Віктімблеймінг (victim blaming) — це психологічне явище, при якому на жертву злочину, насильства, нещасного випадку або іншого негативного досвіду покладається часткова або повна відповідальність за те, що з нею сталося.
Замість того, щоби засуджувати кривдника, суспільство чи окремі особи фокусуються на діях або поведінці жертви, нібито вони “спровокували” подію.
Далі в цій статті я розкрию ключові аспекти, причини, наслідки, різновиди віктімблеймінгу, а також роботу з цим явищем у психотерапевтичних підходах через призму сучасної теорії і багатолітньої фахової практики.
Ключові аспекти та прояви віктімбеймінгу
На практиці, віктімблеймінг проявляється не лише у словах, а й у системному ставленні, зокрема фахівці та дослідники розрізняють:
Перекладання відповідальності
Замість того, щоб визнати, що насильство є вибором кривдника, відповідальність перекладається на жертву.
Типові фрази: “Сама винна”, “Не треба було так одягатися”, “Чого ти очікувала, йдучи туди?”
Знецінення страждань
Віктімблеймінг применшує травматичний досвід жертви, змушуючи її відчувати провину і сором за те, що з нею сталося.
Виправдання агресора
Засудження жертви часто служить прихованим виправданням для кривдника, створюючи ілюзію, що насильство було “справедливим” або “спровокованим”.
Різновиди віктімблеймінгу
Віктімблеймінг може проявлятися у різних формах і в різних контекстах:
Відкритий віктімблеймінг
Пряме звинувачення жертви у скоєному злочині. Наприклад, коментарі у ЗМІ або соціальних мережах, що засуджують поведінку постраждалої людини.
Прихований віктімблеймінг
Менш очевидні форми, які все ж перекладають відповідальність. Наприклад, “звичайно, що це сталося, вона була занадто довірливою” або “ну, а що ти зробив, щоб цього уникнути?”.
“Самозвинувачення”
Це явище, коли сама жертва починає вірити, що вона винна у тому, що сталося. Ця форма є особливо руйнівною і часто виникає як наслідок психологічного насильства або патріархальних установок.
Причини віктімблеймінгу
Психологічні причини віктімблеймінгу є комплексними і глибоко вкоріненими у свідомості людей.
Віра у справедливий світ
Це когнітивне упередження, згідно з яким люди схильні вірити, що світ є справедливим місцем і що “хороші речі трапляються з хорошими людьми”, а “погані — з поганими”.
Звинувачуючи жертву, людина намагається зберегти цю ілюзію, адже так вона почувається у безпеці.
Якщо жертва “винна”, значить, зі мною, як з “правильною” людиною, такого не станеться.
Страх і ідентифікація
Люди часто бояться ідентифікувати себе з жертвою, оскільки це викликає відчуття безсилля та загрози.
Звинувачення жертви дозволяє їм відсторонитися і сказати собі: “Я не такий, як вона, тому я у безпеці”.
Патріархальні стереотипи
У суспільствах із патріархальними установками поширена думка, що жінки мають бути “слухняними” і “правильно поводитися”.
Віктімблеймінг стає інструментом для підтримки цих стереотипів, особливо щодо жертв сексуального та домашнього насильства.
Когнітивний дисонанс
Іноді люди звинувачують жертву, щоб зменшити дисонанс, який виникає, коли вони не можуть або не хочуть засудити кривдника (наприклад, якщо кривдник є знайомим або авторитетною особою).
Наслідки віктімблеймінгу для жертв
Віктімблеймінг має руйнівні наслідки для жертви, погіршуючи і без того складний стан:
- Повторна травматизація: Звинувачення може завдати повторної травми, посилюючи психологічні страждання та переживання.
- Почуття провини і сорому: Жертва може почати сумніватися у собі, переконатися у власній провині, що підриває її самооцінку.
- Ізоляція: Через страх осуду жертва може замовчувати свій досвід і відмовлятися від пошуку допомоги.
- Відсутність правосуддя: У деяких випадках віктімблеймінг призводить до того, що жертва не звертається до правоохоронних органів, а її заяву не приймають серйозно.
Віктімблеймінг у основних психотерапевтичних методах
Віктімблеймінг (victim blaming), як психологічне явище, є надзвичайно руйнівним і в психотерапевтичній практиці розглядається як серйозна перешкода на шляху до зцілення.
Психотерапевти не працюють із віктімблеймінгом безпосередньо, як з діагнозом, але вони допомагають клієнтам подолати його наслідки, які проявляються у почутті провини, сорому, самозвинуваченні та повторній травматизації.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
У рамках КПТ, віктімблеймінг розглядається як результат когнітивних викривлень — нереалістичних або деструктивних думок, що виникають після травматичної події.
Ідентифікація та оскарження думок
Терапевт допомагає клієнту розпізнати самозвинувачувальні думки, наприклад: “Я винна, бо не змогла уникнути цього”.
