Толерантність

Толерантність (від лат. від tolerantia – «терпимість»; «допуск») – це здатність до поважного прийняття усієї різноманітності форм самовираження кожної окремої особистості та спільнот, приязнь до диверситивності світу незалежно від расових, національних, політичних, культурних, гендерних, ціннісносмислових та інших особливостей, а також намагання порозумітися не лише зі “своїми”, а й тими, хто видається іншим.

Відомий афоризм, що приписують авторству Вольтера, який відображає глибоке розуміння важливості чути та розглядати дійсність із альтернативних ракурсів звучить так:
«Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку».

Життя з культурним, релігійним, ідеологічним, життєстильовим різноманіттям неминуче створює ситуації, у яких люди стикаються з переконаннями, цінностями, смаками та практиками, які вони не схвалюють. У таких ситуаціях люди можуть обирати не чинити супротиву до того, що видається незрозумілим, дивакуватим чи неприйнятним особисто для них (тобто терпимість), або відкидати це та здійснювати тиск на тих осіб, кому це до душі (проявляти нетерпимість). Оскільки толерантність не є вродженою якістю особистості, вона набувається у процесі виховання та соціалізації поруч із побудовою індивідуальної системи цінностей, на що базовий вплив здійснює батьківська сім’я.

У 1995 році за рішенням ЮНЕСКО 16 листопада був оголошений Міжнародним днем толерантності.

Виміри толерантності

•Онтологічний: толерантність виступає не лише умовою мирного співбуття з іншими, але і сприяє укоріненості у події, відкритості принципово новому досвіду і взаємодіям, які рухають людство уперед.
•Гносеологічний компонент толерантності полягає в усвідомленні людиною, прийнятті і урахуванні складності, багатовимірності як самої життєвої реальності, так і варіативності її сприйняття різними особами, а також неможливість зведення усього різноманіття поглядів до однієї «універсальної істини».
•Аксіологічний компонент акцентує, що толерантність є одним із найважливіших соціально синтезуючих елементів-добрив та складовою адаптивної ціннісної системи на рівні особистості та соціуму.
•Етичний вимір підкреслює, що властивістю толерантності є моральна активність.Толерантність має «межу», оскільки в житті соціуму завжди є об’єктивно нетерпиме, пов’язане із заподіянням шкоди. Відповідно межі толерантності розглядати через дихотомію добра й зла та етику соціальної відповідальності.

Концепція міжкультурної толерантності Майкла Уолцера
(«Про терпимість», США, 1997 р.)

На думку політичного філософа Майкла Уолцера, толерантність є універсальним етико-соціополітичним ідеалом, значення якого полягає у захисті самого життя, адже «переслідування інакодумства часто призводить до смерті», а також у забезпеченні конструктивного функціонування різноманітних спільнот, у яких ми усі живемо. Його концепція міжкультурної толерантності розкриває сутність поміркованого плюралізму, за яким умови для толерантності та громадянського миру забезпечується не індивідуалізмом, а участю в групах зі збереженням групових відмінностей культурного порядку. Хоча толерантність як терпимість уможливлює існування відмінностей, М. Уолцер перестерігає від такого явища сьогодення як “постмодерністське бродяжництво”, коли люди розривають зв’язки зі своєю культурою, носіями якої є, й намагаються скласти свою ідентичність з уламків різних культур. Таких осіб він називає «волоцюгами», а «етноцид» визначає як інтолерантність на рівні спільнот, що є наслідком абстрактної толерантності на рівні індивідів.

Інтолерантність та гіпертолерантність як антиподи толерантності
Гіпертолерантність – надмірна толерантність, псевдотолерантність, що проявляється у недоречній поблажливості, неперебірливості, вседозволеності, які пов’язані з моральною пасивністю, незрілістю, індиферентністю.

Британсько-австрійський філософ К. Поппер звернув увагу на парадокс імплементації толерантності: “Необмежена терпимість призводить до нетерпимості”.
Звідси толерантність має бути терплячою до всього, окрім нетолерантності. Вона потребує рішучості у подоланні того, що суперечить її меті.

Інтолерантність – нетерпимість, урахування інтересів та схвалення цінностей і світогляду лише своєї групи (або лише власних індивідуальних).
Інтолерантність виникає з переконань особистості або групи в тому, що їхня система вірувань, цінностей, інтересів, спосіб життя є вищими, кращими, єдино правильними стосовно ставлення до палітри виборів інших груп.

Серед проявів інтолерантності на рівні великих соціальних груп : етноцентризм, шовінізм, расова та гендерна дискримінація, геноцид тощо.

