Відчуття сорому – це одне з найскладніших і найболючіших людських переживань, що часто ховається під маскою фрази “Я не така/ий”.
Сором – це емоція, яка виникає, коли людина відчуває, що вона сама, а не її вчинок, є “поганою”, “негідною”, “недостатньо хорошою” або “дефектною”.
У сучасній психології воно розглядається як глибока емоція, що впливає на самооцінку, стосунки та здатність до повноцінного життя.
Фраза “Я не така / я не такий” може вказувати на низку глибинних психологічних проблем і станів, які впливають на самосприйняття та взаємодію людини зі світом і часто це не просто поодинока думка, а відображення складних внутрішніх конфліктів.
Сором як внутрішнє переживання неспроможності, може бути пов’язаний із порушеннями особистих стандартів або суспільних норм.
Далі я охарактеризую сором через призму сучасної теорії загальної психології та безпосередньої практики роботи з відповідним запитом у межах гештальт-підходу.
Можливі значення фрази “Я не така / Я не такий”
Практика свідчить, що ця фраза може мати різні відтінки, залежно від контексту та індивідуального досвіду, але найчастіше вона означає “щось із” або й “усе перелічене” далі:
Низька самооцінка та невпевненість
Людина відчуває, що вона “недостатньо хороша” у порівнянні з іншими або з ідеальним образом, який вона собі створила.
Це може стосуватися зовнішності, інтелекту, професійних якостей, соціальних навичок або здатності до побудови стосунків.
Синдром самозванця
Незважаючи на об’єктивні досягнення та успіхи, людина переконана, що вона не заслуговує на них, а її успіхи є результатом випадковості або обману.
Вона боїться “викриття” і відчуває себе шахраєм.
Травматичний досвід
У деяких випадках, відчуття “Я не така” може бути наслідком психологічних травм, особливо отриманих у дитинстві. Це може призводити до:
Проблеми з емоційною регуляцією
Труднощі в управлінні емоціями, їх надмірна інтенсивність або, навпаки, притуплення.
Глибинні переконання про власну нікчемність, поразку або приниження
Ці переконання супроводжуються сильними почуттями сорому, провини або невдачі.
Труднощі у стосунках
Складнощі у формуванні близькості та довіри з іншими людьми.
Відчуттям “інакшості” або відмінності
Людина може відчувати, що вона відрізняється від більшості, не вписується у загальноприйняті норми або очікування.
Це може бути пов’язано з особливими рисами характеру, інтересами, світоглядом або навіть нейрорізноманіттям (наприклад, СДУГ, як згадується в одному з джерел).
Униканням відповідальності або запереченням проблем
Іноді фраза “Я не така” може використовуватися як захисний механізм, щоб уникнути визнання власних недоліків або проблем, перекладаючи відповідальність на інших або обставини (“Це не я погана, це вони мене не розуміють”).
Психологічні характеристики та функції сорому
В цьому роздлі — про загальнопсихологічне бачення сорому, важливими складовими котрого, на мій погляд, треба вважати, передовсім:
Страх бути відкинутим/засудженим
Сором є сигналом про потенційну загрозу втрати приналежності до групи, осуду з боку інших.
Бажання зникнути/стати невидимим
Це часто супроводжується фізичними проявами, такими як почервоніння, уникнення зорового контакту, згорблення, бажання “провалитися крізь землю”.
Блокування контакту
Сором паралізує, зупиняє спонтанність, заважає просити про допомогу, висловлювати свої потреби, що може призвести до соціальної ізоляції.
Вплив на самооцінку
Хронічний або токсичний сором руйнує самооцінку, формує переконання “зі мною щось не так”, “я не заслуговую на любов”.
Регуляторна функція (конструктивний сором)
У здоровій формі сором може бути корисним. Він допомагає нам усвідомити, де ми перетнули межі, щось зробили не так, і мотивує нас дотримуватися соціальних норм, вибачатися, вчитися на помилках.
Це так званий “творчий сором”, який є частиною соціальної регуляції.
Токсичний сором
На відміну від здорового, токсичний сором не веде до змін або розвитку. Він є всеосяжним, перманентним відчуттям власної “поганості”, яке виникає незалежно від реальних вчинків.
Токсичний сором блокує інші почуття і паралізує особистість, а також, як показує практика, часто є наслідком травматичного досвіду, жорсткого виховання, критики тощо
Відмінність сорому від провини
У загальній психології та гештальт-терапії існують чіткі відмінності між соромом і провиною, зокрема перша розрізняє їх за об’єктом емоції та реакцією на неї:
Провина в загальній психології
- Пов’язана з конкретними вчинками або діями, які людина вважає неправильними. Фокус спрямований на вчинок.