Після цього клієнт вчиться ставити ці думки під сумнів: “Чи справді я могла повністю контролювати дії іншої людини?”, “Чи винен хтось у тому, що на нього напали?”.
Реконцептуалізація події
Завдання терапевта — допомогти клієнту переформулювати своє розуміння події. Замість “Я винна”, клієнт вчиться говорити “Я пережив/пережила травматичну подію”.
Це зміщує фокус з провини на виживання, що є першим кроком до зцілення.
Розвиток самоспівчуття
КПТ вчить клієнта ставитися до себе з таким же співчуттям, як і до друга, який пережив щось подібне. Це допомагає замінити самокритику на підтримку.
Терапія, орієнтована на травму
Цей підхід є найбільш актуальним у роботі з віктімблеймінгом, оскільки він спеціалізується на лікуванні наслідків травми.
Створення безпечного простору
Терапевт створює безпечне, не засуджуюче середовище, де клієнт може говорити про свій досвід.
Це дозволяє клієнту відчути, що його розповідь є важливою і заслуговує на повагу, що є протилежністю віктімблеймінгу.
Психоедукація
Терапевт пояснює клієнту, як працює травма, і чому почуття провини та сорому є природною реакцією на безсилля. Розуміння цих механізмів допомагає клієнту усвідомити, що він не винен.
Відновлення відчуття контролю
Терапія допомагає клієнту відновити відчуття контролю над своїм життям, що було втрачено під час травматичної події. Це може бути досягнуто через навчання навичкам емоційної регуляції та плануванню майбутніх дій, які відповідають його потребам.
Гештальт-терапія
У гештальт-підході робота з віктімблеймінгом зосереджена на усвідомленні почуттів “тут і зараз”, які блокують зцілення.
Робота з незавершеними гештальтами
Віктімблеймінг може бути наслідком незавершеного гештальту, де невисловлені почуття гніву чи безсилля направляються всередину, на самого себе, у формі провини.
Терапія допомагає клієнту усвідомити ці почуття та виразити їх у безпечному середовищі.
Проєкція
Терапевт може працювати з концепцією проєкції, коли клієнт проєктує на себе критику, яку він чув від інших.
Техніки, як-от “порожній стілець”, допомагають клієнту “відділити” чужі звинувачення від власної ідентичності.
Терапія прийняття та відповідальності (ТПВ)
ТПВ допомагає клієнту прийняти болючі думки та емоції, пов’язані з віктімблеймінгом, не дозволяючи їм контролювати його життя.
Дефузія
Клієнт вчиться відокремлюватися від думок, які звинувачують його. Замість “Я винна”, він вчиться говорити: “Я помічаю, що у мене є думка про те, що я винна”. Це зменшує владу думки.
Прийняття
Терапія допомагає клієнту прийняти свої почуття болю, сорому і провини як невід’ємну частину травматичного досвіду, а не як підтвердження власної вини.
Дії, засновані на цінностях
Клієнт визначає свої цінності та вчиться діяти відповідно до них, що допомагає переключити фокус із минулого болю на майбутні цілі. Це повертає відчуття сенсу і контролю.
Рекомендації щодо самостійного подолання віктімблеймінгу
Самостійне подолання віктімблеймінгу, тобто подолання його наслідків (почуття провини, сорому, самозвинувачення), є складним, але можливим процесом.
Це вимагає від людини свідомих зусиль, спрямованих на відновлення самооцінки та відчуття власної гідності.
1. Розвиток усвідомленості та ідентифікація
Першим кроком є усвідомлення, що звинувачення, яке ви чуєте від інших або яке виникає у вас в голові, не є об’єктивною істиною.
Розпізнайте самозвинувачення
Навчіться відстежувати думки, як-от: “Це сталося, бо я був/була недостатньо обережний/обережна”, “Я не повинен/не повинна був/була так реагувати”. Визнання цих думок — це перший крок до їх подолання.
Відмежуйтеся від чужих суджень
Усвідомте, що звинувачення, які ви чуєте від інших, часто є проявом їхніх власних страхів, упереджень або незнання. Це їхня, а не ваша проблема.
Використовуйте техніку “дефузії”
Коли виникає самозвинувачувальна думка, спробуйте сказати собі: “Я помічаю, що у мене є думка про те, що я винний/винна”. Це допомагає відокремити думку від реальності, зменшуючи її владу.
2. Заміна деструктивних думок на підтримуючі
Після того, як ви навчилися розпізнавати самозвинувачення, вам потрібно активно працювати над заміною їх на більш здорові та підтримуючі думки.
Фокус на факті
Нагадайте собі, що ви не винні в діях кривдника. Єдина людина, відповідальна за насильство або злочин, — це той, хто його скоїв.
