Гештальт-психологія – це підхід, що досліджує сприйняття, поведінку та досвід людини через цілісність і взаємозв’язок усіх її аспектів.
У сучасному світі цей напрям широко застосовується в терапії, освіті, організаційному консультуванні та особистісному розвитку.
Гештальт-психологія (нім. Gestalt — образ, структура) напрям психології, що виник на початку XX ст. у Німеччині та предметом вивчення якого стали цілісні структури психіки з наголосом на сприйманні та динаміці розвитку особистості.
Методологія напряму була сформована німецькими дослідниками М.Вертгеймером, В. Келлером, К. Коффкою та К.Левіном.
Свого часу гештальт-психологи висунули твердження, що людина сприймає не суму окремих елементів свідомості, але інтегровану, цілісну структуру — гештальт, а центральне положення напрямку формулюється: психіка прагне до цілісності.
Далі у цій статті я охарактеризую основні аспекти гештальт-психології через призму сучасної теорії та з урахуванням практичного досвіду їх застосування під час надання допомоги клієнтам.
СУТЬ ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЇ
Сенс цього підходу можна зрозуміти на прикладі рисунку геометричних фігур:
Якщо частина однієї з фігур незавершена, наша психіка «домальовує» елемент, якого не вистачає, автоматично, якщо у своєму досвіді людина зустрічалася з чимось схожим, і ми розуміємо, що це за фігура.
Представники цього напрямку вважали і вважають, що так само і психічні процеси людини — прагнуть до завершення.
Гештальт-психологія пропонує цілісний погляд на людину у єдності її біологічної, психологічної та соціальної сфер існування.
Гештальт-психологи підкреслюють важливість всебічного розвитку людини, реалізації її цілей, прагнень за допомогою створення внутрішнього джерела опори та оптимізації саморегуляції.
Крім того, основними поняттями гештальт-психології вважаються «психічне поле», «ізоморфізм», «інсайт», «фігура та фон»:
Психічне поле у гештальт-психології
У гештальт-психології поняття “психічного поля” (або “поля досвіду”) відображає взаємодію людини з її оточенням. Це динамічна система, в якій індивід і середовище перебувають у постійній взаємодії.
Основні ідеї психічного поля
- Людина не існує окремо від середовища — вона є частиною цілісного поля.
- Поведінка визначається не лише внутрішніми факторами, а й зовнішнім контекстом.
- Психічне поле змінюється в залежності від досвіду, взаємодій і усвідомлення.
Вплив Курта Левіна
Концепція психічного поля має корені у теорії психологічного поля Курта Левіна. Він вважав, що поведінку людини можна зрозуміти лише через аналіз усього її життєвого простору, включаючи внутрішні (мотивації, емоції) та зовнішні (соціальні, культурні) фактори.
Психічне поле у гештальт-терапії
- Гештальт-терапевти працюють із контактними процесами, тобто з тим, як людина взаємодіє зі своїм полем.
- Терапія допомагає клієнту усвідомити свою роль у полі та змінити деструктивні патерни поведінки.
- Велика увага приділяється межам між людиною і середовищем, тобто балансуванню між автономією та зв’язком з іншими.
Як працює психічне поле у житті
Приклад: Якщо людина відчуває тривожність на роботі, це не лише її “особиста проблема”, а взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів (відносини з колегами, очікування керівництва, власні переконання).
Що робить гештальт-терапія? Допомагає клієнту усвідомити ці взаємозв’язки та знайти нові способи реагування на них.
Робота з полем у гештальт-терапії
- Фокус на процесі, а не тільки на змісті – важливо не лише що людина відчуває, а й як вона це переживає у полі.
- Аналіз “фігури та фону” – виділення головних аспектів досвіду, які впливають на людину в моменті “тут і тепер”.
- Робота з емоційними блоками – допомога в розпізнаванні і проживанні глибоких емоцій, що виникають у взаємодії з полем.
Ізоморфізм у гештальт-психології
Ізоморфізм у гештальт-психології означає відповідність між психічними процесами та нейрофізіологічними процесами у мозку.
Іншими словами, те, що ми переживаємо на рівні свідомості, має певний аналог у роботі нервової системи.