- Зазвичай стимулює бажання виправити помилку, компенсувати завдану шкоду або перепросити.
- Має “вихід” – людина може змінити свою поведінку або вчинити дії для виправлення ситуації.
- Відповідальність є ключовим елементом: людина визнає себе причиною чогось і може усунути негативні наслідки.
- Може призвести до каяття та особистісного вдосконалення.
Сором в загальній психології
- Пов’язаний із почуттям, що вся особистість є неповноцінною, “негідною” або “поганою”. Фокус спрямований на самого себе.
- Часто залежить від оцінки оточуючих і може бути спровокований невідповідністю соціальним очікуванням.
- Часто призводить до самоізоляції, бажання втекти, сховатися або уникнути уваги.
- Зі сорому “виходу немає” у тому сенсі, що це переживається як клеймо, яке важко виправити.
- Може бути руйнівним, перешкоджаючи емоційному та соціальному розвитку.
Провина і сором у гештальт-підході
Гештальт-терапія підходить до сорому і провини, зосереджуючись на усвідомленні та інтеграції цих емоцій у поточному досвіді клієнта, що передбачає феноменологічність, роботу з уникненням та відповідальність разом із вибором.
Феноменологічний підхід
Гештальт-терапія акцентує увагу на тілесному досвіді та усвідомленні того, як сором і провина проявляються в тілі, що допомагає клієнту розрізняти різні аспекти цих емоцій на чуттєвому рівні.
Наприклад, сором може відчуватися як почервоніння і жар, тоді як інший вид сорому може проявлятися як стиснення і затримка дихання.
Робота з уникненням
Терапевтична робота спрямована на полегшення та переосмислення почуття провини та сорому.
На практиці, це означає, що гештальт-терапевт допомагає клієнту залишатися в контакті з цими емоціями, а не уникати їх.
Відповідальність та вибір
У гештальті провина може розглядатися у контексті відповідальності за свій вибір.
Відтак, робота може включати заміну поняття “я повинен” на “я хочу”, щоби допомогти клієнту усвідомити свою власну роль і вплив на події, а також відновити відчуття власної сили та автономії.
Сором, натомість, часто пов’язаний з інтроектами (засвоєними зовнішніми правилами та цінностями) та тим, як вони перешкоджають автентичному вираженню себе.
Тому, робота з соромом спрямована на прийняття себе та звільнення від зовнішніх оцінок.
Сором у гештальт-підході
У гештальт-терапії сором розглядається як механізм переривання контакту або як сигнал про незавершений гештальт.
Він виникає на контактній межі, коли людина відчуває себе викритою, незахищеною або невідповідною очікуванням середовища, що призводить до бажання сховатися, уникнути контакту, а серед ключові його аспектів у гештальті, на мою думку, треба зазначити:
Сором як переривання контакту
Коли людина соромиться, вона ніби “завмирає” на контактній межі. Вона не може адекватно проявитися, висловити свої потреби або почуття, адже “Я не така/ий, щоб це показувати/робити”.
Це блокує природний потік переживань і заважає відкритій взаємодії.
Джерело сорому
Часто корінь токсичного сорому лежить у ранньому дитинстві, коли батьки чи значущі дорослі критикували або відкидали дитину за її природні прояви, почуття чи потреби.
Це формує внутрішнє переконання “зі мною щось не так”.
Ретрофлексія
У гештальті сором часто пов’язаний з ретрофлексією, коли енергія, спрямована назовні (наприклад, бажання висловити гнів, радість, сексуальність), обертається на саму людину. “Я соромлюсь того, що хочу/відчуваю, тому я приховую це від себе та інших”.
Екзистенційний сором
Це глибинний сором за своє існування, за саму свою присутність у світі, часто пов’язаний з відчуттям власної “недостатності” або “недосконалості” на рівні буття.
Сором і контакт з тілом
Сором дуже тісно пов’язаний з тілом. Він часто проявляється через тілесні відчуття (спека, холод, стиснення, бажання “зменшитися”), і робота з тілом є важливою частиною терапії сорому.
Методи, прийоми і техніки роботи з соромом у гештальті
У гештальт-підході робота із соромом є одним з ключових напрямків, оскільки сором часто перешкоджає повноцінному контакту людини із собою та світом.
На практиці, основною метою є не стільки позбутися сорому, скільки усвідомити його, прийняти та інтегрувати у свій досвід, щоб він перестав бути руйнівним.
