Засновники гуманістичного напряму у психології А.Маслоу та К.Роджерс (США) розвивали свої ідеї як протиставлення панівним на той час постулатам біхевіоризму та психоаналізу, які спрощували, на їх думку, різноманіття психічного життя людини, уникали вивчення особистості, осмисленої активності та людської індивідуальності.
Дослідники не погоджувалися з твердженням психоаналізу про те, що розвиток особистості закінчується у дитинстві, а доводили, що людина здатна розвиватися упродовж усього життя.
Біхевіористам же дорікали за механіцизм у поясненні поведінки та рішень людини, відсутність досліджень внутрішньої мотивації, цінностей та творчого потенціалу людини.
Гуманістична психологія зростала на основі філософії екзистенціалізму, яка підкреслювала важливість усвідомлення сенсу у житті, свободи вибору, автентичності та відповідальності за своє буття.
Теоретики гуманістичної психології наголошували на необхідності дослідження ознак психічно здорової та творчої людини на противагу невротикам чи особам з іншими розладами, на яких концентрував свою увагу психоаналітичний напрям.
ОСНОВНІ ПОГЛЯДИ А.МАСЛОУ
Згідно гуманістичного погляду Абрахама Маслоу на особистість, кожну людину слід вивчати з позиції цілісності та єдності усіх психічних явищ.
У своїй відомій праці «Мотивація і особистість» А.Маслоу висвітлює крізь призму цілісного підходу до особистості мотиваційно-потребнісну сферу та ознаки самоактуалізованої особистості.
Стрижнем теорії А. Маслоу стала створена ним ієрархізована піраміда потреб, в основі котрої розташовані базові фізіологічні потреби (їжа, сон, розмноження тощо) та потреба у безпеці (фізичній, матеріальній та психологічній).
Людина не може почуватися щасливою без задоволення соціальних потреб у любові, дружбі, прив’язаності , а також без почуття поваги та самоповаги.
Вершиною піраміди окреслено потребу в самоактуалізації.
На думку Маслоу, людина усвідомлює свої потреби, а прагнення до задоволення їх штовхає її до дій.
А. Маслоу надавав особливого значення такій характеристиці зрілої особистості як творчість, яка слугує як шляхом до саморозвитку, так і способом самовираження.
Однією з перешкод для розвитку творчого потенціалу особистості психолог вважав стандартизовану освітню систему без індивідуального підходу.
Ознаками самоактуалізованої особистості, на думку Маслоу, є глибокі переживання, адекватне сприйняття дійсності, безумовне прийняття себе та інших, спонтанність та природність, незалежність від соціально-культурного середовища, самостійність мислення та дій, креативність, доброзичливе почуття гумору, уміння відрізняти засіб від мети.
ЛЮДИНО-ЦЕНТРОВАНИЙ ПІДХІД К.РОДЖЕРСА
Гуманістична теорія Карла Роджерса (1902-1987, США) ґрунтується на переконанні, що поведінку людини можна зрозуміти лише через її переживання.
Дослідник стверджував, що кожна людина сама є творцем своєї долі і має брати відповідальність за своє існування.
К.Роджерс дивився на особистість людини як таку, що є доброю за своєю сутністю та містить увесь потенціал для розвитку і подолання життєвих негараздів.
Здорова особистість завжди прагне до самовдосконалення, самореалізації та виявлення найкращих своїх якостей.
Отже, метою особистості визнавалися конгруентність (бути самим собою, щирим, не грати роль) та самореалізація.
До рис самореалізованої особистості Роджерс зараховував відкритість переживанням, організмічну довіру (до себе, своїх відчуттів та рішень), свободолюбивість, креативність, самостійність, цілеспрямованість, здатність жити теперішнім, довіру до інших і світу у цілому.
Центральним у концепції К.Роджерса є поняття «самість», під яким розуміється поєднання цілісного тілесного та духовного (на рівні свідомості) досвідів.
Психолог увів у науковий обіг поняття «Я-концепції» (Я-образ) – ядра особистості, що представляє собою динамічну систему уявлень людини про свої фізичні, інтелектуальні, психологічні особливості, а також здібності та самооцінку.
На основі внутрішнього образу свого «Я» людина вибудовує взаємини з іншими та досягає цілей. Я-концепція складається з «Я – реального» (якою людина себе усвідомлює внаслідок досвіду комунікації з іншими, їх реакцій на неї) та «Я-ідеального» (ідеал себе, до якого людина прагне у разі реалізації усіх потенційних можливостей).
Чим меншою є відстань між «Я-реальне» та «Я-ідеальне», тим щасливішою почувається особа і навпаки.
Серед причин віддаленості реального «Я» від ідеалу вирізняються дві: відмова людини від певного досвіду, звершень, через тиск зовнішніх обставин та відмова від самореалізації через нав’язування самому собі хибних установок, цінностей та переживань, що заважають просуватися уперед.
Відповідно до поглядів К. Роджерса, людина наділена усією необхідною компетентністю для вирішення психологічних проблем і саморегуляції своєї поведінки.
Однак ця здатність не є вродженою, а розвивається у контексті конструктивної соціальної взаємодії та під впливом соціальних цінностей.
К.Роджерс став засновником «клієнт-центрованої терапії», у якій психолог спілкується з людиною, що потребує допомоги, на рівних, не директивно.
У такій терапії людина сприймається не як пацієнт, якого слід лікувати, а клієнт, якому варто допомогти віднайти свої внутрішні ресурси, повірити у себе та зайняти активну життєву позицію.
ТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСАДИ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Гуманісти вважають, що у кожної людини є потенціал та можливості для розвитку і самовдосконалення.
Для того, щоб його реалізувати потрібно лишень створити відповідні, сприятливі умови.
Таким чином, психологи та психотерапевти, які працюють у цьому керунку, зосереджені на тому, як у кризовій ситуації чи проблемі допомогти віднайти можливість для росту та самовдосконалення.
Прихильники гуманістичної психології переконані, що від народження людина є гармонійною та цілісною.
Отож, сенс її існування полягає у тому, аби, пройшовши через життєві випробування, повернутись до свого первинного щасливого стану.
Гуманістичні психотерапевти звертають увагу на справжні, не нав’язані суспільством та близьким оточенням, цінності особистості.
Вони допомагають віднайти зв’язок зі своїм істинним «Я» через підвищення самоповаги, прагнення до свободи, творчості, любові, незалежності від думок інших.
Наголошується, що розв’язувати міжособистісні проблеми можна лише шляхом щирого діалогу, у якому присутня довіра та взаєморозуміння.
Усі можливості та рішення присутні в моменті «тут і зараз», але їх потрібно навчитись помічати.
Якщо психоаналіз пропонує розібратись у причинах проблеми, які закладені в дитинстві чи в несвідомому особистості, то гуманізм акцентується на шляхах подолання труднощів у теперішньому часі та можливостях, які відкриваються після вирішення запиту.
Ідеї гуманістичної психології, зокрема клієнт-центрованої терапії, широко застосовуються представниками інших психологічних напрямків.
Прихильники гуманізму у роботі з клієнтами опираються на принципи емпатії, турботи, автентичності та конгруентності.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ З ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним відповідними запитом, скажімо “гуманістична психологія” чи “гуманістична терапія”, так і одразу за кількома, наприклад “гуманістична психологія”, “вигорання” і “невроз” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як запити, теми, симптоми, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
- неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
- позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності