Ми всі народжуємося вже кимось.
З певним набором генів. Схильними до чогось більше, до чогось менше.
З темпераментом і різними наче характеристиками, зовнішніми і внутрішніми.
З успадкованими рисами, як всі біологічні істоти.
Але.
Людина – істота біопсихосоціальнодуховна, і «біо» – лише один із чинників того, ким вона стає.
Якщо ви не чули про науку епігенетику, то все, що треба знати про неї: потужні баобаби і деревця-бонсай виростають з ідентичних наборів генів. А потім…
Умови, дорогі мої, умови, вони творять дива.
Мало є того, що не можна було б зіпсути неправильним поводженням з дитиною у ранньому віці.
Але це працює і навпаки:
дуже мало і того, чого б не можна було виправити любов‘ю, ласкою, ніжністю, прийняттям, турботою, підтримкою та духовним проводом.
А щоб могти все це дати дитині, спочатку треба навчитися дати це собі. Лий не лий з пустого дзбану – нічого звідтам не наллється.
І перше питання в мене, якби я вела передбатьківські науки, було б, не що ви хочете дати вашій дитині, а – що можете?
І чи ви самі вже посідаєте це?..
Що в нашому житті НЕ ТАК, як мало би бути – а ми про це і не здогадуємося?
Проблеми у відносинах.
Живемо… і не знаємо навіть, що є проблеми.
Що не «у всіх так».
Що таке сімейні сценарії, сімейні трансгенераційні травми, співзалежні відносини, все те, що ми несемо, приймаючи отой перехідий кубок нещастя з рук батьків і передаючи його дітям?
Дочки виростають, зневажаючи батька – лише для того, щоб вийти заміж за його точну копію.
Вони жаліють або зневажають свою матір – але стають нею.
Що ми знаємо про цикли насильства у сімейних системах?
Або «тихе» насильство – мовчання?
Про те, що повторюються з покоління до покоління з разючою послідовністю?
Що знаємо про речі цілком неочевидні?
Як, наприклад, дієта мами може перетворюється на обсесивно-компульсивну поведінку її дочки?
Як невірність батька , яку всі заминають та оминають мовчанкою, стає емоційно прірвою, порожнечею, яку дитина згодом заповнює всіми -ізмами та -маніями?
Звідки потім – проблеми з довірою, проблеми з прихильністю, проблеми з ідентичністю, звідки оте почуття порожнечі, ізоляції, відчуження та розпачу — тріщини в душі, які неможливо залатати?..
І як потім ті люди з діркою всередині шукатимуть знову і знову, іноді все своє життя, способи заповнити її –
і ніколи не заповнюючи…
Послухайте.
Перш ніж перейти до розповіді про різного роду розладів із того ж МКХ-10: невротичних –
тривожно-фобічних, панічних, обсесійно-компульсивних, конверсійних,
афективних – маній та депресій, не торкаючись навіть межових та психотичних – а хочу про це все писати, не лиш тому, що задумала книгу, а для того, щоб вивести хоча б моїх читачів із омани, наче достатньо подивитися пару вебінарів про «низькі вібрації» або «навізуалізувати» собі щось, або піти до «коуча» (такого після тижневого курсу «навчання»), і буде вам щастя –
щоб ви, дорогі, зрозуміли: психологія – це наука, і психолог без глибокої освіти – це профанація професіі.
І ви, якщо без знань, куди ж треба, попадаючи не туди, куди треба, можете не лише розчаруватися, але й ретравмуватися так, що спеціаліст потім довго вас «реставруватиме».
Вертаюся до тих усіх складнотермінів.
Що за цими зрозумілими лише спеціалісту словами?
Що свідчить про наше психологічне нездоров’я?
Маркери такі.
У відносинах це – постійна дупа(закреслено) негативні переживання у стосунках з партнером, сварки, відсутність прямих послань «словами через рот», пасивна агресія як домінуючий стиль поведінки, брехня, напівправди, недомовки, маніпуляції.
Та і просто – відсутність доброти, прийняття, підтримки…
Ну і той факт, що сценарії ці повторюються,
причому з різними людьми.
У стосунках з батьками – несепарованість, а знайте, це не лише залежність, це і контрзалежність – ізоляція від батьків.
Проблеми у відносинах з дітьми – іноді такі самі, як були з батьками
Іноді (гордо) – власні посмилки: спрацьовує або батьківський сценарій – або антисценарій.
Жорстоке поводження з дітьми, інфантильна позиція по відношенню до власної дитини, «конкурування з нею за увагу мами.
Відсутність емоційної близькості з дитиною.
Вирішення своіх пси проблем за рахунок дитини, інверсія батьківсько-дитячих ролей (дитина – мама власній мамі, дитина – емоційний партнер власному татові)
Це –
Заборона на сепарацію, інвалідизація дітей, тривога при їх дорослішанні, відсутність якісних змін у відносинах з дітьми по мірі їх дорослішання.
Це неможливість налагодити конструктивний контакт з дорослими дітьми.
Це неможливість або небажання подбати про себе при виході дітей з дому,
Це – невміння будувати дружні відносини, відсутність друзів.
Ізоляція, гордо названа «самодостатністю»
Відмова від соціальних контактів в силу нездатності налагоджувати теплі, щирі відносини з людьми.
Це токсична так звана дружба, повторювані сценарії: наприклад – бажання злиття, ідеалізація – а потім знецінення кожного наступного друга, яке, звісна річ, закінчується розривом.
Функціональний підхід до дружби.
Відсутність сексуальних зв’язків або сексуальна неперебірливість, проміскуітет, підміна сексом почуття прив’язаності, секс як пошук безпеки та приналежності, всі складнощі сексуального характеру – аноргазмія, еректилна дисфункція, неможливість відчути збудження, алібідозність, імпотенція.
Це – порушення стосунків із собою.
Постійний знецінюючий діалог, дорікаючий, ганьблячий внутрішній критик.
Низька самооцінка – або ж неадекватно висока.
Почуття нікчемності – або грандіозності.
Комплекс неповноцінності і те, що йде з ним на пару – гіперкомпенсація його через фальшиву манію власноі величі.
Магічне мислення, відсутність критичного мислення щодо себе, неадекватний рівень домагань.
Відсутність рефлексії своїх вчинків, поведінки, інтересу до власного внутрішнього життя.
Нерозуміння своїх почуттів та потреб.
Нудьга на самоті і невміння проводити час наодинці із собою.
Агресія щодо інших, аутоагресія у вигляді самопошкоджуючиоі поведінки, вживанні психоактивних речовин, поганоі іжі, не слідкування за зовнішнім виглядом, шкодування на себе грошей, ставлення себе на останнє місце в своєму житті.
Не є нормальним стан психіки, якщо маємо труднощі з роботою.
У широкому сенсі це – постійна зміна роботи, почування себе не на свому місці. Трудоголізм (втеча в роботу), уникання роботи;
невротичний (постійно змінюваний) пошук все іншої роботи або все нових захоплень, маніакально- депресивні стани «я можу все – я не можу нічого», відсутність позитивноі динаміки у власному розвитку, обсесійно-компульсивне зациклення на «треба» і «мушу», перфекціонізм, застрягання і фіксація на неважливих дрібницях.
У вузькому сенсі – це неможливість сконцентруватися, зосередити увагу, погане запам‘ятовування, неможливість витримувати робочу напругу, прокрастинація та саботаж, почуття себе не на своєму місці, невротичний пошук ідеального «місця призначення».
призначення».
