Співзалежні відносини

Заснована на практиці загальна інформація про психологію співзалежних стосунків у Психоенциклопедії на psyhology.space

див. Співзалежні стосунки

Співзалежні стосунки: що це?

Співзалежні стосунки – це один із типів побудови стосунків. Саме такі стосунки позбавлені близькості,  у яких людина може втратити відчуття себе і власної незалежності. Ці взаємини мають деструктивний вплив на особистість, яка потрапляє в подібну залежність (від свого партнера й стосунків у цілому). У таких взаєминах одна або обидві сторони надмірно залежать одна від одної в емоційному, психологічному або фізичному плані. Ця залежність часто супроводжується бажанням контролювати партнера, відсутністю здорових меж і втратою власної ідентичності.

 Співзалежні стосунки можуть виникати в будь-яких міжособистісних відносинах, включаючи романтичні, сімейні та дружні зв’язки. Відмінною рисою співзалежності є те, що один з партнерів часто перебуває в ролі “рятівника”, прагнучи виправити або допомогти іншому, який може бути залежним від певних шкідливих звичок або мати емоційні проблеми. Така динаміка призводить до втрати власної ідентичності, зниження самооцінки та підвищеного рівня стресу.

Див. ще Співзалежність

Тема співзалежності в історії психології

Історія вивчення співзалежних стосунків бере свій початок у другій половині 20 століття, коли фахівці з психічного здоров’я почали звертати увагу, вивчаючи алкоголізм або наркоманію, що не лише хімічно залежні люди поводять себе певним чином, що закріплює їх деструктивну звичку. Спостерігаючи за патернами поведінки їхніх сімей, дослідники зробили припущення що до цього докладаються якимось чином й інші члени родини. Перші дослідження зосереджувалися на поведінці дружин алкоголіків, які часто намагалися контролювати або “рятувати” своїх чоловіків.

У 1950-х і 1960-х роках дослідники розпочали вивчення взаємозв’язку між поведінкою залежних осіб і їхніх сімей. Відомий психіатр та дослідник Дж. Пол Р. Лемке виявив, що партнери залежних осіб часто виявляють схильність до певної моделі поведінки, яку згодом назвали співзалежністю.

У 1980-х роках концепція співзалежності отримала більш чітке формулювання завдяки роботам таких авторів, як Мелоді Бітті, яка опублікувала книгу “Codependent No More” (1986) – в українському перекладі “Долаємо співзалежність: як припинити контролювати інших і почати дбати про себе”. Бітті визначила співзалежність як патологічний стан, у якому особа занадто залежить від іншої людини в емоційному або психологічному плані. Її робота привернула увагу до проблеми і стала основою для подальших досліджень і терапевтичних підходів.

У 1990-х роках дослідники розширили свої погляди на співзалежність, включивши до аналізу психологічні та соціальні фактори, такі як дитячі травми, вплив сімейних відносин та культурні очікування. Фахівці, такі як Піа Мелоді, внесли значний вклад у розуміння співзалежності як комплексного феномену, що включає емоційну, поведінкову та когнітивну складові.

У 1990-х роках дослідники розширили свої погляди на співзалежність, включивши до аналізу психологічні та соціальні фактори, такі як дитячі травми, вплив сімейних відносин та культурні очікування. Фахівці, такі як Піа Мелоді, внесли значний вклад у розуміння співзалежності як комплексного феномену, що включає емоційну, поведінкову та когнітивну складові.

Стосунки між чоловіком і жінкою за рівнем залежності

Щоб зрозуміти природу співзалежності поглянемо на це явище системніше. Будь-які романтичні і близькі стосунки передбачають певний рівень залежності одне від одного. Такими 4 видами стосунків американські психологи Дженні та Баррі Вайнхолди називають:

  1. Співзалежність
  2. Контрзалежність
  3. Незалежність
  4. Взаємозалежність

Співзалежність

Найтіснішим, майже симбіотичним зв’язком є перший тип стосунків – співзалежність. Надмірна залежність, жертовність, потреба визнання і підтримки партнера: «Я зараз не піду побачитися з подругою, а буду готувати обід для чоловіка – й тоді він оцінить, яка я прекрасна дружина».

Скажімо, Марина відмовляється від своїх хобі та інтересів, щоб догодити чоловікові Андрію. Вона постійно намагається зробити його щасливим, сподіваючись на визнання. Проте Андрій приймає її зусилля як належне, що призводить до її емоційного виснаження.

Контрзалежність

Страх зближення, страх бути поглинутим стосунками, розчинитися в них, бути вразливим: «Мені не потрібні серйозні стосунки, щойно я закохуюсь мені роблять боляче, тому краще триматись на відстані». Люди, схильні до контрзалежності, бояться втратити свою незалежність. Це часто пов’язано з минулими травмами або негативним досвідом у стосунках.