Походження поняття
Ідея ізоморфізму була розроблена у класичній гештальт-психології Вольфгангом Кьолером та Куртом Коффкою. Вони припускали, що структура сприйняття відповідає фізіологічним процесам у мозку.
Приклад: Коли ми бачимо знайомий об’єкт навіть у спотвореній формі (наприклад, обличчя друга в темряві), наш мозок “добудовує” цілісний образ. Це демонструє, що між нейронними процесами та сприйняттям існує певний структурний збіг.
Ізоморфізм у сучасній гештальт-психології
У сучасному розумінні ізоморфізм пов’язують не лише із зоровим сприйняттям, а й із емоціями, пам’яттю, мисленням та поведінкою.
- Нейропсихологія підтверджує: переживання людини корелюють із активністю певних ділянок мозку.
- Психотерапія використовує: гештальт-терапевти працюють із тілесними та емоційними реакціями як проявами єдиного процесу.
- Практичне застосування: через зміну думок та переживань можна впливати на фізіологічні процеси (наприклад, зменшувати тривожність, працюючи з мисленням).
Застосування ізоморфізму у гештальт-терапії
- Робота з тілесними відчуттями – терапевт звертає увагу на те, як клієнт переживає емоції у тілі (наприклад, стиснення в грудях при тривозі).
- Формування нових патернів поведінки – якщо змінити спосіб реагування на стрес, зміняться і нейронні процеси у мозку.
- Емоційне усвідомлення – допомога клієнту усвідомити зв’язок між думками, почуттями та фізичними реакціями.
Приклад ізоморфізму у терапевтичній практиці
- Клієнт: відчуває хронічну втому та напругу у м’язах.
- Терапевт: досліджує, як ці тілесні реакції пов’язані з його емоційним станом.
- Робота в гештальт-підході: через усвідомлення і проживання емоцій людина може зменшити фізичну напругу.
Інсайт у сучасній гештальт-психології
Інсайт – це раптове усвідомлення або розуміння проблеми, що веде до її вирішення. У гештальт-психології цей процес розглядається як перехід від невпорядкованого сприйняття до цілісного розуміння ситуації.
Походження поняття інсайту
Концепція інсайту походить із досліджень Вольфганга Кьолера, який вивчав поведінку мавп у вирішенні завдань. Він помітив, що вони не просто випадково знаходили рішення, а раптово “бачили” вихід із ситуації, коли всі необхідні елементи складалися в єдину картину.
Приклад: Мавпа, щоб дістати банан, спершу безуспішно пробує дотягнутися до нього, а потім раптово розуміє, що можна скласти дві палиці й створити довший інструмент.
Інсайт у гештальт-терапії
У гештальт-підході інсайт є ключовим моментом терапевтичного процесу. Він виникає, коли клієнт раптово усвідомлює приховані зв’язки між своїми почуттями, думками та поведінкою.
- Робота з усвідомленням (awareness) – терапевт допомагає клієнту помітити, що він раніше не усвідомлював.
- Дослідження незавершених ситуацій – інсайт може виникнути, коли клієнт раптово розуміє, що минулий досвід впливає на його сьогодення.
- Контакт із тілесними відчуттями – через увагу до тіла людина може несподівано усвідомити свої пригнічені емоції.
Приклад: Клієнт довго скаржиться на проблеми у стосунках, не розуміючи, що повторює один і той самий сценарій. У якийсь момент він усвідомлює: “Я завжди намагаюся догодити партнеру, бо боюся відмови!” – це і є інсайт.
Що сприяє інсайту у гештальт-терапії?
- Фокус на процесі “тут і тепер” – робота не з абстрактними роздумами, а з реальним переживанням.
- Експериментування – використання технік, які допомагають клієнту по-новому побачити ситуацію (наприклад, техніка “порожнього стільця”).
- Відстеження повторюваних патернів – клієнт починає помічати, як певні емоційні чи поведінкові моделі впливають на його життя.
Чим інсайт у гештальті відрізняється від когнітивного розуміння?
Когнітивне розуміння – коли людина логічно усвідомлює проблему, але це не змінює її стан, а гештальт-інсайт – це глибоке проживання нового усвідомлення, що змінює внутрішній досвід та поведінку.
Приклад: когнітивне усвідомлення: “Я знаю, що моє дитинство впливає на мої стосунки”, а гештальт-інсайт: “Я тільки зараз по-справжньому відчув, як сильно мене це зачіпає!”
