Психосоматичні порушення

1. Що таке психосоматика та психосоматичні порушення
2. Теорії виникнення психосоматичних розладів, причини
3. Алекситимія
4. Соматоформні розлади і психосоматика
5. Приклади психосоматичних захворювань
6. Вплив стресу на організм та розвиток тілесних захворювань.
7. Способи профілактики психосоматичних захворювань

«Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу» – Сократ

Що таке психосоматика та психосоматичні порушення

Психосоматика – це галузь медицини та психології, що вивчає вплив психологічних факторів на виникнення та розвиток тілесних захворювань. Вона досліджує, як психологічні фактори, такі як емоції, стрес, тривога, депресія та міжособистісні конфлікти, можуть впливати на фізичне здоров’я і спричиняти або загострювати фізичні симптоми.

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає психосоматичну медицину як «дослідження біологічних, психологічних і соціальних змінних у стані здоров’я та хвороби».

Сам термін походить від грецьких слів «психо» – душа та «сома» – тіло. Тобто психосоматичні хвороби – це ті розлади в організмі, які спричинені чи посилені психологічними чинниками.

Психосоматикою часто називають психосоматичні захворювання. До таких захворювань відносяться ті хвороби внутрішніх органів чи систем організму, які виникають внаслідок впливу психічних та емоційних факторів. Це хвороби та розлади, які, як кажуть в народі, виникають «від нервів». Однак, перше, що потрібно зазначити: не всі захворювання тіла це психосоматика. Давайте розберемося детальніше.

Теорії виникнення психосоматичних порушень, причини

Існує кілька теорій виникнення та розвитку психосоматичних захворювань (Ф.Александер, М.Шур, Г.Сельє та У.Кеннон, М.Балінт та інші), які базуються на знаннях про діяльність мозку та нейрогуморальну регуляцію. Однак якщо говорити простими словами, то психосоматика – це відповідь тіла на неадекватне психічне навантаження. Тобто хвороба виникає як спосіб адаптуватися до несприятливих умов.

Ви запитаєте, а як же психіка? Чому страждає тіло, якщо причиною є неадекватне психічне навантаження? Справа в тому, що механізм виникнення психічних розладів дещо інший і здебільшого причиною є разове сильне потрясіння. Натомість психосоматика розвивається як наслідок не надто інтенсивного, але тривалого в часі навантаження, наприклад, психологічного насилля в сім’ї.

Основними чинниками, які впливають на розвиток психосоматичних захворювань, є: спадковість, особливості раннього розвитку, травмуючі події в дитинстві, соціальні впливи в дорослому житті.

Але чому не всі люди страждають на психосоматичні захворювання? Важливе значення має тип нервової системи, а він є вродженим. Але парадокс полягає в тому, що чим слабшою є нервова система, тим менша вірогідність розвитку психосоматики. Тобто людина зі стійким врівноваженим типом більш схильна отримати психосоматичне порушення.

Справа в тому, що люди зі слабкою, неврівноваженою нервовою системою частіше видають свої емоції назовні (плач, крик, гучний сміх), не в змозі стримати чи контролювати їх. Натомість люди зі стійким типом НС зазвичай контролюють свої емоції та стараються не виявляти їх (принаймні не одразу). Однак емоції – це те, що обов’язково має знайти вихід і якщо вихід «природнім шляхом» неможливий, то він відбувається через тіло у вигляді хвороби.

Людям, що схильні до психосоматичних захворювань, важче проявляти “негативні” емоції, конфліктувати. Вони схильні стримувати агресію або ж спрямовувати її на себе. У них високий рівень тривожності, збудливості та виснаження. Через постійне пригнічення своїх емоцій знижується рівень усвідомленості та розуміння власних почуттів, бажань та потреб (алекситимія).

Варто детальніше зупинитися на тому, чому усі наші емоції важливі і чому не варто пригнічувати так звані «негативні» емоції.

• Гнів – спосіб заявити про порушення власних кордонів, стимул боротися з проблемами.
• Страх – допомагає вберегтися від небезпеки.
• Відраза – спосіб відмовитися від того, що може принести шкоду.
• Смуток – вказує на те, що для нас дійсно важливо.
• Цікавість – спосіб отримання нових вражень.
• Здивування – співставлення попереднього досвіду з новими враженнями.
• Зневага – спосіб виразити глобальну незгоду.
• Сором – здатність відчувати межі.
• Провина – як вияв поваги до особистих кордонів іншої людини.
• Радість – вказує те, що ми дійсно любимо.

Як бачимо, кожна з базових емоцій (за К. Ізардом) важлива та потрібна. Ці емоції вважаються базовими тому, що їх можуть виражати навіть немовлята, яким виповнилося понад десять тижнів. Тому пригнічувати якісь емоції – це фактично те саме, що припинити користуватися однією рукою, бо вона якась «неправильна».