Наприклад: хлопець уникає серйозних стосунків, оскільки боїться бути покинутим. Він часто закінчує відносини, як тільки відчуває, що стає занадто близьким до своєї партнерки, побоюючись емоційної вразливості.

Незалежність

Кожен з партнерів зберігає максимально свою індивідуальність, відповідальність за власні рішення несе кожен окремо: «Кожен сам за себе». Вони можуть жити разом і проводити час разом, але кожен має свою особисту простір і свободу. Це може бути здоровим підходом, якщо обидва партнери відчувають задоволення і підтримку, але в деяких випадках може призводити до відчуження, якщо весь цей підхід з простору перетворюється на ізоляцію.

Наприклад: Чоловік та жінка мають окремі кар’єри і захоплення. Вони підтримують один одного, але кожен з них живе своїм життям, не втручаючись у справи партнера. Вони цінують свою незалежність і не відчувають потреби змінювати один одного.

Взаємозалежність

Той рівень близькості, коли партнери не втрачають індивідуальність, але й мають відчуття спільності, а також обидва несуть відповідальність за те, що відбувається у парі. Можуть ділитися щиро думками й підтримувати одне одного. Взаємозалежність є найбільш здоровим і збалансованим типом стосунків. Для них притаманним є те, що кожен з партнерів підтримує і підсилює іншого, без втрати власного “я”. Такі стосунки базуються на взаємній повазі, довірі та любові, де обидва партнери почуваються рівноправними і цінними.

Наприклад: Іван та Олена одружені вже 10 років. Вони регулярно обговорюють свої плани, почуття та бажання, забезпечуючи відкриту і чесну комунікацію. Вони знають, що можуть покладатися одне на одного у важкі часи, і водночас поважають особисті межі та інтереси кожного. Така взаємозалежність дозволяє їм зберігати власну індивідуальність, але й бути сильною та єдиною командою у житті.

Як розпізнати співзалежність у стосунках?

Розпізнати співзалежні стосунки можна за рядом характерних ознак. Ці стосунки часто в житті можна побачити і зрозуміти через зовнішні прояви, а саме через певні патерни поведінки та емоційні реакції, які можуть призводити до втоми і втрати себе. Розглянемо, що ж це за ознаки.

  1. Надмірна жертовність
  2. Постійна потреба у визнанні
  3. Страх бути покинутим
  4. Контроль над партнером
  5. Відсутність особистих кордонів
  6. Залежність від настрою партнера
  7. Низька самооцінка

Надмірна жертовність

Тут може бути кілька полюсів. Скажімо, один з партнерів постійно жертвує своїми потребами, бажаннями та інтересами на користь іншого. Або ж нерідко це про відчуття, що потрібно завжди бути поруч і допомагати, навіть коли це шкодить тобі особисто.

Постійна потреба у визнанні

Партнер шукає постійного підтвердження своєї цінності та значущості через дії та думки іншого. Іншим виявом цієї ознаки може бути відчуття незадоволеності, якщо партнер не надає достатньо уваги або схвалення.

Страх бути покинутим

Постійний страх бути покинутим або залишеним, нездатність залишатися на самоті або бути окремо від партнера.Це часто є й причиною того, що люди не ідуть на конфлікт, не говорять про те, що їх не влаштовує, беруть на себе відповідальність за партнера, хоч це їм зовсім не подобається.

Контроль над партнером

Партнер намагається контролювати поведінку, почуття та дії іншого. Використання маніпуляцій, щоб отримати бажане або змусити партнера поводитися певним чином. Скажімо, образитися, ігнорувати партнера, щоб отримати те, чого хочеться.

Відсутність особистих кордонів

Партнери не мають чітких меж у відносинах, що призводить до змішування особистих та спільних потреб і бажань. Втрата власної ідентичності та індивідуальності. Наприклад, це може виявлятися у тому ж рятівництві: “Я роблю це тому, що я хочу чи я просто хочу догодити партнеру?” Людина собі не може відповісти на це питання, та ба, вона його навіть і не ставить.

Залежність від настрою партнера

Настрій одного партнера сильно впливає на емоційний стан іншого. Для співзалежного завжди є фактором “Він образиться”, “це їй не сподобається”, та й поведінка партнера дуже міняється разом з тим, як змінюється його настрій.

Низька самооцінка

Це може виявлятися як відчуття власної недостатньості, непотрібності без постійного схвалення партнера. Тільки отаке “постійне донорство” підтримує цю людину і її самооцінку на плаву.