Розвивайте самоспівчуття
Подумайте, що б ви сказали другові, якби з ним трапилося щось подібне. Ви б, швидше за все, підтримали його, а не звинувачували. Навчіться ставитися до себе з такою ж добротою.
Використовуйте ствердження
Регулярно повторюйте собі позитивні ствердження, що допоможуть вам відновити віру в себе. Наприклад: “Я не винний/не винна в тому, що сталося”, “Я маю право на безпеку та повагу”.
3. Відновлення відчуття контролю та дії
Віктімблеймінг підриває ваше відчуття контролю. Відновити його можна, зосередившись на тому, що ви можете змінити.
Створюйте безпечний простір
Обмежте спілкування з людьми, які схильні звинувачувати вас. Оточіть себе людьми, які підтримують вас і вірять у вас.
Зосередьтеся на теперішньому та майбутньому
Замість того, щоб зациклюватися на минулому, сфокусуйтеся на тому, що ви можете зробити сьогодні, щоб почуватися в безпеці та затишку.
Шукайте професійну допомогу
Якщо почуття провини та сорому не зникає, і ви не можете впоратися з цим самостійно, зверніться до психотерапевта. Спеціаліст допоможе вам опрацювати травму, відновити самооцінку та повернути контроль над своїм життям.
Віктімблеймінг як дипломатична стратегія росії проти України
Зважаючи на воєнні часи, розглянемо, як концепція віктімблеймінгу (з англ. victim blaming — звинувачення жертви) застосовується як дипломатична стратегія з боку росії щодо України.
Віктімблеймінг, як дипломатична стратегія, полягає в тому, що агресор (в даному випадку, росія) публічно перекладає відповідальність за свої агресивні дії на жертву (Україну).
Замість того, щоб визнати свою провину, росія намагається представити свої вчинки як вимушену, оборонну реакцію на “провокації” чи “загрози” з боку України.
Російська дипломатія та пропаганда активно використовують віктімблеймінг, формуючи певні наративи, які слугують виправданням для її військової агресії.
1. “Нато як загроза”
Суть. росія стверджує, що розширення НАТО на схід, а також можливе членство України в Альянсі, є прямою загрозою її національній безпеці.
Віктімблеймінг. У цьому наративі Україна є “винною” у тому, що прагне до інтеграції в західні структури, нібито провокуючи росію на захисні дії.
росія представляє себе жертвою обставин, змушеною “запобігти” агресії НАТО, використовуючи для цього територію України.
2. “Захист російськомовного населення”
Суть. Кремль неодноразово заявляв про необхідність “захистити” російськомовних громадян на Донбасі та інших територіях, нібито через їх “утиски” з боку української влади.
Віктімблеймінг. Цей наратив звинувачує Україну в “геноциді” та “дискримінації” власного населення, що слугує приводом для військового втручання, а росія знову ж таки позиціонує себе як “рятівника”, а не агресора.
3. “Україна як маріонетка Заходу”
Суть. росія стверджує, що Україна не є суверенною державою, а діє за вказівками США та інших західних країн.
Віктімблеймінг. Цей наратив знецінює боротьбу українського народу за незалежність, заявляючи, що всі його дії є “спровокованими” або “продиктованими” Заходом.
Це буцімто дозволяє росії уникнути відповідальності за агресію, оскільки вона “воює” нібито не з Україною, а з колективним Заходом.
Наслідки цієї стратегії
Розмивання реальності: Віктімблеймінг створює паралельну реальність для російського суспільства та міжнародної спільноти, де агресор є жертвою, а жертва — винною.
Ускладнення дипломатії: Ця стратегія робить діалог із Росією вкрай складним, оскільки вона не готова визнати основні факти та свою роль в агресії.
Інформаційна війна: Віктімблеймінг є ключовим інструментом російської пропаганди, спрямованої на дезінформацію та маніпулювання громадською думкою.
Підсумки
Віктімблеймінг (victim blaming) — це психологічне явище, при якому на жертву злочину чи насильства покладається часткова або повна відповідальність за те, що з нею сталося.
У сучасній психології віктімблеймінг розглядається як руйнівний феномен, що має глибокі причини та серйозні наслідки як для психічного стану жертви, так і для суспільства в цілому.
У психотерапевтичній практиці віктімблеймінг розглядається не як діагноз, а як перешкода на шляху до зцілення, а терапія допомагає клієнту подолати його наслідки через:
- Когнітивну реструктуризацію: Виявлення та оскарження самозвинувачувальних думок.
- Психоедукацію: Пояснення, що почуття провини та сорому є природними реакціями на безсилля, а не доказом вини.
- Розвиток самоспівчуття: Навчання ставитися до себе з добротою та підтримкою.
- Відновлення контролю: Допомога клієнту у відновленні відчуття контролю над своїм життям, що було втрачено під час травматичної події.
