Фобії, як явище людської психіки відомі з давніх-давен і описані в багатьох літературних творах.
Лікувати фобії пробували з найрізноманітнішими способами, використовуючи релігійні та шаманські обряди, замовляння та магічні зілля.
Таке лікування часто було безуспішним, стигматизуючим і безнадійним.
І лиш з бурхливим розвитком психофармакології та психотерапевтичних наук, з фобіями навчились боротися по-справжньому, сприяючи одужанню своїх пацієнтів та клієнтів, позбавляючи їх страху та повертаючи психічне здоров’я.
Що таке фобії?
Взагалі, фобіями називають абсолютно безпідставні, інтенсивні страхи перед явищами, реальними, чи нафантазованими, які неможливо контролювати.
Причому люди, які страждають фобією, ставляться до свого стану критично, але нічого не можуть з собою вдіяти.
Фобії значно погіршують якість життя, адже призводять до стійкого тривожного емоційного фону і спричиняють розвиток уникаючої поведінки.
Людина, яка страждає на фобію, намагається не потрапляти в ситуації, які спонукають її згадати про свій страх і знову пережити його.
Така поведінка часто ізолює людину, яка страждає на тривожний фобічний розлад, замикаючи в чотирьох стінах, або суттєво обмежуючи коло спілкування чи соціальний простір.
Види і причини фобій
В психіатрії фобії відносять до кластеру тривожних розладів, окремо виділяючи агорафобію, специфічні фобії та соціофобію.
Взагалі фобій є безліч, попри певну частину найпоширеніших, від простих і зрозумілих, до найдивніших.
Безпосередні причини виникнення фобій точно невідомі, хоча ці розлади цілком вписуються в біопсихосоціальну модель розладів психіки.
Є певна частка спадкової схильності, тобто, якщо хтось з родичів першої лінії мав фобічний розлад, то шанси, що нащадки матимуть ту, чи іншу фобію, сягає до 20%.
Також постійне відчуття небезпеки чи неблагополуччя в дитинстві можуть формувати так звану «тривожну особистість» з гіперактивністю лімбічної системи, яка є добрим підґрунтям для виникнення фобічних розладів.
В людей, які мають фобічний розлад, значно активована вісь стресу — в великій кількості в кров викидається гормон гіпоталамусв вазопресин і гормон наднирників кортизон, спричиняючи постійну «тривожну готовність».
Стартує фобічний розлад, зазвичай¸в підлітковому, або молодому віці до 30ти років, коли з’являються перші специфічні страхи.
Переважно фобії бувають відносно сприятливими, як, наприклад, страх жаб чи павуків. Ці страхи не порушують звичайного способу життя і можуть проявлятися лише епізодично, тому особливого лікування не потребують.
Взагалі різні фобії можуть раптово з’являтися і пізніше зникати у досить значної частини людей, не залишаючи жодного помітного сліду у їхній психіці.
Діагноз фобічного розладу ми можемо поставити лише в тому випадку, коли епізоди фобічних нападів тривають не менше 6-ти місяців, спричиняють стійке порушення звичного способу життя і призводять до уникаючої поведінки і дезадаптації.
Фобії, які призводять до стійкого порушення способу життя і зниження професійного функціонування, потребують консультації психіатра для медикаментозного лікування та тривалої роботи з психологом чи психотерапевтом.
Агорафобія
Одна з найпоширеніших фобій, яка включає в себе страх відкритого простору, натовпу, поїздки в різних видах транспорту.
Часто агорафобія починається з раптового приступу гострого страху в певному місці, який досягає рівня панічної атаки:
- з’являється страх смерті,
- прискорюється серцебиття,
- підвищується пітливість,
- ноги і руки стають наче невагомі,
- важко ступити крок
- здається, що неможливо зробити вдих.
Приблизно за декілька хвилин панічна атака минає без сліду, проте людина наступного разу буде боятися її виникнення і уникатиме певного місця, щоб панічна атака не повторилася.
З часом кількість таких місць буде збільшуватися, а тривога наростати, приводячи до стійких обмежень.
Соціофобія
Соціофобія, або соціальний тривожний розлад — це коли людина відчуває стійкий дискомфорт або страх під час перебування в групі людей, або боїться якось себе проявити, висловити свою думку.
Людині з соціофобією здається, що вона буде не зрозуміла іншими чи висміяна, хоч жодних обєктивних причин для цього не існує.
Часто соціофобія виникає у людей, які мали травматичний досвід зневаження чи відкинення, з яким вона не впорались. Часто це сором’язливі, тривожні люди з не надто високою самооцінкою, які надзвичайно потребують підтримки і схвалення від оточення.
В дітей також бувають соціофобічні розлади, один з яких це селективний мутизм, коли дитина зберігає повну мовчанку з незнайомцями чи в конкретних соціальних ситуаціях і має дуже обмежене коло найближчих осіб, з якими розмовляє.
При чому, мовлення відповідає віку і розвинене в повному об’ємі. Часто дитина має декілька друзів, з якими демонструє звичайну дитячу поведінку, з іншими ж дітьми не спілкується взагалі.
Селективний мутизм призводить до порушення навчання та взаємодії з однолітками і досить важко піддається різним терапевтичним інтервенціям. Тому при неефективності поведінкової терапії призначають медикаментозну підтримку.
Специфічні фобії
Специфічні фобії, або прості фобії, це фобії предметів, явищ, вигаданих подій тощо. Наприклад, страх води, страх висоти, певних тварин чи комах.
Може бути страх захворіти — нозофобія, страх онкологічного захворювання —канцерофобія, страх збожеволіти — лісофобія тощо.
Ці, здавалось би, безпідставні страхи також можуть займати дуже багато місця в думках людей і викликати сильну тривогу і значно ускладнювати їм життя.
Часом є дивні фобії, як страх дерев чи якогось одного кольору, чи продукту. Кожен з них має свою цікаву назву і історію, хоч приносить не менше страждань, ніж «традиційні» фобії, викликаючи сором і страх звернутися за допомогою.
Лікування фобій
В даний час фобії досить добре і швидко лікуються, враховуючи можливості фармакології і сучасної психотерапії.
Препаратами вибору при лікуванні фобій є сучасні антидепресанти, які призначаються мінімум на 6 місяців.
Ідеальною комбінацією лікування фобій є співпраця пацієнта, психіатра і психолога, що, хоча фобічні розлади зазвичай хронічні, допомагає досягнути стійкого позитивного результату і повернути радість життя.
