Дитяча психотерапія

Дитяча психотерапія

Дитяча психотерапія — це систематичний процес взаємодії між кваліфікованим психотерапевтом та дитиною (часто залучаючи її сім’ю), що використовує адаптовані методи та техніки (гру, малювання, розповіді, спілкування) для допомоги дитині в подоланні психологічних труднощів, поліпшенні емоційного стану, розвитку адаптивних навичок та гармонізації особистісного розвитку.

Дитяча психотерапія – це також спеціалізована галузь психотерапії, спрямована на надання психологічної допомоги дітям та підліткам, які мають емоційні, поведінкові, соціальні чи психологічні труднощі.

На практиці, вона відрізняється від психотерапії дорослих тим, що враховує вікові особливості розвитку дитини, її когнітивні можливості, рівень мовного та емоційного розвитку, а також тісний зв’язок з родиною та освітнім середовищем.

Далі я всебічно охарактеризую психологічні аспекти вживання терміну, але якщо вас уже цікавить спілкування з психологом, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Загальна характеристика

Центрованість на дитині: Весь процес адаптується до віку, рівня розвитку та індивідуальних потреб дитини.

Залучення сім’ї: Батьки (або опікуни) є ключовими партнерами у терапевтичному процесі. Проблеми дитини часто розглядаються як симптоми дисфункції у сімейній системі.

Невербальні методи: Особливо для дошкільнят та молодших школярів, гра, малювання, ліплення, пісок, ляльки є основними засобами комунікації та вираження емоцій, оскільки дітям часто важко вербалізувати свої почуття.

Короткотривалість (часто): Деякі проблеми у дітей можуть бути вирішені за відносно короткий термін, хоча складніші розлади потребують довготривалої роботи.

Конфіденційність з обмеженнями: Конфіденційність відносин між терапевтом і дитиною має свої особливості, оскільки батьки мають право знати про прогрес, але без розголошення деталей, які можуть зашкодити довірі дитини до терапевта. Терапевт завжди інформує батьків про потенційну небезпеку для дитини чи оточуючих.

Фокус на розвитку: Крім усунення симптомів, дитяча психотерапія спрямована на підтримку нормального розвитку дитини, формування її психологічної стійкості.

Ігрова форма: Гра є природною мовою дитини і основним способом пізнання світу та вираження себе. Терапевтичний процес часто відбувається саме через гру.

Принципи дитячої психотерапії

Принцип індивідуалізації: Врахування унікальних особливостей кожної дитини (вік, темперамент, інтереси, попередній досвід).

Принцип розвитку: Терапія спрямована на стимулювання розвитку дитини, її здібностей, соціальних та емоційних навичок.

Принцип системності: Проблеми дитини розглядаються в контексті її оточення: сім’ї, школи, однолітків. Зміни в одній частині системи впливають на інші.

Принцип активності: Заохочення дитини до активної участі в процесі терапії через гру, творчість, взаємодію.

Принцип безпеки та довіри: Створення безпечного, приймаючого та некритичного середовища, де дитина може вільно виражати себе.

Принцип конфіденційності (з урахуванням віку): Дотримання конфіденційності, за винятком випадків загрози життю або здоров’ю дитини/інших.

Принцип роботи з родиною: Батьки є основними провідниками змін у житті дитини, тому їх активна участь є обов’язковою.

Симптоматика в дитячій психотерапії

Дитяча психотерапія працює з широким спектром проблем та розладів, а серед симптомів, найчастіше, розрізняються поведінкові, емоційні, соціальні та травматичні.

Поведінкові симптоми в дитячій психотерапії

  • Агресія, гнів, спалахи люті.
  • Опозиційна та зухвала поведінка.
  • Гіперактивність, дефіцит уваги, імпульсивність.
  • Проблеми зі сном (безсоння, нічні жахи, енурез).
  • Енкопрез (нетримання калу).
  • Тики, нав’язливі рухи, гризіння нігтів, смоктання пальців.
  • Крадіжки, брехня, деструктивна поведінка.
  • Уникнення школи, шкільна фобія.
  • Регрес у поведінці (повернення до більш ранніх вікових форм).

