Психосоматика нервової системи

Нервова система — це складна мережа органів, тканин і клітин, яка приводить до руху, контролює та регулює усі функції в організмі людини.

Психосоматика нервової системи стосується способів, якими психологічні та емоційні чинники можуть впливати на функціонування нервової системи та сприяти розвитку певних неврологічних і психіатричних станів.

Достеменно відомо, що стрес і занепокоєння активують симпатичну нервову систему, яка відповідає за реакцію організму «бийся або тікай».

На відміну від парасимпатичної нервової системи, яка відповідає за забезпечення гальмування фізіологічних процесів у тілі, симпатична нервова система справляє активуючий вплив.

Внаслідок активації у людини пришвидшується серцебиття та дихання, обмін речовин, піднімається артеріальний тиск, відчувається м’язовий тонус.

Під час об’єктивної небезпеки це рятує життя.

Проте в результаті надмірно тривалої активації симпатичної нервової системи — порушується тілесний фізіологічний баланс, а організм перевиснажується.

Результатом цього може стати розвиток неврологічних або психіатричних порушень, включаючи депресію, тривожні розлади та хронічні больові синдроми у різних частинах тіла.

На практиці, психологічні та емоційні фактори впливають на функціонування імунної системи, знижуючи її опірні можливості, що також відіграє певну роль у розвитку та прогресуванні деяких неврологічних і психіатричних захворювань.

РОЛЬ МОЗКУ У РОЗЛАДАХ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Дослідження встановили, що до змін у функціонуванні головного мозку, зокрема через дисбаланс нейромедіаторів — можуть призвести дві групи чинників:

Біологічні:

• родова травма,
• інфекційні захворювання,
• органічні ураження.

Соціальні:

• пережите насилля,
• алкоголізм,
• вживання ПАР батьками,
• дисфункційні сім’ї,
• сирітство
• тощо.

Наприклад, недостатнє вивільнення таких нейромедіаторів як серотонін або гамма-аміномасляна кислота, збільшує ризик розвитку психічних розладів, як-от посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія або розлади особистості.

Деякі хронічні больові синдроми, як-от фіброміалгія, також пов’язані з психологічними та емоційними факторами (стрес, тривога, депресія).

Однією зі структур головного мозку є лімбічна система, котра відповідає за опрацювання та реагування на внутрішні та зовнішні сигнали.

Частина цієї системи, гіпоталамус — регулює роботу автономної нервової системи, а саме:

• активує виділення гормонів,
• посилає сигнали про потребу задоволення відчуття голоду, спраги чи статевого потягу,
• відповідає також за цикл сну і пробудження.

Іншими словами, якщо лімбічна система отримує надмірні або тривалі сигнали від кори головного мозку, які вона класифікує як неприємні або небезпечні — відбувається порушення у роботі усієї нервової системи, тіла та психіки людини.

І чим довшим є цей вплив, тим вищою є ймовірність розвитку психосоматичного захворювання нервової системи.

ПРИЧИНИ РОЗЛАДІВ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Нервова система особливо сприйнятлива до впливу психосоматичних розладів, оскільки  відповідає за регуляцію багатьох функцій організму, включаючи рухи, відчуття, сприймання та емоції.

Практика свідчить, що серед поширених причин збоїв у роботі нервової системи, які не мають органічного, інфекційного або травматичного походження (психогенні), треба виокремити:

Стрес: чи не найпоширеніший тригер психосоматичних розладів нервової системи.

Психотравма. Травматичний досвід як фізичне, психологічне або сексуальне насильство або втрата близької людини внаслідок смерті, розлучення чи переїзду тощо.

Тривога та депресія.

“Психосоматичний профіль особистості” з невирішеними внутрішніми або міжособистісними конфліктами.

“ПСИХОСОМАТИЧНИЙ ПРОФІЛЬ ОСОБИСТОСТІ”

Психосоматичний профіль особистості — це характеристика індивіда, в якій простежується взаємозв’язок між психологічними особливостями людини та її схильністю до певних соматичних (тілесних) захворювань.

На практиці, такий профіль допомагає зрозуміти, як стиль мислення, емоційне реагування та поведінка можуть впливати на стан здоров’я.

Алекситимія

• Складнощі з усвідомленням та вираженням емоцій.
• Людина не може назвати, що саме вона відчуває.
• Емоції витісняються в тіло → виникають симптоми.

Загострене почуття обов’язку

• Надмірна відповідальність, самопожертва.
• Нехтування власними потребами → виснаження організму.

Труднощі у вираженні гніву

• Гнів не проявляється відкрито, а “ковтається”.
• Може проявлятися у вигляді високого тиску, виразки, болю в животі.

Потреба в контролі

• Нездатність розслабитися, жорстка самодисципліна.
• Тіло реагує напругою, м’язовими спазмами, серцево-судинними розладами.

Схильність до витіснення переживань

• Людина не дає собі “пережити” біль, страх, втрату.
• Невиражене емоційне напруження знаходить вихід через хворобу.

