інші захворювання.
  4. Знижений тонус та гнучкість:
    1. Відсутність руху може призвести до зменшення м’язового тонусу та гнучкості, що може впливати на координацію рухів та загальну фізичну активність.
  5. Погіршення психічного стану:
    1. Фізична активність має позитивний вплив на психічне здоров’я, і її відсутність може призводити до стресу, тривожності та депресії.
  6. Проблеми зі сном:
    1. Регулярна фізична активність сприяє здоровому сну. Відсутність активності може викликати проблеми зі сном та безсоння.
  7. Ризик розвитку хронічних захворювань:
    1. Низький рівень фізичної активності пов’язаний із збільшеним ризиком розвитку хронічних захворювань, таких як рак, хвороби серця та інші.

Важливо розуміти, що регулярна фізична активність є важливою складовою здорового способу життя. Людям рекомендується займатися фізичною активністю принаймні 2 години на тиждень для підтримання загального фізичного та психічного здоров’я.

Ось деякі психологічні аспекти погіршення фізичної форми:

  1. Самопочуття та самооцінка:

Зміни в фізичній формі можуть впливати на сприйняття власного тіла та самооцінку.

  • Емоційний стан:

Фізична активність впливає на вироблення ендорфінів, які відповідають за підвищений настрій і відчуття щастя. Таким чином, погіршення фізичної форми може призводити до зниження настрою і емоційної нестабільності.

  • Стрес і тривога:

Особа, яка стикається з погіршенням фізичної форми, може відчувати стрес і тривогу, особливо, якщо це пов’язано з медичними проблемами чи негативним сприйняттям власного тіла.

  • Соціальна взаємодія:

Зміни в фізичній формі можуть впливати на соціальні взаємодії. Особа може відчувати себе менш привабливою або уникати ситуацій, де її зовнішній вигляд може бути визначальним.

  • Мотивація та цілі:

Втрата фізичної форми може вплинути на мотивацію особи та її здатність досягати поставлених цілей.

Для подолання психологічних аспектів погіршення фізичної форми важливо працювати не лише над фізичними, але і над психічними аспектами. Це може включати підтримку від близьких людей, консультації з психологом або впровадження позитивних психологічних практик у щоденний режим життя.

Автор

Переповняють емоції

763

Емоції є невід’ємною частиною людського життя, і кожна людина періодично відчуває різні емоції. Однак ступінь та інтенсивність цих емоцій можуть значно відрізнятися в залежності від індивідуальних особливостей, контексту та життєвих обставин.

Є люди, які мають високу емоційну чутливість і швидко реагують на зовнішні подразники або внутрішні думки і почуття. У таких осіб може бути тенденція до того, щоб емоції переповнювали їх, особливо в ситуаціях стресу чи невпевненості.

З іншого боку, є люди, які можуть виявляти більшу стійкість до емоційного переповнення і керувати своїми емоціями більш ефективно. Вони можуть мати розвинуті стратегії регулювання емоцій, які дозволяють їм залишатися спокійними у складних ситуаціях.

Поняття “переповнення емоцій” вказує на ситуацію, коли людина відчуває так багато емоцій одночасно або в такому обсязі, що важко з ними справлятися. Це може виникнути в реакцію на стресові ситуації, інтенсивні події чи навіть на звичайні повсякденні труднощі. Людина може відчувати переповнення емоцій як фізичну або емоційну навантаженість, важкість, або втрату контролю над своїми почуттями.

Ознаки переповнення емоцій можуть включати:

  1. Інтенсивність емоцій:
    1. Висока ступінь емоційної активності, коли почуття можуть бути особливо сильними і переповнюючими.
  2. Фізичні вияви:
    1. Фізичні симптоми, такі як прискорене серцебиття, потовиділення, дратівливість, тривога або навіть біль у м’язах.
  3. Складність у фокусуванні:
    1. Важкість зосередження на конкретній справі або завданні через велику кількість емоційних вражень.
  4. Втрата контролю:
    1. Відчуття, що важко або навіть неможливо управляти або пригнічувати своїми емоціями.
  5. Фізичне або емоційне виснаження:
    1. Враження втомленості, яке може виникнути внаслідок надмірної емоційної активності.

Ось деякі основні причини, які можуть призводити до переповнення емоціями:

  1. Стрес. Сильні стресові ситуації можуть викликати реакції емоційного напруження. Людина може відчувати переповнення, коли не може ефективно впоратися зі стресом.
  2. Конфлікти відносин. Спірні або складні відносини з іншими людьми можуть викликати емоційне напруження та переповнення емоціями.
  3. Занадто велика робоча навантаженість. Надмірна кількість роботи, тиск термінів та велика відповідальність можуть викликати стрес та переповнення емоціями.
  4. Особисті труднощі. Проблеми в особистому житті, такі як розриви відносин, втрата близької людини чи фінансові труднощі, можуть впливати на емоційний стан.
  5. Непередбачувані події. Неочікувані події або кризові ситуації можуть викликати сильні емоції та переповнення.
  6. Негативні думки та переконання. Постійні негативні думки чи самокритика можуть веде до емоційного стресу та переповнення.
  7. Недосипання та втома. Недостатній сон та втома можуть погіршити емоційний стан та сприяти переповненню емоціями.
  8. Невміння керувати емоціями. Неусвідомлені або неефективні стратегії регулювання емоцій можуть призводити до їхнього переповнення.

Ось кілька порад, які можуть допомогти управляти переповненням емоцій:

  • Свідоме дихання. Використовуйте техніки глибокого дихання для заспокоєння нервової системи. Зосереджуйте увагу на своєму диханні, робіть глибокі та повільні вдихи та видихи.
  • Медитація. Медитація може допомогти зосередитися і знизити рівень стресу. Виберіть техніку медитації, яка вам підходить, і регулярно практикуйте її.
  • Фізична активність. Вправи допомагають вивільнювати ендорфіни, які піднімають настрій і зменшують стрес. Регулярна фізична активність може сприяти зниженню рівня напруги та переповнення емоціями.
  • Самоспостереження. Розмірковуйте над своїми емоціями, визначте їхні джерела та причини. Самоспостереження допомагає відокремити справжні почуття від переповнення емоціями.
  • Комунікація. Розмовляйте з тими, кому ви довіряєте, про свої емоції. Поділіться тим, що ви відчуваєте, іноді це може полегшити стан.
  • Відпочинок та сон. Забезпечте своєму організму відпочинок, намагайтеся відділятися від стимулів, що викликають стрес, і важливо забезпечити собі достатній час для відновлення під час сну.
  • Творчість. Займайтеся творчістю або хобі, яке вам подобається. Творчість може слугувати виразом емоцій і допомагати відпустити напругу.
  • Професійна допомога. Якщо переповнення емоціями стає постійним або надто важким, розгляньте можливість звернутися за професійною психологічною чи психіатричною допомогою.

Важливо зазначити, що кожна людина унікальна, і ефективні методи можуть відрізнятися. Виберіть ті прийоми, які найбільше підходять саме вам.

Автор

Дратівливість

761

Дратівливість — це емоційний стан, який характеризується підвищеною легкою вразливістю до різних подразників та швидкою появою негативних емоцій, таких як гнів, роздратування чи нервовість.

Дратівливісь може бути короткочасною реакцією на конкретну ситуацію або сталим станом, який характеризує особистість.

Часто люди сприймають дратівливість як щось негативне, проте дратівливість часто є нормальною і природною реакцією людини на різні ситуації. Дратівливість може бути корисною в певних ситуаціях, наприклад, вона може служити захистом від потенційних небезпек або вказувати на необхідність звернення уваги на певний аспект життя.

Можливі причини дратівливості

  1. Стрес: Стресові ситуації можуть впливати на емоційний стан і спричиняти дратівливість.
  2. Втома та недосипання: Недостатній сон або втома можуть збільшувати рівень подразливості.
  3. Проблеми у взаємовідносинах: Конфлікти в родині, на роботі або в інших соціальних сферах можуть викликати дратівливість.
  4. Непевність чи страх: Невизначеність в майбутньому, страхи та невпевненість можуть сприяти дратівливості.
  5. Життєві події: Втрата близької людини, фінансові труднощі чи інші серйозні життєві події можуть викликати емоційний стрес.
  6. Фізичне здоров’я: Деякі фізичні проблеми, такі як біль, хвороби чи незручності, можуть впливати на настрій і викликати дратівливість.
  7. Неправильне харчування: Нерегулярне харчування, вживання кави чи інших стимулюючих речовин також може впливати на емоційний стан.
  8. Психічні розлади: Деякі психічні розлади, такі як депресія чи тривожність, можуть проявлятися через дратівливість.
  9. Гормональні зміни: Гормональні коливання, особливо у жінок під час менструації або менопаузи, можуть впливати на настрій.

Важливо розрізняти нормальну дратівливість, що виникає внаслідок стресових ситуацій, від патологічної, яка може бути симптомом психічного розладу.

Якщо ви помічаєте, що дратівливість стала сталим станом, розгляньте такі можливі кроки:

Самоаналіз: Розгляньте фактори, які можуть призводити до вашої дратівливості. Спробуйте з’ясувати, чи є конкретні ситуації або події, які викликають цей стан.

Стрес-менеджмент: Навчіться ефективно управляти стресом. Техніки релаксації, медитація чи фізична активність можуть допомогти знизити рівень стресу.

Спілкування: Обговоріть свої почуття з близькими людьми або фахівцем, таким як психолог. Вони можуть надати підтримку та поради.

Зміни в стилі життя: Зверніть увагу на свій режим дня, сон, харчування та фізичну активність. Недостатній сон або незбалансована дієта можуть впливати на ваш емоційний стан.

Дратівливість як симптом

Дратівливість також може бути симптомом психічного розладу і може виникнути в контексті різних психічних станів. Наприклад:

  1. Депресія: У деяких випадках, дратівливість може бути одним з симптомів депресії, особливо у чоловіків.
  2. Тривожність: Люди з тривожними розладами можуть відчувати зростання рівня дратівливості, оскільки тривожність часто веде до підвищеної реакції на стрес.
  3. Розлади самоконтролю: У деяких випадках, дратівливість може бути пов’язана з розладами самоконтролю, такими як харчові розлади, наприклад.
  4. Біполярний розлад: У людей з біполярним розладом можуть виникати епізоди емоційного виснаження, включаючи дратівливість.
  5. Професійна допомога:

Якщо дратівливість триває досить довго, та ви не можете самостійно впоратися з нею, консультація з психотерапевтом чи психіатром може бути корисною.

Отже, дратівливість може виникати з різних причин, таких як стрес, негативні життєві події, проблеми взаємовідносин, або навіть може бути симптомом психічного розладу. Якщо дратівливість стає сталим станом і впливає на різні аспекти життя, це може вказувати на наявність проблем, які можна вирішити для покращення емоційного стану та загального благополуччя.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним психологічним симптомом, скажімо “дратівливість”, так і одразу за кількома, наприклад “агресія”, “злість” і “гнів” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психологія часів античності і середньовіччя

2 868

Початок та розвиток психології як науки можна відзначити в другій половині 19 століття, коли у 1879 році Вільгельм Вундт заснував першу лабораторію експериментальної психології в Лейпцигському університеті у Німеччині. Це вважається початком сучасної психології, однак ще у часи античності та середньовіччя люди цікавились питаннями про природу розуму, душі та емоцій. Ці ранні концепції не можна вважати сучасною наукою, але вони вказують на те, що інтерес до розуміння людської природи та свідомості був присутній у ранніх культурах та епохах.

Часи античності та середньовіччя є двома великими періодами в історії світової цивілізації. Античність включає приблизно період від 8 століття до н.е. до 5 століття нашої ери, середньовіччя тривало орієнтовно від 5 століття до 15 століття.