Емоційні симптоми в дитячій психотерапії

  • Тривожність, страхи, фобії (темряви, розлуки, соціальні).
  • Депресивні стани, апатія, сум.
  • Нав’язливі стани (ОКР).
  • Сором’язливість, замкнутість, соціальна ізоляція.
  • Низька самооцінка, невпевненість у собі.
  • Перепади настрою.
  • Психосоматичні прояви (головні болі, болі в животі без медичних причин).

Соціальні симптоми в дитячій психотерапії

  • Труднощі у спілкуванні з однолітками, відсутність друзів.
  • Проблеми з адаптацією в колективі (школа, дитячий садок).
  • Булінг (як жертва, так і агресор).
  • Агресія щодо інших дітей або тварин.

Травматичні симптоми в дитячій психотерапії

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) після травматичних подій (насилля, втрати, війна, нещасні випадки).
  • Реакції горя та втрати.
  • Вимушені переїзди в інші країни тощо

Діагностика в дитячій психотерапії

Діагностика в дитячій психотерапії є необхідним і комплексним процесом, який зазвичай, включає щось із вказного нижче або й увесь перелік:

  1. Збір анамнезу (інтерв’ю з батьками): Інформація про розвиток дитини (ранній розвиток, стан здоров’я), сімейну історію, поточні проблеми, шкільну успішність, взаємодію з однолітками.
  2. Спостереження за дитиною: У кабінеті терапевта (під час гри, взаємодії з ним), а іноді й у природному середовищі (школа, дитячий садок – за згодою).
  3. Діагностичні ігри та малюнки: Аналіз того, як дитина грає, що малює, які історії створює. Це дозволяє зрозуміти її внутрішній світ, конфлікти, емоції.
  4. Проективні методики: Для дітей це можуть бути малюнкові тести (“Дім-Дерево-Людина”, “Неіснуюча тварина”, “Малюнок сім’ї”), тест Роршаха (адаптовані версії), ТАТ/САТ (тематичний аперцептивний тест).
  5. Психологічні тести (залежно від віку): Опитувальники для батьків (наприклад, шкали поведінкових проблем), тести для самооцінки у підлітків, тести на рівень тривожності, депресії, уваги (наприклад, Conner’s Rating Scales для РДУГ).
  6. Шкільні звіти та відгуки вчителів: Додаткова інформація про поведінку та успішність дитини в освітньому середовищі.
  7. Консультації з іншими фахівцями: За потреби – з педіатром, неврологом, психіатром, логопедом, дефектологом, якщо є підозри на біологічні чи нейророзвиткові порушення.

Методи дитячої психотерапії

Вибір методу залежить від віку дитини, її проблем, рівня розвитку та особливостей сімейної ситуації.

Ігрова терапія (Play Therapy)

  • Недирективна: Дитина вільно грає, а терапевт спостерігає та рефлексує її гру.
  • Директивна: Терапевт пропонує конкретні ігри або ролі для опрацювання певних тем.
  • Суть: Гра є природною мовою дитини. Через гру дитина може виражати емоції, опрацьовувати травми, вирішувати конфлікти, розвивати соціальні навички.

Пісочна терапія (Sandplay Therapy)

Суть: Дитина створює світи в пісочниці за допомогою фігурок, що символізують її внутрішній світ. Це дозволяє виразити несвідомі конфлікти та емоції.

Арт-терапія (Art Therapy)

Суть: Використання малювання, ліплення, колажу, музики для вираження почуттів, зниження напруги, опрацювання травм.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ для дітей)

Суть: Адаптована для дітей версія КПТ. Фокус на зміні дисфункціональних думок та поведінки.

Навчання навичкам емоційної регуляції, вирішення проблем, соціальним навичкам через ігрові форми, історії, вправи. Ефективна при тривожних розладах, фобіях, ОКР, депресії.

Сімейна терапія

Суть: Робота з усією родиною або її частиною. Проблема дитини розглядається як симптом дисфункції сімейної системи.