Алекситимія

Одним із факторів ризику розвитку психосоматичних розладів є алекситимія. Вона не включена в міжнародну класифікацію хвороб, оскільки її прийнято розглядати не як захворювання, а як стан людини (деякі дослідники називають її рисою особистості, єдиного визначення поки немає), який ніяк не пов’язаний з розумовими здібностями людини. Це важливе уточнення, бо люди з алекситимією можуть здатися оточуючим дивними, «ненормальними». Але насправді такі люди страждають від неспроможності ідентифікувати власні емоції та почуття і називати їх – і відповідно проживати. При цьому їхній інтелект і когнітивні здібності нічим не відрізняються від людей без алекситимії. Особи з алекситимією також мають труднощі в розрізненні та оцінці емоцій інших людей, і як наслідок – труднощі в міжособистісних стосунках.

Поширеність алекситимії може варіюватися залежно від культури. Деякі культури можуть мати більше чи менше виражені норми, які обмежують вираження емоцій, що може впливати на сприйняття чи діагностику алекситимії.

Неспроможність в повній мірі переживати емоції провокує більшу увагу до зовнішніх подій, ніж до власних переживань. Тобто почуття та емоції не усвідомлюються до кінця, тому не проживаються так як слід. А ми з вами вже знаємо, що непрожиті почуття накопичуються і шукають вихід через тіло, через найслабші його місця. За різними даними серед психосоматичних хворих люди з алекситимією складають в середньому до 64%. Наприклад, поширеність алекситимії при псоріазі становила 28% (дослідження 2022 року). Тобто алекситимія є вагомим фактором ризику розвитку психосоматичних захворювань.

Так як алекситимія не є повністю дослідженим феноменом, то й стандартизованого лікування поки немає. Оскільки причинами алекситимії можуть бути як біологічні особливості, так і несприятливе середовище в дитинстві (психологічне насилля, відчуження), то відповідно лікування підбирається комплексно за участю як психотерапевта, так і психіатра (за потреби).

Соматоформні розлади і психосоматика

Варто звернути увагу на такий термін як соматоформні розлади та пояснити чим він відрізняється від психосоматичних розладів. Тому що доволі часто можна почути, як люди будь-яку зміну в здоров’ї називають психосоматикою. Болить нога – психосоматика, «крутить» коліна на погоду – психосоматика, відчуття нудоти після розмови з неприємною людиною – психосоматика. Однак ці та подібні симптоми правильніше було би назвати соматоформними. Соматоформні розлади – це група психогенних захворювань (тобто таких, що мають психологічні причини), що характеризуються фізичними патологічними симптомами, що нагадують соматичне захворювання, але при цьому не виявляється ніяких органічних проявів, які можна було б віднести до відомої медицині хвороби.

Особливістю соматоформних розладів є те, що при обстеженні не виявляється об’єктивних причин поганого самопочуття хворого, тобто немає жодних змін у структурі та роботі органів чи систем, або ж ці зміни незначні, характерні для багатьох людей даної статевої категорії і не повинні викликати скарг, які озвучує хворий. Тобто біль чи інші симптоми є абсолютно реальними і можуть приносити дискомфорт, але результати аналізів та обстежень можуть бути цілком в нормі.

Підсумовуючи, якщо говорити простими словами, соматоформні розлади – це коли щось болить, але з тілом все добре, а психосоматика – це коли хвороба реальна, але причини її психологічні (з біологічних передумов – лише спадковість).

Приклади психосоматичних захворювань

Тож які бувають психосоматичні захворювання? Вже вище було згадано, що не всі захворювання – це психосоматика. Тож як відрізнити звичайну тілесну хворобу від такої, що спричинена психологічно? Як говорить Вікіпедія: «Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, неврози, депресія чи почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична». І це вірно.

Ф. Александер (засновник сучасної психосоматичної медицини) виділив сім основних психосоматичних хвороб, так звана «свята сімка» психосоматики:

1. Виразка шлунка;
2. Гіпертонія;
3. Бронхіальна астма;
4. Ревматоїдний артрит;
5. Запальне захворювання кишечника;
6. Гіпертиреоз (порушення роботи щитовидної залози);
7. Атопічний дерматит.

Цікаво, що всі вище перелічені хвороби зачіпають практично кожну систему організму: дихальну, кровоносну, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну та ендокринну. Єдиний спосіб передбачити, яка саме система чи орган може постраждати від психосоматики – це дослідити свій родовід на предмет наявності спадкових хвороб. Наприклад, екзема (атопічний дерматит) не завжди передається напряму від батьків до дітей, зазвичай вона може проявитися через кілька поколінь. Знову ж таки – все залежить від виховання та соціокультурних умов.