СИМПТОМИ ПСИХОСОМАТИКИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

У теорії та на практиці, симптоми психосоматичних розладів нервової системи можуть відрізнятися залежно від конкретного розладу та особистості.

До загальних симптомів, на мій погляд, належать такі:

Біль

Один із найпоширеніших проявів, коли емоційні чи психологічні проблеми трансформуються у фізичний симптом.

Він може бути хронічним або періодичним, локалізованим або дифузним, і часто не має органічної причини або є її наслідком.

Біль як сигнал нерозв’язаного конфлікту. Психіка використовує біль, щоб привернути увагу до внутрішніх проблем і часто біль локалізується саме у тих ділянках, де людина «тримає» напругу (спина, шия, голова, живіт).

Хронічний стрес і м’язове напруження. Стрес провокує напруження м’язів, порушення кровообігу, що веде до болю, особливо це характерно для болю в спині, шиї, головних болів.

Біль як прояв пригніченої агресії чи емоційного болю. Нерідко люди з труднощами у вираженні гніву чи суму відчувають біль як «тілесне уособлення» цих емоцій.

Психогенний біль. Коли органічні причини виключені, біль вважають психогенним, тобто виникає через психологічні чинники.

Оніміння або поколювання (головно в руках або ногах)

Трактується як фізичне відчуття, що відображає нервове напруження, тривогу чи стрес.

Коли органічні причини (неврологічні чи судинні) виключені, такі симптоми вважають психосоматичними проявами, пов’язаними з вегетативною дисрегуляцією та емоційною напругою.

Слабкість або втома в м’язах

Сигнал психоемоційного виснаження, внутрішнього конфлікту чи довготривалого пригнічення емоцій.

Коли органічних причин (наприклад, неврологічних або ендокринних захворювань) не виявлено, подібні симптоми часто свідчать про нервове перенапруження або психосоматичну реакцію на стрес.

Надмірне напруження м’язів аж до болю

Один із найтиповіших тілесних проявів стресу, пригніченої тривоги, агресії або хронічного внутрішнього конфлікту.

Такий стан часто не пов’язаний із фізичними перевантаженнями, а є результатом постійної емоційної мобілізації, коли тіло буквально «живе у режимі бойової готовності»

Проблеми з пам’яттю та концентрацією, стійкістю та перемиканням уваги

Частий прояв психоемоційного виснаження, хронічного стресу, тривожності або внутрішніх конфліктів.

У таких випадках когнітивні функції страждають не через ураження мозку, а через перевантаження психіки, що блокує нормальну роботу уваги та пам’яті

Проблеми зі сном

Це часто наслідок внутрішньої психоемоційної напруги, яка не усвідомлюється вдень і проявляється вночі.

Безсоння, часті пробудження, труднощі із засинанням або поверхневий сон можуть бути сигналами, що психіка не справляється з навантаженням, і в такий спосіб тіло намагається привернути увагу до нерозв’язаних внутрішніх конфліктів.

Підвищена пітливість

Розглядається як тілесна реакція на внутрішній психологічний дисбаланс, зокрема на тривогу, страх, сором або пригнічену агресію.

Це один із класичних вегетативних симптомів, що сигналізує про перевантаження нервової системи.

Запаморочення

Часто є тілесним проявом психоемоційного напруження, страху втрати контролю або внутрішнього конфлікту.

Коли органічні причини (як-от проблеми з вухом, тиском, серцем, мозковим кровообігом) не підтверджуються, запаморочення розглядають як психосоматичний симптом, що виникає на тлі тривоги, стресу чи пригнічених емоцій.

Тремтіння рук

У психосоматиці нервової системи часто розглядається як сигнал глибокої внутрішньої напруги, який не знаходить іншого виходу, окрім тілесного прояву.

Це явище може бути психосоматичним симптомом, особливо якщо органічні (неврологічні чи ендокринні) причини виключено лікарем.

Звісно, що цей перелік симптомів психосоматики нервової системи не є вичерпним і для визначення, наприклад, чи слід кваліфікувати такими характерні у цьому контексті прояви у вас чи ваших близьких — потрібно звертатися до психолога чи лікаря-невролога.

ЛІКУВАННЯ ПСИХОСОМАТИКИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

На практиці, лікування психосоматичних розладів нервової системи зазвичай передбачає вирішення як психологічних, так і фізичних аспектів розладу.

Власне, до основних методів терапії, при потребі, виконуваних фахівцями не однієї спеціальності, належать:

Психотерапія — допомагає людям визначити та змінити негативні моделі мислення і поведінки, які сприяють виникненню симптомів).

Психофармакологія

• ліки з протизапальною, релаксуючою дією, антидепресанти, транквілізатори тощо
• симптоматичне полегшення проявів психосоматичних розладів нервової системи,
• усунення першопричини

А також розвиток навичок подолання стресу, фізіотерапія, фізична активність, прогулянки, заняття творчістю тощо

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДХОДИ У РОБОТІ

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

• Допомагає усвідомити і змінити деструктивні думки, які підсилюють тривогу та стрес.
• Вчить навичкам релаксації, управління тривогою, технікам дихання.
• Сприяє розпізнаванню зв’язку між думками, емоціями і тілесними симптомами.