Мета – змінити патерни взаємодії, покращити комунікацію, вирішити сімейні конфлікти.

Психодинамічна дитяча психотерапія

Суть: Дослідження несвідомих конфліктів, дитячих травм, динаміки відносин у сім’ї, які впливають на поведінку та емоції дитини.

Наративна терапія для дітей

Суть: Допомога дитині переписати негативні історії про себе та свої проблеми, екстерналізувати проблему (“проблема – це не я, це проблема”).

Травма-фокусована КПТ (TF-CBT):

Спеціалізований підхід для дітей, що пережили травму, інтегрує когнітивно-поведінкові та травма-орієнтовані техніки.

Роль дитячого психотерапевта

Роль дитячого психолога є багатогранною і вимагає високої кваліфікації та емпатії:

  1. Діагност: Проводить комплексну діагностику для визначення причин та характеру проблем дитини.
  2. Терапевт: Застосовує відповідні терапевтичні методи, адаптовані до віку та потреб дитини.
  3. Фасилітатор: Створює безпечне, приймаюче та сприятливе середовище для розвитку дитини та опрацювання її проблем.
  4. Спостерігач: Уважно спостерігає за поведінкою дитини, її грою, реакціями для розуміння її внутрішнього світу.
  5. Перекладач: Допомагає дитині виражати свої почуття та думки (через гру, малюнки), а батькам – розуміти “мову” дитини.
  6. Консультант для батьків: Надає батькам інформацію про розвиток дитини, навчає навичкам ефективного виховання, допомагає змінювати сімейні патерни, що підтримують проблему.
  7. Координатор: За потреби співпрацює з іншими фахівцями (лікарями, вчителями, логопедами) для забезпечення комплексного підходу.
  8. Підтримка та опора: Для дитини психолог стає безпечною дорослою фігурою, якій можна довіряти.
  9. Освітянин: Навчає дитину новим навичкам (соціальним, емоційної регуляції) та допомагає їй адаптуватися до різних ситуацій.

Розлади, які лікує дитяча психотерапія

Сучасна дитяча психотерапія працює з широким спектром розладів та станів, що впливають на психічне здоров’я, емоційний стан, поведінку та соціальну адаптацію дітей та підлітків.

На практиці, у багатьох випадках психотерапія може бути основним методом лікування, а в інших – ефективно доповнювати медикаментозне лікування, особливо при складних або хронічних розладах.

Ось перелік розладів, які лікує (або з якими ефективно працює) дитяча психотерапія:

Тривожні розлади у дитячій психотерапії

  • Сепараційний тривожний розлад: Надмірна тривога, пов’язана з розлукою зі значущими фігурами прив’язаності.
  • Генералізований тривожний розлад: Хронічна, надмірна та неконтрольована тривога щодо різних аспектів життя (навчання, майбутнє, здоров’я).
  • Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія): Сильний страх соціальних ситуацій, критики або сорому.
  • Специфічні фобії: Інтенсивний, ірраціональний страх конкретних об’єктів або ситуацій (наприклад, тварин, висоти, темряви, шкільна фобія).
  • Панічний розлад: Повторювані панічні атаки з відчуттям інтенсивного страху та фізичними симптомами.
  • Вибірковий мутизм: Стійка нездатність говорити в певних соціальних ситуаціях, незважаючи на здатність говорити в інших.

Депресивні розлади у дитячій психотерапії

  • Великий депресивний розлад: Стійкий сум, втрата інтересу до раніше приємних занять, зміни апетиту та сну, низька енергія, почуття провини або нікчемності.
  • Дисрегуляційний розлад настрою: Хронічна дратівливість, часті та важкі спалахи гніву.
  • Дистимія (персистуючий депресивний розлад): Хронічний, але менш інтенсивний, ніж великий депресивний розлад, пригнічений настрій.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та пов’язані з ним розлади

  • ОКР: Нав’язливі думки (обсесії) та/або повторювані поведінкові ритуали (компульсії), які дитина виконує, щоб зменшити тривогу.
  • Трихотіломанія: Нав’язливе виривання волосся.
  • Екскоріаційний розлад: Нав’язливе розколупування шкіри.