Фокус на усвідомленні “Тут і зараз” (Awareness “Here and Now”)
Усвідомлення тілесних відчуттів: Сором часто проявляється на тілесному рівні (почервоніння, стиснення, бажання сховатися, опустити очі).
Терапевт допомагає клієнту звернути увагу на ці відчуття, описати їх, посилити або дослідити. Це дозволяє встановити контакт із переживанням сорому, а не уникати його.
Усвідомлення імпульсів: Сором може блокувати спонтанні імпульси та бажання.
Терапевт допомагає клієнту помітити ці імпульси та, можливо, експериментувати з їх вираженням у безпечному терапевтичному просторі.
Діалог із соромом: Клієнту може бути запропоновано “поговорити” зі своїм соромом, наче це окрема частина його самого.
Це допомагає об’єктивувати почуття та краще зрозуміти його природу.
Техніка “Порожнього стільця” (Empty Chair Technique)
Ця техніка є однією з найвідоміших у гештальті, при якій Клієнт сідає на один стілець, уявляючи, що на іншому стільці сидить та частина його самого, яка викликає сором (наприклад, “внутрішній критик” або “сором’язлива частина”), або значуща особа з минулого, яка була джерелом сорому.
Клієнт веде діалог, пересідаючи з одного стільця на інший, висловлюючи емоції, думки та потреби з обох “сторін”.
Це дозволяє висловити невисловлене, інтегрувати полярності та завершити “незавершені гештальти”, пов’язані із соромом.
Посилення (Exaggeration)
На практиці, якщо клієнт проявляє певні тілесні реакції або говорить певним чином, що може бути пов’язано із соромом (наприклад, опускає очі, стискає кулаки, говорить тихим голосом), терапевт може запропонувати посилити цю дію або інтонацію.
Це допомагає усвідомити приховані емоції, бажання та значення, які стоять за цими проявами, і встановити з ними глибший контакт.
Робота з інтроектами та проекціями
Інтроекти: Сором часто виникає через засвоєні з дитинства правила, переконання та оцінки, які не були переосмислені та прийняті як власні (інтроекти).
Наприклад, “я повинен бути ідеальним”, “мої почуття неважливі”. Терапевт допомагає клієнту усвідомити ці інтроекти та перевірити їхню актуальність.
Робота може включати заміну “я повинен” на “я хочу” або “я можу”, щоб відновити власну автономію та вибір.
Проекції: Іноді сором’язливі або “неприйнятні” частини себе проектуються на інших, і людина відчуває сором, уявляючи, що інші її засуджують.
Терапевт допомагає клієнту розпізнати ці проекції та повернути їх собі, щоб інтегрувати ці “відкинуті” аспекти особистості.
Контакт та межі контакту
Гештальт-терапія акцентує увагу на циклі контакту (як людина вступає у взаємодію з навколишнім світом і як вона її завершує).
Сором часто є механізмом переривання контакту (наприклад, ретрофлексія, коли імпульс направляється на себе, або злиття, коли людина не відчуває себе окремою від інших).
Робота спрямована на усвідомлення того, як сором перериває природний цикл контакту, і експериментування з новими, здоровішими способами взаємодії.
Це може включати встановлення та захист власних кордонів.
Підтримка та безпечний простір
Ключовим елементом роботи із соромом у гештальт-терапії є створення безпечного, довірчого та не осудливого середовища.
Терапевт пропонує безумовне прийняття та емпатію, що дозволяє клієнту ризикувати, виражати свої найглибші почуття та експериментувати з новою поведінкою, не боячись засудження.
Це “коригуючий емоційний досвід”, який допомагає клієнту переписати старі сценарії, пов’язані із соромом.
Підсумки
Робота з соромом у гештальт-терапії спрямована на те, щоб клієнт міг перестати ховатися за фразою “Я не така/ий”, усвідомити свої справжні потреби, почуття та бажання, інтегрувати відкинуті частини себе і навчитися проявлятися у світі автентично, незважаючи на потенційний осуд, але з вірою у власну цінність.
У загальній психології сором і провина диференціюються насамперед за об’єктом емоції (я проти вчинку), тоді як гештальт-терапія зосереджується на усвідомленні тілесних проявів, роботі з уникненням та відновленні відповідальності й автентичності у проживанні цих почуттів.
Працюючи із соромом, гештальт-терапевт допомагає клієнту не лише усвідомити, але й прожити ці важкі почуття, щоб вони втратили свою руйнівну силу і дозволили людині бути більш цілісною та автентичною.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом щодо сорому — звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища
