Психологія дорожнього руху (англ. Traffic psychology) і (нім. Verkehrspsychologie) — психологічна дисципліна, що вивчає взаємозв’язки між поведінкою учасників дорожньо-транспортної середовища і психічними процесами, які цю поведінку зумовлюють. Іноді, як синонім, використовується поняття «психологія транспорту». Головною метою психології дорожнього руху є застосування відповідних теоретичних знань для поліпшення пересування і мобільності людей за допомогою розробки і організації різних заходів, що запобігають дорожньо-транспортним пригодам, та сприяють формуванню безпечної поведінки учасників дорожнього руху (згідно з правилами), через їх навчання і мотивацію.
Психологи дорожнього руху послуговуються наявними знаннями з нейропсихології, нейрофізіології та когнітивної психології. Цих фахівців цікавлять особливості сенсомоторної регуляції, швидкість реакції, стійкість та обсяг уваги, пам’яті, просторовий інтелект, здатність до ефективного планування подорожі, прогнозування руху інших учасників, тощо. Також вивчається вплив на прийняття рішень на дорозі таких чинників як наявність/відсутність досвіду, стрес, стан сп’яніння, вплив відволікаючих факторів, втома, а також другорядних справ (розмови по мобільному телефону, користування навігатором, тощо).
Поведінка учасників дорожнього руху найчастіше вивчається в контексті аварії, що вже сталася. Фахівці проводять детальний аналіз можливих причини ДТП та психологічних особливостей її учасників на момент події. В ідеалі, отримані висновки, мають вплив на внесення змін у планування дорожньої інфраструктури (наприклад, підсвітка та підвищення пішохідних переходів), конструкції транспортних засобів, стандартів навчання водіїв та відповідної правової регуляції.
Знання з таких осфер, як соціальна і когнітивна психологія використовуються в психології дорожнього руху для розробки різних освітніх кампаній у сфері дорожньої безпеки, терапевтичних і реабілітаційних програм (зокрема для постраждалих у ДТП).
Психологія транспорту вивчає, зокрема, різні типи мотивації водія. Виділяють три основні:
– резонну або плановану поведінку;
-імпульсивну або емоційну поведінку (як приклад “road rage”);
– звичну (стандартну) поведінку (наприклад, ігнорування пасків безпеки).
Офіційне навчання психології дорожнього руху має місце у ряді європейських країн, включаючи Німеччину, Австрію, Польщу, Словаччину, Чехію, Румунію, тощо. У більшості випадків таке навчання існує як післядипломне, на основі базової психологічної освіти.
Також існую міжнародна асоціація психологів дорожнього руху Traffic Psychology International (TPI) https://traffic-psychology-international.eu/
Особливе місце посідають детально розроблені комп’ютерні тестові методики для водіїв. Найбільш відомим у народі є “Idioten Test”, який мають проходити у Німеччині водії-порушники, аби відновити втрачені права. Насправді, найчастіше використовується програмне забезпечення австрійської компанії SCHUHFRIED,щорозробляє тести та проводить дослідження в галузі психології дорожнього руху вже понад 50 років. Віденська тестова система (VTS) включає солідну батарею цифрових тестів, що вимірюють:
- Когнітивні якості:
- передбачення руху, пам’ять, логічне мислення, здатність до планування
- Сенсомоторні характеристики:
- стресостійкість, зорове сприйняття і периферичний зір, швидкість реакції та ін.
- Особисті характеристики:
- агресивність, психічна стабільність, прагнення гострих вражень і схильність до ризику, самоконтроль, зокрема стосовно вживання психоактивних речовин, тощо.
Категорії водіїв, котрі підлягають тестуванню на предмет придатності до керування транспортним засобом це:
- водії, котрі набрали критичну кількість штрафних балів і стоїть питання вилучення або поновлення їх водійських прав;
- водії похилого віку;
- такі, у яких діагностовано певні неврологічні порушення;
- професійні перевізники (тестування тут застосовується для профвідбору);
- водії екстренних служб (швидка допомога, поліція, пожежна тощо.)
За тими самими принципами розробляється тестовий інструментарій для оцінювання компетенцій машиністів потягів, цивільних та військових пілотів та операторів різної складної техніки.
У Великобританії державне Driver & Vehicle Standards Agencyо особливу увагу приділяє вивченню сприйняття водієм небезпеки, на яку необхідно своєчасно та адекватно зреагувати, збавивши швидкість чи виконавши інші необхідні дії. Для цього у підготовці та оцінюванні компетенцій водіїв широко використовується комп’ютерна версія “Hazard Perception Test” у вигляді добірки відеороликів, що симулюють різні ситуації на дорозі. З демоверсією можна ознайомитися тут: https://www.safedrivingforlife.info/free-practice-tests/
У 2017-2018 р.р. фахівці Національної Психологічна Асоціації, у співпраці з Центром Громадського Здоров’я при МОЗ України створили робочу групу для вивчення міжнародного досвіду щодо психологічної оцінки/тестування водіїв і заходів по роботі з ними, зокрема з використанням психологічних знань і методів. Проводилася апробація європейських комп’ютерних тестових методик.
Нажаль, з об’єктивних причин, дана ініціатива була поставлена на паузу.