Стійкий депресивний розлад є формою депресивного розладу, при якому симптоми тривають протягом тривалого періоду часу, і вони можуть бути менш вираженими, але триваліше присутніми, ніж у депресивного розладу. Даний розлад характеризується тривалою та хронічною депресією, яка може тривати принаймні два роки у дорослих і один рік у дітей та підлітків.
Можливі причини стійкої депресії включають:
- Генетичні фактори: Спадковість може грати важливу роль у схильності до розвитку депресивних розладів. Якщо у члена сім’ї був депресивний розлад, це може збільшити ризик для інших членів сім’ї.
- Нейробіологічні фактори: Зміни у хімічних речовинах у мозку, таких як серотонін, норадреналін, та допамін, можуть впливати на настрій і викликати симптоми депресії.
- Психосоціальні фактори: Стрес, травми, втрати, конфлікти в сім’ї або на роботі можуть впливати на емоційне благополуччя і сприяти розвитку депресії.
- Особистісні чинники: Особливості характеру та особистісні риси можуть зробити людину більш схильною до розвитку депресії. Наприклад, песимістичний погляд на життя чи низька самооцінка.
- Хронічні фізичні захворювання: Наявність хронічних фізичних захворювань може збільшити ризик розвитку депресії.
- Використання реактивних стратегій управління стресом: Якщо людина використовує неефективні стратегії управління стресом, це може призвести до тривалого емоційного навантаження та розвитку депресії.
- Соціокультурні фактори: Навколишнє середовище, соціокультурний тиск також можуть впливати на розвиток стійкого депресивного розладу.
Основні симптоми стійкого депресивного розладу включають:
- Знижений настрій:
- Постійний низький настрій, відчуття пригніченості, безперервний почуття суму та пустки.
- Втрата інтересу та задоволення:
- Втрата інтересу до розваг, дозвілля та звичних задоволень.
- Енергетичний виснаження:
- Спостерігається стійка втрата енергії, почуття втоми, навіть при невеликих фізичних або психічних зусиллях.
- Зміни в сні:
- Проблеми із засинанням, просипаннями вночі або недостатній якості сну.
- Низька самооцінка:
- Постійні відчуття «непридатності», низької самооцінки та відсутності віри в свої здібності.
- Труднощі з концентрацією та прийняттям рішень:
- Порушення у здатності концентруватися, виявлення ініціативи та прийняття рішень.
- Втрата інтересу до навчання та роботи:
- Зниження витрати часу на навчання чи в роботі, втрата інтересу до професійних або освітніх зусиль.
- Соціальна ізоляція:
- Схильність до відсторонення від соціальних взаємин та ізоляція від оточуючих.
- Фізичні симптоми:
- Можуть включати головні болі, проблеми зі шлунком, болі в м’язах та інші фізичні симптоми.
Лікування стійкого депресивного розладу включає комплексний підхід, що може включати медикаментозну терапію, психотерапію та інші стратегії підтримки. Лікар визначає оптимальний метод лікування враховуючи індивідуальні особливості та потреби пацієнта. Ось деякі можливі методи лікування:
- Антидепресанти:
- Ліки, такі як селективні інгібітори захоплення серотоніну (SSRI) або трициклічні антидепресанти, можуть бути призначені для поліпшення настрою та зменшення симптомів депресії.
- Психотерапія:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), психодинамічна терапія чи інші форми психотерапії можуть допомагати в розвитку стратегій управління стресом, розвитку позитивного сприйняття та вміння вирішувати проблеми і досягати цілей.
- Групова терапія:
- Участь у груповій терапії може надати пацієнту можливість обмінюватися досвідом та отримувати підтримку від інших, що також переживають подібні труднощі.
- Соціальна підтримка:
- Спілкування з підтримуючим соціальним оточенням, включаючи родину, друзів та інших підтримуючих осіб, може бути важливим елементом лікування.
- Фізична активність:
- Регулярна фізична активність може поліпшити настрій, зменшити втому та покращити загальне психічне здоров’я.
- Інші методи підтримки:
- Медитація, йога, релаксація та інші техніки зниження стресу можуть бути корисними для зменшення симптомів.
Профілактика стійкого депресивного розладу включає: здоровий спосіб життя, управління стресом, регулярну фізичну активність та підтримку психічного здоров’я.
Важливо пам’ятати, що лікування стійкого депресивного розладу може вимагати часу, і можливо, знадобиться спробувати різні методи для досягнення найкращих результатів. Також, кожен пацієнт є унікальним, і ефективність лікування може варіювати. Тільки лікар може призначити індивідуальний план лікування на основі конкретних потреб та особливостей пацієнта.