2. Гештальт-терапія

• Робота з усвідомленням “тут і зараз” та тілесними відчуттями.
• Вивчення емоційних блоків, які перешкоджають повноцінному проживанню досвіду.
• Залучення тілесної експресії для зниження напруги.

3. Психодинамічна терапія

• Аналіз підсвідомих конфліктів, які проявляються через соматичні симптоми.
• Дослідження ранніх травм і внутрішніх захисних механізмів.
• Робота з переживаннями і емоціями, які не були усвідомлені раніше.

4. Тілесно-орієнтована терапія

• Фокус на розслабленні м’язів, знятті напруги через дихальні та рухові вправи.
• Терапія через рух, масаж, тілесні практики (йога, медитація).
• Відновлення зв’язку між тілом і психікою.

5. Техніки майндфулнес (усвідомленості)

• Допомагають заспокоїти розум і краще відчувати тіло.
• Навчають приймати без оцінок фізичні та емоційні стани.
• Знижують реактивність нервової системи на стрес.

6. Емоційно-фокусована терапія (EFT)

• Робота з глибинними емоціями, які стоять за тілесними симптомами.
• Сприяє вираженню та опрацюванню емоційної болі.

Практичні рекомендації

• Інтегративний підхід: Часто ефективно поєднувати кілька методів.
• Поступове відпрацювання емоцій: Не поспішати з глибокими психотравмами, працювати через тіло.
• Навчання саморегуляції: Техніки дихання, релаксації, візуалізації.
• Підтримка пацієнта: Важливо створити безпечне середовище для вираження емоцій.

САМОСТІЙНА РОБОТА З ПСИХОСОМАТИКОЮ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

1. Усвідомлення та самоспостереження

• Відстежуй, коли і в яких ситуаціях посилюються симптоми.
• Вчися розпізнавати пов’язані з ними емоції (тривогу, страх, злість, втому).
• Веди щоденник станів — це допоможе виявити тригери.

2. Розвантаження нервової системи

• Регулярно практикуй техніки релаксації: глибоке дихання, прогресивну м’язову релаксацію, медитації.
• Виконуй прості фізичні вправи — рух допомагає зняти напругу.
• Забезпеч собі режим сну, сон не менше 7-8 годин.

3. Робота з емоціями

• Вчись виражати емоції через слова, малюнок, рух, письмо.
• Приймай свої почуття без засудження.
• Зверни увагу на емоції, які ти зазвичай придушуєш.

4. Психологічні техніки

• Застосовуй техніки майндфулнес — фокусуйся на відчуттях «тут і зараз».
• Працюй із позитивними афірмаціями та візуалізаціями спокою та безпеки.
• Використовуй когнітивні вправи для зміни негативних думок.

5. Організація середовища

• Створи комфортне, спокійне місце для відпочинку.
• Обмеж кількість стресових факторів — зменшуй надмірний шум, інформаційне перевантаження.
• Підтримуй збалансоване харчування і пий достатньо води.

6. Звернення за допомогою

• Не бійся просити підтримки у близьких або фахівців.
• Якщо симптоми посилюються або не проходять, проконсультуйся з лікарем або психотерапевтом.

ПІДСУМКИ

Психосоматика нервової системи — це напрямок, що вивчає, як психологічні та емоційні фактори впливають на функціонування нервової системи та спричиняють фізичні симптоми.

Часто психосоматичні розлади нервової системи проявляються у вигляді тривожних симптомів, порушень сну, тремтіння, запаморочення, болю, слабкості, м’язового напруження та інших тілесних проявів без явної органічної патології.

Взаємозв’язок психіки і тіла. Емоції та стрес можуть впливати на роботу нервової системи, а психічні напруження часто проявляються через соматичні симптоми (тілесні ознаки).

Вегетативна нервова система. Симпатична та парасимпатична системи регулюють реакції організму на стрес, а дисбаланс у роботі вегетативної системи може викликати пітливість, серцебиття, тремор, запаморочення.

Психоемоційні чинники. Тривога, страх, пригнічена агресія, внутрішні конфлікти — основні причини психосоматичних симптомів, а хронічний стрес призводить до виснаження нервової системи.

Типові психосоматичні симптоми нервової системи: тремтіння рук, оніміння, поколювання, запаморочення, слабкість, втома, порушення сну, головний біль, підвищена пітливість, серцебиття та болі різної локалізації.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА ЧИ ПСИХОТЕРАПЕВТА

Розуміння причин і правильна класифікація симптомів розладів нервової системи є важливим кроком у розробці ефективних стратегій лікування, які стосуються як психологічних, так і фізичних аспектів захворювання.

Щоби розпочати процес осягнення усього спектру психосоматичної проблематики нервової системи у вас чи небайдужих вам людей — звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі “Простору Психологів”