Фігура та фон у сучасній гештальт-психології
Концепція фігури та фону є одним із ключових принципів гештальт-психології. Вона описує, як людина організовує своє сприйняття: деякі елементи стають фігурою (тобто тим, що привертає увагу), а інші залишаються фоном (менш помітними, але все ще впливають на сприйняття).
- Фігура – це те, що в даний момент є у фокусі уваги.
- Фон – це все інше, що не усвідомлюється прямо, але створює контекст.
Приклад: Коли читаєш текст, букви стають фігурою, а білий аркуш – фоном. Але якщо на аркуші є пляма, вона може стати фігурою, а текст – відступити на фон.
Як це працює в психології?
У психіці людини цей принцип означає, що у кожен момент часу якась потреба, емоція чи думка виходить на передній план (стає фігурою), а все інше відходить на другий план (стає фоном).
Приклад у житті: коли людина голодна, їжа стає фігурою, а всі інші справи можуть відійти на другий план, а після їжі потреба у самовираженні або відпочинку може стати новою фігурою.
Фігура та фон у гештальт-терапії
Гештальт-терапевти працюють із тим, що у клієнта виходить у фігуру, тобто що зараз найбільш значуще для нього.
- Допомогти клієнту усвідомити, що зараз для нього найважливіше (яка проблема, емоція чи потреба).
- Дослідити, що залишається “у фоні” та чи не впливає це на поточний стан.
- Працювати з тим, як людина змінює фігуру і що вона не помічає у фоні.
Приклад терапії: Клієнт скаржиться на труднощі у спілкуванні.
- Терапевт звертає увагу на його тілесні реакції: клієнт стискає кулаки, але цього не усвідомлює.
- Усвідомлення цієї тілесної напруги допомагає клієнту зрозуміти, що у фоні прихована злість, яка впливає на спілкування.
Що відбувається, якщо фігура не змінюється?
У здоровій психіці фігура постійно змінюється, тобто людина природно перемикає увагу відповідно до своїх потреб. Але якщо якась фігура застряє, це може спричинити проблеми:
- Тривожність – людина постійно фокусується на страхах.
- Депресія – немає зміни фігури, людина застрягла у переживаннях.
- Проблеми у стосунках – людина фокусується на одній емоції (наприклад, образі) і не може побачити загальну картину.
Приклад: Людина постійно прокручує в голові конфлікт на роботі.
- Це стає “застрялою фігурою”, що не дає переключитися на інші аспекти життя.
- Гештальт-терапія допомагає повернути природну зміну фігури, щоб людина могла пережити і відпустити ситуацію.
Закон прегнантності у гештальт-психології
Ідеї Макса Вертгеймера та Вольфгана Келлера дозволили сформулювати гештальт-психологам закон хорошої форми (закон прегнантності), згідно якого психологічне поле та сприймання як пізнавальний процес тяжіють до простих, чітких, завершених форм і станів.
Закон прегнантності (від нім. “Prägnanz” – чіткість, виразність) є основним принципом гештальт-психології. Він стверджує, що наша свідомість схильна організовувати сприйняття у найбільш прості, впорядковані та гармонійні форми.
Цей закон також називають законом доброї форми або законом простоти.
Основний зміст закону прегнантності
- Людський мозок завжди прагне до структуризації хаосу.
- Ми схильні сприймати речі так, щоб вони були якнайчіткішими, найпростішими та найзрозумілішими.
- Якщо інформація неоднозначна, ми несвідомо намагаємося її спрощувати та впорядковувати.
Приклад: Якщо ми бачимо незавершене коло, мозок “домальовує” його, щоб зробити його цілісним.
Ілюстрація: Уявіть, що перед вами розкидані чорні точки – якщо вони розташовані у формі трикутника, ваш мозок сприйме їх саме так, навіть якщо ліній між точками немає.
Як працює закон прегнантності в житті?
У сприйнятті візуальної інформації ми схильні бачити знайомі фігури в абстрактних зображеннях (наприклад, хмари у формі тварин).
У мисленні та розумінні коли ми чуємо уривчасті слова або фрази, мозок автоматично “заповнює” пропущену інформацію.
У сприйнятті міжособистісних відносин ми схильні узагальнювати людей і ситуації, приписуючи їм певні категорії (наприклад, “добрий”, “поганий”, “авторитарний”, “турботливий”).
Закон прегнантності у гештальт-терапії
Гештальт-терапія використовує цей принцип, щоб допомогти людям:
- Помічати власні спотворення реальності – як вони спрощують або змінюють сприйняття ситуацій.
- Розвивати усвідомленість (“awareness”) – навчитися бачити ситуації такими, якими вони є, без зайвих інтерпретацій.
- Доповнювати незавершені ситуації – якщо людина не може прийняти якусь подію з минулого, її мозок може “домальовувати” нереальні сценарії, які створюють внутрішню напругу.
Приклад у терапії: Клієнтка згадує конфлікт із подругою та впевнена, що та “завжди її ігнорує”. Терапевт допомагає їй дослідити реальні ситуації, щоб побачити повну картину, а не лише узагальнену “добру форму”.
Принципи гештальт-психології
Дія вищеозначеного закону пов’язана з реалізацією принципів гештальт-психології:
- Близькості. Стимули, що розташовані поруч — сприйматимуться разом.
- Подібності (схожості). Схожі за розміром, обрисами, формою тощо стимули — сприйматимуться разом.
- Цілісності (спрощення). Сприйняття прагне спрощеності і цілості.
- Замкненості. Сприйняття має тенденцію до завершення образів чи фігур шляхом їх заповнення.
- Суміжності. Схильність сприйняття пов’язувати події у часі і просторі
- тощо.
Дані принципи допомогли сформулювати практичні засади функціонування гештальт-психології.
Наприклад, у роботі з людьми, що потребують психологічної допомоги, фахівці цього напрямку опираються на те, що свідомість особистості — це «психологічне поле», на якому відбувається постійна взаємодія усіх психічних процесів та переструктурування гештальтів.
А виникнення у клієнта «інсайту» — переконливе свідчення ефективності співпраці з гештальт-психологом.
Принципи гештальт-психології описують, як ми організовуємо своє сприйняття, мислення та поведінку.
Гештальт-психологія фокусується на тому, як люди сприймають цілісні образи і взаємодіють з навколишнім світом.
Принцип цілісності (гештальту)
Людина сприймає світ не як сукупність окремих елементів, а як цілісні структури (гештальти). Наприклад, ми не бачимо окремо кольори та форми, а сприймаємо об’єкти як єдині цілісні образи.
Гештальт-психологія стверджує, що розуміння цілого є більш важливим, ніж розуміння частин.
Принцип фігури та фону
У кожен момент часу ми виділяємо певний елемент як фігуру, а інші частини сприймаються як фон. Наприклад, коли ми читаємо текст, букви — це фігура, а фон — це білий аркуш.
Принцип прегнантності (закон доброї форми)
Людина прагне до найпростішого та найгармонійнішого сприйняття світу. Це означає, що ми схильні сприймати об’єкти як чіткі та організовані (якнайпростіші форми), навіть якщо це сприйняття вимагає мінімальних зусиль для створення структури.
Принцип закритості (завершеності)
Людина схильна завершувати незавершені образи або ідеї, прагнучи до цілісності. Якщо бачимо частину фігури або малюнка, мозок автоматично доповнює відсутні елементи, щоб сприйняти їх як завершену форму.
Принцип близькості
Об’єкти, які знаходяться близько один до одного, ми сприймаємо як пов’язані між собою. Наприклад, групи точок, розташовані близько, сприймаються як форма або об’єкт.
Принцип схожості
Об’єкти, які схожі за кольором, формою або іншими характеристиками, ми сприймаємо як групу або цілісну структуру. Наприклад, усі червоні елементи на малюнку сприймаються як один об’єкт, а не як кілька окремих елементів.
Принцип континуїтету (безперервності)
Люди схильні сприймати елементи, що утворюють безперервні лінії або контури, як частину одного образу.
Наприклад, коли бачимо лінії, які починаються з одного боку і продовжуються на іншому, ми сприймаємо їх як єдину лінію.
Принцип симетрії
Схильність сприймати симетричні образи як гармонійні та цілісні. Люди частіше сприймають об’єкти, що мають симетричну форму, як один об’єкт, а не з кількох окремих частин.