Згідно “гіпотези контакту” Г. Олпорта існує прямий взаємозв’язок між інтенсивністю комунікації, що відбувається між представниками окремих субнаціональностей у межах однієї нації та рівнем соціальної напруги між ними. Тому найкращим способом досягнення порозуміння між потенційно конфліктними спільнотами є кількісне збільшення контактів між ними. Чим частіше відбувається комунікація – тим вищим буде рівень згуртованості та толерантності. Адже чим краще люди з різними поглядами, традиціями та потребами пізнають один одного, починають розуміти, то менш дивними та ворожими видаються один для одного.

Водночас, як наголошує у своїй роботі “Коли ми повинні бути толерантними? Про конкуренцію бачення світу, цінностей і теорій” німецький соціолог Ю. Габермас, у суспільстві не буде колективної згоди між представниками різних частин населення, якщо толерантність буде виражатися односторонньо, на користь лише певної когорти.

Чинники формування толерантності
• На макрорівні – це політична, правова, соціокультурна й інші системи суспільства, що конструюють загальноприйняті правові норми, домінуючі цінності та світогляд, прийняті у конкретному націокультурному середовищі, у якому зростає та живе людина, а також заданий із-зовні «соціальний ідеал» особистості.
• Чинники мезорівня – ціннісно-нормативні системи, вироблені в групах, куди входить людина, і які є для неї суб’єктивно значущими (етнічні, релігійні, професійні, вікові тощо та моделі поведінки, схвалювані всередині них).
• На мікрорівні – особистий життєвий досвід комунікації та взаємодії з різними людьми, притаманний конкретній особі стиль дитячо-батьківських відносин, сформованої у неї у ранньому дитинстві прив’язаності (надійної, безпечної, емоційно теплої). Найважливішим чинником мікрорівня виступає позитивна ідентичність особистості.

Толерантність – це і людська чеснота, риса особистості, й суспільна цінність, що підтримує стабільність соціуму та взаємодії на різних його щаблях.

✎ Водночас толерантність – це діалектика прийняття та заперечення, причому таким чином, що одне передбачає інше, принаймні частково. Наприклад, толерантна до людей іншої раси особа буде водночас нетолерантною до явища расизму.

✎ Толерантна особистість – доброзичлива, терпима до відмінностей, спроможна співпереживати, яка знає свої достоїнства й недоліки, готова до активного розширення власного досвіду і критичного діалогу, морально активна та небайдужа, усвідомлює, що світ і соціальне середовище багатомірні, а отже, і погляди на цей світ різні, не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Толерантність є одним з найважливіших аспектів сучасного суспільства.

Це поняття включає в себе повагу, розуміння і прийняття різноманітності, незалежно від релігії, раси, етнічного походження, статі, сексуальної орієнтації, соціального статусу і багатьох інших аспектів, що визначають індивіда.

В цій статті ми розглянемо поняття толерантності, її важливість та переваги, а також шляхи розвитку толерантного мислення в суспільстві.

Толерантність визначається як готовність приймати та поважати інших людей, які відрізняються від нас за різними ознаками.

Це не означає, що ми повинні погоджуватися з усіма думками та переконаннями інших людей, але це означає, що ми повинні проявляти повагу до їх права на відмінність.

Толерантність сприяє розумінню та мирному співіснуванню у суспільстві, допомагає зменшити конфлікти і сприяє розвитку гармонійних стосунків між людьми.

Важливість толерантності

Толерантність має велике значення в сучасному суспільстві з кількох причин. По-перше, вона сприяє будівництву міжкультурного діалогу і взаєморозуміння.

У світі, де люди різних культур, релігій і традицій зустрічаються і взаємодіють, толерантність допомагає зменшити стереотипи, упередження та дискримінацію.

В суспільстві, де присутня різноманітність, толерантність є ключовим фактором для забезпечення гармонії і співіснування.

Вона сприяє побудові відкритого і інклюзивного суспільства, де кожен має можливість бути самим собою без страху перед відкиданням чи осудом.

По-друге, толерантність впливає на психологічний стан людей. Коли люди почуваються прийнятими та поважними, вони відчувають більшу самооцінку і задоволення життям.

Навпаки, недостача толерантності може призводити до почуття відчуженості, стигми та соціальної відмежованості.

Толерантність створює сприятливе середовище для розвитку кожної особистості, сприяє її самореалізації і позитивному самовизначенню.

По-третє, толерантність є основою для побудови миру і врегулювання конфліктів. Конфлікти між індивідами, групами або націями виникають через непорозуміння, страхи та недостатню толерантність до різниці.

Толерантне ставлення допомагає злагоджувати і розв’язувати конфлікти шляхом діалогу, пошуку компромісу та співробітництва.

Крім того, толерантність є основою для розвитку інновацій та прогресу. Різноманітність думок, ідей і підходів спонукає до творчості та пошуку нових рішень.

У толерантному середовищі люди відчувають свободу висловлювати свої думки, навіть якщо вони відрізняються від загальноприйнятих.

Це стимулює інноваційний розвиток у різних галузях, включаючи науку, мистецтво, технології та соціальні зміни.

Окрім перелічених переваг, толерантність сприяє побудові стабільних і довготривалих взаємовідносин між людьми та групами.

Вона спонукає до співпраці, взаємодопомоги та підтримки. Толерантне ставлення формує відкритий менталітет, здатність сприймати інші точки зору та бути готовими до змін.

Переваги толерантності

Толерантність має багато переваг, як для індивіда, так і для суспільства в цілому. Ось декілька ключових переваг:

Розширення світогляду:

Толерантність допомагає нам бачити світ з інших перспектив і розуміти різноманітність інших людей.

Це сприяє більш глибокому розумінню різних культур, традицій та поглядів.

Зменшення конфліктів:

Толерантне ставлення сприяє зниженню конфліктів і сприяє побудові мирного та злагодженого суспільства.

Замість ворожих взаємин, ми знаходимо способи діалогу, компромісу та співпраці.

Розвиток емпатії:

Толерантність навчає нас відкрито сприймати інші почуття, переживання та потреби людей. Вона розвиває нашу емпатію і співчуття, що допомагає нам стати більш чуйними та співчутливими.

Стимулювання інновацій:

Толерантне суспільство сприяє вільному обміну ідеями та інновацій. Різноманітність думок та підходів стимулює творчість, сприяє знаходженню нових рішень і прогресу у різних сферах життя.

Переборювання стереотипів та упереджень:

Толерантність допомагає нам перебороти стереотипи та упередження, які можуть існувати у нашому суспільстві.

Вона дозволяє нам побачити людей в їхній повноті та індивідуальності, а не просто оцінювати їх за зовнішніми ознаками чи загальними уявленнями.

Розвиток толерантності

Толерантність − це навичка, яку можна розвивати і вдосконалювати. Ось декілька шляхів, які можуть сприяти розвитку толерантного мислення:

Освіта і свідомість: Освіченість та розуміння різноманітності є основою для розвитку толерантного суспільства.

Освіта повинна сприяти вихованню у людей розуміння, поваги та зацікавленості до різних культур, поглядів і традицій.

Комунікація та діалог: Активне слухання, відкритість до думок інших людей, а також здатність до конструктивного діалогу є важливими елементами розвитку толерантності.

Важливо вислуховувати інших без осуду, сприймати їхні думки та переконання серйозно, і шукати спільні погляди та рішення, що задовольняють всіх.

Знайомство з іншими культурами і спілкування з людьми: Чим більше ми взаємодіємо з людьми різних культур, релігій, традицій, тим більше ми розуміємо і приймаємо різноманітність.

Подорожі, участь у міжкультурних заходах, волонтерство або просто розмови з людьми з різних середовищ можуть допомогти нам збагатити свій світогляд.

Визнання своїх упереджень і праця над ними: Важливо бути відкритим до визнання власних упереджень і стереотипів. Іноді наші переконання і уявлення можуть бути обмеженими або неточними.

Проявляючи самокритику і працюючи над собою, ми можемо змінити свої стереотипи та упередження і розвивати більш толерантне ставлення.

Виховання толерантності в дітей: Раннє виховання є ключовим моментом у формуванні толерантного мислення.

Батьки, вчителі і всі дорослі повинні передавати дітям цінність поваги до різних людей, підтримувати їх у розумінні і прийнятті різниці і сприяти розвитку їхньої емпатії та толерантності.

Підсумки

Толерантність є необхідною складовою сучасного суспільства. Вона сприяє будівництву гармонійних стосунків, зменшенню конфліктів та стереотипів, розвитку інновацій та спільного прогресу.

Розвиток толерантного мислення вимагає свідомих зусиль, освіти, комунікації та зустрічей з різноманітністю.

Кожен з нас може зробити свій внесок у розвиток толерантного суспільства, починаючи зі своєї особистості і людей, що нас оточують.

Завдяки толерантності ми можемо створити справедливішу, рівноправну і гармонійну спільноту, де кожна людина відчуває себе поважною та прийнятою

Це вимагає від нас відкритості до різноманітності, готовності слухати інших, бути емпатичними та прагнути до взаєморозуміння.

Толерантність − це процес, який триває протягом усього життя. Важливо практикувати її у своєму повсякденному житті і сприяти її поширенню у суспільстві.

Тільки шляхом побудови толерантного суспільства ми можемо досягти миру, рівності та справедливості для всіх його членів.

Таким чином, розвиток толерантності є необхідною умовою для побудови гармонійного та успішного суспільства, де кожна людина має можливість бути собою та жити у повноті своєї індивідуальності.

Практикуймо толерантність, сприяймо взаєморозумінню та виробляймо у світі культуру поваги та прийняття різноманітності