Метод схема терапії об’єднує в собі не лише елементи когнітивно-поведінкової школи, а й аспекти психоаналітичних та досвідчених терапій, формуючи єдину модель та терапевтичний підхід. Його розробив Джеффрі Янг у восьмидесятих роках двадцятого століття, висловивши, що окремі пацієнти із стійкими проблемами не відгукувалися достатньо ефективно на когнітивно-поведінкову терапію. Янг виявив, що у цих випадках існують конкретні, глибоко вкорінені моделі мислення та поведінки, які лежать в основі їхніх проблем. Він назвав ці моделі “схемами”, розширюючи уявлення про психотерапію та надаючи новий погляд на вирішення хронічних проблем.
Суть схемотерапії
Суть схемотерапії полягає в тому, що цей психотерапевтичний підхід враховує глибокі, довготривалі перекриваються патерни або “схеми” вірувань, мислення та поведінки, які можуть бути в основі психічних проблем.
Терапевт використовує різні навички для діагностики та оцінки основних схем та моделей вірувань клієнта. Це може включати спостереження за мовою тіла, ретельне вивчення історії життя клієнта та використання стандартних оцінювальних інструментів. Спрямовуючи увагу на ключові питання, терапевт допомагає розкрити схеми та моделі поведінки, зосереджуючись на аспектах пам’яті, емоційних реакцій та розвитку самоспостереження.
Терапевт активно працює над встановленням довіри та емпатії, створюючи терапевтичний альянс. Це створює безпечне середовище для експлорації глибинних емоцій та вірувань пацієнта. Забезпечуючи підтримку, терапевт допомагає клієнту розпізнавати, розуміти та ефективно керувати своїми емоціями, пов’язаними з схемами.
Терапевт впроваджує техніки зміни поведінки та мислення для реструктуризації схем та надає підтримку протягом терапії, стимулюючи пацієнта до активної участі в процесі змін. Застосовуючи навички ефективної комунікації та активного слухання, терапевт рефлексує думки та емоції пацієнта для поглиблення розуміння та підтримки в терапевтичному процесі.
Разом з пацієнтом терапевт впроваджує індивідуальні стратегії, спрямовані на переосмислення та зміну основних схем. Це дозволяє досягти тривалих позитивних результатів.
Схема-терапевт може давати пацієнту домашні завдання, щоб сприяти терапевтичному процесу. Ці завдання включають ведення щоденника емоцій, самоспостереження за виникненням схем у різних ситуаціях, виконання вправ релаксації та медитації для стресу, аналіз конкретних ситуацій, що викликають негативні схеми, та розроблення стратегій їх зміни. Клієнти також можуть отримувати завдання на розвиток нових вмінь, використання позитивних афірмацій. А також завдання для реалізації змін та щоденний перегляд особистих та терапевтичних цілей. Ці завдання спрямовані на активну участь пацієнта у власному терапевтичному процесі та допомагають у зміні негативних патернів мислення та поведінки.
Консультація схема-терапевта починається з ретельної оцінки та діагностики, під час якої терапевт вивчає історію життя пацієнта та ідентифікує основні схеми та моделі вірувань. Важливим етапом є створення терапевтичного альянсу, в якому терапевт розвиває довіру та емпатію, створюючи безпечне середовище для відкритого висловлення емоцій та думок. Під час консультації експлоруються конкретні ситуації, в яких виникають негативні схеми, та впроваджуються техніки зміни поведінки та мислення. Клієнту також можуть даватися домашні завдання для розвитку нових поведінкових стратегій та моніторингу прогресу у їх впровадженні.
Терапевт удосконалює стратегії самопідтримки та емоційного контролю, сприяє реструктуризації схем та переконань, щоб сприяти позитивним змінам.
Процес консультації вимагає регулярного моніторингу прогресу та адаптації терапевтичних стратегій відповідно до потреб пацієнта. Індивідуальний підхід дозволяє схема терапевту налагоджувати терапію, Терапевт врахувує унікальні потреби кожного клієнта.
Тривалість схема-терапії
Тривалість схема-терапії може варіюватися від кількох місяців до кількох років, залежно від індивідуальних потреб та характеристик кожного клієнта. Кількість сесій на тиждень чи на місяць також може варіюватися від однієї до декількох, з урахуванням серйозності проблем та темпу, яким клієнт вивчає та впроваджує нові стратегії.
Індивідуальні фактори, такі як складність проблем, готовність та активність клієнта, а також наявність супутніх психічних станів, можуть впливати на тривалість терапевтичного процесу. Терапевт разом із клієнтом визначає оптимальний графік та темп роботи.