Застосування принципів гештальт-психології в психотерапії
У гештальт-терапії ці принципи використовуються для допомоги клієнтам у пізнанні себе та в розумінні своїх емоцій та поведінки.
Терапевти допомагають клієнтам усвідомити свої не завершені ситуації (наприклад, залишені емоційні конфлікти) та надають можливість побачити картину цілісно.
Також в роботі з клієнтами гештальт-терапевти використовують такі прийоми, як робота з фігурою та фоном, щоб допомогти людям бачити відносини між їхніми проблемами та контекстом.
Гештальт-терапія
Засновником гештальт-терапевтичної практики вважається Фріц Перлз, а станом на сьогодні — цей напрям акумулював ключові ідеї гештальт-психології та досягнення інших психологічних напрямів, зокрема гуманістичного.
Багато психотерапевтів, які працюють у цьому напрямку вважають (і я схильна з ними погодитись), що незавершені психічні процеси є віддзеркаленням:
- незакінчених ситуацій у навколишній дійсності людини,
- незавершеної інтеграції певного життєвого досвіду
- та пов’язаного із цими чинниками емоційного переживання у її психічному полі.
Звідси «психічна напруга», яка створює дискомфортні відчуття та переживання, котрі, врешті-решт у кращому випадку, і приводять людину до кабінету психотерапевта, підібрати якого відповідно до проблематики із першого разу, до речі, допомагає спеціальний функціонал на відповідній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”.
Зазвичай, фахівці з гештальт-психотерапії допомагають позбутись напруги через сприяння конструктивному емоційному сприйняттю з переосмисленням ситуації та її значення шляхом використання спеціальних технік.
У результаті, психіка починає сприймати ситуацію як цілісну та завершену, а напруга зникає.
Що, зрештою, уможливлює ситуацію, коли клієнт позбувається деструктивних переживань та переконань, що заважають йому повноцінно функціонувати.
Слід додати, що на відміну від психоаналізу, у гештальт-підході не відбувається «повернення» в дитинство, минулі психотравмуючі ситуації чи аналіз несвідомого матеріалу психіки.
Головний акцент у гештальт-психології ставиться на те, що відбувається «тут і зараз», зокрема аналізу підлягають ті почуття та емоції, що супроводжують клієнта у процесі терапії.
ПІДСУМКИ
Сучасна гештальт-психологія адаптується до цифрового світу та використовується навіть в онлайн-терапії і залишається актуальним методом самопізнання, особистісного розвитку та психотерапії.
Психічне поле в гештальт-психології – це система взаємодії людини з її середовищем, а через усвідомлення цих процесів можна розширити власні можливості, покращити стосунки та знайти нові рішення життєвих ситуацій.
Ізоморфізм у сучасній гештальт-психології підтверджує, що психічне і фізіологічне тісно взаємопов’язані. Цей принцип допомагає краще розуміти, як наші думки, емоції та тіло взаємодіють між собою, і використовувати це знання у психотерапії.
Інсайт у гештальт-психології – це глибоке, цілісне усвідомлення, яке трансформує сприйняття людини. Він є одним із головних терапевтичних моментів, що дозволяє змінювати внутрішні патерни та покращувати якість життя.
Принцип фігури та фону пояснює, як ми організовуємо своє сприйняття, думки та емоції. У гештальт-терапії цей механізм використовується для допомоги клієнту зрозуміти, що зараз є найважливішим, і повернути природний баланс змінюваності фігури.
Закон прегнантності показує, як наш мозок прагне порядку та гармонії в усьому, що ми сприймаємо. Але це може призводити до спотвореного бачення реальності – надмірного спрощення чи узагальнення.
Гештальт-психологія та терапія допомагають навчитися усвідомлювати ці механізми та працювати з ними для більш об’єктивного сприйняття світу.
Принципи гештальт-психології допомагають розкрити механізми, за якими ми сприймаємо, організовуємо і інтерпретуємо навколишній світ, а також дозволяють не лише краще розуміти сприйняття, а й застосовувати їх для полегшення розв’язання внутрішніх конфліктів та розвитку здорового саморозуміння у терапевтичному процесі.
Підбір гештальт-психолога
Щоби проконсультуватися з гештальт-терапевтом щодо актуальних для вас (чи небайдужим вам людям) психологічних проблем, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у відповідному розділі веб-середовища.