Травматичні та пов’язані зі стресом розлади у дитячій психотерапії

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): Розвивається після впливу травматичної події (насилля, війна, нещасні випадки, втрата близьких). Симптоми включають повторне переживання події, уникнення, негативні зміни в мисленні та настрої, підвищену збудливість.
  • Гострий стресовий розлад: Схожий на ПТСР, але симптоми тривають коротший період після травми.
  • Розлади адаптації: Емоційні або поведінкові симптоми, що виникають у відповідь на ідентифікований стресор (наприклад, розлучення батьків, переїзд, зміна школи).

Розлади харчової поведінки у дитячій психотерапії

Частіше у підлітковому віці, але можуть починатися раніше:

  • Анорексія нервова: Обмеження споживання їжі, страх набору ваги, викривлене сприйняття власного тіла.
  • Булімія нервова: Повторювані епізоди переїдання з подальшою компенсаторною поведінкою (блювання, проносні, надмірні фізичні навантаження).
  • Розлад переїдання: Повторювані епізоди переїдання без компенсаторної поведінки.

Розлади сечовипускання та дефекації у дитячій психотерапії

  • Енурез (нічне або денне нетримання сечі): За відсутності медичних причин.
  • Енкопрез (нетримання калу): За відсутності медичних причин.

Тикові розлади у дитячій психотерапії

  • Транзиторний тиковий розлад: Тики, що тривають менше року.
  • Хронічний моторний або вокальний тиковий розлад: Тики, що тривають більше року.
  • Розлад Туретта: Множинні моторні та один або більше вокальних тиків.

Розлади поведінки та деструктивні розлади у дитячій психотерапії

  • Розлад опозиційно-викликаючої поведінки: Стійка модель агресивної, опозиційної та зухвалої поведінки, що не відповідає віковим нормам.
  • Розлад поведінки: Серйозніші порушення соціальних норм та прав інших (агресія до людей/тварин, знищення майна, обман, крадіжки, серйозні порушення правил).
  • Клептоманія: Нав’язливе, неконтрольоване бажання красти предмети.
  • Піроманія: Нав’язливе бажання підпалювати.

Розлади нейророзвитку (дитяча психотерапія як доповнення)

  • Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ): Труднощі з концентрацією уваги, гіперактивність, імпульсивність. Психотерапія (особливо КПТ та тренінг батьківських навичок) допомагає розвивати навички саморегуляції та адаптації.
  • Розлади спектру аутизму (РСА): Психотерапія спрямована на розвиток соціальних, комунікативних навичок, зниження тривоги та сенсорної гіперчутливості, а також на підтримку батьків.

Проблеми, що не є “розладами” у клінічному сенсі, але потребують допомоги:

  • Проблеми адаптації: До школи, до дитячого садка, до нового місця проживання.
  • Труднощі у стосунках з однолітками: Сором’язливість, агресія, булінг (як жертва, так і кривдник).
  • Проблеми в сім’ї: Розлучення батьків, конфлікти в родині, поява брата/сестри, переживання втрати (горя).
  • Низька самооцінка та невпевненість у собі.
  • Наслідки насильства (фізичного, емоційного, сексуального) або занедбаності.
  • Емоційні труднощі, пов’язані з фізичними захворюваннями.

    Підсумки

    Важливо пам’ятати, що дитяча психотерапія завжди орієнтована на комплексний підхід, часто залучаючи батьків та інших значущих дорослих (вчителів), оскільки середовище дитини відіграє величезну роль у її психічному здоров’ї.

    Дитяча психотерапія є життєво важливою інвестицією у майбутнє дитини, допомагаючи їй подолати труднощі на ранніх етапах розвитку та сформувати міцну психологічну основу для щасливого та успішного життя.

    Підбір дитячого психотерапевта

    Щоби проконсультуватися щодо дитячої психотерапії, звертайтеся до мене чи підберіть фахівця у спеціальному розділі веб-середовища