Що таке радикальне прийняття в контексті психології реальності?
Це — техніка діалектично-поведінкової терапії, яка, проте, початки свої має в філософії буддизму.
Радикальне, або ж абсолютне прийняття – підхід до всього, що сталося і стається з нами у житті, з позиції «є так і те, що є».
Крапка.
Це не заперечення реальності, не втеча від реальності, не проклинання реальності («Чому таке мало трапитися зі мною???») і не виправдання тої *упи, яка з вами трапилась (або яку вам причинили).
Це — ствердження того, що щось сталося.
Як радикальне прийняття працює в реальному житті?
Вчора мала можливість переконатися на своїй шкірі, як ото працює те радикальне прийняття, що його раджу своїм клієнтам.
Вирушили у велику подорож через три країни у Грецію… а доїхали до Чернівців. Потрапили в аварію.
Всі живі і цілі. Через 4 години стояння на евакуаторі вирушили назад додому.
Радикальне прийняття ситуації, як воно – спрацювало?..А яка альтернатива?…
Ти оптиміст чи песиміст?
Тобі як живеться, де б не жилося?..
Ми всі знаємо фразу
(в 12-ти кроках вони називають це «молитвою»)
про «змінити те, що можемо, попуститися з тим, що ні, і вміти перше й друге розрізнити».
Я сьогодні – про дві останні штуки.
Про попуститися з тим, чого змінити не можеш і про налаштування оптики: побачити, де проходить грань між свободою волі та фаталізмом
Що не залежить від тебе?
Як відомо, це три речі:
– Те, що про тебе говорять люди;
– Твій паспортний вік
(щонайменше, відколи все стало оцифроване, і схотів би підфальшувати, то зась)
– Ну і погода за вікном.
І що робити?..
Є така штука, яка говорить нам, що робити.
Називається вона радикальне прийняття реальності.
Родом, як і багато чого у психології, філософії та духовних практиках, із буддизму.
Концепція ця пропонує
повне і беззастережне прийняття поточних обставин такими, якими вони є, без опору або спроб змінити їх, без скиглення, скарження та засудження.
Страждання, каже буддизм, виникає через наш опір змінам і наше прагнення сталості і передбачуваності.
Отож, прийняття реальності допомагає його, це страждання, зменшити, визнаючи непостійність та мінливість життя.
Емоційні страждання, – вважає Марша Лайнен, творчиня діалектично-поведінкової терапії (ДБТ), що базується на концепції радикального прийняття реальності, – спричинюються у значній мірі ОПОРОМ тим фактам, які ми не можемо змінити.
Є, як воно є, – каже теорія ДБТ, – і ми можемо страждати з цього приводу, а можемо обрати інше:
прийняти той факт, що от так воно є, і – перестати з цього приводу страждати.
Почекайте, скажете ви, це як же?
Не страждати – а емоції, які ти не повинен стримувати?..
Емоції – не повинен, відповідаю я.
У тім-то і річ.
Ти якраз маєш проживати злість, розчарування, образу, сум, розпач, зневіру, незадоволення, біль.
Від всіх цих почуттів ти не сховаєшся, всі почуття – легітимні, валідні і повинні бути почутими тобою ж.
А от страждати чи ні – це вже опція.
Ти можеш, наприклад, сумувати про те, що за вікном дощ.
І, страждаючи, відмінити всі плани і залишитися вдома страждати.
А можеш посумувати і:
1) змінити плани на більш реалістичні;
2) лишитися вдома з запашним чаєм, коциком і книжкою;
2) взяти парасольку і не міняти планів. Захотіла поїхати на озеро скупатися – поїхала і скупалась.
(Це я вам про себе, якби хто питав)
То так, для прикладу.
Другий приклад – про людей, які говорять про вас і ніц на то не порадиш – ще простіший.
Можна не просто думати, що про вас говорять, а ще і дофантазовувати на предмет того, що саме говорять.
Гризти нігті та ночами не спати.
А можна – а можна багато чого.
Статті не вистачить.
Просто памʼятати: ти хороший для всіх, тільки коли мертвий, та й то лиш в епітафії.
Віру йми тільки собі.