Короткий огляд розвитку психології у період античності:

  1. Давньогрецька філософія:
    1. Сократ, Платон, Аристотель: Сократ висловлював ідеї про самопізнання та важливість розуміння себе. Платон розвинув ці ідеї в концепції душі та психіки. Аристотель систематизував вивчення психології, ввівши поняття душі як внутрішнього принципу життя та руху.
    1. Епікуріанці та стоїки: Епікуріанці та стоїки розвивали вчення про емоції, щасливе життя та психічний спокій.
  2. Медицина та психіатрія:
    1. Гіппократ: Вперше звернув увагу на фізіологічні фактори, які можуть впливати на психічне здоров’я. Ввів концепцію “гуморалізму” – взаємодії чотирьох тілесних рідин (гуморів). За цією теорією, організм складається з чотирьох основних гуморів: крові, «флегми», «чорного» та жовчі. Кожен з цих гуморів відповідає різним елементам природи (землі, води, повітря, вогню) та має свої характеристики.

Античний розвиток психології відзначається першими спробами систематизації і розуміння психічних процесів та явищ.

Короткий огляд розвитку психології у період середньовіччя:

  1. Християнство та аскетизм:
    1. Святі Отці Церкви: Розвивали психологічні концепції в межах християнського світогляду. Августин Аврелій вивчав проблему волі та виражав погляди на внутрішній світ людини.
  2. Школа Схоластики:
    1. Томас Аквінський: Застосовував філософські концепції до вчення про душу та віру.
  3. Вчення про демонів та негативне ставлення до психічних розладів:
    1. З часом, у середньовіччі, психічні розлади інтерпретувалися як прояв демонічного впливу, що вело до негативного ставлення до людей з психічними захворюваннями.
  4. Інтерес до ментального здоров’я:

У середньовіччі розуміння ментального здоров’я тісно пов’язувалося з релігійними переконаннями. Ментальні розлади можливо розглядалися як прояви гріха або навіть зачарування.

  • Практики лікування:

Лікування психічних розладів часто базувалося на релігійних практиках, таких як молитва, пост та екзорцизм.

  • Розвиток університетів:

Середньовіччя відзначалося створенням університетів, де вивчалися не лише теологія, але й філософія, що включала психологічні аспекти.

Хоча психологія в цей період розвивалася на вузьких філософських та релігійних засадах, вона встановлювала фундамент для подальших розвитків у Ренесансі та Просвітництві.

Варто відмітити, що розвиток психології у часи античності та середньовіччя вніс значний вплив на сучасну психологію, визначаючи основні концепції, підходи та теми досліджень у галузі психічного життя людини, серед яких:

  1. Концепція Душі:
    1. Античні філософи внесли важливий внесок у розуміння природи душі. Платон розглядав душу як нематеріальну, тоді як Аристотель доповнював цю ідею своїми роздумами про фізіологічні аспекти психіки.
  2. Філософські концепції:
    1. Поняття про вільну волю, моральність та етику, які були розглянуті античними та середньовічними філософами, вплинули на розвиток психології особистості та моральної психології.
  3. Схоластика та синтез релігії та філософії:
    1. Схоластика – філософський напрям середньовіччя, спробував  об’єднати християнство та античну філософію. Цей синтез визначав роль розуму, волі та віри у розумінні людської природи.
  4. Методологічні підходи:
    1. Хоча в античності та середньовіччі відсутній був сучасний експериментальний метод, пізніші філософські підходи до досліджень стали частиною того, що визначає методологію сучасної науки.
  5. Погляди на емоції та психічні розлади:
    1. Розуміння емоцій та психічних розладів також започатковується у поглядах античних та середньовічних філософів. Наприклад, емоційні аспекти були розглянуті у творах Епікура та Сенеки.
  6. Концепція Виховання та вплив на поведінку:
    1. Ідеї про виховання та вплив суспільства на індивіда, які розглядалися в античності та середньовіччі, стали важливими складовими розвитку психології поведінки.