Вплив стресу на організм та розвиток психосоматичних хвороб

Відомо, що хронічний стрес пригнічує резильєнтність людини (природну здатність протистояти викликам), тому з часом це впливає на зниження імунітету в цілому і сприяє розвитку соматичних хвороб.

Згідно з даними Американської кардіологічної асоціації, стани психічного здоров’я, включаючи депресію, тривогу та стрес, збільшують ризики погіршення здоров’я серця, а в двох нових дослідженнях 2023 року  дослідники вимірювали, наскільки психічний стан людини впливає на здоров’я серця.

Цитата доктора медичних наук, Г. Н. Левіна: «Існує чіткий зв’язок між психологічним здоров’ям і ризиком серцево-судинних захворювань. Ці дослідження доповнюють обсяг даних, які ми маємо, про те, як негативне психологічне здоров’я може збільшити ризик захворювань серця та мозку».

Дослідники виявили:

• У 38% усіх учасників під час спостереження з’явився новий серцево-судинний фактор ризику, наприклад високий кров’яний тиск, високий рівень холестерину або діабет 2 типу.

• У учасників, у яких раніше діагностували тривогу або депресію, новий фактор ризику виник у середньому на шість місяців раніше, ніж у тих, у кого депресії чи тривоги не було.

• Депресія та тривога підвищують ризик серйозних серцево-судинних розладів, таких як інфаркт або інсульт, приблизно на 35%.

• Близько 40% зв’язку між депресією та/або тривогою та серйозними серцево-судинними подіями та інсультом пояснюється прискореним розвитком факторів ризику серцево-судинних захворювань.

• У людей з більшою генетичною схильністю до стресу перший серцево-судинний фактор ризику виник у більш молодому віці (в середньому на 1,5 року раніше, ніж у тих, хто не має генетичного маркера).

І це лише приклад на основі кардіологічних досліджень, хоча насправді від стресу може постраждати як окремо взята система чи орган, так і весь організм в цілому. Однак для детального розгляду кожної з систем цієї статті явно не вистачить. Тому перейдемо до того, що нам під силу – способів профілактики.

Способи профілактики психосоматичних хвороб

Найкращою профілактикою будь-яких хвороб, в тому числі і психосоматичних є дотримання здорового способу життя.

Першим і найважливішим чинником здорового життя є сон. Надзвичайно важливо дотримуватись гігієни сну, оскільки від якості сну залежить якість всього життя. Саме під час сну відновлюється нервова система (і не лише вона). Здоровий сон сприяє зміцненню всього організму (саме тому, коли людина хворіє, їй хочеться спати більше, ніж зазвичай). Тому в першу чергу варто налагодити свій режим сну. Проблеми зі сном – це перший тривожний дзвіночок, що з організмом щось не так. Якщо хочеться спати більше, ніж зазвичай, але ви все одно не почуваєтесь бадьорим після сну, або навпаки спати зовсім не хочеться, важко заснути, важко прокинутись, турбують просинання посеред ночі – це все привід переглянути свій режим дня, а за потреби – звернутися до лікаря.

Другий чинник – це харчування. Не обов’язково сидіти на дієтах, щоб почуватися добре. Достатньо притримуватися тарілки здорового харчування (принцип «їжа як ліки»). Якщо є почуття міри, то можна їсти все, що хочеться і коли хочеться. Якщо ж у вас є мета скинути чи набрати вагу – все ж краще довірити своє здоров’я професіоналам і не проводити над собою сумнівні експерименти.

Третій чинник – це фізична активність. Тіло людини створене для руху, тож тривале перебування в пасивному стані сприяє збільшенню ризику розвитку хвороб, в тому числі і психосоматичних. Фізична активність – це не обов’язково про спорт чи роботу над собою в залі до сьомого поту. Це можуть бути і прогулянки парком, настільний теніс, катання на велосипеді чи просто легка зарядка зранку.

Четвертий, але не останній у своїй важливості чинник – це рефлексія або ж екологічний вияв емоцій. Рефлексія – це спосіб саморегуляції свого психологічного стану, аналіз власних почуттів, емоцій та потреб. Люди, схильні до рефлексії, не лише краще розуміють свій психоемоційний стан, але й більш уважні до потреб власного тіла. Такі люди здатні до самозцілення як психологічного, так і фізичного. Тому вкрай важливо розвивати навичку рефлексувати. Це також зміцнює резильєнтність – здібність справлятися зі стресом. Тому вкрай важливо розвивати навичку рефлексувати.

Найбільш екологічно можна навчитися рефлексувати в роботі з професійними психологами та психотерапевтами. Психотерапія – найкращий спосіб попередити чи приборкати психосоматичні порушення.