Вигоди” у співзалежних стосунках

Чому ж люди тримаються за такий тип стосунків? Окрім того, що це єдиний спосіб будувати взаємини, співзалежність приносить ще й вторинні вигоди, які насправді важливо вміти задовольняти прямо, а не використовуючи іншу людину. Співзалежна особистість може задовольняти у подібних стосунках одну зі своїх потреб:

  1. Самоствердженні
  2. Безпеці
  3. Контролі
  4. Самооцінці
  5. Уникненні конфліктів

Потреба у самоствердженні

Особистість може відчувати надмірну потребу у тому, щоб інші підтверджували її самооцінку. Вона може шукати підтримку та підтвердження від інших, щоб відчувати себе цінною.

Наприклад: Анна і Дмитро вже кілька років разом. Анна відчуває постійну потребу доводити свою цінність у стосунках. Вона завжди прагне, щоб Дмитро похвалив її за будь-які досягнення, навіть найдрібніші. Коли Дмитро повертається з роботи, Анна готує розкішні вечері і очікує, що він відзначить її кулінарні навички. Вона часто робить несподівані подарунки і влаштовує романтичні вечори, сподіваючись отримати від нього слова вдячності і захоплення. Якщо Дмитро не помічає її зусиль або не висловлює вдячність так, як вона очікує, Анна починає сумніватися у своїй значущості в його житті. Вона може ставати тривожною, дратівливою і навіть ображеною. Її емоційний стан сильно залежить від того, як Дмитро реагує на її дії. Відчуваючи себе незатребуваною, Анна може почати робити ще більше для нього, жертвуючи своїми інтересами і часом, лише щоб знову відчути себе цінною і потрібною у стосунках.

Безпеці

Співзалежні часто мають страх втратити свої стосунки й готові пожертвувати своїми потребами для того, щоб зберегти зв’язок з іншою особою. Такі стосунки їм видаються безпечними.

Наприклад, Олександр постійно жертвує своїми особистими планами та бажаннями, щоб догодити своїй дівчині Анні. Він боїться, що якщо не робитиме все для неї, то вона його покине. Олександр часто відмовляється від зустрічей з друзями і родиною, щоб завжди бути поруч з Анною, навіть якщо це шкодить його власному емоційному стану. Він вважає, що тільки так зможе зберегти стосунки.

Потреба в контролі

Співзалежні особи можуть відчувати сильну потребу контролювати ситуації та інших людей, оскільки це допомагає їм відчувати себе безпечними та захищеними.

Наприклад, Оксана завжди наполягає, щоб прибирання відбувалося лише певним чином і в певний час, таке ж ставлення у неї і до тисячі дрібниць в їхньому домі та й житті загалом. І хоч Тарасові це не підходить він змушений миритися

Низька самооцінка

Співзалежність часто пов’язана з низькою самооцінкою, тому ці люди можуть відчувати потребу в постійному підтвердженні своєї вартості через взаємини.

Наприклад: Марія завжди вважала себе непривабливою і недостойною любові. Вона часто запитує свого хлопця Андрія, чи він її кохає і чи вона йому подобається. Марія потребує постійного підтвердження своєї привабливості та цінності від Андрія, інакше вона починає сумніватися у собі та відчувати сильну тривогу. Її низька самооцінка робить її дуже вразливою до будь-якої критики.

Потреба в уникненні конфліктів

Співзалежні можуть уникати конфліктів і намагатися усунути будь-які розбіжності, оскільки вони бояться, що конфлікти можуть призвести до втрати стосунків.

Наприклад, Сергій та Ірина вже кілька років у шлюбі. Сергій завжди уникає конфліктів і намагається замовчувати свої незадоволення, навіть якщо його щось сильно турбує. Він робить це, щоб уникнути сварок з Іриною, оскільки боїться, що це може призвести до розлучення. Замість того, щоб відкрито обговорювати проблеми, Сергій часто поступається, навіть коли відчуває, що його інтереси ігноруються. Це призводить до накопичення внутрішнього напруження і відчуження у стосунках.

Ці потреби можуть виникати внаслідок внутрішніх переконань та досвідів співзалежної людини.

Психологічна допомога

Не зайвою для розуміння того, як подолати співзалежність чи жити із співзалежною людиною буде ччитання спеціальної літератури на цю тему. Однак пропраювання побудови стосунків відббувається лише у стосунках. Допомога фахівця, такого як психолог-консультант, а також відвідування груп психологічної допомоги, груп для родичів алкозалежних стануть тима точками опори, які посприяють подоланню співзалежності.


Ключові слова: співзалежність, співзалежні стосунки, стосунки між чоловіком і жінкою, контрзалежність, ознаки співзалежності, психологія стосунків

Марія Зарінова, психолог
Клік на картинці веде на мій профайл

Автор