Отже, часи античності та середньовіччя в історії людства заклали основи сучасної психології та створили багато гілок досліджень, які присвячені вивченню різних аспектів психічного життя та поведінки людини.

Автор

Первісні уявлення про психологію

781

Хоча термін “психологія” як самостійна наука з’явився тільки в 19 столітті, інтерес до вивчення розуму та поведінки людини присутній у людства протягом всієї його історії.

«Первісна психологія» визначалася примітивними уявленнями та переконаннями, які виникали у спробі зрозуміти та пояснити психічні явища. У цьому контексті можна виділити декілька ключових аспектів:

  1. Магічне мислення:
    1. Перші люди вірогідно використовували магічне мислення для пояснення подій, які не були зрозумілими. Об’єкти, події та явища часто приписувалися дії магічних або духовних сил.
  2. Анімізм:
    1. Спостереження за рухом, звуками та іншими природними явищами було пов’язане з вірою в те, що всі предмети та природні елементи мають свідомість або душу..
  3. Релігійні вірування:
    1. Первісна психологія також включала релігійні аспекти. Люди намагалися встановити зв’язок з невидимим світом через обряди, жертвопринесення та інші релігійні «практики».
  4. Вплив природи та оточення:
    1. Люди відчували себе вразливими перед природними катастрофами та іншими природними явищами. Ці страхи і впливи були відображені в їхній психології, де природа вважалася суттєвим чинником.
  5. Спільнота та культура:
    1. Спільнота відігравала важливу роль у формуванні психології. Культурні обряди, мовлення та стосунки визначали, як люди сприймали себе та оточуючий світ.         

Важливим є у огляді первісних уявлень про психологію розглянути також найдавніші погляди щодо психічних захворювань. 

Історично відношення до психічних розладів перетерпіло значні зміни. Напередодні розвитку сучасної психіатрії та психології люди, які страждали від психічних розладів, часто стикалися з негативним ставленням, адже в стародавні часи та середньовіччі, психічні розлади часто пояснювалися як результат впливу демонів чи негативних магічних сил. Людей, які страждали від психічних розладів, піддавались тортурам чи ізоляції від спільноти. Сучасне суспільство толерантно ставиться до психічних розладів з більшим розумінням та емпатією.

Розглядаючи первісні уявлення про психологію та її розвиток, виділяють період зародження цивілізацій в історії людства, що був пов’язаний не тільки з економічним та соціокультурним розвитком, але і з певними психологічними аспектами, які вплинули на формування і стабільність суспільства. Деякі аспекти історичного розвитку, що відображають первісні уявлення про психологію та її розвиток, включають:

  1. Соціальну кооперацію: Розвиток цивілізацій вимагав від людей спільної праці та взаємодії. Формування соціальних груп та спільної організації потребувало від індивідів здатності до співпраці та взаємодії.
  2. Сприйняття часу і простору: Стабільні цивілізації розвивали складні системи обліку часу та простору. Це вимагало від людей розвитку певних психічних здібностей, таких як здатність до абстрактного мислення та планування.
  3. Правові та моральні норми: Заснування цивілізацій супроводжувалося формуванням правил і моральних норм для регулювання людської поведінки. Це вимагало розвитку емпатії, співчуття та здатності до внутрішньої саморегуляції.
  4. Потребу в культурі: Зародження цивілізацій було пов’язане з розвитком культури, яка включала в себе мову, мистецтво, релігію та інші аспекти. Це передбачало розвиток когнітивних та творчих здібностей людей.
  5. Стреси та адаптацію: Зміни в оточуючому середовищі, що супроводжували зародження цивілізацій, могли бути викликом для психологічного стану людей. Індивіди мусили адаптуватися до нових умов і виробляти стратегії виживання.

Отже, первісна і сучасна психологія відрізняються своїм підходом до вивчення людської психіки та способами пояснення психічних явищ.

Автор