Ти достатньо хороша/ий, на твою власну думку?
От і файно.
Ні? – то тоді це про першу частину. Ти можеш це змінити.
Паспортний вік? Ну що ж.
Або сидиш, плачеш, і переписуєш щодня заповіт, заборонивши собі жити, або продовжуєш танцювати крізь роки і життя.
Радикальне прийняття сприяє відносинам між людьми.
Виключаючи ситуації, де ми можемо щось змінити – приймати те, що КОГОСЬ змінити ми не можемо.
Хіба що на когось іншого.
Спроби змінити кожну певну людину приречені на поразку.
Міняємо себе або дистанцію з тою людиною, з якою ближча відстань – некомфортна чи токсична.
Ми маємо відплакати, що б не оплакували.
А потім – ми можемо продовжувати плакати – або шукати можливості жити.
При обставинах, погоді і віці.
Якщо ви вмієте занурюватися в момент, якщо вмієте медитувати, круто.
Практика буття в моменті, усвідомленості вчить нас зосереджуватися на тут-і-тепер і приймати свої думки та емоції без засудження.
Дати реальності бути.
Кажуть, що практикою усвідомленості можна розвинути такий от скіл – натренувати розум залишатися спокійним та врівноваженим у будь-яких ситуаціях.
Не плутайте людей, які опанували або мали вроджений дар отого радикального прийняття реальності, з тими, які закликають вас до позитивчику та балансу і при цьому мають зникаюче мало особистісних проблем.
В них все в шоколаді і це не про них, тут ситий голодному не товариш. Від них чути про позитивчик – краще дистанціюватися, бо то токсичний позитив.
Знаю інших людей, чистина з яких приймає реальність
Це релігійно обдаровані люди.
(Не плутати з усіма, хто називає себе віруючими)
Молитва по своїй дії має ефект, схожий з медитацією.
Вона частково звільнює і частково, навпаки, дає силу приземленого життя.
Але все може стати і ліками, і отрутою, справа – як завжди – в мірі.
Ми часто обираємо той чи інший спосіб втечі від реальності, лиш не завжди усвідомлюємо, що ми робимо.
Втеча від реальності – це насправді і є втеча від страждань.
Алкоголік не пʼє, щоб бути щасливим.
Він пʼє, щоб не відчувати страждання.
Радикальне прийняття реальності не має нічого спільного з униканням реальності, запереченням реальності та втечею від реальності.
Вона – є. Є та, якою є.
Що ми можемо зробити саме обставинах, які лишаюттся такими, якими є, незалежно від того, хочемо ми того чи ні?..
Я за дію.
Дію як процес або дію на результат.
І я б таки тестила свої дії об те смертне ложе.
Про що ти пожалієш?
Що мало сварився в коментах?
Що недоперепрацював?
Що не всі на світі суперечки виграв?
Що не всім довів що правий, звісно, ти?
Чи що не народив дитину?
Нічого по собі ні на землі ні в памяті людей не лишив?
Не насолодився всім, чим збирався і хотів – тим що приносить насолоду саме тобі?..
Ми обмежені реальністю.
І все ж ми можемо розширяти іі для себе –
Кожен у своїх можливостях.
А де не можемо, там пробуймо розширяти можливості.
Головне – прийняття без засудження САМОГО СЕБЕ.
– Прийняття друга чи партнера без спроб його змінити – це збереже ресурс на покращення власного життя.
– Емоційна зрілість – ми ж всі вдаємо, що віримо, що це круто, ну, оте все, що «не старість, а мудрість та зрілість»?..
От радикальне прийняття реальності – це вона, зрілість.
Аналізуємо емоції, дозволяємо їм бути і проявлятися екологічним чином і лишаємо погоду за вікном і далі по списку в спокої.
Ну і основне – ця концепція передбачає підвищення рівня щастя.
Якщо тільки ви не полюбляєте постраждати.
Якщо тільки для вас неусвідомлюваним щастям не є розказувати всім, хто має вуха, як все погано, як особисто вам не повезло – і продовжуватимете тестувати своє життя об чужі інстаграм-фальшивки.
Оце те, про я спочатку, про питання: ви оптиміст чи навпаки?
